Шкільне свято Скарби українського



Скачати 97.51 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір97.51 Kb.

Шкільне свято « Скарби українського

народу»

Святково прибраний зал в українському національному стилі:

вишиті рушники, квіти, віночок, в якому написано назву свята,

від нього відходять стрічки, колоски пшениці, калини, воло-

шок, вислови про мову,хліб – сіль, чарівне дерево, українська

піч, тин.

Мета: Ознайомити учнів з історією розвитку української мови, із спе –

цифікою та особливостями рушників, з народними традиціями та зви –

чаями, пов’язані з українським віночком.

Виховувати в учнів почуття гордості за свій народ, свою національну

культуру, любов до рідного краю, пошану до народних майстрів.

Розвивати уміння і навички самостійно аналізувати явища культурного

процесу, робити висновки й узагальнення.

Епіграф: Хата без рушників , що сім’я без дітей

Д.: Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя – доля буде

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Хл. : Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Ведуча: Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб і сіль,

На слово щире , на бесіду мудру, на свято української мови,

звичаїв і обрядів українського народу , символів українців.

Ведучий: Сьогодні ми будемо говорити про мову,про те, чим живемо

і заради чого живемо.

Д.: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми

вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки,

з рідної оселі, де ми народилися.



Пісня « Рідна мова »

Хл.: Кожному у дар дана мова. Всі живі створіння на землі спілкуються

між собою: одні – мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам,

людям, була подарована можливість спілкуватися за допомогою

мови.

Д.: Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої по-



чуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою

історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого

і сучасного.

Хл.: Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня

солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка.

Пісня « А мій милий вареничків хоче »

Вед –а: Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці,

США, Німеччині, Аргентині, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країн)

Вед –ий: Українці, як ми знаємо, народ здібний, талановитий, мастак на

видумки. І свою душу, настрій, тугу і радість, біль і смуток висло-

лювали не тільки словами в піснях,а й мелодією та ритмом у танці.

Танці – це теж надбання і скарби таланту, яким може гордитися

український народ.



Танок « Українська полька »

Вед –ий: Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною

датою – виданням « Енеїди» Котляревського у 1798 р. Знаменита

поема стала першим друкованим твором, написаним живою

народною мовою.

Вед – а: 1840 рік. Дата, коли вперше видано твори Т. Г. Шевченка –може

вважатися доленосною, з того часу українська літературна мова

стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабі-

лізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози

найкращих синів.

Вед - ий: Таким сином був наш Кобзар – Тарас Шевченко. Його завжди

хвилювала доля народу, країни.Боровся з насильством, що

носило назву « кріпацтво». Оспівував у творах чудову рідну

природу. Вона навіювала йому різні думки, через це і звучать

ноти суму, жалю, розчарування, співчуття в багатьох його

творах.


Пісня « Реве та стогне Дніпр широкий»

Вірш « Любіть рідну мову »

1 – уч. Мова – краса спілкування

Мова – то предків надбання

2 – уч. Мова – то чиста криниця

Мова – це наша світлиця

3 – уч. Мова – державна перлина

Нею завжди дорожіть

4- уч. Без мови немає країни

Мову, як матір любіть.

Сценка « Розмова матері, батька з сином »

Мати: Сину, коханий мій сину,

Мамине слово шануй!

Сину, люби Україну,

Як неповторну весну!

Син: Момо, квітневим туманом

Полечко – поле світа...

Пісню твою, мамо,

Я пронесу крізь літа...

Мати: Візьми мій соколику, в далеку дорогу

Батьківську надію і віру й любов . ..

Тужитиме серце за отчим порогом

Та радість, прилине, як ластівка знов.

Батько: Сину, рідненький мій сину

Понад усе у житті

Маєш любить Україну

Ниви її золоті

Син: Тату, цю землю багату

Я мов любов, збережу

Стану врочисто і свято

На заповітну межу

Пісня « В степу материнка »

Вед- ий Найбільший інайдорожчий скарб для кожного народу – це

його мова. У ній збережена культурна спадщина нації, її історія,

її душа і мудрість, Український народ не тільки умів сумувати,

працювати, творити,але й сміятися, бо український народ ще

називають дотепним народом.



Жарти українців

  1. Мати: Сину, ти налив води до акваріума?

Син : Ні, мамо, рибки ще вчорашньої не випили.

  1. Вчитель: Вітю, ти вивчив однину і множину іменників?

Вітя : Вивчив.

Вчитель: Тоді скажи, штани однина чи множина?

Вітя : Вгорі – однина, а внизу – множина.


  1. Батько: Сину, яку оцінку ти сьогодні в школі одержав?

Син : 4

Батько : А з якого предмета?

Син : з 4 одразу.


  1. В читель: Сашко, назви слово яке б мало два значення.

Сашко : ( замислившись ) Гаврило

Вчитель: Чому ти думаєш, що слово « гаврило» має два значення?

Сашко : Тому, прошу пані вчителько, що « гав» - то пес, а « рило»- свиня.

Вед-ча : Аще ми не уявляємо українського народу без вишитого рушника,

хліба, калини,верби, віночка, стрічок – бо все це народні обереги.

Вед- ий : Рушник! Без нього ніде не обходились і не обходяться. Ним

витирали руки і лице, з ним ходили до корови, порались біля посу-

ду, він завжди був при руці, тому і назва походить від слова « рука».

Хл. : Задля певної мети люди готували спеціальні рушники:

( підходять по черзі і тримають у руках рушники )



  1. На знак згоди на шлюб дівчина подавала їх старостам.

  2. Їх стелили під ноги молодим, коли вінчали у церкві.

  3. На рушник приймали новонародженого.

  4. На рушниках підносили гостям хліб – сіль.

  5. Рушником перев’язувала мати солдата на щастя – долю.

  6. Мати дає рушник дітям в далеку дорогу, щоб він нагадував їм

родинне вогнище.

  1. На рушниках в яму опускали домовину.

Вед – ий: У різних районах України рушник називажться по – різному.

Рушник для витирання рук і обличчя – називали утирачем, для посуду,

столу – стирачем, для пов’язування сватів – плечовим. Рушники

бувають вишиті й ткані, для українських рушників характерні спільні

ознаки проте кожен регіон має свої відмінності.

Вед-ча: Рушника передавали як оберіг з роду в рід. У багатьох місцях

України й понині батьки бережуть рушники для дітей. Особливо

знаменну і навіть магічну роль відіграє на весіллі. Про це народом

створено багато зворушливих пісень.

Пісня « Се наша хата »

Вед-ий:Гордістю кожної родини були рушники для обрвзів. Особливо з

любов’ю вишивали дівчата сватальні рушники, які треба було подавати

сватам.


Вед – ча: Рушником пов’язують старостів, молода – молодого. Багато хто

Із поетів звертались до щирих і задушевних віршів про маму і рушники.



Весільна інсценізація

Свати: (говорять разом ) Дай боже, вечір добрий, вельможний пане!

Батько: Добрий вечір і вам.

Свати: Чи дозволите зайти?

Батько: Дозволяємо.

Свати: Доброго здоров’я, люди добрі. Добрий вечір у вашій господі!

Батько: А що ви за люди і відкіля вас бог приніс?

Сват 1: Ми люди німецькі, ідемо з землі турецької. Ми вольнії козаки.

Сват 2: Унашій землі випала пороша. Я й кажу товаришу: « Ходім лишень

шукати звіриного сліду». От і пішли.

Сват 1: Ходили, ходили, нічого не знайшли. Аж назустріч нам іде князь

і говорить нам такі речі: « Будьте ласкаві, покажіте дружбу.

трапилась мені куниця – красная дівиця, не їм і не п’ю, не сплю, а

все думаю як би мені її дістати. Поможіть мені її піймати.»

Сват 2: Пішли ми по всім слідам, по всім городам, всі царства – государства

Пройшли , а все куниці не знайшли.

Сват 1: Пішли вп’ять по сліду і якраз у се село зайшли. Тут вп’ять випала по-

роша. Ми ловці – молодці ну слідить, сьогодні вранці встали і таки

на слід напали.

Сват 2: Певно, що звір наш пішов у двір ваш, а з двору в хату, та й сів у

кімнату. Тут мусимо піймати, бо застряла неша куниця у вашій хаті

красная дівиця.

Сват 1: Оддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю. Кажіть же,

Чи оддасте чи нехай ще підросте?

Батько: Що за напасть така? Відкіля се ви біду таку накликаєте? Галю, Галю,

що мені робити з оцими ловцями – молодцями?



( Галя виходить на середину світлиці, зупиняється і соромливо

перебирає пальцями передник )

Батько: Мене, старого, з дочкою пристидили, хліб святий приймаємо,

Доброго слова не цураємося, а за те, що ви нас налякали, ніби

передержуємо куницю – красну дівицю, вас пов’яжемо. Галю, ну

що є в тебе рушники чи не надбала? Якщо вміла прясти, шити, то

в’яжи.


( Галя перевязує сватів )

Сват 2: Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру

вчив. Спасибі й тобі, дівко, що рано вставала , тонку пряжу пряла,

придане придбала.



( всі йдуть зі сцени )

Вед- ий: Сивіють і минають віки. Але одне залишається незмінним – наш

Вишитий рушник, в якому заховалась душа українського народу.

Вед-ча: Чорна гама на рушниках символізувала жіночу тугу, додавали трохи

червоних тонів.

Пісня Д. Павличка « Два кольори »

Вед- ий: На рушниках помічаємо найчастіше мотив рідної природи: це –

Калина, дуб, виноград, сак, хміль, рута.

( дівчатка одягнені в елементи рослин )

Калина: Калина була завжди символом України, дівочої вроди,дуже часто

зустрічається у вишивках. Вишиваючи калину, дівчина щиро і від –

верто признається в коханні і обіцяє милому парубкові вірність.

Китицями калини прикрашали весільний коровай. Калинові ягоди,

кора, цвіт – випробувані ліки в народній мелицині. Калина,схилена

над водою, нагадує смуток і журбу.

Дуб: Дуб – священне дерево, що уособлює бога, сонячної чоловічої енергії

розвитку життя. Є символом молодого козака. Дуб і береза порівню-

ються з козаком і його матір’ю.

Мак: Досить цікаве призначення маку. В Україні вірили, що поле після

битви навесні вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі незнищен-

ну пам’ять роду.

Барвінок: Вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений

колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса

його цвіту оспівані в народних піснях. Це символ молодості,

кохання, шлюбу.

Верба: Гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великод-

Нем –Вербну неділлю,набували магічних властивостей. Побутувало

Повір’я, що в хату де є верба не вдарить блискавка. В українському

Фольклорі верба - це поетичний символ дівчини.

Вед-ча: Ще важливим символом в Україні є віночок. Народ каже « Хто вміє

віночок вити, той уміє життя любити». Український віночок –не

просто краса , а й оберіг. Впліталося до віночка багато квітів.

Всього в українському віночку 12 квіток, і кожна з них – лікар,

оберіг.


Вед-ий : Наші бабусі знали різні секрети: як плести, коли, як зберігати квіти

в ньому.


Вед – ча : Віночки плели із квітів, листя, гілок, трави. Лавровий вінок надя-

гали на переможців. А весільний вінок одягали дівчата лише раз –

на власне весілля.

Вед-ий: Дівочий вінок надягали кожної весни, він обов’язково мав бути із

живих квітів. Такий головний убір – що нагадує сонце – захистить

молодий організм від хвороб, згубного ока й недоброго духу.

Вед-ча : Є віночок купальський, він може визначати долю:

Ой на Івана , ой на Купала

Там дівчина квіти збирала,

В пучечки клала, до річки несла,

У воду пускала.

Вед- ий : В Україні існувало 77 видів українських вінків. До віночка в’язали-

ся відповідно стрічки. І сором був тій дівчині, в якої стрічки пов’язані

були недбало або не по порядку. В’язати стрічки треба теж уміти і

і знати їх символи.

Дівчинка 1 ( у віночку )

Дівчинка 2 ( у віночку ) розповідають про символи , значення стрічок:

Д - 1 Світло – коричнева - символ землі – годувальниці.

Д - 2 Жовта - символ сонця.

Д - 1 Світло – зелена - символ краси і молодості.

Д - 2 Голубі, сині - символи неба та води, що надають

силу та здоров’я.

Д - 1 Жовтогарячі - символ хліба.

Д - 2 Фіолетова - символ мудрості людини.

Д - 1 Малинова - символ душевності.

Д - 2 Рожева - символ достатку.

Вед – ий: Люди вірили у силу стрічок, стрічки – обереги оберігали волосся

від чужого ока, коли дівчина росла сиротою, то в її косу впліталась

голуба стрічка.

Пісня « Чорнобривці »

Вед – ча : Багато ще можна говорити про звичаї, обряди, символи

Українського народу. Багатство це - невичерпне.

Вед – ий : Отже, хочеться вірити, що віднині ви, друзі, будете іншими

Очима дивитися на рушник, віночок, стрічки, бо знатимете,

Що то наші обереги, магічні символи.

Вед - ча : Чистих вам рос! Чистої думки !

Пісня « Сіяв батько жито »

Протащук Ніна Олександрівна

Вчитель вищої категорії

Рівнопільська ЗОШ І –ІІІ ступенів



Волноваського району

Донецької області

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка