Симоненко сергій Валентинович, кандидат технічних наук, професор, почесний працівник Міністерства транспорту та зв’язку України, начальник державної установи «Держгідрографія» Міністерства транспорту та зв’язку України



Скачати 186.38 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір186.38 Kb.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

МОРСЬКИЙ ГІДРОФІЗИЧНИЙ ІНСТИТУТ


«РОЗРОБКА ТА СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОЛЕКЦІЇ МОРСЬКИХ НАВІГАЦІЙНИХ КАРТ І ОКЕАНОГРАФІЧНОГО АТЛАСУ ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬКОГО МОРІВ З МЕТОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ МОРЕПЛАВСТВА, НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ»


  1. СИМОНЕНКО Сергій Валентинович, кандидат технічних наук, професор, почесний працівник Міністерства транспорту та зв’язку України, начальник державної установи «Держгідрографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

  2. БЕЛОКОПИТОВ Володимир Миколайович, кандидат географічних наук старший науковий співробітник Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України.

  3. БОЛТАЧОВ Олександр Романович, кандидат біологічних наук, завідуючій відділом планктону, заступник директора Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної академії наук України.

  4. БОРИС Олександр Миколайович, почесний працівник морського і річкового транспорту, начальник філії державної установи «Держгідрографія» «Укрморкартографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

  5. ГОДІН Євген Олександрович, науковий співробітник, заступник завідуючого відділу Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України

  6. ГОЛОДОВ Микола Феодосійович, кандидат технічних наук, почесний працівник Міністерства транспорту та зв’язку України, заступник начальника державної установи «Держгідрографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

  7. ІЛЬЇН Юрій Павлович, кандидат фізико-математичних наук, директор Морського відділення Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту Міністерства надзвичайних ситуацій України та Національної академії наук України.

  8. КОНОВАЛОВ Сергій Карпович, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, завідуючий відділу геобіохімії Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України.

  9. МАРЧЕНКО Олег Григорович, почесний працівник морського і річкового транспорту, начальник сектору підготовки до видання карт та посібників для плавання філії державної установи «Держгідрографія» «Укрморкартографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

  10. ПАДАКІН Дмитро Юрійович, кандидат технічних наук, почесний працівник Міністерства транспорту та зв’язку України, заступник начальника державної установи «Держгідрографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

Р Е Ф Е Р А Т


2011

Україна є морською державою, що обумовлено геополітичним положенням її території, виходом до Азово-Чорноморського басейну та, через протоки Босфор, Дарданелли, Гібралтар і Суецький канал, у Світовий океан. Загальна протяжність морського узбережжя України становить близько 2600 км, країна має розвинутий морегосподарський комплекс. Усе це свідчить про стратегічну важливість цих морів та їх ресурсів для України.

Азово-Чорноморський басейн є унікальним природним об’єктом, в якому здійснюється активна господарська діяльність. У навігаційному відношенні басейн вважається особливим регіоном, який відрізняється, насамперед, своєю замкненістю та значною інтенсивністю руху суден. Інформаційне забезпечення мореплавства, та інша господарська діяльність в цьому регіоні набуває виключного значення, аби звести нанівець можливість виникнення аварій та катастроф, наслідки яких, у тому числі екологічні, можуть бути згубними для країн регіону, а на їх ліквідацію потрібен час і великі матеріальні та фінансові ресурси.

Робота, що пропонується, була розпочата у січні 1995 року і завершена у червні 2009 року. Вона виконувалась у двох взаємопов'язаних напрямках:

- розробка і створення національної колекції морських навігаційних карт;

- розробка і створення Океанографічного Атласу Чорного та Азовського морів.

Мета роботи – інформаційне забезпечення безпеки мореплавства, наукових досліджень і використання природно-ресурсного потенціалу в Азово-Чорноморському басейні, а також:

- підвищення безпеки мореплавства і захист навколишнього середовища;

- підвищення ефективності функціонування системи пошуку і порятунку на морі в пошуково-рятувальному районі України;

- надання інформації про навігаційну обстановку в прибережній зоні мореплавцям і зацікавленим відомствам, установам, організаціям, що виконують спеціальну діяльність на морі;

- створення інтегрованої національної мережі навігаційно-гідрографічної і океанографічної інформації;

- виконання рекомендацій міжнародних організацій щодо забезпечення безпеки мореплавства в морських водах України.

Україна приєдналась до Конвенції ООН по морському праву 1982 року і Конвенції ООН з охорони людського життя на морі 1974 року, які накладають на держави – учасниці ряд принципових вимог, зокрема, відповідальність перед міжнародною спільнотою за систему забезпечення безпеки судноплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні.

В 90-ті роки минулого сторіччя, в період розвитку України як незалежної морської держави, виникла необхідність створення безпечних умов плавання суден в морському регіоні України. Одним із завдань було створення національної колекції морських навігаційних карт (МНК) Чорного та Азовського морів, які на той час в державі були відсутні. Для створення карт необхідно було провести гідрографічні дослідження у морських водах України, на що потрібно було значний час, відповідне обладнання і фахівці.

Навігаційні карти є одним з важливих елементів системи забезпечення безпеки судноплавства в зазначених районах плавання, з наданням користувачам оперативної інформації щодо безпеки судноплавства. Такі вимоги, продиктовані нормами міжнародних морських конвенцій, Україною повинні виконуватись безумовно.

Детальний аналіз задіяних технологій та оцінка виробничих потужностей на час схвалення постанови показали, що перед українською морською картографією постала нагальна потреба розробки та впровадження науково-технічного комплексу з виробництва навігаційних карт шляхом впровадження сучасних технічних засобів та програмного забезпечення.

У перші роки незалежності України основними розробниками та постачальниками морських навігаційних карт на територіальні води України були іноземні виробники, такі, наприклад, як Британське Адміралтейство та Головне управління навігації і океанографії Міністерства оборони Російської Федерації. Це мотивувалось тим, що майже все науково-методичне та організаційне забезпечення створення, супроводження та виробництва колекції МНК колишнього СРСР залишилось в Росії.

Але в Україні існує значний потенціал фундаментальних теоретичних розробок та новітніх тенденцій сухопутної картографічної науки, який дозволив використати його як базу для створення сучасного науково-технічного комплексу з морського картоскладання і картовиробництва.

Міжнародний досвід вказує на те, що така розвинута морська держава як Україна, що має великий потенціал відповідних теоретичних розробок, повинна мати свою науково-виробничу базу щодо створення, супроводження та виробництва національної колекції навігаційних карт різних видів, що сприяє підвищенню рівня безпеки судноплавства в водах України і дає можливість:

- підняти рівень України, як потужної морської держави;



  • оперативно надавати користувачам національні морські навігаційні карти та інші необхідні матеріали з достовірною інформацією щодо безпеки судноплавства в морській зоні відповідальності України та внутрішніх водних шляхах;

  • ефективно використовувати національний науково-технічний і виробничий потенціали з картоскладання і картовиробництва, шляхом адаптації їх для аналогічних задач галузі;

  • на базі новітніх світових технологій створити сучасний національний науково-технічний комплекс з картоскладання і картовиробництва;

  • отримувати доходи від реалізації картографічної і спеціальної літератури з безпеки судноплавства;

  • створити додатково десятки робочих місць.

Розробку національної колекції морських навігаційних карт було розпочато у 1995 році, а перше видання карти відбулося у 1998 р. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 96 від 28.02.2002 «Про схвалення державної програми вдосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки мореплавства на 2002 – 2006 роки» у частині створення національної колекції морських навігаційних карт на акваторії Чорного та Азовського морів ця робота була продовжена.

На той час технологічну лінію виробництва електронних карт було об’єднано з виробництвом паперових навігаційних карт, виданням лоцій, „Повідомлень мореплавцям”, навігаційних посібників, тощо.

Технологічний процес створення морських навігаційних карт передбачав:


  • проведення відповідних комплексних гідрографічних досліджень і океанографічних робіт, космічної зйомки, геодезичних і топографічних робіт в рамках географічних координат кожної морської навігаційної карти, яка планувалася для створення;

  • створення карт формату А0 для використання отриманого електронного зображення як основи для цифрування карт;

  • цифрування морських навігаційних карт за інформацією, яка отримана з проведених гідрографічних досліджень, космічної зйомки, геодезичних робіт, робіт з коректури на місцевості;

  • друк карт на паперову основу для проведення коректури, оплавування та затвердження карти до друку;

  • передача морської навігаційної карти в електронному вигляді для друку тиражу карти на папері або оперативне тиражування невеликими накладами на плотерах великого формату (друк на замовлення - Print on Demand).

Друк на замовлення (PoD) використовується для заміни процесу друкування карт офсетним способом в друкарнях, при цьому зменшуються матеріально-технічні запаси та складські витрати. Це є передовою технологією, яка впроваджена в гідрографічних службах окремих розвинутих країн.

PoD дає можливість друкувати карти:



  • з навігаційною обстановкою станом на момент друку, що дозволяє реалізовувати карти професійно відкориговані гідрографічною службою;

  • з особливими фізичними характеристиками;

  • з інформацією яка необхідна для конкретного користувача та ін.

З середини 2005 року технологія друк на замовлення впроваджена в ДУ „Держгідрографія”, що дало змогу зменшити трудовитрати та майже повністю автоматизувати процес виробництва.

Спеціалістами Держгідрографії була розроблена теоретична базова модель картографічної виробничої лінії, а відповідно до неї - техніко-економічне обґрунтування щодо впровадження сучасного комплекту програмного забезпечення технології виробництва навігаційних карт та інших публікацій у традиційному паперовому та цифровому вигляді у відповідності до вимог міжнародних стандартів. Проведений моніторинг виробничих аспектів гідрографічних служб інших держав допоміг чітко визначити пріоритети, слабкі та потенційно ризиковані технічні ланцюги і, що найголовніше, майбутні тенденції розвитку виробництва. За основу було взято розробки провідних світових компаній, оскільки вітчизняні розробки в цій галузі повністю відсутні.

Значну роль також відіграв той факт, що Держгідрографії надане Міністерством транспорту та зв’язку України повноваження представляти Україну у Міжнародній гідрографічній організації (МГО), інших міжнародних організаціях щодо питань навігації, гідрографії, океанографії та морської картографії, що зумовило тісну співпрацю з гідрографічними і картографічними службами інших морських держав Чорноморсько-Азовського і Середземноморського регіону. Робота гідрографічних служб всіх морських держав, членів МГО, підпорядкована єдиним існуючим міжнародним стандартам та керівництвам, єдиній системі міжнародних знаків, що зумовлює уніфікацію інформативного навантаження карт та використання принципово схожого програмного забезпечення.

На сьогоднішній день завершено модернізацію картографічного виробничого комплексу, впроваджено необхідні додаткові модулі програмного забезпечення, що у повному обсязі забезпечують необхідні аспекти виробничих процесів на всіх етапах розробки та видання морської картографічної продукції. У загальних рисах картографічний виробничий комплекс забезпечує:



  • створення всього спектру морських навігаційних карт, їх нових редакцій і перевидань, а також коректур до них відповідно до вимог міжнародних стандартів;

  • постійне провадження послуг з забезпечення коректурної підтримки карт на базі офіційного видання Повідомлень мореплавцям України;

  • створення паперових навігаційних карт на основі електронних відповідно до міжнародних та національних вимог;

  • зберігання та управління картографічними та гідрографічними базами даних;

  • забезпечення повного Інтернет-сервісу, включаючи легкий та швидкий доступ до каталогів електронних і паперових карт з відображенням меж карт (нарізки) та інших публікацій.

Усі відомі на сьогодні виробничі комплекси, в тій чи іншій мірі, забезпечують виконання наведених вище завдань з різницею в національних стандартах та пріоритетних напрямках розвитку власних гідрографічних служб (ГС). Як приклад, можна привести той факт, що гідрографічні служби Південної Америки – Чилі, Еквадор – зорієнтовані на виробництво гідрографічних даних та їх комплексне використання у спеціалізованих базах геопросторових даних без картографічного використання. Європейські країни, в основному, спрямовані на традиційну морську картографію з аспектами картографування внутрішніх водних шляхів. Канада зорієнтована на картографування внутрішніх водних шляхів. Австралія, Нова Зеландія та Південна Африканська Республіка віддають перевагу батиметричним дослідженням океану, і традиційна картографічна складова у цих країнах є другорядною. Усі наведені вище особливості впливають на розміри, наповненість, функціональність та орієнтацію виробничих комплексів.

Український комплекс вигідно відрізняється від своїх „колег” перш за все гнучкістю виробничої лінії, її модульною структурою, впровадженням власних рішень технологічних процесів та, що найважливіше – багатофункціональністю, яка дозволяє вирішувати такі завдання:



  1. Розробку та видання офіційних стандартизованих електронних та паперових карт Світового океану та внутрішніх водних шляхів відповідно до вимог міжнародних та національних стандартів.

  2. Постійне надання послуг з забезпечення коректурної підтримки електронних карт в електронному вигляді на базі офіційного видання Повідомлень мореплавцям України.

  3. Постійну підтримку коректурної колекції навігаційних карт на сучасному рівні.

  4. Провадження наукової діяльності для забезпечення розвитку морської картографії як галузі в цілому.

  5. Розробку основних положень щодо розвитку у сферах створення карт вивченості Чорного та Азовського морів, карт течій, карт солоності води, карт рельєфу дна, ґрунтових карт, карт земного магнетизму і магнітного вивчення регіону, карт живих ресурсів моря та інших карт природничого аспекту тощо.

  6. Участі у всесвітньому проекті зі створення Загальної батиметричної карти океанів.

  7. Постійного вдосконалення та розширення сфери послуг в галузі морської картографії, постачання відповідної продукції та даних.

  8. Забезпечення договірних зобов’язань Держгідрографії в галузі електронної морської картографії.

  9. Створення безпечних умов міжнародного і внутрішнього мореплавства в Чорному та Азовському морях, що морські навігаційні карти національного виробництва забезпечують в повний мірі.

За результатами роботи к 2009 р. створено колекцію з 164 паперових та понад 250 електронних морських навігаційних карт з відповідними керівництвами для плавання.

Відносно масштабів реалізації, техніко-економічних показників та їх порівняння з кращими вітчизняними і іноземними аналогами, а також досягнутого економічного ефекту необхідно зазначити, що за цей час виробництво морських навігаційних карт стабільно показує позитивні результати.

Динаміка реалізації морських навігаційних карт з 2000 року показує її зростання, а саме: в 2000 році було реалізовано вітчизняним і іноземним споживачам 112 одиниць карт, а вже у 2009 році реалізовано 9380 одиниць.

При цьому, вихід морських навігаційних карт національної колекції на світовий ринок, починаючи з 2004 року, дав змогу значно наростити як обсяги виробництва, так і їх реалізацію, а також забезпечити валютні надходження до держави.

Вдосконалення технологічного процесу та автоматизація праці призвели до скорочення трудових, матеріальних та фінансових витрат. Для визначення досягнутого економічного ефекту доцільно розглянути два основні критерії – отриманий дохід та витрати на виробництво.

Так існує позитивна динаміка розриву між витратами на виробництво та отриманим доходом, за 2009 рік позитивна різниця між отриманим доходом та витратами на виробництво складала 385,8 %.

Крім того, придбання Україною морських навігаційних карт на води Чорного та Азовського морів у іноземного виробника потребувало б значних фінансових витрат. Це також не сприяло б авторитету України як справжньої морської держави і її спроможності забезпечити безпеку судноплавства у власних морських водах.

Розповсюдження національних електронних морських навігаційних карт здійснюється офіційними дистриб’юторами країн Європейського Союзу, Британським Адміралтейством, гідрографічними службами держав Чорноморського регіону за відповідними угодами.

Вдосконалення технологічного процесу та автоматизація праці призвели до скорочення трудових, матеріальних та фінансових витрат. Отриманий дохід з реалізації карт споживачам за період з 2003 по 2009 роки зріс у 9,5 разів.

Порівняння вітчизняної картографічної продукції і продукції виробників з розвинених морських держав підтверджує, що вітчизняна продукція відповідає світовому рівню. Гідрографічні служби і цих держав, і України використовують у своїй діяльності сучасні програмні та технологічні засоби. Практично всі виробники, у тому числі і Україна, які є членами Міжнародної Гідрографічної Організації, тим чи іншим чином забезпечують високу якість готової продукції на рівні міжнародних стандартів (враховуючи якість та рівень витратних матеріалів, технологічних процесів і підготовки персоналу).

Виходячи з вище наведеного, порівняння картографічної продукції може проводитися лише за параметрами якості вхідних (первинних) даних, на основі яких розроблено карту, та деяких національних особливостей.

Враховуючи сказане, актуальними для морської картографії є порівняльні характеристики виробничо-технологічних комплексів.

Детальний аналіз задіяних технологій та оцінка виробничих потужностей світових лідерів у галузі морської картографії показав, що за основу виробничих процесів узято передові розробки світових геоінформаційних технологій щодо програмного забезпечення, які різняться лише виробником. Це зумовлено тим, що загалом усі теоретичні розробки в галузі і новітні тенденції картографічної науки в цілому та морської картографії, зокрема, спрямовані в одному напрямку. Широкомасштабне використання сучасних технологій у геодезії, картографії, навігації та особливо потужний розвиток комп’ютерної техніки вимагає впровадження і використання останніх технічних розробок.

Видання Океанографічного атласу Чорного і Азовського морів було наступним кроком розвитку інформаційного забезпечення безпеки мореплавства, наукових досліджень і використання природно-ресурсного потенціалу в Азово-Чорноморському басейні. Ця робота стала логічним розвитком творчих контактів українських гідрографів і вчених-океанологів. Атлас був створений у плідній співпраці фахівців Океанологічного Центру Національної Академії наук України і державної установи «Держгідрографія» Міністерства транспорту та зв’язку України.

Океанографічний атлас Чорного і Азовського морів є інформаційною системою, покликаною забезпечити всіх зацікавлених користувачів обґрунтованою науковою інформацією про властивості природного середовища Чорного і Азовського морів, а також сприяти вирішенню наступних завдань:



  • інформаційна підтримка програм і проектів різного рівня, що реалізуються в Азово-Чорноморському регіоні;

  • інформаційна підтримка управлінських рішень;

  • інформаційна підтримка моніторингу природного середовища;

  • інформаційне забезпечення наукових досліджень;

  • інформаційне забезпечення системи освіти в Україні.

При створенні атласу реалізовані такі підходи:

  • багатоплановість і максимальна повнота змісту основних розділів (відповідно до тематичної спрямованості атласу);

  • внутрішня єдність (взаємна доповнюваність, погодженість і порівнянність карт);

  • географічна конкретність;

  • детальність досліджень і наукова обґрунтованість;

  • доступність сприйняття карт.

Атлас є першим в Україні спеціалізованим виданням подібного роду, що не має за багатьма параметрами аналогів у світі. Унікальність цього видання визначається його тематичним охопленням, детальним освітленням океанографічних, кліматичних та інших параметрів Азово-Чорноморського басейну, а також повнотою баз даних, використаних при побудові карт атласу. У Атласі представлені карти багатьох характеристик морського довкілля, у тому числі таких, які раніше до подібних видань не входили.

Теоретичні розробки творчого колективу авторів, що передували створенню Атласу, узагальнені в «Концепції створення Океанографічного атласу Чорного і Азовського Морів», яка була розроблена у 2007 році.

У структурному відношенні Атлас складається з Ввідного розділу, шести основних і одного допоміжного розділу.

Ввідний розділ включає історичний нарис досліджень і загальний опис Чорного і Азовського морів.

До основних розділів атласу відносяться:

Розділ 3. Кліматичні умови - містить 56 карт і складається з 4 підрозділів. Представлені у розділі карти відображають кліматичну інформацію про розподіл над Чорним та Азовським морями температури повітря, атмосферного тиску і швидкості вітру, атмосферних опадів, а також вітрового хвилювання у прибережний зоні.

Розділ 4. Гідрологічні умови - містить 608 карт і складається з 11 підрозділів. У розділі надано картографічну інформацію, що відображує|відбивають| основні риси|межі| гідрології Чорного і Азовського морів: термохалинна структура вод – середньорічні та середньомісячні кліматичні поля температури, солоності і густини морської води від поверхні до дна, тепломісткість верхнього шару моря; гідролого-акустичну| структуру вод – швидкість звуку на глибинах, параметри підводного звукового каналу; динамічну структуру вод – поля геострофічних і вітрових течій тощо.

Розділ 5. Гідрохімічні умови - містить 55 карт і складається з 2 підрозділів. У розділі представлені карти розподілу у басейні таких основних гідрохімічних параметрів морської води, як кисень, сірководень, нітрати, фосфати, силікати та інших. Особлива увага приділена відтворенню інформації щодо наявності у Чорному морі тонкого поверхневого шару аеробних вод, які містять розчинений кисень, і могутнього глибинного анаеробного шару, в якому відсутній кисень і присутній сірководень і його похідні.

Розділ 6. Біологічні ресурси - містить 26 карт. У розділі іде мова про сучасний стан біологічних ресурсів Чорного і Азовського морів всіх основних груп гідробіонтів пелагіалі і бенталі. Розглядаються багаторічні зміни в угрупуваннях гідробіонтів цих морів. Аналізується якісний і кількісний склад вилову водних живих ресурсів.

Розділ 7. Навігаційно - гідрографічне забезпечення - містить 10 карт, які надають батиметричні характеристики Чорного та Азовського морів, карти мінної небезпеки, затоплених суден, складу морських ґрунтів та умови навігації на підходах до окремих морських портів України, а також схеми розташування морських режимних районів та встановлених шляхів і систем розподілу руху суден в морських водах України.

Розділ 8. Небезпечні явища - містить 10 карт. У розділі наведено дані щодо розподілу атмосферного тиску і вітру під час найжорстокіших штормів, а також про штормове хвилювання у районах основних морських портів України.

Основні розділи атласу містять розгорнену пояснювальну інформацію і дають цілковите уявлення про відповідні параметри.

Розділ 2. «Основні риси геологічної будови і типи берегів Чорного і Азовського морів» (19 карт) є допоміжним. Він містить загальну інформацію по відповідному напряму і дозволяє користувачам скласти повніше уявлення про Азово-Чорноморський басейн.

Карти, представлені у Атласі, створені на основі найбільших масивів даних, що відтворюють з високим ступенем деталізації океанографічні (кліматичні, гідрологічні, гідрохімічні, гідробіологічні) особливості Чорного і Азовського морів. Для підготовки карт розділів 4 і 5 (Гідрологічні умови і Гідрохімічні умови) була створена інформаційна база, що включає понад 150 тисяч гідрологічних (починаючи з 1890 року) та понад 29 тисяч гідрохімічних (починаючи з 1923 року) станцій, виконаних у Чорному морі науково-дослідними суднами України, Росії, США, Болгарії, Туреччини, Румунії, Франції і інших країн. Це найповніша база океанографічних даних Азово-Чорноморського басейну у порівнянні з тими, що існують у світі на даний час.

Дані, що стали інформаційною основою для побудови карт, пройшли контроль якості, який забезпечує у поєднанні з сучасними методами обробки даних високу достовірність карт Атласу.

Роботи з формування і вдосконалення баз даних, розробки методів контролю якості океанографічних даних, вдосконалення методики побудови карт окремих параметрів проходили декілька етапів розвитку, що знайшло віддзеркалення у циклі робіт, опублікованих авторами в 1995 – 2009 рр.

Значна кількість публікацій авторів була спрямована також на вивчення основних закономірностей розподілу та мінливості гідрологічних, гідрохімічних, та гідробіологічних параметрів в Чорному та Азовському морях. Тут слід звернути увагу на роботи (частина з яких мала піонерний характер), присвячені дослідженню зв’язку розподілу окремих гідрохімічних параметрів з положенням відповідної ізопікнічної поверхні у Чорному морі. Ці дослідження не тільки збагатили знання про структуру вод, але й дозволили удосконалити методику побудови карт цих параметрів.

В цілому, Океанографічний атлас Чорного і Азовського морів є наочною і ефективною формою відображення інформації про стан морського середовища та сприяє реалізації національних інтересів України в галузі безпеки мореплавства, використання природного ресурсного потенціалу Азово-Чорноморського басейну, моніторингу, оцінювання, прогнозування стану і комплексного використання ресурсів континентального шельфу, розвитку морегосподарчого комплексу України.

Океанографічний атлас Чорного і Азовського морів був представлений в експозиції України на виставці, присвяченій 50-річчю Міжурядової океанографічної комісії ЮНЕСКО у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі (2010 р.), на 16 конференції Гідрографічної комісії по Середземному і Чорному морях Міжнародної Гідрографічної організації в Одесі (2009 р.), а також на робочих нарадах наукових проектів шостої та сьомої рамкових програм Європейського Союзу: A pan-European Infrastructure for Ocean and Marine Data Management; Upgrade Black Sea Scientific Network, European Marine Observation and Data Network в Стамбулі, Бухаресті, Парижі, Венеції (2009-2010 рр.), постійної міжнародної робочої групи ГІС (географічні інформаційні системи) Форум Дунай в Австрії (2010 рік). Атлас незмінно отримував високу оцінку аудиторії та, за думкою міжнародної гідрографічної і наукової спільноти, відповідає рівню найкращих світових зразків.

Успішне виконання поставленої задачі – розробка та створення національної колекції морських навігаційних карт і Океанографічного атласу Чорного та Азовського морів з метою інформаційного забезпечення безпеки мореплавства, наукових досліджень і використання природно-ресурсного потенціалу в Азово-Чорноморському басейні – базується на надійному підґрунті – з 1995 по 2009 р. авторами було опубліковано 110 робіт у вітчизняних і зарубіжних виданнях, отримано 6 авторських свідоцтв Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на реєстрацію авторського права на твори з питань навігації, гідрографії і океанографії, захищено 3 дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата, та одну на здобуття вченого ступеня доктора наук, зроблено 34 доповіді на конференціях різного рівня.

Робота була винесена на широке громадське обговорення, яке відображене в 21 публікації у пресі.

___________________________________ С.В. Симоненко

___________________________________ В.М. Белокопитов

___________________________________ О.Р. Болтачов

___________________________________ О.М. Борис

___________________________________ Є.О. Годін

___________________________________ М.Ф. Голодов

___________________________________ Ю.П. Ільїн

___________________________________ С.К.Коновалов

___________________________________ О.Г. Марченко



___________________________________ Д.Ю. Падакін

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка