Соняшник для вчителів-2013



Скачати 96.01 Kb.
Дата конвертації21.12.2018
Розмір96.01 Kb.
ТипРішення

ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ





  1. У східних слов’ян слова копа – ‘одиниця лічби: 5 дюжин (60 штук), 60 снопів, дощок тощо’; горстка – ‘жмуток конопель, льону з 4–5 жмень’; пасмо – ‘одна з частин, на які поділяється міток пряжі; пасмо становило 10 чисниць’; чисниця – ‘десята частина (три нитки) пасма’; слово тьма в Давній Русі позначало десять тисяч. Відповідь: д.




  1. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, відсікають другу частину, якщо вона закінчується на -ський (наприклад, м. Кам’янець-Поділ. (місто Кам’янець-Подільський), м. Корсунь-Шевченків. (місто Корсунь-Шевченківський), м. Камінь-Кашир. (місто Камінь-Каширський), м. Новгород-Волин. (місто Новгород-Волинський)).

Інші географічні назви, що пишуться з дефісом, не скорочують (наприклад: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка, Олексієво-Дружківка). Відповідь: г.


  1. У граматиці С. Смаль-Стоцького та Т. Гартнера (1893 р.) терміном дієіменник позначено сучасний інфінітив, який є скам’янілою формою дав. в. віддієслівних іменників з основою на і (ti > ти), наприклад: платити, керувати, вказати. Відповідь: а.




  1. У період існування спільнослов’янської мовної єдності звуки [г], [к], [х] були твердими приголосними й зовсім не могли пом’якшуватись. Голосні ж переднього ряду [і], [e], [ь], [ѣ], [ę] обов’язкового пом’якшували ті приголосні, що стояли безпосередньо перед ними. Із цієї причини [г], [к], [х] перед голосними переднього ряду не могли зберігатися, на їх місці виникли нові приголосні, здатні пом’якшуватися. Таке утворення нових м’яких приголосних на місці [г], [к], [х] перед голосними переднього ряду називають перехідною палаталізацією.

У слов’янських мовах розрізняють три перехідних пом’якшення задньоязикових приголосних.

І палаталізація (ІІІ–ІV ст. до н.е.): [г], [к], [х] перед голосними переднього ряду змінилися на м’які шиплячі: другъ – друже, рQкарQчька, сухъ – сушити. Наслідки І палаталізації повністю зберігаються в усіх сучасних слов’янських мовах у вигляді чергування приголосних.

ІІ палаталізація (ІІ–ІІІ ст. н.е.): [г], [к], [х] перейшли в [з΄], [ц΄], [с΄] перед [ѣ] та [и] (<оị).

Наприклад, у слові ціна звук [ц΄] виник зі звука [к] (порівняймо: цѣна – лит. кain). Унаслідок ІІ палаталізації виникло чергування [г], [к], [х] з м’якими [з΄], [ц΄], [с΄]: муха – мусѣ, бокъ – боцѣ. Це чергування зберегли сучасні українська й білоруська мови.



ІІІ палаталізація: приголосні [г], [к], [х] перейшли в [з], [ц], [с] після голосних переднього ряду: пътаха – пътица, отьць (*отькъ), ликъ – лице, овьца (*ovьkа) (див. Німчук В. В. Палаталізація / В. В. Німчук // Українська мова. Енциклопедія / Редкол. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 2000. – С. 417–418). Відповідь: б.


  1. Стійке словосполучення мати рацію стосується намірів, дій, учинків людини, групи людей, колективу й має значення ‘діяти, думати правильно, слушно’. Мати рацію може лише певна особа, група осіб, колектив. Неправильний вислів: Нагадайте дітям про небезпеку на дорозі, це особливо має рацію під час літніх канікул (треба доцільно, необхідно). Відповідь: а.




  1. Леонід Молодожанин (Лео Мол) – відомий український скульптор, який здобув світову славу на початку 1960-х років, коли виграв міжнародний конкурс на спорудження пам’ятника Кобзареві у Вашингтоні. Згодом Леонід Молодожанин викарбував і пам’ятники Т. Г. Шевченкові в Аргентині, Бразилії, а у 2000 р. – у російському місті Санкт-Петербург, де колись навчався. Відповідь: б.




  1. С. Параджанов («Тіні забутих предків»), Л. Осика («Камінний хрест»), Ю. Іллєнко («Білий птах з чорною ознакою», «Вечір на Івана Купала») є авторами шедеврів українського поетичного кіно.

До когорти шістдесятників належали й Олександр Алов та Володимир Наумов («Тривожна молодість», «Павло Корчагін», «Біг», «Тегеран-43» та ін.). Проте, за свідченнями кінознавців, у фільмах шістдесятників О. Алова та
В. Наумова означень етнічності не було: фільми прочитувалися як «радянські», а не «українські» (Пащенко А. Українське кіно як зразок національного кінематографа.). Відповідь: б.


  1. Б. Лятошинський – український композитор, диригент, один із основоположників модерного напрямку в українській музиці. Викладав у Київській та Московській консерваторіях. 1939–1941 рр. – голова Спілки композиторів України.

Л. Ревуцький – український композитор, педагог, музичний і громадський діяч. Викладав у Київській консерваторії. Автор творів великих музичних форм, значний внесок зробив у розвиток жанру обробки народних пісень.

І. Дунаєвський – радянський композитор. Закінчив Харківську консерваторію. Працював як композитор і диригент у харківських драматичних театрах. З 1924 р. жив у Москві, де керував музичною частиною Театру сатири. Один із творців радянської оперети, автор 12 творів у цьому жанрі. Найяскравіше виявився талант Дунаєвського в музиці до фільмів «Веселі хлоп’ята», «Три товариші», «Воротар», «Цирк», «Діти капітана Гранта», «Волга-Волга» та ін.

К. Богуславський – український композитор, співак, хормейстер. Народився на Харківщині. На початку 1920-х рр. виступив як автор перших українських радянських масових пісень, створив багато популярних червоноармійських пісень, пісень для школярів, обробок українських народних пісень. Музичний редактор Харківської радіостудії. Репресований 1937 р.

П. Майборода – український композитор. Навчався в Київській консерваторії. У 1947–1950 рр. – викладач Київської консерваторії. Автор численних пісень і хорів, обробок народних пісень, а також ліричних пісень –у тому числі «Рушничок», «Якщо ти любиш», «Київський вальс». У творчому доробку також симфонічні поеми, музика до драматичних спектаклів, а також до фільмів. Відповідь: в.





  1. У народі вважають, що вишите полотно весільного рушника означає життєву дорогу, тому разом із обраними елементами орнаменту закладаються й підвалини майбутнього подружнього життя. Сонце й вода на рушнику уособлюють материнську й батьківську енергії; мак – символ збереження й продовження роду; хміль – символ розвитку, розквіту, любові, безбідного життя; соколи, голуби та півні розташовувалися на рушнику голівками один до одного й символізували молодят; дуб – символ чоловічої сили, а виноград уособлював достаток, працьовитість. Тільки солов’я та зозулю вишивати на рушниках не можна, бо соловей – символ парубоцького (холостого) життя, а зозуля уособлює незаміжню жінку або ж удову. Відповідь: в.




  1. Розгляньте приклади передачі чужого мовлення:

Невласне пряма мова: Він сів і задумався. Щось тут не витанцьовується. Якось усе не так.

Вільна пряма мова (переказ): Починати треба, як сказав Іваненко, із себе.

Напівпряма мова (підрядно-підпорядкована): Шуткую, а на душі якось аж сумно, що куди се ми против ночі заїхали?

Здогадна пряма мова: Дід усміхається за їдою: дивіться, мовляв, як нам тут добре.

Термін підпорядкована пряма мова самостійно для позначення способу передачі чужого мовлення не використовується. Відповідь: б.


  1. Богдан слов’янське чоловіче ім’я, означає ‘Богом даний’, тобто подарований. Саме це ім’я є буквальним відповідником грецького Теодор або Феодор, що перекладається як ‘подарований Богом, Божий дар’. Відповідь: б.



  1. Автопортрети Тараса Шевченка – власні зображення, які він створював протягом усього життя. Кількість їх важко піддається обліку. Багато з автопортретів не дійшли до нашого часу й відомі лише з листування художника чи спогадів його сучасників.

Найперший із тепер відомих автопортретів (а) виконано на початку 1840 року в Петербурзі. У творі – романтично піднесений образ молодого художника-поета.

Перший автопортрет періоду заслання, порушивши царську заборону писати й малювати, Т. Г. Шевченко намалював 1847 р. в Орській фортеці, як тільки туди прибув. Це портрет поета в солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці (б).

Автопортрет Тараса Шевченка, виконаний ним у селі Потоки в кінці серпня 1845 року (г). Шевченко на ньому сповнений енергії, внутрішньої сили, рішучості.

Автопортрет у шапці й кожусі (д), створений не пізніше 4 грудня 1860 за фотографією А. Деньєра, зробленою 1859 р., дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною й цілісністю характеристики. Сучасники поета (К. Юнге та інші) вважали його найбільш вдалим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка.

За малюнком олівцем, виконаним ще 1845 р. й відшуканим Шевченком пізніше, аж у травні 1860 р. було створено автопортрет зі свічкою (в). З автопортрета дивиться молоде, енергійне обличчя поета. Зображення свічки має символічне значення: поет несе людям світло нового життя, правду. Відповідь: в.


  1. З вишивкою пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, перемоги й поразки, сподівання на майбутнє.

Нанесення на одяг орнаментів у давнину мало магічне значення.

На малюнках подано такі мотиви-символи української вишивки:

1) Ластівка – пташка, що несе добрі новини, знак весни й початку нового життя. З великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сімї та зміцнення господарства.

2) Виноград – символ добробуту, щасливого одруження. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення нової сім’ї. Вишивається на родинних рушниках. Життєдайність винограду означає плодючість роду. 

3) Чорнобривці – поетичний образ народної пісні та вишивки. Через те, що ці квіти полюбилися українському народові, їх досить часто вишивають на рушниках і сорочках.

4) Хміль утілює сутність молодого буяння та закоханості. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної та весільної символіки. Адже парубок біля дівчини «в’ється, як хміль».



5) Берегиня – найважливіший елемент орнаменту, особливо весільного рушника. Міг зображуватися ще й у вигляді квітки, дерева, букета або вазона. Берегиня – мати всього живого, первісне божество, захисниця людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому. Відповідь: г.



  1. Як і більшість українців, козаки мали почуття гумору. Горілку найчастіше називали оковитою (від лат. aqua vitae – ‘вода життя’) і зверталися до неї, як до живої істоти, перш ніж випити: «Хто ти?» – «Оковита!» – «А з чого ти?» – «Із жита!» – «Звідкіля ти?» – «Із неба!» – «А куди ти?» – «Куди треба!» «А білет у тебе є?» – «Ні, нема!» – «Так отут же тобі й тюрма!». Згідно з відомостями, що містяться в етимологічному словнику української мови, оковита – це міцна горілка високого ґатунку. Слово запозичено із середньолатинської мови, можливо, через посередництво польської. Aqua vitae «горілка», буквально «вода життя». Спочатку напій уживали лише як лікарський засіб. Відповідь: в.




  1. У липні 1860 р. в петербурзькому часописі «Современник», число 7, вийшло повідомлення про літературну новинку: слідом за чудовим виданням «Кобзаря» Т. Г. Шевченка українською мовою найближчим часом побачить світ російський переклад книги.

До «Кобзаря» в перекладі російських поетів М. В. Берга, М. В. Гербеля, В. В. Крестовського, М. С. Курочкіна, Л. О. Мея, М. Л. Михайлова,
О. М. Плещеєва увійшли 1 поема, 2 повісті, 9 балад, 12 віршів, а також біографія Т. Г. Шевченка. Книга вийшла за редакцією відомого російського перекладача Миколи Васильовича Гербеля. Відповідь: б.


  1. Зусиллями кожного із зазначених авторів творилися й обстоювалися принципи українського правопису. Гасло ж «Пиши як чуєш – читай як бачиш» належить Маркіяну Шашкевичу. Обстоюючи фонетичний принцип правопису, у статті «Азбука і абецадло» автор доводив неможливість заміни «руського» алфавіту латинкою. Відповідь: б.




  1. Словом жупан (давня форма жухпан) називали багатіїв. Уперше це слово було вміщене в другому виданні словника П. Беринди 1653 р. у значенні ‘теплий верхній одяг, кожух’. Однак у старослов’янській, болгарській, сербо-хорватській, чеській та ряді інших мов це слово наділялося й сьогодні наділяється значеннями ‘багатій’, ‘начальник’, ‘посадовець’, ‘кондуктор’. Це пояснюється тим, що в часи сарматів жупанами називали багатіїв. Також дехто з дослідників вважає, що слово жупан мало значення ‘одяг, у якому ходили на державні збори в часи хетської держави, щось на зразок «панського одягу»’, а слово пан означало заможну людину, яка мала право голосу на державному зібранні – панкусі. Звідси таке широке семантичне поле слова жупан. Відповідь: б.




  1. «Вершники» – романтичний епос, у якому органічно поєднано ознаки народної думи, героїчної поеми, новелістичного роману. Події та люди зображені в героїчному чи гіперболічному плані. Поєднання епічної розповіді з романтичною піднесеністю та глибоким ліризмом характерне для поетики народних дум. Сюжети ж решти творів базуються на народних піснях, казках, переказах, слов’янській міфології. Відповідь: г.




  1. Базилеосом Євген Сверстюк називав Василя Стуса з перших днів їх знайомства. В есе «Базилеос» автор пояснював абсолютну доцільність такого імені: «Василь Стус, якому і народитись випало на Свят-Вечір, був людиною, створеною для легенди». Відповідь: в.




  1. І. Огієнко називав чужорідні немилозвучні слова, якими замінювали питомо українські, скорпіонами, і вважав, що запозичення збіднюють українську мову, убивають гармонійні й давно пристосовані до мовлення власне українські лексеми. Відповідь: б.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка