Шопен І романтизм



Скачати 101.06 Kb.
Дата конвертації11.05.2018
Розмір101.06 Kb.

Шопен і романтизм

Мета:

  • Ознайомити учнів із мистецьким стилем кін. XVIII — поч. XIX ст. романтизмом

  • Дати поняття про романтизм у музиці; ознайомити учнів із творчістю видатного польського композитора Ф. Шопена

  • Розкрити значення творчості Ф. Шопена, зокрема її вплив на розвиток української культури.

ХІД ЗАХОДУ

У приміщенні, де відбувається захід, розташовано портрети Ф. Ліста, Е. Делакруа, Т. Шевченка, М. Лисенка, Лесі Українки, М. Рильського. У центрі — портрет Ф. Шопена роботи Е. Делакруа.

Під портретом написано слова А. Рубінштейна: «Шопен — це бард, рапсод, дух, душа фортепіано».

Звучить вальс Еs-dur Ф. Шопена.

Учитель. Сьогодні ми здійснимо уявну мандрівку в першу половину XIX ст.

Кінець XVIII — поч. XIX ст. — час величезних змін у всіх сферах життя, про який згодом Іван Франко напише:



Обриваються звільна всі пута,

Що в’язали нас з давнім життєм,

З давніх брудів і думка розкута,

Ожиємо, брати, ожиєм.

Людство звільнялося з феодальних пут, гаслом епохи стали слова «Свобода, рівність, братерство». У мистецтві утверджувався новий стиль — романтизм. Це не лише художній стиль, але й особливий спосіб пізнання дійсності й відображення світу. Для романтиків є характерним протиставлення буденності й мрії, земного (скороминущого) та небесного (вічного). Понад усе вони цінували творчу свободу митця, який є повновладним господарем свого художнього світу. Критичне ставлення до реальності спонукало романтиків звернутися до аналізу внутрішнього світу людини, її душевних поривань, переживань і почуттів.

Саме епоха романтизму подарувала полякам А. Міцкевича, Ю. Словацького, а українцям — Т. Шевченка. Романтизм охопив театр, музику, образотворче мистецтво, літературу. У музиці найяскравіше риси романтизму втілено у творчості німецьких і австрійських композиторів Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ф. Мендельсона. У багатьох європейських країнах сформувалися національні музичні школи, розквіт яких пов’язаний із творчістю таких композиторів, як Ф. Шопен (у Польщі), Ф. Ліст (в Угорщині), М. Глінка і П. Чайковський (у Росії), Е. Ґріґ (у Норвегії), М. Лисенко (в Україні). У творчості цих митців патріотична тематика є невіддільною від лірики, від світу почуттів, що вони розкрили у різноманітних музичних образах.

Сьогодні ми ознайомимося з творчістю Фридеріка Шопена — одного з найяскравіших представників романтизму в музиці.

Духовний світ Шопена — художника й громадянина — сформувався в атмосфері напруженої боротьби польського народу за національну гідність і незалежність. Це час загального піднесення польської національної культури, визрівання в ній національної самосвідомості, високої громадянськості й народності.

Ми завітаємо до музичного салону, де звучатиме хвилююча, ніжна й пристрасна музика Фридеріка Шопена, а нашими гідами будуть ваші товариші: «історики», «мистецтвознавці» та «літературознавці ».



1-й «історик». Фридерік Шопен народився поблизу Варшави в маєтку графа Скарбека Желязова Воля, де його батько служив учителем. Син французького селянина, активний учасник боротьби за незалежність Польщі, він був одним із найкращих педагогів Польщі. Інтелігентні й чуйні батьки згуртовували сім’ю, мали сприятливий вплив на розвиток обдарованих дітей. Сестри Фридеріка мали різноманітні здібності, проте Фридерік вирізнявся особливим музичним обдаруванням. Він зростав в оточенні музики: батько грав на скрипці й флейті, мати чудово співала. Фридерік із дитинства вражав оточуючих музичною «одержимістю», невичерпною фантазією в імпровізаціях, природженим піанізмом.

1-й «мистецтвознавець». Це була не дитина, а ангел. Друг Шопена Ференц Ліст згадував: «Витонченість і прозорість його обличчя зачаровували всіх, у нього було хвилясте світле волосся, ніс злегка закруглений; був він невисокого зросту, тонкостанний. Манери його були вишукані, різноманітні, його невільно зустрічали і приймали, як князя». Коли хлопчикові виповнилося 8 років, він уже виступав у концертах. Гри на фортепіано його навчав чеський музикант Войдех Живний, який виховав у Шопена любов до музики Й. С. Баха та В. А. Моцарта. Фридеріку виповнилося 12 років, коли Живний відмовився від подальших занять, уважаючи, що більше нічого не може дати своєму учневі.

2-й «історик». Закінчивши Варшавський ліцей, Шопен вступив до вищої школи музики. Його вчителем був Юзеф Ельснер — автор перших польських опер. Проте опера Шопена не приваблювала. ЇЦе під час навчання він писав чудові мазурки, полонези, варіації на теми Моцарта й Россіні.

2-й «мистецтвознавець». Канікули Фридерік проводив у маєтках друзів, зазвичай у Мазовії. Він припадав душею до джерел народної музичної творчості, годинами спостерігаючи за сільськими гуляннями з танцями й піснями, напружено вслухаючись в своєрідне звучання сільського оркестру, що жваво вигравав найрізноманітніші оберки, мазури, сільські полонези. Згодом він неодноразово відтворював їх у своїх творах.

Учитель. Мабуть, немає людини, яка б не чула музики геніального композитора й піаніста, засновника польської музичної класики Ф. Шопена — чи то знаменитого «Похоронного маршу» із сонати сі-бемоль мінор, що зажив самостійним життям у перекладенні для духового оркестру; чи то «Революційного» етюда— еталона романтичної віртуозності, натхненної героїки та артистичної вишуканості; чи то Ля-мажорного полонезу, перші акорди якого є «емблемою» польського радіо.



Звучить полонез Ля-мажор.

3-й «історик». Учитель Ельснер переконує Шопена поїхати за кордон. Відень приніс дев’ятнадцятирічному Шопену повний успіх. Через рік, 1830 р., він знову їде до Відня, звідти — у Париж, де житиме до кінця свого недовгого життя, тому що в Польщі почалося нове повстання за незалежність, що було жорстоко придушено царськими військами. Російський композитор А. Г. Рубінштейн назвав Шопена «еоловою арфою польського повстання». На батьківщині не було місця для композитора з його переконаннями. Розмірковуючи про трагічну долю своєї батьківщини, композитор ще до приїзду в Париж створив знаменитий етюд, що отримав назву «Революційного». У ньому втілено дух польського національного повстання, а також гнів і скорботу композитора.

Звучить «Революційний» етюд.

3-й «мистецтвознавець». У Парижі жили видатні представники європейської культури: літератори Бальзак, Стендаль, Гюго, Дюма- батько, Гейне, Міцкевич; художник Делакруа; композитори Керубіні, Россіні, Ліст та ін. Шопен уже після перших виступів стає чи не наймоднішим музикантом і поступово знаходить свій Париж, друзів, однодумців. Це — поляки, які жили в Парижі: композитор і піаніст Ф. Ліст, письменниця Аврора Дюпен (Жорж Санд), художник Ежен Делакруа — автор відомого портрета Шопена. У романтичному портреті Ф. Шопена художник утілив мить творчого пориву та натхнення видатного композитора. Портрет піаніста став символом романтичного образу людини, яка при-святила себе творчості. Живописець майстерно передав складний стан душі композитора, сповненої високих прагнень, а також його сум, натхнення. Е. Делакруа також зобразив Шопена в образі Данте.

Учитель. Романтизм Шопена виявився в схильності до національної музики. Продовжуючи національні традиції, відчутні в музиці М. К. Огінського, К. Курпінського, Я. Стефані, Ф. Шопен пише свої полонези й мазурки. Проте це не просто національні танці, а образи життя. У мазурках бачимо чи то картину пишного балу в замку, чи то танці селян під награвання сільського скрипаля, чи то народну пісню... Полонези Шопена — це сторінки історії Польщі — блискучі й трагічні.

Національним духом проникнуті балади Шопена (літературні балади писали його сучасники: уродженець Білорусі А. Міцкевич та уродженець України Ю. Словацький). Видатний український музикознавець І. Белза назвав Ф. Шопена і Ю. Словацького творцями польського романтизму. Можна додати: польського романтизму як унікального явища.

Шопен уперше застосував слово «балада» до інструментальної музики, підкресливши цим, що кожна має сюжет. У баладах, мазурках, а особливо ноктюрнах виявився надзвичайний дар Шопена-мелодиста. Як колись у дитинстві, прекрасні твори Міцкевича спонукали Шопена до імпровізацій на мелодії польських пісень. Його гра глибоко хвилювала співвітчизників, і це було дуже важливим для Шопен: «їх сльози, викликані моєю музикою, хіба не краща нагорода для національного художника? »

Звучить фрагмент балади g-moll

4-й «історик». Події 1830—1831 рр. ви-значили трагічну долю митця-емігранта, а поразка поляків (1848) була останнім ударом для смертельно хворого композитора. Палкий патріот і співець рідної Польщі, Ф. Шопен надзвичайно переживав криваві події (про що свідчать його листи і знаменитий Штутгартський щоденник).

4-й «мистецтвознавець». Творчість Шопена належить людству. Шопен ніколи не відвідував Україну, проте його музику сприйняли в Україні із захопленням. У музиці Шопена відбився тісний зв’язок українського й польського фольклору. Сьогодні маємо переконливі докази того, що музика Ф. Шопена звучала в Україні ще за життя композитора. Основним джерелом її поширення стала концертна діяльність вітчизняних музикантів польського походження: Антона Герке й Миколи Кашевського.

5-й «історик». Знайомство вітчизняної публіки з творчістю польського композитора почалося з геніальних концертів е-moll і f-moll, що 26-річний А. Герке виконав під час своїх одеських гастролей 1836 р. Пропагував творчість Шопена також його друг Ф. Ліст, чиє життя тісно пов’язане з Україною (тут він знайшов найбільше кохання у своєму життя).

5-й «мистецтвознавець». Палкий прихильник творчості Шопена Тарас Шевченко зворушливо написав про його мазурки в повісті «Музикант»: «Не отнимая руку от струн, он заиграл одну из задушевных мазурок вдохновенного Шопена. Кончивши мазурку, он едва внятно проговорил: «Вот у нас свой бал». Проиграл он еще несколько мазурок Шопена, одну другой лучше, одну другой задушевнее. К концу последней мазурки я заметил сквозь виноградные листья безмолвные лица многочисленных слушателей — то были горничные, лакей и форейторы приезжих господ. Они оставили окна, в которые глазели на немецкие танцы вымуштрованных господ... и пришли послушать, как Тарас играет...».

Творчість Шопена й Шевченка, що виросла на ґрунті народної поезії та музики, стала не лише національною гордістю польського й українського народів, вона простягла свої могутні крила далеко за межі Вітчизни.

Учитель. Уявімо себе серед слухачів Тараса, зачарованих мазуркою Ф. Шопена.

Звучить мазурка f - dur

У музичній культурі багатовіковий обмін духовними цінностями найяскравіше втілено у творчості видатних митців Польщі та України, засновників композиторських шкіл Ф. Шопена і М. Лисенка. Сягнувши небувалих висот у генії Шопена, польське фортепіанне мистецтво зіграло значну роль у становленні професійного виконавства і композиторської школи в Україні, що яскраво простежується на прикладі її фундатора М. В. Лисенка.



6-й «мистецтвознавець». Музика геніального сина Польщі вразила поетичну душу юного Миколи Лисенка. З перших публічних виступів у харківський період він здобув славу чудового інтерпретатора шопенівських п’єс. Уже тоді виявилися індивідуальні особливості його виконавського стилю, де віртуозність поєднана з «вродженим теплом душі».

6-й «історик». Саме твори Шопена вплинули на формування художньо-естетичних смаків музиканта, бездоганного піанізму й серйозного ставлення до мистецтва. Шопенівська муза виявилася близькою Лисенку своєю національною самобутністю, спільністю українського й польського фольклору, а також багатим внутрішнім емоційним змістом, щирістю та безпосередністю почуттів, пісенністю й ліричністю, притаманними українській ментальності. Сама особистість геніального поляка була для Лисенка яскравим взірцем служіння народові, зумовивши усвідомлення і його власної високої місії народного співця.

1-й «літературознавець». Розглядаючи творчість Шопена та її значення для світової культури, варто згадати геніальну доньку українського народу Лесю Українку. Спробуймо під дивовижні звуки сонати сі-бемоль мінор перечитати поезії ліричного циклу «Осінні співи». І може, «хоч на мить на одну» нам відкриється світ так, як його бачили й відчували генії. Шопен якось сказав: «Перед тим, як ви надумаєте скласти про мене свою думку, спробуйте, хоч як це важко, полюбити мене, дослухайтеся поради власного серця і, пізнавши моє життя, відчуйте мою любов і горе». Мабуть, щоб зрозуміти генія, варто пам’ятати цю пораду.

Леся не лише писала чудові вірші, але й дуже любила музику, була її тонким знавцем, вправно грала на фортепіано, ще була здатна до композиторства. Усі, хто чув гру Лесі, відчували в ній талант, та й сама вона вбачала в музиці своє покликання. Її улюблені композитори — Шопен і ІІІуман, Шуберт і Чайковський, Лисенко і Бетховен. У листі до свого дядька М. Драгоманова вона писала: «З мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет, та тільки біда, що «натура» втяла мені кепський жарт». Відомо, що Леся Українка знала безліч пісень. Розповідаючи про її дитинство, сучасники поетеси змальовують її з піснею на вустах. У репертуарі Лесі був один з найвідоміших творів польського віртуоза — соната сі-бемоль мінор, третя частина якої «Marche funebre» («Похоронний марш») завжди викликала у поетеси особливі емоції. Можна припустити, що творчість Шопена, і зокрема згадана соната, безпосередньо причетні до появи «Осінніх співів»: вірші циклу є своєрідною імпровізацією на мелодії композитора.



Звучить фрагмент III частини сонати b - moll

2-й «літературознавець». Палким шанувальником творчості Ф. Шопена був Максим Рильський. Особливою мелодійною красою вирізняється його вірш «Шопен», у якому поет майстерно переклав людською мовою самобутню, незрівнянну музику Шопена. Автор відтворив по-чуття, уявлення, переживання ліричного героя, що навіяні вальсами.

В чиїх очах не заблищала іскра

Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетно-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня,

Жагучих, як нескінчений цілунок?

Автор прагнув передати словами ритм, мелодійність чарівної музики великого польського композитора, чиї всесвітньо відомі вальси М. Рильський дуже любив. Уже в першій строфі він характеризує звуки шопенівського вальсу, використовуючи гаму епітетів, підсилених порівняннями: «кокетливо-свавільні», «сумні, як вечір золотого дня». Рильський припускає у поетичній уяві, що звуки вальсу — це переплавлене почуття музиканта, його нещасливе кохання до Жорж Санд; чи, можливо,— відлуння гіркої розлуки з батьківщиною.



Пане Фредеріку...

Нехай вам Польща чи Жорж Занд —

Коханки дві, однаково жорстокі! —

Навіяли той ніжний вихор звуків...

Використовуючи широку палітру художніх засобів, поет передає безліч емоцій, що народжує в душі людини музика; з-поміж найбільше епітетів: «усмішка примхлива», «срібна даль», «сива невідомість». Таємничість музики підсилюють риторичні питання, що передають емоційність автора від «ніжного виходу звуків».



Звучить вальс сis - moll

Учитель. Сім жанрів створюють систему фортепіанної мініатюри Ф. Шопена: полонези, ноктюрни, етюди, прелюдії, експромти, вальси, мазурки. Ще кілька великих — сонати, балади, скерцо, концерти, фантазії — практично вичерпують жанрову палітру композитора. Не написавши ані симфонії, ані опери, Шопен зажив слави засновника польської класичної музики. Така вже доля генія— синтезувати те, що було до нього, відкрити нові шляхи у Мистецтві, висловити дух свого часу й осягнути глибини Вічності.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка