Сценарій свята Шевченко наш



Скачати 294.91 Kb.
Дата конвертації14.05.2019
Розмір294.91 Kb.

Мурованський НВК «ЗШ І-ІІІ ст. – дитячий сад»

Відкритий позакласний захід

«Благослови мене,

друже, славою святою»

.

Підготував класний

керівник 6 класу

Ващук Н.Г



Ведучий . Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень.
Ведуча  Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. 
 

Шевченко - наш. Він для усіх століть, 

Він - як Ісус Христос для України . 

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть, 

І з цим вогнем виходьте із руїни.

І стане вам певніше на душі, 


Засвітиться вона душею в храмі. 
Його слова - освячені ножі, 
Вони болять народові, як рани. 

 
Шевченків біль. Він протинає нас. 


І гнівом вибухає в кожнім слові. 
І крізь віки іде сумний Тарас 
Предтечею в терновому вінкові. 

 
Шевченко починається не з горя, 


Шевченко - уявіть собі! – не з горя, 
Шевченко – уявіть собі – з любові 
Правдиво, як із березня весна. 

Життя його – пекельник не позаздрить - 


Таїть в собі для світу таємницю. 
Як з березня у березень дорога, 
З весни у весну незворотний шлях. 

Ведуча. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати. 

Ведучий. Тарас був четвертою дитиною в сім’ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем. 

Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса , його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи , де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.


Учень НЕ НА ШОВКОВИХ ПЕЛЮШКАХ

Не на шовкових пелюшках
Не у величному палаці —
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила


Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась.

І Бог почув молитву ту


І дав душі убогій силу,
І в руки хлопцеві вложив
Співецьку чародійну ліру.

І виріс він, і кобзу взяв,


І струн її торкнувсь рукою —
І пісня дивна полилась, 
Сповита вічною тугою.

В тій пісні людям він співав


Про щастя. Про добро. Про шлю.
Будив зі сну, пророкував
їм вищу і найкращу долю.

Відкривається завіса. Молода жінка, підв’язана хустиною, у сорочці та спідниці, боса).



1а ведуча.

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

(Іде до копи і бере дитину).

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном

Над сином, сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою-таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

(Забирає дитину і виходить. На сцену вибі­гають діти, сідають на солому і вихваляються. З-за куліс звучать слова автора:

На Великдень, на соломі

Проти сонця, діти

Грались собі крашанками,

Та й стали хвалитись обновами).



  1. й хлопчик. Мені мати купила шапку...

  2. й хлопчик. Мені пошили сорочку...

  3. й хлопчик. Мені купили чобітки...

  1. а дівчинка. Мені купили гарну хустину...

  2. Збоку сидить сирота.

Сирота. А я... А я в попа обідала.

(Всі діти йдуть зі сцени). На сцені бідна си­рота залишається сидіти. Виходить молодий Т.Г. Шевченко).



Т.Г. Шевченко.

Сирота - собака має свою долю,

Має добре слово в світі сирота;

Його б’ють і лають, закують в неволю,

Та ніхто про матір на сміх не спита,

А Івася спитають, зарання спитають,

Не дадуть до ладу дитині дожить,

На кого собаки на улиці лають?

Хто голий, голодний під тином сидить?

Хто старця водить? Чорняві байстрята...

Одна її доля - чорні бровенята,

Та й тих людей заздрі не дають носить.


Учень .Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду

Нема куди прихилитись

Хоч з гори та в воду

В того доля ходить полем, колоски збирає

А моя десь ледащиця

За морем блукає.

Сценка

Дід: О, з’явилась приблуда! Катруся вже очі вигляділа, зорячи за тобою.

Тарас: Діду, а чому це з Микитою усі прощаються?

Дід: Виміняв його пан на хорта. Продав.

Тарас: Як це на хорта?

Дід: Така кріпацька доля, синку.

Тарас: Ну чому, чому я вранці не взяв його із собою подивитися на стовпи, що підпирають небо? Він вищий, то, певне, з могили побачив би ті стовпи. Якби Микити не було вдома, то пан не продав би його.

Дід: Значить, ти ходив аж до могили.

Тарас: Ходив, а стовпів так і не побачив.

Дід: Тебе хоч прив’язуй удома із твоїми вигадками. Добре твій батько каже, що з тебе вийде або щось велике, або ледащо. А якби ти заблудився?

Тарас: Та я й заблудився… Йшов до Моринець, а думав, що іду в Кирилівку . Проте з чумаками приїхав. Як справжній чумак. Діду, а я вже знаю, чому шлях називається Чорним.

Дід: Чумаки розказали?

Тарас: Еге ж.

Дід: Важка чумацька доля.

Ведуча А сам Шевченко ,як явище велике і вічне –невичерпний і нескінчений. Він росте і розвивається в часі, в історії. І нам ще йти до його осягнення. Шевченко –завжди попереду. До нього треба доростати усім життям.
Учень Два шляхи стелились перед ним…

Дві дороги виділись –дві долі.

Перша доля з поглядом палким

Шепотіла лагідно і …Доволі

Ну пощо тобі старі часи

З полинялим привидом гетьманським.

Полиши , забудь ,живи, як всі.

Безтурботно. Весело .- по панськи

Друга доля мовчки підійшла.

Хусткою запнута , сивокоса.

Строгим зором наче обпекла

На тобі, мій сину, кобзу.


Сценка № 2

«В широкий світ»

Тарас: ( виходить з хати дяка з вузликом у руках і скрадається до воріт )

Кінець!.. Кінець!.. Ні довше годі

Терпіти, жити наче злодій,

Мов заєць травлений. Сюди

Мені вже більше не вертатись

До …клятої цієї хати .-



Оксана: ( виходить з-за хати)

Тарасе!


Тарас:) (приклав пальця до вуст)

Цить!


Оксана: (тихіше) Ти що? Куди?

Тарас: Цить, не галасуй!

Оксана: (бере його за руки) Чому поблід ти? Чого дрожиш? Скажи, їй

Богу!


Тарас: Ходи там дальше не дорогу, там безпечніш.

Знаєш, терпіти знущань дяка не стало сил…

Не вчитель він – катюга лютий,

П’яниця злющий все пропив,

Все до шага. А школярів січе лозою, б’є і лає,

Не вчить, лиш морить і карає, Оксаночко…



Оксана: Тарасе, друже,

Ну, що ж… Я знаю, це болить,

Та що робити? Не сумуй же,

А лиш терпи.



Тарас: Ні, хто терпить ,того ще дужче б’ють.

Та цить! Тобі я, скажу, що скоїлося.

Це, бач, таке зо мною діло:

Ось п’яний дяк прийшов до хати,

Нас вибив – сам звалився спати.

Я, бачивши, що він лежить

На лаві п’яний, взяв лозину

І його висік…



Оксана: Що, дяка?

Тарас: Ні, ката свого! Бо й яка інакша плата…

Оксана: Бійся Бога, він тебе вб’є!

Тарас: Тепер він спить,

А я піду собі , небого

Далеко там, в широкий світ,

В цю безталанну Україну.

Скрізь живуть люди, - не загину,

Може до хати десь приймуть

І розуму навчатимуть.

Оксана: Загинеш, хлопче, на чужині,

В чужій незнаній стороні,

Ти ще малий такий…

О, ні! Не буде гірш, як в тій хатині

Колиб я вільний був! Тоді

Тарас:

Хлоп’ят не бив би без провини

Щодня, щоранку, щохвилини

Дячок – п’яниця лиходій.

За всіх покривджених сиріт

До бою визвав би я світ,

За всіх катованих і битих

Я став би на катів неситих,

Та ще немає в мене сил…

Оксана: Як в того вірлика без крил.

А я б при твоїм боці стала,

Тобі ,Тарасе, помагала.

1 школяр: (вказує на хату) Він ще там є? Збудивсь чи спить?

Тарас: На лаві п’яний дяк лежить.

2 школяр: (заглядає у вікно) А біля нього прут лозини.

Ну, лихо знов когось постигне!



Тарас: Його постигло хоч цей раз.

3 школяр: Ти бив його? Як? Ти, Тарас?

Тарас: Мовчи, ти краще! Заслужив

Такої дяк у нас заплати:

Я так і сік ,як він навчив,

Тепер я долі йду шукати;

Чей прийме хтось мене до хати,

Чей серця ще на світі цім

Не стали каменем усім.

1 школяр: Що ж ти робитимеш там, брате?

Ти ж ще не в силі працювати.



Тарас: Піду шукать тієї долі,

Що десь блукає в чистім полі,

Що я до неї все тужив.

Щоб мудрі книги міг читати,

Учитись гарно малювати,

Пізнати всі ці дива з див.

А повернувшись із чужини,

На службу стати Україні.

Прощайте, друзі, й ти, Оксано,

Прощай! Не плачте, не тужіть,

Туги і сліз не любить світ!

Шукати правду йду кохану,

А як найду, то все покину

Немов той сокіл у імлі

До вас, мої друзі прилину

Свою спасати Україну,

Збороти кривду на землі
Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.

Учень вірш Батько України

БАТЬКО УКРАЇНИ



Допитливим й мрійливим був,

Усе, що бачив і що чув,

Почувши все, тримав в душі.

А потім став писать вірші.

Писав про все: про свій народ,

Про гайдамаків й Січ козацьку.

Описував про польську шляхту,

Що не любили кріпаків.

Про тих проклятих паничів,

Що гнули їх з усіх боків.

Та мав він дар ще й малювати,

На полотні життя писати,

І мріяв він, що прийде час

І Україна буде вільна в нас.

Той час настав - усі ми вільні,

Скинувши пута, стали сильні.

Але, на жаль, є в нас мужі,

Які хотіли б від душі

Позакривать вкраїнські школи,

Щоб мови нашої не чуть ніколи.

Тарасе, батьку, ти могучий,

Стоїш на канівській ти кручі.

Ти бачиш все: поля, лани,

Як гарно в нас цвітуть сади,

Не дай, щоб це у нас погасло.

Пошли нам, батьку, свою ласку,

Щоб люди в нас в добрі жили

І свою мову берегли.




Ведуча Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:
Учень 6: …Не одцурайтесь своєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні громові,

Ні в дні підступно мовчазні,

Коли стоїш на крутизні

Один, чолом сягнувши птаха,

Й холодний вітер попід пахви

Бере і забиває дих,

Щоб ти скорився і притих.

Не одцурайсь, мій сину,

Мови. У тебе іншої нема.

Ти плоть і дух – одне-єдине

Зі словом батьківським – Людина,

Без нього – просто плоть німа.

Без мови в світі нас – нема!



Учень 7: Схаменіться,…

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Учень 8: Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Учень 9: Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!



Ведучий 1 До глибини душі вражає велика любов Шевченка до України . Тонкий ,ніжний лірик, він рідному краєві - справдешньому земному раєві - присвячує найсокровенніші слова, що йдуть від самого серця

Ведуча2 Українарозкішний вінок з рути і барвінку. Що над ним світять заплакані зорі…Поема жалю і смутку…Краси і недолі.

Учень Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий

І словом розумом святим

І оживи, і просвіти

…Молю ,ридаючи , пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило.

І на Україні понеслось

І на Україні святилось

Те слово- божеє кадило.

Кадило істини…

Ведучий 1 Слово поета росло з рахманного чорнозему, пісні і думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу красу світу бачив у жінці, у матері.

Учень У нашім раї на землі

Нічого кращого немає

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим

Буває, іноді дивлюся

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир нам Бога принесла



Учень

Пішла селом Катерина:

На голові хустиночка, на руках дитина

Вийшла з села- серце мліє, назад подивилась.

Як тополя стала в полі при битій дорозі.

Як роса та до схід сонця, покапали сльози

За сльозами за гіркими і світа не бачить.

Тільки сина пригортає. Цілує та плаче…

Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє,

Утерлася, повернулася, пішла…Тілько мріє.




Учень. Вірш А я чекала стільки літ

А я тебе чекала стільки літ

Я часом навіть марила тобою

І сипався на землю білий цвіт,

Вербове листя плило за водою.

Зів`яла та надієчка моя ,

що поєднати доленьку хотіла.

А я калиною цвіла,

При зустрічі тополею тремтіла.

Я стала би русалкою тоді,

Щоби тебе з долоні напувати.

Мою красу розп`яли москалі.

Ну а тебе постригли у солдати.

Земні дороги наші розійшлись,

Моя душа тепер твою шукає.

Голубкою здіймається увись,

То квіткою в підніжжі розцвітає.




Ведуча. Мандруючи Тарасовими шляхами, зупинимося в холодних казематах Петропавлівської фортеці, де утримували Шевченка до остаточного винесення вироку. За вікном - хоча примарна , але воля. На душі - пекучий біль і світлий сум, а в серці – віра у власну непохитність. 
Ведучий. Десять довгих років життя поета забрала солдатчина , обшуки, знущання. А найголовніше – заборона писати й малювати – те, заради чого жив поет. 

1.Забрали олівця. Папір забрали. 
Здається, уже гірше не бува. 
Краще б на горло ви мене скарали! 
А ви ж у мене вкрали всі слова… 

2.…Мовчати…Ні!...Це не моя стихія; 
Боротись – так боротись. До кінця! 
Терпіти буду. А мовчать – не вмію… 
О, дайте хоч огризок олівця! 
3.Дивився гнівно, зболено Тарас, 
Проти царя пішов, проти цариці. 
Не мертвих, а престольних на той час, 
Хіба ж таке коли кому проститься? 
4.Страждав Шевченко у неволі, 
Та не скорився грізній долі. 
Він і в кайданах на царя 
Спалив обух вогнем пера! 
5.Моя пречиста зоре, освіти 
Казармову печаль хоч тимчасово. 
Високістю своєю освяти 
Моє трудне і страдне моє слово. 
6.Літа снігів у душу намели, 
У крем’янющі спресувавши плити, 
Напитися б гарячої смоли, 
Щоб кригу, кригу тільки розтопити. 
Ведуча. Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за грат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета : невсипущими думками линув до України. 
Ведучий .Десять літ він знемагав під вагою російської солдатської муштри, а для волі України зробив більше , ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, ані його любов до людей на ненависть і погорду.

1 Мов отче наш , повторюю для себе 
Твої слова, що вийшли із-за грат. 
Раніше ти до мене сходив з неба, 
А нині завітав, неначе брат. 

 2 Лиха нам доля випала, Тарасе: 


За слово - тіло вмурували в мур. 
Тож хай слова живуть не для окраси, 
Нехай живуть, мов колос після бур. 
3 Не малюйте Шевченка сумним! 
Не малюйте із поглядом грізним! 
Як з живим привітайтеся з ним. 
І читайте, читайте допізна. 
4 Я не раз так стрічалася з ним. 
Він уміє в полоні тримати. 
Своїм словом високо святим 
Він дарує уяву багату. 
Читає мати «Кобзаря», 
Читає стиха і поволі 
Про гайдамаків, про тополю… 

Учень читає вірш Тарасові очі

В хатині бабусі моєї,

З-поміж образів на стіні,

Шевченко з світлини своєї

Дивився у вічі мені.

Той погляд був повен страждань,

І очі ті повні печалі,

І повні вони сподівань,

Що все буде краще надалі:

Що злагода буде у хаті,

В саду будуть вишні цвісти...

І буде усміхнена мати

Для доньок віночки плести.

І буде усміхнена мати

Синочкові, синові свому,

Сорочку нову вишивати

Квітками, як в них біля дому.

Не буде засмученим батько,

Утішеним буде із того,

Що хліба у домі багацько

І вистачить аж до нового.

Не буде сумна Україна,

Бо діти прилинуть здалека,

Зберуться під дахом єдиним

І … щастям заллються лелеки.

Тарасові сповнені очі

Любові, що лине від серця,

До краю — порогів праотчих,

Який Україною зветься.

В хатині бабусі моєї,

З-поміж образів на стіні,

Шевченко з світлини своєї

Дивився у вічі мені...



Ведучий. Безперечно, Шевченко - духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами. 
Ведуча. 
1. Вдивляючись в поетову судьбу 
Із кожним роком глибше і пильніше, 
Я думаю : а що, коли б він був 
Всього лише художником, не більше? 
2. Домалювався б і до нагород, 
До визнання, бо ж хист мав величезний. 
Але ж за ним стояв його народ. 
Німі раби стояли за Шевченком. 
3. За них сказав. За нас усіх сказав. 
Сказав за всі прийдешні покоління. 
Його свята апостольська сльоза 
Пропалює чорнобильське каміння. 
4. Якби мовчав… Та не гнівив… 
Та малював…То мав би й нагороди… 
То був би тільки дзеркалом доби, 
А став душею рідного народу. 
5. Якби ми вчились, так, як треба, 
Як напоумував Тарас, 
То наша доля-розтелепа 
Вже б не зітхала б: «От халепа!» 
Була б удатною якраз. 
6. Заповів поет нам жити 
«В сім’ї вольній, новій», 
А ще «волю окропити 
Ворожою кров’ю» 
7. Ми кайдани розірвали, 
Та їх треба зняти. 
Але й цього ще замало, 
В повний зріст щоб стати. 
8. Хай кожен з нас подумає собі: 
«А що ж бо я зробив для України? 
Чи я горю, страждаю в боротьбі, 
Чи повзаю по-рабськи на колінах? 
9. А що ж бо я? І відкіля мій рід? 
Чи я не осквернив свойого роду?» 
Лице Тарасове на тій сумній зорі, 
Яка зійшла з тривог мого народу. 

Ведучий. Український народ свято вшановує пам’ять свого безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та пісні, написані Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна слава народного поета – патріота. 
1. Ступаю там, де кожна порошина 
Вогненний дух поета зберегла, 
Де бронзою висвічує вершина 
Крутого, планетарного чола. 
2.Стоїть Шевченко на Чернечій -
До неба глобусом чоло. 
Здушив сіряк широкі плечі – 
Ніяк не вивільнить крило. 
3. Зійди, наш Батьку, з п’єдесталу! 
Розкрий народові вуста! 
Його так довго розпинали, 
Що не зійде ніяк з хреста. 
4. Прости нас, Батьку, Світоче й Пророче, 
До тебе йдем у щирім каятті, 
Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем, 
Бо неможливо жить у розбратті. 
5. Пошли нам ,Отче,мудрості й снаги, 
А в душах світлі помисли нести. 
Прости за все, Тарасе дорогий, 
Пророче,Батьку, Світоче, прости! 

Ведучий. національного поета Тараса Шевченка народ називає Генієм.  У переддень річниці від дня народження поета ми промовляємо найкращі 
слова вдячності та намагаємося глибше розкрити його талант найвищого 
ступеня. 

У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через двастоліття 


після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, 
тривожать душі? 

Ведуча Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом. Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння. 

Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України. 



Дума 2. Господи, який безлад у країні, і в душах українців, так, як у тебе у вірші:

«У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає –

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком, у куточку,

Гострить ніж на брата.

А той тихий та тверезий,

Богобоязгливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

В тебе час, та й запустить

Пазурі в печінки»…

Ось такі вони, українці. А що ж у твоєму рідному селі, Тарасе? Зараз дізнаємось.



Епізод «У селі»

Лунає фонограма «Шкільний вальс». З’являється хлопець з гітарою і цукерками, потім дві дівчини.

Дівчата. Коля, це ти?

Микола. Юля, Світлана! (Обнімаються).

Світлана. А що, більше ніхто з нашого классу не прийшов?

Юля. А как заканчивали школу – все обещали, что будут каждый год приходить.

Світлана. Давайте почекаємо. Ой, наша лава, на якій ми уроки прогулювали. Миколо, розповідай, як тут село сьогодні?

Микола. Ну, як село: із села всі втікають у місто, нікого з наших уже не лишилося. А з міста – в іншу країну. В цілому, немає єдності в державі, та й у селі теж. Усі живуть за таким принципом: «Моя хата з краю…»

Юля. Да, этот принцип действует везде.

Микола. Юля, а ти за ці роки життя в місті дуже змінилася.

Світлана. Казала, навіть якщо поїду жити в місто, не буду розмовляти російською.

Юля. Ну, понимаете, в столице Украины почти никто не разговаривает на украинском языке. Что вы все про меня, да про меня, а как ты?

Світлана. А я, мабуть, з вами вже ніколи не зустрінуся.

Микола. Чому?

Світлана. Їду жити за кордон – роботу престижну знайшла.

Микола. Світлано, невже з твоїми здібностями ти не могла знайти роботу в рідний країні?

Світлана. Мої здібності тут нікому не потрібні, я хочу впевненості у своєму майбутньому і в майбутньому своїх дітей, а в Україні це неможливо.

Микола. Але де ж ваше почуття національної гідності?

Світлана. Знаєш, як я можу охарактеризувати почуття національної гідності більшості українців? Пам’ятаєте, як колись писав Шекспір:

«Я кличу смерть, дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і безбожне бидло,

На правоту, що їй затисли рот.

На честь фальшиву, на дівочу вроду,

Поганьблену, на зраду в темноті.

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі.

І на мистецтво, під п’ятою влади,

І на талант, під наглядом штика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника».

Ось так.


Микола. Так, написано актуально. Шекспір – він і в Африці Шекспір. (Награє мелодію на гітарі).

Юля. Знакомая мелодія.

Микола. Це ж ми у школі співали «Українці мої» (Починає співати сам, потім і дівчата).

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роздивляюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми українці.



Голос із-за куліс. Микола, Світлано…

Усі. Це ж наші!

Біжать за куліси. Вмикається фонограма.

З’являються усі Думи.

Дума 2. Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі, волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слів велику силу,

Тай більш нічого.



Дума 1. Кричите,

Що бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!

Дума 3. І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете!



Дума 2. Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.



Дума 1. А то залізете на небо:

«І ми – не ми, і я – не я,

І все те бачив, і все знаю.

Нема ні пекла, ані раю,

Немає й бога, тілько я!»

Дума 3. Схаменіться! Будьте люде,

Бо лихо вам буде!

Розкуються незабаром

Заковані люде.

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками кров у синє море

Дітей ваших…



Дума 2. І не буде кому помагати

Дума 1. Одцурається брат брата

Дума 2. І дим хмарою заступить

Сонце перед вами.



Дума 3. І навіки проклянетесь своїми синами!

Дума 1. Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь.



Дума 2. Бо хто матір забуває,

Того бог карає.



Дума 3. Того діти цураються,

В хату не пускають.



Дума 2. Схаменіться, недолюдки,

Діти юродові!



Дума 1. Подивіться на рай тихий,

На свою країну.



Разом. Полюбіте щирим серцем

Велику країну.



Ведуча Шевченко зробив крок у реальність. Може, таки « у бога за дверима лежала сокира»

Ведуча Пророк містичним чином ожив, коли 19 січня з трибуни Майдану, де царювала цілковита безвихідь, і політики не знали , що робити в цьому тупику з сотнями тисяч людей, хтось сказав «Що робити ? Читайте Кобзаря» , там є відповідь. Уперші дні протистояння на Грушевського здавалося, що у кожного на устах крутилися дві цитати-«і вражою злою кров`ю волю окропіте» та « Борітеся-поборете»
Учень вірш Тарас на майдані

ТАРАС НА МАЙДАНІ



Він там був також, разом із нами,

Воював, кричав до хрипоти,

Щоб за дерев’яними щитами

Перший ряд назад не смів іти.


Над Петром схилявся чи Іваном,

Що неждано впали горілиць,

І витав, як сотник, над Майданом,

У серця вселяв несхитну міць.


“Будем панувати, брате-пане,

Згинуть воріженьки, як роса..."

Розквітали у серцях Майдани

І летіли ввись у небеса.


Кожен з них - Герой і легінь-красень,

На вустах звитяги вперта в’язь.

А найкращі - в Бога вже, Тарасе,

Ціла сотня, Батьку, вознеслась...


За свободу й долю, Богом дані,

Душі їх, зневіро, не тривож!

Догоряли шини на Майдані,

В тебе снайпер цілився також...


...Нині ти, Тарасе, певно радий,

Що нащадки подолали страх,

Дивишся згори на барикади,

І гордишся там, на небесах...



Ведуча А зараз давайте хвилиною мовчання вшануємо всіх борців, що віддали своє життя за волю України.
Ведуча Що маємо сказати сьогодні Тарасу ?

ТИ НАМ ПРОБАЧ...

Жовто-блакитна стрічка

Портрет прикрасить,

Погляд твій строгий

Наче пита: - Коли?

Ти нам пробач Там нагорі, Тарасе, -

Мали зробити більше,

Та не змогли.
Ворог завадив –

Мати хоронить сина,

Рани смертельні –

Не поклонивсь катам...

Бачив якби ти, Батьку,

Яка Вкраїна –

То би гордився і плакав,

Напевно, там.


Знову орда димами

Кривавить знизу,

Душі хрестами

Повиростають з трав.

Правнуку руку відтяли –

На ній був тризуб,

Аж до плеча.

Він не зомлів - мовчав.


Літом поля затоплять,

Як рани - маки,

Від канонади,

А чи громів від злив...

Нинішнє славне

Козацтво і гайдамаки –

З ворогом вчинять,

Батьку, як ти учив.


Може, тоді і розквітне

Вкраїна-ненька –

Виб’ємо гадів повзучих

Аж до ноги!

Тільки не скажемо

Більше на них воріженьки –

Вічні і Богом Прокляті вороги.
..Дивляться знов у небо

Гарматні жерла –

Ми за свободу

Платили не сотню літ.

Ми ще не вмерли, Батьку,

Ми ще не вмерли –

І вороги нам за все

Ще дадуть одвіт

Учень. Небесна сотня - це голос народу, голос українського серця.Ми повинні почути Шевченка , який і дорікає, і закликає, і гнівається, і ремствує, але і рятує, дає опору нації.
Ведуча. Послухайте уявний монолог Шевченка, або звернення до нащадків.
Учень. Не плачте, ваші сини, брати, батьки із Небесної Сотні змили ваші гріхи, тяжкі гріхи. Гріхи тих довгих років, коли очі були сліпими , а серця – незрячі .Від байдужості. Коли сиділи ви по хатах й перечікували той гріх . Ви спостерігали. Як помирали ті, на чиї гроші виливалися золоті портрети ідола.
Учень. Бодай кати їх постинали !
Учень.

Не вмирає душа наша.

Не вмирає воля

І неситий не виоре

На дні моря поле

Не скує душі живої

І слова живого

Не понесе слави бога,

Великого бога.
Учень. Застерігає Шевченко і новітнього агресора.
Обідрана, сиротою понад Дніпром плаче,

Тяжко-важко сиротині, а ніхто не бачить.

Тільки ворог, що сміється

Смійся , лютий враже!


Ведучий: Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і народ український, який пам’ятає його заповітні слова.
Каталог: uploads -> editor -> 5021 -> 436072 -> blog -> files
editor -> Формування критичного мислення на уроках інформатики Методика підготовки уроків з розвитку критичного мислення
editor -> Мистецька розминка
editor -> Індивідуальний характер перевірки
editor -> Литература Д. Наливайко стр. 6-14 читать, стр. 14 пис ответить на вопросы 1-3
editor -> Стратегія сталого розвитку України
editor -> Випускна творча робота Назва проекту: «Формування екологічних цінностей, здоров’язберігаючих факторів в умовах випереджаючої освіти для сталого розвитку»
editor -> Новинки психолого-педагогічної літератури Психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу в школі дуже актуально
files -> Сценарій свята Шевченко наш

Скачати 294.91 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка