Розділ Товарознавчі аспекти нормативно правової бази щодо



Сторінка1/8
Дата конвертації27.11.2018
Розмір1.23 Mb.
ТипРегламент
  1   2   3   4   5   6   7   8


Зміст
Вступ

Розділ 1. Товарознавчі аспекти нормативно – правової бази щодо

проведення експертизи зубних щіток


    1. Правове регулювання проведення експертизи непродовольчих товарів

    2. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість

зубних щіток

    1. Роль експертизи в підвищенні якості зубних щіток

Розділ 2. Експертиза якості та споживче тестування зубних щіток

2.1 Об’єкти, методи та постановка задачі дослідження зубних щіток

2.2 Товарознавча характеристика сучасного асортименту зубних щіток

на ринку України

2.3 Вимоги до якості зубних щіток

2.4 Експертиза якості зубних щіток

2.4.1 Дослідження органолептичних показників

2.4.2.Фізико – хімічні та мікробіологічні дослідження

2.4.3 Експертиза маркування та пакування

2.4.4 Порівняльні споживчі тестування

2.5 Рекомендації споживачам щодо вибору зубних щіток

Розділ 3. Аналіз захисту прав споживачів при реалізації зубних щіток

3.1 Аналіз роботи Київського обласного управління із захисту прав споживачів та Українського центру з проблем захисту прав споживачі

3.2 Розробка програми інспекційної перевірки підприємств, що реалізують зубні щітки

3.3 Рекомендації контролюючим органам щодо перевірки підприємств,

що реалізують зубні щітки

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

КЛЮЧОВІ СЛОВА


Зубна щітка, експертиза, ступінь жорсткості, дослідження, нормативна база, законодавча база, якість, щетина, сировина, матеріали, метод, пластмаса, полімер, порівняльні споживчі тестування, стираюча дія, очищаюча дія, захист прав споживачів, удосконалення.
СЛОВНИК СКОРОЧЕНЬ:

ПА – поліамід;

СФ – спектрофотометр;

ІЧ – інфрачервоний;

КМУ – Кабінет Міністрів України;

СПД – суб’єкт підприємницької діяльності.


ВСТУП
На сьогоднішній день на ринку України присутні різні види зубних щіток за виробником, розміром та призначенням. Але механічні щітки користуються найбільшим попитом, саме тому їх вивчення є актуальною проблемою сьогодення. Зубні щітки відносяться до товарів, що використовуються всіма верствами населення різного віку кожен день протягом усього життя. Саме тому дослідження цього товару, виявлення його параметрів, сировини та вплив якості зубних щіток на життя та здоров’я людини є дуже важливим.

Саме тому об'єктом дослідження курсової роботи є механічні зубні щітки.

Метою магістерської роботи ознайомлення з характеристикою основних видів та загальних технічних вимог до зубних щіток, а також дослідження якості зубних щіток за допомогою органолептичних, фізико – хімічних, мікробіологічних показників та споживчого порівняльного тестування.

Магістерська робота виконувалась відповідно до тематики науково – дослідних робіт кафедри товарознавства та експертизи непродовольчих товарів « Розроблення методологічних засад і практичних рекомендацій й визначення конкурентоспроможності непродовольчих товарів» розділу «Експертиза сировини та матеріалів».

Для дослідження вказаної мети потрібно вирішити наступні завдання:


  • проаналізувати нормативно – правову базу щодо проведення експертизи зубних щіток та ролі експертизи в підвищенні якості зубних щіток;

  • ознайомитися з товарознавчою характеристикою сучасного асортименту зубних щіток на ринку України;

  • дослідити зубні щітки за органолептичними, фізико – хімічними та мікробіологічними показниками;

  • провести експертизу маркування та пакування, а також порівняльні споживчі тестування зубних щіток.

Методами дослідження є:

  • органолептичний;

  • фізико – хімічний;

  • мікробіологічний;

  • споживче тестування.

Предметом дослідження є експертиза та порівняльні споживчі тестування зубних щіток.

Об’єктом дослідження є механічні зубні щітки.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблено програму та рекомендації контролюючим органам щодо перевірки підприємств, що реалізують зубні щітки, рекомендації споживачам щодо вибору продукції та проведено порівняльне споживче тестування.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що були проведені дослідження якості зубних щіток, що виготовлені в різних країнах світу та присутні на ринку України, а саме дослідження сировини та матеріалів, що використовується для виготовлення зубних щіток. Було зроблене співставлення вимог нормативної документації щодо показників якості, що діє в нашій країні та тих властивостей, які набули зубні щітки в процесі розвитку та розширення ринку на сьогоднішній день.

Магістерську роботу викладено на 99 сторінок, що складається зі вступу, з- х розділів, висновків та пропозицій, 11 таблиць, 14 рисунків, додатків та списку використаної літератури.

Результати магістерської роботи, а саме експертизи та споживчих тестувань були представлені на студентській науковій конференції «Товарознавчі аспекти розвитку ринку», яка проходила 22-23 травня 2007 року в Київському національному торговельно-економічному університеті.

РОЗДІЛ 1. ТОВАРОЗНАВЧІ АСПЕКТИ НОРМАТИВНО – ПРАВОВОЇ БАЗИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЗУБНИХ ЩІТОК


    1. Правове регулювання проведення експертизи непродовольчих товарів

Захист прав споживачів - це одне з провідних завдань кожної цивілізованої держави. Незалежно від політичної і економічної ситуації в країні люди купляють товари і користуються різними послугами. За роки незалежності України відбулися певні позитивні зрушення захисту прав споживачів.

В основу законодавства України про захист прав споживачів покладено Керівні принципи захисту прав споживачі, які Були прийняті 9 квітня 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН. Керівними принципами захисту прав споживачів проголошено пріоритетність інтересів споживачів перед виробниками, торгівлею та іншими послугами, їх права на доброякісну, безпечну для здоров’я продукцію, на чесну інформацію про товари і послуги, на уважне ставлення до їх претензій [16].

Основним законом України є Конституція. Конституція України - це перший законодавчий акт, що дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Статтею 42 Конституції України чітко визначає : «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності організацій і споживачів[1].

Необхідність в особливій правовій охороні споживача існує внаслідок того, що в умовах вільної конкуренції, лібералізації, економічної та юридичної ситуації створення загального ринку споживач завжди виступає як жертва, внаслідок нав’язування йому неякісних товарів та послуг, тому захист є необхідним.

Виходячи зі змісту принципу статті 3 Конституції України : «Людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свобода людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сводоб людини є головним обов’язком держави», можна зробити висновок що саме держава повинна забезпечувати збереження прав і свобод людини як споживача.

Принципи, що покладені в основу Конституції України є основою також і для Закону України «Про захист прав споживачів», що на мою думку є основним нормативним, законодавчим актом нашої держави, за допомогою якого держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) і обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я та життєдіяльності [16].

Законодавча та нормативна документація має велике значення насамперед для встановлення загального поняття, значення якості товару. Саме якість є єдиним орієнтиром як для виробників, так і для споживачів. Але не слід забувати про те, що безпосередньо допомагає кінцевому споживачеві отримати якісний та безпечний товар. Таким визначальним фактором є загальна експертиза. Саме вона регламентує вимоги до процедури незалежної експертизи непродовольчих товарів, встановлює порядок проведення експертизи, який вимагає безпосередньо держава. Роль законодавчої та нормативної документації полягає у встановлені внутрішнього та зовнішнього розпорядку проведення експертизи, покращення її якості та відповідності встановленим вимогам [ 30].

Основними нормативними та законодавчими актами, що регулюють проведення товарознавчої експертизи є:

1.Закон України « Про захист прав споживачів» № 3161- VI від 01.12.05 року.

2.Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671 від 1998 року.

3.Закон України «Про екологічну експертизу» №8 від 1995 року.

4.Закон України «Про інформацію» №2658 від 02.10.1992 року.

5.Наказ «Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи» №247 від 09.10.2000 року.

6. Закон України «Про рекламу» № 3253- IV від 21.12.2005 року.

7.Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству № П-6 от 15.06.65г.

8.Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству № П-7 от 25.04.66 г.

9.Інструкція про порядок визначення країни походження товарів, послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм №21(5) від 27.03.2002 року.

10.Методика проведення товарознавчої експертизи експертами Торгово-промислової палати від 26.09.2005 року.

Закон України «Про торгово-промислові палати України» №671 від 1998 року визначає загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою.

Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Саме ці організації створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Завданнями, які перед собою ставлять торгово-промислові палати є: сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, експорту українських товарів і послуг, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва; представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами; організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів; участь в організації в Україні та за кордоном професійного навчання і стажування фахівців - громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі; сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва; надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям; встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об'єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій та інші завдання.

Торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності; здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом; створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України [2].

Згідно з Законом України «Про екологічну експертизу» №8 від 1995 року екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що Ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці до проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обгрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

В Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

Експертом екологічної експертизи може бути спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації і методикою еколого-експертної оцінки, а також має практичний досвід у відповідній галузі не менше трьох років.

Експерт державної екологічної експертизи має право:

1) одержувати на свою вимогу відомості та матеріали, необхідні для проведення екологічної експертизи;

2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;

3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази;

4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологічної експертизи.

Експерт екологічної експертизи зобов'язаний:

1) дотримувати встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

2) забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи;

3) своєчасно готувати обгрунтовані та об'єктивні висновки;

4) обгрунтовувати пропозиції про повернення документації на об'єкти екологічної експертизи на доопрацювання;

5) вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи;

6) заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо конкретного об'єкта екологічної експертизи.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи, підготовку обгрунтованого об'єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обгрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам [3].

Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству № П-6 от 15.06.65г.

Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технчіними вимогами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлено іншого порядку проведення приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Основні показники, що регламентує ця інструкція для збереження якості продукції під час приймання продукції є:


  • Чітке виконання встановлених правил пакування та маркування продукції, опломбування окремих місць;

  • Розвантаження продукції, що відповідає за якістю та комплектності вимогам, встановлених стандартами, технічними вимогами, зразками - еталонами тощо;

  • Чітке та правильне оформлення документів, що регламентують якість та комплектність продукції, що поставляється ( технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість), розвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактично [7].

Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству № П-7 от 25.04.66г.

Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними вимогами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлено іншого порядку проведення приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за якістю та комплектністю, а також тари під продукцією та товарами [8].

Методика проведення товарознавчої експертизи експертами Торгово-промислової палати від 26.09.2005 року.

Ця методика призначена для забезпечення результативного та ефективного проведення товарознавчої експертизи і формулює вимоги та процедури щодо визначення кількості, якості й комплектності продукції (у тому числі експортної та імпортної), включаючи стан пакування, маркування, умов транспортування та зберігання, відбір зразків (проб) тощо, а також вимоги до оформлення акта експертизи за результатами перевірки. Вимоги цієї методики є обов’язковими для всіх учасників процесу проведення товарознавчої експертизи. Ця методика надає визначення всіх термінів та визначень, що застосовуються в експертизі, а саме:



  • товарознавча експертиза – незалежне дослідження об’єкта експертизи, провадження компетентним спеціалістом (експертом) на підставі об’єктивних фактів із метою одержання достовірного рішення щодо поставленого завдання;

  • замовник експертизи – суб’єкт господарської діяльності, який зацікавлений у проведенні експертизи та замовляє її проведення;

  • суб’єкт господарської діяльності – підприємство, установа, організація ( їх філія, представництво, відділення) незалежно від форми власності, іноземна юридична особа (їх філія, представництво, відділення), фізична особа, що здійснює господарську діяльність на території України;

  • організатор експертизи – палати, які на підставі заявки замовника організують проведення експертизи;

  • експерт – компетентний спеціаліст, який безпосередньо здійснює експертизу, несе персональну відповідальність за достовірність і повноту результатів експертизи, обґрунтованість висновків відповідно до завдання на проведення експертизи, атестований в установленому порядку на проведення одного або декілька видів робіт з експертизи та/або сертифікований у Системі та занесений в Реєстр у Системі;

  • реєстр – це система даних щодо атестованих експертів, викладачів, акредитованих учбових центрів, експертних організацій та експертів–аудиторів з акредитації експертних організацій;

  • акт експертизи – акт експертизи або експертний висновок;

  • журнал–журнал реєстрації документів із проведення експертизи (на паперовому носії та/або в електронному вигляді)[9](Додаток А).

Отже, правове регулювання проведення експертизи непродовольчих товарів регламентується в повному обсязі. Кожен поступовий крок процесу експертизи контролюється чинним законодавством України. Завдяки такій правовій базі наша держава має всі підстави для якісного контролю непродовольчих товарів, щодо різних показників та має змогу повного забезпечення відповідності товарів встановленим вимогам.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка