Сишшя І твори Ціктора Заііли



Сторінка1/15
Дата конвертації15.01.2018
Розмір4.19 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

^Сишшя і твори Ціктора Заііли.

I.



Співецъ ѳласного горя. (Віктор Миколаевич Забіла).

Анормальне, надзвичайно важке становище украінськоі' лі- тератури в Росіі' було причиною того, що на протязі навіть ос- танніх пятидесяти років ГГ істнування ми зустрічаемося з цілим рядом дивних, незрозумілих за-для чоловіка, мало знайомого з історіею ціеі літератури, фактів. До такого рода чудних з’явищ, напр., належить істновання в рядах письменників украінських таких людей, що сливе нічого не друкували за свого життя, хоча й були відомі землякам, і всю свою літературну спадщину поли- шили в паперах. Досить тут нагадати Руданського, Ніщинського, Мову, Навроцького та инших.

Що ж було причиною, що оді й инші, і'м подібні письмен- ники не публікували сво'Гх творів?..

ГГерш за все цьому багато спричинилося те, що на Вкра- Тні Російській було періодичних органів, де б можна було і'х друкувати, — не було й видавців, які взялися б іх випустити в світ. Коли до цього додати сувору, вередливу, безжалісну цен­зуру, брак свідомоі своеі національности інтеллігенцііі, повсякчасні переслідування та кари навсіх украінців і особливо на письменни- ків, — то, здаеться, зрозумілим стане, чому де-які навіть з кра- щих украінських письменників не друкували нічого за життя.

Багато говорити про те, скільки шкоди принесло таке ста­новище украінській літературі, не приходиться: це зрозуміло само собою. Письменник, хоча бісамий талановитий, без критики, без підтримування з боку публіки, мов рослина без води, засихае, марніе, втрачае свою силу й охоту до роботи. Разом з цим літе- ратура позбавлявться талановитого робітника. Твори таких пись- менників, з’явившись на світ Божий через 20 — ВО літ після свого написания, вже не можуть мати такого значіння для пу- бліки і того впливу на далыішй розвиток літератури, який би вони могли мати в свій час.

До таких ось письменників належить і Віктор Забіла, з жит- тям і творами якого ми хочемо познайомити наших читачів.

Історія нашоТ літератури поки що мало розроблена. Не вва- жаючи на те, що література наша, порівнюючи ц становище з становищем инших европейських літератур, мае дуже обмежене коло робітників, ми якось дивно недбало відносимося до ціх дія- чів. Живе-живе який-небудь письменник, працюе-працюе, скільки е снаги й спромоги, — помре, — ми згадаемо про нього в кіль- кох убогеньких некрологах і думаемо, що вже покінчили з ним всі рахунки, виконали перед ним всі своі обов’язки. Коли пись­менник мав такий дужий, такий голосний талан, що міг спере- чатися з силою часу, який всіх і все пожирае, то він живе й буде жити. Буде жити, але сам через себе, а не дякуючи нам, вдячним його землякам — читачам. Коли ж який письменник не мае такого виразного, сильного талану, то певблаганний час швидко поглине його, — його швидко забудуть.-Ми не помо- жемо йому, — ми будемо спокійненько дивитись, як потопав в Леті забуття талановитий, щирий, сімпатичний письменник. I скільки іх, оціх нещасливих працьовників літературних погинуло вже в дужих хвилях байдужого до всіх і всього часу!.. Чи не через де саме й література наша вважаеться такою бідною, та­кою невиразною?.. Чи багато снравді з наших письменників ві- домо широкій публіці? I тепер ще часто навіть од так званих украінців §епіе можна почути такі речі: „Укра'Гнська література... Та хіба ж вона е?.. Був колись Шевченко, писав по-вкраі'нськи Стороженко та Марко-Вовчок... А де ж та ціла окрема література вкраі'нська?..“ Такі розмови свідчать про те, що й сво'Г земляки,— не кажемо вже про росиян взагалі,зовсім не знають навіть кращих наших письменників, як, напр., Франко, Грінченко, Леся Украінка, Стефаник, Коцюбинський то-що. Що ж вже й говорити про таких маленьких поетів, як забутий зовсім в наші часи Віктор Забіла?..

Про Забілу навряд чи хто тепер хоч що-небудь знае, виключаючи людей, що спеціально студіювали історію вкра- іпськоі' літератури. Та й ті навіть, що цікавились історіѳю вкраінськоУ літератури, не мали змоги добути ширшнх відомостей про життя й літературну діяльність Забіли. Досі про нього ви- друковано кілька окремих заміток, роскиданих по ріжних видан- нях, — досі нема більш-менш повного його житешісу. В „Очерках исторіи украинской літературы XIX столѣтія“ Н. И. Петрова рос- казано про життя Забіли тільки те, про іцо згадано в „записках М. Н. Глинки". х) В найбілып повній історіі вкра'Гнсько'Г літера- тури 0. Огоновського про Забілу поміщено тільки коло двох де- сятків рядків. 3 творів Забіли до самого останнього часу було надруковано не білып якого-пебудь десятка віршів. 1)

Дякуючи шановній редакціі „Кіевской Старины', нам поща- стило достати кілька зшитків творів В. Забіли. З’еднуючи зміст всіх оціх ашитків 1), ми знайшли коло тридцяти нових, ще неві- домих публіці його творів. Зацікавившись творами й життям без- таланного Забіли, ми в оцій статті хочемо звести до-купи все, що відомо про життя поета, 2) по змозі іллюстровавши біографію матеріалами, які подають нові знайдені нами твори Забіли

.Оця поетичпа, так сказать, біографія Забіли буде разом з цим і характеристикою його поезіѴ взагалі, особливо що до іТ змісту, бо мало не вся поезія цього орігінального поета ирисвя- чена подіям його власного життя. Вся майже ггоезія Забіли цілком субективна, що до змісту-автобіографична. Трудно в історіі літератури зустрінути другого такого письменника, щоб сливе всю свою літературну працюнаправляв наіллюстровання власного життя.

Про те, які причини виробили з талановитого Забіли,поета з таким вузько обмеженим змістом творів, ми скажемо трохи далі. А тепер роспочнемо його „поетичну" біографію. За-для ціеТ біографіі ми скористуемося всіми відомостями про життя Забіли, які були досі опубліковані, і постараемося вірність Тх зтвердити цітатами з його творів.

Віктор Миколаевич Забіла ) родився на хуторі Кукоріковщи- ні х2) під Борзною в Чернигівщині. Коли саме родився Забіла, нам невідомо. П. Куліш каже, що Забіла вчився разом з М. Гоголем в Ніжинському ліцеі і навіть сидів з ним на одній лаві а). Це наводить нас на думку, що він був приблизяо й одного віку з Гоголем. Відомо, що Гоголь родився 1809 року. Мабуть і Забіла родився теж з початку XIX в. Батько Забіли не був багатим, але ж його не можна було назвати бідним 4). В дитинстві Забіла втеряв батька, і ця втрата була дуже важкою за-для нього. Можна думати, що, хоч і мав він рідну неньку, але дитячі годи його пройшли доеить нещасливо. В віршові „На той світ до батька" Забіла каже:

Годок мені був од роду, як тебе ховали.

Як несли тебе ховати, тоді був дитина,

I не думав, що я в світі- -бідна сиротина...

Не вмів тоді, нещасливий, і слова сказати „I не знав, що батька несуть в землю заривати"...

В кількох своіх віршах Забіла гірко нападав на тяжку долю бідного сироти.

Нещастніще всього в світі бідна сиротина,

Плаче инколи, сердешна, як мала дитина,“ —

каже він в одному віршові.

Йому (сиротині) той край, де родився, буде як чужина, „Всюди за ним слідом ходить лихая година.

I в-ніч нудиться він, бідний, і як сонце зійде; „Радощей не мавши зроду, і в могилу піде...“

говорить він в тому ж самому віршові.

Згадуючп про смерть і похорони батька та свое суворе, си- рітське життя, Забіла звертаеться до покійного батька з гірким докором.

На що, тату, ти покинув мене сиротою?

Чому мене не взяв малим в могилу з собою?

I я б вічним сном у землі спав, а не журився б,

Не знав би я в світі горя, світом не нудився б...“

Вчився Забіла в Ніжинській „гимназіи высшихъ наукъ кн. Без- бородко“ між 1820—1828 р.р., разом з Гоголем. ІІокійний 0. Ко­ниський каже, що „в реестрі студентів ліцея *) за увесь час його істновання" він „не знайшов наймення Віктора Забіли... Ма- буть,—думае він,—коли Віктор Забіла і був у ліцеі', дак не скін- чив його“ 3)... Тай не один Забіла втік з гімназіѴ, не кінчивши в ній курса. Мало не половина учнів, звичайно, втікала з нет, бо вона нічого^ не давала своім вихованцям, а тільки привчала іх до лінощів, до вільного й веселого життя 4). Очевидно, гімна- зія не лишила ніяких білып-менш виразних споминок у Забіли, бо в його віршах ми не знаходимо й самоі маленькоі згадки про годи вчення.

Покинувши гімназію, Забіла вступив до військовоі служби,—• служив в гусарах. На службі він одержав чин майора. Серед то- варишів вояків життя Забіли летіло весело в повсякчасних гулянках та випивках. Службу в гусарах поет згадуе, як самий щасливий час свого життя. Звертаючись до старого товариша, любого коня, Забіла каже:

Як здумаеш, під Москвою як колись стояли.

Гарно, весело жилося,—відкілься все бралось.

Серце нудьги не бачило, з горем не стрічалось.

До циган було поідеш, пісень заспівають,

Загаркають, затанцюють, душу потішають.

Инколи і так траплялоск все позаставляеш,

Копійки нема в кишені... Байдуже,—гуляеш!..

Тебе було осідлають, я на тебе сяду,

Шабля з-боку брязкотіла, ментик літав з-заду...“

В другому віршові, рівняючи свое сучасне сумне становище з колишнім, Забіла згадуе:

Годів два назад, не більше і я був моторний:

Шабля з-боку, кінь гусарський, що як в’юн провор- „Рижий мастю, очі чорні, як сонце сіяе; [ний, —

Із-під копит искри скачуть, як вихор літае.

I я було в чистім полі на нім красувався.

Був щасливий і веселий і з горем не знався...

Не було і в думці в мене, щоб так горювати.“

Пробувши шість-сім років на службі, десь коло 183В року Забіла приТзжае на свій рідний хутор в Чернигівщину. Блеску- чий, Гарний, молодий офіцер почав знайомитись з своіми сусі- дами. Недалеко коло його хутора був хутор Мотронівка, що належав далеким родичам Забіли панам Білозерським. В Мот- ронівці Забіла познайомився з дочкою Білозерського Любов’ю Михайлівною, рідною сестрою Олександри Михайлівни Кулішевоі (Ганни Барвінок). Зустріч і знакомство з ціею панною були прямо фатальні по своТм наслідкам за-для Забіли. ІІалкий, бравий гуса- рин без тямку закохався в оцю сільську красуню ). Старі Біло- зерські співчували коханню молодят. Минуло коло року. Одбулися формальні заручини, — був навіть призначений день за-для шлюбу. Це була, як кажуть свідки, дуже гарна й щаслива пара. Молодому було літ з 25. Він був парубок стрункий, середнього росту, мав смаглаве, рябувате од віспи обличчя, великі карі очі, трохи кучерявий, густий, чорний чуб г). Вдачи

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка