Шкільне свято « Скарби українського
народу»
Святково прибраний зал в українському національному стилі:
вишиті рушники, квіти, віночок, в якому написано назву свята,
від нього відходять стрічки, колоски пшениці, калини, воло-
шок, вислови про мову,хліб – сіль, чарівне дерево, українська
піч, тин.
Мета: Ознайомити учнів з історією розвитку української мови, із спе –
цифікою та особливостями рушників, з народними традиціями та зви –
чаями, пов’язані з українським віночком.
Виховувати в учнів почуття гордості за свій народ, свою національну
культуру, любов до рідного краю, пошану до народних майстрів.
Розвивати уміння і навички самостійно аналізувати явища культурного
процесу, робити висновки й узагальнення.
Епіграф: Хата без рушників , що сім’я без дітей
Д.: Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя – доля буде
Не на день і не на рік,
А на довгий – довгий вік.
Хл. : Гостей дорогих ми вітаємо щиро
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Ведуча: Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб і сіль,
На слово щире , на бесіду мудру, на свято української мови,
звичаїв і обрядів українського народу , символів українців.
Ведучий: Сьогодні ми будемо говорити про мову,про те, чим живемо
і заради чого живемо.
Д.: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми
вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки,
з рідної оселі, де ми народилися.
Пісня « Рідна мова »
Хл.: Кожному у дар дана мова. Всі живі створіння на землі спілкуються
між собою: одні – мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам,
людям, була подарована можливість спілкуватися за допомогою
мови.
Д.: Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої по-
чуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою
історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого
і сучасного.
Хл.: Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня
солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка.
Пісня « А мій милий вареничків хоче »
Вед –а: Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці,
США, Німеччині, Аргентині, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країн)
Вед –ий: Українці, як ми знаємо, народ здібний, талановитий, мастак на
видумки. І свою душу, настрій, тугу і радість, біль і смуток висло-
лювали не тільки словами в піснях,а й мелодією та ритмом у танці.
Танці – це теж надбання і скарби таланту, яким може гордитися
український народ.
Танок « Українська полька »
Вед –ий: Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною
датою – виданням « Енеїди» Котляревського у 1798 р. Знаменита
поема стала першим друкованим твором, написаним живою
народною мовою.
Вед – а: 1840 рік. Дата, коли вперше видано твори Т. Г. Шевченка –може
вважатися доленосною, з того часу українська літературна мова
стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабі-
лізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози
найкращих синів.
Вед - ий: Таким сином був наш Кобзар – Тарас Шевченко. Його завжди
хвилювала доля народу, країни.Боровся з насильством, що
носило назву « кріпацтво». Оспівував у творах чудову рідну
природу. Вона навіювала йому різні думки, через це і звучать
ноти суму, жалю, розчарування, співчуття в багатьох його
творах.
Пісня « Реве та стогне Дніпр широкий»
Вірш « Любіть рідну мову »
1 – уч. Мова – краса спілкування
Мова – то предків надбання
2 – уч. Мова – то чиста криниця
Мова – це наша світлиця
3 – уч. Мова – державна перлина
Нею завжди дорожіть
4- уч. Без мови немає країни
Мову, як матір любіть.
Сценка « Розмова матері, батька з сином »
Мати: Сину, коханий мій сину,
Мамине слово шануй!
Сину, люби Україну,
Як неповторну весну!
Син: Момо, квітневим туманом
Полечко – поле світа...
Пісню твою, мамо,
Я пронесу крізь літа...
Мати: Візьми мій соколику, в далеку дорогу
Батьківську надію і віру й любов . ..
Тужитиме серце за отчим порогом
Та радість, прилине, як ластівка знов.
Батько: Сину, рідненький мій сину
Понад усе у житті
Маєш любить Україну
Ниви її золоті
Син: Тату, цю землю багату
Я мов любов, збережу
Стану врочисто і свято
На заповітну межу
Пісня « В степу материнка »
Вед- ий Найбільший інайдорожчий скарб для кожного народу – це
його мова. У ній збережена культурна спадщина нації, її історія,
її душа і мудрість, Український народ не тільки умів сумувати,
працювати, творити,але й сміятися, бо український народ ще
називають дотепним народом.
Жарти українців
-
Мати: Сину, ти налив води до акваріума?
Син : Ні, мамо, рибки ще вчорашньої не випили.
-
Вчитель: Вітю, ти вивчив однину і множину іменників?
Вітя : Вивчив.
Вчитель: Тоді скажи, штани однина чи множина?
Вітя : Вгорі – однина, а внизу – множина.
-
Батько: Сину, яку оцінку ти сьогодні в школі одержав?
Син : 4
Батько : А з якого предмета?
Син : з 4 одразу.
-
В читель: Сашко, назви слово яке б мало два значення.
Сашко : ( замислившись ) Гаврило
Вчитель: Чому ти думаєш, що слово « гаврило» має два значення?
Сашко : Тому, прошу пані вчителько, що « гав» - то пес, а « рило»- свиня.
Вед-ча : Аще ми не уявляємо українського народу без вишитого рушника,
хліба, калини,верби, віночка, стрічок – бо все це народні обереги.
Вед- ий : Рушник! Без нього ніде не обходились і не обходяться. Ним
витирали руки і лице, з ним ходили до корови, порались біля посу-
ду, він завжди був при руці, тому і назва походить від слова « рука».
Хл. : Задля певної мети люди готували спеціальні рушники:
( підходять по черзі і тримають у руках рушники )
-
На знак згоди на шлюб дівчина подавала їх старостам.
-
Їх стелили під ноги молодим, коли вінчали у церкві.
-
На рушник приймали новонародженого.
-
На рушниках підносили гостям хліб – сіль.
-
Рушником перев’язувала мати солдата на щастя – долю.
-
Мати дає рушник дітям в далеку дорогу, щоб він нагадував їм
родинне вогнище.
-
На рушниках в яму опускали домовину.
Вед – ий: У різних районах України рушник називажться по – різному.
Рушник для витирання рук і обличчя – називали утирачем, для посуду,
столу – стирачем, для пов’язування сватів – плечовим. Рушники
бувають вишиті й ткані, для українських рушників характерні спільні
ознаки проте кожен регіон має свої відмінності.
Вед-ча: Рушника передавали як оберіг з роду в рід. У багатьох місцях
України й понині батьки бережуть рушники для дітей. Особливо
знаменну і навіть магічну роль відіграє на весіллі. Про це народом
створено багато зворушливих пісень.
Пісня « Се наша хата »
Вед-ий:Гордістю кожної родини були рушники для обрвзів. Особливо з
любов’ю вишивали дівчата сватальні рушники, які треба було подавати
сватам.
Вед – ча: Рушником пов’язують старостів, молода – молодого. Багато хто
Із поетів звертались до щирих і задушевних віршів про маму і рушники.
Весільна інсценізація
Свати: (говорять разом ) Дай боже, вечір добрий, вельможний пане!
Батько: Добрий вечір і вам.
Свати: Чи дозволите зайти?
Батько: Дозволяємо.
Свати: Доброго здоров’я, люди добрі. Добрий вечір у вашій господі!
Батько: А що ви за люди і відкіля вас бог приніс?
Сват 1: Ми люди німецькі, ідемо з землі турецької. Ми вольнії козаки.
Сват 2: Унашій землі випала пороша. Я й кажу товаришу: « Ходім лишень
шукати звіриного сліду». От і пішли.
Сват 1: Ходили, ходили, нічого не знайшли. Аж назустріч нам іде князь
і говорить нам такі речі: « Будьте ласкаві, покажіте дружбу.
трапилась мені куниця – красная дівиця, не їм і не п’ю, не сплю, а
все думаю як би мені її дістати. Поможіть мені її піймати.»
Сват 2: Пішли ми по всім слідам, по всім городам, всі царства – государства
Пройшли , а все куниці не знайшли.
Сват 1: Пішли вп’ять по сліду і якраз у се село зайшли. Тут вп’ять випала по-
роша. Ми ловці – молодці ну слідить, сьогодні вранці встали і таки
на слід напали.
Сват 2: Певно, що звір наш пішов у двір ваш, а з двору в хату, та й сів у
кімнату. Тут мусимо піймати, бо застряла неша куниця у вашій хаті
красная дівиця.
Сват 1: Оддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю. Кажіть же,
Чи оддасте чи нехай ще підросте?
Батько: Що за напасть така? Відкіля се ви біду таку накликаєте? Галю, Галю,
що мені робити з оцими ловцями – молодцями?
( Галя виходить на середину світлиці, зупиняється і соромливо
перебирає пальцями передник )
Батько: Мене, старого, з дочкою пристидили, хліб святий приймаємо,
Доброго слова не цураємося, а за те, що ви нас налякали, ніби
передержуємо куницю – красну дівицю, вас пов’яжемо. Галю, ну
що є в тебе рушники чи не надбала? Якщо вміла прясти, шити, то
в’яжи.
( Галя перев’язує сватів )
Сват 2: Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру
вчив. Спасибі й тобі, дівко, що рано вставала , тонку пряжу пряла,
придане придбала.
( всі йдуть зі сцени )
Вед- ий: Сивіють і минають віки. Але одне залишається незмінним – наш
Вишитий рушник, в якому заховалась душа українського народу.
Вед-ча: Чорна гама на рушниках символізувала жіночу тугу, додавали трохи
червоних тонів.
Пісня Д. Павличка « Два кольори »
Вед- ий: На рушниках помічаємо найчастіше мотив рідної природи: це –
Калина, дуб, виноград, сак, хміль, рута.
( дівчатка одягнені в елементи рослин )
Калина: Калина була завжди символом України, дівочої вроди,дуже часто
зустрічається у вишивках. Вишиваючи калину, дівчина щиро і від –
верто признається в коханні і обіцяє милому парубкові вірність.
Китицями калини прикрашали весільний коровай. Калинові ягоди,
кора, цвіт – випробувані ліки в народній мелицині. Калина,схилена
над водою, нагадує смуток і журбу.
Дуб: Дуб – священне дерево, що уособлює бога, сонячної чоловічої енергії
розвитку життя. Є символом молодого козака. Дуб і береза порівню-
ються з козаком і його матір’ю.
Мак: Досить цікаве призначення маку. В Україні вірили, що поле після
битви навесні вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі незнищен-
ну пам’ять роду.
Барвінок: Вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений
колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса
його цвіту оспівані в народних піснях. Це символ молодості,
кохання, шлюбу.
Верба: Гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великод-
Нем –Вербну неділлю,набували магічних властивостей. Побутувало
Повір’я, що в хату де є верба не вдарить блискавка. В українському
Фольклорі верба - це поетичний символ дівчини.
Вед-ча: Ще важливим символом в Україні є віночок. Народ каже « Хто вміє
віночок вити, той уміє життя любити». Український віночок –не
просто краса , а й оберіг. Впліталося до віночка багато квітів.
Всього в українському віночку 12 квіток, і кожна з них – лікар,
оберіг.
Вед-ий : Наші бабусі знали різні секрети: як плести, коли, як зберігати квіти
в ньому.
Вед – ча : Віночки плели із квітів, листя, гілок, трави. Лавровий вінок надя-
гали на переможців. А весільний вінок одягали дівчата лише раз –
на власне весілля.
Вед-ий: Дівочий вінок надягали кожної весни, він обов’язково мав бути із
живих квітів. Такий головний убір – що нагадує сонце – захистить
молодий організм від хвороб, згубного ока й недоброго духу.
Вед-ча : Є віночок купальський, він може визначати долю:
Ой на Івана , ой на Купала
Там дівчина квіти збирала,
В пучечки клала, до річки несла,
У воду пускала.
Вед- ий : В Україні існувало 77 видів українських вінків. До віночка в’язали-
ся відповідно стрічки. І сором був тій дівчині, в якої стрічки пов’язані
були недбало або не по порядку. В’язати стрічки треба теж уміти і
і знати їх символи.
Дівчинка 1 ( у віночку )
Дівчинка 2 ( у віночку ) розповідають про символи , значення стрічок:
Д - 1 Світло – коричнева - символ землі – годувальниці.
Д - 2 Жовта - символ сонця.
Д - 1 Світло – зелена - символ краси і молодості.
Д - 2 Голубі, сині - символи неба та води, що надають
силу та здоров’я.
Д - 1 Жовтогарячі - символ хліба.
Д - 2 Фіолетова - символ мудрості людини.
Д - 1 Малинова - символ душевності.
Д - 2 Рожева - символ достатку.
Вед – ий: Люди вірили у силу стрічок, стрічки – обереги оберігали волосся
від чужого ока, коли дівчина росла сиротою, то в її косу впліталась
голуба стрічка.
Пісня « Чорнобривці »
Вед – ча : Багато ще можна говорити про звичаї, обряди, символи
Українського народу. Багатство це - невичерпне.
Вед – ий : Отже, хочеться вірити, що віднині ви, друзі, будете іншими
Очима дивитися на рушник, віночок, стрічки, бо знатимете,
Що то наші обереги, магічні символи.
Вед - ча : Чистих вам рос! Чистої думки !
Пісня « Сіяв батько жито »
Протащук Ніна Олександрівна
Вчитель вищої категорії
Рівнопільська ЗОШ І –ІІІ ступенів
Волноваського району
Донецької області
Поділіться з Вашими друзьями: |