Реферат з інформатики на тему: " вплив нових інформаційних технологій на розвиток дитини раннього віку"



Скачати 113.54 Kb.
Дата конвертації25.10.2017
Розмір113.54 Kb.
ТипРеферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет кібернетики
РЕФЕРАТ

з інформатики

на тему:

ВПЛИВ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



НА РОЗВИТОК ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ”

аспіранта кафедри педагогіки

факультету психології

Кущ Тетяни Віталіївни

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Лещенко Марія Петрівна
Викладач інформатики:

кандидат фізико-математичних наук

Верес Максим Миколайович
Київ 2011

ВСТУП

Сьогодні батьки та вихователі усе частіше говорять про проблеми у вихованні дітей через надмірну психологічну чутливість. Це явище тісно пов’язане з високим рівнем інформатизації суспільства та появою нових інформаційних технологій, адже мозок дитини раннього віку особливо чутливий до засвоєння інформації. Діти змалечку чують радіо, бачать телепередачі, часто мають доступ до комп’ютера та Інтернету. У однорічних малят канал сприйняття світу цілком відкритий, після трьох років більше проявляється здібність до вивчення мов, малювання, співів, танців.

Інформаційна революція зумовила перерозподіл педагогічних акцентів у вихованні. Технологізація сучасного побуту все більше витісняє один з найважливіших засобів виховання – безпосереднє спілкування батьків з дітьми. Серед таких найбільш вагоме місце займають комунікаційні, комп’ютеризовані та телевізійні технології. У цьому контексті сучасних дітей часто називають «екранними дітьми».

Раннє дитинство охоплює віковий проміжок від 1-го до 3-х років. У цей період малюки потенційно найбільше ризикують потрапити у екранну залежність, оскільки досить часто у наш час є заручниками пасивного перегляду. Тому, діти раннього віку потребують особливої педагогічної уваги з боку батьків. Від того наскільки правильно вони засвоять здобуту інформацію залежить усе їхнє подальше життя.

Дослідженню особливостей раннього віку дітей у педагогічній науці приділено значну увагу науковців, серед яких праці: Я.Корчака, Б.Спока, Д.Бретт, Д.Гордона, Г.Бєлєнької, Н.Аксаріної, П.Бачинського, Л.Гураш, О.Денисюк, Г.Доман, С.Козлова, С.Лупан, Л.Павлова, Е.Томас, М.Щелованова, М.Лісіної, Е.Шафер, Е.Пентлі, Г.Гурковської, Р.Тонкова-Ямпольської та ін.

Особливості впливу нових інформаційних технологій на розвиток та соціалізацію дитини висвітлено у наукових розробках: А.Баркан, І.Братусь, І.Загарницької, І.Зязюна, О.Білоуса, М.Лещенко, Т.Науменко, І.Стеценко, Л.Пагані та ін.

Проблемами розвитку інформаційного суспільства займаються С.Азаров, А.Колодюк, В.Лисицький та ін., які розробили низку інформаційно-аналітичних матеріалів.

Мета дослідження: обґрунтувати психолого-педагогічну позицію соціальної адаптації дитини раннього віку в інформаційному суспільстві.

Об’єкт дослідження: особистість дитини раннього віку в інформаційному суспільстві.

Предмет дослідження: соціальна адаптація дитини раннього віку.

Завдання дослідження:


  • визначити зміст поняття «екранні діти»;

  • з’ясувати місце інформаційної продукції у формуванні свідомості дитини раннього віку;

  • охарактеризувати вплив нових інформаційних технологій на соціальну адаптацію дитини раннього віку.

В сучасному глобалізованому світі матрицею, яка формує сприйняття світу у малюків – є телебачення. Більшою мірою мова йде про так званий «пасивний перегляд», заручниками якого досить часто стають діти у домашніх умовах. Нерідко батьки просто не звертають уваги на телевізор, котрий працює у помешканні цілодобово. Психологи довели, що телебачення цілком активно діє на психіку навіть однорічної дитини, адже малюки реагують на емоційні прояви дорослих, які їх оточують [2]. Кольорові ролики реклам з частим миготінням кадрів, фільми, переобтяжені еротикою та насиллям, різноманітні реаліті-шоу, напічкані новомодним лексиконом – усе це впливає на свідомість дитини, не кажучи вже про картини жахів. Сучасне телебачення для приваблення уваги широкої аудиторії та отримання більших прибутків від реклами, схильне транслювати насильницькі та еротичні сюжети мало, що не цілодобово, пробуджуючи самі найнижчі інстинкти людини.

Однак не лише випадкова телевізійна продукція може становити загрозу для дитячої свідомості. Психологи, котрі досліджують вплив дитячих телевізійних продуктів на свідомість дітей підкреслюють проблему частої відсутності та розмежування у сучасних мультфільмах образів добра і зла. Це, в першу чергу, стосується американізованих мультиплікаційних фільмів. Сучасні діти живуть у світі неупорядкованих інформаційних потоків. З раннього дитинства вони знайомляться з покемонами, кіборгами, косморапторами, зеленими чоловічками, вигаданими істотами на кшталт Обліни зі «Справжніх монстрів». Тому постійно потрапляють у ситуації, де важко відрізнити дійсність від фантазії та божевілля.

Є мультиплікаційні фільми з яскраво вираженим позитивним героєм, в такому випадку дитина може почерпнути з цього образу для себе позитив. Однак, часто трапляється, коли навіть дорослому важко визначити, які риси домінують у головного героя. Візьмемо, наприклад, образ принцеси Фіони з сучасного популярного мультфільму "Шрек". Фіона, задумана як добра героїня, сповнена жіночності, вихована, розумна. Однак, за сюжетом вона починає битися, краще чоловіків. У дитини раннього віку такий образ може викликати плутання статевих ролей. Або ж, взяти самого Шрека. Для того, щоб сподобатися Фіоні, він надуває через соломинку жабку і дарує замість повітряної кульки.

Значна частина американських мультфільмів наповнена відвертим насильницьким змістом. Відомий випадок, коли дворічні діти переглянувши мультфільм «Том і Джеррі», почали битися маленькими стільцями, котрі були в кімнаті, наслідуючи героїв. А деякі діти можуть взяти молоток чи ніж, як герої цих мультфільмів і завдати кому-небудь шкоди. На жаль значна частина такої зарубіжної продукції наповнена агресивними чи аморальними сценами.

Для того, щоб дитина була спроможна зрозуміти безглуздість таких ситуацій, необхідно гармонійно поєднувати її моральний розвиток з інтелектуальним. Мало показати пальцем і сказати "це – добре", а «це – погано» - треба щоб дитина могла розібратися і навчилася давати правильну оцінку тому, що засвоює. Батьки повинні дуже ретельно відслідковувати цей процес і, там де необхідно, втручатися та пояснювати, вести діалог з власними коментарями.

Як позитивний приклад слід згадати мультфільми позитивного змісту: «Комаров», «Карлсон», «Леопольд», «Умка», «Антошка», «Козлик і його горе», «Козаки», «Маленький поїзд з Ромашково», «Їжачок та ведмежа», «Капітошка» і т.д., які викликають позитивні емоції і виховують прагнення до дружби, взаємодопомоги, щедрості, доброти, милосердя, любові.

Важливим аспектом цієї проблеми також є те, що телебачення налаштовує малюків на пасивне сприймання дійсності, тобто телевізор знижує трудову активність і творчий потенціал. За висновками вчених, 10 годин телесеансів на тиждень зменшують творчий потенціал дитини майже наполовину. А дитина, що дивиться телевізор більш як годину на добу, може втратити 90 % соціальної активності [2].

Шкідливого впливу завдає також телевізійне опромінювання. Німецький психолог Марта Хаймеран описує досліди, що підтверджують цей факт. Виявляється, маленькі акваріумні рибки, миші та маленькі пташки, котрих тримають поблизу телевізора, швидко гинуть. Це пояснюється специфікою звуку працюючого телевізора [1].

В кожному приладі, що має частоту рядків більщ ніж 15 600 Гц/сек, виникає високий постійний звук, що межує з областю найнижчих ультразвуків. Він буквально діє вище згаданим живим створінням на нервову систему, тим самим ніби розриваючи їх на частини. Дорослі, як правило, не сприймають цей звук свідомо, тоді як більшість дітей чує його – високий, свистячий.

Дослідження американських вчених також підтверджують негативний вплив телевізійного екрану на людський організм. Телевізійне випромінювання діє на мозок, уповільнюючи процеси обміну речовин, пульс уповільнюється на 7 ударів в хвилину (на 420 – в годину), виникає пасивність в процесах нервової системи та обмінних процесах. Окрім цього, відомо, що телевізійне опромінювання впливає на формування імунної системи, знижуючи її властивості [1].

Дітей раннього віку дуже цікавлять музичні іграшки. Тому, досить часто у наш час, такою іграшкою стають мобільні телефони батьків. Нерідко, сучасні мами використовують мобільний телефон як відволікаючий засіб, котрий майже завжди знаходиться під рукою. Музичними мелодіями, кольоровим миготінням блютузу чи інфрачервоного порту, привабливими звуками закриваючогося та відкриваючогося фоулдера дуже легко відволікти увагу дитини, яка капризує. Однак мало хто замислюється над тим, що тривалий контакт з мобільним телефоном є шкідливим для фізичного здоров’я дитини, котрий стовідсотково буде забезпечений, оскільки дитина дуже швидко звикне до привабливої іграшки. У цей період розвитку малюк «приміряє» себе на соціальні ролі методом копіювання дорослих, тому одразу після того як він почне більш менш самостійно пересуватися, мобільний телефон стане його постійним товаришем.

Доведено, що посилений вплив мобільного телефону на дитину може спровокувати захворювання, основним проявом якого є СДУ (синдром дефіциту уваги). У дітей раннього віку цей синдром може виражатися в постійних примхах, емоційних перепадах, зміні настрою. При подальшому перебігу хвороби у дитини починається безсоння, сон стає тривожним, вранці може спостерігатися навіть нудота, дитина скаржиться на часті головні болі. Діти шкільного віку починають відчувати труднощі в навчанні, чому сприяє зниження концентрації уваги у дитини [6].

За рекомендаціями Британського агентства охорони здоров’я – контакт дитини з мобільним телефоном має бути обмеженим до восьмирічного віку через високий ризик дії на неї електромагнітних хвиль [1].

Те саме стосується і комп’ютерів за котрими сучасні батьки проводять більшу частину свого часу. Інтернет-технології та соціальні мережі зайняли досить ствердні позиції у сучасному інформаційному суспільстві. Тому малюки дуже швидко звикають до моніторів, мишок та клавіатур і, починаючи приблизно з другого року життя, досить впевнено почувають себе у налагодженні комунікативних зв’язків з ними.

Молодим батькам дуже зручно увімкнути будь-який мультфільм, тим самим зацікавивши дитину та звільнивши собі особистий час. Однак, залишати маленьку дитину наодинці з комп’ютером чи ноутбуком не можна. Дитина раннього віку є досить активною і не стане сидіти на місці, яке їй вказали. Тому підвищується ризик шкідливого опромінювання, що діє на відстані півметра від екрану, негативно впливаючи на шкіру й очі того, хто сидить перед комп’ютером. На сучасних моніторах встановлені спеціальні фільтри, що зменшують напруженість випромінювання, але небезпека все одно існує. У рідкокристалічних моніторів теж є істотні недоліки. Серед них – вузький кут огляду для якісного зображення: відхиляючись від нього, глядач бачить нечітку картинку. Це шкодить зору.

Особливої уваги потребує формування свідомості дитини раннього віку. Психіка такої дитини подібна до ніжної квітки, тендітна й крихка. Мозок малюка на кінець першого року життя становить 50 % дорослого, а на кінець другого – 75 % [3]. Інформаційні екрани як об’єкти сучасного глобалізованого світу заперечують істинну природу дитини. Світ інформаційних екранів пропонує людині масу яскравих, хвилюючих вражень, котрі осідають у підсвідомості. Доросла людина, без сумніву, здатна фільтрувати почуте та побачене, однак її підсвідомість також підвладна впливу інформаційних потоків.

Реалією сучасного життя є те, що малюки досить часто сплять при ввімкненому телевізорі. Під час сну дитина не бачить, що відбувається на екрані, однак вона чує високочастотні звуки, її мозок продовжує фіксувати звукову інформацію і уловлює її смисловий контекст.

Отже, діти раннього віку в змозі фіксувати інформаційні образи, котрі пропагує екран. Однак, сказати точно як вплине на психіку дитини випадковий рекламний ролик або фільм – не можливо.

Викладене вище не означає категоричне виключення нових сучасних технологій з життя дітей раннього віку та заміну їх на більш традиційні методи виховання. Однак процес ознайомлення та контактування малюків з ними має бути суворо контрольованим та дозованим батьками. Сучасні медики зазначають, що контакт півторарічної дитини з екраном має продовжуватись не більше як 20 хвилин протягом дня [6]. Активніша зорова стимуляція є шкідливою не лише з фізіологічної точки зору, але й може дуже легко спричинити звикання. Дитина почне відчувати необхідність у сенсорних відчуттях, котрі замінять їй усе багатство світу.



ВИСНОВКИ
Отже, на основі ретроспективного аналізу у реферативній роботі: визначено зміст поняття «екранні діти»; висвітлено особливості впливу інформаційної продукції на формування свідомості дитини раннього віку; охарактеризовано період раннього віку та показано взаємозв’язок між пасивним переглядом та виникненням екранної залежності у малюків у процесі соціальної адаптації.

Проаналізований матеріал дає змогу стверджувати, що період раннього віку потребує перш за все активної позиції батьків по відношенню до дитини в перші роки життя. Це кропітка праця, але також і шлях до взаєморозуміння з дитиною та фундаментальна база для подальшого життя у сучасному інформаційно насиченому світі, що постійно змінюється.

Людина з раннього віку постійно перебуває в певному інформаційному полі, сприймає інформацію з різних каналів, постійно користується нею у своєму житті й на основі її опрацювання формує свою поведінку, виробляє власний світогляд щодо способу, стилю, типів поведінки.

Сучасне інформаційне соціокультурне середовище завдячуючи своїй насиченості та інтенсивності, різноманітності та полярності цінностей, багатоканальності впливів на дитину одночасно забезпечує неосяжні можливості для навчання, творчості та становлення особистості дитини і створює проблеми з її орієнтацією, загрожує вибором нею «невірного» шляху. І хоча зупинити поступ цивілізації неможливо – інформаційний бум так чи інакше матиме свій вплив на розвиток соціуму, - однак збереження духовного світу дитини від його негативних проявів, спрямування її розвитку з урахуванням всіх загроз інформаційного суспільства цілком під силу дорослим. Поруч з необхідністю налагодження діалогу представників влади, вчених, юристів, філософів, психологів, освітян, експертів у галузі культури та комунікацій надзвичайної ваги набуває роль батьків. Якщо зменшення кількості реклами на вулицях та впорядкування інформаційної хмари, яка огорнула суспільство, від них і не залежить, то нівелювати негативний вплив на малюка «блакитного» екрану або підібрати відповідну його віку комп’ютерну розвиваючу програму їм цілком під силу. Дитині так чи інакше доведеться жити в інформаційному суспільстві, тож завдання батьків допомогти їй пройти нелегкий шлях до «інформаційної культури», яка забезпечить не лише умови для креативного розвитку дитини у наявному інформаційному середовищі, а й її захист від інформаційного маніпулювання у майбутньому. Саме дорослим належить навчити малюка орієнтуватися в інформаційному світі, працювати з його об’єктами та повною мірою використовувати можливості, що вони містять, – комунікативні, пошукові, розвиваючі.



Педагогічна позиція про шкідливість екрану у житті дітей до двох років часто побутує як серед батьків, так і в спеціальній літературі, присвяченій ранньому розвитку дитини. Однак, відсутність нових інформаційних технологій у житті малюка – це така ж крайність, як і їх тотальне засилля.


Використана література:


  1. Баркан А. Дети нашего времени / Алла Баркан. – М.: АСТ, Астрель, 2010. – 411 с.

  2. Білоус О. Зміст сучасної телевізійної та інтернет-інформації / Теле- та радіожурналістика. - № 8. – 2009. – С. 92-97.

  3. Братусь И, Гальченко Л. Младенец и телевизор // Журнал для будущих мам. – 2004. - № 3. С. 43-46.

  4. Загарницька І. Інформатизоване дитинство: між прогресом та бездуховністю [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2009_6/2.pdf.

  5. Кудрик Л.Г., Сумряк Ю.Р. Індиго: Діти Нової Свідомості. Посібник для вчителів, виховників і батьків. – Львів: СПОЛОМ, 2008. – 176 с.

  6. Майданник В.Г., Бурлай В.Г. Наша дитина (догляд та виховання). 5-те видання, перероблене та доповнене. – К.: «Видавничий будинок» Авантос-Прим, Видавництво «БІТ», 2006. – 370 с.

  7. Науменко Т., Стеценко І. Дитина раннього та дошкільного віку в сучасному інформаційному просторі. Матеріали Конференції «Інформаційно-комунікаційний простір як новий осередок особистості» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrdeti.com/firstforum/m24.html.

  8. Харрисон Стивен Счастливый ребенок \ Перев. с англ. – М.: ООО Издательство «София», 2008. – 192 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка