Реферат циклу наукових праць «Синтез та властивості перспективних біологічно активних субстанцій нітрогеновмісних естерів тіосульфокислот»



Скачати 159.77 Kb.
Дата конвертації22.12.2017
Розмір159.77 Kb.
ТипРеферат


РЕФЕРАТ
циклу наукових праць «Синтез та властивості перспективних біологічно активних субстанцій – нітрогеновмісних естерів тіосульфокислот»,

поданого на здобуття щорічної премії Президента України

для молодих вчених
кандидата хімічних наук, старшого наукового співробітника

Василюк Софії Володимирівни

До циклу наукових праць “Синтез та властивості перспективних біологічно активних субстанцій – нітрогеновмісних естерів тіосульфокислот” включено такі статті, опубліковані Василюк Софією Володимирівною зі співавторами у 2005-2009рр.:



  1. Лубенец В.И. Синтез S-(3-хлорхиноксалин-2-иловых) эфиров алифатических и ароматических тиосульфокислот / В.И. Лубенец, С.В. Васылюк, В.П. Новиков  // ХГС. – 2005. – № 12(462). – С.1872-1873. SJR (2009): 0,033; impact factor- 0,888.

  2. Взаимодействие 6,7-дихлорхинолин-5,8-хинона с солями тиосульфокислот / В.И. Лубенец, С.В. Васылюк, О.В. Гой, В.П. Новиков // ХГС. – 2006. – №7. – С. 1109-1110. SJR (2009): 0,033; impact factor- 0,888.

  3. Синтез та властивості S-естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти / В.І. Лубенець, С.В. Василюк, О.В. Гой, С.О. Бут, О.М. Чернега, В.П. Новіков // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2007. – Т. 5., вип. 3(19). – C. 56-63. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 9.

  4. The plant protection remedies of thiosulfonate type / V. Lubenets, S.Vasylyuk,
    D. Baranovych, O. Komarovska-Porokhnyavec, K. Rayevska, O. Zaichenko, V. Novikov // Chemicals in Agriculture and Environment. – 2007. – V. 8. – P. 163-167.

  5. Взаимодействие цианурхлорида с алкантиосульфонатами / С.В. Васылюк, В.И Лубенец, Ю.И. Бычко, В.П.Новиков // ХГС. – 2008. – №1. – С. 132-133. SJR (2009): 0,033; impact factor- 0,888.

  6. Прогнозування біологічної активності ряду алкілових S-естерів тіосуль-фокислот на основі утримування в умовах ВЕРХ / С.В.Рожков, С.В. Василюк, В.І. Лубенець, І.П. Полюжин // Вісник НУ “Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. – 2005. – № 529. – С. 25-29. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.

  7. Синтез S-естерів 4-аміно- та 4-трифлуороацетиламінобензен-тіосульфокислот, прогнозований та експериментальний скринінг їхньої біологічної активності / С.В. Василюк, В.І. Лубенець, Д.Б. Баранович, О.З. Комаровська-Порохнявець, Г.М. Хоміцька, Г.Б Шиян., Й. Рабай, Г.М. Панчишин // Вісник НУ ”Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. – 2006. – № 553. – С. 109-115. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.

  8. Реакції азосполучення S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти та прогноз біологічної активності нових тіосульфосполук за допомогою комп’ютерної пограми PASS / Хоміцька Г. М., Шиян Г. Б., Василюк С.В., Баранович Д.Б., Хоміцький Д.О., Лубенець В.І // Вісник НУ ”Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. – 2008. - № 609.- С. 155-162. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.

  9. Можливі шляхи синтезу карбоксиметилового естеру 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти та прогнозований скринінг фізіологічної активності отриманих в ході досліджень сполук / Василюк С.В., Хоміцька Г. М., Шиян Г. Б., Лубенець В.І // Вісник НУ ”Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. – 2009. - № 644.- С. 91-96. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.

  10. Лубенець В.І., Василюк С.В., Баранович Д.Б., Стадницька Н.Є., Паращин Ж.Д., Хоміцька Г.М., Комаровська-Порохнявець О.З., Шиян Г.Б., Новіков В.П. Спектр біологічної дії похідних тіосульфокислот // Материалы VIІ научно-практ. семинара “Научные основы создания лекарственных средств”. – 29-31 травня 2006. – Гурзуф. – 2006. – С. 59-63.

  11. Пат. 14985. Україна. МПК C07С381/00, С07С303/00, С07С209/10. Спосіб отримання алкілових естерів 4-амінобензентіосульфокислоти / Лубенець В.І., Василюк С.В., Баранович Д.Б., Новіков В.П.; заявник і власник патенту Національний університет “Львівська політехніка” // № u 2005 10507; Заявл. 07.11.2005; Опубл. 15.06.2006. – Бюл. № 6 від 15.06.2006.

В циклі наукових праць наведені результати досліджень з створення теоретичних основ отримання раніше неописаних алкілових, алкілфункціоналізованих та нітрогеновмісних гетероциклічних тіосульфоестерів, що базуються на розробленні препаративних методів синтезу нових похідних з тіосульфонатним фрагментом, вивченні їх фізичних і хімічних властивостей та закономірностей при синтезі цього типу сполук, встановленні залежності “будова – біологічна активність”.

Роботи, що входять до циклу праць присвячені:


  • синтезу та розробці препаративних методик одержання нових практично корисних естерів тіосульфокислот похідних хіноксаліну, хінолінхінону, сим-триазину алкілуванням нітрогеновмісних гетероциклічних тіосульфокислот та їх солей алкілгалогенідами, хлорацетонітрилом, епіхлоргідрином, бромоцтовою кислотою, нуклеофільним заміщенням атомів галогену відповідних гетероциклічних сполук солями тіосульфокислот різної будови, ацилюванням аміногрупи алкілових S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти ангідридом трифлуорооцтової кислоти;

  • дослідженню можливості використання S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти як діазо- так і азоскладових в реакції азосполучення;

  • розробленню нового способу отримання алкілтіосульфанілатів деацилюванням S-естерів 4-ацетиламінобензентіосульфокислоти розчином сульфатної кислоти;

  • пошуку серед синтезованих тіосульфоестерів сполук, які проявляють антимікробну, рістрегулюючу активності;

  • визначенню пріоритетних шляхів експериментальних біологічних досліджень синтезованих тіосульфонатів на основі прогнозованого скринінгу їх біологічної активності за системою PASS .

Основною ідеєю що об’єднує подані до розгляду наукові праці в єдиний цикл праць є синтез нових біологічно активних речовин шляхом поєднання в одній структурі нітрогеновмісних і тіосульфонатного фрагментів з метою створення нових субстанцій для біоцидів, пестицидів та лікарських препаратів.

Синтез структурних аналогів біологічно активних сполук природного походження дає змогу створити нові ефективні субстанції різного призначення. S-естери тіосульфокислот є структурними аналогами фітонцидів часнику (Allium sativum L.), цибулі (Allium cepa L), глибоководної морської водорості Echinocardium cordatum. Лікувальні властивості часнику і цибулі відомі з давніх часів. Сучасна медицина розглядає лікування препаратами з цих рослин як перспективний напрям терапії атеросклерозу, коронарного тромбозу, астми і мікробних інфекцій. Відомо, що синтетичні естери тіосульфокислот також проявляють широкий спектр біологічної активності, який часто перевищує ефективність природних аналогів. Серед синтетичних тіосульфоестерів є сполуки, що запропоновані як ефективні засоби захисту рослин, рістрегулятори, біоцидні добавки, консерванти фруктів та овочів, інсектициди, радіопротектори, лікарські засоби.

Важливу роль відіграють також нітрогеновмісні системи, які широко розповсюджені в природі, і серед яких знайдено агоністи, антагоністи, модулятори рецепторів, інгібітори ферментів, онколітики, антибактеріальні і протипаразитарні агенти.

Особливості будови тіосульфонатів дозволяють вводити фармакофорні групи біля сульфуру різних ступенів окиснення. Отже, розробка методів синтезу й вивчення як хімічних так і біологічних властивостей тіосульфоестерів з нітрогеновмісними фрагментами є актуальним завданням.



Метою роботи є розробка препаративних методів синтезу нових алкілових, алкілфункціоналізованих і нітрогеновмісних гетероциклічних S-естерів аліфатичних, ароматичних та гетероциклічних тіосульфокислот, оцінка реакційної здатності та біологічної активності, пошук можливих напрямків практичного застосування синтезованих тіосульфоестерів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Розроблено нові способи одержання тіосульфоестерів та адаптовано для нових представників досліджуваних сполук відомі методи синтезу.

Вперше одержано 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфо-кислоту та її солі і вивчено їх фізико-хімічні властивості.

Здійснено синтез невідомих раніше алкілових, алкілфункціоналізованих і карбоциклічних S-естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти.

Розроблено стратегію синтетичного використання галогеновмісних хіноксалінів, хінолінхінонів та сим-триазинів для синтезу нітрогеновмісних гетероциклічних S-естерів тіосульфокислот нуклеофільним заміщенням атомів галогенів на тіосульфонатний фрагмент.

Встановлено особливості перебігу реакцій азосполучення S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти.

Встановлено деякі закономірності перебігу ацилювання аміногрупи алкілових S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти ангідридом трифлуорооцтової кислоти.

Розроблено новий спосіб отримання алкілтіосульфанілатів деацилюванням алкілових S-естерів 4-ацетиламінобензентіосульфокислоти розчином сульфатної кислоти.



Практична значимість.

Розроблено препаративні методики одержання сульфохлоридів, солей та естерів тіосульфокислот похідних хіноксаліну, хінолінхінону, сим-триазину, які відкривають нові можливості здійснення ціленаправленого синтезу речовин з практично цінними властивостями.

Запропоновано новий спосіб одержання S-естерів 4-амінобензентіосульфокислоти, який дозволяє здешевити технологічний процес та покращити санітарно-гігієнічні умови праці.

Виявлені залежності напрямку перебігу реакцій від структури субстратів і реагентів та умов реакцій можуть бути використані для розробки препаративних методик синтезу нових тіосульфосполук на основі нітрогеновмісних гетероциклічних систем.

Серед синтезованих тіосульфоестерів знайдено сполуки, які мають антимікробну, високу рістрегулюючу активності.

На основі прогнозованого скринінгу біологічної активності, здійсненого за допомогою комп'ютерно-розрахункових методів із залученням он-лайн програмного забезпечення, визначено пріоритетні шляхи експериментальних біологічних досліджень синтезованих речовин для пошуку перспективних лікарських субстанцій.


Основний зміст роботи.


Гетероциклічні сполуки – один із найважливіших з практичної точки зору класів органічних сполук. Вони широко поширені в природі і відіграють важливу роль в таких ключових процесах життєдіяльності як дихання, фотосинтез, робота ферментативного апарату та передача спадкових ознак.

Серед гетероциклів, що зустрічаються як в природних речовинах, так і лікарських препаратах, вагому роль відіграють нітрогеновмісні гетероциклічні системи – потенційні донори NO. Одним із способів, що дозволяє розширити коло гетероциклічних сполук, є функціоналізація гетероциклічних субстратів шляхом введення біологічно активної групи, зокрема тіосульфогрупи.

Хіноксалінони є важливими структурами для створення нових лікарських субстанцій завдяки спорідненості до бенздіазепінів, проте, вони мало досліджені внаслідок обмежених способів їх синтезу.

З метою створення комбінаторних бібліотек, сконцентрованих на сульфуровмісних похідних хіноксалінонів, нами вперше здійснено синтез алкілових, алкілфункціоналізованих і карбоциклічних S-естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти.

Ключовими сполуками для синтезу вказаних тіосульфоестерів є солі лужних металів (5а,б). Для їх одержання розроблено препаративну методику синтезу сульфохлориду (3) (вихід 85%) сульфохлоруванням хіноксалін-2,3-діону (2) п'ятикратним надлишком хлорсульфонової кислоти при -5÷0°С з подальшим нагріванням сульфомаси до 60°С.

При взаємодії сульфохлориду (3) з розчином натрій сульфіду або калій гідросульфіду отримано солі (4а,б), які завдяки лактим-лактамній таутомерії перетворено в тіосульфонати (5а,б).

Підкисленням солей (4а,б; 5а,б) хлоридною або оцтовою кислотами вперше виділено стійку 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоту (6). Температурні межі стійкості цієї кислоти встановлено методом термогравіметричного і диференціальнотермічного аналізів в динамічному режимі. Тіосульфокислота (6) розкладається при нагріванні вище 180°С, а тривале нагрівання її водного розчину вище 900С при рН=1 веде до розпаду сполуки (6) з виділенням сульфуру. Будова кислоти (6) підтверджена даними елементного аналізу, ІЧ, 1Н ЯМР та мас-хроматоспектроскопій.




Будова натрієвої солі 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокисло-ти (5а) підтверджена рентгеноструктур-ним аналізом (рис.1,2). В кристалі сполуки (5а) кожен з катіонів Na+ координує шість атомів кисню формуючи центросиметричні катіон-аніонні димери, які за участю системи

Рис.1. Загальний вигляд аніону сполуки (5а).

міжмолекулярних водневих зв’язків O-H···O, N-H···O і O-H···S утворюють

складну тривимірну систему.





Рис.2. Загальний вигляд центросиметричного катіон-аніонного димера сполуки (5а).

Алкілуванням солей (5а,б) у водному ацетоні алкілбромідами, а при одержанні метилового естеру – диметилсульфатом, одержано алкілові тіо-сульфоестери (7а-є) з виходом 60-70%.

З метою підвищення гідрофільності алкілових естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти синтезовано карбоксиметиловий тіосульфоестер (7з) взаємодією солей (5а,б) і (4а,б) з натрієвою сіллю бромоцтової кислоти і бромоцтовою кислотою відповідно. Цільову сполуку (7з) одержано з кращим виходом при використанні натрієвої солі бромоцтової кислоти і тіосульфонатів (5а,б).



Інший опрацьований шлях синтезу сполуки (7з) полягає в алкілуванні солей (5а,б) хлорацетонітрилом при кімнатній температурі в ацетоні з наступним гідролізом нітрильної групи естеру (8) в присутності сульфатної або хлоридної кислот. Проведені дослідження засвідчили, що гідроліз нітрильної групи доцільно проводити в 20-25% водному розчині H2SO4, оскільки в такому випадку основним продуктом реакції (вихід 70%) є карбоксиметиловий тіосульфоестер (7з).

Здійснено синтез гідроксиалкілових естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетра-гідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти взаємо-дією тіосульфокислоти (6) з епоксидами. Встановлено, що при взаємодії тіосульфокислоти (6) з епіхлоргідрином в водному ацетоні без каталізатора відбувається α-розкриття оксиранового циклу з утворенням тіосульфоестеру (7и).

Цікавий результат отримано при взаємодії епіхлоргідрину з сіллю (4а) в присутності цинк хлориду. Взаємодія по епоксидному циклу відбувалась за правилом Красуського. Продукт одержано у вигляді комплексу (10).

Нуклеофільним заміщенням атомів хлору в 2,3-дихлоро-1,4-нафтохіноні тіосульфонатом (5а) синтезовано S-нафтохінонові естери 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти (7і, 11).

При взаємодії ацетонового розчину 2,3-дихлоро-1,4-нафтохінону з кристалічною сіллю (5а) виділено лише продукт монозаміщення (7і), а у випадку використання розчину сполуки (5а) у водному ацетоні відбувається заміщення двох атомів хлору з утворенням сполуки (11).

Внаслідок зменшення реакційної здатності атома хлору в 2-гідрокси-3-хлоро-1,4-нафтохіноні його заміщення на тіосульфо-натний фрагмент відбувається значно важче. При тривалому кип’ятінні ацетоноводного розчину 2-гідрокси-3-хлоро-1,4-нафтохінону з сіллю (5а) заміщення відбувається лише на 30%.

Беручи до уваги широкий спектр біологічної активності нітрогеновмісних гетероциклічних сполук вперше здійснено синтез хіноксалінових, хінолінхінонових та сим-триазинових S-естерів аліфатичних і ароматичних тіосульфокислот нуклеофільним заміщенням атомів галогенів на тіосульфонатний фрагмент у відповідних гетероциклічних системах.

Встановлено, що у водному ацетоні монозаміщення атома хлору 2,3-дихлорхіноксаліну калієвими солями аліфатичних тіосульфокислот при кімнатній температурі відбувається повільно (за двадцять годин лише на 20%). В запропонованих умовах не зафіксовано утворення сполуки (13).

Взаємодією 2,3-дихлорхіноксаліну з солями ароматичних тіосульфокислот у діоксані при 45оС, цільові тіосульфоестери отримано з виходами 45-52%. При заміні діоксану на ДМФА і підвищенні температури до 65-70оС продуктом реакції є гетероцикл (13) – результат взаємодії цільового тіосульфоестеру з вихідною сіллю тіосульфокислоти.

Cолі тіосульфокислот легко реагують з 6,7-дихлоро-5,8-хінолінхіноном в ацетоні при –18÷ –150С з утворенням суміші продуктів (15а,б; 16а,б, 17).

В осад з реакційної маси випадає високотопка сполука фіолетового забарвлення (17), вихід якої зменшується при зниженні температури реакції та зменшенні швидкості введення солі тіосульфокислоти у реакційну масу.

Встановлено, що співвідношення отриманих 6- та 7-хлорозаміщених тіосульфонатних похідних 5,8-хінолінхінону становить приблизно 3:2. Будову естерів (15а,б) підтверджено зустрічним синтезом.

Ціанурхлорид легко взаємодіє з солями аліфатичних тіосульфокислот. При –5÷0оС в ацетоні утворюються продукти монозаміщення з виходом 36-45%. При надлишку алкантіосульфонатів і кімнатній температурі одержано суміш продуктів моно- (11-15%) та дизаміщення (28-39%), які розділено завдяки їх різній розчинності у етері.


Відомо, що алкілові естери, зокрема етилові, 4-ацетиламіно- та 4-амінобензентіосульфокислоти, є малотоксичними сполуками і проявляють широкий спектр протимікробної дії, високу антибактеріальну та фунгіцидну активність. Тому перспективним є синтез естерів 4-ациламінобензентіосульфокислот введенням нових ацильних залишків.

З метою синтезу нових біологічно активних тіосульфоестерів та встановлення впливу флуору на їх біологічну активність синтезовано тіосульфоестери (21а-в) ацилюванням алкілових естерів (22а-в) ангідридом трифлуорооцтової кислоти.

В сухому бензені при кімнатній температурі реакція відбувається достатньо швидко, за 3-3,5 год, з виходами естерів (21а-в) 70-75%. У випадку проведення цієї взаємодії при температурі кипіння реакційної маси утворення тіосульфоестерів (21а-в) відбувається з майже кількісним виходом (90-95%).

Враховуючи практичну цінність алкілових S-естерів 4-амінобензен-тіосульфокислоти, розроблено новий спосіб їх одержання деацилюванням тіосульфоестерів (23а-в) розчином сульфатної кислоти. Встановлено, що деацилювання проходить при температурі 54-78оС. Як деацилюючий реагент доцільно використовувати 30-40% розчин сульфатної кислоти. Процес деацилювання проводили при співвідношенні кислота : вихідний тіосульфоестер - 5:1. Надлишок сульфатної кислоти нейтралізували розчином натрій гідрокарбонату при охолодженні. В такий спосіб цільові продукти одержано з 75-82 % виходами. Окрім того, встановлено, що збільшення довжини алкільного замісника тіосульфоестерів (23а-в) потребує підвищення концентрації деацилюючого реагента.

Досліджено можливість використання S-естерів 4-амінобензен-тіосульфокислоти як діазо- так і азоскладових в реакції азосполучення.

В реакціях, де тіосульфоестери (22а-г) використано як азоскладову первинна атака катіону арилдіазонію відбувається по атому нітрогену сполук (22а-г) з утворенням, як свідчать дані 1Н ЯМР та ІЧ спектроскопій, сполук (26а-г,27а-г), а не сполук (25) які ми очікували.

Спроби провести ізомеризацію продуктів (26) у продукт (25) не дали позитивного результату. Тому нами проведено дослідження реакцій азосполучення в яких тіосульфоестери (22а-в) використано як діазоскладові.

Діазосполуки на основі сполук (22а-в) одержано у вигляді розчинів. Азосполучення прово-дили у водному розчині. В реакціях з п-нітро-аніліном і аніліном виділено продукти (28а-в,29а-в) жовтого забарвлення з невели-кою домішкою сполук (26а-в, 30а-в), про що свідчать дані ТШХ.

При азосполученні тіосульфонатних солей діазонію з м-фенілендиаміном отримано азобарвники (31а-в) червоного забарвлення, розчинні у органічних розчинниках і мало розчинні у воді. Дослідження методом ІЧ спектроскопії свідчать про наявність вільних аміногруп у продуктах (31а-в). За даними ТШХ в ході реакції утворюються й інші продукти, які очевидно є наслідком сполучення катіона діазонію з амінами.

На основі проведених експериментальних досліджень біологічної активності синтезованих тіосульфоестерів виявлено сполуки, що проявляють бактерицидну дію по відношенню до культур Burkholderia серасіа та Alcaligenes faecalis, навіть в концентрації 1мкг/мл, завдяки чому можуть бути використані як біоциди для захисту фарб (грунтовок) від біопошкоджень.

Показано, що ацилювання аміногрупи тіосульфоестерів знижує їх фунгібактерицидну активність. Досліджено вплив атома флюору в ацильному залишку естерів 4-ациламінобензентіосульфокислоти на їх фунгібактерицидну активність. Деякі з досліджених тіосульфоестерів є перспективними сполуками, які проявляють вибіркову фунгібактерицидну активність.

Дослідження антибактеріальної дії алкілових S-естерів 4-ацетиламіно-бензентіосульфокислоти показали можливість їх використання як консервантів при тривалому зберігання плодів та овочів. Ці сполуки запобігають швидкому розвитку цвілевих грибів на томатах та винограді, зменшують їх відходи та підвищують сортність плодів, що дасть значний економічний ефект.

Тіосульфоестери похідні сим-триазину при дії на насіння сільсько-господарських культур, зокрема вівса та крес-салату, сприяють підвищенню схожості, збільшенню розміру та ваги проростків, а також є активнішими стимуляторами росту у порівнянні з відомим препаратом “Івін”.

На основі результатів скринінгу біологічної активності синтезованих сполук, здійсненого з допомогою комп’ютерної програми PASS, показано пріоритетні напрямки експериментальних біологічних досліджень цих речовин.



Впровадження одержаних результатів. Отримані результати впроваджені на підприємствах АТ «Галичфарм» (Довідка № 36/2 від 12.01.2011р.), ТзОВ «Фарма Лайф» (Довідка № 60/11 Д від 12.01.2011р.) в умовах промислового виробництва допоміжних речовин, готових лікарських препаратів, встановленні мікробного забруднення промивних вод технологічного процесу виробництва та у дослідних розробках при створенні інноваційних препаратів на основі дослідження дії біологічно активних сполук.

Основні положення та результати наукових досліджень використовуються в навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” для підготовки фахівців за напрямом “Фармація“ (Довідка № 62-01-116 від 21.01.2011р.), при читанні загального курсу з органічної хімії та в науковій роботі, що ведеться на кафедрі фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (акт використання від 20 січня 2011р.), а також використовуються в науковій роботі кафедри медичної хімії Національного фармацевтичного університету (акт впровадження від 04.02.2008р.)



Загальна кількість публікацій – 10 статей, зокрема у міжнародних журналах з ненульовим імпакт-фактором, що містяться в базі даних SCOPUS – 3, один патент України. Загальний ідентифікатор SJR – 0,099, загальний індекс цитування – 3,552.

Представлені результати наукових досліджень циклу наукових праць виконані у Національному університеті “Львівська політехніка” в межах держбюджетних науково-дослідних робіт „Створення основ синтезу і одержання нових біологічно активних хінонів і тіосульфонатів з практично цінним комплексом властивостей” (№ держреєстрації 0106U001340) та „Створення нових біологічно активних сполук в ряду фенотіазинових, сірковмісних нафтохіноїдних та тіосульфонатних похідних – потенційних субстанцій, засобів захисту, регуляції росту рослин та ветеринарних препаратів” (№ держреєстрації 0109U004773) та відповідають науковому напрямку кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології Національного університету “Львівська політехніка”.


Старший науковий співробітник кафедри технології

біологічно активних сполук,

фармації та біотехнології

Національного університету

Львівська політехніка”, к.х.н. С.В. Василюк





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка