Сохраняя своє туловище в положений прямо, отводит



Скачати 392.27 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір392.27 Kb.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З БАТЬКАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Принципи та зміст роботи школи з батьками.

Освітньо-виховні.завдання, які стоять перед школою, не можна успішно реалізувати без активної допомоги сім’і. Сім'я - своєрідний центр формування особистості дитини, виховання її характеру, волі, громадянської свідомості. Педагогічна культура батьків має формувати­ся не лише на основі традиційних форм і методів, а й на основі нового суспільного досвіду, наукових досліджень психології і педагогіки, педагогічної практики.

Виховання учня в школі і сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб педагоги і батьки об’єднали свої можливості і перейшли до тісної співпраці в організації спільної діяльності з виховання підростаючого покоління.

На жаль, далеко не всі батьки розуміють свої обов'яз­ки. Серед них не рідкість такі, що недооцінюють зна­чення сімейного виховання, не мають необхідних знань, а тому припускаються серйозних помилок у ро­боті з дітьми. Частина батьків звинувачують школу: «Ми віддали дитину до школи, ми її довірили вам, вас цьому навчали - тепер основна відповідальність - на вас», забуваючи про те, що сімейне виховання нічим замінити не можна. Такі батьки потребують особливої уваги і кваліфікованої допомоги вчителя.

Перед педагогом стоїть важливе завдання - допомог­ти кожній сім'ї глибше усвідомити відповідальність за виховання дітей. Тому слід систематично, вдумливо і тактовно працювати з батьками.

З перших днів перебування дитини в школі вчите­лю важливо сформувати не тільки колектив учнів, а й колектив батьків. Необхідно допомогти кожному батькові відчути колективну відповідальність за успіх у навчанні всього класу, досягти єдності педагогічних та моральних вимог школи і сім'ї.

Співробітництво має бути ділове і щире. Але в цьо­му безперечному положенні про необхідність тісного зв'язку не все так просто.

Суперечливість і складність стосунків вчителів з батьками учнів пояснюється такими чинниками:

1) батьківські почуття є одним з найсильніших людських інстинктів. Вони виявляються у турботі про дитину, прагненні до її фізичного і морального захисту. Любов батьків робить їхні погляди на вчинки й ви­моги вчителів дуже суб'єктивними. Кожна негативна дія, недоброзичливість, байдужість або нетактовність


вчителя викликають у батьків невдоволення, негативне ставлення до школи, аж до роздратування і гніву. Цей зв'язок турботи, ніжності, невдоволення і роздра­тування педагог повинен враховувати.

2) серйозно ускладнює вплив учителя на батьків те, що він значною мірою здійснюється через погляди і настрої школярів. Діти, якщо розповідають удома про свої успіхи і невдачі в школі, дають оцінку вчинкам вчителів, але ця оцінка часто необ'єктивна (в дитячому сприйнятті переважає емоційність). Дитина нерідко негативно зображає дії вчителів навіть тоді, коли неправа і розуміє обґрунтованість вимог вчителя. У цих випадках інформація, яка виходить від дітей, призводить до неправильної оцінки батьками вчинків і позиції педагога, заважає встановленню порозуміння. Це змушує вчителів підвищувати обґрунтованість і пе­реконливість своїх дій у спілкуванні з учнями, зміцню­вати особисті контакти з родинами вихованців.



Налагоджуючи роботу з родиною, вчитель розв'язує паралельно три завдання, і батьки мають знати про це:

  • забезпечує позитивні взаємовідносини з учнем;

  • встановлює стосунки взаємної довіри й поваги з його батьками;

  • організує активну виховну взаємодію з родиною, спираючись на єдність моральних і педагогічних ви­мог до дитини.

До основних чинників сімейного виховання, що визначають його силу і стійкість, відносять:

- можливість спиратися на виховну силу традицій і обрядів;

- постійність, інтенсивність створення «виховних ситуацій»;


  • можливість тривалих виховних впливів на дитину з боку батьків та інших дорослих;

  • емоційна форма відносин між батьками і дітьми. (Близькі, теплі, надійні стосунки в родині є найбільшим внеском в емоційний розвиток дитини).

Умови успішного сімейного виховання:

  • сім'я - міцний і дружний колектив;

  • інтереси членів сім'ї перебувають у гармонії з інте­ресами суспільства;

  • повна сім'я - важлива умова успішного виховання дітей;

  • єдність вимог з боку батька і матері;

  • наявність у батьків почуття відповідальності за ви­ховання дітей;

  • дотримання батьками норм і правил співжиття;

  • атмосфера взаємної довіри, дружби, доброзичливості;

Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Засоби сімейного виховання:

а) вплив атмосфери життя родини, її трудового ук­ладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин;

б) використання трудових традицій сім'ї;

в) організація життя дитини в сім'ї: режим, обов'язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про навчальну діяльність школяра;

г) організація дозвілля дітей.

Принципи роботи з батьками

1) повага щодо позиції батьків і звернення до по­чуття батьківської любові. Формування педагогічно правильної виховної позиції батьків можливе лише в тому випадку, якщо прохання і поради вчителя будуть сприйняті як такі, що виникають із потреб і інтересів дітей, становлення їх особистості, характеру.

2) характеризуючи дітей, найпершою якістю потрібно вказувати позитивну.

Спочатку батьки мають послухати і дізнатися хо­роше про своїх дітей. Тільки тоді вони з розумінням і зацікавленістю сприймуть стурбованість педагога_ тими негативними рисами характеру дітей, які зава­жають їм стати кращими, і будуть сприяти їх усунен­ню. Невміння класного керівника, вчителя роз­гледіти позитивне в дітях буде розцінене батьками і як несправедливість, і як недостатня кваліфікованість педагога.

3) висока повага особистості батька і матері, розуміння їх батьківських турбот. Цей обов'язковий принцип виявляється і в формах звернення, і у вис­ловлюванні прохань, порад, і в довірливому тоні розмови, в недопустимості настанов і дорікань в адресу батьків, у збереженні відомих педагогу сімейних сек­ретів.

Дотримання цього принципу допомагає педагогу дійти кращого взаєморозуміння не тільки з батьками, але і з учнями. Вони люблять своїх батьків такими, якими вони є, і неповага до них дуже ранить і відда­ляє від педагога.

Ніколи без потреби не критикувати ні учнів, ні батьків; критика - це засіб, а не мета.

Труднощі і недоліки виховання дітей у сім'ї:

а) неповна сім'я;

б) погані житлові умови;

в) недостатнє матеріальне становище;

г) невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання;

д) неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.
Методика вивчення сім'ї школяра

Диференційований підхід до сімей учнів - най­важливіша умова успішного їх включення у взаємодію зі школою, вчитель і батьки активно всту­пають у спілкування, коли існують обставини, які зумовлюють взаємну потребу та інтерес до спільної діяльності. Для того, щоб це урахувати, треба вивчати сім'ї учнів, виховні можливості кожної конкретної родини.

Цінність педагогічного спостереження полягає в то­му, що вчитель збирає конкретний емпіричний ма­теріал, вивчає особистість дитини і життя сім'ї в при­родних умовах. Для того, щоб результати були глибо­кими і всебічними, необхідно ретельно планувати, чітко визначати мету і об'єкти спостереження. Вимоги до вивчення сім'ї - систематичність, пла­номірність, цілеспрямованість.

Методи дослідження сім'ї:



а) Метод документалістики - звернення до докумен­тальних даних про дитину і сім'ю (медична картка ди­тини, відомості про перебування в дошкільному за­кладі, в початковій школі, особиста справа, характери­стики і класні журнали за попередні роки). На основі аналізу одержаних даних можна скласти уявлення про стан здоров'я, психофізіологічний та інтелекту­альний розвиток, умови життя родини.

б) Метод опосередкованого вивчення - увага спрямовується на учня як члена сім'ї. До уваги беруться поведінка, характер, темперамент дитини, її стосунки з батьками, членами сім'ї, з ровесниками, а також учнівські здібності, захоплення, уподобання.

в) Метод спостереження і прямого вивчення сім'ї спрямований на конкретне вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками і дітьми, існуючої атмосфери в сім'ї з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення не лише вразливих місць, а й можливостей для усунення недоліків.

При вивченні виховного потенціалу сім'ї доцільно використовувати комплекс прийомів і методів, де од­ним з ключових виступає спостереження. Вчитель си­стематично слідкує за навчанням і поведінкою дітей, спостерігає життя родини, відвідуючи вдома свого ви­хованця, залучаючи батьків до виконання доручень, пов'язаних з вихованням дітей, наданням допомоги класу і школі. Існує метод включеного спостереження, коли до спостереження залучається батьківський ак­тив, учителі інших класів, адміністрація школи. Цей метод дозволяє вчителю отримати нові дані про сім'ю, уточнити і доповнити ті, що були зібрані раніше.



г) Перевіреним методом вивчення сім'ї є бесіда. Вона допомагає уточнити питання. які виникають, з'ясува­ти особливості характеру, мотиви поведінки дитини.

Бесіда з батьками може бути ефективною за умови встановлення відносин довіри і взаємодопомоги між батьками і вчителями. До кожної бесіди вчитель готується, визначає план майбутньої розмови, веде її стримано, тактовно..



д) Потрібну інформацію про сім'ю можна отримати, скориставшись анкетуванням та опитуванням. Аналіз і узагальнення матеріалів анкет та листів, опитуван­ня, які були проведені у різний час, дозволяють вчи­телеві зібрати конкретні дані про сім'ю, порівняти її з даними попередніх років і на основі цього скоригувати свою роботу. Ці методики найчастіше використо­вуються для фронтального вивчення сім'ї.

є) Досить часто у практиці вивчення сім'ї знаходять використання різноманітні тести. Вони допомагають учителеві дослідити виховну своєрідність кожної сім'ї, вивчити приховані помилки у вихованні дітей.

Дослідженню сім'ї допомагають і самі учні; їхні вчинки є своєрідним відображенням умов сімейних стосунків, морально-психологічного клімату в родині. Спостереження, індивідуальні бесіди, анкетування, опитування і тести можна використовувати і для батьків, і для дітей. Аналізуючи і зіставляючи відповіді батьків і учнів, учитель має можливість ус­тановити ті чи інші факти, скласти зважену думку про виховний вплив сім'ї на учня. Дітям можна пропону­вати твори-мініатюри: «Моя сім'я», «Що ми читаємо вдома», «Мій вихідний день», «Наші сімейні тра­диції». При їх використанні необхідні доброзич­ливість, дотримання педагогічного такту. Обговорюва­ти результати таких творів, цитувати їх ні у класі, ні на батьківських зборах не можна. Такі твори дають ба­гато матеріалу для роздумів, які допомагають вчителю знаходити правильні шляхи співпраці з сім'єю.

На основі цих методик доцільно скласти «Педа­гогічний паспорт сім'ї», в який записувати найхарак­терніші відомості про неї. Цей паспорт не є незмінним документом. Він має поповнюватися впродовж усього періоду навчання дітей у школі.

Етапи спільної роботи вчителя і батьків.



  1. педагогічна діагностика сім'ї;

  2. визначення мети і завдань спільної виховної роботи з дітьми та їх батьками (залежно від початково­го стану взаємовідносин педагогів і батьків, їх готовності до взаємодії);

  3. планування спільних заходів з проблем вихован­ня дітей, підвищення готовності батьків до взаємодії зі школою;

  4. організація різних форм спільної роботи школи та сім'ї;

  5. контроль і облік спільної роботи (аналіз комплексної роботи з батьками щодо їх підготовки до взаємодії з педагогом, до виховання дітей у сім'ї, систематичне спостереження за динамікою розвитку дітей);

  6. стимулювання узгоджених і взаємозумовлених дій батьків і педагогів (обговорення позитивного досвіду спільних дій батьків і вчителів, батьків і дітей в сім'ї, вмінь застосовувати здобуті знання на практиці, висунення найбільш підготовлених батьків у групи «радників» і «експертів»);

7) корекція спільної діяльності (уточнення напряму роботи, засобів і методів її виконання відповідно до характеру взаємин між батьками і педагогами, готов­ності батьків до реалізації своїх виховних завдань і до­сягнення поставленої мети).

Педагогічна культура сучасної сім'ї та педагогічна освіта батьків.

Спільна робота вчителя з батьками здійснюється в двох напрямах:

а) педагогічна освіта батьків (просвіта);

б) залучення батьків до виховної роботи з дітьми.

Форми, засоби організації, конкретні прийоми доби­раються в залежності від рівня педагогічної культури батьків.

Педагогічна культура батьків - достатня підготовленість до виховання дітей в умовах сім'ї, вміння за­стосувати якості вихователя в процесі сімейної життєдіяльності. Вона характеризується:

- певною сумою (основним мінімумом) знань з психології, педагогіки, фізіології, гігієни;

- вміннями і навичками, набутими в процесі виховання дітей та догляду за ними;

- культурою педагогічного впливу.

Завдання педагогічної освіти:

- нагромадження педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дитини;

- самовиховання або саморозвиток батьків, тобто підвищення їх самосвідомості та визначення особис­тої шкали цінностей.

Характеристика напрямів спільної роботи вчителя з батьками:

а) Залучення батьків до виховної роботи з дітьми реалізується в таких формах:


  • рада батьків;

  • батьківський комітет (включає комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового вихован­ня і професійної орієнтації, з педагогічної пропаганди);

- залучення батьків до керівництва гуртками; батьківські збори: І

Крім того, залучення батьків до виховної роботи пе­редбачає їхню участь в справах класного колективу - прогулянки і походи, екскурсії, поїздки.

Крім ради батьків і батьківського комітету може бу­ти утворена група «Батьківська порада» - це координуючий штаб різноманітної роботи з усіма батьками, і одночасно постійні помічники педагога (підготовка до вечора, екскурсії).

б) Педагогічна освіта батьків передбачає різноманітні форми роботи. Система роботи .з підвищення педагогічної культури батьків здійснюється через:



  • індивідуальні форми роботи;

  • колективні.

Основними формами є:

  • читання лекцій;

  • проведення бесід у школі чи вдома, але не для того, щоб «вилаяти» чи «вжити заходів», а оцінити досягнення, поставити нові завдання, знайти шляхи допомоги;

  • відвідування батьків вдома, можна в присутності учня, щоб він відчував, що це не змова проти нього, а виявлення турботи і переживання;

  • консультації батькам - нетрадиційна назва - психолого-педагогічні дні довір'я (консультації різних спеціалістів);

  • проведення вечорів запитань і відповідей;

  • запрошення батьків до школи;

  • відкриті уроки для батьків;

  • конференції по обміну досвідом родинного вихо­вання;

- диспути батьків;

- усні журнали;

- батьківські університети та школи молодих батьків. (Батьківські університети - це систематичне проведення в школі (1 раз на чверть) занять (лекцій) з психології, педагогіки, етики, гігієни, права. Лекто­рами можуть бути вчителі школи, запрошені спеціалісти. Батьківська школа може мати назву клубу);


  • прес-конференції «Ми і наші діти»;

  • зустрічі за круглим столом (обговорення застосу­вання різних методів з власного досвіду), доцільно проводити наприкінці циклу занять з батьками;

  • виконання батьками практичних завдань (практи­кують домашні завдання для батьків);

  • ознайомлення батьків з педагогічною літературою;

  • дні відкритих дверей (вони можуть поєднуватись з виставками «Світ захоплень нашої сім'ї», прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій дитячих малюнків та виробів), виставки педагогічної літератури;

- вечори «На сімейний вогник», «Портрет сім'ї», сімейних традицій, «Батьки очима своїх дітей» - під час підготовки учні пишуть твори «Я і мій тато», «Я і моя мама»;

  • випуск тематичних газет «Дозвілля родини», «Го­ворять професії батьків»;

  • конкурси «Ну-мо, тата», «Ну-мо, мами», «Що, де, коли?», «Тато, мама і я - дружня сім'я», сімейні свята в класі (спільне проведення днів народження дітей, календарних народних свят);

Нетрадиційні форми педагогічної освіти батьків:

- центри педагогічних знань при навчальних закладах;

- педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах);

- дерево родоводу (зустрічі поколінь);

- у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами);

- сімейна скринька (з досвіду сімейного виховання):

- народна світлиця (звернення до народних тра­дицій, етнопедагогіки);


  • день добрих справ (спільна трудова діяльність пе­дагогів, батьків і дітей);

  • вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів, організація відпочинку, ігри, вистави);

  • альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (досвід ор­ганізації відпочинку в родині);

  • клуби - дискусійні, послідовників сім'ї Нікітіних,сімейних традицій;

- аукціон ідей сімейної педагогіки (з досвіду); :

  • батьківський ринг (вирішення педагогічних ситу­ацій);

  • рольові ігри.

Важливим чинником ефективного педагогічного навчання є його стимулювання. Воно має здійснюватись у формі похвали батьків та дітей, які цього заслугову­ють, підтримки в розумних починаннях сім'ї, різно­манітних заохочень.

В ході педагогічної освіти і залучення батьків до спільної виховної роботи їм постійно надаються ре­комендації по створенню сприятливих сімейних умов та інформація про хід розвитку учня (про події в школі, про результати навчальної діяль­ності, про самопочуття дитини в школі, в колективі, про дотримання нею норм поведінки, про інтереси, здібності і т.д.). Можуть бути використані:



  • листи-характеристики - час від часу направлені через дітей короткі повідомлення про їхні успіхи за визначений період (місяць, чверть). До листів-характеристик можна звертатись вже через 1-2 тижні після початку навчання, краще, якщо ці листи будуть відкриті, закриті «секретні» викликають у дітей не­довіру;

  • записки-повідомлення (про збори, заняття клубу, школи, університету, запрошення, поздоровлення, звернення). Якщо зміст записок однаковий для всіх батьків, їх можуть написати самі діти, а педагог тільки поставити підпис. Поступово треба привчати батьків і дітей до того, що на листи та записки потрібно відповідати хоча б короткими повідомленнями про те, що їх отримали.

Від чого залежить успіх в роботі з батьками?

Ефективність спільної роботи з батьками залежить від авторитету вчителя в очах батьків та їх дітей, від рівня педагогічної майстерності вчителя:

а) вчитель має бути добре вихований сам;

б) повинен мати знання, бути ерудованим;

в) повинен мати спеціальні знання та навички в організації та проведенні виховної роботи;

г) майстерно володіти мовою, мімікою, жестами;

д) мати комунікативні вміння і перш за все встанов­лювати контакт з дорослими, спілкуватись з ними, мобілізувати себе на взаємодію з батьками;

е) мати організаторські вміння (організація взаємо­відносин з батьками);

є) наявність емпатії (здатності до співчуття, співпе­реживання) та ідентифікації (здатність стати на по­зицію іншої людини). Це допомагає пізнати внутрішній світ дитини, розібратись у сімейних сто­сунках, зрозуміти батьків;

ж) педагогічний такт вчителя - вміння знайти вірний тон у спілкуванні, поважати батьківський ав­торитет, висувати розумні, педагогічно обґрунтовані справедливі вимоги, тримати себе відповідним чином. Наявність педагогічного такту допомагає вчителеві уникати конфліктів з батьками;

з) знати та дотримуватися оптимальної відстані між собою та учнем, батьками чи колективом;

й) має усвідомлювати власні прорахунки та помил­ки, вміти аналізувати їх, бачити шляхи виправлення;

і) вчитель не повинен опосередковано карати учнів руками батьків.
Методика планування та організації спільної виховної роботи вчителя з батьками

Важливим педагогічним аспектом взаємодії школи і сім'ї є створення виховної атмосфери у всіх сферах життєдіяльності дітей, єдність вимог до них, уміле ви­користання різноманітних методів і прийомів вихо­вання, які не суперечать один одному, а отже, не спо­нукають особистість до роздвоєння. Тому одним із важливих напрямів співпраці педагогів і батьків ми вважаємо організацію спільної виховної діяльності вчителів, батьків і учнів. Це створює додаткові мож­ливості для батьків у передачі свого життєвого досвіду підростаючому поколінню, сприятливі умови для виховання власних дітей, а також усіх учнів кла­су; згуртовує батьків, зближує вчителів, батьків і учнів, розширює і збагачує їхнє спілкування. Такий напрям роботи допомагає активізації виховного по­тенціалу сімей з боку не лише вчителя, а й самих дітей. Практичною реалізацією даного напряму ви­ховної взаємодії сім'ї і школи має виступати система спільних творчих справ батьків і дітей, організована і керована вчителем і батьківським комітетом класу, її мета - встановити реальні можливості виховного по­тенціалу кожної сім'ї у вихованні учнів класу, шляхом спільної діяльності створити умови для співпраці сім'ї і вчителя у вихованні учнів, коригувати помилкові по­гляди батьків на питання сімейного виховання та по­милкові дії у процесі виховання власних дітей, підне­сти авторитет батьків в очах дітей і цим сприяти їхньому правильному вихованню. Система спільних творчих справ може включати такі форми роботи:



  1. систематичне ведення батьками гуртків у класах, де вчаться їхні діти (шахи, в'язання, вишивка і т.д.);

  2. виготовлення учнями разом з батьками наочних посібників, оформлення виставок, випуск стіннівок, виконання творчих робіт;

  3. виступи перед батьками та учнями класу;

  4. спільна підготовка та участь у проведенні різно­манітних виховних заходів, які організовуються у класі (екскурсії, свята, спортивні змагання тощо);

  5. організація таких форм роботи, які неможливі без залучення батьків чи інших членів родини до їх про­ведення, а саме: родинні свята, «Свято нашого роду», вихідний день у школі разом з батьками, спортивні змагання.

Кількість спільних творчих справ батьків і дітей має регулювати вчитель. Найоптимальнішим варіантом є обов'язкове проведення однієї такої справи раз на чверть. Решта часу відводиться на активну підготовку до її проведення, яка й становить зміст спільної ви­ховної роботи учнів, батьків, учителів.

Активізація виховного потенціалу через дітей пе­редбачає здійснення вчителем таких форм роботи з учнями, як складання учнями родоводу своєї родини, бесіди про участь батьків у визначних подіях батьківщини, у праці, спрямованій на її становлення і розквіт, вироблення своїми руками подарунків для батьків, знайомство дітей класу з сімейними ко­лекціями, систематичний випуск сімейних газет, на­писання учнями творів на теми, пов'язані з родинами, привітання всіх батьків класу зі святами.

Наводимо приклад проведення тижня батьків (по­чаткові класи). Мета його - ознайомити дітей з про­фесійною діяльністю батьків класу, їхніми улюблени­ми справами і цим самим сприяти піднесенню батьківського авторитету.

1. Екскурсії на роботу до батьків (проводять батьки, розповідають про своє підприємство, за можливістю показують процес і результати своєї праці).

2. Зустріч учнів з батьками, представниками різних професій, виставка їхніх виробів у класі, розповіді батьків про свої захоплення (батько - -фотограф, він приніс і показав фотографії, слайди).

3. У класі діти пишуть твір на тему «Моя родина».

План:


  • З ким я живу.

  • Мої тато і мама працюють…

  • Наш вихідний день.

- Улюблені заняття членів моєї родини

- Мої дідусь і бабуся. На кого я хотів би бути схожим.



  1. Конкурс малюнків у класі.

  2. Завершальний вечір «Свято праці у нашій сім'ї».

Хід проведення:

виступ учителя (підсумок усього тижня);

виступи батьків (вони принесли на свято свої ко­лекції, розповідають про них, про свою роботу);

голова батьківського комітету класу підбиває підсумки конкурсу малюнків «Мої батьки і я працюємо»;

вшанування передових династій;

концерти художньої самодіяльності дітей (вони представляють професії своїх батьків);

конкурс прислів'їв, приказок про працю;

вручення батькам пам'яток з виховання дітей.

До вечора готуються виставки зошитів, щоденників учнів, малюнків, творчих робіт членів гуртка «Умілі руки».
Методика підготовки та проведення батьківських зборів.

Найдієвішою традиційною формою роботи вчителя з батьками є батьківські збори. На них обговорюють­ся зміст, напрями та завдання роботи батьківського колективу класу в школі та в сім'ї.

За ознакою масовості вони бувають:


  • загальношкільні;

  • класні.

За змістом і конкретними завданнями:

а) організаційні - на них затверджуються плани взаємодії школи та сім'ї, розробляються заходи по удосконаленню роботи, обирається батьківський комітет, розподіляються громадські доручення, ство­рюються ініціативні групи.

б) тематичні - за планом роботи педагогічної освіти батьків. З'ясовуються актуальні питання виховання з використанням матеріалів, зібраних вчителем, питан­ня про стан сімейного виховання, рівень вихованості учнів. Теми мають бути невід'ємною частиною про­грами підвищення педагогічної культури батьків. Те­матика визначається колегіально і відбиває ті виховні завдання, які класний керівник ставить на рік, на півріччя, на чверть. У підготовці і проведенні їх активну участь беруть батьки.

в) збори-диспути - націлені на актуалізацію уваги батьків щодо окремих проблем: «Сім'я і вибір професії», «Бюджет сім'ї і потреби дітей», «Дружба дітей і позиція батьків», «Як привчати дитину говорити правду». Вчитель керує диспутом, але не нав'язує свою позицію. Такі збори мають бути активним обговоренням, виявленням найважливіших проблем та ставлення до них. Диспути дозволяють в непрямій формі попередити помилки та їх негативні наслідки, оскільки під час обговорення всі висловлюють свою думку щодо проблеми.

г) збори-практикуми - це аналіз та оцінювання батьками рівня родинного виховання, спостереження за власною дитиною, участь у виробленні педагогічних рекомендацій, розв'язання складних педагогічних ситуацій. Однією з переваг є зв'язок учителя з повсякденною виховною діяльністю батьків. Для того, щоб досягти активної участі батьків у цій роботі, потрібно заздалегідь на класних батьківських зборах ставити перед батьками конкретне завдання.

Наприклад, пропонується обговорити рівень працелюбності дітей; готуються листи-завдання з питаннями, на які потрібно дати відповідь:



  • чи має дитина в сім'ї постійне трудове доручення;

- чи виконує доручення без нагадування, чи необхідно нагадувати;

  • чи виконує доручення з бажанням;

  • як ставиться до епізодичних трудових доручень;

  • чи виявляє ініціативу у виконанні якоїсь роботи;

  • як часто виконує роботу за власним бажанням.

Листи-завдання отримують всі батьки, призна­чається день зборів, на яких відбудеться обговорення проблеми згідно із запропонованими питаннями. Після розгляду питань, розв'язання складних ситу­ацій на зборах виробляються рекомендації як резуль­тат обговорення.

д) підсумкові збори (за кожну чверть, півріччя, рік)

- такі збори крім інформації про оцінки мають на меті показати вплив процесу навчання на розвиток особи­стості.

В результаті батьки мають чітко уявляти собі ос­новні шляхи удосконалення виховання своєї дитини в найближчі місяці до наступної зустрічі з учителем.

е) збори-свята - святкування батьками та дітьми разом якихось подій; готується виставка малюнків дітей, виробів, може бути організований концерт художньої самодіяльності, виставка зошитів, творів, святкова га­зета. Можна запропонувати батькам виступити, поділитися власним досвідом сімейного виховання.

є) спільні збори батьків та учнів - можуть бути при­свячені різним аспектам виховання, або скликаються коли виникає необхідність обговорити окремі події із життя класу. Присутні на зборах батьки мають мож­ливість відчути ставлення колективу класу до власної дитини, роль своєї дитини в колективі.

Іноді є необхідність ознайомити дітей з думкою інших батьків щодо проблем, з яких в сім'ях відбува­ються суперечки.

ж) комбіновані збори - розв'язуються питання педа­гогічної освіти батьків, підбиваються підсумки навчально-виховної роботи за минулий час, накреслюються нові перспективи та завдання.

Батьківські збори проводяться як правило 1 раз па чверть. Практика показала, що ефективніше збирати батьків частіше. Якщо батьки збираються 3-4 рази на рік, то збори перетворюються на підведення підсумків успішності за чверть, на них немає часу заглибитись в причини і наслідки успіхів та невдач; накопичується багато організаційних справ, інформації, які теж по­требують часу).

Є школи, де збори проводяться 1 раз на місяць, во­ни стають однією з основних форм і органічною час­тиною педагогічної освіти батьків.



Підготовка до зборів.

Авторитет вчителя багато в чому визначається умілою організацією і проведенням класних батьківських зборів. .

Успіх зборів визначається їх підготовкою, в процесі якої необхідно:


  • визначити тему зборів та тему бесіди на зборах (або лекції);

  • визначити, чи є можливість самостійно якісно висвітлити питання чи потрібно запросити спеціаліста. Спеціалісту потрібно повідомити вік дітей, особливості класного колективу батьків, тему, зміст, тривалість бесіди чи лекції;

  • з'ясувати з попередніх розмов з батьками, що відбувається в сім'ї і яке ставлення батьків щодо теми бесіди (лекції), накопичити факти, приклади, які можна використати, щоб проілюструвати основні по­ложення бесіди;

- підготувати батьків, якщо вчитель планує їх висту­пи (зміст, час; допомогти підібрати матеріали);

- сформулювати конкретні поради і рекомендації про те, як потрібно будувати сімейне виховання в зв'язку з темою бесіди (лекції);

- продумати виклад матеріалу, щоб він був переконливим, батьки запам'ятали зміст (оскільки вони ж не конспектують); образність, емоційність мовлення ма­ють поєднатися з практичною спрямованістю і на­уковістю;

- підготувати приміщення, де будуть проводитися збори - там має бути чисто, провітрено, зручно. Продумати, де будуть роздягатися батьки, де вони будуть сидіти. На стіл можна покласти зошити дитини, папір для записів, ручку, виписки з класного журналу з оцінками.

Потрібно подумати, як прикрасити приміщення, як­що це збори-свято.

Іноді практикують папірці-записки, складені вдвічі (наприклад, «Зверніть увагу на оцінки з хімії», «Пере­дивіться обов'язково твір з літератури», «Залишіться, будь-ласка, після зборів, мені потрібна ваша порада»).



  • Підготувати виставки - зошитів, виробів, ма­люнків, альбомів, колекцій, творів і т.д. - якщо це не­обхідно за сценарієм;

  • підготувати учнів (не завжди тільки сміливих, рішучих, розкутих, здібних, а й більш сором'язливих, скромних, «середніх» і «слабеньких»;

  • можна підготувати магнітофонний (відеозапис) відповідей дітей, їх думок, висловлювань;

  • заготовити анкети, тести отримання додаткової або необхідної інформації;

  • підготувати текстові матеріали, рекомендації, поради у вигляді пам'яток. Наприклад: на підсумкових зборах (у травні) батьки учнів можуть отримати пам'ятки такого змісту: «Шановні батьки! Почина­ються літні канікули. Добре, якщо ви будете пам'ята­ти:

  • що необхідно прочитати...

  • що необхідно підготувати ...

Структура, хід і методика проведення зборів.

Залежно від виду зборів вони можуть бути побудо­вані по-різному. Основна частина - повідомлення пе­дагогічних знань - може бути у вигляді:



  • лекції;

  • доповіді;

  • диспуту;

  • бесіди;

  • дискусії;

  • ділової гри;

  • обговорення змісту педагогічних статей;

- обговорення проблемних питань та розв'язання практичних завдань.

Орієнтовний порядок проведення:



  • повідомлення вчителя, члена батьківського коміте­ту про виконання рішень попередніх зборів;

  • лекція (бесіда) на педагогічну тему;

  • виступи батьків про досвід сімейного виховання з даного питання; узагальнення, обмін думками з проблеми;

- повідомлення вчителя про стан навчально-вихов­ної роботи в класі;

  • різне;

  • підбиття підсумків та прийняття рішень;

  • інформація про проведення наступних зборів, про їх порядок денний.

Збори не повинні тривати більше ніж 1-1,5 години. Веде збори вчитель або голова батьківського комітету. Вступне слово має бути емоційно забарвлене, потрібно настроїти батьків і на діловий тон, і одночасно створити атмосферу довіри та неви­мушеності.

Бесіда (лекція) не повинна бути тривалою - лише 20-30 хвилин. Треба озброїти батьків теоретичними знаннями і з'ясувати основні положення стосовно конкретних ситуацій життя класу.

Потрібно дотримуватись почуття міри щодо мето­дичних положень і конкретних прикладів. Так само , слід дотримуватись почуття міри при аналізі позитивного і негативного в поведінці дітей. Аналізуючи нега­тивні явища, слід дуже обережно називати прізвища учнів та їх батьків. Про відхилення від норм по­ведінки, недоліки слід говорити з батьками індивіду­ально.

Аналізуючи стан навчально-виховної роботи, вчи­тель так будує свій виступ, щоб загальний аналіз до­сягнень класу сполучався з характеристикою кожного учня, щоб у розкритті кожного питання батьки почу­ли ім'я своєї дитини. Особливо потрібно підкреслюва­ти, коли поведінка або навчання поліпшились порівняно з попереднім періодом. Неприпустимо «проробляти» батьків за неуспішність учнів та недоліки в сімейному вихованні - врешті-решт батьки невстигаючих і недисциплінованих дітей взагалі перестають відвідувати збори. З батьками таких дітей треба працювати індивідуально.

Потрібно продумати ту частину зборів, де обгово­рюється «різне», щоб воно не займало багато часу.

Обов'язковим повинно бути підбиття підсумків і прийняття рішень. Зміст має бути конкретним і спря­мованим на удосконалення навчально-виховної робо­ти. Потрібно, щоб рішення знали не тільки ті, що бу­ли на зборах, а й решта батьків. Можна підготувати листи з рішеннями зборів.


Методи і прийоми спілкування вчителя з батьками.

За характером готовності батьків до виховання їх можна поділити на 4 групи:

1) педагогічне підготовлені батьки, які мають потрібні для виховання дітей знання; вони готові ви­ховувати своїх дітей, співробітничати з учителями, здатні допомагати іншим батькам;

2) батьки недостатньо готові до виховання дітей. Вони усвідомлюють значення спільної, узгодженої ро­боти школи і сім'ї, мають сталі навички виховної роботи, проте знання їх фрагментарні, неповні;



  1. батьки недостатньо готові до взаємодії з педаго­гами та виховання дітей. Вони мають певні педа­гогічні навички, але недооцінюють значення впливу на дитину, їхні знання потребують суттєвого поповнення; .

  2. батьки педагогічно безпорадні, з обмеженими знаннями з педагогіки та психології дітей, відсутня мотивація до співпраці з педагогами, немає готовності до виховання дітей.

Типові варіанти ставлення батьків до вчителя:

  1. погоджуються з вимогами вчителя, намагаються їх виконати, але не знають як;

  2. погоджуються з вимогами вчителя, але виховують дітей по-своєму, виходячи з власного досвіду та уявлення про мету, зміст і методи виховання;

  3. відкрито йдуть на конфлікт з учителем.

Успіх роботи з батьками учнів залежить від уміння педагога встановлювати з ними контакт незалежно від того, яке ставлення батьків до вчителя і наскільки во­ни підготовлені до виховання дітей. Тобто в роботі з батьками великого значення набуває комунікативна діяльність вчителя, його здатність до спілкування з дорослими.

Встановлення контакту з батьками має відбуватись у кілька орієнтовних етапів або стадій, у процесі яких закономірно розвиваються позитивні, довірливі відно­сини. Послідовність усіх стадій обов'язкова. Наведемо їх схематичний опис.

Зняття напруження у спілкуванні, усунення не­довіри, тривожності та невпевненості батьків у відно­синах з вчителем - основна мета першої, початкової стадії. Для цього в батьків спеціально формується уявлення про те, що вчитель може розуміти і цінувати їх почуття до дитини. З метою досягнення згоди в оцінках вчитель має починати встановлення контактів із сім'єю з виявлення переважно позитивних моментів, узгодженостей в оцінці ряду позитивних яко­стей і характеристик особистості дитини.

На другій стадії починається поглиблення початко­вого прагнення до спілкування. Темою для нього має стати інтерес вже не тільки до окремих позитивних проявів і якостей, а й до особистості дитини в цілому, її здібностей, інтересів, мотивів поведінки тощо. Бать­кам надається можливість більше висловитись про дитину для того, щоб вони самі могли краще побачити її немовби збоку. Це сприяє виникненню у них по­зитивних емоцій стосовно педагога як слухача, який підтримує і поділяє їх інтерес до дитини. У ході бесіди необхідно торкнутись питань, які в подальшо­му можуть стати центральними: перспективи розвит­ку певних інтересів або здібностей учня, його захоп­лень, того, в чому виявляються його устремління.

При достатньо виразному прояві ознак зближення (батьки починають з власної ініціативи відвідувати школу, виявляють чуйність і відвертість у стосунках з учителем, звертаються до нього за порадою) настає третя стадія. Тепер вчитель починає інформувати; батьків про свої наміри - підвищити вимогливість, запровадити нові форми роботи з дітьми тощо; пропонує об'єднати зусилля і виявляє ставлення батьків до своїх намірів, що, як правило, на даний момент]зустрічаються з розумінням. Потім педагог і батьки; спільно уточнюють деякі питання щодо подальшої взаємодії, конкретизують свої думки, доходять висновку, що основою співробітництва має стати взаємна довіра. Знімаються також деякі обмеження у спілкуванні, що існували раніше, намічається розподіл ролей. Позитивне ставлення до дитини породжує все зростаючу зацікавленість батьків у спілкуванні, стимулює активність взаємодії.

На наступній стадії взаєморозуміння, якого вдалося досягти, пов'язується зі своєрідними іспитами стосунків на міцність. Це природне бажання сторін подолати наявні недоліки у взаємовідносинах. Про них висловлюється як вчитель, так і батьки. Предметом обговорення на цій стадії вже можуть бути і негативі якості учня. Тим самим як вчитель, так і батьки начебто попереджують один одного про ті несприятливі чинники, які можуть завадити нормальному спілкуванню в подальшому, а їх проговорювання допомагає зняти негативний настрій. Видозмінюються вимоги вчителя і за формою. На основі окремих висловлювань батьків вчитель може вже категоричніше підкреслювати необхідність деяких змін у поведінці самих батьків або в їх ставленні один до одного, які впливають на дитину.

Отже, якщо перші три стадії спрямовані на «нагромадження» чистої згоди, то завдання четвертої - вия­вити тенденції суперечностей і перешкод у відносинах між педагогом і батьками.

На п'ятій стадії робиться спроба досягти того, щоб усі об'єктивні обставини були враховані. Тепер вчитель може бути таким, як цього потребують обставини: йому зрозуміла позиція батьків, розставлені ак­центи у взаємовідносинах з ними взагалі. Вчитель може розповісти, що, на його думку, змінилось, що відповідає і що не відповідає попереднім оцінкам. Відкрито називаються недоліки в поведінці учня, на виправлення яких мають бути спрямовані спільні зусилля. На цій стадії остаточно конкретизуються мета і перспектива подальшої спільної виховної роботи. З батьками діляться також деякими сумнівами, з ними обговорюються труднощі та ускладнення, які можуть стати перешкодою для реалізації виховних впливів на учня. Довірчі стосунки, що утвердились, поступово на цій стадії переростають у можливість активної допомоги батькам.

Шоста стадія характеризується встановленням відносин, на основі яких можливе вже не тільки об­говорення деяких сторін особистості учня або не­доліків сімейного виховання, а й вироблення спільних планів дій. Це стадія конкретного спів­робітництва і вироблення єдиних вимог. У цей період відбувається розподіл ролей і «зон виливу» на дити­ну. Крім того, це стадія спільного контролю. Батькам надається можливість постійно обговорювати з педа­гогом окремі деталі спільно прийнятих рішень і як вони виконуються. Спільно аналізуються також зміни, що відбуваються в поведінці й особистості ди­тини. Саме такий підхід забезпечує формування свідомої та міцної установки на наступні цілі й про­грами взаємодії. Тим самим у батьків формується пе­реконання в правомірності власних дій і доцільності дій вчителя.

Створення нормальних особистісних взаємин вчи­телів і батьків стає базою для розвитку їх подальшого ділового співробітництва, і не лише з приводу по­ведінки їхньої дитини, а й переосмислення батьками свого способу життя, установок, позицій стосовно оточуючих і власних дітей.


Додаток 1.

Поради батькам

Наскільки зрозумілі вам думки і почуття ваших дітей? Що ви можете зробити зі свого боку, щоб нала­дити спілкування з дитиною? Послухайте деякі пора­ди педагогів:



  • висловлюйте дитині вашу повну увагу (всім: позою, виразом обличчя - дивитися в очі);

  • навчіться розуміти мову поз і жестів. Поки ви не розумієтесь на тому, що можна зрозуміти без слів, ви пропускаєте більше половини того, що хотіла б сказати вам дитина;

  • не перебивайте і ніколи не вгадуйте вголос того, що вона хоче сказати;

  • намагайтесь відчути, які саме життєві потреби вашої дитини. Їй потрібна увага? Їй потрібний спокій? Порада? Допомога? А може, вашій дитині треба вилити якісь почуття в присутності того, кому вона може довіряти;

- намагайтесь контролювати власні почуття. Слухати означає кохати. Співчувайте. Ставте себе на місце дитини. Зосереджуйте свою увагу на її переживаннях, час від часу висловлюючи своїми словами те, що вона говорить: просіть, щоб вона вас виправила, якщо ви зрозуміли її неправильно;

  • уважно вислухавши, потурбуйтесь про те, щоб відповідь не відбила у дитини бажання іншого разу бути з вами відвертою. Уникайте читання моралі і читання нотацій. Стережіться замість відповіді вступати в суперечку, заявляти про незгоду, критикувати, докоряти чи давати поради (якщо тільки не переконаєтесь, що вас саме цього просять). Діти не стануть вдруге відверто ділитися з тими, хто їх принижує;

  • в житті сім'ї на дружбу і довірливість треба відповідати відкритістю, готовністю поділитися власними душевними переживаннями.

Наші найдорожчі друзі - діти, які стали вразливими, дозволивши нам побачити їх такими, які вони є на­справді і в сильних, і в слабких своїх сторонах. Вили­вати душу своїм дітям - це зовсім не ознака слабкості, - як багато хто думає. Поділитися своїми переживання­ми, відкрити дитині, що дорослі теж часом борються з собою, помиляються, не завжди обізнані, - це дуже важливо, бо допомагає дітям бачити, що ми - такі ж люди і тому маємо розуміти один одного.

Здатність до спілкування і довіра йдуть рука об руку. Якщо ми в чомусь відкриваємось людям і вони прий­мають нас, то ми починаємо довіряти їм. Це відкриває шлях до глибшого спілкування і, в свою чергу, до більшої довіри.

Спілкування в сім'ї

Справжнє спілкування в сім'ї рідко буває «випадко­вим». Більше всього радості і користі воно приносить тоді, коли йому передує творча підготовка. Ми наво­димо кілька порад, які допоможуть загартувати вашу думку і дозволять зробити спілкування з дітьми завжди новим і неповторним.



Розмова на 10 хвилин

Виділіть час для того, щоб десять хвилин поговорити з дитиною: після школи, перед сном, під час обіду і т.ін. Перед вами перелік тем, цікавих для спілкування:



  • найпрекрасніша людина, яку я коли-небудь зустрів;

  • те далеке місце, де я хочу, прокинувшись, одного разу опинитись;

  • яким я буду, коли стану дорослим;

  • родич, якого я хотів би відвідати;

  • що в мене краще всього виходить;

  • що наводить смуток;

  • що мені подобається в моїй сім’ї.

Кошик «теми для розмови»

Поставте на стіл чашку чи кошика, в які всі члени сім’ї зможуть покласти записки, листи чи вирізки з газет, статті, про які вони хотіли б поговорити за обідом, після вечері, і т.ін.



Всі домашні справи – разом

Домовтесь виконувати всю працю в домі протягом тижня разом і не поділяйте обов’язків. Ви й самі здивуєтесь, яким багатим та цікавим стане ваше життя і спілкування.



Сімейна пошта

Спробуйте створити в себе вдома відділ зв’язку. Хай кожний член сім’ї зробить поштову скриньку, хоча б із коробки з-під взуття. Тоді кожен може написати іншому записку, лист з похвалою чи листівку, повну оптимізму і опустити їх у відповідну скриньку. Також можна слати жарти, загадки, головоломки і маленькі сюрпризи.



Листівки слухати і поважати

Такі листівки мають подібний зміст: «Дає право бути уважно вислуханим протягом 10 хвилин». Вручається у випадку необхідності сказати щось важливе. Листівки «поважати» заповнюються так: «Дає право подумати, перш ніж сказати щось ще». Ці листівки можна роздати всім на засіданні сімейної ради чи залишити у кожного на стільці. Члени сім’ї повинні за загальною згодою ставитись до листівок з повагою.



Графітова стіна

Повісьте на одній із стін в будинку аркуш паперу, на якому протягом тижня кожен міг би залишати своє послання. Це можуть бути слова згоди, підтримки, а також цікаві новини, повідомлення про майбутні події чи який розклад. Перш ніж повісити новий аркуш на наступний тиждень, ви отримаєте велике задоволення, перечитуючи всією сім’єю старий листок.



Педагогічний такт батьків

Однією з головних умов успішного виконання батьками своєї виховної ролі є повага до дитини, до її людської гідності, а значить, дотримання у стосунках педагогічного такту. Такт – найобов’язковіша складова у вихованні дітей.

Такт – це вміння у кожному конкретному випадку спілкування знайти найбільш доцільну, правильну і ефективну лінію поведінки. Педагогічний такт батьків – це почуття міри у стосунках з дітьми. Міра повинна бути у всьому – у виникненні найрізноманітніших почуттів до них, у задоволенні їх потреб, у своїх вимогах до них, у заохоченнях і покараннях. Педагогічний такт передбачає врахування батьками вікових та індивідуальних особливостей дитини; уміння поставити себе на її місце. Так, молодший школяр дуже пишається тим, що він навчається у школі, що у нього свої обов’язки. Цей період життя батьки повинні всією своєю поведінкою підтримувати цю гордість дитини.

Труднощі, з якими стикається дитина, треба допомагати долати, уникаючи при цьому дріб’язкової опіки й моралізаторства, докорів і тим більше покарання.

З підлітками батьки поводяться по-іншому, стверджуючи їх почуття дорослості. Древні греки говорили, що до п’яти років дитина – цар, до 15 – раб, а після 15 – товариш і друг. Відповідно повинна мінятися й тактика поведінки батьків щодо своїх дітей.

Додаток 2

Як батьківські збори перетворити на збори батьків



Адже це дуже важливо – щоб батьки один з одним (а не тільки з педагогом радились), щоб створилася особлива батьківська кооперація, спільність. Ми пропонуємо декілька прийомів, які можна використати під час проведення батьківських зборів, які дозволять встановити сприятливі стосунки між вчителем і батьками, між батьками та підвищити ефективність їх проведення.

«Шапка запитань»

Суть даного прийому в тому, що батьки складають один для одного запитання-записки та кладуть їх у шапку, потім витягують – кому яка дістанеться. Як відповідати – радяться в парах або в трійках (трійки більш стабільні: якщо раптом коса найде на камінь, то тут потрібний третій). Для того, щоб дана робота була ефективною, необхідно давати завдання маленькими кроками:«Розберіть аркушики. Готово? Тепер складіть перше запитання. Хто готовий – віднесіть свою записку в шапку» і т.д..

Типи запитань:

1. Формальні. Вони на взаємну перевірку батьками свого знання шкільного життя і порядків: Коли? Скільки? Де? Куди? і так далі (Наприклад, скільки уроків за розкладом у вівторок? і т.п.).

2. Запитання типу «Я думаю так і так, а ви?» До пояснення цього типу запитань необхідно переходити після того, коли всі батьки вже поклали свої запитання до шапки.

3. Запитання типу: «Я не знаю» (Наприклад, «Я не знаю, як мені навчити дитину вчасно сідати за виконання домашнього завдання.

Необхідно пам’ятати: у виконанні завдання необхідно просуватися невеликими кроками, а не все звалювати в одну кучу: зараз ви візьмете, потім напишете, потім покладете і тоді почнете відповідати – в результаті всі сидітимуть склавши руки.


«Розповідь за картинкою»

Напередодні зборів діти зображують якісь події в малюнках. Наприклад, «Мої літні канікули», «Вихідний день в сім’ї» тощо. На батьківських зборах ці малюнки роздають батькам. Їм пропонується по-перше, розповісти про те, що зобразила (або хотіла зобразити) їхня дитина на своєму малюнку. По-друге, прокоментувати, як виконання малюнка поєднується з особливостями характеру їхньої дитини. Дані завдання краще виконувати в парах, але завершуючи виконання завдання, кожен із присутніх розповідає про два найцікавіші або повчальні для нього моменти у коментарі свого співрозмовника.

«Чарівна паличка»

«Чарівну паличку» - олівець, лінійку – батьки передаватимуть один одному по рядах. При цьому їм потрібно буде назвати (без повторів) будь-яку якість особистості або рису характеру.

Перший тур – по естафеті батьки називають будь-яку позитивну якість. Якщо хтось розгубився або забув, то сусідам можна підказувати. Не варто поспішати: нехай «чарівна паличка» пройде по рядах декілька кіл.

Другий тур – тепер називаються якості негативні. І знову декілька кіл.

Третій тур – замість «чарівної палички» у руки дається шматочок крейди. Кожен підходить до дошки і зліва записує на ній одну із негативних якостей, що пролунали, а справа – одну з позитивних.

Четвертий тур. Всі підводяться, підходять до дошки і міркують яку з негативних якостей можна переробити в позитивну («здається, я знаю як»). Поміркувавши, потрібно підійти до дошки і стрілкою з’єднати ці якості, поставивши над стрілкою свої ініціали. Наприклад, хтось вибрав лінь і зрозумів, що з перерахованих якостей знає, як перетворити її у вихованість чи кмітливість, і з’єднує їх стрілкою.

Тепер будь-хто з батьків, кому ця негативна якість дитини завдає багато турбот і прикрощів, може звернутися до авторів стрілок за допомогою, роз’ясненням, консультаціями.

П’ятий тур – взаємні консультації батьків з виховних проблем.

Чим не відкриття «народного батьківського університету»! Педагогу тільки залишається хвалити ініціативних і записувати проблеми «глухого кута», щоб потім пошукати відповіді і для себе, і для зацікавлених батьків.
„Важкі запитання”

Цей вид діяльності базується на досвіді, експертизі та вмінні учасників вирішувати проблеми, які стосуються певних труднощів та бар’єрів сімейного виховання.

Вид діяльності: вправи в малих групах, вирішення проблеми.

Основні моменти:



  1. Батьки розподіляються на групи по 5 чоловік.

  2. Кожна мала група проводить круглий стіл, під час якого кожен учасник називає найбільшу для нього проблему щодо заявленої теми. На даному етапі батьки не коментують, не дають оцінку проблемі, лише називають її.

  3. Група обговорює проблеми, потім вибирає одну - найважчу або найбільш загальну проблему і записує її у формі запитання: „Що я повинен робити, коли...?” і передає сусідній групі.

  4. Кожна група на великому аркуші паперу записує всі можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

  5. Через 15 хв. представники кожної з груп зачитують перед аудиторією свої варіанти вирішення проблеми.

„Спілкування у сім’ї”(рольова гра)

  1. Повідомлення батьків теми і мети заняття, зачитування сюжету гри,настанова вчителя, що активізує знання батьків.

  2. Розподіл ролей (на кожний сюжет необхідно визначити кілька груп батьків та експертів).

  3. Власне гра (організувати розігрування сюжету, спостереження за діалогом, мімікою та руховою теакцією учасників гри).

  4. Колективний аналіз гри (провести аналіз обраних варіантів спілкування, визначити доцільність його змісту і форм, колективно зробити висновок щодо можливого впливу кожного варіанта спілкування на стосунки з дитиною та формування її особистісно значущих якостей, знайти педагогічно грамотні лінії спілкування).

  5. Підведення підсумків (підкреслити позитивні і негативні сторони гри).

  6. Завдання для самоосвіти батьків (визначається на основі висновків про засвоєння батьками даної теми).

Можливі сюжети.

  1. Дочка, яка добре вчиться, одержала в кінці семестру за контрольну роботу низьку оцінку.

  2. Син прийшов додому у брудному, подертому одязі, з подряпаним обличчям та синцем під оком. Пояснює, що побився на дворі.

  3. П’ятнадцятирічна донька прийшла додому дуже пізно, трохи на підпитку. Її привів додому хлопець. Дівчина пояснює, що затрималась у подруги на дні народженні.

Підготувала: Царенко І.В.

Програма вивчення сім'ї учня
1. Структура сім'ї - склад (повна, неповна, співвідношення поколінь у родині, кількість дітей, інші члени сім'ї).
2. Батьки - вік, освіта, професія, рід занять.

3. Соціально-побутові умови, матеріальний стан сім'ї.


4. Суспільно-педагогічна спрямованість сім'ї - ставлення до виховання дітей, спрямованість виховного впливу матері і батька, знання учня про суть трудової діяльності своїх батьків, ставлення батьків до навчання дітей, виконання ними громадських доручень у класі, педагогічна активність батьків (участь у виховних заходах, обговорення з вчителями виховання і навчання своїх дітей, допомога класному керівнику у формуванні класного колективу).
5. Внутрішньосімейні стосунки:

а) стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, конфліктний);

б) ставлення батьків до дітей: теплота - вимогливість, теплота - дозвіл, холодність - дозвіл, холодність - вимогливість;

в) ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість, егоїзм;

г) відносини між дітьми у сім'ї - діти дружать з братами і сестрами, допомагають їм у навчанні, рахуються з їх поглядами, ворожі стосунки, діти постійно конфліктують (у чому причина?), у дітей мало спільного, вони байдужі до інших (у чому причина?);

д) виконання домашніх справ у сім'ї, розподіл обов'язків, колективне виконання важкої праці, участь дитини в домашній праці, наявність сімейних доручень;

е) відомості про сімейну раду - чи є в сім'ї звичай радитись з важливих питань, чи залучаються діти до такого обговорення.


6. Методи виховання, що застосовуються батьками: живемо як живеться, наказ, натиск, жорсткий контроль, прохання, умовляння, вседозволеність, побажання, переконання, порада, спільне обговорення сімейних проблем, турбота/лагідна участь, задоволення всіх бажань дитини, фізичне покарання, пояснення, приклад, позбавлення задоволень.

Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини:

- Давайте поміркуємо, порадимось, разом вирішимо...

- Я тебе примушу, ти у мене станеш таким, як мені потрібно.

- Це тобі, а ми з батьком як-небудь.

- Що вимагати зараз, ось виросте, тоді.

- Одягнений, взутий, нагодований, удома госпо­дарських обов'язків не має, що просить - купуємо, тільки вчився б.

- Я рідко торкаюсь справ сина. У мене вистачає своїх турбот. А взагалі у кожного з нас свої проблеми: у мене - робота, у нього - навчання.


7. Сімейні традиції - як у сім'ї відзначають сімейні дати, свята, свята народного календаря, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної родини тощо.
8. Організація вільного часу - як проводять у сім'ї вихідні дні, захоплення, улюблені для всіх заняття, справи.
9. Педагогічні висновки вчителя про спрямованість спільної роботи з сім’єю. Виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення потенційних можливостей виховного потенціалу сім’ї.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка