Сьогодні метод



Скачати 294.6 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір294.6 Kb.


Галина Попова, вчитель початкових класів спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов

220 міста Києва



Досвід роботи

«Толерантність - риса сучасної людини».
Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний всесвіт побудуй!
Маленька людина йде до школи. Яким буде його шлях, важким і тернистим, або легким і радісним? Чи підтримають його на цій дорозі, протягнуть долоні, зігріють теплом, або змусять виживати, викручуватись, страждати? Багато в чому це залежить від класного керівника, від того наскільки він широко володіє інформацією про особливості молодшого шкільного віку і використовує цю інформацію у виховній роботі з класом.

Перед педагогами стоїть дуже актуальне завдання –це виховання толерантної сучасної особистості. В останній час ми спостерігаємо сплеск жорстокості і насильства з боку не тільки дорослих, а й підростаючого покоління. Це тривожить все прогресивне людство землі. Як боротися з цим? Все частіше виникають розмови про толерантний світ, в якому головною цінністю є неповторна і недоторканна людська особистість.

Як організувати діяльність класного колективу? К.Д. Ушинський стверджував, що основний закон дитячої природи полягає в тому, що дитя вимагає діяльності безперестанку і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю.

Толерантність являє собою нову основу педагогічного спілкування вчителя і учня, суть якого зводиться до таких принципів навчання, які створюють оптимальні умови для формування в учнів культури гідності, самовираження особистості, виключають чинник боязні неправильної відповіді. Толерантність в новому тисячолітті - спосіб виживання людства, умова гармонійних стосунків в суспільстві.

На сьогоднішній день виникає необхідність виховання культури толерантності з найперших днів навчання.
Взаємна нетерпимість і культурний егоїзм через засоби масової інформації, соціальне оточення дітей, сім'ю все частіше проникають і в школу. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності. "Так давайте вчитися толерантності в школах та інших співтовариствах, удома й на роботі, а найголовніше - осягати її суть розумом і серцем", - закликає Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор.
Моя щоденна педагогічна робота - це навчання і виховання дітей. У своїй практиці використовую різні форми і методи. Та найбільшу увагу приділяю методу проектів. Чому? Вважаю, що для того , щоб учень сприймав знання як дійсно необхідні, особистісно важливі – необхідна проблема, що виділяється з реального життя, знайома і значуща для учня, для вирішення якої йому необхідно застосувати вже отриманні знання і навички, а також і нові , які ще доведеться набути.
Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання,тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань,сприяє пізнавальній діяльності, розвитку інтелектуальних здібностей учнів.

Стрижнем нової філософії навчання та виховання дітей і юнацтва є життєтворчість, виховання відповідальної особистості, здатної до саморозвитку,самостійного будівництва своєї долі, стосунків зі світом. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

У мене в класі навчаються діти різних національностей, мають різне виховання, кожен зі своїм характером і звичками. Але у мене, як у педагога, дуже відповідальне завдання - виховання в учнів почуття дружніх, добросусідських відносин, взаємотерпимісті, толерантного ставлення один до одного, солідарності, взаєморозуміння. Ці риси повинні стати нормою поведінки і дій всіх учнів класу.

В першому класі першочергова задача – це згуртувати коллектив, допомогти учням адаптуватися до школи, колективу, закріпити певні правила співіснування. Маленькі учні повинні засвоїти головне правило поведінки в класі - «треба домовлятися і поважати один одного». Дивізом класного життя є крилатий вислів: «Світ починається з тебе».

Декілька років я працюю з програмою "Виховання культури толерантності у дітей молодшого віку ", яка стала моїм помічником в роботі з дітьми. Програма розрахована на учнів 1 - 4 класів, охоплює всіх дітей без винятку. Науково-методична проблема над якою я працюю вже декілька років «Формування пізнавальної активності учнів на уроці». Це лягло в основу моєї роботи над творчим проектом «Толерантність – риса сучасної людини». Слово «проект» походить від латинського «кинутий вперед», тобто з 1 класу стартує довготривалий проект на 4 роки початкової школи з чітким планом для досягнення поставленої мети.

Основною метою моєї роботи - є формування у дітей навиків толерантних стосунків. Як підсумок реалізації програми очікуються наступні результати:

дитина, що успішно взаємодіє в колективі;

дитина, що протистоїть інтолерантним стосункам;

соціально адаптована дитина.

Програма «Виховання культури толерантності у дітей молодшого віку» передбачає наступні напрями навчання толерантності:

1. Знайомство дітей з принципом поваги людської гідності всіх без винятку людей.

2. Розуміння того, що потрібно поважати відмінності між людьми.

3. Розуміння принципу взаємозалежності, як основи спільних дій. Учнів слід привчати до спільного вирішення проблем і поділу праці. При виконанні завдань - це наочно показує, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.

4. Залучення до культури світу. Школярі на практиці пізнають, що таке повага і терпимість по відношенню до інших, отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку суспільства.

Актуальність і значення програми полягає в тому, що вона не тільки розвиває інтерес учнів до пізнання історії своєї "малої" і "великої" Батьківщини, але й знайомить з її сусідами, а головне сприяє вихованню основних рис толерантної особистості.



В підготовці до уроків, виховних заходів, концертів, улюблених учнями вистав, я намагаюся показати переваги толерантної поведінки у взаєминах з людьми, а також у різних життєвих сферах; вчу розвивати уяву, здатність до самопізнання як елементу толерантності; навчаю учнів прийомам, що допомагають розвинути в собі якості толерантної особистості.
Хочу зупинитись на особливо важливих людських якостях, яким я приділяю багато уваги при вихованні учнів.

1. Терпимість до чужих думок - Вислухай, не критикуй, не ображай.

2. Вміння співпрацювати. Вчись співпрацювати, йди до конкретної мети, допомагай товаришеві у спільній роботі.

3.Відмова від заподіяння шкоди комусь. Старайся вирішувати проблему мирно, не завдаючи нікому біль і страждання.

4. Прихильність до інших людей. Прихильність –це почуття близькості, засноване на глибокій симпатії, відданості кому-або чому-небудь. Первинна прихильність виникає у дитини до його матері. Пізніше у дитини виникають симпатії до вихователів та вчителів. Серед психоаналітиків поширена думка, що якщо формування таких первинних прихильностей з якихось причин ускладнене або неможливе, то доросла людина не зможе повноцінно формувати прихильності і до інших людей, що серйозно порушує процес його соціалізації і може бути причиною.

5.Уміння володіти собою. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування. Прислухайся до порад, не засуджуй інших.

6. Гуманізм. Моя улюблена, невичерпана тема на уроках, виховних заходах, в повсякденному житті.

Виховання дітей 6-10 років В.О. Сухомлинський називав "школою сердечності". Він радив педагогам і батькам дітей вчити добру, любові, милосердю. Для цього треба, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх ото­чує: рідних, близьких, вчителів, дорослих. Дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, вона має зростати у по­стійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, лю­дей, доглядати і допомагати їм.

З першого дня перебування учнів в школі, я кожен день, як молитву, переказую дітям виплекані педагогом В. Сухомлинським щирі, мудрі поради, що йдуть від серця до серця і породжують розумові, моральні, естетичні почуття:

"Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки. Роби все так, щоб людям, які тебе ото­чують, було добре".

"Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".



"Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити... Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи,ти йдеш на роботу".

"Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і без­захисним, не кидай товариша в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".

-"Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, неспра­ведливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за раху­нок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство".

Ці мудрі моральні сентенції написані про­сто, переконливо, вони легко запам'ятовуються, спонукають до роздумів, доброчинності.

«Раз добром нагріте серце - вік не прохолоне"

Т. Г.Шевченко

7. Стосунки між людьми.

Могутнім засобом гуманістичного виховання є стосунки між людьми — в школі і поза нею. Взаємини в школі піддаються педагогічному контролю, а тому вимоги до них особливі. Йдеться про живі стосунки вчителів з учнями, учителів з керівниками школи, стосунки дітей зі своїми ровесниками. З одного боку, школярі вдивляються у кожного зі своїх співрозмовників, сприймають, аналізують і оцінюють їхні гуманістичні якості та вчинки, а з іншого— реалізують у взаєминах з ними своє сформоване ставлення до людей і цим утверджують його.

Важливе значення має тут загальний стиль життя, який склався в школі чи в окремому класі і який задається найперше керівництвом школи і самим учителем. Він повинен характеризуватися належним рівнем інтелігентності, під чим розуміємо культуру, помножену на духовність людини.

"Треба, щоб учитель зіткнувся із зоряним небом",- так колись сформулював свою думку видатний грузинський педагог Ш. Амонашвілі. Нелегко, звичайно, дивитись у небо, коли ти одержуєш низьку заробітну платню, постійно відчуваєш страх "перевірок", борешся за кожен урок у твоєму навантаженні. Мабуть, цим і вимірюється відстань, яку нам ще треба пройти до мети.

В основі нового стилю взаємин на уроці, в школі загалом, мусить бути любов учителя до дітей, як вияв його власного гуманізму. Необхідно поважати дитину, постійно оберігати її право на вибір, на власну гідність, право бути такою, якою вона хоче, а не такою, якою хоче її бачити вчитель. Мабуть, у цьому глибока сутність педагогіки співробітництва. Такі стосунки формуються там, де діти і дорослі об'єднані спільними поглядами і прагненнями.

Мені дуже імпонують педагогічні погляди ще одного українського педагога, прозаїка, літературознавця і громадської діячки Софії Русової. Вона висловлює низку конкретних порад, деякі з них наведу:

а) 3 першого року привчати дитину до чужих людей, оточувати її такими відносинами, щоб вона виростала з почуттям, що люди й оточення дають лише приємні вражіння, і треба йти назустріч їм з привітністю;

б) Розвивати почуття ласки до всього живого, щоб коло дитини були всякі звірята: кіт, пес, ящірка, жабка, щоб дитина потроху привчалася до їх рухливости, не робила їм жодного зла, а далі навіть привчалася до плекання, до обов'язків годування звірят, чистити їх оселі і т. ін.;

в) Якнайраніш треба утворити для дитини товариський осередок і тут слідкувати, щоб дитина не заносилася в товаристві, щоб ставилася до товариства з щирою ласкою, з рівною пошаною".

8. Почуття гумору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами – особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати над іншими.

Сучасна школа потребує вчителя високої професійної кваліфікації, який має непересічні інтелектуальні та комунікативні якості. Велику педагогічну цінність виявляє особлива якість людської природи - гумор та його природне вираження - сміх. Гумор повноцінно може виступати як педагогічний засіб, можливості введення якого у педагогічну практику ще недостатньо вивчені.

Ще у XVII сторіччі видатний чеський педагог Ян Амос Коменський стверджував: «Необхідно зробити так, щоб навчання проходило легко та приємно». Він пропонував поєднати «приємне з корисним, серйозне з розвагами, гру та навчанням».

«Почуття гумору топить лід у спілкуванні.»

Для чого потрібно почуття гумору?Людина, яка сміється, живе легшим і насиченим життям, ніж похмурий бука. Що ще дає почуття гумору дітям і дорослим? Уміння сприймати критику. У житті належить вислуховувати не тільки компліменти. Уміння підходити до неприємностей з гумором допоможе підрослому малюкові розумно реагувати на критику, відрізняти її від несправедливих нападок. Уміння говорити компліменти. Лестощі, звичайна, вимучена похвала - або схвальне слово, сказане з фантазією? Звичайно, друге! Небанальність у спілкуванні - прекрасний навик.

У грі або на прогулянці, задавайте дитині питання про те, що йому подобається в собі, а що - не дуже, що змушує сміятися, а що - сумувати. Корисно буде дізнатися, що дитина думає про себе: схожий він на інших чи відрізняється (чим?). Яка похвала йому подобається, якого покарання жахається?

Можливо, дитина чудово розуміє «смішне», але йому не вистачає слів, щоб жартувати? Допоможуть вправи на розширення словникового запасу. Наприклад, можна запропонувати придумати якомога більше добрих і приємних слів, які характеризують його (чи маму, або когось із близьких). Підбираючи компліменти, дитина учиться не тільки висловлювати добрі почуття, а й знайомиться з прикметниками і дієприкметниками, що допоможе йому сформувати надалі правильну і красиву мову.

В роботі над проектом «Толерантність –риса сучасної людини», важливо донести до учнів думку, що різні індивідуальні якості людей (колір шкіри, віросповідання, національність) лише доповнюють один одного, складаючи багатообразний і тому прекрасний світ.



У цьому плані велика роль відводиться урокам читання. Часто ми говоримо: "Книга - це відкриття світу". Читаючи, дитина знайомиться з навколишнім життям, природою, з однолітками, їх радощами, а деколи і невдачами. Художнє слово впливає не лише на свідомість, але й на відчуття і вчинки дитини.
 Слово може окрилити дитину, викликати бажання стати краще, зробити щось хороше, допомагає усвідомити людські взаємини, познайомитися з нормами поведінки.
Після прочитання дитячої казки Г.Х. Андерсена "Бридке каченя", пропоную дітям відповісти на наступні питання:

поясніть причини того, що ніхто не любив бридкого каченяти, і він виявився предметом нападок з боку інших;

чи здаються вам ці причини справедливими і обґрунтованими?

чи вважаєте ви, що різні в усіх відношеннях люди можуть уживатися разом? Якщо можуть, то яку витягують з цього користь, чому вчаться?
Мета роботи над казкою : застосувати історію бридкого каченяти до ситуацій, що реально існують в сім'ях або суспільстві.

Висновок: У людей, яких зневажають і відкидають, часто розвивається комплекс неповноцінності, що завдає шкодить їх самоповазі. Учні отримують завдання:

- Знайдіть в тексті речення, з яких ясно, що каченя втрачає самоповагу. Входячи в роль, діти на собі випробовують, що означає бути ізгоєм. Всі разом обговорюємо, могли б качата якось інакше віднестися до не схожого на них каченяти.
Подібну історію ми з учнями обговорювали після перегляду фільму Р.Бикова «Опудало». Фільм дуже вразив моїх четверокласників, вони намагалися проаналізувати поведінку дітей, які бойкотували дівчинку Олену, несправедливо обвинувачуючи її в зраді. Дуже повчальна історія, яка знайомить дітей з принципом поваги людської гідності, вчить не засуджувати тих, хто поруч з вами, бути терплячими по відношенню до інших. В нашому класі відбулася дискусія-обговорення поведінки героїв-школярів з фільму, неприпустимість бойкотів серед учнів. Діти висловлювали свої думки і погодилися з висновком, який звучить у сценарії проекту «Джерело Толерантності»: «Ідеальний варіант - мати з усіма рівні відносини. Тому, краще всього, не підтримувати бойкоти і не ставати на чиюсь сторону в спорах.»
На уроках позакласного читання знайомимось з казками, оповіданнями, притчами, які вчать, що добро циклічно, воно завжди повертається до того, хто допомагає іншим, і добро завжди перемагає зло. . Чи не це модель ідеального світу?

Після того, як прочитали - обговорюємо, робимо висновки, знаходимо подібне в повсякденному житті.

 

На уроках природознавства ми з учнями йдемо на екскурсію до парку. Даю завдання - знайти два однакові листочки, що впали з одного дерева. Діти намагаються знайти. Приносять листочки, ми уважно їх розглядаємо. Але повністю однакових за формою листочків діти не знаходять. Ставлю питання: «Чому природа навіть на одному дереві не створила однакового листя?» Діти замислюються. Погляньте один на одного. Чи є серед вас хоч би двоє схожих один на одного? Виявляється, що –ні.
 Виховання толерантної дитини повинно здійснюватись за формулою: «батьки + діти + вчитель».

Заходи, в яких беруть участь батьки, служать хорошим прикладом взаємодії двох найважливіших чинників в житті дитини, школи і сім'ї, що об'єднали свої зусилля в учбовому процесі, направленому на виховання відкритого, неупередженого відношення до людського різноманіття.

Саме на першому етапі, коли батьки хочуть щось зробити для класу і дітей, легко йдуть на контакт, необхідно підтримати їх бажання, дати можливість, зв'язати всіх в єдине ціле, щоб разом ділити радощі і прикрощі, разом здолати труднощі і святкувати перемоги.

Мені дуже подобаються свята за участю дітей і батьків. Всі стараються «віддати, а не узяти», подарувати один одному радість. Так на класному заході «Родинне свято» діти дарували батькам і гостям вірші, танці, гуморески, виставу, а пісні співали всі разом. Добре, що батьки завчасно вивчили слова всіх пісень.

Говорили про любов і повагу до свого народу, до символів нашої країни. Найбільшим багатством України є її народ, ми - українці. Які риси нам притаманні? На святі діти розказали які ми українці різні, але головне , що ми справжні, толерантні, по-сімейному терплячі.

1 учень: Ділові, немов американці,
Пристрасні, неначе мексиканці,
І співучі наче італійці,
І розсудливі, немов оті англійці.


2 учень: Як китайці, дуже працьовиті,
Винахідливі, такі талановиті!
Може, навіть трохи скупуваті,
Та душею щедрі і багаті.


3 учень: А також веселі та гостинні
В цьому, мабуть, схожі на грузинів.
Як цигани, трохи галасливі,
Інколи хитрющі та кмітливі.


4 учень: Як французи, дуже емоційні,
Чуйні і ласкаві, експресивні.
Наче німці, здібні і практичні,
Ніби чехи милі, симпатичні.


5 учень: Як ніхто, завзяті і дбайливі,
І дотепні, й мудрі, жартівливі,
А іще міцні, сміливі, дужі,
До чужого горя небайдужі.


6 учень: Ще - охайні, чемні, незрадливі,
А до того всього - ще й вродливі!
Ось такі з тобою ми, земляче...
І терплячі, надто вже терплячі...


7 учень: Ми всі - одна сім'я, єдина ми родина,
у кожнім нашім „я" - частинка України,
Ми всі - одна сім'я, єдина ми родина
Мільйони різних „я", а разом - Україна!


На святі діти, як господарі , пригощають всіх гостей національними блюдами, які вони випекли разом з батьками.

Клацають фотоапарати, і ось готова величезна фотогазета! Важко сказати, кому веселіше - батькам чи дітям.
Відвідування музеїв - окремий вид виховання толерантності у дітей. Ми дізналися про те, що музей Павла Тичини в Києві став доступним для людей із вадами, зокрема, незрячих і глухонімих. -«Тобто, є речі у житті, які маємо робити не лише задля грошей»,- це думка працівників музею.

 В музеї стартував соціально-педагогічний проект "Толерантність", що навчає дітей не робити різниці між звичайними людьми й тими, хто має особливі потреби чи вади здоров'я. Працівники музею впевнені: в Україні не сформований позитивний образ людини з особливими потребами чи вадами здоров’я. А щоб зробити це, толерантність слід виховувати з дитинства. Маленьким відвідувачам у музеї пропонують відчути, як це - мати обмежені фізичні можливості. Діти спочатку слухають мультфільм для незрячих, а потім дивляться такий самий, але для здорових дітей. Після мультфільму школярі з зав'язаними очима йдуть на екскурсію, вивчаючи простір музею на слух і на дотик. Потім діти йдуть музеєм ще раз, але вже без пов'язок - порівняти, наскільки різні відчуття у зрячих і незрячих дітей. Діти виходять з музею спокійні, мовчазні, з добрим серцем.


Для виховання толерантності у дітей використовую також

ігри, конкурси, загадки.
Даю завдання-загадку: -Про що йдеться у даному тексті: «Вона нічого не коштує, але створює багато чого. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона триває мить, а в душі залишається надовго. Немає багатіїв, хто міг прожити без неї, і немає таких бідних, які не стали б багатшими її милістю. Вона створює щастя в душі. Водночас, її не можна ні купити, ні вкрасти, ні позичити, бо вона – це цінність, яка не прагне жодної користі». (Усмішка.)
На уроці фізичного виховання користуюсь вправою, яка дуже подобається дітям, особливо першокласникам. Вправа, до речі, підходить як фізкультпауза до будь-якого уроку. Пропоную дітям ознайомитись з вітанням «Добрий день» на різних мовах світу. Потім даю завдання - Ви зустріли друга, якого не бачили, нібито «100 років», привітайтесь англійською мовою. Діти починають говорити один одному «хеллоу» і лагідно обніматись; потім вітаються французькою мовою, викрикують“бонжур” і радісно обнімаються.

Як приклад, на деяких мовах вітання звучить так:

англійською мовою - Hello «хэллоу»

французькою мовою - Bonjour «бонжур»

болгарською мовою – Zdraveite «здравєй»

японською мовою - Konnichiwa «ко-ни-ти-ва»

німецькою мовою - Guten Tag «гутен таг»

єврейською мовою - Shаlom «шалом»
Цікава і корисна гра «Давайте привітаємо один одного»

- скласти руки (як в «молитві») на рівні грудей і вклонитися



(Японія);

- потертися носами (Нова Зеландія);

- потиснути один одному руки, стоячи на великій відстані один від

одного (Великобританія);

- показати язик (Тибет);

- дуже міцно потиснути один одному руки, стоячи близько один до

одного (Німеччина)

Ігри дуже об’єднують колектив, допомагають уникати непорозумінь, рідше відбуваються сварки, конфлікти.



Гра «Коло рук». Усі діти стають у коло, беруться за руки. – Уявіть у своєму серці вогник добра, ніжності, любові. Уявіть, як він збільшується, його сила переходить у вашу долоньку, а далі передається в долоньку того, хто сидить праворуч, збагачується добром, ніжністю, любов’ю та рухається далі по колу. Потоки ніжності і любові збільшуються і збільшуються. Посміхніться один одному. – Давайте завжди будемо дарувати один одному тільки добро і любов.

Гра «Чарівні окуляри» (в групах). Кожна група отримує «чарівні окуляри». Кожен по черзі одягає їх і говорить комусь зі своєї групи приємні, лагідні слова.

Гра «Добре сердечко» - У кожного з вас на парті є біле сердечко. Як ви думаєте, якого кольору серце доброї людини? Розфарбуйте серце таким кольором, яким уявляєте. (На дошці на аркуші паперу намальований контур серця значного розміру. Кожна дитина виходить і прикріплює своє сердечко на контур. Коли всі діти прикріплять свої серця, утвориться одне велике серце.)
В 4 класі проводжу бесіду, в цьому віці діти відкриті для діалогу і відвертої розмови.

Учитель - Толерантна людина. Які особливі якості повинна мати така людина? Доповніть фразу «Я…».

Учень - «Я…»

- терпимий(а) і терплячий(а);

- зважаю на чужі думки і інтереси;

- вмію вирішувати конфлікти шляхом переконання і

взаєморозуміння;

- привітний(а) і дбайливий(а), ввічливий(а) і делікатний(а);

- поважаю оточення;

- поважаю права свої і інших, умію слухати та чути;

- дбайливий(а), співчуваючий(а);

- патріот своєї школи, міста, України, піклуюсь про їх процвітання;

- людина, яка береже природу і культуру;

- працелюбний(а), успішний(а), незалежний(а), щасливий(а).


Учитель -Толерантна сім’я. Які якості повинна мати така сім’я, ваша сім’я? Продовжте фразу «У моїй сім’ї…».

Учень - «У моїй сім’ї…»

- усі терпимі і терплячі;

- здорові, добрі, люблячі;

- поважають, розуміють, підтримують один одного;

- оточують один одного турботою;

- уважні, чуйні, цікавляться планами і турботами один одного;

- успішні, незалежні, щасливі.

Учитель - Толерантне село. Чим же повинне відрізнятися таке селище, наше село? Закінчіть фразу «У моєму селі…».

Учень - «У моєму селі…»

- перехожі доброзичливі, ввічливі;

- вулиці, двори і парки чисті, доглянуті;

- річка і повітря чисті, природа здорова;

- школа простора, світла;

- вчителі розумні, добрі, справедливі, обізнані.



Учитель -Толерантна країна. Продовжте фразу «У моїй країні…».

Учень - «У моїй країні…»

- влада справедлива, професійна, відповідальна, така, що піклується про своїх громадян;

- усі громадяни – патріоти своєї країни, вільні, поважають права свої та інших, цінують добросусідські стосунки, мир і повагу, право кожного бути самим собою;

- країна співпрацює з іншими країнами світу, зберігаючи мир і дружбу у всьому світі.



Учитель - Наш клас – це маленька сім’я. І хотілося б, щоб в нашій сім’ї завжди панували повага, взаєморозуміння і не було сварок. А що ж для цього треба? Ми з вами спробуємо «виростити» дерево толерантності, на листочках якого ми залишимо свої побажання і малюнки. Візьміть листочки і напишіть на них, що потрібно зробити, щоб наш клас, наша школа, наше село,наша країна стали планетою Толерантності. Потім листочки і малюнки прикріпіть на наше дерево Толерантності.

 

Впродовж 4-х років в кожному класі, оптимальним результатом реалізації поставленої мети і очікуваних результатів, є організація системи вправ.

На початку кожного року проводжу діагностику: соціометрію, анкетування, психологічне тестування. Робота стартує з чітким планом на рік, яка закінчується колективно-творчою справою.

В минулому році з четверокласниками в кінці навчального року, провели творчий проект «Джерело толерантності», яким підвели підсумок нашої спільної, дуже важливої роботи за 4 клас.
У наш складний і неспокійний час, ми мусимо поглянути один одному у вічі й побачити Людину, знайти нові форми спілкування, створити нове суспільство, побудоване на взаєморозумінні.

Ми живемо серед людей і повинні доброзичливіше ставитися один до одного. Треба навчитись зрозуміти людину й вибачити їй; бути дружелюбними; не робити іншим того, чого б ти не хотів для себе. А для цього необхідно викорінити зі своїх сердець зверхність, байдужість, упередженість. І тоді вас — щирих, добрих, сердечних — усі любитимуть і поважатимуть. І світ стане кращим!


«Перед великим розумом я схиляю голову,

Перед великим серцем я встаю на коліна».

І.В. Гете
Література:

  1. Виховання духовності і толерантності молоді є основою розвитку сучасної освіти. Освіта України.-2005р.

  2. Декларація принципів толерантності. Освіта України.-2003р.№ 83

  3. Шуляк О. Толерантність за сім днів. Україна молода.-2004р.

  4. Декларація принципів толерантності (прийнята 16 листопада 1995р.)

  5. П.Степанов «Як виховувати толерантність» Видавництво «Народна освіта» 2001р. №9

6. Кріль Л.С., Лоджук Н.Р. Виховуємо особистість. 1 клас

На допомогу класному керівнику.

7. Корженко К. Що таке толерантність? Катерина Корженко

Педагогіка толерантності. – 2006. – № 2-3.

8. Пісня „Земляки”, гурт «Древляни»

9. Інтернет-ресурси:

www.mmal.ru; www.etyket.org.ua/tolerantnist;

http://megasite.in.ua; http://teacher.at.ua;










Галина Попова, вчитель початкових класів спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №220 міста Києва
Проект «Джерело Толерантності» 4-й клас

Мета: продовжувати формувати в учнів розуміння «толерантності», виробити основні риси толерантної та інтолерантної особистості; дати учням можливість оцінити ступень своєї толерантності; затвердити думку, що якість суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, поважати, підтримувати, навчатися одне від одного; формувати в дітей поняття «толерантність»; розвивати соціальну інтуїцію, чутливість; формувати толерантне ставлення до оточуючих, до суспільства, до певних ситуацій, відпрацьовувати навички безконфліктного спілкування; розвивати увагу, пам'ять, творче мислення учнів; виховувати почуття колективізму, поваги до старших та до однолітків, чуйність та терпимість.

Обладнання: український рушник з хлібом-сіллю, символи толерантності: райдужний прапор, долоньки навколо земної кулі і різнокольорові сплетені руки; для гри «Козуб» - іграшковий м’яч, іншомовний словник, м’які іграшки, книга «Біблія», квітка «Толерантність», музичний супровід проекту з фото-слайдами.

Наочність: надпис «Джерело Толерантності»;

вислови: «Нетерпимі часто платять дорого за те, що терплячим дістається безкоштовно”- говорять французи;

За терпіння дасть Бог спасіння – вважають українці;

кольорові картинки життя дітей в різних країнах з позитивними сюжетами; яскраві символи толерантності: райдужний прапор, долоньки навколо земної кулі і різнокольорові сплетені руки; квітка і пелюстки з назвами рис толерантності; музичний супровід.


Звучить пісня на музику Д.Тухманова «Я, ти, він, вона, разом ми одна сім’я»…

1 ведучий:

- Шановні друзі! Сьогодні ми поговоримо про толерантність.

Толерантність – запорука миру й злагоди між людьми.

2 ведучий:

-Слово толерантність походить від латинського прикметника «терплячий». Отже, толерантність – це здатність витримувати іншого, не такого як сам. Люди повинні вміти чути один одного, поважати думку іншої людини, бути терплячими і доброзичливими. Людське життя таке мінливе. Воно може бути щасливим і нещасним. І в багатьох випадках це залежить саме від нас.



3 ведучий:

- Наскільки ми можемо підтримати або образити, дати людині надію або знищити її. Чим більше людина знає, тим мудрішою вона стає. Ще у XVIII ст. французький філософ – просвітитель Франсуа – Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: « Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її, я готовий віддати своє життя»



Запрошуємо до нас головних героїв - пані Толерантність та пана Толеранта.

Пані Толерантність:

- Добрий день, мене звати – Пані Толерантність. У мене незвичне ім’я. Я горда тим, що я приношу користь людям, і без мене світ не зможе жити. Толерантність, в перекладі з латинської, означає - терпіння, терпимість. 16 листопада мій день народження –Всесвітній день Толерантності.



Це мій друг – пан Толерант! - Скажи, шановний пан, а чи потрібна толерантність в сучасній України?

Пан Толерант: -Так. Наша держава мирна, з повагою ставиться до інших країн , і ми прагнемо жити в мирі і злагоді з усіма .

Пані Толерантність:

-А скажи, будь ласка, толерантна людина, це яка на твою думку?



Пан Толерант: -Я вважаю, що вона перш за все повинна поважати і підтримувати інших, бути доброю, милосердною людиною, вміти прощати, бути чесною і гідною.

Хочу навести слова письменника Бернарда Шоу, які адресовані всьому людству: «Тепер, коли ми навчилися літати в повітрі, як птахи; плавати під водою, як риби; нам не вистачає тільки одного: навчитись жити на землі, як люди». Ти згодна?



Пані Толерантність: - Так. Але хто навчить дитину бути доброю і вихованою? В першу чергу вихованим потрібно бути серед своєї сім’ї, адже саме з неї починається виховання. Саме від своїх рідних малята чують перші слова ввічливості, слова подяки, вітання, прохання.

Вірш Богдана Лепкого «Любіть свою хату».

Учень: Любіть свою хату,

Хоч і небагату.

Тут ви бігали до мами

Дрібними ногами.

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали,

Звідси батько вас за руку

Вів до школи по науку.

І нема-то в світі краще,

Як та рідна стріха.

Тут є ваше щастя,

Радість і потіха.
Пані Толерантність: - А якщо в класі виникають конфлікти? Як їх уникати?

Пан Толерант: - Я намагаюся завжди зберігати нейтралітет.

Ідеальний варіант - мати зі всіма рівні відносини. Тому, краще всього, не підтримувати бойкоти і не ставати на чиюсь сторону в спорах.

Можна знайти пристойне пояснення своєї поведінки:

- « Мені треба на заняття", "Я не вправі втручатися в справи інших».



Пані Толерантність: - А ось приклад. Хлопчик має не типову для хлопця зачіску – довге волосся. Як поводитись тим, кому цей стиль не подобається? –Критикувати?ображати? чи порадити змінити стиль? Думаю, треба коректно порадити.

Пан Толерант: - Бувають в класі діти і з нестандартною зовнішністю: занадто товсті або худі, маленького або занадто високого росту, діти в окулярах, руді і т.д. До них треба ставитись терпляче, з повагою, думаю іноді і захищати.
Пані Толерантність: - На землі повинні дружити маленькі і великі, товсті і худі, білі і чорні, дорослі і діти, Африка і Євразія, Америка і Європа, всі повинні вміти домовлятися між собою. До речі, в наш час, це особливо актуально.

Пан Толерант: - Подивіться на символи Толерантності – це райдуга, долоньки навколо земної кулі і різнокольорові сплетені руки – виявляється всі ми різні, а наша сила в дружбі і в порозумінні, а не в війні. А голуб вважається символом миру і любові.


Пані Толерантність: - Людське життя і неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин. Василь Симоненко написав чудовий вірш, який називається «Ти знаєш, що ти – людина?»

Учениця:

- Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя - єдина,

Очі твої одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій Землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди

Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба -

Гляди ж, не проспи!

Бо ти на землі - людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя - єдина,

Очі твої одні.


Пані Толерантність: - У різних людей – різні погляди на життя.

Сьогодні до нас приєднаються іноземні гості , які поділяться своїми думками.

Заходять - «Англія», «Німеччина», «Америка»,- їх супроводжує «Україна». Всі діти в національних костюмах цих країн.

Учениця «Україна»:

- Прийміть цей хліб на рушникові

Як знак поваги та любові.

Так наші прадіди робили

І ми від них не відступили.

Достаток –хліба паляниця

І сіль до неї, як годиться.

Низький уклін вам, добрі люди,

Хай гарна тут гостина буде!

Учень «Англія»: на англійській мові, потім на українській :-Дякуємо за українську гостинність і толерантність. (Читає вірш про дружбу на англійській мові)

Учениця: «Німеччина» : на німецькій мові і на українській:

Німецький поет Гете написав рядки : Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я встаю на коліна»

Учень: «Америка» на англійській мові і на українській:

В Америці говорять: Навчися поважати тих, хто відрізняється від тебе.



Пан Толерант: - Я пропоную гру «Козуб». (Виходить дівчинка з козубом-кошиком)
Дівчинка: Прошу наших гостей дістати предмет з козуба і знайти якийсь зв'язок між предметом і поняттям толерантність.

Учениця «Англія» - дістає м’яч : - Мені дістався м’яч. Він нагадує мені земну кулю. Думаю, що толерантність має бути поширена по всьому світу.

Учень: «Німеччина» – дістає «Українсько – німецький словник»:

- Я вважаю,що словники можуть творити дива. Коли знаєш мови,то можеш знайти друзів по всьому світові.



Учень: «Америка» – дістає «Серце – Смайлик»: - Добре серце і посмішка – врятують світ!

Учениця «Україна» – дістає «Біблію»: - В Біблії закладені норми поведінки толерантної людини. Це 10 заповідей. В Біблії показано ідеал ставлення людини до людини через подолання насильства і зла.

Пан Толерант: - Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах, казках, переказах, притчах. Це такі твори, як «Хатинка Дядька Тома», «Пригоди Чиполіно», « Гидке каченя» та інші.

Послухайте,будь ласка, притчу про Аксакала.

( Всі гості і діти сідають на лаву, покриту килимом)

1 учень: - Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять:

2 учень: - Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім'ї, що усі дорослі й малі, батьки і діти, сини й невістки, дочки й зяті живуть разом у мирі й злагоді багато років?.....

1 учень: - Не може вже говорити старий, подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркуш, усі дуже здивувалися. Як ви думаєте, яке там було написане слово? Здогадались? (показує аркуш на якому написано «Терпіння»» )

там 100 разів було написано одне слово: ТЕРПІННЯ!



Пані Толерантність:- Яке необхідне в нашому житті слово –Терпіння! У мене є своя квітка, але допоможіть мені зробити її яскравою ї красивою. Їй потрібні пелюстки, і не прості, а з рисами толерантності.



Діти по черзі називають пелюстки і кріплять їх до квітки: Любов, Прощення, Терпіння, Взаємоповага, Співчуття, Милосердя, Порозуміння, Терпимість.

Пан Толерант: - Ось деякі правила толерантності, які ми повинні завжди пам’ятати:

1 учениця: - Не заздрити, не ображати , а пожаліти і допомогти.

2 учень:: - Якщо помилився – знайди сміливість визнати помилку.

3 учень: - Допомагай слабким, хворим і тим, хто потрапив у біду.

4 учень: - Забув те, що обіцяв ? –попроси пробачення. Не кидай слів на вітер!

5 учениця:

Терпіння врятує світ!

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.



6 учень:

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.


Пан Толерант:

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,



Толерантний всесвіт побудуй!
Фінал: Діти співають пісню « Хай завжди буде сонце!». Музика А.Островського

1.Рідна земля, жовті поля,

Небо блакитне і чисте.

Мріє про це кожне маля

І на весь світ промовля.



Приспів:

Хай завжди буде сонце,

Хай завжди буде небо,

Хай у щасті зростає

Гомінка дітвора.

Хай завжди буде сонце,

Хай завжди буде небо,

Хай завжди буде мама,

Хай завжди буду Я!

2.Спокій і мир маємо ми,

Гарне щасливе дитинство.

То ж хай живуть власні зірки

Діти всієї землі.



Приспів: той же

Література:

1.Навчально- методичний посібник «Механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії жорстокому поводженню з дітьми». За редакцією Левченко К.Б. Київ 2005р.


2. http://osvita.ua/ Вірш Б.Лепкого «Любіть свою хату».
3. В.Симоненко. Вірш «Ти знаєш,що ти людина?»

Збірка «У твоєму імені живу.» "Веселка", К., 1994.


2.Інтернет–ресурси:

www.etyket.org.ua/tolerantnist; www.4uth.gov.ua/tolerance/

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка