Сценарна майстерність. Від вправи до сценарію крок за кроком



Сторінка1/5
Дата конвертації14.04.2019
Розмір0.92 Mb.
  1   2   3   4   5


Управління культури Херсонської обласної державної адміністрації

Херсонське училище культури

Херсонський обласний Центр народної творчості

СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНІСТЬ.

ВІД ВПРАВИ ДО СЦЕНАРІЮ КРОК ЗА КРОКОМ.
Методичні поради для студентів спеціалізованих мистецьких учбових закладів

та керівників аматорських театральних колективів


Укладач Чумаченко О.Ф.

Херсон – 2014


Рецензент Неволов В.В. - кандидат мистецтвознавства, профессор,

Заслужений діяч мистецтв України,

завідувач лабораторією Українського Центру

культурних досліджень Міністерства культури України,

проректор з наукової роботи інституту екранних

мистецтв ім. І.Миколайчука, член Науково-методичної

Ради Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

З М І С Т



Передмова

с. 4


Методична розробка

с. 5


Додатки:

- «Джерело» - сценарій театралізованої композиції …………..



с. 11



- «Звучи, рідна мово!» - сценарій урочистого відкриття центру української книги ……………………………………..

с. 25



- «Народе мій, до тебе я ще верну» - сценарій літературно-документальної композиції, присвячений Василю Стусу….

с. 32



- «И взвившись занавес шумит» або «Одна година з життя театральної завіси» - сценарій звітного концерту комісії ВТЗ………………………………………………………………

с. 39



- «Мій Шип… мій Шопен… мій Шопінет» - сценарій літературно-музичної композиції……………………………..

с. 43



- «Ваша Величносте, Жінка» - сценарій тематичного концерту………………………………………………………...

с. 54



- «Просили батько, просили мати…» - сценарій театралізованого обряду весілля……………………………...

с. 60



- «Як козаки свято Миколая рятували» - сценарій дитячої вистави до дня Святого Миколая……………………………..

с.71



- «Незвичайні пригоди Великодньої Писанки» - сценарій дитячої вистави до Великодніх свят………………………….

с. 81



Основне завдання навчальної дисципліни «Сценарна майстерність» – вивчення найважливіших теоретичних положень та одержання вкрай необхідних майбутнім фахівцям культури практичних навичок сценарної творчості. Надати студентам необхідну інформацію та виховати конкурентних фахівців сценарної справи, які у змозі створити сценарії театралізованих заходів, фахово проаналізувати роботу колег, дати потрібні творчі рекомендації – моє головне завдання як викладача дисципліни.

В цій методичній розробці я надаю матеріал з власного досвіду викладання навчальної дисципліни «Сценарна майстерність» на самому початку її вивчення, а саме: вправи і завдання, які готують студента до написання сценаріїв, дозволяють повірити в себе, подолати страхи і сумніви, отримати навички роботи по створенню сценаріїв, розкрити свої здібності як сценариста. Крім цього, в роботі представлені практичні розробки-сценарії з різних жанрів, створені зі студентами на заняттях та мої власні.



Ольга Чумаченко

викладач предметно-циклової комісії

«Видовищно-театралізовані заходи»

Херсонського училища культури




«Справжній письменник народжується тоді, коли молодий ще чоловік бере, і перечитує якусь книжку по другому разу. Перечитує твір мистецтва і намагається зрозуміти, як це було зроблено, навіщо це було зроблено. І коли молоді люди починають ходити на фільм чи виставу по два, по три, по чотири рази, і сидять в залі, вивчають, намагаються намацати метод, який автор використав для того, щоб досягти того чи іншого ефекту, от тоді і народжується серйозний письменник.

Є дуже багато наївних людей, які нічого не хочуть дивитися або читати по другому разу, і думають, що з них одразу вивалиться книга. Вони помиляються».

Роберт МакКі
Чи можна навчитись сценарній справі? Чи є якісь прийоми чи правила? Моя відповідь на це запитання така – правила є і навчитись можна. Навчитись, аби працювати грамотно і професійно. Навчитись, аби не допускати появи сценаріїв, написаних без урахування навіть загальних драматургічних законів, відкритих ще давньогрецьким філософом Аристотелем, в трактаті «Про мистецтво поезії», де він визначив ділення драматичної дії на три основні частини:

- початок чи зав’язка;

- середина, яка має в собі перипетію, тобто поворот чи зміну в поведінці героїв;

- кінець чи катастрофу, тобто розв’язку, яка веде до загибелі героя, або до досягнення ним благополуччя.

Вже давно доведено, що кожен з нас творчо обдарований. І, як говорить відомий драматург О.Червінський: «ваше завдання не навчитись творити, а навчитись стимулювати ваші особисті творчі можливості». У цій методичній розробці я і пропоную способи і методи виявлення, розвитку і «підштовхування» творчого дару студента і зосередження його на сценарній творчості.

Навчитися писати сценарії – це мета, яка стане досяжною за умови, коли процес написання приносить задоволення. Важливо хотіти писати сценарій, а не написати.

Роберт МакКі писав: «Многие начинающие авторы даже не подозревают о том, что написать хороший сценарий так же сложно, как и симфонию, а в чем-то даже сложнее: композитор имеет дело с математической точностью нотной грамоты, а мы погружаемся в беспорядочную материю под названием «человеческая душа».

Існує міф, що для написання сценарію потрібне лише натхнення, що все це виключно інстинкт, щось на рівні підсвідомості. Ті, хто так вважають не розуміють, що є навик, є техніка, майстерність, які взаємодіють з тим, що у нас у підсвідомості. Потрібно вміння постійно імпровізувати, переглядати, переписувати, щось вирізати, щось додавати.

Бажання написати сценарій у кожного з нас виникає по-різному. Але чомусь відразу ми лякаємось, самі себе зупиняємо і не віримо в успіх. Найцікавіше те, що причини, через які ми не віримо в успіх завжди однакові: навчитись цьому неможливо; кому я потрібен зі своїми сценаріями; я ж знаю, що я нездара і т.д. Знайомі страхи, чи не так? Саме через них студенти частіше за все не вірять у свої можливості і опускають «крила». Який же вихід із ситуації?

Мені дуже імпонує думка Олександра Червінського, яку він виклав у дайджесті «Як добре продати хороший сценарій»: «Процес сценарної творчості, безумовно, може бути поділений на послідовні кроки та стадії, йдучи якими ви можете написати сценарій не тільки талановитий і емоційно захоплюючий, але й такий, що має при цьому товарний вигляд».

Процес сценарної творчості я зі своїми студентами починаю саме з маленьких підготовчих та послідовних кроків – вправ. А наш творчий девіз звучить так: «жодного дня без рядка». Що це означає? Писати, писати, писати!

Цю пораду, як і саму назву я запозичила у російського письменника Юрія Олеші. У своєму романі «Жодного дня без рядка» він писав про те, що сама ця книжка виникла в результаті упевненості автора в тому, що він повинен писати, хоч і не вміє писати так, як пишуть інші. Одного разу він якось по-особливому прислухався до старовинного вислову про те, що жодного дня не може бути у письменника без того, щоб не написати хоч рядок. Він почав дотримуватись цього правила і одразу ж написав цей перший рядок. Вийшов невеличкий, але закінчений уривок. Так сталося і наступного дня, і далі день за днем він продовжував писати ці «рядки».

Студентам з перших днів навчання пропонується завести «Творчий щоденник». Він може бути яким завгодно на вигляд і його зміст не підлягає перевірці викладачем. В ньому студент кожного дня повинен записати бодай один рядок, записати те цікаве, що сьогодні побачив, почув, прочитав.

Це ми називаємо вправою «Пишу про все». Це може бути цікавий вислів, крилата фраза, прислів’я, враження від подій або явищ, літературний твір, тощо. Так у початківців формуються навички - уважно спостерігати життя і фіксувати найважливіші, на їхній погляд, його моменти. З часом це стає професійною звичкою. А записаний матеріал - поштовхом до появи задуму майбутнього сценарію. Адже поштовхом може стати все, що існує в світі, навколо нас і в нас самих. І «хто знає, чи буде це випадкова зустріч, чи слово, яке запало в душу, сон, віддалений голос, сонячне світло в краплині води чи гудок пароплаву». (Паустовський «Золота троянда»)

На першому занятті я презентую студентам таку схему-табличку, яку назвала «Драбинка творчості».

Бажано не просто її показати, але і повісити на дошці перед очима. Кожен із студентів починає шукати себе на цих сходинках і коли розуміє, що не він один стоїть на сходинці «Я не буду цього робити», або «Я не можу це зробити (не вмію, не вийде) - перестає хвилюватися, відчувати себе нездарою на тлі інших і починає працювати. Їм стає цікаво рухатися вперед і після кожного заняття вони підходять до цієї таблиці і перевіряють на скільки сходинок піднялися і де зараз стоять. Це свого роду прописані кроки, які вони обов’язково зроблять, щоб досягнути успіху. І кожного разу, починаючи працювати над новим сценарієм, все буде починатися спочатку, з першої сходинки. А розуміння того, що мені вже це вдалося минулого разу буде стимулом рухатись наверх ще раз і досягати сходинки «Це ж так просто!»

Вправа «Фраза дня». На кожне заняття я приношу якусь цікаву думку, крилату фразу, тощо, яка стає ніби девізом заняття. Наприклад: «У мистецтві відсутність власних, осмислених творчих бажань, намірів, прагнень, мрій, творчих ідей категорично протипоказана». (І Чабаненко); «Звільніть свій розум від слова «не можу»; «Цельтесь в луну, даже если вы промахнетесь, вы все равно окажетесь среди звезд» (Мери Кей Еш).

Такі установки настроюють на робочий лад, піднімають самооцінку, дають поштовх для самостійної роботи, підґрунтя для пошуку, читання. Через деякий час студенти самі, без вашої вимоги, приносять на заняття самостійно знайдені фрази дня, які стимулюють їх до праці. Ще краще, коли ваша фраза дня відповідає темі навчального заняття.

Через деякий час, коли студенти вже отримали деякий запас теоретичних знань, я пропоную вправу «Творчий псевдонім». Кожен з них обирає собі псевдонім, наприклад: Володимир Кульмінація, Алла Ідея, Ольга Задум і т.д. Тепер, маючи такі гучні прізвища, вони вже точно будуть знати їх зміст і відчувати себе не просто студентами, а Авторами. Псевдоніми можна змінювати протягом навчання, здобуваючи нові знання, а можна залишити незмінними. Головне їм відповідати.

Кожну самостійну роботу, домашнє завдання ми презентуємо через вправу «Крісло автора». Студенти перетворюють звичайний аудиторний стілець на Крісло, прикрашаючи його у відповідності з темою творів, які будуть презентуватися. Це піднімає власну самооцінку, відповідальність, серйозне ставлення до завдань викладача, дисциплінує лінивих. Коли студент сідає в таке крісло і презентує свою роботу перед аудиторією, це створює таку атмосферу, в якій не можна бути нещирим і безвідповідальним.

Майже на кожному занятті, щоб перевірити і закріпити набуті знання, я читаю сценарії, написані студентами попередніх років навчання. Це ми називаємо «Сценарна скарбниця». Що це дає?

По-перше, студенти розуміють, що нічого неможливого не існує і вони теж зможуть навчитися сценарній справі.

По-друге, це потрібно для самостійної роботи на занятті. Вони вчаться вірно визначати і формулювати тему, ідею, композицію, сценарний хід, конфлікт сценарію і таке інше на конкретному прикладі, а не взагалі. Аналізуючи сценарії, вчаться логічно формулювати і грамотно висловлювати свої думки вголос.

Вправа «Складаємо оповідання». Студенти сідають півколом. Викладач пропонує першу фразу. Наприклад: «Сьогодні в наше місто нарешті прийшла справжня осінь». Далі кожен студент додає по одній фразі, продовжуючи думку попередника. Остання завершальна фраза за викладачем. Реакція студентів на результат такої колективної творчості – просто вибух емоцій, задоволення і бажання працювати далі. Адже на їх очах, майже з нічого народжується маленьке оповідання, в якому є тема, ідея, конфлікт, композиція – всі складові, без яких не існує літературного твору. Ця вправа спонукає до колективної творчості, розвиває вміння працювати в сценарній групі, коли різні думки треба підпорядкувати єдиному задуму.

Цікавою і корисною є вправа «Діалог за картиною» улюбленого художника, або за вибором педагога. Студенти освоюють навички створення діалогу. Наприклад, картина Федотова «Сватовство майора». Діалог написаний студенткою:

ГОЛОС: Барин приехали!

ОТЕЦ: Ну, наконец-то дождались. Здравствуй, гостюшка

дорогой!


НЕВЕСТА: Ой, батюшки, а я и не готова совсем!

МАТЬ: Живее, живее, поворачивайся. Да попроворнее.

НЕВЕСТА: Ой, маменька, страшно!

1 ПРИСЛУГА: А барышня наша – цветочек!

2 ПРИСЛУГА: А уж мила, застенчива. Просто – клад.

1 ПРИСЛУГА: А хозяину-то видать не терпится в дворяне выскочить.

2 ПРИСЛУГА: И то правда. Ей-же-ей не терпится.

МАТЬ: Быстрее, доченька, не томи гостя и не гневи батюшку.

НЕВЕСТА: Я уж лучше после…

МАТЬ: Куда ты? Стой говорю! Вот глупая. Не на плаху ведь идешь, а замуж.

НЕВЕСТА: И то верно. Чего ж так пугаться. Иду. Уже иду.
Одна з улюблених студентами вправ «Монтаж», завдання якої скласти логічне, з композиційною побудовою оповідання з вирізаних з газет та журналів назв статей. Студенти готують вдома по 5-6 заголовків статей. На занятті всі вирізки складаються разом, кожен витягає 5-6 фраз і складає своє оповідання. Кульмінація вправи, коли студенти складають оповідання разом з усіх принесених фраз.

Ці вправи - тільки початок, підготовка, перевірка та розвиток можливостей студента перед тим, як розпочати успішне та перспективне оволодіння складним процесом створення сценаріїв - першооснови театралізованого заходу будь-якого жанрового різновиду.

Студент, який з перших кроків серйозно та професійно підходить до виконання творчих вправ, а потім і до створення своїх перших драматургічних спроб, який прийняв до виконання всі умови цього роду творчої діяльності, запропоновані педагогом, працює послідовно і систематично, зможе створити сценарні твори належного рівня, які відповідають основним професійним вимогам.

Важливо, щоб студенти зрозуміли, що закінчення роботи над навчальним сценарієм і навіть позитивна оцінка – це не завершення сценарної роботи студента взагалі, а лише початок. Треба продовжувати вчитися, одержувати необхідні знання та навички, необхідний досвід. І писати, писати, писати! Жодного дня без рядка!

По закінченню вивчення навчальної дисципліни «Сценарна майстерність» кожен студент має велику папку сценаріїв. Це всі сценарії, створені студентами групи під керівництвом педагога за 3 роки. Цю папку я називаю скарбом. Це дійсно скарб, який допоможе на початку самостійної роботи після закінчення навчання.

Невелику частинку цього скарбу ви тримаєте в своїх руках. До неї увійшли роботи студентів спеціалізації «Видовищно-театралізовані заходи» та мої власні сценарні розробки з різних жанрів, вивчення яких закладене у Робочій програмі з навчальної дисципліни «Сценарна майстерність».

Особливо важливим і показовим є той факт, що всі сценарії цієї збірки були практично втілені на заняттях з режисури і показані на різних міських культурно-мистецьких заходах. Усвідомлення студентами того, що сценарії, над якими вони працювали, створені не для галочки, не для педагога, не заради отримання оцінки, надавало новий творчий імпульс і розуміння того, що сценарій – тільки початок цікавого творчого процесу назва якого «Видовищно-театралізований захід».
ЛІТЕРАТУРА

Аристотель. «Про мистецтво поезії» Москва, 1957

Житницький А. Драматургія масових театралізованих заходів» Харків, 2005

Червінський О. «Як добре продати хороший сценарій»

Роберт МакКі. «Історія на мільйон»

Олеша Ю. «Ни дня без строчки» Москва, 1980

Шубіна І. «Організація дозвілля і шоу програм», 2003

«ДЖЕРЕЛО»

Сценарій театралізованої композиції
Завіса відкрита. Сцена – чорний кабінет. Зліва і справа на ній розвішані аркуші паперу. Вони білого і темно-сірого кольору. На білих аркушах надруковані вірші, на темно-сірих - укази про заборону української мови. На заднику – білий екран. На екрані демонструється любительський фільм, де головні герої – це виконавці композиції.

ПРОЛОГ «Джерело»

Зміст фільму відображено цими віршованими рядками.

Скрізь тишу поринає ледь помітно мелодія життя

І скрізь роки відносить нас в минуле…

Безкрає небо хмарами крадеться,

Немов думки старого Кобзаря.

На горизонті ледь помітна постать

І крилами тріпоче птах – степний орел

У небо лине, летить він над землею по золотих степах.

Там хмара, промінь сонця, гірська річка,

Козак стоїть на березі самотньо,

Стоїть на варті, оглядає навкруги все

І, поринаючи думками крізь часи і простір,

Немов туман розсіюється небо.

І прапор проникає крізь віки,

Тріпочучись від сили вітру,

Зганяє безвісти всі біди навкруги.

Спускаючи свій погляд нижче,

Стоїть на видноті вже інший чоловік

І починає вірші іншим говорить.

Стоїть і декламує ці куплети,

Розмахує руками і кричить,

Немов не чують його інші.

А він продовжує, його це не гнівить…

А ось верба стоїть, під нею зажурилася дівчина,

А трішки далі – жіночка сидить,

Сидить віночок виплітає

І посмішка з’являється на мить.

Виходять у садок ще кілька пані,

Всі гарні, мов троянди навесні.

Зібравшись разом, всі вони рушають

По стежці уперед до нових днів,

І з посмішкою ми їх зустрічаєм

На сцені - ось вони!

(На музику накладається голос, записаний на фонограму.

ГОЛОС: Отак воно усе й пішло,

Що на початку було СЛОВО,

Тоді на світ з’явилась МОВА,

Назвімо третім – ДЖЕРЕЛО.

Людина в світі б не жила,

Коли б не мала джерела.

Ніби з екрану до нас виходять герої фільму.

СУЧАСНИК: Джерела наснаги,

СУЧАСНИЦЯ: Джерела відваги,

СУЧАСНИЦЯ: Джерела натхнень,

СУЧАСНИК: Джерела пісень,

СУЧАСНИЦЯ: Джерела всіх знань,

СУЧАСНИЦЯ: Джерела кохань,

СУЧАСНИК: Джерела тепла,

ВСІ: Віри джерела…

СУЧАСНИЦЯ: І джерело це –Україна,

Вона не вмре і не загине,

Не знищать підступи і зло

ВСІ: Святе і чисте ДЖЕРЕЛО!
ЕПІЗОД I «Говоримо українською?»

СУЧАСНИК: Хоч дивно це, але мене питають,

Чому по-нашому завжди я розмовляю.

І всім таким я мусив одвічати,

Що не люблю нічого позичати,

Ні перед ким схилятись не бажаю,

Що мову я свою чудову маю.

СУЧАСНИЦЯ: Я мислю мовою цією,

Я нею змалку говорю,

І рідною зову, своєю –

Це, де завгодно, повторю.

СУЧАСНИК: Чи знаєте ви, що існує така теорія, ніби серед населення всієї Європи та Азії, ми – українці – перші навчилися говорити!? Тобто наша мова народилася набагато раніше за інші мови Європи. Більш того – ми ще й вчили інших розмовляти!

СУЧАСНИЦЯ: Ми провели опитування серед близьких, родичів, знайомих та незнайомих на тему: «Чи говорите ви українською мовою?» І от що з того вийшло. Мову оригіналу збережено.

(При постановці ви можете замінити ці висловлювання на зібрані особисто вами серед ваших знайомих і незнайомих людей)

СУЧАСНИК: Марина, 22 роки

СУЧАСНИЦЯ: Інколи українською, більше російською. Якщо звертаються українською мовою, то я підтримую розмову на українській. А на російській мені простіше висловлювати свою думку. І література майже вся на російській мові!

СУЧАСНИК: Настя, 23 роки

СУЧАСНИЦЯ: Мову знаю і розумію, але розмовляю на російській. Тому, що вважаю що всі слов’янські народи повинні розмовляти російською.

СУЧАСНИК: Світлана ,38 років

СУЧАСНИЦЯ: Так, я розмовляю українською мовою, тому що живу в Україні, я українка, мої предки українці і розмовляли українською мовою.


СУЧАСНИК: Віка, 22 роки (племінниця)

СУЧАСНИЦЯ: Нет, я не говорю на украинском языке, я привыкла разговаривать на русском, чего я должна разговаривать на украинском!?

СУЧАСНИЦЯ: Олександр, 14 років (племінник)

СУЧАСНИК: Так, я говорю українcькою мовою, тому, що вона - моя рідна мова!

СУЧАСНИЦЯ: Людмила, 53 роки (сусідка)

Так, я говорю на українській мові, тому що нею розмовляли мої батьки.


СУЧАСНИЦЯ: Артем, 21 рік (студент)

СУЧАСНИК: В основному я розмовляю українською мовою, але не чисто. Родина моя говорить українською, але коли я вступив в університет, де всі розмовляють російською, з часом почав також говорити, і тепер мені важко перелаштуватись на чисту українську мову, адже я не всі українські слова в процесі розмови можу згадати.

СУЧАСНИЦЯ: Денис, 28 років (мій чоловік)

СУЧАСНИК: Ні,я не спілкуюсь українською. Потому что думаю на русском!

СУЧАСНИК: Лідія, 19 років (студентка)

СУЧАСНИЦЯ: Я розмовляю українською мовою тільки вдома. У моєму коледжі майже всі говорять російською, і іноді мені було не зручно, а інколи навіть соромно,і згодом я перелаштувалась на російську мову! Але навіть вдома я говорю не чистою українською, адже всіх слів я не знаю!

СУЧАСНИЦЯ: Денис, 21 рік (студент)

СУЧАСНИК: Я розмовляю українською мовою в своєму університеті, адже там багато моїх друзів, які розуміють і теж говорять українською. Але я розумію і тих людей, які говорять російською. Хоча до цього часу вони нею не володіли, адже є такі заклади, де вважають людей, які говорять українською «білими воронами» і навіть не спілкуються з ними. Це явище зараз звичне, адже більшість говорять російською і відкрито заявляють, як це круто, а українською, якось по-селянські.

СУЧАСНИЦЯ: Лариса 43 роки (сестра)

Так, я говорю українською мовою, тому що я з вільної України!

СУЧАСНИЦЯ: «А ви говорите українською?»

Учасники дійства спускаються в зал і беруть інтерв’ю. 2-3 відповіді.

СУЧАСНИЦЯ: Люди різні, думок багато. З чого ж саме почалося таке різноголосся, що було першопричиною того, що й досі відгукується в наших серцях болючим зойком минулого.



ЕПІЗОД II «Історія заборони»

Звучить різка,ритмічна музика. Учасники марширують, говорять речитативом.

СУЧАСНИЦЯ: Циркуляри, накази та постанови

В кайдани забили паростки мови,

СУЧАСНИК: Українська мова – лише жаргон,

СУЧАСНИЦЯ: Це діалект, що тримає фасон.

СУЧАСНИК: Бо знає кожен ворог у світі -

ВСІ: Щоб згубити народ, треба мову убити.

Учасники по черзі зривають темно-сірі аркуші зі стін і зачитують уривки з документів та «кидають їх на смітник історії». Це може бути великий залізний штир, на який ці папери настромлюють.

СУЧАСНИК: 1622рік - наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета. Спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» К.Ставровецького.

СУЧАСНИЦЯ: 1720рік - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

СУЧАСНИЦЯ: 1775 рік - зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

СУЧАСНИЦЯ: 1863 рік - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».

СУЧАСНИЦЯ: 1876 рік - Ємський указ Олександра II про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

СУЧАСНИЦЯ: 1888 рік - указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

Наступні укази звучать каноном, можливо навіть в запису на музиці. Фрази можуть вимовлятися не до кінця. Ключові слова - це дата і заборона.

1892 - заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 - заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1881 - заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 - заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1892 - заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 - заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1911 - постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 - заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1989 - постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».

1990 - прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

Рух на сцені зупиняється і в повній тиші звучить



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка