Сарненська центральна районна бібліотека



Сторінка1/3
Дата конвертації14.05.2019
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3


Знаменні і пам’ятні дати

Сарненщини

на 2014 рік
Рекомендаційний бібліографічний довідник




ББК 91.

К 17
Знаменні і пам’ятні дати Сарненщини на 2014 рік : рекомендаційний бібліографічний довідник / Сарненська центральна районна бібліотека; методично-бібліографічний відділ. - Сарни, 2014. – 36 с. – (Сер. «Календар знаменних і пам’ятних дат Сарненщини»)

З метою більш детального вивчення Сарненщини, центральна районна бібліотека продовжує випуск серії краєзнавчих довідників - «Календаря знаменних і пам’ятних дат Сарненщини».

Рекомендаційний бібліографічний довідник «Знаменні і пам’ятні дати Сарненщини на 2014 р.» призначений на допомогу бібліотекарям району у плануванні краєзнавчої роботи на 2014 рік і популяризації серед широкого кола читачів літератури до ювілейних дат Сарненщини. До окремих дат подаються інформаційні довідки і бібліографія. Сюди включені джерела, наявні в нашій бібліотеці.

Радимо використовувати видання для відзначення ювілейних і пам’ятних дат, вшанування видатних земляків Сарненщини.


Відповідальна за випуск : Лавор Людмила Климівна – завідувачка методично-бібліографічним відділом
Укладач : Овчарук Діана, бібліограф Сарненської ЦРБ

Знаменні і пам’ятні дати Сарненщини
Другий день Трійці - День міста Сарни.

1725 р. - відкриття в м. Сарни Свято-Троїцької церкви (колишнє

с. Доротичі).

2 серпня 1885 р. - заснування пристанційного поселення на залізничній колії. Лунінець - Рівне - дата заснування м. Сарн.

1902 р. - пущено в дію вітку Київ – Ковель, засновано ст. Сарни.

1903 р. - в місті відкрито перше двокласне сільське училище.

1903 р. - на ст. Сарни відкрито перший медпункт.

1905 р. - відкрито в місті першу школу.

1905 р. - відкрито клуб «Залізничник».

1905 р. - засновано парк залізничників.

10 липня 1906 р.- в м. Сарни народився письменник Борис Швед.

жовтень 1882 р. - 1943 р. - у с. Катеринівка проживав поет Клим Ткач.

12 жовтня 1914 р. - відкрито в м. Сарнах болотну станцію (науково-дослідна станція по освоєнню боліт).

15.11.1915 р. - 8.04.1998 р.- народився Чуприна Степан Іванович - художник-аматор із смт. Степань .

1916 р. - Брусиловський (Луцький) прорив.

19 лютого 1918 р. - перебування на станції Сарни Голови Центральної Ради УНР М. Грушевського.

1 серпня 1924 р.- народився Григорій Шарпак - лауреат Нобелівської премії .

1930 р. - відкриття у місті першої гімназії (навчання велось польською мовою).

20 вересня 1939 р. - радянські війська прийшли на територію Сарненського району, від’єднання Західноукраїнських земель від Польщі.

1939 р. - відкрито в місті першу публічну бібліотеку.

1939 р. - відкрито першу середню школу міста.

4 грудня 1939 р.- м. Сарни стають районним центром Рівненської області.

1940 р. - засновано районний часопис «Радянський шлях» ( нині «Сарненські новини»).

1940 р. - створено деревообробну артіль "Перше Травня", на базі якої в 1960 році відкрито меблеву фабрику.

6 липня 1941 р. - окупація м. Сарни гітлерівськими військами.



14 жовтня 1942 р.- на території Сарненщини сформовано перші загони УПА.

Грудень 1942 р. - партизанські загони з'єднання С. А. Ковпака провели операцію «Сарненський хрест».



2 травня 1942 р. - народився Леонід Зіновійович Куліш (02. 05. 1942 - 27. 04. 2007) - член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії їм. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу «Байка - 2001». лауреат премії республіканської газети «Веселі вісті».

11 січня 1944 р.- визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників ра­дянськими військами.

1945 р. - створено автопарк.

1945 р. - створено харчокомбінат.

6 жовтня 1948 року - відкрито Сарненську районну дитячу бібліотеку.



2 травня1948 р.- відкрито Будинок піонерів (нині Будинок дітей та молоді).

Червень 1957 р. - відкрито Сарненську музичну школу.

1957 р. - створено ПМК - 66 тресту «Поліссяводбуд».

1958 р.- у м. Сарни відкрито Сарненський районний Будинок культури.



1960 р.- відкрито РМЗ «Укрводремтресту».

1974 р. - відкрито Сарненський історико-етнографічний музей.

1980 р. - відкрито льонозавод.

15 квітня1991 р. - відкрито Сарненське педагогічне училище

( педагогічний ко­ледж).



11 жовтня 1995 р. - рішенням Сарненського міськвиконкому прийняті прапор та герб міста.

1996 р.- створено Сарненський підлітковий клуб «Юність» та фізкультурно-спортивний клуб інвалідів «Повір у себе».

1999 р.- відкриття в Сарнах Сарненсько-Поліської єпархії.

3 квітня 1999 р. - Указом Президента України від 3 квітня 1999 р. № 356 створе­но Рівненський природний заповідник.



1 вересня 2001 р. - відкрито економіко - правовий ліцей «Лідер».


11 січня - 70 років

з дня визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників

ра­дянськими військами (1944 р.)


У житті міст як і людей, є дати й події, що залишаються в історії навіки. Такою вікопомною подією для Сарн є визволення 11 січня 1944-го від фашистських окупантів.

За майже два з половиною роки вони заподіяли у місті чимало горя, знущань, забрали життя сотень тисяч людей. Сарненці боялися виходити на вулиці, бо фашистський режим був нещадним до місцевих жителів. Вже з перших днів окупації жила в них надія, що ворога проженуть з рідної землі.

11 січня опір ворога зламали, а Сарни визволили від окупантів. У Москві на честь визволення міста Сарни відбувся салют з 124-х гармат 12 артилерійськи­ми залпами.

Відступаючи, фашисти зни­щили майже чотириста бу­динків, медичні й освітянські заклади. Невдовзі після визво­лення Сарн від німецько-фаши­стських окупантів жителі міста склали акт про їх злочини. У цьому документі засвідчено зокрема, що в гестапо закату­вали 23 медиків, 2-х священиків, яких нелюди об­лили киплячою смолою та спа­лили на вогнищі, а 1-го священнослужителя - розстрі­ляли. Усього за роки окупації розстріляли та заму­чили 13 тисяч людей, понад ти­сячу юнаків і дівчат вивезли на примусові роботи в Німеччи­ну.

Вже з перших днів мирного жит­тя в місті ропочалися роботи з відрод­ження виробництва, відбудови зруйнованого.

В Сарненському історико-етнографічному музеї зберігаються деякі особисті речі, численні фотографії виз­волителів.

Про місто, станцію Сарни в роки окупації можна прочитати в книзі «Сарни»: історико-краєзнавчий нарис, яку написала завідувачка історико-етнографічним музеєм Раїса Костянтинівна Тишкевич. Більше інформації про визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників можна дізнатись в публікаціях з періодичних видань.




Публікації з періодичних видань про визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників ра­дянськими військами
1. Бацан В. Наближали, як могли / В. Бацан; розмовляла Р. Бричкова // Сарнен. новини. – Сарни. - 2011. - 1 лют. - С. 1, 2.

2. Бричкова Р. На п’єдесталі вічності / Р. Бричкова // Сарнен. новини. – 2011. – 11 січ. – С. 1, 2.

3. Бричкова Р. Пам’ятатиме довіку : дні коли визволяли Сарни від німецько-фашистських загарбників, місцевий старожил Федір Потапович / Р. Бричкова // Сарнен. новини. – 2011. – 11 січ. –

С. 1, 2.


4. Іванчук К. Доземний уклін : до 56-ї річниці визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників / К. Іванчук // Сарнен. новини. – 2000. – 18 січ. – С. 2.

5. Іванчук К. Краса вірності : до 60 - річчя визволення України від фашистських загарбників / К. Іванчук // Сарнен. новини. – 2004. – 28 жовт. – С. 4.

6. Іванчук К. Подвиг палахкотітиме для нащадків : до 60-річчя визволення міста й району від німецько-фашистських загарбників / К. Іванчук // Сарнен. новини. – 2004. – 13 січ. – С. 2.

7. Коток С. Зорять з граніту вічні солдати... : до 61 річниці визволення Сарн і району від німецько-фашистських загарбників / С. Коток // Сарнен. новини. - 2005. - 11 січ. - С. 2.

8. Кравчук Х. Так визволяли Сарни : до 64-ї річниці визволення міста й району від німецько-фашистських загарбників / Х. Кравчук // Сарнен. новини. – 2008. – 10 січ. – С. 2.

9. Тишкевич Р. Москва салютувала на честь визволення Сарн / Р. Тишкевич // Сарнен. новини. – 2009. – 13 січ. – С. 3.

10. Хитрий Ч. І мужність, і героїзм / Ч. Хитрий // Сарнен. новини. – 2006. – 12 січ. – С. 2.

18 лютого – 85 років

з дня народження

Теодозії Марківни Бриж (1929 р.-1999 р.).
Ім’я Теодозії Бриж було добре відоме в Україні серед творчої інтелігенції в мистецьких колах ще з початку 60-років.

…Народилася Теодозія Бриж у мальовничому селі Бережниця Дубровицького району (тоді Сарненського повіту) 18 лютого 1929 року, там же навчалася у початковій школі.

Навчання Теодозія продовжила в Сарненській середній школі №1, а в 1954 році закінчила Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва. Жила у Львові, пра­цювала в станковій і монументальній скульптурі.

Теодозія Бриж - автор відомих в Україні високо­мистецьких пластичних творів. Досліджуючи біографію знаменитої скульпторки дізнаємось, що в неї помер від пневмонії син - десятикласник Максим. Здається, життя втратило сенс, але скульп­тор Т. Бриж працює над Ікаром. Напівзігну­тими руками з хворими суглобами (холодна глина забрала не тільки тепло рук) творить пам'ятник сину.

На початку творчого життя Теодозія створила ряд героїчних постатей: Освенцим-жінка, Хіросіма-жінка, повсталий Єгипет-жінка, покинута жінка, жінка-Січовий стрілець, жінка-доля. Впродовж своєї творчої біографії вона по різному зображала жінок.

На прохання односельців Т. Бриж ство­рила для свого рідного села Бережниця пам'ятник Тарасу Шевченку. Це один з перших художніх монументів поетові в нашому краї. Не забула і свою рідну школу № 1 в якій Теодозія Марківна навчалась (нині колегіум м. Сарни). 9 березня 1964 року цьому закладу присвоїли ім'я Т. Г. Шевчен­ка. Вчителі й учні звернулися до славетної землячки з проханням виготовити бюст поета. Ось так і з'явився другий пам'ятник Кобзарю.

Теодозія Марківна була членом Спілки художників України, а в 1997 році отримала звання Заслуженого скульптора України.

Завітавши в м. Львів можна відвідати майстерню-музей філії Львівської національної галереї подружжя Лесі та Євгена Безніско. Вони свято бережуть пам'ять про славетного митця, автора багатьох скульптур, які є не тільки у Львові, а й багатьох містах України.

У Бережниці, на малій батьківщині скульптора, на честь першої річниці з дня її смерті в школі відкрили кімнату-музей.

Сьогодні на території Західної України встановлено в бронзі 26 скульптур  Теодозії Бриж.

Зарано догоріла свічка життя майст­рині. У липні 1999 року не стало Теодозії Марківни Бриж. Але пам'ять про неї живе і буде жити, бо зали­шила по собі вагомий слід її роботи, які милу­ють око та радують душу. Ця прекрасна жінка віддала всі сили, втілювала свій талант у національне відродження України, розквіт культури та мистецтва.
Публікації з періодичних видань про Теодозію Марківну Бриж


  1. Костюк Т. Як бути, то бути кращим / Т. Костюк // Сарнен. новини. – 2007. – 20 лют. – С. 2.

  2. Тишкевич Р. Доторкнутись до прекрасного : до 80-річчя з дня народження Теодозії Бриж / Р. Тишкевич // Сарнен. новини. – 2009. – 17 лют. – С. 2.

  3. Токова О. Вічність у спогадах / О. Токова // Сарнен. новини. – 2000. – 13 квіт. – С. 2.


3 квітня – 15 років

з дня створення

Рівненського природного заповідника (1999).


Рівненський природний заповідник – один з найбільших за площею в Україні. Він розташований на території Дубровицького, Володимирецького, Рокитнівського та Сарненського районів. Загальна площа – 42289 га. Створений був Указом Президента України від 3 квітня 1999 року з метою зберегти типові й унікальні природні комплекси Полісся, що мають наукове, природоохоронне й естетичне значення.

Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник "Білоозерський" (Володимирецький район), загальнозоологічний - "Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський райони), ботанічний - "Сира Погоня" (Рокитнівський район), гідрологічний - "Сомино" (Сарненський район). Ці заказники є неповторними за своїми природними умовами, рослинним і тваринним світом, ландшафтами, болотними та лісовими масивами, чудовими озерами та річками. Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону.



Заповідник розміщений на території чоти­рьох північних районів Рівненщини й має 6 лісництв: Білоозерське, Карасинське, Більське, Грабунське, Старосільське, Північне. Кожен з його масивів унікальний.

Білоозерський розташований у Володимирецькому районі. Колись тут була льодовикова долина, прадолина річки Стир, по якій стікали льодовикові води. Згодом у ній сформувались болотні маси­ви, переважно низинні, різно­манітні за своїм рослинним покри­вом, що представляють усі основні рослинні угрупування боліт По­лісся. Місцеве озеро Біле - одне з найбільших в області.

Тут переважає очерет, рідше зустрічається куга озерна. Виявлено також фрагменти рідкісних водних угрупувань, що охороняються в Україні - латаття сніжно-біле та глечики жовті. Здавна на озері Біле відпочивали люди, оскільки його вода має цілющі властивості, м’яка, з підвищеним вмістом гліцерину.

Масив Переброди розташований на кордоні а Білоруссю, в Дубровицькому районі. Тут дуже обводнені, важкопрохідні болота, оточені рідкісними видами флори, які занесені до «Червоної книги України».

29 липня 2004 року масив Переброди зара­хували до водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, голов­ним чином як середовища існуван­ня водоплавних птахів.

Сира Погоня розташована в Рокитнівському районі. Це один з найцінніших для науки болотних ма­сивів України. Тут ростуть нечисленні види рослин, які можуть витримати ці скрутні умови бідного мінерального живлення та високої кислотності. На горбах поряд з комахоїдною рослиною росте росичка круглолиста. Ця болотна ділянка притягує тисячі туристів.
Є ще одна унікальність масиву «Сомине» - одне з найбагатших у флористичному відношенні ділянок заповідника.

Найбільшим представни­ком водойм Рівненського природного заповідника є сом звичайний, єдиний представник родини сомо­вих у водоймах України. Він живе в озері Сомино­му (звідси й назва озера).

Унікальні природні умови Рівненського природного заповідника, естетична привабливість ландшафтів роблять його потенційним туристичним об’єктом. Проте це суперечить цільовому призначенню заповідника. Тому єдиним видом туризму, що дозволений, є екологічний туризм. В центральному офісі заповідника діє еколого-просвітницький центр, в складі якого – музей природи, конференц-зал, бібліотека. Ви зможете побачити фотостенди, експозицію мінералів, гірських порід і фауни заповідника, а також гербарні експонати та колекцію комах. Знаходиться музей за адресою:

урочище Дубки-Розвилка,

м. Сарни

Рівненська область

індекс :34503

За час створення заповідника випущена серія статей про Рівненський природний заповідник у обласній та районній пресі.


Публікації з періодичних видань про Рівненський природний заповідник
1. Андрієвський А. Рівненський заповідник – гордість краю, окраса Європи / А. Андрієвський // Вісті Рівненщини. – 2013. – 13 верес. –

С. 9.


2. Буйнов Д. «Червонокнижний» куточок Полісся / Д. Буйнов // Сарнен. новини. – 2000. – 21 груд. – С. 2.

3. Велесик П. Мальовничий куточок поліського краю / П. Велесик // Вісті Рівненщини. – 2006. – 7 квіт. – С. 4.

4. Григор’єв О. Багряний спокій / О. Григор’єв // Вільне слово. – 2005. – 11 жовт. – С. 5.

5. Журавчак Ю. Поблукаємо бєлозерськими борами? / Ю. Журавчак // Сарнен. новини. – 2008. – 5 черв. – С. 4.

6. Кузьмич М. Захисти, якщо любиш / М. Кузьмич // Сарнен. новини. – 2011. – 21 черв. – С. 2.

7. Павловець М. Збереження генофонду – основне завдання заповідника / М. Павловець // Провінційна газета. – 2001. – 22 лиспоп. – С. 4.

8. Примак С. Рівненський природний заповідник / С. Примак // Сарнен. новини. – 2005. – 4 серп. – С. 5.

9. Степанов О. Збережімо природний комплекс Полісся / О. Степанов // Вісті Рівненщини. – 2001. – 5 верес. – С. 3.

10. Спітченко Д. Краса України – Полісся / Д. Спітченко // Сарнен. новини. – 2011. – 12 лип. – С. 5.

11. Тимцунік З. Заповідник заповідають нащадкам / З. Тимцунік // Сарнен. новини. – 2007. – 13 верес. – С. 3.

12. Тишкевич Р. Не полохай зайця в заповіднику / Р. Тишкевич // Сарнен. новини. – 2003. – 11 лют. – С. 3.
1 серпня – 90 років

з дня народження Грирогія Шарпака – лауреата

Нобелівської премії (1924 р. – 2010 р.).

Георгій (Григорій) Шарпак народився 1 серпня 1924 року в старовинному містечку Дубровиця, нині Сарненського району Рівненської області, в єврейській сім’ї.

Часті погроми єврейських сімей викликали страх за виживання, тому сім’я Шарпаків з 1926 по 1928 рік переїжджає до Палестини, шукаючи кращої долі. Приїхавши на нове місце, сім’я опинилась в досить тяжких умовах. Батько влаштувався на будівництві дороги подрібнювати каміння. Малий Гриша захворів. Очевидно клімат був несприятливий для нього, почалось запалення очей, яке не можна було вилікувати. Нависла загроза сліпоти. Тому сім’я повертається до Сарн.

В Сарнах батько віддав Гришу до польської гімназії. Це було досить важко, бо там йшло виховання в дусі католицизму.


Мрія батьків виїхати в інші краї, шукаючи кращого життя, не покидала їх. Тому під приводом відвідати Колоніальну виставку 1931 року, сім’я у 1932 році переїздить до Франції. У Франції Григорій став Георгієм Харпаком. Тут, у Парижі, Жорж (так стали називати Григорія) продовжив навчання у школі. Закінчив Григорій 2 ліцеї : Святої Луїзи та Монпансьє.

У 1943 році 19-річний юнак вступає до Руху Опору, де основним завданням було допомогти французам, яких мали відправляти на примусові роботи до Німеччини. Юнак допомагав їм звільнятися та приєднатися до Опору.


У 1944 році Григорія заарештувала французька поліція. Після року ув’язнення направили до фашистського концтабору Дахау. Харпак був призначений копачем канав. З гітлерівських катівень Харпака звільнили американські війська.

Після війни Георгій продовжує навчання і вступає до гірничої школи, яку закінчує у 1945 році. Потім - навчання в коледжі Де Франс.

1948-1955 рр. Шарпак працює в Національному центрі наукових досліджень. 1955 р. Ж. Шарпак захищає докторську дисертацію. Починаючи з 1959 р. працює в Європейській організації з ядерних досліджень у Женеві – ЦЕРН. Ця установа є найбільшим у світі центром з вивчення ядерної фізики, а Георгій вважається одним з найвизначніших її співробітників за всю історію. Тут він зустрів людей, які стали співавторами його наукових відкриттів.

У 1968-1969 рр. він розробляє багато провідну пропорційну камеру, завдяки якій можна реєструвати значно більше частинок, і доводить, що за допомогою кількох камер можна визначити їх траєкторію. У 1968 році він винайшов новий тип детектора часток – так звані «дрейфові камери». Його наукову роботу з теорії фізики було високо оцінено. Багатожильні, іскрові, пропорційні та інші камери, які він винайшов, в науковому світі стали називати «камерами Харпака».


Григорій Шарпак – член французької Академії наук з 1985 року, професор кафедри Жоліо-Кюрі у Вищій школі фізики і хімії у Парижі, почесний доктор Женевського університету. В 1989 році його відзначено премією Європейського фізичного товариства.
За своє життя Георгій Харпак зробив чималий внесок у розвиток світової фізики. За розробку детектора елементарних часток у 1992 році йому було присуджено Нобелівську премію.

Помер Григорій Шарпак 29 вересня 2010.



Публікації з періодичних видань про Григорія Шарпака
1. Корень А. Невшанований геній / А. Корень // Сарнен. новини. – 2012. – 9 серп. – С. 2.

2. Тишкевич Р. Григорій Шарпак – лауреат Нобелівської премії / Р. Тишкевич // Сарнен. новини. – 2012. – 2 жовт. – С. 9, 10.

3. Цимбалюк Є. За партою – з Нобелівським лауреатом / Є. Цимбалюк // Голос України. – 2009. – 27 листоп. – С. 10.

4. Цимбалюк Є. Поліський родовід Нобелівського лауреата / Є. Цимбалюк // Голос України. – 2009. – 8 берез. – С. 11.

5. Цимбалюк Є. Родовідне коріння Нобелівського лауреата сягає Дубровиці / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2009. – 22 верес. – С. 7.

Література про Григорія Шарпака
1. Жорж Шарпак – лауреат Нобелівської премії : наук.-допоміж. покажч. / уклад. : Л. А. Степанюк; наук. ред. О. Л. Промська; ред. :

З. М. Тирак, Л. Г. Сахнюк; відп. за вип. : В. П. Ярощук. – Рівне. : Волин. Обереги, 2011. – 32 с. – (Сер. «Славетні земляки»).



10 серпня – 65 років

з дня народження

Раїси Степанівни Бричкової (1949 р.)

члена Національної спілки журналістів України

та Міжнародної федерації журналістів.
Раїса Степанівна Бричкова народилася 10 серпня 1949 року в селі Бережниця Дубровицького району. Через декілька років сім'я переїжджає до Сарн. Рая навчається у місцевій школі №1. Швидко пройшли шкільні роки і попереду  юнку вже чекало доросле життя...

Свою трудову діяльність Раїса Степанівна розпочала вчителем початкових класів у Катеринівській початковій школі, далі  в районній газеті “ Будівник комунізму ” (нині «Сарненські новини»), де  вона працювала спочатку секретар-друкаркою. Вступивши до Львівського державного університету ім. І. Франка на факультет журналістики, продовжила свій  трудовий стаж   на посаді журналіста в Березнівській та Дубровицькій районних  редакціях. У 1973 році Раїса     Степанівна повертається в рідні Сарни і починає працювати на   посаді  літпрацівника в редакції районної газети “ Будівник комунізму ”. Саме тут, в районці, розкрився  журналістський і літературний талант письменниці. 

За роки творчої праці Раїса Степанівна на сторінках  газети вела різні  тематичні  рубрики, писала статті найрізноманітнішої тематики, репортажі, замальовки, нариси. Авторка не байдужа до людських доль, і у своїх матеріалах  не тільки  передає  факти з життя певної особистості, родини чи колективу, а й співпереживає з цими людьми, щиро співчуває їм, морально підтримує.

Улюбленим художнім твором для пера літераторки стали образки, у які вона закохана до безтями. Результатом образних і  лаконічних творів, часто із філософським осмисленням стала її перша збірка “ Розпалю вогнище із слів палких ”, яка вийшла у 1994 році.

Друга збірка Раїси Бричкової - “Сину, ангеле мій...” ,  яка вийшла друком у 2008 році у м. Рівному. Збірка присвячена 20-річчю виведення військ з Афганістану, складається з розповідей про поліських героїв, які полягли в далекій гірській країні.

15 лютого 2009 року голова районної організації ветеранів Афганістану вручив Раїсі Степанівні Бричковій медаль “ За громадську мужність ”. У скарбничці кореспондентки є й інші численні грамоти, дипломи, подяки.

Раїса Степанівна - член Національної спілки журналістів  України та  Міжнародної Федерації  журналістів.

У творчому доробку Раїси Степанівни матеріали на злободенні теми, правового соціального характеру, розповіді про людей праці, складної долі, нариси. І в кожному з них – часточка її душі.

За ряд публікацій,  вміщених у “Сарненських новинах”, обласних і центральних  часописах, що  висвітлюють роботу Товариства Червоного  Хреста, її було неодноразово відзначено  грамотами   обласного комітету Товариства, а у 2002 році  визнано кращою журналісткою року в області  з висвітлення  червонохрестівської тематики.

Час і роки даються взнаки. Раїса Степанівна вже на заслуженому відпочинку, хоча й надалі є активним дописувачем “Сарненських новин”.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка