Реферат роботи Формування екологічно стабільних агроландшафтів як основа продовольчої безпеки України



Скачати 153.84 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір153.84 Kb.
ТипРеферат


Інститут агроекології і природокористування

Національної академії аграрних наук України


Реферат роботи

Формування екологічно стабільних агроландшафтів як основа продовольчої безпеки України
Автори:
1. ФУРДИЧКО Орест Іванович – доктор економічних наук, професор, академік НААН, директор Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України.

2. ЛАВРОВ Віталій Васильович – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри прикладної екології Білоцерківського національного аграрного університету.

3. ПЛУГАТАР Юрій Володимирович – доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, заступник директора з науково-виробничих питань Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру Національної академії аграрних наук України

4. СОЛОДКИЙ Володимир Дмитрович – доктор біологічних наук, доцент, професор кафедри ботаніки і охорони природи та кафедри землевпорядкування та кадастру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

5. СТАДНИК Анатолій Петрович – доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, завідувач кафедри лісівництва, ботаніки і фізіології рослин Білоцерківського національного аграрного університету.
Актуальність роботи. На сучасному етапі державотворення аграрна політика в Україні спрямована на гарантування продовольчої безпеки країни, створення сприятливих умов розвитку конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, переведення його на ринкові засади. Проте внаслідок допущенних прорахунків при здійснення земельної реформи, недостатнього врахування значення землі як ресурсу територіального розвитку продуктивних сил та базисного компоненту навколишнього природного середовища (НПС), порушення принципів міжгалузевого узгодження засад розвитку виникла низка соціально-економічних та екологічних проблем у землекористуванні, які досі складно розв’язати.

Зміна форм власності, зростання кількості землекористувачів і незавершеність оптимізації соціально-економічних відносин в умовах ринку і багатоукладного виробництва спричинили низку конфліктів щодо цільового використання земель, зміни їх підпорядкування, структури угідь. Ускладнився і знизився контроль за дотриманням землевласниками і землекористувачами законодавчих норм використання, охорони і збереження земельних ресурсів і НПС. Ці прорахунки ускладнили дотримання загальноєвропейських стандартів діяльності: гармонізацію різних ціннісних і галузевих інтересів щодо природних ресурсів, удосконалення механізмів співпраці суб’єктів діяльності, вдосконалення на цих засадах структурно-функціональної організації агроландшафтів, розбудову екомережі ландшафтно-екологічну оптимізацію використання природно-ресурсного потенціалу. Це істотно загальмувало впровадження у практику норм еколого-економічного управління земельними та іншими ресурсами, організацію збалансованого землекористування, сталого розвитку територій, галузі, держави.

Щоб створити умови стабільного та екологічно безпечного функціонування АПК, забезпечити дотримання міжнародних зобов’язань України щодо створення збалансованого простору Європи (Потсдам, 1999; Ганновер, 2000), розбудови екологічної мережі (Софія, 1995; Київ, 2000, 2003, 2010), збереження ландшафтів (Флоренція, 2000; Київ, 2005) необхідно впровадити у практику ландшафтно-екологічні засади природокористування, контурного, адаптивного, біологічного, органічного та інших екологічно орієнтованих методів землеробства, орієнтованих на ефективне та збалансоване використання земельних ресурсів, їх охорону, збереження та відтворення родючості земель.

Нині, відповідно до Земельного кодексу України та стратегії розвитку АПК, на фоні природних катаклізмів (суховіїв, пилових буревіїв, глобального опустелення) та інтенсифікації ерозії ґрунтів одним із провідних завдань удосконалення землекористування залишається захисне лісорозведення і агролісомеліорація, з якого Україна має понад двохсотлітній досвід, поширений вже далеко за її межами. Проте, за галузевого розмежування інтересів щодо землекористування, загострених в період перегляду нормативно-правової бази, формування ринкових відносин, здійснення земельної реформи, зміни підпорядкування земель тощо агролісомеліоративні підприємства перестали існувати, а система захисних лісових насаджень України зазнає інтенсивної руйнації. Це спричиняє зростання загроз дестабілізації аграрного сектора. В Україні під впливом ерозії перебуває близько 15 млн га земель і щороку площа еродованих земель збільшується на 80 тис. га. Цей фонд непридатних для аграрного виробництва земель стрімко розширюється. За даними НААН, близько 10 млн га угідь потребують вилучення з орних земель для залісення (понад 1 млн га), залуження та іншого використання. Передбачено зменшення освоєння території, її розораності до 40%. Необхідне відтворення на державному рівні планової та юридичної основи захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії, охорони земельних ресурсів.

Розв’язанню державної проблеми щодо формування екологічно стабільних агроландшафтів були присвячені засідання: 1) Президії УААН (12.2007), де було прийнято рішення про наукове забезпечення розв'язання проблеми боротьби з ерозією ґрунту; 2) Бюро Президії УААН (Постанова від 23.10.2008), де було схвалено вперше розроблену сучасну Концепцію управління агроландшафтами в Україні; 3) сумісне засідання Міжвідомчої наукової ради НАН України та НААН (25.02.2011) з проблем агропромислового комплексу (АПК) за участю вчених двох академій, фахівців міністерств та відомств України. Було розглянуто питання «Про стан і наукове забезпечення функціонування системи захисних лісів і меліоративних насаджень агроландшафтів України». Учасниками засідання було визнано, що показники загальної та полезахисної лісистості в країні в 2–3 рази нижчі за науково обґрунтовані нормативи, що спричиняє погіршення екологічних, агролісомеліоративних та природоохоронних умов функціонування аграрного виробництва. Відсутність сформованої ефективної системи захисних лісових насаджень (ЗЛН) призводить до значних збитків в галузі сільськогосподарського виробництва, оскільки лише через щорічний винос 500 млн т родючого ґрунту внаслідок водної і вітрової ерозії недобір продукції АПК складає понад 8–9 млн т зерна (8–9 млрд грн.).

Це стало підґрунтям для розпорядження Прем’єр-міністра М.Я. Азарова керівникам міністерств, НАНУ та НААН вжити заходи для регулювання порушених питань. Постановою Президії НААН від 15.02.2013 (протокол №2) прийнято рішення про «Наукове забезпечення формування екологічно безпечних агроландшафтів».

Отже зазначена проблема має державне значення і є актуальною і з наукової, і з практичної точок зору. Воно потребує розроблення належних науково-теоретичних основ та програм дій, які б забезпечили гармонізацію соціально-економічних та екологічних інтересів щодо цілей і наслідків землекористування на погоджених методологічних засадах. Необхідними орієнтирами такої співпраці і змін управління є принципи сталого розвитку, збалансованого природокористування, адаптовані до соціально-економічних та природних умов певних територій з урахування регіональних і місцевих особливостей. Ці засади та програми дій мають стати підґрунтям для здійснення в певних регіонах скоординованих заходів з впровадження екологічних принципів сталого розвитку в аграрний сектор узгоджено з аналогічними діями інших секторів суспільної діяльності, у т.ч. вони є пріоритетним завданням усіх без винятку ланок сучасного суспільства.

Короткий зміст роботи. За природно-кліматичними зонами території України оцінено стан і причинно-наслідкові зв’язки порушення норм землекористування в рівнинних і гірських регіонах у контексті методології збалансованого природокористування та інтегрованого еколого-економічного управління природними ресурсами. Нами встановлено, що на незахищених лісосмугами агроландшафтах ґрунти зазнають ерозійної деградації. В Україні площа сільськогосподарських угідь, які зазнають водної ерозії, становить 13,3 млн га (32% загальної площі), у т.ч. 10,6 млн га орних земель. У складі еродованих земель – 4,5 млн. га сильно- та середньозмиті, 68 тис. га – втратили гумусовий горизонт. Вітровій ерозії систематично піддаються понад 6 млн га, а в роки з пиловими бурями – до 20 млн га. Пиловою бурею 2007 р. було охоплено 125 тис. км2, до 20 % площі України, 50 % площі степової зони.

В Україні щорічно від ерозії втрачається до 15 млн т гумусу, 0,3–0,9 млн. т азоту, 700–900 тис. т фосфору, 6–12 млн. т калію, що значно більше ніж вноситься з добривами. Це спричиняє забруднення і деградацію рік, ставків та інших об’єктів гідросфери. Урожайність сільськогосподарських культур на еродованих ґрунтах на 20–60 % нижча, ніж на нееродованих.

Доведено, що сучасний кризовий стан земельних, лісових і водних ресурсів агроландшафтів України зумовлює необхідність удосконалення природокористування на ландшафтно-екологічних засадах, створення в агроландшафтах стабільної лісомеліоративної інфраструктури. Показано, що в умовах пріоритету матеріальних цінностей і браку ресурсного забезпечення інструменти та важелі, які б стимулювали суб’єктів діяльності до впровадження екологічно безпечних, ресурсозберігаючих технологій і обладнання, є неефективними. Для розв’язання цієї проблеми необхідно забезпечити впровадження у практику загальноєвропейських стандартів сталого розвитку відповідно до міжнародної співпраці України.

Узагальнено світоглядно-методологічні, нормативно-правові та організаційні засади сталого розвитку, збалансованого природокористування, системної гармонізації галузевих та просторових стратегій розвитку. Викладено завдання концепції сталого розвитку аграрної галузі як співпраці з лісовою та іншими галузями економіки і охороною НПС. Сформульовано проблему вибору шляхів до гармонізації інтересів суб’єктів діяльності серед можливих альтернатив, визначено організаційні потреби, сприятливі умови та перепони щодо впровадження в Україні принципів збалансованого розвитку.

Розроблено теоретико-методологічні та організаційні основи діяльності аграрного сектора відповідно до міжнародних вимог щодо збалансованого природокористування і охорони НПС: теорію систем в агролісомеліорації для адаптивно-ландшафтного землекористування; концепцію і методологію управління агроландшафтами лісомеліоративними методами; проект загальнодержавної оптимізованої системи захисних лісових насаджень і лісів України; принципи ландшафтно-екологічної оптимізації систем захисних лісових насаджень різного цільового призначення і формування екологічно стабільних агроландшафтів як основи продовольчої безпеки держави і збереження ландшафтів (Флоренція, 2000; Київ, 2005); методологію збалансованого розвитку агросфери завдяки оптимізації її структурно-функціональної організації, удосконалення методів землекористування, агролісомеліорації, збереження біотичного і ландшафтного різноманіття (Софія, 1995; Київ, 2000, 2003, 2010); програми дій і механізми гармонізації в агросфері розвитку аграрної, лісової та водної компонент на екосистемних засадах сталого просторового розвитку (Потсдам, 1999; Ганновер, 2000; Монреаль, 2003 ). За даними кадастрової оцінки земель усіх адміністративних районів країни нами здійснено лісомеліоративне районування території України на фізико-географічній основі за інтенсивністю вітрової і водної ерозії (рис. 1, 2), що є основою ландшафтно-екологічної оптимізації систем захисних лісових насаджень, створення екологічно стабільних агроландшафтів, збереження ґрунтів від водної і вітрової ерозії та підвищення врожаїв сільськогосподарських культур.

Зроблено внесок у розвиток теорії збалансованого природокористування, охорони, збереження, відновлення та підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів шляхом оптимізації їх структурно-функціональної організації, формування екологічно стабільного їх простору, збереження біотичного і ландшафтного різноманіття завдяки співпраці з суміжними природокористувачами і природоохоронцями, системного і погодженого використання методів екологічно адаптивного землекористування, агролісомеліорації та покращання умов середовища, охорони НПС.



Визначено завдання та розроблено концепції і цільові програми дій щодо впровадження у практику засад сталого розвитку території, збалансованого екологічно адаптованого землекористування на засадах міжгалузевої співпраці в межах певних водозбірних ландшафтів. Запропоновано конкретні напрями удосконалення структурно-функціональної організації агроландшафтів і формування екологічно стабільних територій завдяки агролісомеліорації і узгодженню розвитку аграрної галузі з природоохоронними програмами на локальному, ландшафтному, регіональному та галузевому рівнях у контексті чинних програм з впровадження стандартів сталого розвитку. Розроблено програму узгодження розвитку сільського і лісового господарств зі стратегією збереження біотичного та ландшафтного різноманіття при вдосконаленні структурно-функціональної організації території з урахуванням зарубіжного та національного досвіду, напрацювань захисного лісорозведення та агролісомеліорації, перспектив удосконалення державного кадастру та обліку природних ресурсів, інформаційної системи галузевого управління.



Наукова новизна одержаних результатів. На новому теоретичному рівні з використанням аксіологічного та системного аналізів визначено сприятливі передумови, існуючі перепони та перспективи щодо впровадження в аграрну галузь стандартів збалансованого розвитку. Обґрунтовано методологічні принципи, алгоритми дій і розроблено програми впровадження цих стандартів у практику на рівнях держави, галузі, природно-кліматичних зон рівнинної території країни, Криму і Буковинських Карпат, адміністративно-територіального таксона «Чернівецька область», водозбірного басейну, певної цільової групи підприємств чи підприємства. Розроблено пропозиції для відповідного узгодження аграрної, лісової, водної і природоохоронної політики, відповідних стратегій розвитку цих галузей, а також певних нормативних документів, ще регулюють управління природними ресурсами і охороною природи.

В Україні і за рубежем аналогічних теоретичних, методологічних та експериментальних розробок на такому рівні немає. Вперше:

  • принципи та критерії сталого розвитку розглянуто як ціннісно узагальнені концептуальні уявлення світової спільноти про шляхи та механізми вдосконалення розвитку систем «суспільство – природа» і «аграрна галузь – лісова галузь»; обґрунтовано аксіологічну суть проблеми впровадження стандартів сталого розвитку як розв’язання конфлікту соціальних, економічних та екологічних, особливо природоохоронних цінностей, відповідних мотивів діяльності, нормативно-правових баз та планів дій суб’єктів суспільної діяльності на різних ієрархічних рівнях управління та співпраці;

  • визначено причинно-наслідкові зв’язки ціннісних конфліктів в Україні, аграрній та лісовій галузях з антропоцентризмом парадигми раціонального природокористування, конкурентними умовами ринку, впливом глобалізації економічних інтересів;

  • обґрунтовано походження існуючих в аграрній та лісовій галузях України ціннісного, нормативно-правового, ресурсного та управлінського дисбалансів від відповідних дисбалансів у суспільстві, на виробництві, у сфері охорони НПС, що загострилися у кризовий перехідний період державотворення; доведено, що удосконалення галузевого господарства необхідно ґрунтувати на розв’язанні ціннісних конфліктів щодо використання природних ресурсів за пан’європейськими принципами, адаптованими до умов України;

  • визначено напрями та розроблено механізми адаптації до умов діяльності та особливостей аграрної і лісової галузі ратифікованих Україною загальноєвропейських стандартів сталого розвитку, їх гармонізації зі стратегією збереження біорізноманіття з урахуванням досвіду застосування екосистемного і ландшафтного підходів; розроблено структурну модель гармонізації за басейновим принципом цільових програм певного адміністративно-територіального таксона – введенням «системи гармонізації взаємодій підпрограм та їхніх зворотних зв’язків»;

  • з біоцентристських та екосистемологічних позицій міжгалузевої співпраці обґрунтовано необхідність та алгоритм переходу від ландшафтознавчих таксономічних засад управління природними ресурсами до екосистемних; обґрунтовано принцип визначення найсприятливішого територіального рівня для міжсекторального узгодження галузевих засад таксономії, парадигм діяльності різних суб’єктів природокористування та охорони НПС;

  • розроблено системи діагностики стану лісоаграрних ландшафтів в умовах комплексного антропогенного впливу; здійснено оцінку екологічних загроз біотичному та ландшафтному різноманіттю та розроблено напрями його збереження на надгалузевому, галузевому (аграрне та лісове виробництво), регіональному (Степ, Крим, Буковина) та локальному (водозбірний басейн, підприємство) рівнях;

  • сформульовано ландшафтно-екологічні основи організації збалансованих агроландшафтів регіону і розроблено принципи та механізми її улаштування на засадах міжгалузевої співпраці у контексті чинних програм різного спрямування національного, регіонального і локального рівнів реалізації; запропоновано концептуально-структурну модель забезпечення переходу адміністративно-територіального таксона «Чернівецька область» на принципи сталого розвитку, організації на водозбірно-екосистемних засадах міжгалузевої співпраці за участю лісового господарства в межах чинних програм дій різного цільового спрямування та рівнів реалізації;

  • розроблено концепції: створення стабільного екологічно стійкого простору; цілісного підходу до створення ефективних систем ЗЛН в агроландшафтах і умовах промислового середовища; інтенсивного екологічного впливу ЗЛН; екологічного землеробства в антропогенних ландшафтах;

  • розроблено теорію систем в агролісомеліорації та проект загальнодержавної оптимізованої системи ЗЛН і лісів на ландшафтно-екологічній основі;

  • здійснено оцінку сучасного стану земельного та меліоративного фонду агроландшафтів; процесів їх деградації і спустелення в контексті розробки нового лісомеліоративного районування України; розроблено науково-практичні основи створення на природно-територіальних принципах загальнодержавної оптимізованої системи ЗЛН в Україні;

  • здійснено лісомеліоративне районування України на фізико-географічній основі з урахуванням ландшафтно-типологічної структури території і прояву вітрової та водної ерозії; теоретичне обґрунтування структури (конструкції) полезахисних лісових смуг; класифікацію систем загальнодержавної оптимізованої системи ЗЛН в агроландшафтах;

  • розроблено науково-теоретичні наукові основи і стратегію лісомеліоративних заходів в агроландшафтах України з урахуванням ландшафтно-типологічної структури території та виділених лісомеліоративних районів; теоретичні основи створення загальнодержавної оптимізованої системи ЗЛН на ландшафтно-екологічній основі; методологію та методику ландшафтно-екологічних досліджень оптимізованих систем ЗЛН в агроландшафтах; критерії оптимізації агроландшафтів; методологію та методику нового лісомеліоративного районування України; концептуальні основи оптимізованих систем ЗЛН в агроландшафтах України для створення стійкого екологічного простору;

  • розроблено систему цільових програми збалансованого господарювання в агроландшафтах на засадах співпраці суб’єктів діяльності і гармонізації економічних і екологічних інтересів.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень забезпечують збалансований розвиток аграрної галузі, а також її системну гармонізацію у регіональні та національні програми сталого просторового розвитку. Вони використані у проекті ПРООН «Програма сприяння сталому розвитку в Україні», напрямі «Впровадження принципів сталого розвитку України на основі розробки еколого-економічної моделі розвитку сировинної галузі та збереження біоресурсів України в сучасних умовах», підблоці «Біоресурси: розробка програми інтегральної оцінки біоресурсів України: стан, збалансоване використання, збереження, державна політика» (Київ, 2001); проекті № GEF–PPG TF 028968 за № 694 від 2001 р. «Другий етап підтримки спроможності щодо біорозмаїття» (Київ, 2003); науково-технічному проекті МОН України № ДП/90–2003 «Розробка науковообґрунтованих лісівничо-біологічних та природоохоронних заходів щодо комплексного використання заплавних лісів в басейнах основних річок України»; «Концепції степового лісівництва» (2006); Другій національній доповіді «Збереження біорізноманіття України» (2003); проекті «Програма сталого розвитку Чернівецької області „Буковина–SD”»; при виконанні завдань НТП УААН «Науково-практичне обґрунтування сталого розвитку агроекосистем України»; розробленні регіональних проектів національної екомережі у Чернівецькій та Черкаській областях; розв’язанні міжвідомчих конфліктів щодо створення національних природних парків «Холодний Яр» у межах ОУЛГ «Черкасиліс», «Нижньодністровський» ОУЛГ «Одесаліс», регіональних ландшафтних парків «Цуманська Пуща» ОУЛГ «Волиньліс», «Міжрічинський» ОУЛГ «Чернігівліс»; розробленні науково-практичних положень з оцінки придатності деградованих та малопродуктивних земель для створення лісомеліоративних насаджень в Ізюмському державному підприємстві ОУЛГ «Харківліс» та підприємствах ОУЛГ «Херсонліс».

Комплексне лісомеліоративне районування України використовується проектно-вишукувальним інститутом “Харківдіпроагроліс” при створенні ЗЛН та їх систем на землях сільськогосподарських та лісогосподарських підприємств різних регіонів рівнинної і гірської України (рис. 3).



Рекомендації щодо створення загальнодержавної оптимізованої системи ЗЛН, удосконалення методів лісомеліорації і господарського використання еродованих і кам’янистих земель, підвищення меліоративних властивостей ЗЛН, що постраждали внаслідок ожеледі та льодоламу, рекомендації з догляду за деревостаном і порослевим поновленням у ЗЛН, створення ресурсозберігаючих технологій використовують агропідприємства України різної форми власності. Вони є науково-методичною основою для реалізації на ландшафтно-екологічній основі завдань, визначених у Законі України “Про меліорацію земель” (2000), Постановою Кабінету Міністрів України “Про першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок” (2001), Постановою Кабінету Міністрів України “Про державну програму «Ліси України» на 2002–2015 роки” (2002), Постановою Президії УААН, спільним наказом Мінагрополітики України, Мінекоресурсів України щодо “Концепції сталого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року” (2003).

Економічна та екологічна ефективність впровадження одержаних результатів. Апробація показала, що завдяки створенню завершених систем захисних і водорегулюючих лісових насаджень істотно зменшується вітрова і водна ерозія ґрунтів, зберігається їх родючість, на Карпатських і Кримських гірських схилах знижується частота та інтенсивність паводків і селів, зменшуються загрози рівнинним територіям, комунікаціям і населеним пунктам. Залежно від певних лісомеліоративних районів, на полях, захищених ЗЛН, урожайність сільськогосподарських культур вища на 10–30% ніж на незахищених, що знижує собівартість продукції рослинництва на 20% та підвищує рентабельність і продуктивність праці на 40 і 15% відповідно.

Меліоративна дія ЗЛН зростає, за умови створення взаємодіючої системи, особливо якщо вона займає значну територію. Від створення сприятливих екологічних умов в агролісових екосистемах залежить їх функціонування, біопродуктивність та ефективність.



Висновок: у результаті проведених науково-дослідних та експериментальних робіт вирішена важлива народногосподарська проблема – розроблено теоретико-методологічні та організаційні основи діяльності аграрного сектору відповідно до міжнародних вимог щодо збалансованого природокористування і охорони навколишнього природного середовища на ландшафтно-екологічних засадах завдяки системній гармонізації соціальних, економічних та екологічних інтересів суб’єктів суспільної діяльності.

За матеріалами дослідження захищено сім дисертацій, а саме: на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, доктора біологічних наук, три дисертації – доктора сільськогосподарських наук та дві – на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук; опубліковано 16 монографій, 66 статей у наукових фахових виданнях, 15 науково-методичних рекомендацій, впроваджених у практику.



Автори:

О.І. Фурдичко




В.В. Лавров




А.П. Стадник




Ю.В. Плугатар




В.Д. Солодкий







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка