Щиковська Л. О., учитель-методист



Скачати 37.72 Kb.
Дата конвертації26.04.2019
Розмір37.72 Kb.

Щиковська Л.О.,

учитель-методист

Світлодарського НВК


НАВЧАЮ ЛЮБИТИ РІДНУ МОВУ

«Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її. »

К. УШИНСЬКИЙ

Процес відродження духовності нашого народу вимагає від учителя виховання національно свідомих громадян нової генерації, здатних втілювати в життя загальнолюдські ідеали справедливості, гуманності, толерантності.

Взявши на озброєння це важливе завдання, працюю над проблемою «ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ, ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ І ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГІМНАЗИСТІВ». Із означеної проблеми витікає один із основних напрямків – навчати так, щоб кожний учень усвідомив, що він – представник українського народу, носій його культури, знавець минулого й сучасного своєї держави. Як громадянин суверенної України, кожен учень повинен втілювати в собі мужність і доброту, м’якість і толерантність вдачі,пісенність і милосердя, стійкість і незламність духу, вірність заповітам дідів і батьків. Усіх педагогів, як і мене, хвилює питання: як же виховати дитину з такими рисами? Для себе я визначила: починати треба з рідної мови. Тому й виховую в учнів усвідомлення того, що мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, думках, діях, розриває генетичний зв’язок між поколіннями.

Вважаю, що мова та література вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розказати всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею всіх прочитаних творів. Працюю над розв’язанням іншої проблеми – навчити школярів жити, думати, розуміти мовні правила й користуватися ними, вільно володіти усним та писемним мовленням, а головне – бути гідним сином свого народу.

У процесі навчання й виховання гімназистів намагаюся викликати зацікавленість до вивчення мови й літератури, навчити відчувати красу слова, шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу. Свої уроки й позакласні заходи будую так, щоб «запалити» дитячі душі словом, щоб не росли вони байдужими до рідної мови, а полюбили її всім серцем. Заохочуючи дітей до читання, до поезії, до кожного уроку добираю епіграфи, які якнайкраще відповідають темі, виховним задачам, у яких концентрується ідейний зміст уроку. Наприклад:

*…мова – душа народу, народ без мови – не народ. (В.Сосюра)

*Бринить – співає наша мова, чарує, тішить і п’янить. (О.Олесь)

*…народ – зодчий мови, мова – зодчий народу. (Д.Білоус)

*Людина, байдужа до рідної мови, -- дикун. (К.Паустовський)

*Уклін чолом народу, що мову нам зберіг. Зберіг в таку страшну негоду, коли він сам стоять не міг.

О.Олесь.

У досягненні означеної мети проводжу нестандартні уроки: уроки—дискусії, уроки—дослідження, уроки—конференції, уроки – подорожі, уроки – змагання, а також позакласні заходи у вигляді конкурсів, рольових ігор, свят, на яких обов’язково наголошую на тому, що, на превеликий жаль, так склалася доля нашого народу, що його мова і творчий дух тривалий час не могли розвиватися вільно й незалежно. Наведу приклад інсценованого дійства, яке, на мою думку, допомагає усвідомити той жахливий шлях, який пройшла наша мова .

Виходить дівчинка зажурена, у сльозах, опускається додолу. Діти здивовані, оточують дівчинку та розпитують.

--Що сталося, дівчинко?

--У тебе якесь горе, біда?

--Скажи нам, ми тобі охоче допоможемо.

Дівчина:

--Я йду, мандрую сотні літ… Чомусь усюди – там і тут!

Уже мені немилий світ! Мене якісь людці женуть

Притулку я собі шукаю, Зі шкіл, із вулиць, з дому-хати…

Але його ніде немає… Скажіть, де правдоньки шукати?!

Учитель:


Чи здогадалися ви, хто це перед вами, кого нагадує це славне дівча?

(Діти висловлюють свої здогадки)

--То , може, скажеш, що ж із тобою сталося?

--Невже не віриш, що ми допоможемо тобі?

Дівчинка сумно: Тут навкруги – земля моя Чи в Україні я, чи ні,

Та все навколо, мов чужинське, Чи, може, десь на чужині

Скажіть, де опинилась я? Я - ваша мова українська?

Учитель: Ти не помиляєшся, дівчинко, твоя земля це – Україна!

*Утри сльозу з блакитних вічок.

*Нам із тобою жити вічно!

Дівчинка: Ну, якщо так, то з вами я! Нехай цвіте земля моя!

Учитель: Тепер ми переконані: ніхто і ніколи в житті не покривдить і не образить нашої рідної мови.

У результаті такої роботи учні збагачуються духовно, починають відчувати свою причетність до великого народу – до свого народу з багатою культурою, своєрідними звичаями і традиціями.

Безумовно, усе, що впроваджую в навчально-виховний процес, дає певні результати, які відслідковуються через моніторингові дослідження навчальних досягнень учнів. Підготовлені мною учні неодноразово ставали переможцями та призерами шкільних, міських та обласних олімпіад, конкурсів ім.. Т. Шевченка, П. Яцика, Всеукраїнських інтернет-конкурсів з української мови та літератури.



Висловлюю впевненість утому, що кожен учитель словесності має у своїй методичній скарбничці власні шляхи розв’язання проблеми виховання національно свідомих громадян,люблячих рідний край, народ і його невмирущу, ніжну, чаруючу мову. Бажаю колегам успіхів і перемог у цій важливій справі.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка