Степан Бандера

1 «Двійка», два члени т. зв. «Колегії трьох уповноважених», Лев Ребет і Зиновій Матла, які в лютому 1954 р. визнали себе «Колегією» і «вступили в дію», щоб насильницьким способом перебрати владу над ЗЧ ОУН.

2 «Український Самостійник», Мюнхен, рік вид. V, ч. 10/216 з неділі, 7-го березня 1954 р., «Рішення Проводу ОУН на Українських Землях в справі Степана Бандери».

3 «Бийлихо» – псевдонім Ст. Бандери.

1 Коваль – псевдонім наступника Чупринки, що після його смерти по­чав виконувати обов'язки Голови Проводу ОУН на Українських Землях, але незабаром був заарештований. (С. Л.).

2 «УС» – «Українського Самостійника», що його захопили «двійкарі».

1 «Сучасна Україна», орган української визвольної думки, Мюнхен, рік вид. IV, ч. 9/86 з 9. 5. 1954 р., «Заява Закордонного Представництва Україн­ської Головної Визвольної Ради» з квітня 1954 р.

1 «До зброї», журнал військово-політичної думки українського вояцтва на чужині, місячник, видаваний Військовим Центром, згодом Місією УПА при ЗП УГВР, виявляв опозиційні настрої проти ЗЧ ОУН і Степана Бендери, Друкувався в Мюнхені; з 1946 по 1954 рр. появилося 39 чисел.

1 Василь Охримович.

1 КУК – Координаційний Український Комітет у Німеччині.

2 Реформа німецької валюти, яка відбулася в 1949-1950 рр.

1 Дивись «Провокатор Петро Яблонь-Яровий і його приятелі!», «Сурма» ч. 29 з березня 1951, стор. 16-19 і ч. ЗО з квітня 1951, стор, 21-23.

1 Текст цього «Політичного становища Уряду США» був друкований у тижневику «Українець-Час», Париж, ч. 11/375 з 14 березня 1954 року.

1 Критичний розгляд цього з'їзду поданий в книжці: «XX з'їзд КПСС без маски», Бібліотека українського підпільника», серія друга, ч. 1, вид. ЗЧ ОУН, 1956, 166 сторінок.

1 Машино-тракторні станції в СССР.

1 Кузбас, Кузнецький вугільний басейн в сибірській частині СССР, в якому видобувають головно вугілля і залізну руду, займає Кемеровську область, на схід від Алтайського краю.

2 Донбас, Донецький басейн, Донеччина е основною паливною базою і найважливішим промисловим районом України та всієї Східньої Европи, областю потужної кам'яно-вугільної промисловости і металюрґії, лежить у південно-східній частині України, між середньою і долішньою течією Дінця на півночі й південному сході та Приозівською височиною і Приозівською низиною на півдні; займає простір 23.000 квадратних кілометрів. До­неччина є немилосердно експлуатована Москвою.

1 Заколоти і постання почалися 16-го червня 1953 р. в Східньому Берліні виступом німецьких робітників, які запротестували демонстраціями і страй­ком проти підвищення норм їхньої праці, згодом домаганням відбути вільні вибори й змінити комуністичний уряд; 17-го червня ті виступи прибрали ширший засяг та охопили страйком майже все робітництво, яке почало пов­стання. Большевицькі війська здушили повстання з допомогою танків і гармат і розстрілами провідників робітництва; за даними західньо-німець­кого парляменту (бундестагу), тоді розстріляно 62 особи, а 25.000 ув'язнено.), та в сибірських концтаборах (Про повстання і страйки в сибірських концентраційних таборах, що їх ініціювали й проводили звичайно в'язні-українці з лав ОУН і УПА, і по­чаток яких сягає ще 1946 р., докладніші дані е в книжці: «Московські вбив­ці Бандери перед судом», (Українське В-во в Мюнхені 1965 р.), у розділі «Матеріяли і документи» ч. 5: «Повстання і страйки в большевпцьких кон­центраційних таборах і на засланні в 1946-1959 роках», стор. 455-456

2 Перша після другої світової війни Женевська конференція міністрів чотирьох великодержав: США, Брітанії, Франції і СССР в справах «відпру­ження та миру» відбулася 16-го квітня 1954 р.

1 Автор має на думці Українську Революційно-демократичну Партію Іва­на Багряного – УРДП.

1 Американський Комітет Визволення від Большевизму.

1 Це гасло висунув у 1933-ті роки український письменник-комуніст Микола Хвильовий.

1 У Польщі, Чехо-Словаччині, Східній Німеччині, Мадярщині, Болгарії, Румунії, які є сателітами Москви, з накиненими й підтримуваними нею ко­муністичними урядами.

1 Після цього закінчення Редакція «Визвольного Шляху» пропустила ще такі речення, які мотивують підготову практичної дії в тому часі:

«Так само важливою є підготова в тому напрямі, щоб у кожний момент, коли цього вимагатимуть події в Україні, чи в сусідніх з Україною теренах, з-за кордону вирушили до безпосередньої дії групи організаторів визвольної революції. Такі групи, навіть малочисленні, можуть відограти дуже важ­ливу ролю, коли вони дадуть революційному процесові влучні гасла, доціль­ний плян і добру стратегію боротьби. Це все треба мати на підготові, щоб відповідальний час не застав нас неприготованими!

1 Рід московсько-большевицької ракетної артилерії, що нею користува­лися большевики під час другої світової війни проти німців, зв. теж «Ста­лінськими органами». Це були з'єднані в цілість стрільна разом вистрілювані.

1 Армія Крайова, польська підпільна армія, що її поляки почали орга­нізувати зразу після падіння Польщі в 1939 р., за німецької окупації. Після довгих намагань керівництво польського підпілля пов'язалося з польським еміграційним урядом у Лондоні й почало одержувати від нього допомогу. Остаточно АК оформилася аж у 1943 р., а вже в 1946 р. лондонський уряд дав наказ членам цієї армії виходити «з лісу» й виявитися перед московсько-большевицькими «союзниками»- Большевики знищили велику кількість тих, що виявилися, а ще більше заслали до своїх концентраційних таборів або до тюрем. За твердженням польських джерел («Польске сіли збройне», том III, Армія Крайова, вид. Історичного Інституту ім. ген. Сікорського, Лон­дон 1950, сторін 972). у березні 1944 р. кількісний стан АК виносив 6.287 чот (плютонів), кожна по 50 людей, себто понад 300 тисяч вояків, одначе це мо­же бути перебільшенням. Від уряду в Лондоні АК одержала велику кіль­кість зброї та мільйони грошей в американській, польській і німецькій ва­люті, що їх. привозили з польських баз в Англії літаки, які за час існування АК зробили 483 полети до Польщі. Заслугою АК було організування Вар­шавського повстання проти німців у 1944 р. З ініціятиви командування УПА були намагання злагіднити загострені польсько-українські взаємини, тому обидві сторони створили спеціяльні комісії для переговорів у справі коор­динації підпільних дій проти большевицького ворога

1 НТС – «Национально Трудовой Союз», біломосковська еміграційна організація, якої історія виникнення сягає ще 1918-их років. Після падіння уряду Керенського, за кордони московської імперії вийшла велика кількість, понад 1,200.000, противників большевицького режиму, яка роз­сіялася великими поселеннями по різних країнах Европи. У 1925 р. біло-москалі в Юґославії створили «Русский Союз Национальной Молодежи» – РСНМ, який у 1931 р. змінив свою назву на «Национальний Союз Нового Поколений» – НСНП. Тому, що в цій організації скоро загніздилася червона аґентура, серед московської еміграції у Франції виникла проти неї опози­ція, що було причиною поновної зміни назви на «Национально Трудовой Союз Нового Поколения» – НТСНП. Новоназвана організація щільно спів­працювала з гітлерівським ґестапом; у 1941 р. осідок Союзу перенесено з Юґославії до Німеччини, ще раз змінивши назву на «Национально Трудо­вой Союз Российских Солидаристов» – НТСПС. Після програної Німеччи­ни, НТС переніс свій осідок до Франкфурту над Майном, де появляється його офіціоз «Посев». НТС пов'язаний з різними розвідками, американською та ін., також не вільний від московсько-большевицької аґентури. В 1950-ті роки він переживав чимало афер, пов'язаних із агентурою в його рядах. НТС уважає себе протибольшевицькою організацією і через це ко­ристується фінансовою допомогою різних західніх кіл. Докладніше про НТС писав Степан Михайлович п. н. «Союзники КПСС», «Шлях Перемоги», Мюнхен, рік вид. V, чч. 10/211 до 13/214, у березні 1958 р.

1 Справа Берліну виникла разом із падінням гітлерівської Німеччини в 1945 р. Як її територія, так і сам Берлін був поділений між чотирьох пере­можців: американців, англійців, французів і большевиків, хоч покищо ще затримав одностайність міського самоврядування і представництва. Згідно з постановами західніх альянтів, державна відбудова Німеччини повинна була проходити ступнево, протягом відповідного часу. Спершу дано дозвіл на творення німецьких політичних партій, а в 1946, частково і в 1947 рр., відбулися перші вибори по громадах, округах і країнах. Коли ж альянти не могли зговоритися з Москвою щодо дальшої спільної політики в справі Ні­меччини, вони вирішили творити окрему німецьку державу з осідком у Бонні. 7-го червня 1948 р. в Лондоні відбулася конференція західніх союз­ників, на якій вирішено покликати до життя західньонімецьку конституанту з завданнями створити «федеративну форму уряду з відповідно пристосованим центральним управлінням». В дальшому розвитку подій альянти провели в контрольованій ними частині Німеччини грошеву реформу й це привело до ще більшого напруження взаємин між Заходом і Москвою: большевики проголосили бльокаду Берліну, не допускаючи до нього альянтів сухопутніми шляхами, англійці й американці відповіли створенням «пові­тряного мосту» і протягом одного року постачали берлінцям літаками про­дукти, товари, харчі тощо. Большевики відтягнули з чотиричленної альянтської комендантури в Берліні своїх представників, а незабаром комуністи заатакували демонстрацією берлінський міський парлямент, який мав осі­док у східній частині міста. 30-го листопада 1948 р. большевики створили в підсовєтській частині міста власне міське управління; у західній відбулися в той час вибори до міської ради, але їх совєти збойкотували й проголосили недійсними. У травні 1949 р. большевики припинили бльокаду Берліну, а альянти протибльокаду підсовєтської зони Німеччини. З того часу Берлін остаточно поділився на дві частини: східню під московсько-большевицькими впливами, й західню, яка має права однієї із західньонімецьких со­юзних країн. Справа Берліну виринає постійно і спричинює зудари між західніми альянтами та Бонном з одного боку, і з Москвою, з другого. В 1959 р. вона знову загострилася і загрожувала навіть можливістю світової війни.

1 Промова на Академії для відзначення 25-ліття ОУН у Менчестері, Англія, 1954 р.

1 Тут мається на думці членів польського підпілля, головно АК – «Армії Крайовей» – Д. Ч.

1 Американська контррозвідка.