Шлях вдосконалення“Світ лежить у злі”, – прорік святий апостол Божий Іван Богослов



Сторінка1/5
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.01 Mb.
  1   2   3   4   5

ПротоІЄРЕЙ олег ведмеденко
НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ

Передмова
Шлях вдосконалення
“Світ лежить у злі” – прорік святий апостол Іван Богослов. Світ лежить у злі й донині. І, як результат, сьогодні ми маємо дві найбільші зміїні перемоги світового зла:

по-перше, спотворено Божественне вчення: як форму його (духовна символіка біблійних текстів), так і зміст (доктрина невипромінювання зла – церковною мовою СМИРЕННЯ – як путь здобуття вселенської енергії благодаті). Таким чином, сховано Істину, викривлено явлений Ісусом Христом Шлях;

– по-друге, поміняні місцями хода й засоби спасіння (дух і буква, зміст і форма, віра й обряд).

Наразі хочу торкнутися першої, і то найважливішої перемоги “князя світу цього”. Загалом чотири гори проблем зводить він у нашому житті. Це проблеми із здоров’ям, матеріальні, в сім’ї, на роботі (або пов’язані з її відсутністю). В результаті людина виявляється мовби затиснутою обставинами з усіх сторін, загнаною у пастку, в глухий кут, – а ворог роду людського накидає їй зашморг: “На, вішайся, бідаче!..” Творець же простягає руку згори і кличе: “Прийдіть до Мене, усі обтяжені та струджені гріхами й проблемами своїми, і Я заспокою вас...”

Як визволяє нас Господь, чим підбадьорює, чим утішає? Чим очищує, зміцнює, благословляє нас? Як змінює обставини нашого життя? Силою Духа Святого! Вселенською духовною енергією життя, добра, любові, яку Церква називає єдиним словом – БЛАГОДАТТЮ.

Як же здобути її, цю благословенну, благодатну силу Божу? Де знайти?

Немає іншої драбини в Небо, інших дверей у царство Сили, окрім дверей СМИРЕННЯ. Тут смирення синонім милосердя. У цьому слові – і покаяння, і самозречення, і власне смирення, і любов. У ньому – невипромінювання зла і випромінювання добра. У ньому – ввесь шлях Христів, шлях вдосконалення, шлях спасіння...

“Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”;

“Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим”;

“Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать...”

До Бога не приходять інакше, як тільки через Христа, через смирення! Отець (Бог) – через Сина (через найсолодше смирення Христове в нас) – Духом Своїм Святим (духом благодаті) діє: утішає, очищує, благословляє, змінює обставини життя нашого в усіх його сферах. Царство Боже – всередині нас суть!

Але й пекло – також в нас...

Сьогодні світ буквально потерпає від внутрішнього безсилля. На кожному кроці тільки й чуємо: “Ніби і їм не скажу що замало, і сплю достатньо, і ось щойно з відпустки – але усе дарма, вже зранку прокидаюся втомленим... Не допомагають ні вітаміни, ні стимулятори, ні транквілізатори... Немає снаги! Що робити?..”

З’ясуймо спочатку, де ж основа оцієї глобальної хронічної слабості нової цивілізації? У чому причина її? А вона – У ВІДСУТНОСТІ ВНУТ­РІШНЬОЇ ПОЗИТИВНОЇ ДУХОВНОЇ СИЛИ, власне – благодаті! Чому ж немає благодаті? Бо немає основи її – смирення. Чому ж немає смирення? Адже Євангелія правди, як шлях здобуття Сили, давним-давно проповідана по всьому світу? А тому, що сьогодні практично втраченим виявилось ПРАВИЛЬНЕ РОЗУМІННЯ (ПО ДУХУ!) вчення Христового: як форми його (духовна символіка Святого Письма), так і змісту (вчення смирення як шлях здобуття внутрішньої духовної сили благодаті).

“Погине народ Мій за те, що не має знання...” (Книга пророка Осії).

Шлях невипромінювання зла (смирення) був явлений Ісусом Христом понад 2000 років тому. Сьогодні ж ми майже втратили розуміння суті цього поняття: “смирення Христове”, і плутаємо його з рабською покірністю чи злочинною бездіяльністю, з ганебним догідництвом чи низькопоклонством, з холодною байдужістю чи святенницькою єлейністю. Ні ж бо!

Смирення – це пошук миру.

Смирення – це внутрішня доброта.

Смирення – це активна життєва позиція, а не опущення рук.

Смирення – це не погодження зі злом або життєвими труднощами. Смиренно можна, а часто й просто необхідно сказати – “ні!”

У нас виникли проблеми? – давайте повернемося до них обличчям! Роби, що належить, і хай буде, що буде, – на волю Божу! – ось основний принцип смирення. Смирення – це прийняти ближнього свого, та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву й роздратування, без страху й тривоги, без гордощів та образи. З миром, як із руки Божої.

“Смиренням перемагай ворогів”, – навчає старець Силуан. Смирення – це ВЧЕННЯ СВОБОДИ!

РОЗКРИТИСЯ ПЕРЕД НЕБОМ У САМОЗРЕЧЕННІ ТА ЛЮБОВІ. Розкритися духовно – внутрішньо, містично, серцем. Це-то у дійсності і є явлений нам Ісусом Христом ШЛЯХ СМИРЕННЯ...

Ця книга про те, як здобути Силу. В основі її – Святе Письмо, творіння святих отців, мій особистий досвід. Уважно прочитайте її та намагайтеся виконувати усі без виключення рекомендації – і Господь обов’язково дасть вам Свою силу, яка преобразить усе ваше життя...



Розділ 1. ВНУТРІШНЯ СИЛА, АБО ДУХОВНІ ОСНОВИ УСПІШНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я
Що таке успішність?

Слово “успішність” походить від “вспівати”, “поспівати”, “устигати” – мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного.


З чого складається успішність?

Успішність поділяється на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня успішність знаходиться ніби на поверхні, її усім видно, а тому й зацікавлює людей у першу чергу саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх є чотири):

1) здоров’я;

2) матеріальна забезпеченість (сюди ж робота, справа, бізнес);

3) повага оточуючих;

4) сімейне благополуччя.

Внутрішня ж успішність – це внутрішній мир, упевненість, радість (“оптимізм” – від латинського optimus, себто найкращий: позитивне світосприймання, пройняте життєрадісністю, бадьорістю, вірою у краще майбутнє).


Що зумовлює успішність зовнішню?

На дев’яносто відсотків зовнішня успішність залежить від успішності внутрішньої (десять процентів – сприятливі стартові умови, елемент випадковості /поталанило/). Сказано: “Око (тут внутрішнє око душі) то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове (успішність внутрішня), то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне...” (Євангеліє від Матвія).


Досить ремствувати та нарікати на долю. ХОЧЕШ БУТИ УСПІШНИМ – БУДЬ НИМ!
Що зумовлює внутрішню успішність?

Внутрішню успішність, а отже, й успішність взагалі, зумовлює наявність позитивної ВНУТРІШНЬОЇ (духовної) СИЛИ (енергії): внутрішня сила внутрішня успішність зовнішня успішність.


Що маємо при відсутності внутрішньої сили?

У сфері здоров’я:

  • понижений внутрішній тонус організму, відповідно

  • неефективність імунної системи та знижена опірність хворобам, від чого

  • постійна хворобливість (частіше, довше і важче хворіємо);

  • хронічне відчуття слабкості та пригніченості;

  • надокучливі больові відчуття (завше щось болить).


У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

  • в’ялість, швидка втомлюваність, низька продуктивність праці;

  • розсіяність, неуважність;

  • безініціативність, відчуття власної маловартісності;

  • невпевненість у завтрашньому дні, боязнь перемін, консерватизм;

  • нерішучість, втрата віри у себе та в свою справу, звідки

  • запопадливість та боязкість у взаєминах із начальством, а також вагання та безвільність перед підлеглими (інколи навпаки – немотивована зухвалість та агресія поведінки, як свідчення тієї-таки невпевненості);

  • заздрість та уразливість в поєднанні з відсутністю волі до фахового вдосконалювання;

  • матеріальна незабезпеченість.


У плані суспільного респекту (гідності):

    • в кращому випадку прикре відчуття жалю та співчуття зі сторони оточуючих; у гіршому – почуття опущеності, прихована або відверта неповага та посміх.


На сімейній ниві:

  • повна або часткова втрата сімейного статусу господаря (господині). Чоловік усе більше набуває якостей слабкодухого “підкаблучника” (або навпаки, шукаючи заспокоєння у чарці – ерзаці /заміннику/ Сили – перетворюється на домашнього деспота, стабільно деградуючи до звіроподібного стану); жінка ж, узявши на тендітні плечі левову частку турботи про сім’ю, має докласти усіх зусиль, аби спроквола не вчинитися мужоподібною фурією, або нервово виснаженою істеричкою, чи не обернутися на забиту, завжди перелякану рабиню;

  • нищення вертикалі чоловік – дружина – діти: чоловік втрачає любов до жони, дружина не шанує й не поважає чоловіка; діти, відповідно, не шанують обох своїх батьків;

  • насильство в сім’ї, – як це не парадоксально, – також є ознакою внутрішнього безсилля. Бракує снаги, відповідно й часу на виховання дітей словом та прикладом свого життя. Не вистачає ні терпіння, ні авторитету, аби переконати подружжя у власній правоті. Легше поставити у куток або “прикласти руку”, аніж знайти час і натхнення для правильного виховання... Взагалі крик – це ознака слабкості.


Що дає нам присутність духовної енергії (внутрішньої сили)?

У сфері здоров’я:

  • підвищений життєвий тонус без використання руйнуючих організм сурогатів сили – алкоголю, наркотичних речовин, різного роду стимуляторів та транквілізаторів; вивільнення енергії здоров’я, відповідно

  • висока ефективність імунної системи, підвищена опірність хворобам (організм у переважній кількості випадків абсолютно самотужки управляється з недугами та негативним впливом оточуючого середовища), від чого

  • високий індекс здоров’я (вкрай рідко хворіємо, а якщо й доведеться, то швидше та легше переносимо захворювання);


Забудьте про хвороби! Перестаньте думати та говорити про них. Запам’ятайте просту істину: немає невиліковних хвороб, є невиліковні хворі. Дев’яносто відсотків усіх наших бід – в нас же самих, у свідомості нашій.

Свідомо віддайте себе і своє здоров’я у руки Божі – таким чином ви перекладете турботу на Його плечі. Сказано: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!”


  • радісне відчуття фізичної сили та внутрішньої свободи;

  • визволення від болю.


У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

  • енергійність, невтомність, висока продуктивність праці;

  • зібраність, зосередженість, уважність;

  • свобода прийняття правильних рішень (ініціативність); спроможність на власну точку зору, уміння відстоювати її без упертості та агресивності;

  • Богом дана упевненість в завтрашнім дні, повне самозречення, цілковита надія на Господа;

  • відсутність ганебного низькопоклонства у відношеннях із начальством (але без погорди, неповаги або зухвальства) та необхідна твердість у стосунках з підлеглими (але без брутальної жорсткості – з незлобливістю та справедливістю);

  • великодушність, невразливість, відсутність упертості як спроби самоствердження в колективі;

  • обов’язкове стремління професійного вдосконалення, бажання бути кращим у своїй справі;

  • матеріальна забезпеченість.

Без віри Богові догодити не можна” – навчає апостол Павло. Додам лишень: стати успішним – також. Повір у себе, в Бога та у свою справу!



Я вірю Богові. А тому – довіряю Йому. А тому – й довіряюсь Йому!..
МОЛИТВА САМОЗРЕЧЕННЯ:

В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої! Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої.



Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь”.
Повага оточуючих: внутрішня сила завжди викликає повагу, хоча провокує й заздрість ненавчених. Втім, для декого уже сам факт нашого існування є спокусою. Тож пам’ятаймо, що ми народилися та живемо не для того, аби тішити чиєсь самолюбство.
Будь самим собою! Не треба чіпляти на себе жодної маски.

Просто працюй над собою. Просто здобувай Силу. Вона – зодягне тебе...
На сімейній ниві:

  • побудова гармонійних родинних стосунків, збереження мудрих сімейних устоїв. Чоловік – достойний глава сім’ї, шанований усіма в домі; жінка – любляча (і любима!) дружина та мати;

  • відсутність насильства у вихованні дітей. Слово та авторитет батька, материнська ласка, особистий приклад злагідного подружжя – ось визначальний стимул виховного процесу.


Як Церква називає означену внутрішню Силу?

Церква називає її СИЛОЮ ДУХА СВЯТОГО, або БЛАГОДАТТЮ.


Де джерело її?

Джерело її БОГ, як би світ не називав Його – Вищою Ідеєю, Космічним, або Абсолютним Розумом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою...

Церква іменує Цю Самосутність Богом, тобто Багатим на все, Джерелом усього сущого – Законодавцем, Творцем та Вседержителем буття. Богом – Творцем енергій...
Як здобути внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях.

Шлях здобуття її доступний усім: це шлях невипромінювання зла, церковною мовою – ШЛЯХ СМИРЕННОМУДРОСТІ (СМИРЕННЯ). Як і сказано: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.

Шлях смирення, або ж невипромінювання зла, був явлений Ісусом Христом понад 2000 років тому назад. У чому він полягає? Сьогодні ми майже втратили розуміння суті цього поняття – смирення Христове – і плутаємо його із рабською покірністю чи злочинною бездіяльністю, з ганебним догідництвом та низькопоклонством, з холодною байдужістю або святенницькою єлейністю. Ні ж бо!


  • Смирення – це пошук миру.

  • Смирення – це внутрішня доброта.

  • Смирення – це активна життєва позиція, а не опущення рук.

  • Смирення – це не погодження зі злом або життєвими труднощами. Смиренно можна, а часто й просто необхідно сказати “ні!”

У нас виникли проблеми? – давайте повернемося до них обличчям! Роби, що належить, і хай буде, що буде, – на волю Божу! – ось основний принцип смирення.
Смиренням перемагай ворогів” – навчає старець Силуан...
Вчення Господнє зводиться до єдиного слова: “возлюби”! ВОЗЛЮБИ, а для цього СМИРИСЬ, а отже, прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є – без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи. Не випромінюючи зла. З миром!

Внутрішньо смирятися, не випромінювати зло – ось вихідне гасло правдивого християнина. У цьому – шлях здобуття Сили.

Випромінюючи зло ми, згідно із законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж не лише смокче з нас енергію, але руйнує як дух наш (власне наше “я”), так і душу (тонке, ефірне тіло), і біологічне тіло людини (через хвороби, болісті тощо).
Хто сіє вітер – той пожне бурю”. НАМ ПРОСТО НЕВИГІДНО БУТИ ЗЛИМИ!
Ідея невипромінювання зла – суть, головна ідея Нового Заповіту Біблії.

Старий Завіт навчав не чинити зло; Новий же – не випромінювати його. Старий – “Не вбивай”; Новий – “Навіть не гнівайся”. Старий – “Не кради”, “Не чини перелюбу”; Новий – “Не дивися з пожадливістю”.

Смирення – це невипромінювання зла; любов же – випромінювання добра. Тож завдання номер один для нас – смирятися, не випромінюючи зло; завдання номер два – перебувати в любові досконалій, випромінюючи добро.

Людина створена на образ Божий. Бог є Дух – і людина, за образом Його, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий. І людина, за образом Божим, також є триіпостасною. Людина – це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. Таким чином, для того, аби справа здобуття внутрішньої енергії благодаті була плідною, необхідно смиряти усі три складові людського єства:



  • смирення духа – це РОЗКРИТТЯ СЕРЦЯ ПЕРЕД НЕБОМ у самозреченні та любові;

  • смирення душі – це ВІДМОВА ВІД УТРОБНО-СПОЖИВАЦЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ насильства та користолюбства на користь психології духовності (психології доброти та безкорисливості, переваги духовних інтересів над матеріальними), та ЗМІНА МИСЛЕННЯ З НЕГАТИВНОГО НА ПОЗИТИВ (невипромінювання зла як на духовному, так і на душевному, інтелектуально-емоційному рівні);

  • смирення тіла – це СТРИМАНІСТЬ У СЛОВІ, В РУХАХ ТА В ЇЖІ.


2. Засоби.

Так само й засоби – для кожної ниви свої:



для духа – це МОЛИТВА (домашнє і церковно-літургійне молитовне чування, метою якого є пошук духовного, містичного зв'язку з Богом, здобуття благословенної молитви серця, відкриття серця метафізичного – середини, серцевини душі /тут рівень глибин свідомості, підсвідомості та надсвідомості людини/ перед Богом, установлення безпосереднього зв'язку із Ним). Оскільки благодать подається нам через внутрішнє, духовне відчуття покаяння, самозречення, смирення та любові, то молитва – це, власне, ПОШУК БОГА В СОБІ ЧЕРЕЗ ДУХОВНЕ ВІДЧУТТЯ БЛАГОДАТІ;

  • для душі – це передусім СВЯТЕ ПИСЬМО, як опосередкований зв’язок з Богом через писане слово Його (домашнє читання, відвідування недільних занять Біблійної школи), та духовна, насамперед святоотцівська література; також читання інших – художніх і не тільки, але обов’язково “для душі”: чистих, що сіють “розумне, добре та вічне”, книг; знайомство з високим, світлим мистецтвом кіно, театру, музики, живопису тощо; спілкування з хорошими, добрими людьми;

  • для тіла – це:

а) ПІСТ (у першу чергу як стримування від надмірностей, також і піст буквальний – середа, п’ятниця й інші визначені дні; ще я рекомендую ЩОТИЖНЕВЕ ОЧИЩУВАЛЬНЕ ГОВІННЯ – без їжі, на воді – від вечері п’ятниці до сніданку неділі, – див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”, п. 16): тут здійснюється перемога духа над плоттю, очищення організму та перехід на якісно вищий (духовний) рівень енергетики;

б) тісний КОНТАКТ З ПРИРОДОЮ (зв’язок з Богом – Джерелом Сили (!) – через Його творіння) – з усіма трьома доступними нам стихіями: ВОДОЮ (обов’язково ХОЛОДНА ВОДА – обтирання, обливання, купання – див. той же розділ, пп. 4–6), ПОВІТРЯМ (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, спорт, туризм) та ЗЕМЛЕЮ (Щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж. Земля забирає втому, витягає негатив);


Природа – то є найдосконаліший храм Божий: Його-бо руками збудований. Творець пізнається через творіння Своє.
в) ФІЗИЧНІ ВПРАВИ (ранкова гімнастика, спортивні ігри, фізична праця /Отці називали її “рукоділлям”/ тощо).
Обов’язково встановіть собі відповідний, зручний для вас РЕЖИМ ЖИТТЯ: праці, відпочинку, сну, харчування, реалізації програми духовно-фізичного вдосконалення (молитва, читання, піст, обливання, спорт, спілкування з природою) й пильнуйте держатися його.
Бог є любов, сказано у Писанні. І нам належить шукати єднання із Ним – Джерелом внутрішньої духовної сили, вселенської енергії любові – на всіх доступних нам рівнях: через молитву – духом; через Слово – розумом; через спілкування з природою – тілом.

Царство Боже – держава сили, земля милосердя, країна свободи – в середині нас! Тож розкриймося перед небом у самозреченні та любові. Розкриймося духовно – внутрішньо, містично, серцем. Це-то і є насправді явлений нам Ісусом Христом Шлях – ШЛЯХ НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА, ШЛЯХ СМИРЕННЯ...


Свобода чистоти, СВОБОДА ДОСКОНАЛОСТІ (вічне богоєднання любові) – МЕТА.

Очищення, ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЄЮ ДУХА СВЯТОГО (дією благодаті – внутрішньої духовної сили, вселенської енергії добра, життя, любові /церковною мовою – спасіння/) ЧЕРЕЗ НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА (через смирення) – ШЛЯХ.

МОБІЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ СИЛ ОРГАНІЗМУ (перебування у Слові, піст і молитва /мовою церкви – аскеза/) – ЗАСІБ на цьому шляху.
Як, здобувши, утримати Силу в собі?

Ми віддаємо силу Божу тоді лишень, коли порушуємо закон Його, тобто впадаємо в гріх. Причиною ж усіх гріхів наших є гордість людська, точніше негативна її складова – ГОРДИНЯ САМОЗВЕЛИЧЕННЯ:



  • Гордість – це ніщо інше, як перекручений, зведений до негативного, протиприродного рівня закон плоті (тваринний інстинкт самозбереження) в нас.

  • Гординя – це бундючність самолюбності (егоїзм), що суперечить духовному закону ума. Вона протидіє вдосконаленню, духовному преображенню людини, являючи собою ворога й супротивника, власне – сатану (“сатана” єврейською мовою – супротивник) в нас.

  • Гордість – це першопричина гріха, початок порушення Божого закону розвитку, закону вдосконалення, одухотворення буття (слово “гріх” і означає буквально – порушення закону).

  • Гордість – це початок втрати Духа Святого, замок, який закриває перед нами двері метакосмічного Неба; стіна, що відокремлює нас від Бога та невичерпного моря Його енергії.

Від гордості беруть початок й усі інші ПРИСТРАСТІ ДУШЕВНІ ТА ПОЖАДАННЯ ТІЛЕСНІ. Це прагнучі вийти з-під контролю, трансформуватися та заволодіти нами звірячі інстинкти наші.
Таким чином, розглянемо шість основних випадків, коли ми віддаємо Силу (включаючи гордість та похідні від неї). За­пам’ятаймо їх і УВАГОЮ, СТРИМАНІСТЮ ТА МОЛИТВОЮ огоро­дімо себе:
1. Гордощі та образа (образа – зворотна сторона тієї-таки гордості).
Сказано: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.
2. Гнів і роздратування.
Сказано: “Ліпший від силача той, хто не скорий до гніву; хто ж панує над собою самим – ліпший від завойовника міста”; “Самий порух гніву – вже є падіння для людини...”
3. Страх і тривога.
Сказано: “А лякливих і невірних... – доля в озері, що горить вогнем та сіркою”.
4. Суєта мирська (неуважність, поспішність та марнослів’я).

Ніщо так не вгашає Дух, як суєта та марнослів’я. Ми втрачаємо саме тоді, коли поспішаємо. “Будьмо уважні!” – постійно наголошує Церква. Нікуди не бігти і ніколи не кричати. За зовнішньою стриманістю – внутрішня сила! Святі отці навчають:


Огородися мовчанням і дослухайся до себе”; “Від мовчання ніхто ніколи не розкаювався” (Серафим Саровський).

Багатьох бачив я, що рятуються мовчанням; багатомовністю ж – жодного” (Амвросій Медіоланський).

Говори, коли маєш щось краще, аніж мовчання” (Григорій Богослов).

Запитують – відповідай; не запитують – мовчи” (Йосип Волоцький).

Мовчання є таїнство майбутнього віку, словеса ж – суть знаряддя світу цього” (Калліст та Ігнатій).
5. Пожадання тілесні та пристрасті душевні – СЛАСТОЛЮБСТВО, СРІБЛОЛЮБСТВО, СЛАВОЛЮБСТВО.

Якщо хочеш володіти Силою, бути успішним внутрішньо та зовнішньо – насамперед протистань духам злоби піднебесним надмірності та сластолюбства. Саме вони – нестриманість, надмірність і сластолюбство – зачиняють перед нами двері Неба: тонкого, духовного світу високих енергій. І як же не хочеться нам пробуджуватися від солодкого полону гріха! Але, не визволившись від залежності – АЛКОГОЛЮ, НІКОТИНУ, НАРКОТИКІВ, БЛУДУ, ЧЕРЕВОУГОДНИЦТВА, ніколи не здобудеш повноти Сили (вони-бо вгашають Дух!), не зможеш утримати її. Не зможеш стати вільним, сильним, досконалим. Не зможеш стати дійсно успішним.

Досить ходити по колу! Досить служити двом панам! Визначся, заміни ерзац-насолоду гріха правдивою насолодою здорового способу життя. Не відкладай це на завтра – завтрашній день може бути не твій...

Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Жити треба, щоб вдосконалюватись. Надмірністю і сластолюбством ми купуємо собі пошкодження. Не їж досита, залиш місце для Духа Святого; віддай плоть та прийми Дух – навчають святі старці:

У наповненому череві немає бачення таємниць Божих” (Серафим Саровський).

Їсти треба стільки, щоб після трапези хотілося молитися (тобто брати силу Божу, духовну енергію благодаті)” (Старець Силуан /Антонов/).

Кожного разу, коли ми говоримо собі «ні», ми робимося сильнішими; і кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу, ми можемо ослабнути” (Олександр Мень).
6. Перевтома.

Людина перевтомлена нагадує собою місто, яке знаходиться у облозі, оточене ворогами, а сторожа його втратила пильність – ви­снажена, знесилена, ледь тримається на ногах від утоми...


Як примножити Силу?

1. Не зупинятися, вдосконалюватися, братися усе вище й вище – від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу: “Благословен, хто йде в Ім’я Господнє...”

2. Навчатися любити та віддавати: “Блаженніше давати, ніж брати!..”
Шукайте ж найперш Царства Божого (внутрішнього, духовного краю Сили, сторони Любові) і правди його (через невипромінювання зла – смирення язика, серця та черева), – а все це (успішність як внутрішня, так і зовнішня) вам додасться!” (Євангеліє від Матвія).
Невипромінювання зла (смирення) внутрішня духовна сила (благодать) внутрішня та зовнішня успішність (оптимальне забезпечення духовних та фізичних потреб людини).

Тож тепер, пізнавши мету, шлях і засоби, одного лише просімо в Господа: ЧАСУ та СИЛИ, аби досягти обітованого.


Висновок (одним рядком):

З чого складається успішність? – З успішності зовнішньої та внутрішньої.

Що зумовлює успішність зовнішню? – На 90% успішність внутрішня.

Що зумовлює внутрішню, а отже, й зовнішню успішність? – Позитивна внутрішня сила (духовна енергія, благодать).

Як здобути внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях – НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА (СМИРЕННЯ):

а) розкритися перед небом у самозреченні та любові (повністю довіритись Богові) – це смирення духа;

б) відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (поставити духовні інтереси вище матеріальних, замінити життєву ідеологію насильства та користолюбства ідеологією доброти та безкорисливості), змінити мислення з негативного на позитив (думай добре, говори добре, роби добре, і буде тобі добре) – це смирення душі: розуму, волі, емоцій;

в) стримуватися у слові, в рухах та в їжі (плавні рухи, прихильна мова, спокійний погляд; нікуди не бігти і ніколи не кричати; їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти) – це смирення тіла.



2. Засоби – МОБІЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ СИЛ ОРГАНІЗМУ (АСКЕЗА):

Для духа людського – молитва; для душі – слово; для тіла – піст, тісний контакт з природою (холодна вода, повітря, земля), фізична активність.



Як, здобувши, утримати Силу в собі? – Стриманістю від порушення духовних законів (стриманістю від гріха).

Як примножити Силу? – Постійним вдосконаленням та зростанням в любові. Любов – над усе! Бог є любов...

Розділ 2. ЧОМУ МИ ХВОРІЄМО, АБО ЯК СТАТИ ЗДОРОВИМ
1. Чому ми хворіємо?

Тут завжди одна за двох причин: або ГРІХОВНІСТЬ наша, або НЕДОСКОНАЛІСТЬ (або ж обидві вони разом).


2. Що таке гріх?

Гріх, за визначенням святого апостола Івана Богослова, є беззаконня. Отже, гріховність людини полягає у порушенні нею певних ДУХОВНИХ ЗАКОНІВ.


3. У чому полягає вищий духовний закон?

Упродовж свого історичного зростання цивілізація людей наполегливо опановувала різноманітні закони – природи, суспільного розвитку, економіки тощо. Саме ці науки домінують в ужитках суспільства сьогодні. На жаль, досягши досконалості у дослідженні природничих учень, ми поминули найважливіше – належну розвідку законів духовних. Це-то і стало наразі головною причиною усіх наших бід. “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе!” – картає Господь.

Вищим духовним законом Всесвіту є ЗАКОН ВДОСКОНАЛЕННЯ – закон СМИРЕННЯ І ЛЮБОВІ, закон МИЛОСЕРДЯ, – еволюційний закон одухотворення творіння (церковною мовою – освячення, “обоження” тварі). Це закон розвитку речовини від неживої, через живу, до вищої форми існування матерії – матерії мислячої (людина), і до найвищої її форми – матерії тонкої, духовної, просвіченої духом любові (світ ангельський). Добро – іти (жити) відповідно до Закону; зло ж – порушувати його.

Порушення закону (гріх) стає можливим лише на рівні матерії мислячої, тобто людини розумної, яка досягла рівня образу Божого (Ім’я Ягве означає Сущий – Той, Хто має сутність у Самому Собі, Абсолютно Вільний). Яка досягла щабля свободи вибору, свідомого вибору між добром і злом (ось чому твар безсловесна апріорі є безгрішною). На цьому рівні закон вдосконалення звучить так: “Віддай плоть – прийми дух!”

Таким чином, гріх – це ніщо інше, як наслідок конфлікту ПЛОТІ І ДУХА в людині, законів САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА САМОЗРЕЧЕННЯ. Передбачене Творцем протиборство звірячих інстинктів, УТРОБНО-СПОЖИВАЦЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ (за визначенням апостола Павла – “закону плоті”) в нас, із вищим духовним “законом ума” – ПСИХОЛОГІЄЮ ДУХОВНОСТІ (духовність – суть перевага духовних інтересів над матеріальними), самозречним законом любові, законом милосердя в людині.

Творець чекає від Свого творіння СВІДОМОГО ВИБОРУ ДОБРА. Саме на сходинці Людини розумної, як вінця творіння речовинного і перехідної ланки до тонкого, ангельського плану буття, й відбувається ця боротьба. Тут – дилема вільного вибору. Тут – необхідна ланка між землею і небом. Тут – двері в царство досконалості. Звіряча лють, породжена плотським інстинктом самозбереження, має змінитися в нас ангельською любов’ю, народженою духовним законом милосердя. Твар-бо “підкорилася марноті не випадково...”, як сказано у Посланні святого апостола Павла до римлян (читай 8 розділ, 19–23 вірші).

Примирення та єднання з Богом досягається ЧЕРЕЗ СМИРЕННЯ ДУХА, ДУШІ Й ТІЛА людських. Саме цими зусиллями і здобувається вселенська духовна Енергія, яку Церква іменує благодаттю Всесвятого Духа, і яка освячує, обожує, вдосконалює твар. Яка одухотворяє істоту, вводячи її у чертоги вічного життя, готуючи до зустрічі з її Творцем. В цьому – духовний Закон!

Бог – через Слово (Закон Смирення й Любові) – Духом Своїм Святим і творить, і вдосконалює, і приймає... Порушення ж Закону – гріх, суть результат гордині самозвеличення нашого – закриває перед нами двері вічного життя. Але щойно програма духовного вдосконалення дає збій – одразу вмикається МЕХАНІЗМ НАВЕРНЕННЯ НАС ДО СМИРЕННЯ. Господь прописує гіркі ліки страждання й скорботи (у тому числі допускаючи і хвороби), і так навертає нас до спасіння. За словом старця Силуана (Антонова): “Господь любить людей, але посилає скорботи для того, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа, а з Духом Святим – усе добре, усе радісне, усе прекрасне...”


4. Як стати здоровим?

Повинно знати, що лікувати належить не хворобу, а хворого. І що причина недуги завжди знаходиться у самій людині. НЕМАЄ НЕВИЛІКОВНИХ ХВОРОБ – Є НЕВИЛІКОВНІ ХВОРІ! Відсутність правильного розуміння, нездорове мислення призводить до захворювання тіла. Як висловився святий отець Церкви Григорій Богослов: “Сластолюбством ми купуємо собі пошкодження”. І тут “сластолюбство” у широкому значенні цього слова: сластолюбство як гординя самозвеличення нашого, як примат закону плоті в нас. Ось справжня причина усіх бід і хвороб – ГОРДІСТЬ ЛЮДСЬКА! Інструмент же її – НАДМІРНІСТЬ ТА СЛАСТОЛЮБСТВО – основна зброя сатани. Своїми неправильними діями, по суті – капризами своїми (і сластолюбством передусім!), ми вгашаємо Силу, Дух Божий в собі, прирікаючи себе на недуги й страждання, до того ж вкорочуючи власне життя.

Таким чином, для того, аби зцілитися і бути завжди здоровим, необхідно ЗДОБУТИ ЦІЛЮЩУ СИЛУ благодаті:


  1. Усунути ДУХОВНУ ПРИЧИНУ хвороби.

  2. Мобілізувати ВНУТРІШНІ СИЛИ організму на боротьбу із нею.


5. Як усунути духовну причину хвороби?

Це здійснюється не інакше, як тільки СМИРЕННЯМ:

а) усвідомленням власної своєї гріховності та недосконалості, і щирим бажанням почати нове, чисте життя;

б) невдаваним покаянням з плодами самозречення:

– прощенням усім своїм кривдникам їхніх провин;

– абсолютною довірою Богові та безумовним відданням себе в Його руки;

– відмовою від утробно-споживацької психології, і зміною мислення з негативного на позитивне (невипромінювання зла та пошук любові);

– стриманістю у слові, в рухах та в їжі.


6. Як мобілізувати внутрішні сили організму?

Це реалізується АСКЕЗОЮ – якщо коротко, то постом і молитвою, насправді ж значно об’ємніше: аскезою духа, душі й тіла:



  • для духа – це молитва (домашня, церковно-літургійна);

  • для душіслово істини (Святе Письмо та інша духовна література);

  • для тіла – це:

а) піст (у першу чергу як стримування від надмірностей, також і піст буквальний – середа, п’ятниця й інші визначені дні; ще необхідно б щотижневе (1–1,5 доби) та щоквартальне (3–3,5 доби) очищувальне говіння – див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”, п. 16);

б) тісний контакт з природою – з усіма трьома доступними нам стихіями: водою (обов’язково холодна вода – обтирання, обливання, купання – див. той же розділ, пп. 4–6), повітрям (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, спорт, туризм) та землею (Старатися щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж);

в) фізична активність (ранкова гімнастика, прогулянки, легкі спортивні ігри, фізична праця тощо).

Внутрішня сила, цілюща енергія благодаті – разюча зброя проти хвороби. Здобути її – і недуга відійде геть! СМИРЕННЯ – ШЛЯХ; АСКЕЗА – ЗАСІБ її здобуття. Пігулки ж – сумнівний та недолугий замінник даної сили – на останньому місці у цій боротьбі. “Цей рід (у т.ч. й дух злоби піднебесний хвороби) не виходить інакше, як тільки від молитви та посту”, – навчає Господь. Лише очищення смиренням та аскезою дає нам звільнення! Це стосується як безпосередньої боротьби із хворобою, так і профілактики захворювань взагалі.

Царство Боже – Царство Сили – в нас і навколо нас: Бог всюди є і все наповняє. Енергія Божа – суть ЖИТТЄВА СИЛА природи (як проявленої, так і непроявленої), і нам необхідно навчитися жити, максимально використовуючи цю Енергію:

– в наших серцях затаєні двері у тонкий світ метакосмосу, наповнений вселенською нетварною енергією Духа;

– в нас же, подібно до туго закрученої пружини, під каїновою печаттю гордині, заховується містичний резерв духовного потенціалу боголюдини;

– і в нас же закладені незвідані можливості здобуття космічної сили оточуючої нас проявленої природи.

Ці можливості – в нас! Необхідно лише пробудити їх солодким подвигом смирення та аскези.

Смирення являє собою внутрішні, духовні зусилля по здобуттю Сили (повністю довіритися, віддати себе в руки Божі – це і є насправді смирення); аскеза ж – зовнішні, вольові, душевно-тілесні наші зусилля.

Буття в суворих умовах аскетичного діяння (піст та молитва, щотижневе очищувальне говіння Христа ради, щоденний контакт з природою – холодна вода /обливання, занурення/, повітря /повітряні ванни/, земля /ходіння босоніж/) веде до МОБІЛІЗАЦІЇ ВНУТРІШНІХ СИЛ організму, на відміну від розслаблюючої дії тепличних умов комфортабельного способу життя. (До слова, щодо “аскези” безсловесних, то й тут вона має місце як засіб рятунку – відомо, що тварини під час хвороби зовсім не приймають їжі. Це – знак для нас матінки-природи. Хворіють же вони тому, що теж є учасниками еволюційного процесу, а отже – для вдосконалення. Твар безсловесна є безгрішною, але не досконалою. Досконалий лише тонко-речовинний світ святих ангелів Божих. У ньому воістину “Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого...” (Книга пророка Ісаї)).

Ісус називався Назарянином. Це не просто тому, що батьки Його були родом із Назарету, але, в першу чергу, тому, що Він був назореєм, себто аскетом. (Єврейською “назорей” – відокремлений; грецькою “аскеза” – вичинка шкіри. Тут відокремленість подвижника духу від плотського, низького, доземного і чинення звірячих інстинктів – очищення, освячення духа, душі й тіла – молитвою і постом). Цим ясним і суворим шляхом пройшли апостоли, отці Церкви, тисячі й тисячі подвижників віри, які, віддавши плоть і прийнявши Дух, перемогли себе, ставши синами Божими по благодаті Христовій: земними ангелами або небесними людьми. Це – дорога до неба! Це – шлях Христа і Церкви!


7. Що конкретно дає мобілізація внутрішніх сил?

1). Підвищення загального тонусу (життєвої активності) і, як результат, – дуже мала стомлюваність м’язів і нервових центрів та неабияке зменшення енергетичних витрат.

2). Оптимізація процесів метаболізму (обміну речовин та енергій, що становлять основу життєдіяльності; заміна низьких видів енергії більш тонкими, високими), відповідно – зниження та нормалізація ваги тіла людини, помітне зменшення навантаження на серцево-судинну систему тощо.

3). Активізація захисних та очищувальних позицій, навіть на клітинному рівні(!), що веде до цілковитого оздоровлення, а також до унеможливлення появи будь-яких, у тому числі й ракових захворювань організму надалі.

4). Розкриття прихованих резервів та можливостей організму, власне преображення його.

Таким чином, результатом аскетичного подвигу вдосконалення є АБСОЛЮТНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ! Не хвороба над людиною, а людина над хворобою – ось припис досконалих...

Пізнавши Істину (а вона в любові, смиренні та аскезі) людина з немічної істоти, зв’язаної по рукам і ногам невблаганними путами звірячих інстинктів (ось воно: “Пута ярма розв’язати!..” – див. Ісаї, 58 розділ, 6 вірш), має стати богоподібним ангелом – вільним та чистим, вічне майбуття якого – насолода богоєднання зі своїм Творцем.

Сказано: “Прийдіть до Мене, всі обтяжені й струджені (обтяжені у т.ч. й хворобами своїми!), і Я заспокою вас...”;

“І пізнаєте Істину (дорогу спасіння: смирення й аскезу як шлях і засоби здобуття Сили), і Істина визволить вас (у т.ч. й від усіх ваших хвороб!)...”;

“Де Дух Святий – там воля (свобода від страху, сорому, злиднів, болю, хвороб і самої смерті)!..”;

“І будеш служити ти Господу, Богу своєму. І Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу...”
ГОСПОДЬ НЕ ДЛЯ ТОГО ДАВ НАМ ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВ, ЩОБ МИ СТРАЖДАЛИ ВІД ХВОРОБ. БОГ НЕ ОБМАНЮЄ!
Досконалі мають у собі Царство Боже, що прийшло воно в силі. А в Божому Царстві хвороб не буває. Тому-то й скорботи, які терплять досконалі праведники (“Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!..”) є не внутрішніми, а зовнішніми. Хвороби до них не належать! Навіть негативний вплив отруєного новою цивілізацією зовнішнього середовища не спроможний зашкодити їм, сказано бо: “А коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!..” (Євангеліє від Марка).

Хворобу досконалих, коли Господь допускає її достойним, можна розглядати лише як виключення із загального правила, себто як особливий випадок зовнішнього служіння святих. Як от, праведного Йова (страждання святого праведника, у тому числі й від хвороби, аби засоромити сатану), або Христа (тут вищий рівень жертовної любові – страждання за чужі гріхи, коли беруться на себе хвороби немічних світу: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші хвороби поніс. Його ж ранами нас уздоровлено” (Книга пророка Ісаї)). Хвороба зрілих – питання служіння, власне питання сили, а не немочі людської. Тут хвороба, як виключення. Правило ж – це внутрішнє та зовнішнє здоров’я досконалих. Довершені праведники зазвичай є абсолютно здоровими людьми. Бог – не хворіє. Божі – також. І це – для нас! Це – поруч! Це – сьогодні!..

За словом апостольським, досконалі несуть в тілі “колючку, посланця сатани”, але ця колючка не внутрішня (хіба що помисли, поки ще не вмер сповна для гріха), а зверхня! Це боротьба проти зовнішніх ворогів. Внутрішньо ж божественні праведники умерли й воскресли. І тут лише увага на Божому, прагнення вищої досконалості (її – завжди мало, завжди хочеться іще: “Грішний, Господи! Навчи мене любові Своєї...”). Відомий же випадок старця Силуана, коли Господь не забирав його головний біль, за словом того-таки старця був випадком неповноти досконалості: “Через хворобу смиряється душа, – вказує старець. – Значить, мені це на користь...”

ЯКОГО РІВНЯ АСКЕЗА – ТАКОГО Й ЗДОРОВ’Я. Якщо лише обтираємось мокрим рушником та миємо ноги зранку та на ніч холодною водою – то й здоров’я наше буде таке-собі “обтиральне”; якщо ж обливаємося зранку та занурюємося ввечері у природну холодну – то й здоров’я наше стане відповідне, бо повнішим буде занурення в благодать.

Взагалі ж, краще занурюватися у “живу”, себто проточну, рухливу природну воду (річка), аніж у природну-ж, але статичну. Але краще занурюватися у природну статичну водойму (озеро, ставок), аніж просто обливатися на подвір’ї. Втім, краще обливатися на подвір’ї, стоячи босими ногами на землі, аніж робити те саме у ванній кімнаті. І, нарешті, краще обливатися (приймати холодний душ) у ванній, аніж просто мити ноги холодною водою і обтиратися мокрим холодним рушником. Та краще мити ноги і обтиратися рушником, аніж нічого не робити...

Те саме й стосовно молитви (протягом тижня – молитва домашня; в неділю та свята – літургія), і посту (щотижневе та щоквартальне очищувальне говіння Христа ради), і Слова (заняття Біблійної школи в неділю, а не поїздка на город). Це – аскеза! (До речі, й що стосується буквальної церковної десятини – і це також елемент аскези. Згадаймо Малахії, 3 розділ, 10 вірш: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваоф: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення (у тому числі й благословення здоров’я нашого!) аж надмір?” Це питання того ж рівня: “Віддай плоть – і прийми Дух!” Самозречення – основа спасіння...).

Аскетичний режим – це, власне, мобілізаційна та дисциплінарно-організуюча пружина нашого вдосконалення. Зовнішньо це виглядає так: прокинувся – привітався з Богом; встав – помився холодною водою; почистив зуби – пішов на обливання; перед сніданком та опісля – знов коротка молитва; по дорозі на роботу – прочитав Канон напам’ять, Ісусова молитва; перед роботою та після неї – коротко помолився; перед обідом та по ньому – також; прийшов з роботи – зелений чай і на річку занурюватися (перед цим кілька віршів із Біблії прочитавши); по дорозі туди й назад – Ісусова молитва; перед вечерею та вслід – молитва; перед відходом до сну – до ікони: подякував Богові за день, попросив спокою душі й тілу на ніч, перехрестив ліжко... П’ятниця – готуємо їжу на неділю; субота – очищувальне говіння Христа ради, у цей же день – вечірня у храмі (як гарно молиться!). Неділя – Богові день: зранку на літургію; після обіднього відпочинку – на заняття Біблійної школи... Це все – елементи аскези. Це все – церковна дисципліна. Це – зовнішня мобілізація внутрішніх сил.

Те ж саме й щодо внутрішньої аскези, внутрішньої уважності, внутрішньої дисципліни: хочеться сказати зайве – стримайся; хочеться зробити суєтний рух – зупинись; хочеться з’їсти лишній шматок – отямся! Страх? – на самовичитку! Гнів? – під холодну воду! Суєта мирська, пристрасть, пожадання тілесні? – за чотки і на молитву!..

Ми – воїнство Христове. Сила всякої армії – в її ідеології та дисципліні. Ідеологія наша – смирення й любов; дисципліна ж – уважність та аскеза, як засіб на шляху вдосконалення. Ось запорука нашої перемоги! Ось основа здобуття благодаті! Ось шлях до свободи! Ось усвідомлена необхідність!..

Для когось ясний і суворий шлях смирення та аскези може видатися занадто суворим. Що ж, вибір завжди за нами. Але, як на мене, краще покаяння та самозречення, аніж пігулки та ризиковані лікарські процедури; суворий піст та холодна вода, аніж скальпель хірурга... ВИБІР – ЗА НАМИ!


8. Як ніколи не хворіти?

Лікарі свідчать: “Усі хвороби від нервів”. Цілком справедливо. Несмиренність та внутрішня гризота, тобто усе те, через що ми віддаємо духовну енергію життя, – ось істинна причина усіх наших хвороб. Сказано-бо: “Це ремствуючи, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе...” (Послання святого апостола Юди). Усунути цю причину, смиритись, відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (перевага духовних інтересів над матеріальними), змінити свідомість свою, мислення своє з негативного на позитивне (невипромінювання зла) – і хвороби відійдуть у небуття!


СМИРЕННЯ І АСКЕЗА – СУТЬ ДВА КРИЛА, ЯКІ ПІДНІМАЮТЬ НАС ДО НЕБА НЕБЕС СИЛИ, НЕБА НЕБЕС ЗДОРОВ’Я, НЕБА НЕБЕС ДОСКОНАЛОСТІ!
Висновок (одним рядком):

Чому ми хворіємо? – Через гріховність та недосконалість свою.

Що таке гріх? – Порушення духовних законів.

У чому конкретно проявляється це порушення?

Гріх та недосконалість виступають на трьох рівнях:



  • на духовному рівні – як гордість (несмиренність) та нелюбовність наша;

  • на душевному (розум, воля, емоції) – як негативність мислення (випромінювання зла, внутрішній та зовнішній песимізм) та психологія споживацтва;

  • на тілесному – як нестриманість, надмірність і сластолюбство.

Як стати здоровим? – Здобути цілющу внутрішню силу, духовну енергію благодаті. Це – певні та праведні ліки:

  1. Усунути духовну причину хвороби.

  2. Мобілізувати внутрішні сили організму на боротьбу із нею.

Як усунути причину хвороби?

Покаянням, самозреченням, смиренням та любов’ю:



  • для духа людського – розкритися перед Небом у самозреченні і любові;

  • для душі – відмовитися від утробно-споживацької психології та не випромінювати зло;

  • для тіла – стримуватися у слові, в рухах та в їжі.

Як мобілізувати внутрішні сили?

Аскезою, або ж постом та молитвою:



  • для духа – це власне молитва;

  • для душі – слово істини;

  • для тіла – піст (у тому числі суворий, на самій воді), тісне спілкування з природою (холодна вода, повітря, земля), фізична активність.

Як ніколи не хворіти? – Не порушувати вселенських духовних законів та зійти до неба небес досконалості.

Розділ 3. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ БУТИ ЗДОРОВИМ
Найважливішим для людини є її здоров’я. Втім, по-справжньому це розумієш лише тоді, коли втрачаєш його...

ІСТИННА ПРИЧИНА УСІХ НАШИХ БІД І ХВОРОБ ПОЛЯГАЄ В ПОРУШЕННІ НАМИ ДУХОВНИХ ЗАКОНІВ (мовою Церкви – це гріх та недосконалість). Проявляється ж воно на трьох рівнях – духовному, душевному та тілесному.

На духовному рівні – як гордість (несмиренність) та нелюбовність наші.

На душевному – як негативність мислення (випромінювання зла, песимізм) та психологія споживацтва.

На тілесному – як нестриманість, надмірність та сластолюбство.

Тому у дійсності все дуже просто, як і Бог наш Простий. ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ – БУДЬ НИМ! ЗДОБУДЬ ВНУТРІШНЮ ЦІЛЮЩУ СИЛУ, ДУХОВНУ ЕНЕРГІЮ БЛАГОДАТІ:



      1. Визнай власну свою недосконалість.

      2. Покайся перед Богом (для тих, хто іще не знайшов Його, хоча б так: “Господи, якщо Ти є! Прости мене, грішного...), і обов’язково сам прости всім своїм кривдникам.

      3. Відкинь утробно-споживацьку психологію, та оберни мислення своє з негативного на позитив (пильнуй не випромінювати зла; вчися любити: для початку дітей, внуків своїх – це найпростіше. Думай добре, говори добре, роби добре, і буде тобі добре).

      4. Почни звільнення своє:

а) молися (як можеш – так і молись: удома, в дорозі, у парку, на природі, у церкві);

б) читай Біблію (найкраще – псалми, притчі Соломонові, Екклезіаста, книги Нового завіту, починаючи з Євангелій) та іншу духовну літературу;

в) не переїдай! Доклади зусиль, аби звільнитися від алкоголю та тютюнопаління;

г) цілковито віддавшись Богові, довірившись Йому, скуштуй смак щотижневого та щоквартального очищувального говіння вдосконалення ради (суворий піст без їжі, на воді, від вечері п’ятниці аж до сніданку неділі щотижня, та трьохдобові говіння чотири рази на рік);

д) полюби холодну воду (для початку зранку та на ніч мий ноги до колін холодною проточною водою; окрім цього зранку обливайся, або хоча б обтирайся змоченим у холодній воді рушником. Це – твій мінімум! Найкраще ж – щоденне обливання, бажано на свіжому повітрі, вранці, та купання в природній водоймі увечері).

Іди середнім шляхом, але пам’ятай: чим вищим буде твій подвиг, тим ліпшим буде й результат.

Що краще, покаяння чи хіміотерапія? Самозречення чи лікарські процедури? Суворий піст та холодна вода чи скальпель хірурга?

ВИБІР – ЗА НАМИ!..



Розділ 4. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ СПАСІННЯ
Господь любить людей, але посилає (точніше – допускає) скорботи, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа. А з Духом Святим – все добре, все радісне, все прекрасне (!).

Інший багато страждає від злигоднів та хвороб, але не смиряється, і тому без користі страждає. А хто смириться, той усякою долею буде задоволений, тому що Господь – його багатство та радість, і всі люди дивуватимуться красі душі його.

Ти кажеш: у мене багато горя... Але я тобі скажу, або краще Сам Господь каже: смирися – і побачиш, що твої біди перетворяться у спокій, так що ти й сам дивуватимешся і мовиш: чому ж я раніше так мучився та побивався?!

Але тепер ти радієш, тому що смирився, і прийшла благодать Божа! Тепер ти хоч би й один сидів у бідності – радість не відійде від тебе, тому що на душі у тебе мир, про який Господь сказав: «Мир Мій даю вам...» Так усякій смиренній душі Господь дає мир.

Душа смиренного, як море. Кинь в море камінь – він на хвилину збурить злегка поверхню, а після потоне в глибині його.

Так скорботи потопають в серці смиренного, тому що з ним сила Господня...”
(Старець Силуан /Антонов/)
Якщо у вас або у вашій сім’ї виникли проблеми (як правило, чотири “гори”, чотири стіни проблем зводить навколо нас сатана, тим самим вганяючи нас у глухий кут: це проблеми зі здоров’ям, матеріальні, сімейні та на роботі), то:

Насамперед, ПОЧНІТЬ ІЗ СЕБЕ!

1. У тому, що сталося, не звинувачуймо нікого, окрім себе самих: ми заслужили це як плату за гріхи наші, а рівно ж і батьків та дідів наших, або ж це випробування праведності, горнило іспиту нашого.

Бо Господь, Бог наш – Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий. Він прощає грішника, загладжує провину та переступ наш, але не залишає нас без покарання. Він “карає за провину батьків на синах – на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Його...” (Книга Вихід).

У будь-якому випадку, Бог допускає нам скорботи для того, аби показати нам немічність нашу, а також смирити нас, грішних. Через смирення ж – дати силу очищення та спасіння: благодать Всесвятого Духа, нетварну енергію Божества (бо ж “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать...” (Послання апостола Петра)).

СКОРБОТА → СМИРЕННЯ → СИЛА → ВНУТРІШНІЙ МИР → СПАСІННЯ

Усвідомте це!

2. Тепер, передусім, щиро розкайтеся, пам’ятаючи, що покаяння – це ключ до дверей смирення, а отже, й спасіння: “Господи, прости мені: тяжко згрішив я перед Тобою!..”

3. Відкрийте двері смирення перед Тим, Хто стукає. Впустіть Христа в серце своє з миром: “Слава Богу, що не гірше! Дякую Тобі, Господи, бо заслуговував поганішого...”

4. Обов’язково перервіть родове прокляття, начисто простивши усіх, хто згрішив перед вами та вашим родом, і від щирого серця – хай навіть і мислено – попросивши прощення у всіх, перед ким згрішили ви й рід ваш (див. Додаток 5: “МОЛИТВА НА ПЕРЕРИВАННЯ ПРОКЛЯТТЯ РОДУ”).

5. Людина створена на образ Божий.

Бог є Дух – і людина, за образом Божим, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий – і людина, за образом Божим, також триіпостасна. Людина це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе у тілі.

Таким чином, для того, аби справа очищення, освячення, спасіння нашого була плідною, необхідна праця над усіма трьома складовими нашого єства:

для духа – це молитва;

для душі – слово Боже та духовна (у т.ч. святоотцівська) література;

для тіла – піст (середа, п’ятниця та інші визначені дні) і, як свідчить досвід (у тому числі й мій особистий), чудово слугує тут холодна вода та спілкування з природою.

Пам’ятаймо: це – неодмінні складові успішного духовного діяння. Розпочніть щоденний подвиг свій! (див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”). Встановіть відповідний режим дня, і пильнуйте триматися його.

6. Почніть жити літургійним життям:



  • “Пам’ятай день спокою, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – спокій для Господа, Бога твого...” (IV заповідь закону Божого). У недільні та святкові дні не наважуйтеся робити жодної справи, але поспішіть до храму Божого – сповідайтесь, причастіться святих тайн тіла й крові Христових.

  • Подайте записку-прохання про спасіння своє і домашніх своїх на літургійну молитву, бо “де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані – там Я серед них”, та “дуже могутня ревна молитва праведного” (а хай і один, але праведник у храмі під час спільної молитви завше знайдеться!).

  • Знайдіть собі доброго духівника – досвідченого й досконалого порадника та молитвеника; найліпше, якби такий виявився серед священнослужителів.

  • Постійно, щонеділі відвідуйте біблійну або катехізаційну школу для дорослих (діти – дитячу недільну школу), бо ж “віра від слухання, а слухання через Слово Христове”, та “Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося...” (Послання апостола Павла).

7. Так здійснюйте спасіння ваше, ідіть ясним шляхом віри – шляхом милосердя, дорогою смирення та аскези, пам’ятаючи, що суть подвигу святого трудівництва християнського полягає у постійному, напруженому і свідомому ПОШУКУ БОГА В СОБІ ЧЕРЕЗ ДУХОВНЕ ВІДЧУТТЯ БЛАГОДАТІ, яка подається нам в покаянні, самозреченні, смиренні та любові.

Розділ 5. ПРАКТИЧНI ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ
1. Прокинувшись від сну, найперше вознесіться думкою і серцем до Господа, і привітайтеся з Ним, як з дійсно Живим Богом-Особою:

“Добрий ранок, Господи!”

І одразу, іще перебуваючи у ліжку, зверніться до Нього з молитвою:

“Господи, Душе Святий, увійди в моє серце! Оживи мене і поможи мені молитися. Дай мені сили Твоєї, миру Твого, очисти і благослови мене імені Твого ради.

Дякую Тобі, Господи, за це. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі...”

2. Після цього (іще лежачи у постелі):

а) добре розтираємо обидва зап’ястя рук;

б) усі пальці однієї руки вкладаємо у жменю другої, і добре їх розминаємо;

в) розігрітими таким чином руками розтираємо собі груди, плечі в ділянці ключиць, чоло, перенісся, робимо легкий масаж шиї (щитовидної залози) і навколо очей.

3. Далі, вставши, одразу підходимо до ікони, і, перехрестившись, промовляємо коротку вранішню молитву:

“Дякуємо Тобі, Христе, Боже наш, що Ти був з нами протягом ночі. Подай, Господи, сили Духа Твого Святого, виконувати заповіді Твої протягом дня. Амінь”.

4. Тепер приступаємо до водних процедур. Спочатку – звичне умивання (руки й лице миємо тільки холодною водою), чищення зубів тощо. Далі рекомендую обливання (якщо ранкове обливання є занадто важким, то обов’язково хоча б обтирання до пояса!) та миття ніг до колін холодною водою.

Необхідно привчати себе до щоденного обливання (або обтирання) з миттям ніг холодною водою вранці (найкращий спосіб обливання – надворі, стоячи босими ногами на землі; можна також просто приймати зранку контрастний душ), та до купання (занурення) у річці, в ставку, в озері (або хоча б обливання, у крайньому випадку – до самого лише миття ніг холодною проточною водою) – увечері.

Тим, хто тільки-но приступає до обливання, і не має відповідного досвіду, спочатку рекомендується обтиратися до пояса змоченим у холодній воді рушником. Після обтирання необхідно розтертися великим сухим рушником, і одразу вдягнути щось тепле. Таке поступове загартування необхідне, аби не допустити застуди, запалення тощо.

Якщо загартування іде успішно, то за кілька тижнів можна переходити уже і до повноцінного обливання. Добре завжди мати напоготові два відра холодної води і зранку (або й протягом дня, якщо це необхідно), помолившись і перехрестивши воду, облитися нею (одне відро на спину, друге – на груди). Можна просто прийняти холодний душ. Після цього знов-таки розтертися сухим рушником. Людина загартована при цьому відчуває не холод, а жар, і не потребує уже теплого одягу для запобігання застуді. На голову воду можна не лити (хоча один раз на тиждень, як правило, під час традиційної ванни /лазні, душу/, – обов’язково).
Чин обливання холодною водою (купання або занурення):

4.1. Виходячи у двір (до річки, ставка, озера) для обливання (купання, занурення), читаємо МОЛИТВУ САМОЗРЕЧЕННЯ:

“В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої! Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої.

Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй, і життя вічне даруй мені. Амінь”.

4.2. Ставши перед водою (перед відрами з водою, річкою, ставком) босими ногами на землі або на снігу, молимося, читаючи “ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ...”:

“Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя подателю – прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші”.

4.3. Опісля благословляємо воду хресним знаменням, і читаємо коротку МОЛИТВУ БЛАГОСЛОВЕННЯ ВОДИ:

“Благослови, Господи, воду цю. Хай через обливання водою цією, освяченою молитвою віри (через купання у воді цій, освяченій молитвою віри), зійде на мене благодать Всесвятого Твого Духа: дасть мені сили Твоєї, миру Твого, очистить і благословить мене. І хай буде Тобі за це слава, подяка й поклоніння як єдиному Богу – Отцю, Сину, Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.

4.4. Затим, високо піднявши руки, потягнувшись до Неба, читаємо МОЛИТВУ НА ЗДОБУТТЯ СИЛИ:

(Вдихнути повітря на повні груди) Господи, увійди в моє серце! (видихнути);



(вдих) Господи, дай мені сили Твоєї, миру Твого, очисти і благослови мене! (видих);

(вдих) Господи, спаси мене, сім’ю мою і увесь світ Твій імені Твого ради! (видих).

Дякую Тобі, Боже милостивий, за це. Хай буде Тобі за все слава, подяка й поклоніння як Єдиному Богу – Отцю, Сину, Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.

4.5. І обливаємося холодною водою (виливаємо одне відро на спину, друге – на груди) або ж занурюємося у воду.

5. Холодна вода не лише покращує кровообіг, а й відновлює діяльність капілярів, і таким чином допомагає нам збадьоритися. Освячена молитвою віри, вона є просто незамінною помічницею у боротьбі проти негативних сутностей світу невидимого. (Досвід показує, що біси дуже бояться холодної, особливо освяченої води – недаремно спрадавна навісних забіяк розливали холодною водою. Безтямна істерія також гамується саме нею. Одержимі – як явні, так і приховані – завше противляться холодній воді). Тому необхідно взяти за правило, прийшовши з вулиці, обов’язково змити з себе холодною водою низькочастотний інформативно-енергетичний бруд: вимити обличчя й руки, розчесати мокрими пальцями волосся.

Секрет відсутності боязні перед холодом, коли навіть і в мороз не страшно виходити босими ногами на сніг для обливання, або й занурення у зимну воду, полягає у тому, щоб не зіщулюватися перед стужею, але навпаки – РОЗКРИТИСЯ НАЗУСТРІЧ СТИХІЇ! А для цього – ПОВНІСТЮ РОЗКРИТИСЯ ПЕРЕД НЕБОМ у самозреченні та любові. Ось хід до Царства Сили, Царства Благодаті.

Коли серце /потайна внутрішність душі/ зігрівається щирою, відданою молитвою; коли відкривається вхід у тонкий світ метакосмосу; коли переступає поріг вогненне море енергії – тоді гарячий подих благодаті охоплює всю душу, все тіло людини. Тоді практично розумієш, що то є благословенна лазня вічного буття...

Необхідно пам’ятати, що зимове короткочасне занурення /я не кажу тут про довготривале “моржування” – це тема окремої розмови: воно, навпаки, забирає енергію/ у природних водоймах, як власне й суворий щотижневий добовий піст на воді, це “для тих, хто може понести”. Для тих, хто має необхідний рівень підготовки, молитви, і, насамперед, відчуває на це Боже благословення. Оптимальний же варіант взимку – обливатися холодною водою на свіжому повітрі.

6. Після обливання або обтираннякоротка фіззарядка. Гімнастичні вправи конче потрібні, по-перше, для підтримки необхідного тонусу організму і, по-друге, для виведення з нього та запобігання відкладенню солей та шлаків. Взагалі ж, холодна вода пробуджує енергетику; повітря – живить позитивною енергією; земля – забирає негатив. Фізичні вправи – каталізують (підтримують та пришвидшують) процес.

7. Далі коротка МОЛИТВА ПОДЯКИ:

“Дякую Тобі, Боже Милостивий, за те, що Ти благословив мені очищення, вдосконалення та оздоровлення це. Не полиши мене ласкою Твоєю і надалі, амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!”

Якщо дозволяє час, то після гімнастики одразу стаємо на ранішнє моління – МОЛИТОВНИЙ КАНОН. Моління триває до тридцяти хвилин. За ним сніданок, та заняття своїми повсякденними справами.

Якщо часу на читання Канону бракує, то молитви чину обливання (див. вище) можна вважати за ранішні молитви, а сам Канон – вичитати по дорозі на роботу. Для цього його просто треба вивчити напам’ять (насправді це дуже легко зробити).


Схема Молитовного канону:

(Повністю молитви – див. Додаток 1: “МОЛИТОВНИЙ КАНОН”)

1) Молитва митаря (“Боже, будь милостивий до мене, грішного...”).

2) Молитва до Святого Духа (“Царю Небесний...”).

3) Трисвяте по Отче наш:

а) трисвяте (“Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний...”) – тричі;

б) мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”);

в) молитва до Пресвятої Тройці (“Пресвята Тройце, помилуй нас...”);

г) “Господи, помилуй” – тричі;

д) мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”);

є) молитва Господня (“Отче наш...”).

4) Символ віри (“Вірую...”).

5) Псалом 50/51/ (“Помилуй мене, Боже...”).

6) “Господи, помилуй” – 12 раз.

7) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).

8) Поклоніння Ісусу Христу (“Прийдіть, поклонімось Царю нашому, Богу...”).

9) Псалом 90/91/ (“Хто живе під опікою Вишнього...”).

10) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).

11) “Алилуя, Алилуя, Алилуя, слава Тобі, Боже” – тричі.

12) До Богородиці (“Богородице, Діво, радуйся!..” + “Достойно є...”).

13) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).

14) Молитва до Ангела-Охоронителя та усіх Небожителів (“Ангеле Божий, охоронителю мій святий...”).

15) Молитва святого Єфрема Сирійського (“Господи і Владико життя мого...”).

16) Молитва самозречення (“В руки Твої, Господи...”).

17) Псалом 102/103/ (“Благослови, душе моя, Господа...”).

18) Ісусова молитва на чотках (“Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене...”) – якщо вдома, то обернути чотки тричі, якщо ж по дорозі, то творити молитву упродовж усієї подальшої путі.

7. Перед сніданком, обідом та вечерею завжди, усією сім’єю промовляємо молитву Господню “Отче наш…” Зазвичай її виголошує батько – глава сім’ї. Втім, дуже корисно і повчально, коли він доручає це робити комусь із дітей, а сам тільки закінчує її, благословляючи хресним знаменням їжу і питво.


Молитва перед їжею:

В Ім’я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь.

Отче наш, що є на Небесах. Хай святиться Ім’я Твоє, хай прийде Царство Твоє, хай буде воля Твоя як на Небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І відведи нас від спокуси, та визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є царство, сила і слава Отця, Сина, Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.



(Тут старший благословляє трапезу):

Поблагослови, Господи, їжу і пиття рабам Твоїм, Бо Ти Святий завжди: нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

8. Після їжі також усі встають, молитовно складають руки на грудях, і так само, як на початку, проголошують уже молитву після їжі:
Молитва після їжі:

Дякуємо Тобі, Христе, Боже наш, що ти наситив нас земних Твоїх благ, – і не лиши нас Небесного Твого Царства. Але як посеред учеників Твоїх прийшов Ти, Спасе, мир даючи їм, – прийди до нас, і спаси нас.



9. Кожну справу протягом дня необхідно починати і закінчувати короткою молитвою:

“Поблагослови, Господи, працю цю”.

А по закінченні:

“Дякую Тобі, Господи, Боже мій, за те, що Ти благословив мені здійснити працю цю. Хай буде Тобі за це слава, честь і поклоніння як Єдиному Богу: Отцю, Сину, Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.



10. По дорозі на роботу і з роботи, та й узагалі під час руху (ходи або їзди у транспорті) безперервно внутрішньо творимо молитву Ісусову: “ГОСПОДИ, ІСУСЕ ХРИСТЕ, СИНУ БОЖИЙ, ПОМИЛУЙ МЕНЕ...” Ритм молитви добре узгодити з ритмом поступу: “Господи (крок лівою ногою), Ісусе Христе (крок правою), Сину Божий (лівою), помилуй мене (правою)...”

11. Увечері після роботи, або й зранку, чи протягом дня (кому як виходить) обов’язково знайдіть хоча б 10–15 хвилин для читання Святого Письма та духовної літератури.

Покладіть Біблію на видне, почесне в хаті місце (добре, якщо на вишитому рушничку, або на гарній серветці) – це може бути, наприклад, журнальний столик у вітальні. В книгу як закладку покладіть олівець (для поміток та підкреслень найважливіших місць Писання). І тільки-но видасться вільна хвилина – сядьте поруч у крісло та прочитайте декілька віршів...

Пам’ятаймо, що віра – від слухання Слова Божого, благодать же дається – по вірі. Тож привчаймо себе щоденно приносити Богові цю “жертву ливну”. Бо коли людина не їсть достатньо хліба фізичного – вона з часом слабшає, перетворюється на дистрофіка, а згодом помирає. Так же й щодо хліба духовного: якщо ми не харчуємося, не зміцнюємося ним щодня, то слабшаємо, стаємо духовними “дистрофіками”, а отже, легкою здобиччю різноманітних духів злоби піднебесних, які тільки й чекають цього. А там – і духовна смерть...

Читання Писання та духовних книг повинно увійти в наше життя як хліб, як повітря. Це має бути так, що якщо ми за увесь день не прочитали жодного псалма, жодного розділу або хоча б вірша із Святого Письма, то почуваємося некомфортно – так, ніби не почистили сьогодні зуби, або не зробили чогось звичного і необхідного; або ніби увесь день прожили, не ївши, і так от і ляжемо спати...

СЛОВО БОЖЕ – ОСНОВА ДУХОВНОГО ДІЯННЯ! “На початку було Слово…”

(Для того аби навчитися правильно, по-духу розуміти Святе Письмо, раджу прочитати такі мої книги: книгу проповідей “КЛЮЧ ДАВИДІВ”, а також книги з серії “Відповіді священнослужителя” – “ІЩЕ НІЧ...” і “СМАК БЛАГОДАТІ”).



12. Вечірню молитву рекомендую звершувати на самих тільки чотках (див. Додаток 2: “МОЛІННЯ ПО ЧОТКАХ /НА ВЕРВИЦІ/”). Кількість молитов Ісусових визначається індивідуально, в залежності від досвіду молільника. Дуже добре поєднати вечірню молитву з вечірньою прогулянкою і здійснювати її у парку, в саду, у тихому сквері. А ще краще – творити її дорогою на водойму та з водойми (вечірнє купання або занурення).

13. Перед відходом до сну, якщо увечері не обливалися та не занурювалися, обов’язково миємо ноги (до колін) холодною проточною водою! Але спочатку, перехрестивши воду, молимося:

“Господи, в Ім’я Ісуса, прошу Тебе: змий з мене водою цією, освяченою молитвою віри, увесь бруд сьогоднішнього дня – всі біди, проблеми, спокуси, хвороби”. І не забути подякувати Господу за очищення.

Коли тільки іще привчаємося до миття ніг холодною водою, то перші тиждень-два їх треба розтирати (добре також одразу одягати теплі шкарпетки). Надалі ж, коли повністю відновиться кровообіг, ноги від холодної води будуть гарячими.

14. Перед сном підходимо до ікони (яка обов’язково мусить бути у спальні), і звертаємось до Господа з короткою молитвою:

“Дякуємо Тобі, Христе, Боже наш, що Ти був з нами протягом дня. Подай, Господи, спокій душі й тілу нашим протягом ночі. Амінь”.



І, перехрестившись та перехрестивши постіль, лягаємо спати.

Добре також покласти під подушку (якщо спите неспокійно – то під матрац) Святе Євангеліє, а ліжко час від часу окроплювати свяченою водою.

15. Коли засинаємо – промовляємо:



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка