Розвиток рухової активності дітей дошкільного віку



Сторінка1/4
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.82 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4

Управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти


Розвиток рухової активності

дітей дошкільного віку

за допомогою гри у футбол



Селюк Ірина Миколаївна

вихователь ДНЗ №6 «Білочка»

м. Шепетівки

2012

Управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти



Розвиток рухової активності дітей дошкільного віку

за допомогою гри у футбол

м. Шепетівка

2012

Упорядник: Селюк Ірина Миколаївна



вихователь ДНЗ №6 «Білочка»

м. Шепетівки


Мета даного посібника полягає у впровадженні ефективних методів і прийомів для розвитку рухової активності за допомогою навчання дітей у футбол. Аспекти навчання елементам спортивної гри побудовані з урахуванням різного рівня розвитку кожної дитини, а також конкретних природних умов. Рухова активність дітей дошкільного віку за рахунок навчання грі в елементарний футбол буде збільшуватися, якщо проводити педагогічну роботу, спрямовану на формування рухових навичок.

Посібник призначено на допомогу вихователям, інструкторам з фізичного виховання дошкільних навчальних закладів, яких зацікавило питання навчання дітей дошкільного віку елементам футболу.

Проблеми фізичного розвитку дошкільнят, зміцнення та збереження їхнього здоров’я ніколи не втрачають своєї актуальності. Особливо це стосується умов сьогодення, оскільки в окремих освітніх закладах кількість хворих дітей сягає 50-90%. Саме тому, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Національної доктрини розвитку освіти», Базовому компоненту дошкільної освіти, Базової програми розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі» фізичне виховання дошкільнят спрямоване насамперед на охорону та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя, формування життєво необхідних рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість), формування культури здоров’я.

Поштовхом до вивчення проблеми формування основ здорового способу життя є негативна динаміка захворюваності дітей за результатами профілактичних медичних обстежень, а також розповсюдженість шкідливих звичок серед молоді та батьків, що обумовлює актуальність зміщення акцентів роботи дошкільного навчального закладу у бік спостереження за особистісним розвитком дитини та її свідомим ставленням до свого здоров’я, його збереженням і зміцненням, формуванням основ здорового способу життя.

За результатами анкетування педагогів та батьків, більш ніж 80% визначили першочерговим завданням збереження та зміцнення здоров’я дитини, оздоровлення способу життя.

В дошкільному навчальному закладі №6 створена власна система оздоровлення, основними складовими якої є забезпечення належного фізичного розвитку, надання знань про засоби збереження та зміцнення свого здоров'я, комплексне використання ефективних методів екологічної, фізкультурно-оздоровчої, оздоровчо-профілактичної, методичної роботи.

Наші діти живуть в умовах постійно мінливої ​​дійсності. Все частіше можна зустріти у дворі нудьгуючих, байдужих до спортивних і рухливих ігор, слабких і невмілих хлопчаків та дівчаток. Багато хлопців перестали виходити грати у двір, віддаючи переваги малорухливим видами діяльності: комп’ютерні ігри, заняттям з конструктором, перегляду мультфільмів. Це викликає заклопотаність педагогів та лікарів: мало, дуже мало рухаються діти. А для дитини малорухливий спосіб життя - це втрата здоров'я, порушення фізичного та інтелектуального розвитку.

Саме в спортивних іграх дитина отримує унікальну можливість проявити власну активність, ліквідувати дефіцит рухів, реалізувати і затвердити себе, отримати масу радісних емоцій і переживань. Використання в дошкільному віці ігор з елементами спорту як засобу та форми організації фізичного і психологічного розвитку дитини, створює умови для гуманізації педагогічного процесу, перетворює з дитини об'єкта соціально-педагогічного впливу на суб'єкт активної творчої діяльності і на основі розвитку внутрішніх мотивів до самовдосконалення. Навчання цих ігор забезпечує дітям різні права в оволодінні цінностями фізичної культури і кожній дитині право вибору, надає можливості для прояву особистих інтересів і здібностей. Природно, щоб досягти цих результатів можливо за умови ненасильницького стимулювання моторного розвитку. Втрата масовості фізкультурного руху, занепад "дворового спорту", неможливість для багатьох сімей користуватися платними послугами у сфері фізичного виховання дітей викликають необхідність активізації та систематизації процесу навчання ігор з елементами спорту в дошкільних установах.

Гра являє собою першу доступну для дошкільнят форму діяльності, яка передбачає свідоме відтворення та вдосконалення рухів. У цьому відношенні моторний розвиток, що здійснюється дошкільням в грі, є справжнім прологом до свідомих фізичних вправ школяра.

Значення рухових дій у загальному розвитку дитини дуже велике. Ігри з елементами спорту вимагають від дітей великої самостійності, швидкості, спритності рухів, орієнтації в просторі. Вони є вищою формою звичайних рухливих ігор. Дитина в найкоротші проміжки часу повинна побачити таку обстановку (розташування партнерів і супротивника, положення м'яча), оцінити, вибрати найбільш правильні дії і застосувати їх. Все це вимагає від гравців розвитку певних умінь і навичок.

Для ігор з елементами спорту характерна певна специфіка і точність рухових дій, певний склад учасників, розподіл функцій, чітка організація ігрових умов (розмітка майданчика, підбір інвентаря).

Ігри з елементами спорту відрізняються великою різноманітністю взаємодії сенсорних систем різної модальності, що також є фактором вдосконалення організації рухів.



Рухова активність - засіб повноцінного розвитку та підготовки дітей. Рухи належать до фундаментальних і складних явищ природи. З філософських позицій рух підкреслює діалектичну єдність живої і неживої природи. Рух привертав до себе увагу відомих учених найрізноманітніших напрямів. Особливе місце займає рух людини в дослідженнях вчених з фізичної культури і спорту, спортивних кардіологів , а також у працях видатних спортивних фахівців (Н. Г. Озоліна, В. М. Дьячкова, А. Д. Новикова, Л. . П. Матвєєва) та ін.

Природа дала дитині вроджене прагнення до руху, забезпечивши дуже цінним почуттям - почуттям "м'язової радості", яке він відчуває, рухаючись.

Е.А. Аркін вважав високу рухливість дитини-дошкільника "його природною стихією".

Рухова активність є однією з основних, генетично обумовлених біологічних потреб людського організму. Рухові функції нерозривно пов'язані з вегетативними, з такими життєво важливими системами, як кровообіг і дихання, починаючи із зовнішнього дихання і закінчуючи диханням на клітинному рівні.

Раціональна рухова активність робить позитивний вплив на нервову систему та психічний розвиток дитини. Удосконалення моторики дитини підвищує імунобіологічні властивості організму, його стійкістю до інфекцій.

В даний час людина в повсякденному житті та трудовій діяльності використовує все менш свої рухові можливості і здібності. Частка м'язових зусиль в енергетичному балансі людства скоротилася за сто років з 94 до 1% у цей час. Впливу гіпокінезії піддаються і діти дошкільного віку. Окрім комфортних умов цивілізації, на них впливає ще й інтенсифікація навчального процесу в дитячому садку, устрій життя в сім'ї та інші фактори. Вирішення проблем раціонального рухового режиму в дитячих садках стає важливим гігієнічно-медичним і водночас соціально-економічним питанням. Особливе значення це положення набуває у вихованні дітей старшого дошкільного віку у зв'язку зі збільшенням питомої ваги розумового навантаження в режимі дня старшої групи дитячого саду. Необхідною умовою рекреації дітей після напруженої розумової навантаження на заняттях є раціонально організована рухова діяльність.

Рухова активність дітей значною мірою залежить від режиму дитячого садка, навчання і виховання дітей. Широке використання комплексу фізичних вправ сприяє задоволенню потреба дітей в русі, зміцненню їх здоров'я та підвищення працездатності. Одним із засобів підвищення рухової активності є спортивні ігри, зокрема, футбол.




Ранній початок занять висококоординаційними видами спорту, яким, без сумнівів, є футбол, адаптованими під вікові особливості – сприяє різносторонньому фізичному розвитку в майбутньому, значно скорочує рівень травматизму при заняттях спортом та в повсякденному житті на пізніших етапах розвитку.

У науково-методичній літературі зазначається, що ігри з еле­ментами футболу мають значний вплив на організм дітей. Ця спор­тивна гра сприяє:


  • зміцненню м'язової, серцево-судинної та дихальної систем організму;

  • покращенню обміну речовин;

  • тренуванню і активізації функцій різних систем та органів;

  • комплексному розвитку рухових якостей — швидкості, спритності, витривалості тощо;

  • удосконаленню навичок з основних видів рухів.

Крім того, проведення вправ з елементами футболу на свіжому повітрі загартовує дитину, попереджує респіраторні захворювання та сприяє значному збільшенню рухової активності дітей протягом дня.

Цікавими є дослідження доктора біологічних наук, академіка Російської академії освіти (РАО) Мар'яни Безруких та доктора пе­дагогічних наук Юрія Чернишенко, які підтверджують значущість елементів спортивних ігор для формування «шкільно-необхідних» функцій. Гра у футбол характеризується частою зміною ігрових ситуацій, що сприяє розвитку спе­ціальних умінь та навичок — за короткий час по­бачити та оцінити розташування партнерів та су­противників, положення м'яча, вибрати найбільш правильні дії та виконати їх — а тому сприяє роз­витку творчого мислення.

Інтерес старших дошкільників до гри у фут­бол дає змогу використовувати її не лише як за­сіб фізичного виховання, а й як суттєвий чинник виховного впливу на дітей старшого дошкільно­го віку. У процесі ігор, у спільній творчості діти не лише краще пізнають одне одного, а й навчаються боротися з труднощами та досягати поставленої мети. Потреба в узгодженості своїх дій з діями то­варишів під час гри створює умови для виховання у дітей рішучості відповідальності, вміння триматися. Діти починають усвідомлювати важливість колективних дій для досягнення мети.


Що отримує дитина при грі у футбол?

Критерії визначення здібностей до спорту


  1. Любить приймати участь у спортивних іграх і змаганнях.

  2. Енергійний, залишає враження дитини, яка потребує багато фізичних рухів.

  3. Бігає швидше всіх дітей в дитячому садочку, серед ровесників вдома.

  4. Завжди виграє в будь-якій спортивній грі.

  5. Краще інших має фізично-координовані рухи, рухається легко і граціозно.

  1. Любить ходити в походи, гратись на відкритих спортивних площадках.

  2. Любить проводити вільний час в грі у футбол, інші ігри.


Форми роботи з фізичного виховання

у дошкільному навчальному закладі

  1. Заняття з фізичної культури.

  2. Фізкультурно – оздоровчі заходи ( ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури.

  3. Різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята та розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова активність, дні та тижні здоров′я.

  4. Міні – секція з футболу.



Дослідження вітчизняних та російських науковців (Едуарда Вільчковського, Олександра Курка, Юлії Єрмакової) свідчать, що діти 5 — 6 років вже мають певну готовність до оволодіння нескладними елементами футболу на основі рухових навичок, які сформовані в них у процесі проведення рухливих ігор у попередніх вікових групах.

Методика навчання старших дошкільників футболу передбачає використання підготовчих вправ, які містять рухи, схожі на головні елементи техніки рухової дії, що вивчається. Важливо визначити оптимальну кількість повторень підготовчих вправ. Якщо в якості підготовчої вправи використовується добре засвоєний раніше рух, слід повторити його лише кілька разів безпосередньо перед розучу­ванням нової рухової дії.

Підготовчими вправами можуть бути:

окремі частини рухової дії, яка вивчається;


  • імітація рухових дій, що вивчаються;

  • безпосередньо рухова дія, яка виконується у полегшених умовах;

  • виконання рухової дії, що вивчається, у повільному темпі — при виконанні у повільному темпі дитині легше контролю­вати свої рухи і вона припускається менше помилок.

Складніші дії спортивної гри доцільно розучувати у спеціально
створених умовах.

Наприклад, вправи з елементами змагання провести у такій послідовності: на початку навчання проводити вправи на точ­ність виконання дій, потім — на швидкість виконання рухів між окремими дітьми, а далі — між групами дітей.

Цей метод дає змогу:


  • забезпечити наступність в ускладненні умов виконання;

  • закріпити правильну навичку;

  • уникнути одноманітної роботи над технікою, яка може призвести до втоми дітей дошкільного віку.

Підготовчі вправи: техніка виконання

Для оволодіння елементами гри у футбол діти мають засвоїти підготовчі вправи з ведення, ударів, зупинок та вкидання м'яча, а також ловіння та відбивання, які застосовує воротар.

Використовуючи запропоновані підготовчі вправи для дітей старшого дошкільного віку, слід ураховувати за­кономірності формування вмінь та навичок у дітей. Впра­ви діти повинні виконувати як правою, так і лівою ногою. Навчання техніці проводиться поступово шляхом усклад­нення умов виконання рухів. Якщо є можливість дати м'яч кожній дитині, то це значно підвищить емоційність занять і буде сприяти більш швидкому освоєнню рухів.
Етапи формування вмінь та навичок у дітей (за Олександром Курком):


  • початковий етап навчання

  • поглиблене розучування дій

  • удосконалення рухових дій

Вправи, спрямовані на оволодіння дітьми веденням м'яча

Початковий етап навчання:

  • довільне ведення м'яча по майданчику;

  • ведення м' яча по прямій;

  • ведення м'яча правою та лівою ногою по «коридору» (за­вширшки 50 — 60 см);

  • ведення м'яча по лінії;

• ведення м'яча правою та лівою ногою по колу.

Поглиблене розучування дій з м'ячем:

  • ведення м'яча правою та лівою ногою «змійкою»;

  • ведення м'яча по прямій, по дузі, «змійкою» з подальшою зупинкою його за сигналом;

  • ведення м'яча по «коридору» зі зміною способу ведення та темпу. Удосконалення дій з м'ячем:

  • ведення м'яча по колу в зоні, яку обмежено двома концен­тричними колами, роблячи на кожний крок одне торкання до м'яча;

  • ведення м'яча по прямій з прискоренням;

  • ведення м'яча між кеглями з подальшою передачею парт­неру;

  • ведення м'яча по майданчику та зупинка його за сигналом;

  • ведення м'яча з прискоренням (5 м — повільно, 5 м — швидко).

Вправи, спрямовані на оволодіння ударами по м'ячу та зупинками м'яча

Початковий етап навчання:

• імітація удару по м'ячу —



  • оволодіння вихідним положенням опорної ноги під час удару по м'ячу;

  • розучування рухів ногою, яка виконує удар (замах, ударний рух, проведення);

  • виконання вправи у цілому;

• імітація зупинки м'яча —

  • розучування вихідного положення опорної та зупиня­ючої ноги під час прийому м'яча;

  • розучування амортизуючого руху зупиняючої ноги;

  • навчання прийняття оптимального положення для ви­конання подальших дій з м'ячем;

• удари по м'ячу з місця та зупинка його руками;

• накатування м яча руками та зупин­ка його правою та лівою ногою;

• удари по м'ячу ногою у стінку (щит) та ловіння його руками.

Поглиблене розучування дій з м'ячем:


  • передача м'яча партнеру правою та лівою ногою на відстань 3—4 м та зупинка його руками;

  • удари по м'ячу в стінку (щит) та зу­пинка його ногою після відскоку;

  • удари правою та лівою ногою по м'ячу, який котиться по землі;

  • удари по м'ячу ногою після відскоку його від землі;

  • передача м'яча правою та лівою но­гою в парах.

Удосконалення дій з м'ячем:

• удари по м'ячу ногою та зупинка м'яча, який котиться по землі (за сигналом вихователя);



  • удари по м'ячу правою та лівою ногою на дальність;

  • удари по м'ячу правою та лівою ногою з влученням у ціль (ворота, щит);

  • передача м'яча в парах з подальшою зупинкою м'яча, який котиться;

  • передача м'яча втрьох.

Підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вкиданням м'яча

Початковий етап навчання:

  • перекидання м'яча у парах зручним для дітей способом;

  • кидання м'яча з-за голови обома руками на дальність та че­рез натягнутий між двома стояками мотузок (на висоті 1,6-1,8 м);

  • кидання м'яча вгору та ловіння його обома руками після відскоку від землі.

Поглиблене розучування дій з м'ячем:

• кидання м'яча обома руками у горизонтальну ціль з відста­ні 3 — 4 м;

• кидання м'яча обома руками з-за голови на дальність; « кидання м'яча обома руками з-за голови на точність.

Удосконалення дій з м'ячем:

• кидання м'яча одне одному в руки з відстані 4 — 5 м;



  • кидання м'яча обома руками з-за голови партнеру, який зу­пиняє його ногою й кидає м'яч у зворотному напрямку;

  • кидання м'яча одне одному (у парах), пересуваючись упе­ред у повільному темпі.

Підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння грою воротаря

Початковий етап навчання:

  • імітація ловіння м'яча, який котиться по землі, та відбиван­ня його руками та ногою, стоячи на місці;

  • оволодіння основною стійкою воротаря — ноги напівзігну­ті, незначний нахил тулуба вперед, руки напівзігнуті перед грудьми;

  • уведення м'яча у гру рукою та ударом ноги;

  • кидки м'яча вгору та ловіння його обома руками після від­скоку від землі.

Поглиблене розучування дій з м'ячем:

  • кидання м'яча у стінку з відстані 3 — 4 м та ловіння його піс­ля відскоку обома руками;

  • ловіння м'яча обома руками, який котиться по землі після удару партнера;

  • ловіння м'яча, який котиться збоку від воротаря, та відби­вання його ногою;

  • ловіння м'яча після удару гравцями з різної відстані;

  • кидання м'яча у стінку та ловіння його після відскоку від землі.

Удосконалення дій з м'ячем:

  • ловіння м'яча руками та відбивання його ногою після уда­рів з різної відстані;

  • ловіння та відбивання м'ячів руками та ногою, які котяться або летять у ворота.

  • Методика проведення занять.

  • Навчаючи дітей грі у футбол, слід насамперед ознайомити їх з цією грою і її правилами, звичайно в спрощеному вигляді.

Ознайомлення може проходити у формі розповіді педагога чи бесіди з дітьми. Головне — зацікавити дітей та викликати у них бажання навчитися грати у футбол.



Найкращий майданчик для гри у футбол — з трав'яним покриттям (10— 18 х 24 — 40 м). Але гру можна про­водити і на меншому майданчику, від­повідно регулюючи кількість гравців. Поперек майданчика, через центр про­водять середню лінію та центрове коло діаметром 3 — 5 м. Перед воротами за 6 м ставиться помітна позначка (діаметр 5—10 см) для штрафного удару. За 2 м від стійки воріт перпендикулярно до їх лінії проводять дві бокові лінії довжи­ною 1,5 м (вони вказують площу воріт), які з'єднуються між собою лінією, пара­лельною лінії воріт. За 6 м від воріт, пер­пендикулярно до їх лінії, креслять бокові лінії штрафного майданчика довжиною 8 м, які з'єднують лінією, паралельною лінії воріт. Межі майданчика позначають прапорцями; чотири ставлять по кутах, а два — там, де середня лінія перетинає бічну. На торцевих боках майданчика вста­новлюють стійки або ворота (висота 1,5 м, ширина 2,5 —3 м).

Для гри у футбол дошкільників використовують волейбольний м'яч (вага 260 — 280 г, окружність 64 — 66 см) або гумовий м'яч серед­нього розміру (200 — 250 г).

Заняття футболом сприяють розвитку спритності, швидкості, координації рухів, рухової реакції, орієнтації в просторі. Ігри з м'ячем розвивають відповідні навички поведінки в колективі, виховують товариські взаємини, засновані на співпраці та взаємодопомозі. Вони вимагають витримки, рішучості, сміливості. Діти вчаться керувати своїми рухами у різноманітних умовах, в різних ігрових ситуаціях.



Завдання навчання. Познайомити дошкільника з грою у футбол, історією її виникнення. Формувати найпростіші техніко-тактичні дії з м'ячем: ведення, удар, передача м'яча, обведення; розучити індивідуальну тактику. Розвивати координацію рухів, витривалість, швидкість спритність.

Обладнання та інвентар. На ділянці з трав'яним покриттям обладнується футбольне поле, довжина поля не повинна перевищувати 24 м, ширина 18 м. Якщо дитячий сад не має в своєму розпорядженні майданчика, то гра проводиться з меншим числом гравців у командах на майданчиках будь-яких розмірів.

Розмітка майданчика робиться крейдою. Поперек майданчика відзначаються середня лінія і центрове коло діаметром 5 м. На кінцях майданчика ставляться ворота заввишки 2 метри, шириною 3 м. Ворота робляться з круглого стовпа діаметром 12 см або з металевих труб. Вони фарбуються білим кольором. З протилежного боку майданчика на воротах встановлюються гаки, за допомогою яких кріпитися сітка. Щоб уникнути удару дітей в іграх, ворота обмежуються з боків за допомогою поліетиленових предметів. На всіх кутах майданчика і на місці перетинання середньої і лицьової ліній ставляться яскраві прапорці висотою 0,80 - 1 м. Футбольне поле можна використовувати також для рухливих ігор, ігор в городки, у бадмінтон. Взимку його можна заливати водою і обладнати каток.



Правила гри у футбол. З дітьми дошкільного віку проводиться спрощений варіант гри в футбол (на майданчиках менших розмірів і з меншим числом гравців у командах). Правила гри мають деякі особливості. Тут не застосовуються важкі і недоступні дітям вимоги, наприклад одинадцятиметровий, кутовий удари і інші правила великого футболу. Крім того, вихователь може сам обумовлювати деякі правила: наприклад, грати з воротарем або без нього і т.д.

Мета гри. Мета команди в грі - забити якомога більше м'ячів у ворота суперника, а після втрати м'яча захищати свої, дотримуючись при цьому правила гри.

Учасники гри. Кожна команда складається з 5 - 8 дітей і кількох запасних. Один з гравців - капітан. Гравці команд повинні мати відмітні знаки.

Суддівство. Вихователь стежить за виконанням правил гри і приймає рішення у всіх спірних випадках. Він зупиняє гру при порушеннях правил гравцями, стежить за поведінкою дітей, контролює час гри.

Час гри. Гра триває 30 хв. Час гри поділяється на дві половини по 15 хвилин з п'ятихвилинною перервою. У кінці гри проводиться малорухлива гра (тривалістю 3-5 хв) з метою приведення організму дитини в більш спокійний стан.

Результат гри. М'яч вважається забитим у ворота, якщо він повністю пройшов лінію воріт між стійками під поперечиною і якщо при цьому не були порушені правила гри. Команда, що забила більше м'ячів, вважається перемогла. Якщо не забито жодного м'яча або обидві команди забили однакову кількість м'ячів, гра вважається закінченою внічию.

Правила проведення гри. Гравці мають право вести м'яч ногою, передавати його (ногами) товаришу по грі, забивати м'яч у ворота. Завдання гравців протилежної команди - не пропускати противника до своїх воріт і не давати забити м'яч. Всі дії з м'ячем виконуються лише ногами. Торкання м'яча головою або тулубом не вважається помилкою, а руками торкатися м'яча дозволяється тільки воротареві.

Початок гри. Перед початком гри проводиться жеребкування для вибору сторони або початкового удару. М'яч для початкового удару ставиться на землю в центрі поля, і гра починається за сигналом вихователя одним з гравців команди, що починає гру. Дитина направляє м'яч у бік противника. Гравці команди суперників повинні знаходитися від м'яча на відстані не менше 3 м. Дитина, що проводить початковий удар, не має права вдруге торкнутися м'яча раніше за інших дітей. Після забитого м'яча гра відновляється так само, як і на початку гри, гравцем команди, у ворота який був забитий м'яч. Після встановленої перерви команди міняються сторонами і початковий удар проводиться з центру поля гравцем протилежної команди, тобто яка не починала гру.

Правила заміни. Вихователь може міняти гравців протягом всієї гри. Будь-який з гравців команди може замінити воротаря. Якщо хтось з дітей дуже втомився, отримав травму або недисципліновано себе вів, вихователь зупиняє гру, при необхідності допомагає дитині або замінює його.

Вихід м'яча з гри. М'яч, що перетинає бічну лінію або лінію воріт по землі або повітрю, вважається вийшов з гри. М'яч вважається в положенні поза грою і тоді, коли гру зупиняє вихователь. Протягом всього іншого часу м'яч вважається в грі навіть тоді, коли він відскакує на полі від стійки або поперечини воріт або діти припиняють гру, припускаючи, що відбулося порушення правил і суддя зупинить гру.

Порушення правил і покарання за них. Гравцям не дозволяється ставити товаришеві підніжку, і бити супротивника ногою, штовхатися, тягнути за одяг, за руки, нападати на воротаря, намагатися відібрати у нього м'яч. Порушенням гри також є біг з м'ячем в руках, спроба ловити його. Якщо гравець порушує правила, вихователь зупиняє гру і робить йому зауваження. М'яч при цьому передається протилежній команді і вводиться в гру з того місця, де відбулося порушення.

Гра у футбол – одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку. Грати можна на майданчику (від 8 х 10 до 20 х 40 м), залежно від кількості гравців у командах. Поперек майданчика, через центр проводять середню лінію. Межі його позначають прапорцями: чотири ставлять по кутах, а два там, де середня лінія пересікає бічну. На торцевих боках майданчика встановлюють стійки або ворота (висота 1,5 м, ширина 2,5-3 м). Для гри береться волейбольний м’яч (вага 260-280 г, діаметр 64-66 см) або гумовий (200 г, 50 см) м’яч.

Перед тим як проводити гру, діти мають оволодіти найпростішими прийомами: передавати м’яч один одному в парах (відстань 3-4 м) правою і лівою ногою, обводити м’яч навколо предметів (кеглів, кубиків) змійкою, вести м’яч 5-8 м і забивати його у ворота правою і лівою ногою, зупиняти м’яч, який котиться по землі, внутрішньою стороною ступні.

Спочатку дітей розподіляють на команди, по п’ять-вісім гравців у кожній, і обирають капітанів. Право початку гри визначають за жеребом, друга команда вибирає ворота. Гра починається із центра майданчика (його краще позначити колом), усі гравці команд у цей момент перебувають на своїй половині майданчика. За свистком судді капітан б’є по м’ячу у бік воріт суперника.

Гравці кожної команди намагаються підвести м’яч до воріт суперника і забити гол. Ворота захищає воротар, який має право ловити м’яч руками. Всі інші гравці можуть передавати, зупиняти й забивати м’яч лише ногами або головою. Якщо м’яч забивають у ворота, гру починає із центра майданчика капітан команди, якій забили гол. М’яч, який вибито за межі майданчика, вкидає гравець іншої команди обома руками з-за голови, з місця, де він викотився.

Гра складається з двох таймів по 10-15 хв кожний з п’ятихвилинною перервою. Перед початком другого тайму команди змінюють ворота. Виграє команда, яка заб’є більше голів у ворота суперника.

Керує грою суддя, який обирається з досвідчених у правилах футболу дітей. Якщо гравець порушує правила, суддя зупиняє гру, робить йому зауваження і суперники мають право пробити штрафний удар. Забороняється підставляти ногу супернику, штовхати його або бити по ногах, затримувати рукою; нападати на воротаря, намагаючись відібрати м’яч. За грубу гру біля своїх воріт призначаються пенальті (удар з 5-6 м у ворота, які захищає лише воротар).

Вихователь під час гри стежить, щоб діти ставилися один до одного доброзичливо, грали чесно, не вступали в конфлікти.



Правила гри у футбол (спрощені для дітей старшого дошкільного віку)


Мета гри

• забити якомога більше м'ячів у ворота суперника

• після втрати м'яча захищати свої ворота, дотримуючись правил гри



Учасники гри

• у кожній команді по 5 — 8 гравців і декілька запасних, один з гравців — капітан

• гравці кожної команди повинні мати знаки відмінності



Тривалість гри

• два тайми по 10 — 15 хв. кожний з п'ятихвилинною перервою

• перед початком другого тайму команди змінюють ворота



Результат гри

• м'яч вважається забитим у ворота, якщо він повністю пройшов лінію воріт між стійками без порушення правил гри

• команда, яка забила більшу кількість голів, — переможець

• якщо не забито жодного м'яча чи обидві команди забили однакову кількість м'ячів — нічия


Загальні правила проведення гри

• гравці мають право вести м'яч ногою, передавати його товаришу по грі, забивати м'яч у ворота

• завдання гравців протилежної команди — не пропускати суперника до своїх воріт і не давати забити м'яч

• усі дії з м'ячем виконуються лише ногами

• торкання м'яча головою чи тулубом не вважається помилкою

• руками торкатися м'яча дозволяється лише воротарю


Початок гри

• право початку гри визначають за жеребом, друга команда обирає ворота

• гра починається з центру майданчика, усі гравці команд у цей момент перебувають на своїй половині майданчика

• за свистком судді капітан б'є по м'ячу у бік воріт суперника

• після забитого м'яча гра починається так само, як і на початку гри, гравцем команди, у ворота якої був забитий м'яч



Правила заміни

• педагог може міняти гравців протягом усієї гри

• кожен з гравців команди може замінити воротаря



Вихід м'яча з гри

• м'яч, який перетнув бічну лінію чи лінію воріт, а також після зупинки гри педагогом, вважається поза грою

• м'яч вкидає гравець іншої команди обома руками з-за голови з місця, де він перетнув лінію



Порушення правил і покарання за них

• заборонено підставляти ногу супернику, штовхати його або бити по ногах, затримувати рукою; нападати на воротаря, намагаючись відібрати м'яч

• порушенням правил вважається також біг з м'ячем у руках

• якщо гравець порушує правила, педагог зупиняє гру і робить йому зауваження. М'яч при цьому передають протилежній команді та вводять у гру з того місця, де відбулося порушення

• за грубу гру біля своїх воріт призначається пенальті — удар з 5 — 6 м у ворота, які захищає лише воротар

• за грубі порушення правил гравець може бути видалений з поля (з правом його заміни) на 1 — 3 хв.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка