Розділ 2 основні вимоги до науково-дослідницької роботи учнів-слухачів ман



Скачати 484.13 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації10.07.2018
Розмір484.13 Kb.
1   2   3

2.4. 3. Реферат як короткий виклад тексту дослідження

Реферат (від лат. Refere - доповідаю, повідомляю) – публічний усний виступ чи письмовий твір, у якому стисло викладаються основні положення первиннго документа – статі, результатів наукового дослідження. Це може бути і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду літературних та інших джерел з певної галузі науки.

Реферат являє собою короткий виклад одного або кількох текстів. Це вторинний документ, якій містить скорочений і послідовний виклад змісту першоджерела (або його частини) з основними фактичними даними і висновками [14, с. 44]. У рефератах акцентується увага на нових відомостях. Реферування може бути присвячено окремій проблемі або містити узагальнення різних точок зору з визначеної теми. В тексті реферату викладаються (зіставляються, оцінюються) різні точки зору на аналізовану проблему і при цьому автор реферату визначає своє ставлення до розглянутих наукових позицій, поглядів або визначень.

Реферат може бути базою для виступу на науковій конференції, семінарі, при збиранні матеріалу для огляду літератури. Його підготовка є засобом формування навичок роботи з літературою, входження в наукову діяльність.

Основною властивістю реферату є його інформативність, яка формується в процесі скороченого викладу змісту першоджерела. Крім того, реферат передбачає узагальнення матеріалу. Як відзначає В.П.Леонов, «Мистецтво реферату виявляється в майстерності скорочення тексту й умінні коротко викласти його інформативні фрагменти» [14, с. 44].

Як правило, дослідницький характер реферату становить його основну наукову цінність. В залежності від призначення юний дослідник повинен вибрати відповідний вид реферату, основні характеристики яких представлено у додатку С.2.

Рефератом називають короткий виклад наукової статті або монографії. Такий реферат містить основний зміст першоджерела й у ньому обов’язково вказується точка зору укладача, позиція, з якої він розглядає проблему.

Підготовка реферату вимагає уважного вивчення першоджерел, їх конспектування, аналізу змісту, узагальнення, класифікації, виявлення загального й особливого, виділення в тексті основних позицій і понять наукового дослідження. В рефераті широко використовується пряме і непряме цитування. При цьому обов’язкові посилання на авторів думок у використаних цитатах. Разом з тим реферат не можна зводити тільки до цитат. Він являє собою власні міркування автора по темі з тієї чи іншої проблеми.

Процес підготовки реферату включає п’ять етапів, що представлені на рис.2.7.

Вибір теми, ії вивчення та мотивація

Конспектування і осмислення літератури

Пошук і попереднє

ознайомлення з

літературою



Узагальнення і синтез конспектів окремих літературних джерел

Написання тексту реферату, підготовка висновків і списку літератури


Рис. 2.7. Алгоритм написання реферату

Працюючи над рефератом, слід дотримуватися послідовності у власних діях:



  • скласти список бібліографічних джерел, які були використані в рефераті;

  • опрацювати кожне з літературних джерел, визначивши його основну думку та виписавши цитати;

  • скласти план реферату, продумавши деталі кожного пункту;

  • написати текст реферату, використавши попередньо опрацьований матеріал та висловивши власні думки з обраної теми;

  • естетично оформити реферат, надрукувавши його.

У процесі реферування принципово можливі два шляхи:

  • точне відображення першоджерел. Автор реферату слід уникати своїх власних суджень. Його завдання в тому, щоб адекватно викласти точки зору авторів першоджерел.

  • осмислення джерел реферування в контексті деякої теми або концепції. Його можна вважати дослідницьким, творчим. У цьому випадку авторові реферату неминуче доводиться осмислювати місце і внесок автора в дослідження питань даної теми. Інколи автори відображають не всі проблеми або мають специфічні до них підходи, що змушує їх не тільки вивчати це, але і добудовувати контури концепції, що вимальовується в міру осмислення поглядів авторів першоджерел.

У структурі реферату виділяють

  • план;

  • вступ;

  • основну частину;

  • висновки,

  • список використаної літератури;

  • додатки.

План реферату визначається змістом теми, навчальним завданням, обсягом літературних джерел і особистих напрацювань автора. Зміст теми реферату передбачає розбивку її на складові, котрі і визначають розділи й параграфи плану. Навчальне завдання позначається на змістовному плані за допомогою виділення окремих тем, що мають навчальне призначення. У вступі дається загальна характеристика теми реферування, кола авторів і коротка характеристика першоджерел, а також формулюються мета і завдання підготовки реферату, що забезпечує необхідний контекст викладу. Основна частина являє собою виклад матеріалу відповідно до пунктів плану.

Щодо обсягу реферату, то він залежить від обсягу матеріалу реферування і типу реферату.



  • Обсяг розширеного реферату – 20-25 сторінок тексту.

  • Короткий реферат – являє собою коротке інформаційне повідомлення за темою, слугує для попереднього ознайомлення з проблемою.

  • Середній реферат – передбачає розгорнутий виклад теми.

  • Розширений реферат, у якому детально викладаються не тільки

проблема, а й окремі її складові.

Особливу увагу треба звернути на правильність оформлення титульної сторінки та списку використаної літератури. Не забувайте, що чужі думки, використані в тексті, повинні бути взяті в лапки або ж потрібно зробити покликання на наукове джерело, з якого наведена певна теза.



2. 5. Стиль і мова наукового дослідження

Стилю та мові наукового дослідження слід приділити дуже серйозну увагу, оскільки мовно-стилістична культура тексту найкраще виявляє загальну культуру його автора.

Мистецтво підготовки наукового тексту полягає не лише в тому, щоб письмово відобразити його окремі складові частини, а й інтегрувати їх у цілісність окремих складових. «Наука сама створює собі мову, без якої вона не може розвиватися. Зміст науки і її мова, подібно споруджуваному будинкові і лісам, не можуть існувати одне без одного, тільки мова, на відміну від звичайних лісів, навіки не зникає, а органічно включається в загальні засоби передачі інформації» [25, с. 267] .



Наукова мова відіграє дуже важливу роль не тільки у відображенні досягнень науки в текстах, а й виступає важливим інструментом наукового пізнання. Вона являє собою найважливіший засіб самого наукового дослідження, тому що наукова думка представлена у формі слова.

В основі наукової мови лежить звичайна літературна мова, що виконує комунікативну і «думкооформлюючу» функції.

Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й позбавленою подвійного тлумачення. Це означає, що мова являє собою самостійну проблему і засіб науки, без яких вона не може існувати.

Щоб забезпечити мову поняттями, та пояснити основні дефініції дослідження, юні дослідники можуть користуватися тезаурусом, призначення якого – словниковий запас.



Тезаурус складається з кількох словників:

  • словника тієї галузі знання, у якій він працює;

  • загального словника науки;

  • спеціалізованих словників і словників інших галузей знання, як правило, споріднених;

  • словника іноземних слів;

  • словників літературної мови.

Слід пам’ятати, що науковий термін – це не просто слово, а втілення сутності даного явища. І тому добирати наукові терміни і визначення необхідно дуже уважно; не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам’ятаючи, що кожна галузь науки має свою, притаманну тільки їй термінологічну систему.

Для адекватного передавання наукової інформації автор наукового дослідження повинен володіти умінням користуватися стійкими словесними формулами і стереотипними словосполученнями мовленнєвими кліше. Мовне кліше – це мовний стереотип, готовий зворот, що вживається в текстах офіційно-ділового стилю.

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їхньої важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Прикладами кліше мовного етикету є словосполучення:


  • добрий день;

  • доброго здоров’я;

  • до побачення;

  • щиро дякую, глибоко вдячний;

  • шановний пане, вельмишановний добродію.

Мовні кліше полегшують процес спілкування, економлять зусилля і час як для того, хто говорить (пише), так і для того, хто слухає (читає). Вони повторюються без змін як усталена словесна формула, виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення [30, с.175].

Поява кліше зв’язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні (автор справедливо (слушно) зазначає.., аргументує.., чітко визначає, детально аналізує, ретельно розглядає, уважно простежує, доказово критикує...)

Для означення предмету аналізу, актуальності дослідження доречно користуватися такими висловами:


Отже, кліше притаманні такі ознаки:

  • відповідність психологічним стереотипам як відображенню у свідомості явищ дійсності, що часто повторюються;

  • легке відтворення готових формул у процесі мовлення;

  • автоматизація процесу відтворення, що полегшує процес ділового спілкування;

  • економія зусиль, мислиннєвої та мовленнєвої енергії i часу як для того, хто говорить (пише), так i для слухача (мовця).

Кожному дослідникові необхідні розвинуті чуття наукової мови, мовний смак, володіння науковим стилем мовлення, мовними засобами наукового тексту. Ці якості є результатом цілеспрямованої роботи над собою [35,c.435]. Для цього юному дослідникові необхідно вміло користуватися науковою мовою в усній і писемній, діалогічній і монологічній формах.

Під час наукової роботи юний дослідник може користуватися одиницями мовленнєвого кліше, які наведені в додатку Т.2.

Для наукового тексту повинні бути характерні смислова завершеність, цілісність і пов’язаність.

Культура наукової мови визначається такими якостями як точність, ясність і стислість. Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є специфічні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже), заперечення (проте, тимчасом, але, тоді як, одначе, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, унаслідок цього, окрім цього, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перейдемо до…, звернімося до…, розглянемо, зупинимось на…, розглянувши, треба зупинитися на…, варто розглянути…), результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати…).

Специфічні функціонально-синтаксичні засоби наукового дослідження вказують на:


  • послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже);

  • заперечення (проте, тимчасом, але, тоді як, одначе, аж ніяк);

  • причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, унаслідок цього, окрім цього, до того ж);

  • перехід від однієї думки до іншої (перейдемо до…, звернімося до…, розглянемо, зупинимось на…, розглянувши, треба зупинитися на…, варто розглянути…);

  • результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати…).

Найважливіші засоби вираження логічних зв’язків наукового дослідження та специфічні звороти наукового стилю викладені у додатках У.2. – Ф.2. Скориставшись ними, дослідницька робота слухача вирізнятиметься науковістю та довершеністю.

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники та дієприкметники (даний, той, такий, названий, зазначений, вказаний тощо). Не завжди ці та подібні їм слова прикрашають наукову працю, але вони є своєрідними дороговказами, які попереджають про повтори думки автора, інформують про особливості його творчого шляху. Читач відразу розуміє, що слова справді або насправді вказують, що наступний текст повинен бути доведенням, з іншого боку, навпаки, але готують читача до сприйняття протиставлення, оскільки – пояснення.

У деяких випадках зазначені вище слова не тільки допомагають окреслити переходи авторської думки, а й сприяють удосконаленню рубрикації тексту. Наприклад, слова перейдемо до розгляду можуть змінити заголовок рубрики. Вони, відіграючи роль невиділених рубрик, пояснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже потрібні.

Використовуючи в науковому тексті якісні прикметники й утворюючи від них ступені порівняння, перевагу віддають аналітичним формам вищого та найвищого ступенів. Для утворення найвищого ступеня порівняння якісного прикметника використовують слова найбільш, найменш.

У мові наукового тексту дуже поширені вказівні займенники цей, той, такий. Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, “ці дані служать достатньою підставою для висновку…”). Займенники щось, дещо, що-небудь через неконкретність їх значення в наукових текстах не використовуються.

Обов’язковою умовою об’єктивності викладу матеріалу є зазначення джерела: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вислів. У тексті це реалізується за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (на повідомлення; за даними ...; на думку ...; на наш погляд).

Науковий текст характеризується тим, що його основу становлять лише точні, отримані внаслідок тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це зумовлює і точність їх словесного вияву, і, таким чином, використання спеціальної термінології



Зазвичай, «манівці», навчаючись у секції, успішно демонструють креативність у наукових пошуках і отримують непогані результати своїх досліджень. Опанувавши методологією наукового тексту і мови, вони стають успішними студентами. Звичайно, не всі вони стають науковцями, але, вірю, в майбутньому дорослому житті будуть особистостями, здатними до непересічних рішень, стануть спеціалістами-професіоналами, яким притаманне творче мислення.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка