Розділ теоретичні концепції особистісного «Я» І проблематика особистісно -орієнтованої психотерапії у сучасній медичній психології



Сторінка1/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір5.22 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису


Максименко Ксенія Сергіївна

УДК 159.94.616.89

ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНА

ПСИХОТЕРАПІЯ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ

ПРИ СОМАТОГЕНІЯХ У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ

МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
19.00.04 – медична психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук



Науковий консультант

Бондаренко Олександр Федорович,

член-кореспондент НАПН України,

доктор психологічних наук, професор

Київ – 2016ЗМІСТ
Список прийнятих скорочень…………………………………………………5

ВСТУП……………………………………………………………………………6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТІСНОГО «Я» І ПРОБЛЕМАТИКА ОСОБИСТІСНО -ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ У СУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ………….……………………..24


    1. Психологічні джерела теорії «Я»…………………………………24

    2. Психоаналіз, його деривати та опозиції в сучасній

зарубіжній психології й особистісній психотерапії……………...29

    1. Проблема каузації в розумінні психологічних детермінант

психічних порушень, пов’язаних з хворобливими

станами організму……..……………………………………………….55



    1. Вихід у загальнонауковий контекст: застереження

проти редукціонізму у психотерапії………………………………68

    1. Методологія і психотехніка реконструкції особистісного «Я» в

клініці захворювань різного спектра………………………………….78

Висновки до першого розділу………………………………………………………88



РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ І ТЕОРІЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ

ПСИХОТЕРАПІЇ У ВІТЧИЗНЯНІЙ МЕДИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

І ПСИХОТЕРАПІЇ………………………………………………………………...92

2.1. Історичний екскурс у проблему………………………………………92

2.2. Особистісно-орієнтована психотерапія

санкт-петербурзької (ленінградської) психотерапевтичної школи………...97

2.3. Особистісно-орієнтована психотерапія московської

психотерапевтичної школи…………………………………………………109

2.4. Джерела і сучасний стан особистісно-орієнтованої психотерапії

української психотерапевтичної школи……………………………………118

Висновки до другого розділу……………………………………………………....131

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ ПРИ СОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ З ТЕНДЕНЦІЯМИ ДО ХРОНІФІКАЦІЇ.....................................................................135

3.1. Сучасні підходи до типології пацієнтів із захворюваннями,

що тяжіють до хронічного перебігу……………………………………..135

3.2. Психічні стани пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями

і проблеми психотерапевтичної допомоги………………………………...151

3.3. Реактивні невротичні стани в клініці соматичних захворювань

і при радикальних хірургічних втручаннях………………………………...163

Висновки до третього розділу……………………………………………………..184



РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМА МЕХАНІЗМІВ І ВПЛИВУ ПСИХОТЕРАПІЇ

В КЛІНІЦІ НЕПСИХОТИЧНИХ ОСОБИСТІСНИХ

РОЗЛАДІВ ………………………………………………………………………..188

4.1. Загальна характеристика психологічної специфіки непсихотичних

особистісних розладів (за МКХ-10)………………………………………...188

4.2. Особистісні передумови психологічного протистояння

кризовим станам та переживанням………………………………….....211

4.3. Опис психотерапевтичних механізмів, лікувальних впливів

та інтервенцій, їх порівняльний аналіз……………………………………..246

4.3.1. Психотерапевтичний вплив і лікувальний ефект:

симптоматична патогенетична психотерапія……………………….246

4.3.2. Порівняльний аналіз особистісно орієнтованих

психотерапевтичних підходів……………………………………….270

Висновки до четвертого розділу…………………………………………………..277



РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ

ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ

ПСИХОЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ З

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ………………….281

5.1. Пресупозиції за співвідношеннями: особистість пацієнта –

особистість психотерапевта, діагноз – форма психотерапевтичного втручання …………………………………………………………….281

5.2. Емпіричне дослідження співвідношення соматичного захворювання

і психічних станів…………………………………………………………...298

5.3. Експериментальне дослідження можливостей особистісно-

орієнтованої психотерапії в клініці захворювань

гастроентерологічної групи………………………………………………...309

5.3.1. Стратегії, процедури і методи психотерапії

в експериментальних групах……………………….............................311

5.3.2. Послідовність і зміст психодіагностичної роботи…………....314

5.3.3. Аналіз результатів дослідження……………………………....317

5.3.3.1. Аналіз динаміки психоемоційного стану і фізичного

самопочуття пацієнтів, котрі пройшли курс екзистенційно-

гуманістичної психотерапії………………………………………….318

5.3.3.2. Аналіз динаміки психоемоційного стану і фізичного

самопочуття пацієнтів, котрі пройшли курс когнітивно-

біхевіоральної психотерапії……………………………………...327

5.3.3.3. Аналіз динаміки психоемоційного стану і

фізичного самопочуття пацієнтів, котрі пройшли курс

групової арттерапії………………………………………………..336

5.3.3.4. Аналіз динаміки психоемоційного стану і фізичного

самопочуття пацієнтів, котрі пройшли курс

індивідуальної психотерапії……………………………………...344

5.3.3.5. Аналіз динаміки психоемоційного стану і фізичного

самопочуття пацієнтів, котрі пройшли курс

комбінованої психотерапії……………………………………….352

Висновки до п’ятого розділу…………………………………………………..361



ВИСНОВКИ……………………………………………………………………365

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...371

ДОДАТКИ...……………………………………………………………………406

Список прийнятих скорочень
ВСД – вегетосудинна дистонія (сомато-вегетативний розлад)

ГЕРХ – гастроезофагіальна рефлюксна хвороба

ІНТЕКС – інтенсивно-експресивна психотерапія

ЛСК – локус суб’єктивного контролю

ООП – особистісно-орієнтована психотерапія

ПТСР - посттравматичний стресовий розлад

РРРМЗ – рак молочної залози

РНТ – рисунок неіснуючої тварини

СІЗЗС – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

СІЗЗСН - селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну

СМДО – стандартизований метод дослідження особистості

СМОЛ – скорочений варіант СМДО

ХОХЛ – хронічна обструктивна хвороба легенів

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Початок XXI століття ознаменований кардинальними змінами, що потребує суттєвих трансформацій свідомості парадигмального рівня. Ці зміни стосуються й площини охорони психологічного й психічного здоров’я населення, яке перебуває у скрутному стані переживання глибокої кризи усіх сфер життя. Тому психотерапія, як вид парамедичної та й медичної діяльності, у наш час набуває великої значущості при розв’язуванні широкого кола проблем, пов’язаних із супроводом, підтримкою та лікуванням хворих як на первинні психічні розлади, так й на психічні розлади, що пов’язані з серйозною соматичною патологією. Мова йде про досить поширене нозологічне коло соматичних захворювань, яким в силу різних обставин (ступінь тяжкості, хроніфікація, специфічні супутні фактори та ін.) притаманні коморбідні психічні розлади.

Аналіз психотерапевтичних досліджень і конкретних процесів психотерапії на території пострадянського простору в цілому і серед українських психологів і психотерапевтів зокрема свідчить: 1) психотерапія на сьогодні артикулюється у двох дискурсах – медичному та психологічному, які часто є протилежними й взаємно неузгодженими (Л.Ф. Бурлачук, О.С. Кочарян); 2) статус психотерапії є недостатньо визначеним – вона часто ідентифікується як «метод», але в ряді напрямків вона характеризується як «відношення» (напр., К. Роджерс), що є не сумісним з її інструментальною трактовкою; деякі дослідники описують психотерапію як «мистецтво» (Л.Ф. Бурлачук, О.С. Кочарян, М.Є. Жидко, 2003, 2007, 2012), деякі – як «науку» (Б.В. Михайлов), а деякі – як «наукове мистецтво» (М.Є. Бурно); 3) в психологічній моделі психотерапія часто розглядається як такий феномен, що знаходиться тільки «в процесі народження» (О.Б. Орлов, 2006) і «мережі протиріч» (О.Й.Сосланд, 2006); 4) існує дуже велика кількість видів психотерапії, яких й не можливо перелічити – 400 різновидів психотерапії для дорослих й приблизно 200 для дітей та підлітків (Є.С. Калмикова, Х. Кехєлє, 2000), що створює значні труднощі для системного науково-обґрунтованого дослідження ефективності конкретного виду психотерапії певних психоемоційних розладів; 5) у вітчизняній літературі (О.Ф. Бондаренко, М.Є. Бурно та ін.) існує розуміння про екологічну невалідність західних психотерапевтичних підходів – все більше і більше дослідників намагаються не просто копіювати традиційні західні психотерапевтичні підходи і методи психотерапевтичної роботи, але ставлять перед собою власне теоретичні, рефлексивні задачі на визначення саме тих моделей психотерапії, які можуть складати найбільш ефективний арсенал боротьби з психологічним стражданням особистості на фоні хронічних і важких соматичних і психосоматичних захворювань в Україні (К.М. Амосова, С.А. Самар, Д. М. Винников та ін., 1995; В.В. Бабич, 2008; І.Д. Булюбаш та ін., 2011; М. Є. Бурно, 2006; В.В. Воробйов, 2009; М. Воронов, 2004; В.С. Гаськов, 1995; С. Г. Грінвальд, 2010; О.І. Ільченко, 2001; А.В. Каніщев, 2003; В.І. Коростій, 2009, 2011; Ю.А. Корягін, 1996; Е.В. Крайніков, 1999; О.І. Кудінова, 2011; С.А. Кулаков, 2007; К.С. Максименко, 2013; С.Д. Максименко, Н.Ф. Шевченко, 2007; М.В. Маркова, 2014, 2015; В.Д. Менделевич, 2005; Б.В. Михайлов та ін., 2002; 2011; С.М. Мороз, 2010; Я.Л. Обухов, 1997; В.Ф. Простомолотов, 2007; І.М. Сарвір, 2004; В.В. Свиридова, 2009; А.Ш. Тхостов, 1993; 2008; М.Б. Федак, 2011; Т.П. Яворська, 2009; Y.VonWietersheim, H. Kessler, 2006; A. Bittonetal., 2003; E. Garcia-Vega, C. Fernandez-Rodriguez, 2004 та ін.).

Згідно з «парадоксом еквівалентності» (У. Стайлз), ефективність різних психотерапевтичних методів однакова й дорівнює у середньому близько 65%. Не з’ясованою залишається причина такого парадоксу, що робить «розуміння механізмів лікування … досить обмеженим» (Є.С. Калмикова, Х. Кехєлє, 2001). Водночас чисельність чинників, що сприяють, потенціюють чи, навпаки, ретардують ефективність психотерапевтичного впливу робить дослідження її ефективності «досить громіздким, дорогим, «вічним» проектом, який, судячи з усього, ніколи не буде завершений» (О.Й. Сосланд).

В контексті нашого дослідження на інтерес викликають два висновки, що зроблені у рамках знаного американського проекту Consumerreports: 1) ефективна психотерапія – це більше, ніж зниження симптоматики, але змінення цінностей, смислів, системи ставлень тощо; 2) поліпшення в психотерапії можливе й без фармакологічного лікування. Проте, теорія і практика психотерапевтичної допомоги в соматичному стаціонарі в Україні ще не сформувалися, тому й вкрай важливим є їх обґрунтування та дослідження можливостей й заперечень.

В цій площині є деякі проблеми: переважна більшість досліджень страждають на упередженість, нарцисизм методу, або підходу («ефект Джамбо», описаний Е. Спінеллі, 2009), аксіоматичністю вихідних положень, зневагою до деякої «незручної» фактології, а інколи необґрунтованим емпіризмом, переоцінкою можливостей методу «case analysis» тощо.

Вибір теми дисертаційного дослідження «Особистісно-орієнтована психотерапія емоційних розладів при соматогеніях у практиці сучасної медичної психології (на матеріалі клініки гастроентерологічних захворювань)» є вкрай актуальною, такою, що лежить на перетині вузлових проблем сучасної медико-психологічної науки та практики. Метатеоретичний аналіз основних вітчизняних тенденцій і концепцій щодо реалізації теорії і практики психотерапії страждань, викликаних важкими, хроніфікованими, інвалідизуючими соматичними хворобами, має величезний евристичний потенціал на нинішньому етапі розвитку медичної психології та психотерапії на вітчизняних наукових коріннях.



Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконувалося в межах міжнародного проекту TEMPUS «Модернізація дипломної медичної освіти в країнах Східного сусідства Європейського союзу» в рамках програми TEMPUSEACEA 32/210 у період 2011-2014 рр.

Водночас дослідження виконано у відповідності до тематичного плану наукових досліджень факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Розвиток цілісної особистості в контексті соціальних змін: соціальні, психологічні та педагогічні аспекти» (0114U003481) та Національного медичного університету імені О.О.Богомольця як складова комплексних науково-дослідних тем кафедри загальної та медичної психології і педагогіки спільно з лабораторією консультативної психології і психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України: «Теорія і технології застосування сучасних підходів до психотерапії у вітчизняних соціокультурних умовах» у період 2012-2014 рр. (0112U001403), «Особливості стосунків «психотерапевт-клієнт» у сучасному соціокультурному середовищі» у період 2015 р. (ІІ-17-15).

Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 4 від 30 березня 2015 р.) і узгоджена на бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 28 квітня 2015 р.)



Об’єкт дослідження – теорія та практика психотерапевтичної допомоги при соматогеніях.

Предмет дослідження – саногенетичний ресурс особистісно-орієнтованої психотерапії у пацієнтів з непсихотичними психічними розладами, що обумовлені хронічними соматичними захворюваннями.

Мета дослідження – з’ясувати саногенетичні психологічні механізми впливу та ефективність сучасної особистісно-орієнтованої психотерапії соматогенних розладів у хворих з хронічною соматичною патологією (на моделі гастроентерологічних захворювань).

Відповідно до мети роботи було поставлено такі завдання дослідження:



  1. здійснити реконструкцію методолого-теоретичного апарату психотерапевтичних парадигм, які декларуються і фактично реалізуються на пострадянському просторі для лікування соматичних хворих з особистісними розладами;

  2. оцінити ефективність психотерапевтичних підходів, що використовуються в соматичній клініці різного профілю;

  3. провести метатеоретичний порівняльний аналіз зарубіжних і вітчизняних тенденцій і концепцій психотерапії психоемоційних і особистісних розладів, що супроводжують важкі соматичні хвороби;

  4. проаналізувати емпіричну фактологію з метою забезпечення понятійно коректного розмежування феноменології негативних психічних станів пацієнтів і непсихотичних психічних розладів при соматичних захворюваннях;

  5. здійснити теоретико-емпіричний аналіз інваріантних і специфічних механізмів психотерапевтичних інтервенцій найбільш доцільних моделей і психотехнік, що орієнтовані на забезпечення патогенетичної особистісно-орієнтованої психотерапії пацієнтів з різними типами непсихотичних розладів на фоні соматичного захворювання;

  6. шляхом спеціально організованого комплексного експериментального дослідження визначити можливості патогенетичної психотерапії пацієнтів з психоемоційними синдромами і особистісними розладами непсихотичного профілю в ситуації хронічного соматичного захворювання.

В основу дослідження покладена вихідна гіпотеза про те, що існують різні рівні психотерапевтичної допомоги соматичним хворим – симптоматичний та особистісний. Орієнтація на симптоматичний рівень часто має паліативний результат, особистісні реконструкції, які відбуваються у пацієнта, спроможні забезпечити стійкі зміни й привести до стійкої ремісії. Врахування біологічних механізмів діяльності мозку при прийнятті до уваги конкретної динаміки психоемоційних станів, зумовлених соматичною патологією, сприяє ефективному і реальному підвищенню якості лікування, що в сукупності визначає переваги поєднання психотерапії з фармакотерапією в редукції психопатологічної симптоматики, обумовленої соматичним розладом. Найбільш доцільно таку поєднувану терапію проводити за симптоматичної орієнтації психотерапії, при тяжких (об’єктивно та суб’єктивно) соматичних хворобах та при такому складі особистості, який зумовлює резистентність до психотерапевтичного впливу.

Теоретико-методологічну основу роботи склали положення парадигмального підходу до аналізу сучасних станів медичної психології і психотерапії (В.А. Абабков, А.Л. Журавльов, О.Л. Гройсман, Т.В. Корнілова, А.В. Юревич, Б.Д. Карвасарський, Д.О. Леонтьєв, М. Перре і У. Бауманн, Т.Н. Носачев, С Паттерсон, О. Ш. Тхостов, Ю.С. Савенко, А.Б. Холмогорова, Ю.С. Шевченко, R. Corsini, F. Flammer, E.R. Kandel, W. Shram та ін.); біопсихосоціальна модель етіології і патогенезу особистісних і емоційних розладів при соматогеніях (Ю.А. Александровський, Г. Аммон, К.М. Амосова, Я. Бестіаанс, І.Д. Вельвовський, Б.В. Зейгарник, Б. Любан-Плоцца, В.Д. Менделевич, В.Ф. Простомолотов, М.Є. Сандомирський, В.А. Ташликов, Т.К. Ушаков, W. Brautigam, P. Cramer, M. Franz, P.E. Sifneos та ін.), а також класичні і некласичні моделі надання консультативної і психотерапевтичної допомоги, представлені в сучасній медичній і консультативній психології (А. Адлер, А.Є. Алексейчик, Р. Ассанджолі, О.Ф. Бондаренко, Дж. Бьюдженталь, Л.Ф. Бурлачук, Ф.Ю. Василюк, Т.Л. Ісуріна, А.Ф. Копьєв, Х. Кохут, О.С. Кочарян,В.М. Корнацький, Н.Д. Лінде, В.М. М’ясищев, Р. Роджерс, О.Є. Соколова, Т.М. Титаренко, Л.Ф. Шестопалова, В.В. Чугунов, З Фрейд, К. Юнг, І. Ялом та ін.).

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження було використано такі методи: теоретико-методологічний аналіз різних напрямків сучасної медичної психології і психотерапії; логіко-історичний реконструктивний аналіз тенденцій розвитку вітчизняної особистістно-орієнтованої психотерапії в історичному аспекті і по сьогодні; клініко-психологічний аналіз специфіки і динаміки реактивних станів пацієнтів із соматогеніями; порівняльний аналіз основних типів особистісно-орієнтованих психотерапевтичних інтервенцій, спрямованих на подолання вторинних особистісних розладів при хроніфікуючих соматичних захворюваннях, моделюючий експеримент, що потребує організації прикладного комплексного дослідження патогенетичних можливостей особистісно-орієнтованої психотерапії при роботі з пацієнтами, які страждають на різні варіанти соматогеній; катамнестичний метод, що забезпечує відслідковування емоційних розладів і трансформацій пацієнта після завершення психотерапевтичної роботи.

Використано наступні методи математико-статистичної обробки експериментальних даних - методи описової статистики, параметричні і непараметричні методи перевірки значущості розходжень (критерій знаків Вілкоксона, Т-критерій Стьюдента), кореляційний аналіз та ін. Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою програмного пакета IBM SPSS Statistics 20.0.

Методичний інструментарій включав в себе наступну батарею діагностичних методик: психометричних – скорочений варіант тесту MMPI (Міні-мульт) в модифікації А.М. Харченка; ліцензійну комп’ютерну версію тесту МПВ Л. Сонді в модифікації Л.М. Собчик; бланкові методики САН, опитувальник Келлермана-Плучека, опитувальник «Локус суб’єктивного контролю» М. Роттера, опитувальник Спілбергера-Ханіна, метод семантичного диференціала Ч. Осгуда; проективні методи – колірний тест ставлень О. Еткінда, тест кольорових виборів М. Люшера, проективний малюнок «неіснуюча тварина», а також методику проективної візуалізації хвороби і процесу лікування.

Організація і база дослідження. Дослідження проводилось у кілька етапів, перший з яких відноситься до 2006-2008 рр.; другий – до 2008-2010 рр.; третій – до 2010-2013 рр.

На першому етапі здійснювалося пілотажне дослідження феноменології у переживаннях негативних психоемоційних станів у ситуації хронічного соматичного захворювання, в результаті чого були сформульовані вихідні уявлення про психоемоційні стани пацієнтів з хронічним захворюванням і окреслені вихідні позиції для постановки адекватних психотерапевтичних цілей і виділення належних психотерапевтичних мішеней.

На другому етапі було відрефлексовано парадигмальні основи і напрямки особистісно-орієнтованої психотерапії, здійснений теоретичний аналіз змісту й інтенцій найбільш поширених психотехнік реконструкції особистісного «Я» пацієнтів у клініці різних соматичних захворювань і проведена логіко-історична реконструкція основних шкіл особистісно-орієнтованої психотерапії на пострадянському просторі з урахуванням всього багатства і різноманітності вітчизняних традицій, а також проведене контрольоване експериментальне дослідження, спрямоване на встановлення феноменології внутрішньої картини хвороби у пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями.

На третьому етапі, виділивши специфічні та інваріантні способи психотерапевтичних інтервенцій, був реалізований спеціальний дослідницький проект на базі ряду лікувальних установ м. Києва: Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України; міської клінічної лікарні № 12 м. Києва, медичного науково-практичного об’єднання «Медбуд» холдингової компанії «Київміськбуд», а також у стаціонарах, що складають клінічну базу кафедри внутрішніх хвороб НМУ імені О.О. Богомольця.



Опис клінічної вибірки. Загальна вибірка пацієнтів склала 345 чоловік (з них 129 чоловіків і 216 жінок у віці від 19 до 62 років). Клінічні характеристики експериментальної вибірки описуються наступним чином: загальна кількість пацієнтів-досліджуваних склала 144 чоловіки (59 чоловіків і 85 жінок віком від 24 до 59 років). Всі ці пацієнти проходили поглиблені клінічні, лабораторні, інструментальні і психодіагностичні обстеження. При цьому із загальної кількості пацієнтів у якості таргетних були виділені групи хворих в залежності від типу реагування на основне захворювання і певного типу особистісного розладу. В підсумку, в групі пацієнтів із діапазоном від іпохондричного типу реагування до іпохондричного особистісного розладу виявилось 12 чоловік (6 чоловіків і 6 жінок); у діапазоні від тривожного типу реагування до тривожного розладу – 16 чоловік (2 чоловіків і 14 жінок); у діапазоні від демонстративно-егоїстичного типу реагування до істеричного (конверсійного) розладу – 5 чоловік (4 чоловіки і 1 жінка). Стосовно 15 пацієнтів були винесені окремі діагностичні заключення, що вписувались у симптоматику сомато-вегетативного розладу, який, за узгодженням з психіатрами-експертами і на основі даних психометричних тестів, було кваліфіковано як «загальний стрес». Потім дані досліджувані в довільному порядку були розподілені по п’яти психотерапевтичних групах, стосовно кожної із яких реалізовувалась особлива психотерапевтична програма, яка включає як групову, так і індивідуальну форми роботи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що

вперше:

- визначено місце особистісно-орієнтованої психотерапії в комплексному лікуванні хворих на хроніфікуючі соматичні захворювання гастроентерологічного профілю, таргетною мішенню якої є особистісні ланки розладу;

- встановлено, що особистісно-орієнтована психотерапія може йти двома шляхами: власне особистісним, коли вона реалізується за вектором «особистість-хвороба»; симптоматичним, що реалізується за вектором «особистість-симптом» й направляється саме на подолання, редукцію симптому;

- виявлено, що запит соматичних хворих на особистісно-орієнтовано психотерапію, що направлена на патогенетичні ланки розладу незначна, у їх перцептуальному феноменологічному полі вона є надуманою, нереальною, такою, що не має перспектив;

- визначено феномен «демедикалізації» соматичного симптому, що полягає у пошуку хворими метасмислів хвороби (містичних, парарелігійних, панпсихологічних тощо), що, з одного боку, сприяє тому, що хворі більшою мірою стають налаштовані на особистісно-орієнтовані практики психотерапії, а, з другого, – може спотворити смисл такої психотерапії. Такий феномен пов'язаний із розчаруванням хворих у результатах біологічного лікування та розповсюдженням ідей панпсихологізму;

-встановлений за допомогою методу багатостороннього моделюючого експерименту, здійсненого в рамках спеціально розробленої програми дослідницького проекту із застосуванням принципів процедури подвійного сліпого методу, факт, що саме психотерапія в поєднанні з психофармакотерапією забезпечує найбільш значущу в клінічному плані ефективність лікувальних заходів при взаємодії лікарів-клініцистів і психологів-психотерапевтів;



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка