Щовесни, коли тануть сніги



Скачати 165.93 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір165.93 Kb.


« Ми чуємо тебе Кобзарю , крізь століття» ( Літературно – музична композиція до 200- річчя з Дня народження Т.Г. Шевченка)2014.02.18 10:26

Ведуча :

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка.

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведуча :

Благословен той день і час ,

Коли прослалась килимом земля ,

Яку сходивТарас

Малими босими ногами.

Земля , яку скропив Тарас

Дрібними росами - сльозами

Ведуча.  Минуло 200 років з того часу, коли на українській землі, під українським небом, народився Тарас Шевченко… Великий пророк, Великий Українець, що належить до людей-світочів, знаний і шанований людством… Портрети Тараса Шевченка змалку впізнає кожна дитина. Українці звикли до його повсякденної присутності у своєму житті , як до близької людини. Вірші та пісні Тараса рано входять у нашу свідомість.

Ведучий.   ,

Ми чуємо тебе, Кобзарю крізь століття,

І голос нам твій душу окриля.

Встає в новій красі , забувши лихоліття,

Твоя , Тарасе звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі , титане кладемо.

Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття

Тебе своїм сучасником звемо .

                  



Ведуча. Тарас Шевченко… Наш Кобзар… Геній, творець, мислитель… Славний син великого народу. Від хлопчика-кріпака до митця епохи – така його життєва дорога. Отож ми сьогодні з вами зібрались , щоб перегорнути життєві і творчі сторінки життя Т.Г. Шевченка. Він створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів

Ведучий. Від матері-кріпачки, що, співаючи над колискою сина, свою тугу й надію на кращу долю переливала в свою дитину, взяв Тарас Шевченко доброту і щирість, повагу і любов, щоб потім оспівати жінку-матір, її духовну красу, щирість і вірність і стати однією з центральних тем у своїй творчості.

Ведуча : Було Тарасові тільки 11 років , коли він залишився круглою сиротою. Тяжко жити сиротою в наймах. Ким тільки він не був : і пастухом, і погоничем, і воду носив школярам. Через 20 років він із болем згадуватиме своє дитинство у вірші « Мені тринадцятий минало»

Ведуча : В 14 років Шевченка зробили дворовим слугою поміщика Енгельгарда і він поїхав з України ( 1828 – 1831) у Вільні , де відвідував лекції малювання у професора університету Рустемаса.  Щоб мати дворового маляра, Енгельгардт у Петербурзі віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. Там Тарас уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїми земляками — художником Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою, письменником Григоровичем і художником Венеціановим. 25 квітня 1838 зусиллями друзів, з доброї волі знаменитого художника Брюлова та та поета Жуковського молодого поета викупили з кріпацтва. 
Ведуча
Пан Енгельгардт запросив за свого кріпака величезну суму грошей: 2500 руб. сріблом. Для викупу Тараса з кріпацької неволі було вирішено намалювати картину і розіграти її в лотерею. Вирішили, що Брюлов для цього намалює портрет поета Жуковського. Далеко не всім відомо, що лотерея розігрувалась у царській родині. Найбільш активну роль у цьому зіграла 19-літня дочка імператора Миколи І – Велика княжна Марія Романова.
Було зібрано 2500 рублів і за ці кошти Шевченка було викуплено.
Ведучий 4. Почалось недовге вільне життя поета. Він навчається в Академії мистецтв, стає улюбленим учнем Карла Брюлова, пише свої перші вірші, які через три роки увійшли до його першої поетичної збірки.
До збірки ввійшло 8 творів молодого поета. Свою першу книгу Т. Шевченко назвав “Кобзар”, який видав поміщик Петро Іванович Мартос у 1840 р. До нього входило вісім творів: “Думи мої…”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. Тираж першого видання складав 1000 примірників. 
Включити вірш думи мої , думи
Ведучий 1 За наступними виданнями поетичних творів Т. Шевченка також закріпилася назва “Кобзар”. На час видання другої книжки у 1844 році Т.Шевченко був уже досить популярний поет. В це видання увійшло ще декілька поезій: „Гайдамаки”, „Причинна”, Слепая”, „Тризна”, „Микита Гайдай” та „Назар Стодоля”. Це видання мало назву „Чигиринський Кобзар”. 
Останнє прижиттєве видання 1860 р. містило 17 творів. У 1867 р. вийшла перша посмертна збірка творів Т. Шевченка, яка теж розширила коло його поезій. Доповнювалися новими віршами і наступні видання “Кобзаря”. Тому сучасна збірка “Кобзаря ” містить 240 творів. 

На Поділлі також друкувалися окремі поетичні твори Т. Шевченка. Вони вийшли збіркою “Малий Кобзар” у місті Кам’янці-Подільському в 1919 р.
Вірш “Минають дні ,минають ночі..” …..
Ведучий 2.: За час навчання в Академії Тараса тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури та живописні твори. 
різному поєднується з романтичним (“Сон”, “Єретик”), і твори суто романтичні (“Великий льох”, “Розрита могила”, історичні поезії періоду заслання). . З жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холодний яр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”.
^ Уривок з поеми « І мертвим , і живим , і ненародженим землякам моїм…» читає

Ведучий 3. У 1843 році поет подорожує Україною, відвідує місця, дорогі його серцю, робить замальовки. Україна постала перед поетом з усіма злиднями та гнітом, під тягарем яких стогнало закріпачене селянство, брати, родичі Шевченка, увесь його народ. Скрізь бачив Тарас Григорович, як знущаються з кріпаків лукашевичі, трепови, тарновські та інші поміщики-кріпосники.

Ведучий 4 .Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди.
Його гнівні вірші розходяться у рукописах, передаються з вуст в уста і зрештою доходять до жандармів. 
 Уривок з поеми «Сон» читає

Ведуча

Перебуваючи на україні Т.Г.Шевченко багато подорожував. По селам і містам де перебував поет , свято зберігаються перекази про зустрічі з ним. У творчості Кобзаря є краплинка буття нашого Волинського краю.Тут народились задуми багатьох його творів. І пам’ять історії зберегла його образ.

Ведуча З Києва Шевченко спочатку виїхав на Поділля.А далі його шлях проліг через Житомир давнім волинським трактом в західному напрямку через Рівненщину. А було це в другій декаді жовтня 1846 року.

Минають дні , минають ночі,

Минає літо . шелестить

Пожовкле листя, гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить.

І все заснуло. І не знаю

Чи я живу, чи доживаю,

Чи так посвіту волочусь!

Бо вже не плачу й не сміюсь

Ведуча Одягнуті в пурпурно – золоті шати зустрічали поета села і містечка Рівненщини. Подорожній не міг не зупинитися в древньому Корці. Особливо цікавим для Шевченка був Остріг – родовий замок князів Острозьких. Саме Остріг цікавив Шевченка, як місто давньої української культури і книжності, місто козацької і гайдамацької слави,місто талантів славних гетьманів України Северина Наливайка і Петра Сагайдачного.

Пісня « Думи мої , думи мої»

Ведуча Від Острога пролягли шевченкові шляхи до Дубно. У дорозі поет зупинився під селом Підлужжя Здолбунівського району біля джерельного струмочка , попити чистої криничної водички. Кажуть що це джерело цілюще. А ще називають його Тарасовою Криничкою

Волинь..Волинь.. Невольниця іволя..

Осіння смута, картоплищ дими..

Здається ще оберігає доля

Його межи людцями і людьми.

Ще зло не розповзлося циркулярне

Ще слово гіркувате і круте

«До завтра»- ворон бенкендорфно каркне,

До Берестечка навіть проведе..

Такі ще будуть скрути і тривоги,

Така наруга і така напасть.

А поки що – джерельце край дороги

Напоїть і зневіритись не дасть.

Ведуча Дубно було відоме поету не тільки з літописів та історичних творів, гоголівського « Тарас Бульба», полонило поета дубно своїм мальовничим пейзажом., річкою Іквою,згодом оспіваною Кобзарем в його поезії, зокрема в поемі «Варнак»

старий

Згадав свою волинь святую

І волю долю молодую.

Свою бувальщину.

Багато дечого не стало,

Сказав старий – Води чимало

Із Ікви в море утекло..

Над Іквою було село.

У тім селі на безталання

Та на погибель виріс я.

Лихая доленька моя!

Пісня « Подіброві вітер віє»

Ведуча Через поштову станцію Верба. Що на лівому березі Ікви Тарас Григорович попрямував на поле Берестецької битви.. Поле звитяги, поле трагедій і крові героїв. Поле слави мужнього українського народу.священе поле печалі і віри наших предків у прийдешню свободу. Кобзар поклонився героям Берестечка. Свої переживання відтворив у поетичних рядках.

Ведуча

Ой чого ти почорніло, зеленеє поле

Почорніло я од крові , за вольную волю.

Круг містечка Берестечка. на чотири милі

Мене славні запорожці , своїм трупом вкрили

Та ще мене гайворони, Укрили з півночі..

Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть

Почорніло я зелене , та за вашу волю..

Я знов буду зеленіти. А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю, будете орати

Мене стиха та орючі , долю проклинати.

Ведуча Т.Г.Шевченко перебував на Волині порівняно недовго і завершив свою мандрівку наприкінці жовтня.Спілкуючись з нашими краянами , пізнавав їх життя, настрої , звичаї. На жаль , здебільшого враженя цих зустрічей були отруєні гіркотою, селяни терпіли жахливий кріпацький гніт.У лорожньому зшитку , в якому поет зробив зарисовки , зберігся дуже промовистий запис» Всюди, всюди їздив і всюди плакав»

Ведуча.  Тонким ліризмом, вишуканістю захоплюють нас романтичні балади Шевченка, які стали справжніми перлинами, які своєю чарівністю  бентежать серця читачів скільки існуватиме світ.

Серед них «Утоплена», «Русалка», «Коло гаю в чистім полі». А який потужний струмінь, яке глибоке розкриття духовного світу в баладі «Лілея».    .



Виконує уривок з  балади «Лілея».

Ведуча. Великий поет любив свою рідну землю палко, безмежно, добре розуміючи, що він її син, що несе відповідальність за її майбутню долю.

  Писав у щоденнику : «Жаль маю на… українців, що не вчаться історії щодня, щогодини, на ті самі граблі наступаючи. Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають. Замість пива, праведную кров із ребер точать… Скільки вже тої крови пролито, а вони, мов пси голодні за маслак, гризуться знову. І досі не втямили, що в своїй хаті – своя правда, і сила, і воля. Нічого не навчились! І вчитись не хочуть! І я вже не навчу…».



Ведуча : Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі : 24 роки під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання . А решту 13 «вільних» років – перебування під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя , сповнене страшної негоди і злиднів , він з болем говорив : «сколько лет потерянніх, сколько цветов увядших»

Ведуча. Пророк, віщун, обновник і геній, що припав серцем до української минувшини, підняв жовто-сині стяги, знаменаякі упродовж віків були в безодні забуття, підніс їх великим і жертовним зусиллям свого Духа вгору, щоб невпинно маячіли над Україною.

Ведучий. Україна і Бог надихали кожне слово Тараса. Зміст його поезії визначався глибоким національно-християнським світоглядом – вірою в Україну і Бога як Творця, що сам є  правдою і Любов’ю. поет часто звертається до Всевишнього з молитвою-подякою, молитвою-проханням, молитвою-мрією, роздумом, скаргою, жалем. У них він благає Господа націю, і, майже ніколи, за себе.

Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь.

Ведуча. Віра Тарасова пророча, бо говорив він від імені мільйонів, як обранець самого Бога, наділений такою любов’ю до свого народу, що заради нього готовий був жертвувати власним життям. Тому мав моральне право сказати українцям:

Свою Україну любіть

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведуча. Мова і пісня – дві духовні фортеці, які має плекати народ.  Під його геніальним пером заграла наша рідна мова усіма барвами. Поезія Тараса Шевченка стала своєрідним проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців.

 Ведучий. Не тільки ніжно й романтично бриніла наша мова, вона запалала гнівним вогнем протесту, заясніла великою силою любові. З вершин світової культури, з найглибших глибин людської правди він, Прометей українського слова, закликав:

Любітеся, брати мої,

Україну любіте,

І за неї, безталанну,

Господа моліте.



Ведуча. Поетичний геній Кобзаря обезсмертив національні символи України: калину, тополю, вербу, явір, хрещатий барвінок. Шевченкова Україна – струнка, тонкостанна, з рожевими світанками і зоряними ночами. А українське село в його поезіях, як писанка в зеленому віночку широколистих тополь і білому серпанку квітучих садів.

Звучить пісня «Світає…»

Ведуча. Будь яка антинародна влада не могла залишити Шевченка таким,

яким він промовляє з «Кобзаря». Стихію духу поетового слова треба було регулювати, спрямовувати в русло ріки московського колоніалізму, присипляти народ України підробленим, фальшивим Шевченком, щоб він кликав Україну не супроти Москви, а під її стяг, де нації злилися б у «сім’ю вольну, нову» – радянський народ.



Ведучий. Тому спроби применшити «Кобзаря», обминути те, що пробуджувало думку і свідомість, спричинило шалену кампанію перекручення ідей його творів. Офіційно Шевченко був дозволений лише як оборонець принижених, нещасних кріпаків, як атеїст і революціонер.

Ведуча. Однак, завжди жив у народі українському і той, справжній Шевченко, жив його «Кобзар», що став синонімом сумління свого часу, бо Шевченко зібрав  туди кожну сльозину, найменший стогін поневолених.

Ведучий. Ти слухав Кобзаря? Ти чув його печаль,

                  Що піснею лилася з-під струн?

                  Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар

                  Висока пісня Кобзаревих дум.

                  Дзвенить вона і досі у серцях,

                  Відлунюється в співі журавлів –

                  Великим Кобзарем оспівана в віках

                  Чарівна мова рідної землі.



Ведуча. Шевченко не був атеїстом, він був глибоко віруючою людиною. У повісті «Варнак» він стверджує, що для кожної людини  релігія – це святість. У своїх щирих молитвах поет завжди звертається до Бога з великою надією на його опіку.

 Ведуча. Неповним буде уявлення про внесок Кобзаря до скарбниці української культури, якщо не ознайомитися зі спадщиною Шевченка-художника. Саме завдяки цьому таланту Тарас Шевченко здобув волю й перед ним відкрився широкий світ.



Ведучий. Тарас Шевченко навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, де за визначні успіхи в живописі йому було присвоєно почесне звання Академіка художеств.

Ведуча. Там, у Петербурзі в поета з’явився задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», в якому він показав би події української історії. До нашого часу збереглося 835 живописних робіт, і є дані про те, що 270 мистецьких творів Тараса втрачено.

Ведучий. Феномен Шевченка лишається незбагненним. Його літературна спадщина вважається основою української літератури і багато в чому сучасної української мови.

Ведуча. «Заповіт» Тараса Шевченка перекладено 51 мовою світу. Понад 200 віршів покладено на музику, багато з яких  стало народними піснями. Серед них «Зоре моя вечірняя», «По діброві вітер виє», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» стали справді народними. Сучасна Шевченкіана складається з тисячі томів його творчості.

Ведучий. А ще Шевченко дуже любив співати, адже мав гарний ліричний тенор. Співав сумні пісні й веселі, і навіть жандарми заслуховувалися його співом. Любив він слухати концерти Баха, симфонії Моцарта, Бетховена, мазурки Шопена.

Ведуча. Його улюбленими народними піснями були: «Ой не шуми, луже», «Забіліли сніги», «Гей, хто лиха не знає», «Ой ішов козак з Дону», «Ой зійди, зійди, зіронька…».

Виконується один із улюблених народних пісень поета.

Ведучий.  У жовтні 1846 року Шевченко прибув на Волинь як учасник Київської археологічної комісії. В його обов’язки входило збирати народні перекази, оповідання, легенди, пісні й записувати історичні відомості про визначні урочища й могили. Він мав скласти описи монументальних пам’яток і давніх споруд, зробити ескізи могил, які оглядав, збирати старожитності, грамоти та інші папери.

Ведуча. Подорож тривала протягом жовтня-листопада 1846 року. Кобзар побував у Берестечку, Луцьку, селах Секунь Старовижівського та Вербка Ковельського районів.

Ведуча. За переказами, Шевченка привабила ікона з образом Святого Миколая, що знаходився в храмі. Йому доручили обновити ікону, що від кількасотрічної давності зовсім стерлася.

 

 



Ведучий. У своїй книзі «Шевченко і Західна Україна» професор М.І. Дубина, волинянин,  так пише про ймовірне перебування Тараса Григоровича  в Луцьку.

Ведуча. «Що могло зацікавити поета в цьому місті? Передусім ті місця, де 1812 року відбувалися жорстокі бої російської армії під командуванням Тормасова з франко-німецькими корпусами Реньє і Шварценберга, які мали намір, за наказом Наполеона, окупувати землі Волині… Привернув увагу поета і замок Любарта, і повноводна ріка Стир, що його омиває.

Ведуча. Та, найвірогіднішим, дослідники життя і творчості Великого Кобзаря вважають відвідини ним Берестечка – місця нещасливої для козаків битви з польською армією в 1651 році.

Ведучий. У 1847 році царський уряд за бунтарські вірші заслав Шевченка в далеку Казахську пустелю Кос-Арал. Іван Франко у статті «Тарас Шевченко» писав: «По десятилітнім засланні Шевченко вернувся, нарешті, до Петербурга хворий, зламаний тілом, але не духом… Навіть у тих страшних роках його муза не затихала…»

 1 читець. Обніміте ж, брати мої

                 Найменшого брата –

                 Нехай мати усміхнеться,

                 Заплакана мати.

                 Благословить дітей своїх

                 Твердими руками

                  І діточок поцілує

                  Вольними устами.

 1 читець.  І забудеться срамотня

                  Давняя година,

                  І оживе добра слава,

                  Слава України,

                  І світ ясний, невечірній тихо засіяє…

                  Обніміться ж, брати мої,

                  Молю вас, благаю!



Ведуча. 9 березня 1861 рік. Так, день народження… 47 років Тарасу Григоровичу, та вночі він зліг. Приходили телеграми, вітали друзі, а йому ставало все гірше. «От якби додому, там би, може, одужав», – зітхав Шевченко. «Мені хочеться говорити, а говорити важко», – сказав ближче до півночі.

Ведучий. День народження закінчувався. У права вступив день смерті. Впродовж ночі він сидів на ліжку, намагаючись пригасити біль, що розривав груди. На світанку попросив склянку чаю, забажав, аби на горі прибрали. «А я зійду вниз».(Уривок поеми І. Драча «Смерть Шевченка»).

Ведуча. В останню дорогу проводжала поета вся Україна. І петербурзька. І московська. І українська. І вільна, й кріпацька. Над його труною сипався петербурзький сніг, а, здавалося, що то вишневий цвіт український... А через 40 днів Шевченка перехоронять в Україні.

Ведучий.  Є могили святих пророків, куди пливуть поломники з цілого світу. І є в Каневі на Чернечій горі могила нашого Пророка – Тараса Шевченка, до якої з усіх сторін світу сходяться шляхи й стежки українців, для яких

1читець.     Його душа в святих його словах

Одбилася акордами смутними.

Вона живе і в тих благих сльозах,

Що над його піснями пролили ми.

 

2читець.     Поет живе! Ми слухаєм його!



Ми чуєм заповіт його священний:

Учитися, любити край стражденний

І не цуратись рідного, свого.

 

1читець.    Усі ми, скільки є, в душі своїй



Клялись тих дум не зраджувати зроду.

 

2читець.  І справдимо ми заповіт святий –



Поет живе в серцях свого народу!..

 Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий".



На сцену виходять усі учасники дійства. 

Ведуча.  Нехай святиться блискавиця, що несе у вічну далечінь, нашу думу й    пісню.

Ведучий.  Нехай святиться між народами твоє ім’я, Тарасе!

Підготувала зав відділом обслуговування ЦРБ Цикун Н.


 

 



Скачати 165.93 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка