Сценарій родинного свята «З родини йде життя людини»



Скачати 279.62 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір279.62 Kb.
ТипСценарій

Сценарій родинного свята

«З родини йде життя людини».

Мета: згуртовувати учнівський та батьківський колективи; розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї, вміння слухати й підтримувати мир і злагоду в родині; виховувати повагу до усіх членів родини.

Обладнання: квіти, рушники, серветки, народні прислів’я про родину, заголовок великими літерами, повітряні кульки, дитячі малюнки та учнівські твори про сім’ю.



Прислів’я:

Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина.

Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.

Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Живуть між собою, як риба з водою.

Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Де одинець — хазяйству кінець, а де діток сім, там щастя усім.

Матері ні купити, ані заслужити.

На сонці тепло, а біля матері — добре.

Добре в тій родині, де усі єдині.


Слово класного керівника.

Доброго дня, шановні батьки та рідні! Я дуже рада, що ми всі тут зібралися на святі «З родини йде життя людини». В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Родина – це не тільки родичі, це друзі, наш клас, школа й увесь народ.

Батьки – це найцінніше, що є в кожної дитини.

Для мене, крім моїх батьків, родина – це мої 15 учнів, з якими ми несміливо 1 вересня 2012 року переступили поріг 5 класу. Спитаєте, чи було страшно? – Так! Але на сьогодні ми – дружня, цікава, єдина родина. І я намагаюся робити все, аби зберегти родинний вогник у кожного з них.
Комп’ютерна презентація про клас.
1.Сьогодні у цій залі свято,

Ми дуже раді всіх вітати!

І, сподіваємось, що кожен

Для себе щось узяти зможе.

2. Хтось настрій добрий запозичить.

Бо посмішка усім нам личить.

Хтось - слову доброму зрадіє,

Бо про добро усі ми мрієм.

3.Та починати вже нам час.

Сюди ми запросили вас,

Аби всім разом у дружнім колі,

В домівці нашій - рідній школі

Сердечно й щиро привітати



З сьогоднішнім родинним святом.

4.Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі!
5.Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тата, бабусі, дідусі,

Сестрички, братики — усіх нас так багато!

Нам так хотілось, щоб зібрались всі.


6.І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці прекрасні дні.

Здружитися щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.


7.Бо це ж чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.


8. Сьогодні свято. Пісня хай лунає,

І хай щасливим буде кожен день.

Батьки і діти — і душа співає,

Тож хай лунає більше тих пісень!

Діти виконують пісню «Ой, зелене жито, зелене».
9.

В сім’ї розпочинається життя дитини,

Тому від мами й тата в неї все!

Тож усі звички й правила з родини

Дитя в життя з собою понесе.

10.


Тому народ не раз попереджає:

Гни деревце ще поки молоде.

Вчи діток, як малі — це кожен добре знає,

Від цього правила не дінешся ніде.


Виходять хлопчики і дівчатка, починають розмову одне з одним про сім’ю.
1 дівчинка. Скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

2 дівчинка. Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’я — це сім Я! Це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато і п’ятеро дітей! Це найменше! Зрозумів?

1 хлопчик. Тепер ясно, зрозуміло. То що, у мене сім’я неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей...

2 хлопчик. Отож — неповна. А треба, щоб було так, як у народній приказці: «У нашого Омелька — невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько і мати, та їхні три брати»!

3 дівчинка. Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають, як кого звати... Бо ж їх так багато...

4 дівчинка. Не забувають, не бійся! Зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!

3 хлопчик. У великій сім’ї діти виростають дружними, роботящими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої сім’ї. А як росте одне дитя, воно частіше буває егоїстом, жадібним, бо звикло, що все — для нього одного...

4 хлопчик. Мабуть, так, бо й народна мудрість говорить про це. А знаєте, як багато прислів’їв є про сім’ю.

5 дівчинка. Так, бо колись в українській родині було багато доньок і синів, росли вони дружними і добрими. Як буде дружно, то не буде сутужно, каже народна мудрість. Тому-то в нашого народу є стільки приказок і прислів’їв про родину, батьків і дітей, що всіх і не перелічиш. От послухайте кілька прислів’їв про сім’ю. Вони багато чого навчають. Наприклад, «Яблучко від яблуні недалеко відкотиться», «Яке зіллячко, таке й сім’ячко».

5 хлопчик. Є ще таке прислів’я: «Яка гребля, такий млин, який батько, такий син» або ще «Добрі діти — батькам вінець, а погані — батькам кінець».

6 хлопчик. Я таке знаю: «Яке дерево, такі його й квіти, які батьки, такі й діти», «Які мамка й татко, таке й дитятко». От ще одне дуже гарне прислів’я: «У кого є ненька, у того голівка гладенька», «Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане», бо «Мати одною рукою б’є, а другою гладить».

7 хлопчик. Справді кажуть: «Нема того краму, щоб купити маму», бо «Все купиш, лише татка і мами — ні!» Тому цінуймо, діти, свою сім’ю, свою родину, щоб не бути у цьому світі одинокими. А про батьків недаремно народ наш каже, що від малих дітей голова болить, а від великих — серце. Батьки наші піклуються про нас, думають, оберігають від біди, годують, вчать, виховують і найголовніше — дуже нас люблять, понад усе на світі. Тому діти повинні вчитися бути добрими, чуйними до своїх батьків, до всієї своєї родини. Адже це найдорожчі люди на цілому білому світі. А тому за науку цілуй батька й неньку в руку.
11.В дитини від родини чуйність, ласка.

І від родини в неї доброта.

В сім’ї для неї оживає казка,

І кожна стежечка в житті — проста.

12.Бо є підтримка тут і є порада,

Турбота є, любов, а ще — тепло.

І задоволена дитина, дуже рада.

Тож хочеться, щоб завжди так було.

13.Повага і взаєморозуміння,

Щоб стали нормою в родині повсякчас.

Хай рідних душ ясне палахкотіння

Батьків й дітей єднає кожен раз.

14.Бо ж діти, мов пташата у гніздечку,

До маминого туляться тепла,

І до татусевого доброго сердечка.

Тож треба, щоб любов в сім’ї жила.


15.Любов в сім’ї для всіх-усіх важлива,

Бо зігріває і лікує нас вона.

Любов земна — це справді дивне-диво,

І нам потрібна лиш вона одна.

Це ж від любові квітка зацвітає,

І пташки співу в лісі навесні

І від любові серденько співає,

А дні стають чарівні і ясні.

Усе найкраще в світі від любові!

Це найсвітліше ніжне почуття.

І ми тоді на подвиги готові,

Коли любов приходить у життя.




Класний керівник

А зараз проведемо гру «Упізнай свою родину» Прослухайте родинні твори, які напередодні написали ваші діти. Молодці, справились із завданням.


1.Матусю рідна, я тебе кохаю,

Бо ти найкраща, матінко моя.

Ти все для мене робиш, я це знаю,

Тож бути доброю у тебе вчуся я.

І бути мудрою, й таке ж терпіння мати,

Вродливою я хочу бути, як і ти.

З шляху правдивого ніколи не звертати,

А прямувати чітко до мети.



Класний керівник

Хай ваші стрсунки з матір'ю будуть такими ж щирими і чуйними, як у цьому діалозі матері й сина.



Син.

Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду.

Мати.

Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

Мати.

А той, сину, хто виріс у горі —

Не часто на зорі дививсь.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

Мати.

Наша доля, мій сину, як море

Той пливе лиш, хто має човна.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про роки

Чи спливають помітно вони?

Мати.

Роки, сину, помітні, допоки Матерів пам ’ятають сини.

Хай ваші стрсунки з матір'ю будуть такими ж щирими і чуйними, як у цьому діалозі матері й сина.

Син.

Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду.

Мати.

Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

Мати.

А той, сину, хто виріс у горі —

Не часто на зорі дививсь.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

Мати.

Наша доля, мій сину, як море

Той пливе лиш, хто має човна.

Син.


Розкажіть мені, мамо, про роки

Чи спливають помітно вони?

Мати.

Роки, сину, помітні, допоки Матерів пам ’ятають сини.
2.Батько – суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Недаремно кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали, саме така є батьківська любов. Однак приклад батька, його слово, наказ були законом, нормою виховання. Недаремно казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько». Батьків приклад неодмінно засвоювався дітьми. Існує приказка: «Яка гребля – такий син, який батько – такий син».
3.У мене таточко серйозний і правдивий.

І я таким же бути в нього вчусь.

Ми завжди разом, тому я щасливий.

І труднощів я також не боюсь.

А все робити вчуся так, як тато,

І вже навчивсь ремесел багатьох.

І хоч роботи завжди в нас багато,

Та все здолати можемо ми вдвох.


СЦЕНКА. Герої: Автор,тато , син. На середині кімнати стоїть диван,тато читає газету.

Виходить син, несе підручник, зошит, ручку.

Автор.

Що за радість, що за свято?



Вже прийшов з роботи тато

Поки мами ще немає,

Тато сину помагає
Син.

Я прийшов до тебе тату

Щоб поміг рішить задачу.

(Тато читає газету, піднімає очі на сина.)


Тато.

Ти мені не заважай

Прийде мама—почекай

Тут таке цікаве пишуть.

Цього зараз я не лишу(показує на газету)
Автор.

Син,похнюпившись пішов

Ту задачу мордувати

Ну а тато на дивані

Сів газету дочитати
Автор.

Раптом знов синок прийшов і до тата промовляє


Син.

Я задачу розв'язав

Але хочу щось сказати

Там на кухні кран порвав

Треба ж відремонтувати.(показує в бік кухні,потім іде,ТАТО ПІДВІВ ОЧІ НА СИНА.)
Тато .

Ну чого ти причепився

Я від тебе вже втомився

Мама прийде,поміркує

Крана того зремонтує.

(Тато,щось носом повертає в бік кухні і нюхає.)


Автор .

Тато носом потягнув

Щось недобре він почув.
Тато.

Слухай сину, що це так,Тягне смаленим на смак.

(Син іде до тата і махає рукою в бік кухні)
Син.

Це пусте, ти не хвилюйся

В кухні ,щось у нас горить.

(Тато стривожено розводить руками)


Тато.

Та чому ж ти не говориш?

Та чому ж ти все мовчиш?
Син.

Скільки буду говорити?

Мама прийде погасить.

(Тато зривається з місця біжить гасить)


Виходять всі: автор,тато,син.

Автор.


Ось таке буває часто

Коли вдома –тато й син


Син.

То нема порядку в хаті

То сходити в магазин
Тато.

Але кожен добре знає

Хто нас в домі виручає
Автор.

Не сумуйте ж татусі

Мама ж голова в сім`ї
3.Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,

А скільки любові у них і тепла!

Вони для дітей означають багато,

Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Бо тато і мама — це рідні нам люди,

Рідніших у цілому світі нема.

4. З батьками дитина захищена буде,

І душу дітей не остудить зима.

Два слова крилатих — і серце радіє!

Й летить наче пташка в ясне майбуття.

Вони нам дали і натхнення надію,

Й найбільше у світі — це наше життя!


Дівчинка. Це можна проспівати, як частівку.

Українка я пригожа,

На свою бабусю схожа

І на маму, і на тата,

Вмію вже всього багато!

Вмію пічку розтопити

І родину пригостити.

І варити, й вишивати,

Танцювати і співати.

З радістю іду до школи,

Не лінуюся ніколи.

Щире й добре серце маю,

Всім завжди допомагаю.

Не люблю я довго спати,

Вмію з сонечком вставати.

Роботяща я так само,

Як мої татусь і мама.

5.Кожен з нас добре знає своїх бабусь та дідусів, цих невтомних трудівників, скарбничих мудрості нашого народу, зберігачів сімейних традицій, цікавих казкарів. Вони люблять нас, своїх онуків, передають нам свої знання і уміння.

(Розповіді учнів про бабусь та дідусів з представленням речей, створених їхніми руками. Можливо, бабусі самі поділяться своїми уміннями в класі, розкажуть щось цікаве).
6.Я про бабусю хочу розказати,

Вона у нас — це справжня доброта.

Вона все вміє, шити, готувати,

Хоч доля у бабусі непроста.

Які пісні вона для нас співає!

Які казки приходять з нею в сни!

Вона історії, легенди різні знає,

А в погляді її — тепло весни.



Сценка

Онук. Ой, бабусю, а ваших косах вже чотири сиві волосинки,
А вчора було три. Чого це посивіла ще одна волосинка?


Бабуся. Від болю любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка.

Онук. А від чого вас боліло серце?

Бабуся. Пам’ятаєш ти поліз на високе - високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тонесенькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

Онук. Бабусенько, люба. А як я вилізу на високе-високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?
7. Цікаві у нашого народу казки і легенди. їх моя бабуся стільки знає, завжди онукам розказує. І мені здається, що це невичерпне джерело, якому немає кінця і краю, бо кожен раз з’являється щось нове, на кожну подію в житті, на кожну пригоду.
Хлопчик: – Розкажи, бабусю, що таке добро?

Бабуся: – Це коли накажеш так робить собі, Як хотів, щоб інші вдіяли тобі.

Можеш віник взяти й хату підмести,

Чи старій людині щось допомогти,

Пташка замерзає – то зігрій теплом,

Татові і мамі будь помічником.

Захворіла киця – взнай, що їй болить,

А сумному душу спробуй звеселить,

Квітці, що в горщечку, принеси води,

Щоб ти чув «спасибі» від усіх завжди.

Ти прийди до ближніх, ніби Бог прийшов,

І пожнеш довіру, лагідність, любов.

Хлопчик: – Є поля, садочки на землі моїй. Де ж добро те сіять?

Бабуся: – В людські душі сій!

Хлопчик: – А якщо зростуть там бур’яни лихі?

Бабуся: – Значить, замість зернят сіяв реп’яхи.

Хлопчик: – Як же так навчитись правильно робить?

Бабуся: – Вчить нас Слово Боже, як по правді жить.

Поки ще не пізно, часу не марнуй,

Наберись терпіння, Біблію штурмуй.

Зрозумівши Слова Божого вчення,

Ти брести не будеш, рідний, навмання.

Вчись тепер, бо років вже не доженеш,

Що тепер посієш, потім те пожнеш.

Як твоя стежина з Богом пролягла,

По життю крокуєш і не робиш зла.

Бог дарує мудрість, спокій, мир, любов,

Щоб і ти міг людям дарувать це знов.

Зігрівай серця їм, не роби біди,

І пожнеш любові неземні плоди:

У промінні слави з Богом будеш йти,

Так знайдеш повагу й добру шану ти.
8.Моя бабуся краща поміж всіх,

Вона всіх приголубити уміє.

У неї добрі очі, щирий сміх,

Її побачу і душа радіє.

У неї в серці стільки доброти,

Неначе море, стільки в нім любові.

Все зрозуміє і за все простить,

І лине щирість в кожнім слові.

І стільки правди й мудрості в словах,

Ну, що не скаже, вислів це крилатий!

І стільки ніжності в простих її піснях,

Що з нею кожен день, мов свято.


9. Мій дідусь, як починає розповідати страшні казки, то я намагаюся у ковдру закутатися і навіть ногу боюся з-під неї висунути. Так страшно стає, ніби все оживає. Мій дідусь — це справжній казкар. Я його так люблю! Навіть не уявляю свого життя без нього. Такий він у мене лагідний і жартівливий.
10.Я розкажу вам про свого дідуся,

Бо він у мене справжній трудівник.

І я у нього працювати вчуся,

Й тримати слово, як дідусь, вже звик.

Тож з дідусем завжди ми разом всюди,

І нам удвох і горе — не біда!

Про нас тепер уже всі кажуть люди:

«Старий з малим — це нерозлийвода!»


11.Дідусь у мене знахар душ людських,

Він не чаклун, лиш душі людські знає.

Люблю його казки, веселий сміх,

А він людей, немов книжки, читає.

Про кожного він правду поведе,

Чи добре й людяне воно та путнє.

Як чоловік себе в житті веде,

Розкаже і минуле, і майбутнє.

Здається, мудрості його немає меж,

Бо ж він, мабуть, усе на світі знає.

І я таким стараюсь бути теж,

Щось особливе з дідом нас єднає.


Виходить дідусь з онуками.

Дівчинка: Це дідусь хороший мій, –

Звуть дідуся – Веремій.

Так він дивно розмовляє,

Що попробуй зрозумій!

Цілий день мій брат, мов дзиґа!

Спать пора, а він все біга.

Ще й гукає: – Я не ляжу!

А дідусь ласкаво каже:



Дідусь:От якби ти зараз ліг,

Ти б заснув без задніх ніг!



Дівчинка: І питає братик в нього:

– Де ж у мене задні ноги? –

Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.



Бабуся: Спір у братика й сестрички:

Хлопчик: – То горобчик!

Дівчинка: – Ні – синичка!

Бабуся: Та – своє, а той – своє…

Тут дідусь наш устає

І розводить він руками:

Дідусь: – От найшла коса на камінь!

Дівчинка: Я дивуюсь: – Чудеса!

Де ж той камінь? Де коса? –

Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.



Хлопчик: Я, сестричка й менший брат, –

Втрьох збирали виноград.

Сперечалися ми все,

Хто з нас кошик понесе?

Дідуся ми розгнівили:

Дідусь: – Що ви кашу заварили?

Дівчинка: – Де ж та каша? – мовив брат, –

Ми збираєм виноград! –



Діти (разом): Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.



Хлопчик: Фарбував дідусь підлогу, –

Ми стояли біля нього.

Тільки щіточку взяли, –

Жовту фарбу розлили!..

Він у нас питати став:

Дідусь: – Хто це дров тут наламав?

Хлопчик: Здивувалися ми знову:

– Це ж бо фарба, а не дрова!..



Хлопчик: І говоримо відверто:

Діти (разом): – Любимо його ми вперто.

Дівчинка: Просто в нього давня мова –

Того віку ще розмова.

12.Я дуже щасливий, я дуже багатий –

Радію, співаю, сміюсь.

У мене є мама, у мене є тато,

Сестричка, бабуся, дідусь.

Я дуже люблю свою рідну матусю,

І татом пишаюся я,

У мене найкраща на світі бабуся

Й маленька кумедна сестра.

Але я скажу вам від щирого серця

Дідусь – найвірніший мій друг,

Він мудрий і добрий, хоробрий і щедрий,

А я – його любий онук.


13. Оте, щось особливе, яке єднає нас зі своїми дідусями і бабусями, з нашими родичами, тітками, дядьками, сестрами, братами, — це наш рід, наша родина, близькі по крові люди. Каже ж народне прислів’я, що «Рідний, хоч не поможе, то заплаче, а не заплаче, то хоч скривиться», бо він рідний, від нього ми можемо сподіватися на підтримку, співчуття, допомогу. Здавна так і було в Україні, що родина була підтримкою і опорою для всіх родичів. Тому й вижили ми в цьому світі і збереглися.
14. дитина. Тож доброму роду нема переводу. Хай завжди так буде, як говорить народне прислів’я «Як велика і дружна родина, то минає лиха година». Бо кожен несе відповідальність один за одного, у кожного за інших болить серце. У великій родині немає заздрощів і непорозумінь, а є велика людська любов, яка зобов’язує людей бути чесними, справедливими, добрими.
15. Глибоке коріння — високе гілля... Це ми, діти, пишна крона цього дерева. Усі братики і сестрички, друзі, однокласники, знайомі, одне покоління — усі ми — це і є те високе гілля, майбутнє кожного роду, всієї України.

1. Якщо ми будемо знати, якого ми роду, будемо вивчати своє коріння, то наша земля буде процвітати і ніколи не загине. Адже здавна в Україні знають про це, цінують родину, бережуть спогади про своїх працьовитих і героїчних предків, які дали життя українському роду людському.


2. Тому ми — молоде покоління, яке прийшло на цю землю жити сьогодні, повинні бути гідними нащадками наших предків, мусимо знати, берегти і примножувати все те, що заробили важкою працею, здобули у нелегкій боротьбі наші пращури. Це ті надзвичайно цікаві та багаті традиції, звичаї, які склалися за віки, і самобутню культуру та побут України, і нашу рідну українську мову, і волю та незалежність нашого народу.

3. Сьогодні ми ще діти, вчимось у школі, здобуваємо знання, вивчаємо історію свого народу, заглиблюємося у далеке і не дуже далеке минуле, щоб краще пізнати світ, рідний край, свій народ. Нам цікаво все на світі, адже ми пізнаємо цей світ, свій рід, стосунки і взаємини у суспільстві, у родині, переймаємося всіма подіями, які відбулися або відбуваються сьогодні. Наше серце сповнюється добрими почуттями, любов’ю до свого роду, до рідного українського народу, до нашої Вітчизни.


4. І це чудово, адже не може дитина рости байдужою до світу, бо у ній — гаряче, чисте та добре серце українця. А українці з прадавніх часів були чистими душею і добрими, працьовитими і волелюбними, люблячими і щирими людьми. Тому і ми зростемо саме такими: добрими, волелюбними, світлими, працьовитими, люблячими, щирими, чесними людьми. Це наш обов’язок — вирости саме такими, бо ми ж спадкоємці свого роду.
5.Родина — стовбур дерева міцного.

Це батько й мати, бабці й дідусі.

Тітки і дядечки всі до одного,

Ну, словом, родичі й близькі усі.

І є ще предки давні — це коріння,

Що глибоко у цій землі лежить.

А діти, діти — нове покоління,

Це пишне гілля, що увись летить.

Родинне дерево ось тут укоренилось,

На цій землі, у рідному краю.

Й новим гіллям так щедро розпустилось

Та має біографію свою.

Потрібно всім це дерево вивчати,

Бо ми господарі на цій святій землі.

Коріння роду треба добре знати,

Дітей навчати, поки ті малі.

Бо що то за людина без коріння?

Як перекотиполе, що летить...

Без роду-племені, його благословення

Не може праведно на цій землі прожить.


Класний керівник.

Сьогодні на святі ми розглянемо родинні дерева, що їх зобразили учні нашого класу. Це дуже цікаво, тому що кожна людина повинна знати своє коріння, з якого роду вона походить, від кого вона успадкувала ті чи інші ланцюжки свого генетичного коду. Це не тільки цікаво, але й дуже важливо, тому що ми велика і дуже давня нація, живемо на цій землі вже багато тисячоліть. Тому треба знати, з якого ми роду, з якою метою прийшли на цю землю, для чого ми живемо. Отож, настав час для ознайомлення з родинними деревами. (Слово надається чотирьом-п’ятьом учням класу, які зобразили найповніші родинні дерева.)


Слова вдячності (бліцопитування). Прийом «Мікрофон»
Класний керівник. Як уже було сказано, найбільшою цінністю, яка є у ваших сім’ях – це любов, повага до батьків. Я прошу дітей швидко подумати і продовжити речення: «Я поважаю батьків за те , що...»

( Діти по черзі говорять)

Завдання батькам. «Більше всього я ціную в своїй дитині ...»

( Батьки по черзі висловлюються )


Класний керівник. Як бачимо, любов між батьками і дітьми – взаємна. Ваші діти склали прохання до вас батьки (те, що слід запам’ятати)

(Діти по черзі зачитують пункти меморандуму й урочисто передають батькам. На кожному примірнику - особисті підписи дітей.)



Класний керівник. Від ваших дітей прозвучали ось такі прохання до вас, батьки. Проте хочу звернутись і до вас, любі діти.

Пам’ятайте! Як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас. Бережіть здоров’я батьків.

Звучить пісня «Родина-родина — це вся Україна». На її фоні діти розповідають про своє дерево роду.
Діти виконують пісню

6.Хлопчик. Тепер і погратися можна, правда? Любите гратися? Ну, тоді давайте звернемось до народної мудрості. Здавна, наш народ дуже цінував родинні стосунки, сім’ю, добробут. Тому скарбничка прислів’їв та приказок постійно поповнювалась.

Я пропоную вам вставити пропущені слова у прислів’я та приказки про родину. У грі беруть участь як діти, так і батьки. Хто знає відповідь – піднімає руку та отримує бал.

«Без сім'ї нема щастя на землі», «З родини йде життя людини».

«Який рід, такий плід», «Яке коріння, таке й насіння».

Умів дитину породити, умій і навчити»,

«Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив»,

«Не та мати, що породила, а та, що виховала».

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Від малих дітей болить голова, а від великих - серце.

Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.

Шануй батька й неньку - буде тобі скрізь гладенько.

До свого роду хоч через воду.

Ви просто молодці що знаєте український фольклор.


7.Дівчинка. У мене інша гра. Кожен тато і мама знає, мабуть, про що мріє їхня дитина. Тому виходить тато або мама з дитиною. Сідають обоє на стільці, спинами один до одного. На листочках однакового кольору для кожної родини пишуть мрію: дитина пише свою, а мама або тато пише те, про що думає, що мріє йот дитина. (Пишуть, а потім здають листочки вчителю, який читає мрію дитини і батьків.)
8.Хлопчик. Зараз батьки і діти будуть знову гратися. До столів виходять один з батьків і його дитина. На 3-х столах лежать пелюсточки квітів. На кожній пелюсточці написане одне слово. З них треба скласти квіточку так, щоб прочитати народне прислів’я. Хто перший впорається з завданням, той і переможець. (Нащо ліпший клад, як в родині лад. Годуй діда на печі, бо і сам там будеш. Матері усіх дітей жаль, хоч найбільшого, хоч найменшого.)
Діти виконують пісню про батьків.

Класний керівник.Вашій увазі пропонується конкурс, але спочатку попросимо вийти на середину залу двох тат. Конкурс називається «Найоригінальніша канапка». Перед вами на столі – різноманітні продукти: батон, майонез, цукерки, ковбаса, крекер, крабові палички. Ваше завдання: за 1 хв. зробити оригінальну канапку і придумати їй назву. Час пішов…Тепер подивимось, як ви їх зможете з’їсти. Смачного вам!

Конкурс для мам (викликаються дві мами) «Забий цвях»


Оскільки зараз – дуже непростий час, і інколи жінки змушені замінювати дітям і батьків, вони повинні вміти володіти молотком і цвяхами.
Ось ваше завдання: хто швидше заб’є цвях у дерев’яний брусок. Перевіримо, наскільки в наших мам точна рука і гостре око.

Конкурс для тат «Пришиття ґудзика»


Це ніби проста справа, але інколи викликає труднощі. Вам потрібно якнайшвидше пришити паперовий ґудзик.
Так, робота виконана. Подивимось чи якісно. Як бачимо, наші тата вміють готувати канапки і пришивати ґудзики.

Конкурс для мам «Угадай дитину по руках»


Діти ( 6 – 7 учнів) стають у коло. Мамі зав’язують очі. Вона повинна по руках впізнати свою дитину.

Конкурс «Пантоміма». Викликаються батьки по черзі. Завдання: показати дітям загаданий предмет, який вони повинні відгадати.


( Слова – телевізор, парасолька, чайник, кенгуру, збір врожаю восени, літо)

Конкурс №2


„У світі тварин”. За умовами конкурсу діти повинні жестами, рухами, мімікою показати тварину так, щоб батьки впізнали і назвали її.(Пропоную кота, страуса, хом’яка, рибу ( Нагорода переможців.)

Цей конкурс показав, що батьки і діти розуміють один одного без слі


На завершення давайте спробуємо доторкнутись до ідеалу та намалювати уявний портрет ідеальної дитини, та ідеальних батьків.

Клас умовно об’єднується у 4 групи – по 2 групи батьків та дітей, які за 10 хв. повинні викласти на папері своє бачення ідеалу дитини та батьків. Далі – захист проектів.


9.Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонитися доземно ми повинні,

За диво й за життя своїм батькам.

Батьки для нас — це найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.


10.І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів!

Родині ми складаєм славу нині,

І скажемо багато добрих слів.

Бо все найкраще в дітях від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта.

Усі традиції народні і святині,

Та мудрість й віра чиста і свята.



Класний керівник

А зараз ми з вами складемо вірші про маму. Останні слова в кожному другому рядочку добиратимете всі разом у риму до попереднього.

Всі стежинки і дороги

Йдуть від рідного... ПОРОГУ.


Нас життєвими стежками

Всіх ведуть за руку... МАМИ.


Все для нас вони зробили,

Щоб ми в світі не... БЛУДИЛИ.


Мама любить нас! Так само

Кожен любить рідну... МАМУ.


Вміє мама захистити,

Може дітям все... ПРОСТИТИ.


Що б не трапилося з нами,

Біжимо куди?... ДО МАМИ.


Відведе біду руками,

І прихилить небо... МАМА.


Вам не передать словами,

Як летить душа... ДО МАМИ.


Підростаємо з роками,

Але мами завжди... З НАМИ.


То ж за все тобі, матусю,

Я низесенько... ВКЛОНЮСЯ.


11.Ну от і все, ця зустріч – як урок,


Пройшла так швидко, пам’ять відновилась,
І, як дитинстві, продзвенів дзвінок.
Як добре, що ми всі зустрілися!

12.Дозвольте сьогодні усім побажати


Багато хороших і сонячних літ,
Дідусям і татам, бабусям і мамам,
Братам і сестричкам
Палкий наш привіт.

13.Людське безсмертя з роду і до роду


Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!

Вклоняємось всім вам доземно.


(Учні вклоняються усім батькам)

14. Ми обіцяєм вам
14. Ми обіцяєм вам

Добросовісно учитись

Вчителів всіх поважати

І оцінки гарні мати.

На уроках не жувати,

Не дрімати і не спати,

А домашні всі завдання на «12» готувати.

Ми зростемо гідними людьми,

Щоб пишались нами ви,

Щоб і батько міг радіти,

Що такі в них гарні діти!

15.І ось завершилось наше родинне свято.

Ми від душі повеселились всі.

Тож дай вам бог добра і сил багато,

Щоб сонце піднімалося в росі,

Щоб зігрівало вас тепло і ласка,

А доброта всіх пригортала вас.

Й життя хай буде, ніби добра казка.

Живіть усі щасливо! В добрий час.
Учитель. Дорогі діти! Якби ви знали, як любов і ласка потрібні вашим рідним, як тішить їх ваше ласкаве слово, увага, доброта. Все це сповнює їхнє життя радістю, відновлює сили, продовжує молодість. Кожне ваше грубе слово боляче ранить материнське серце, викликає сльози, збільшує кількість зморщок на її обличчі, засніжує голову сивиною. Тож будьте хорошими синами і дочками! Куди б не занесла в житті вас на своїх крилах доля, не забувайте рідні пороги.

Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина». Тому:

Живіть всі дружно і крилато,

Щоб рід людський наш не здрібнів.

Любов оберігайте свято,

Навчіться добрих, щирих слів.

І світ любіть, що наче казка,

Для нас відкрився у житті.

І сонечкова щира ласка

Хай зігріває вас в путі.

Хай ваша хата буде багата

І хлібом і сіллю

І великим добром

І добрим здоров`ям

І піснею, і злагодою

І сімейним теплом.

Хочу звернутися до наших учнів. Намагайтеся бути чемними,любіть батьків і турбуйтеся про них,не завдавайте їм прикрощів,а як станете дорослими,розлетитеся з батьківського гнізда по всьому світу пам`ятайте, що вас завжди чекають люди, для яких ви завжди рідні дітки,незалежно від того скільки вам років.

Конверти

1. Придумати приказку чи прислів'я зі словом «яблуко».

2. З даних слів скласти речення: (На, без, немає, сім'ї, щастя, землі.)

3. Уяви, що ти потратив на безлюдний острів. Але в тебе є можливість когось або щось із собою взяти. Хто або що це буде і чому?

4. Скільки кілограмів землі можна дістати з ями глибиною і шириною 2 м?

(Нічого)

5. Закінчити прислів'я: Не родись красивим, а ...

6. Горіло 7 свічок. Дві погасили. Скільки залишилося?

(Дві)

7. Хто вибирав імена Вашим доньці чи синові? Чому саме на цих іменах ви зупинилися?

8. Які подарунки найбільше люблять Ваші діти?

9. Як ви виховуєте сина(дочку) справжнім мужчиною(леді)?

10. Ким має стати Ваша донечка – господинькою чи князівною? Чому?

Як ви заохочуєте ваших дітей?

12. Які сімейні традиції Ви перенесли із свого дитинства в дитинство своїх дітей?

Кому Ви більше приділяли уваги у вихованні: дітям чи онукам?

У чому онуки повторюють Ваших дітей?

Заспівати куплет улюбленої пісні

Розказати улюблений анекдот

Назвати осінні квіти

Назвати українські страви на літеру «м»

Зробити комплімент сусіду праворуч від вас



Меморандум дітей
Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення. З більшою готовністю я сприйму, якщо ви розумно керуватимете мною.
Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдається І дотриматись. Це підірве моє довір'я до вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я навмисне говорю і роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимусь здобута таку "перевагу". '
Не примушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я компенсую це тим, що поводитиму себе, як "пуп землі".
Не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимусь немовлям, вимагатиму, щоб мене обслуговували.
Не робіть мені зауважень у присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.
Не звертайте занадто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага лише сприяє їх закріпленню.
Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не маю нічого проти того, щоб обговорити її, але давайте зробимо це пізніше.
Не намагайтеся навчати мене тому, що я вже добре знаю.
Не примушуйте мене вважати, що мої помилки - злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатний.
Не прискіпуйтесь і не бурчіть, бо інакше мені доведеться прикинутись глухим, щоб якось захиститись.
Не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки. Я справді не знаю, чому зробив те чи інше.
Не випробовуйте занадто сильно і часто мою чесність. Мене легко злякати, а при цьому я починаю брехати.
Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.
Не уникайте прямих і чесних питань.
Ніколи не стверджуйте, що ви довершені і негрішні, інакше мені доведеться бути гідним недосяжного. .
Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною - нижче вашої гідності.
Не турбуйтесь про те, що ми проводимо разом дуже мало часу. Важливо те, як ми його проводимо.
Ставтесь до мене так, як ви ставитесь до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка