Розділ І. Мистецтво в просторі культури Тема Жанрова палітра музичного мистецтва Урок Театральна музика



Скачати 69.28 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір69.28 Kb.
ТипУрок

Розділ І. Мистецтво в просторі культури

Тема 3. Жанрова палітра музичного мистецтва
Урок 8. Театральна музика
Театр — особливий вид мистецтва, завдяки якому можна здійснити захоплюючу подорож у будь-який куточок планети, зазирнути у різні епохи, навіть у майбутнє. Розрізняють драматичний, ляльковий і музичний театри.

У драматичному театрі щовечора на сцену виходять актори, щоб розповісти про життя героїв, яких вони зображують. Діючими особами лялькового театру є ляльки, якими керують актори-ляльководи.

У музичному театрі сюжет розкривається мовою інструментальної музики, співу і танцю.

... У залі гасне освітлення. До диригентського пульта підходить диригент. Одна мить — і тишу порушують чарівні звуки оркестру. Починається вистава, у якій органічно сплелися література і драматична дія, спів і симфонічна музика, живопис і танок... Це опера, синтетичне мистецтво, співдружність музики і театру.

Що в опері важливіше — музика чи текст? Про це сперечаються вже кілька століть. Слова оперних героїв конкретні, але вони не можуть повною мірою передати емоції так, як мелодія. Саме заради співу ми й ідемо до оперного театру та отримуємо насолоду. В іншому разі ми просто прочитали б текст лібрето. Отже, оперу треба і слухати, і дивитися.

В оперній виставі всі діючі особи співають соло або об'єднуються в ансамблі та хори. Під час виконання арії дія ніби призупиняється, а музика «малює» портрет героя, передає його внутрішній світ, душевний стан, настрій, «розповідає» про риси характеру і багато-багато іншого.

Наспівні, мелодійні арії змінюються речитативами, завдяки яким розгортається сюжет опери.

Взаємодія героїв в опері передається в ансамблях. Хор -один із важливих виразних засобів опери — часто звучить у фіналі, де зображуються народні сцени.

Оперна вистава супроводжується грою оркестру. Він відкриває оперу увертюрою, створює яскраві інструментальні картини, допомагає розкривати почуття героїв.

Опера - один з видів театрального мистецтва. В опері умовність театру особливо очевидна, адже у повсякденному житті люди не співають для того, щоб розповісти про свої почуття. Головне в опері - музика. Однак партитура (нотний запис музики) повинна бути представлена, розіграна на сцені: задум опери розкриється повністю тільки в сценічному просторі. Такий спектакль вимагає особливої майстерності від виконавців: вони повинні не тільки вміти співати, але й мати акторські здібності. За допомогою звуків актор-співак здатен виразити складні почуття. Вплив музичного спектаклю за наявності сильного складу співаків, гарного оркестру, професійної режисури може бути величезним, адже він підкоряє глядача, веде його у світ божественних звуків.

В XVI ст. на основі придворних і народних танців почав формуватися балетний театр. Саме слово «балет» (з латинської) означає «танцювати». У балеті про події і взаємини персонажів розповідають танцювальні рухи, які артисти виконують під музику, написану на основі лібрето. Наприкінці XX ст. розповсюдження набули безсюжетні спектаклі, створені на музику симфонічних творів. Постановкою таких вистав займається хореограф. «Хорея» у перекладі з давньогрецького значить «танець», а «графо» - «пишу». Отже, хореограф «пише спектакль» за допомогою танцю, будує пластичні композиції відповідно до музики і сюжету. В балетних спектаклях, як правило, зайняті солісти, а також корифеї - саме так у російському театрі називали головного артиста кордебалету, що танцював на першій лінії, ближче до глядачів. Кордебалетом називають також учасників масових сцен.

Оперета має трохи більшу ніж півтора століття історію. У науці існують дві точки зору стосовно оперети. Одні вчені вважають її самостійним видом театрального мистецтва, інші - жанром (те ж саме можна сказати про мюзикл). Перші спектаклі, переважно комічного змісту, з'явилися в другій половині XIX ст. у паризькому театрі «Буфф-паризьєн". Сюжети оперет були зазвичай комедійними, розмовні діалоги чергувалися зі співом і танцями. Іноді демонструвалися музичні номери не зв'язані із сюжетом, це були, так звані, інтермедії.

Оперний театр не просто місце, де ставляться оперні й балетні спектаклі, а й визначний центр культурного і громадського життя. Тут створюються культурні цінності, які становлять гордість і славу всього народу; тут засобами мистецтва розкривається багатий, різноманітний духовний світ людини, проявляються її найкращі, гідні наслідування якості, пропагуються передові ідеї часу, високі уявлення про мораль, обов'язок, красу людських вчинків і почуттів.

Уже понад три століття балетом називають виставу, де поєдналися музика і танець, драматичне і образотворче мистецтво. Балет виник в Італії, де популярними були веселі танцювальні сценки під час карнавалів. У Франції розквітнув придворний балет -- пишне й урочисте видовище, у якому брали участь навіть король і королева. Саме у цій країні було засновано королівську Академію танцю, де балетмейстери (майстри балету) створили спеціальну хореографічну мову, якою й досі користуються в усьому світі. Мова музики і мова танцю мають багато спільного, тому не дивно, що вони об'єдналися в балеті. Балет створюють композитор і балетмейстер. Сюжет будують за мотивами літературного твору або пишуть спеціально. Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміми. Класичний танець — граціозний, витончений; характерний — відтворює елементи народних танців; пантоміма увиразнює зміст.

Сучасний балет широко використовує гімнастичні й акробатичні рухи. Вони надзвичайно збагачують і осучаснюють старовинне мистецтво балету. Якщо всі елементи балету будуть підпорядковані єдиній меті, глядачі відчують справжню насолоду.

У балеті, як в опері та оркестрі, важливу роль виконує диригент, який керує виставою. Він повинен не тільки добре знати музику, а й володіти всіма тонкощами хореографії.

Найпопулярніший балет - «Лебедине озеро» П. Чайковського. Стислий зміст. Уночі, напередодні балу, на якому молодий принц Зигфрід має оголосити ім'я своєї нареченої, він потрапляє до чарівного озера поблизу зруйнованого замку. Там юнак знайомиться з дівчиною Одеттою, яку зачарував у лебедя злий чаклун. Тільки вночі, саме біля цього озера, вона здатна перетворюватися на людину. Зняти закляття чаклуна може лише кохання. Зигфрід освідчується у вічному коханні Одетті. Проте злий чаклун, підслухавши розмову закоханих, відправляє на бал свою доньку, перетворивши її в Одетту. Принц, введений в оману, клянеться у коханні іншій. Попередню клятву зруйновано, тому Одетта повинна загинути. Але Зигфрід, зрозумівши, що його обдурено, мчить до озера освідчитися в коханні дівчині-лебедю. Його вірність знищує силу злого чаклуна. Чари знято. Кохання перемогло!



Оперетою до середини XIX ст. називали невелику оперу. Як розважальний жанр оперети сформувався в 50-ті роки XIX ст. До складу оперети входять куплетні пісні, танці, розмовні діалоги. Звичні для опери форми — арії, вокальні ансамблі, хори, балетні сцени — в опереті мають полегшений характер, але саме музика є основою розвитку дії.

Жанр бере початок від французької комічної опери, італійської опери-буф, від німецького і австрійського зінгшпіля. У творчості Моцарта, Бетховена і Вебера зінгшпілі — глибокі психологічні і філософські твори. З часом складні ідеї зникли із творів цього жанру, поступившись простим сюжетам і розважальній музиці.

Угорський композитор і диригент Франц Легар (1870—1948) написав понад тридцять оперет. Всесвітньо відомі: «Весела вдова», «Граф Люксембург», «Циганська любов».

В оперетах за допомогою співу й усних діалогів розігрують часто комічні і фантастичні історії з використанням складних декорацій і екзотичних костюмів. Класичні мюзикли з'явилися в США наприкінці 20—30-х років XX ст. Тоді в зеніті слави був прекрасний танцівник Фред Астер. У мюзиклах найчастіше йшлося про життя простих людей, танці відігравали в них більш важливу роль, ніж в оперетах.



Мюзикли пішли від оперет (маленьких опер) XIX ст. Мюзикл – це сценічний твір (як комічний, так і драматичний за сюжетом), в якому використовуються форми естрадного мистецтва, драматичного театру, балету, опери та побутового танцю. Якщо в опереті музичні фрагменти можуть бути вставними, у мюзиклі вони ніби «розчинені» у дії. Мюзикл — мистецтво для всіх. Сюжети їх, як правило, прості, а мелодії часто стають шлягерами. Історія мюзиклу почалася в 1866 р. - тоді в Нью-Йорку було представлено музично-драматичне дійство «Чорний шахрай» (в іншому перекладі «Лиходій-шахрай»). Успіх був приголомшливим і несподіваним. Однак повноправне місце серед інших видів театрального мистецтва мюзикл зайняв лише в 20-х рр. XX сторіччя. Подібні спектаклі стали з'являтися спочатку в США, а після Другої світової війни - на сценах Англії, Австрії, Франції. Найбільш успішні мюзикли були екранізовані («Кабаре», «Шербурзькі парасольки», «Звуки музики»).

Першим фільмом-мюзиклом став «Джазовий співак» (1927). Творці фільму зрозуміли, що в кіно більше можливостей, ніж у сценічного мистецтва, і незабаром музичними фільмами стали феєрії зі співом, танцями і майже повною відсутністю сюжетної лінії.

На початку 40-х років смаки знову змінилися. Виник новий різновид мюзиклів, що досі є популярним. У цих мюзиклах сюжет був побудований за всіма правилами, а події змінювалися піснями і танцями. Ці мюзикли спочатку ставили в театрах, потім більшість із них, у тому числі «Вестсайдська історія» (1957), «Звуки музики» (1959) і «Бріолін» (1972), лягли в основу популярних фільмів. Сучасні мюзикли «Джозеф», «Кішки», «Привид опери», «Нотр-Дам», «Знедолені» популярні в усіх країнах світу. А фільм, що був поставлений за мюзиклом «Чикаго» в 2003 р., завоював відому кінопремію «Оскар» у декількох номінаціях. Пісня «Белль» з мюзиклу «Нотр-Дам»стала хітом одразу після його виходу. «Зоряний експрес» — один із лондонських мюзиклів, який досить довго утримувався на сцені. Актори в цьому мюзиклі виходять на сцену на роликових ковзанах і іноді катаються по всьому залу спеціально прокладеними доріжками.

Словник ключових понять

Лібрето -книжечка зі змістом опери, балету.

Арія — сольний номер героя в опері.

Увертюра - інструментальний вступ до спектаклю.

Хореографія - мистецтво танцю.

Балет — музична драма, виражена засобами хореографії.

Адажіо — лірична центральна частина балету, яку виконують головні персонажі.

Варіаціїсольні танці героїв балету.

Па-де-де дует головних героїв балету.

Кордебалет велика група танцівників.
Література

Боффи Г. Большая энциклопедия музики: пер. с итал. / Гвидо Боффи. М.: АСТ Астрель,2006. – 413с.

Вассина-Гроссман В. А. Книга о музыке и великих музикантах. – М.: Детская литература,1986. – 192с.

Дрізо В. Розповідь про музику. – К.: Муз. Україна, 1975.

Музика: Дитяча енциклопедія. – Харків: Фоліо, 2005. -319с.

Побережна Г.І., Щериця Т.В. Загальна теорія музики: Підручник. – К.: Вища школа, 2004. – 303с.



Юцевич Ю. Є. Музика: Словник-довідник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 352с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка