Розділ I. Проблемно-орієнтований аналіз стану навчально-виховного комплексу



Сторінка1/5
Дата конвертації16.01.2018
Розмір1 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5

„ Затверджено ” „ Затверджено ”

методичною радою педагогічною радою

від 31.08.10 від 31.08.10

протокол №1 протокол № 1

Зміст

Розділ I. Проблемно-орієнтований аналіз стану



навчально-виховного комплексу ……………………………….. ……….

    1. Стан закладу………………………………………………………….

    2. Стан соціуму…………………………………………………………

    3. Статистика і проблеми як досягнутий рівень функціювання……..

    4. Досягнення і проблеми закладу……………………………………..

    5. Завдання закладу……………………………………………………..

Розділ II. Концепція розвитку навчально-виховного

комплексу Школи життєвої компетентності ……………………………



  1. Загальна стратегія, місія …………………………………………...

  2. Освітні цілі, напрями, принципи…………………………………

  3. Організація освітнього процесу ………………………………….

  4. Модель Школи життєвої компетентності………………………...

  5. Характеристика, завдання та моделі міні-проектів:

Виховна система НВК ……………………………………………..

Школа становлення громадянина …………………………………

Школа сприяння здоров’ю………………………………………....

Школа родинного виховання ……………………………………...

Школа формування успіху………………………………………....


  1. Модель вихованця, учня комплексу ……………………………...

  2. Модель учителя Школи життєвої компетентності ………………

  3. Модель випускника Школи життєвої компетентності …………..

Розділ III. План реалізації програми………………………………………..




Розділ I. Проблемно-орієнтований аналіз стану навчально-виховного комплексу

  1. Стан закладу

Основне приміщення Павлівського Першого навчально-виховного комплексу I-II ступенів було введено в дію в вересні 1915 року як земську школу. В 60-х роках були добудовані допоміжні приміщення, в 2000 році - сучасна котельня, яку газифіковано в 2005 році. З 90-х років минулого століття та до 1 січня 2009 року це була Павлівська Перша загальноосвітня школа I-II ступенів. З 1 січня 2009 року на базі школи та дитячого садка було створено навчально-виховний комплекс. На даний час в комплексі навчаються та виховується 48 учнів та 14 дошкільнят. Для них створені належні умови: навчальні кабінети укомплектовані необхідними навчальними засобами на 80%, для дошкілля відділено приміщення з окремим входом, санітарно-гігієнічні умови приміщень добрі.


  1. Стан соціуму

Заклад освіти в с. Павлівка Перша – один і є центром культури в селі. Мала кількість молоді, більш освічена молодь навчається і працює в різних містах України. З 2004 року в селі функціонує і розвивається селянсько-фермерське господарство «Дружба»: збільшилася кількість робочих місць, покращилася демографічна обстановка соціуму. Але в селі багато неблагополучних сімей, 25% вихованців – це діти з цих сімей. В мікрорайоні школи відсутні культурні, спортивні та інші установи, у яких діти мали б задовольнити свої потреби у фізичному та культурному розвитку у позаурочний час.

Для значної частини учнівської молоді властивий стан соціальної інфантильності. Актуальними є проблеми організації соціально значущої діяльності, культури спілкування, соціальної адаптації, морального зубожіння. Все більшій кількості учнівської молоді стає властива девіантна поведінка. Більшість учнів не вміють визначити життєві цілі, пов’язані з майбутньою професією, соціальним просуванням, сім’єю, соціальним становищем у суспільстві.




  1. Статистика і проблеми як досягнутий рівень функціонування

Протягом 2005 – 2010 років колектив Павлівської Першої загальноосвітньої школи I-II ступенів працював над проблемою: «Підвищення ефективності і якості навчально-виховного процесу шляхом впровадження новітніх технологій та моніторингу освітньої діяльності». Основними завданнями було:

  1. Робота над впровадженням в педагогічній діяльності заходів по програмах «Програма розвитку загальної середньої школи», «Діти України», «Робота з обдарованою молоддю», «Сільська школа», «Учитель», «Інформатизація навчальних закладів».

  2. Впровадження інноваційних технологій на уроці і в виховній роботі.

  3. Створення виховної системи школи.

  4. Поліпшити матеріальну базу школи шляхом активізації зв’язків з громад кістю та базовими підприємствами.

  5. Для покращення позакласної та навчальної роботи приймати участь у різноманітних конкурсах та заходах.

Вся діяльність колективу здійснювалася відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Указів Президента України, рішень уряду України, органів управління всіх рівнів з питань освіти і виховання; правил і норм охорони праці, техніки безпеки, а також Статуту і локальних правових актів комплексу. Забезпечувалися права дітей на дошкільну та загальну освіту.

За підсумками попередніх навчальних років учні мають такі навчальні досягнення:

високий рівень – 22%;

достатній і високий рівень – 27%;

достатній і середній рівень – 39%;

середній рівень – 9,6%;

середній і низький рівень – 2,4%.

Якісний показник 47,6%.

Середній бал успішності по школі 5,6.

Учні з проблемних сімей часто пропускають уроки. Хоча в школі протягом багатьох років діє єдина загальношкільна система обліку відвідування учнями занять. Щоденно черговий учитель збирає дані про учнів, відсутніх на уроках, а класний керівних з’ясовує причину пропуску.

Непогані результати учні школи показують на районних спортивних змаганнях. Низька результативність та участь учнів в районних предметних олімпіадах, конкурсах, тощо. Відсутність спортивного та актового залу в школі негативно впливають на спортивну культурно-масову роботу.

Виховна діяльність педагогічного колективу підпорядковується положенням виховної системи школи „ Школа життєвої компетентності ”. Виховна система школи ґрунтується на загальнолюдських, вічних моральних цінностях. Такими є поняття:


  1. Земля – спільний дім людства. Земля людей та живої природи.

  2. Вітчизна – єдина для людини Батьківщина, наділена долею, яка передалася від його предків.

  3. Сім’я – первинна структурна одиниця суспільства.

  4. Праця – основа людського буття, вид діяльності, який виділив людину із живого світу.

  5. Знання результат різноманітної, творчої діяльності, могутній засіб розвитку особистості.

  6. Культура духовне багатство, накопичене розвитком людських цивілізацій.

  7. Мир – спокій та злагода між людьми, головна умова існування людства.

  8. Людина найвища цінність та результат виховної системи.

  9. Життєва компетентність особистості – здатність учня ефективно розв’язувати проблеми, діяти адекватно, відповідно до власної природи, розвиток комунікативних здібностей.

Сьогодення вимагає від учителів високої професійної, педагогічної та методичної компетентності.

В школі проводилися традиційні свята: Перший дзвінок, День учителя, «Осінній вернісаж», День Збройних сил України, свято Калити, Новий рік, свято 8 Березня, День Перемоги, Останній дзвінок. Значно поліпшилась методика підготовки до шкільних вечорів, збільшилась їх різновидність наприклад: Осінній бал, карооке, різноманітні конкурси та змагання, конкурс «Міс фото».

Практично кожен класовод і класний керівник проводив відкриті виховні заходи по правилах дорожнього руху, заходи по вихованню здорового способу життя, читацькі конкурси, КВК, але недостатньо проводиться родинних свят.

У 2007 році в школі створено Школу сприяння здоров’ю. До її створення спонукало насамперед, високий рівень захворювань серед учнів школи. Результати поглибленого медогляду показали, що 70% учнів школи хворі. Друга причина – це велика кількість дітей із неблагонадійних сімей – на 65 учнів школи – 9 із неблагонадійних. У варіативну частину навчального плану були впроваджені спеціальні предмети, гуртки. Так, учням 5,8,9 класів введено предмет основи валеології. Програма спрямована на мотивацію здорового способу життя, розрахована на 35 годин у кожному класі (одна тижнева година). У 5 класі розглядаються такі теми, як „Поняття про валеологію,” „Фактори природи, які впливають на здоров’я людини, „Про стосунки школярів, дружбу,” „національну їжу і здоров’я, „Поняття про ліки, їх використання ”, „Поняття про сім’ю, піклування про здоров’я ” і інші теми. Більшість занять проводиться на свіжому повітрі. Практикуються нетрадиційні форми проведення занять (тренінги). Діти дуже люблять такі заняття і із задоволенням їх відвідують.

Недоліком є те, що відсутня наступність у викладенні предмету. Навчальний план школи не дозволяє вводити валеологію у 6-7 класах. Тому учні 6-7 класів працюють у гуртку „Краса і здоров’я. ” На заняттях розглядаються питання особистої гігієни, догляд за тілом. Велика увага приділяється практичним заняттям - гімнастичні вправи для запобігання порушення постави, для зміцнення м’язів ніг, очей і т.д. В школі щоранку проводиться зарядка. Справа добровільна. Але майже всі учні приходять о 8.40. Ранкову фізичну зарядку проводять старшокласники – члени учнівського парламенту. Також проводиться щоденне вологе прибирання, провітрювання кабінетів, рухливі перерви.

Постійно працюють спортивні секції. На великих перервах діти грають у волейбол, піонербол, футбол, взимку - в теніс, шашки, шахмати.

Починаючи з листопада місяця, з метою попередження респіраторних захворювань, в школі працює фітобар. Перед сніданком діти можуть випити склянку фіто чаю. На уроках обов’язковими є фізкультфхвилинки. Щороку в школі проводиться Місячник здорового способу життя, Акції АнтиСНІД, Анти наркотик, Анти алкоголь, Життя без паління, заходи до Дня Здоров’я (7 квітня) – це і козацькі забави з участю батьків, Ковбойські ігри, конкурси Тато, мама, я – спортивна сім’я.

У планах роботи класних керівників кожного місяця (четверта година спілкування присвячується пропаганді здорового способу життя). Питання здоров’я дітей розглядаються на батьківських зборах.

Є і певні результати. Поменшала кількість пропусків учнями школи через хворобу, під час епідемії грипу. Серед учнів школи не виявлено курців. Навіть діти із неблагонадійних сімей не схильні до правопорушень, не замічені у бродяжництві, немає дітей які б стояли на обліку у відділі у справах неповнолітніх.

Наказом МОН України від 07.12.2010 №1102 школа визнана переможцем II етапу конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу - Школи сприяння здоров’ю (додаток 4).

Усе – це досягалося, у цілому, злагодженою роботою педагогічного колективу, у якому в минулому навчальному році працювало 15 педагогічних працівників, з яких три сумісники, 7 - вчителі I категорії; 3 - II категорії не мають вищої освіти ─2, але заочно навчаються.

Основними завданнями методичної роботи є сприяння зростанню методичної та фахової майстерності учителя, створення життєдайної системи безперервного навчання для досягнення високих освітніх рівнів, тощо. На жаль засідання методичних об’єднань в основному проводяться формально, тема проблеми школи вже не має тієї гостроти і актуальності, як це було декілька років тому. При викладанні шкільних предметів не використовується програмне забезпечення, не вчителі володіють комп’ютерною технікою.

Суспільний рейтинг начального закладу постійно аналізується. Система роботи вчителів школи вивчається з точки зору учнів та їх батьків. Систематично проводиться анкетування: «Школа очима батьків», «Учителі очима дітей».

Результати анкетування дозволяють зробити висновок про достатньо високу оцінку вчителів учнями, школи – батьками.

Психологічний клімат в колективі в цілому позитивний, про свідчать регулярні дослідження взаємовідносин між колегами.


  1. Досягнення і проблеми закладу




Діяльність

Що зроблено

Досягнення

Проблеми

Підготовка до школи

Система роботи з

дошкільнятами включає:

- єдине планування;

- спільні батьківські збори;



- залучення дошкільнят до шкільного життя.


  1. Знання майбутніх вихованців вчителем початкових класів.

  2. Адаптованість майбутніх першокласників до шкільного життя.

  1. Відсутність мотивації до розвитку своєї дитини деякої категорії батьків.

  2. Неналежний догляд за дітьми з неблагонадійних сімей.

Підвищення якості освітнього процесу

  1. Проводяться моніторингові дослідження, які дають можливість виявити рівень навчальних досягнень учнів, формування навичок здорового способу життя, рейтинг школи, вчителя.

  2. Упроваджуються інноваційні технології.

  3. Вчителі проходять регулярно курсову перепідготовку.

  4. Підвищення теоретичного рівня за обраною проблемою через семінари, тренінги, тощо.

  5. Атестація педпрацівників.




  1. Проведення моніторингових досліджень дозволило колективу своєчасно отримувати інформацію та на підставі її аналізу планувати роботу та розв’язувати проблеми.

  2. Створені умови для особистісного та професійного зростання вчителя.

  1. Немає системи ефективної роботи з обдарованими дітьми.

  2. Освоєння інформаційних технологій.

  3. Епізодичність роботи окремих учителів над підвищення своєї педагогічної майстерності.

Реалізація заходів щодо збереження здоров’я учнів та вчителів

Працює Школа сприяння здоров’ю.

Наказом МОН України від 07.12.2010 №1102 школа визнана переможцем II етапу конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу - Школи сприяння здоров’ю (додаток 4).


  1. Недостатньо сформовані навички щодо здорового способу життя.

  2. Не всі вчителі школи достатньо володіють здоров’язберігаючими технологіями.

  3. Деякі класні керівники формально ставляться до роботи ШСЗ.

Матеріальна база закладу

  1. Для дитячого садка виділено і відремонтовано приміщення.

  2. Створено спортивну кімнату.

  3. Бібліотеку забезпечено комп’ютером.




  1. Для проведення свят немає сучасної музичної апаратури.

  2. Недостатня кількість спортивного обладнання.

  3. Відсутність в бібліотеці підключення до мережі Інтернет.


5. Завдання закладу


  1. Розвивати в вихованців потребу в компетентності, бажання вчитися протягом усього життя, прагнення до самонавчання та самовдосконалення.

  2. Забезпечення набуття учнями компетентностей, які дадуть їм можливість реалізувати свої власні права, інтелектуальні та фізичні задатки.

  3. Виховання соціально активної особистості.

  4. Оптимізація освітнього процесу з метою збереження фізичного, психічного та духовного здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу.

  5. Забезпечення умов для розвитку та становлення особистості кожної дитини.

  6. Виявлення та реалізація потенційних можливостей кожної дитини.

  7. Удосконалення системи оцінювання навчальних досягнень учнів на всіх ступенях навчання.

  8. Забезпечення держаних стандартів освіти.

  9. Впровадження інноваційних та інформаційних технологій.

  10. Проведення моніторингових досліджень якості освіти та рівня вихованості.

  11. Створення умов для творчої самореалізації в професійній діяльності вчителя та вихователя.

  12. Всю навчально-виховну роботу закладу зосередити над проблемою:

«Організація навчально-виховного процесу на основі визначення та розвитку нахилів, здібностей, обдарувань школярів з метою їх життєвого самовизначення та самореалізації».

Розділ II. Концепція розвитку навчально-виховного комплексу

Школи життєвої компетентності

  1. Загальна стратегія, місія

Концепція розроблена відповідно до Законів України «Про загальну середню освіту», вона ґрунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти (12 річна школа), на програмах, затвердженими МОН України: «Я у світі» - для дітей дошкільного віку, відповідно до «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.

Демократичний напрямок розвитку суспільно-економічних відносин, обраний Україною, вимагає від системи освіти якісно нових підходів до стратегії формування особистості молодої людини.

Взагалі всі проблеми освіти можна звести до кінцевого результату – сформована компетентна особистість випускника, який не тільки знає, а й вміє використовувати свої знання, приймає адекватні рішення у ситуаціях, коли вони потрібні, несе відповідальність за наслідки цих рішень для себе, оточуючих та громадськості.

Статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Швидкоплинність соціального прогресу, його динамічність викликає необхідність постійної роботи над собою, розвитком життєвої компетентності, посилення відповідальності кожної особистості за власне майбутнє, за можливість досягнення особистого щастя завдяки своїм потенційним можливостям, що виявляються в любові, сімейних стосунках, у продовженні роду. Саме навчання життєвої компетентності дітей забезпечить можливості розвинути у них вміння адаптуватися до нового соціального середовища, самостійно здобувати знання та переводити їх на рівень моральної рефлексії, комунікативних, толерантних відносин.

Одним з головних проблем сучасної середньої освіти полягає в тому, що традиційна школа вчить не життю, а знанням. Європейські вчені визначають «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. Є різні види компетентностей. Кожна побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних відношень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати до активної дії. Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в єдності з цінностями людини, тобто в зацікавленості в певній діяльності.

Серед різновидів компетентностей ми виділяємо ті, які, на нашу думку, є ключовими, які сприяють досягненню життєвого успіху та відповідають різнобічним сферам життєдіяльності:



  • соціальна компетентність - пов’язана з навколишнім середовищем, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості;

  • здоров’язберігаюча компетентність - пов’язана з формуванням навичок здорового способу життя;

  • мотиваційна компетентність - пов’язана з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості;

  • функціональна (пізнавальна) компетентність - пов’язана зі сферою знань, вміннями оперувати знаннями.

Формування ключових компетентностей відбувається через інтегроване навчання як результат, пов’язаний з умінням використовувати знання у конкретних життєвих ситуаціях. Це можливо, якщо знання пов’язані з умінням ними оперувати, фактичним матеріалом, якщо знання пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості, якщо в учня є внутрішня мотивація, інтерес, зацікавленість. Фактично формування ключових компетентностей здійснюється через реалізацію завдань запропонованої Школи життєвої компетентності. Реалізація цих завдань відбувається через впровадження ідей виховної системи та здійснення мети та виконання завдань міні-проектів: «Школа сприяння здоров’ю», «Школа громадянина», «Школа родина», «Школа успіху».

  1. Освітні цілі, напрями, принципи

Мета і завдання Школи життєвої компетентності

Метою є формування особистості, яка знайде себе в житті, відчуватиме свою необхідність, яка зможе працювати та реалізувати всі ті позитивні якості, які вона принесла з собою в світ.

Завдання:


  1. Реалізація парадигми безперервного розвитку людини;

  2. Психологічна підготовка дітей дошкільного віку до навчання в школі, формування позитивної мотивації і пізнавальних здібностей;

  3. Забезпечення якісної базової загальноосвітньої підготовки;

  4. Задоволення освітніх потреб учнів і їх батьків шляхом впровадження проблемного навчання та здоров'язберігаючих технологій;

  5. Створення умов для формування вмінь в учнів вирішувати проблеми, які виникають під час різних життєвих ситуацій;

  6. Виховання національно свідомого громадянина;

  7. Формування творчого педагогічного колективу.

Принципи Школи життєвої компетентності

  • демократизація (співробітництво, взаємоповага, взаємодопомога, колегіальність у прийнятті рішень);

  • відкритість перед суспільством (участь учнів, їх батьків, представників громадськості, педколективу в розробці та реалізації стратегії і змісту її діяльності);

  • гуманізація (гармонізація стосунків між усіма учасниками навчально-виховного процесу та створення умов для їх творчої самореалізації);

  • варіативність (альтернативність у задоволенні духовних запитів особистості, її пізнавальних можливостей та інтересів);

  • доступність;

  • безперервність та різноманітність освіти.

Структурні компоненти Школи життєвої компетентності

Шкільна освіта має такі структурні елементи:



  • дошкільна освіта, мета якої створення стартових умов;

  • початкова освіта, мета якої формування загально навчальних умінь і навичок;

  • базова освіта, мета якої завершеність формування загально навчальних умінь і навичок.




  1. Організація освітнього процесу

Основним документом, що регулює навчально-виховний процес є робочий навчальний план, який складений :

  • для початкової школи - за Типовими навчальними планами початкової школи з українською мовою навчання, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. №682;

  • для 5-9 класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 №132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.09 №66.

В навчальному плані збережено традиційний перелік навчальних предметів і обсяг годин для їх вивчення, розподіл часу між інваріантною і варіативною складовими плану, а також дотримано гранично допустиме навантаження на тиждень на одного учня.

За рахунок годин варіативної складової запроваджені предмети спрямовані на здоров’я зберігаючі технології: факультативи: основи валеології 8, 9 класи.

Структура навчального року визначається згідно з регламентом Міністерства освіти і науки України. Тижневе навантаження учнів встановлюється НВК у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом.


Ступінь

Програми

Педагогічні

технології


Методи, прийоми



Форми навчання





дошкільна дош освіта

о світа


Програму розвитку дитини «Я у світі».




- ігрові технології;

- здоров’я зберігаючі технології



- ігрові методи


ігри

початкова

о освіта

Традиційні програми для учнів 1- 4 класів


- ігрові технології;

- елементи проблемного навчання;

- здоров’я зберігаючі технології;

- інтерактивні технології



- прийом актуалізації;

- метод діалогу;

- ігрові методи;

- створення проблемної ситуації;

- методи діагностики;

- груповий метод



- урок-подорож;

- урок-змагання

- урок-гра;

- інтегрований урок




основна

школа

Державні програми для учнів 5- 9 класів ;

програми варіативної частини



- ігрові технології

- елементи проблемного навчання;

- здоров’я зберігаючі технології;

інформаційні технології



- прийом актуалізації;

- метод діалогу;

- ігрові методи;

- створення проблемної ситуації;

- методи діагностики та самодіагностики;

- груповий метод





- урок-подорож;

- урок-змагання

- урок-гра;

- інтегрований урок;

- дидактична гра;

- практична робота;

- лабораторна робота;

- залік;


- семінар;

урок з використанням комп’ютера







Модель Школи життєвої компетентності
школа

сприяння

здоров’ю

школа

становлення

громадянина

школа родинного виховання

школа

формування

успіху

соціальну

компетентність

мотиваційну

компетентність

функціональну

(пізнавальну)

компетентність

Виховна система НВК

здоров’я зберігаючу

компетентність

Виховна система Школи життєвої компетентності

Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні;

пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної

гідності – це перша заповідь виховання.

В. Сухомлинський.

Виховна система комплексу базується на програмах, затвердженими МОН України: «Я у світі» - для дітей дошкільного віку та «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Вона має складну організаційну структуру, що включає мету, заради якої створена, діяльність і спілкування, що забезпечують її реалізацію, відносини, освітнє середовище. Головна мета виховної системи – допомогти дитині знайти себе в житті, відчути свою необхідність, навчити працювати, реалізувати всі ті позитивні якості, які вона принесла з собою в світ.



Головне завдання виховної системи є підготовка учнів до дорослого життя.

Щоб мати можливість знайти своє місце вжитті, учень повинен володіти певними якостями, уміннями:



  • швидко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

  • критично мислити;

  • використовувати набуті знання і вміння в навколишній дійсності;

  • бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити;

  • бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді;

  • вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному і особистому плані, так і в інтересах суспільства;

  • уміти добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

  • бережливо ставитись до свого здоров’я і здоров’я інших як найвищої цінності;

  • бути здатним до вибору альтернатив, що пропонує сучасне життя;

  • вміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватися у системі найрізноманітніших суперечливих й неоднозначних цінностей, визначати своє кредо і свій стиль.

Саме навчання життєвої компетентності дітей забезпечить можливості розвинути у них вміння адаптуватися до нового соціального середовища, самостійно здобувати знання та переводити їх на рівень моральної рефлексії, комунікативних, толерантних відносин. Молодь не повинна втрачати свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від своєї національності та світогляду, учень має змогу дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України. Засвоєння основ знань про традиційні духовні, моральні і культурні цінності, про духовну культуру української та інших національностей, які живуть в нашій державі, сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, вихованню поваги до кожного, а також тих, хто має відмінні погляди.

Стан духовної культури і моралі суспільства викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему. Більшість учнів не мають достатньо знань з таких гострих проблем, як шляхи зміцнення здоров’я, запобігання наркоманії, алкоголізму, СНІДу. Для значної частини учнівської молоді властивий стан соціальної інфантильності. Актуальними є проблеми організації соціально значущої діяльності, культури спілкування, соціальної адаптації, морального зубожіння. Все більшій кількості учнівської молоді стає властива девіантна поведінка. Більшість учнів не вміють визначити життєві цілі, пов’язані з майбутньою професією, соціальним просуванням, сім’єю, соціальним становищем у суспільстві. У суспільному вимірі це призводить до втрати культурної цілісності спільноти, а часто-густо й антисоціальними суспільних установок молоді, зокрема її життєвих орієнтацій. Поза увагою залишаються потреби, система цінностей, рівень життєвої активності особистості в різних видах діяльності. Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення.

Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні - особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому - культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому - духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством).

Поетапне введення учнівської молоді у різноманітні сфери життєдіяльності та спілкування, оволодіння ними життєво творчими технологіями, знаннями, вміннями та навичками хоча б у найголовніших сферах людського життя є незаперечною вимогою сучасності.



Основні принципи виховання

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які проживають в Україні. Принцип культуро відповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості. Принцип цілісності. Виховання організується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та поза навчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах - міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості. Принцип превентивності. Держава, виховні інститути, здійснюють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обґрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Зміст виховання

Сучасний зміст виховання в Україні - це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин. Патріотизм виявляється в любові до свого народу, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Національна самосвідомість - це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в духовні сили та майбутнє; воля до праці на користь народу; усвідомлення моральних та культурних цінностей, знання історії, звичаїв, обрядів, символіки: система вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією. Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади.. Культура міжетнічних відносин передбачає поважання дітьми та учнівською молоддю прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння виважено поступатися своїм інтересам на догоду етнічним та релігійним групам заради громадянської злагоди. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ виявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості - це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житії людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечній; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ є важливою складовою змісту виховання особистості. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації за умов ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, вмінням ставити мету, планувати її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби досягнення бажаного результату, аналізувати процес і наслідки власних трудових зусиль, виконувати необхідні корективи. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції. Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" - це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок. Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу - думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню з неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності. Ціннісне ставлення, до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей.

Структура виховної системи НВК

ШКОЛА


школа сприяння здоров’ю

ОСОБИСТІСТЬ

ДИТИНИ

РОДИНА


СОЦІАЛЬНЕ ДОВКІЛЛЯ

Серцевиною виховного процесу є особистість - її нахили, здібності, потреби, Інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.

Одним із визначальних принципів виховної системи є взаємозв'язок впливів: родини; вчителя; соціальних об'єктів; довкілля (освітнього простору).

Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини на тих чинниках, що допомагають розкрити творчий потенціал дитини. Залучення до співпраці управлінської, духовної, культурно-мистецької еліти та громадських інституцій створює унікальне середовище координації та інтеграції всіх ланок виховної системи. Розуміючи українську національну систему виховання як самобутнє і водночас споріднене з вселюдським культурно-історичне явище, акцентуємо увагу на усвідомленні педагогами кінцевого результату своєї праці - виховання свідомого громадянина, патріота. Виховна система НВК ґрунтується на загальнолюдських, вічних моральних цінностях. Такими є поняття:

ЗЕМЛЯ– спільний дім людства. Земля людей та живої природи.

ВІТЧИЗНА– єдина для людини Батьківщина, наділена долею, яка передалася від його предків.

СІМ’Я– первинна структурна одиниця суспільства.

ПРАЦЯ– основа людського буття, вид діяльності, який виділив людину із живого світу.

ЗНАННЯ– результат різноманітної, творчої діяльності, могутній засіб розвитку особистості.

КУЛЬТУРА– духовне багатство, накопичене розвитком людських цивілізацій.

МИР– спокій та злагода між людьми, головна умова існування людства.

ЛЮДИНА– найвища цінність та результат виховної системи.

ЖИТТЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСІ– здатність учня ефективно розв’язувати проблеми, діяти адекватно, відповідно до власної природи, розвиток комунікативних здібностей.

Модель організації структури управління

виховним процесом НВК


РАДА НВК



ДИРЕКТОР


ДИТЯЧА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

МЕТОДИЧНА РАДА

ПЕДАГОГІЧНА РАДА

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ

УЧКОМ


ПЕДАГОГ-

ОРГАНІЗАТОР

Сприятливі умови для згуртування учнівського колективу, становлення творчої особистості забезпечує учнівське самоврядування . Учнівське самоврядування вирішує такі завдання:


  1. Сприяє навчальній та творчій діяльності учнів.

  2. Формує особистість з глибоко усвідомленою громадянською позицією.

  3. Забезпечує комплексний виховний вплив на учнів шляхом їх залучення до систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу чи школи.

  4. Виховує почуття власної гідності, вчить досягати мети, створює широке поле можливостей для самореалізації школярів у конкретних справах.

  5. Забезпечує захист прав та інтересів учнів.

  6. Відвертає дітей від асоціальних форм поведінки.

При організації учнівського самоврядування необхідно враховувати три взаємопов’язані етапи його розвитку.

Перший етап – організаційна робота. На цьому етапі розробляється структура учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки школи; визначається мета і завдання, виходячи з структури учнівського самоврядування; розробляється документація; визначаються права та обов’язки органів самоврядування; обирається актив.

Другий етап полягає в організації безпосередньої роботи учнівського самоврядування. В ході його реалізації організовується практична діяльність органів учнівського самоврядування, уточнюються функції кожного виконавчого органу, його членів, проводяться засідання, рейди, чергування.

Третій етап характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів. На цьому етапі розширюються права та обов’язки органів учнівського самоврядування, вдосконалюється його структура, створюються нові об’єднання за інтересами, гуртки, клуби; розширюється роль учнівського самоврядування в житті школи.

Важливою умовою педагогічного керівництва учнівського самоврядування є постійний пошук нових форм та методів організаційної діяльності учнів.

Виховний ефект учнівського самоврядування залежить не тільки від його структури і форм, а й від демократизації шкільного життя.

Учнівське самоврядування має двоступеневу структуру – загальношкільну і класну. В школі учні самі вирішують, яка організаційна структура самоврядування буде для них кращою. В класі є можливою безпосередня демократизація: кожен клас добровільно обирає напрямок роботи за інтересами. Завданням керівника є залучення якнайбільшої кількості учнів до роботи своєї організації.

У закладі створена дитяча громадська організація „БЕРЕГИНЯ”. Це добровільне об’єднання учнів, метою якого є формування в учнів почуття господаря школи, класу, вміння співробітничати на принципах партнерства, гласності, демократизму . Девіз організації:

Бути справедливими,



чесними, сміливими,

вірити у майбуття –

девіз нашого життя ”.


Структура дитячої громадської організації „Б е р е г и н я”


Президент

Міністерство внутрішніх справ

Шкільний уряд

Міністерство здоров’я і спорту

Міністерство туризму і краєзнавства

Міністерство культури і відпочинку

Класні колективи

Головою організації є Президент.

Президент керує діяльністю виконавчого органу – шкільного уряду.

До складу шкільного уряду входять міністерства (по одному міністру та два учні з різних класів для кращої співпраці): внутрішніх справ; здоров’я і спорту;туризму і краєзнавства; культури і відпочинку. Шкільний уряд виносить питання, які турбують учнів школи, розглядає їх на засіданнях. Міністерства організовують цілеспрямовану роботу в дитячій громадській організації. Міністри керують і відповідають за виконану роботу свого міністерства.



Міністерство внутрішніх справ – організація правового виховання, дотримання режиму школяра, контроль за чергуванням, поведінкою та успішністю учнів.

Міністерство здоров’я і спорту – організація спортивних змагань, конкурсів, пропаганда здорового способу життя.

Міністерство туризму і краєзнавства – організація походів, вивчення традицій, звичаїв свого регіону, проведення туристичних акцій.

Міністерство культури і відпочинку – організація дозвілля, проведення традиційних свят, вечорів відпочинку, пропаганда норм культури поведінки, правил етикету.

Напрямки роботи організації „Берегиня»

сім кольорів веселки:



  • Червона калина ” (червоний колір) – вивчення історії рідного краю, традицій, звичаїв свого народу, свого родоводу;

  • Лідер» (оранжевий колір) – обирання лідерів серед членів організації

шляхом проведення змагань, конкурсів, організація туристичних походів, спортивних змагань;

  • Спасибі – ні!” (жовтий колір) – пропаганда здорового способу життя,

організація заходів щодо шкідливого впливу на організм наркотиків,

алкоголю, куріння;



  • Краю мій лелечий ” (зелений колір) - збереження та охорона природи,

примноження її багатств;

  • Орден милосердя ” (голубий колір) – допомога пристарілим людям,

ветеранам війни, оточення їх турботою, чуйністю, увагою;

  • Дім без самотності ” (синій колір) – трудові справи, допомога вчителям -

пенсіонерам;

  • Мистецький Олімп» (фіолетовий колір) – проведення загальношкільних свят, концертів, вечорів відпочинку, участь у районних конкурсах.



ЗМІСТ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Ціннісне ставлення до себе

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

Виховні досягнення

Сформованість основ духовно-морального та фізичного розвитку особистості: - усвідомлення цінності власного життя і збереження здоров’я (фізичного, психічного, соціального, духовного, культурного) кожної людини;

- адаптація до змін навколишнього середовища, пізнання прекрасного у собі, основ самооцінювання, самоконтролю, саморегуляції, самоповаги, почуття гідності, безпеки власної життєдіяльності;

- знання та навички ведення здорового способу життя (дотримання правил гігієни, рухового режиму).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка