Реферат циклу наукових праць Назарова І. В. «Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз»



Скачати 147.23 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір147.23 Kb.
ТипРеферат

Реферат

циклу наукових праць Назарова І.В.

«Судові системи країн Європейського Союзу та України:

порівняльно-правовий аналіз»
Мета праці. Необхідність теоретичного осмислення нового етапу реформування судової гілки державної влади в Україні обумовило потребу наукового дослідження судових систем країн Європи у порівнянні з вітчизняною судовою системою.

Взаємодія держав у межах міжнародної співпраці нині виходить на якісно новий рівень. Без відкритості для зарубіжного правового досвіду, без пізнання інших правових традицій неможливо об’єктивно і критично оцінити національну судову систему, побачити її переваги і недоліки, визначити шлях її подальшого розвитку, ефективно вирішувати питання, які вже вирішені в більшості країн сталої демократії, з метою стати повноправним суб’єктом європейського співтовариства.

У світлі Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС необхідно забезпечити підготовку пропозицій щодо приведення законодавства України у сфері судоустрою та судочинства у відповідність до принципів та стандартів Ради Європи та Європейського Союзу, інтеграції його у систему міжнародного права, створення системи координат роботи державних органів усіх гілок влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян з відповідними органами інших держав із зазначених питань. Водночас необхідно зазначити, що у наукових дослідженнях питання судоустрою довгий час перебували на другому плані порівняно з проблематикою судової влади, склад судової системи та види взаємозв’язку між її елементами майже не досліджуються, принципи побудови судової системи в більшості випадків розглядалися не як самостійна система, а як частина принципів судової влади, класифікація судових систем проводиться лише щодо країн світу, а не Європейського Союзу, не вивчаються рекомендації інститутів ЄС до судових систем країн-кандидатів у члени ЄС, характер судових реформ, що проводяться у наш час у країнах-членах ЄС.

Викладене і зумовило мету наукових праць Назарова І.В.– розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо напрямів подальшого реформування судової системи України на підставі порівняння з судовими системами країн ЄС, реалізація яких забезпечить відповідність вітчизняних органів судової влади європейським стандартам і можливість їх взаємодії у майбутньому із національними і наднаціональними судами країн Європейського Союзу.

Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань:

– дослідити понятійний апарат проблематики та сформулювати визначення термінів «судова система», «принципи побудови судової системи», «суд» для їх подальшого використання в роботі;

– провести аналіз історичних етапів та особливостей становлення судових систем України та основних європейських країн з використанням поділу останніх на країни романо-германського та загального права;

– обґрунтувати перелік принципів, що формують склад системи принципів побудови судової системи, та дослідити характер їх реалізації при формуванні як вітчизняної судової системи, так і зарубіжних судових систем;

– обрати критерій та провести класифікацію судових систем європейських країн, виявити особливості судоустрою в окремих європейських державах та встановити обов’язкові для кожної держави-члена ЄС елементи структури судової системи та її функціонування;

– проаналізувати вимоги, що пред’являються інститутами ЄС до судових систем країн-кандидатів у члени ЄС, та засоби їх виконання;

– проаналізувати норми міжнародно-правових та європейських актів щодо структури та порядку формування судових систем демократичних держав, відповідність законодавства України їх положенням;

– вивчити особливе положення Суду ЄС як наднаціональної судової системи ЄС, особливості формування його складу, компетенції, порядку взаємодії з національними судами країн-членів ЄС та значення його рішень для національних судів;

– проаналізувати сучасний стан судової реформи України, визначити її недоліки та сформулювати пропозиції щодо напряму подальшого реформування вітчизняної судової системи.

Наукова новизна циклу праць полягає в тому, що вони у сукупності є першим в Україні самостійним спеціальним комплексним дослідженням сучасної структури та принципів побудови судових систем країн Європейського Союзу, країн-кандидатів у члени ЄС у порівнянні із судовою системою України з метою визначення напрямів подальшого реформування вітчизняної судової системи для забезпечення її відповідності вимогам, що висуваються до країн-кандидатів та країн-членів ЄС. Наукова новизна характеризується нижченаведеними висновками і положеннями.

Уперше:


– простежено природу виникнення принципів побудови судової системи та сформульовано висновок, що їх необхідно відносити до принципів публічного, регулятивного, матеріального, об'єктивного права, оскільки предметом регулювання є особливості побудови системи державних органів специфічної компетенції;

– доведено історичне значення принципу єдності судової системи і необхідність його використання в будь-якій державі незалежно від ступеня спеціалізації судів, форм державного устрою, розміру території як один із факторів забезпечення єдності держави в цілому, розроблено систему змін до нового законодавства Україні для його зміцнення;

– обґрунтовано необхідність і запропоновано зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і процесуальних кодексів, спрямовані на забезпечення послідовності й однаковості використання в усіх нормативних актах термінів «суд», «склад суду», «суддя»;

– обґрунтовується, що єдиним елементом судової системи є суд, формулюється позиція, відповідно до якої квазісудові органи та судді не можуть розглядатися як елемент судової системи;

– класифіковано судові системи європейських країн за критерієм перебування у складі Європейського Союзу або ступеня близькості до входження до складу даного об'єднання держав на три види: 1) судові системи країн-членів ЄС із сталою демократією що мають найбільший ступінь реалізації європейських стандартів у сфері судової влади; 2) судові системи країн, які порівняно недавно увійшли до складу ЄС і продовжують реформу власних судових систем; 3) судові системи країн, які одержали офіційний статус кандидата в члени ЄС;

– проведено аналіз закону Великої Британії «Про конституційну реформу» 2005 р., який доводить, що головна мета судової реформи країни – наблизитися до загальноприйнятої структури судоустрою країн ЄС навіть ціною відмови від деяких історичних традицій;

– досліджено напрями та інструменти судових реформ сучасних європейських країн, тенденції розвитку судоустрійного законодавства залежно від суб’єкта формування та глибини реформування поділяються на три рівні: 1) тенденції, які мають найбільш загальний характер і формуються на рівні ООН і Ради Європи; 2) тенденції, що формуються нормами європейського права на рівні Європейського Союзу; 3) тенденцій реформування органів судової влади на рівні окремих європейських країн;

– доводиться, що правовий статус Верховного Суду України за новим Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. не відповідає статусу органу, який повинен очолювати судову систему, та пропонуються можливі варіанти вирішення цієї проблематики, що передбачають: 1) відмову від повноваження перегляду судових рішень вищих спеціалізованих судів; 2) наділення повноваженням розгляду спорів щодо компетенції касаційних судів; 3) зміну структури суду;

– доводиться, що Європейський Союз не прийме до свого складу державу, що не забезпечила відповідність власної судової системи високим європейським стандартам, навіть якщо будуть виконані інші умови вступу до ЄС.

Удосконалено:

– розуміння судової реформи як частини загальнодержавної реформи з доведенням необхідності забезпечення її відповідності внутрішнім (економічним, соціальним, політичним) і зовнішнім (інтеграційним) пріоритетам розвитку, бути гармонійно пов’язаною із загальними цілями розвитку держави в цілому;

– визначення понять «принципи побудови судової системи», «судова система», «суд», «склад суду», «ланка судової системи», «судова інстанція» з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду їх використання;

– підхід до розуміння принципу спеціалізації побудови судової системи, його значення для підвищення ефективності судоустрою з уточненням розуміння термінів «загальні суди» і «спеціалізовані суди» на підставі європейської практики їх використання;

– підхід до розуміння принципу ієрархічності побудови судової системи з поділом його змісту на функціональні й організаційні складові з віднесенням до останніх кадрових повноважень вищестоящих судів стосовно нижчестоящих, організаційних повноважень та деяких інших, рішення з яких є обов’язковими для нижчестоящих судів;

– критерії класифікації судових систем з доведенням неможливості використання як такого виду правової системи, оскільки це не відображає реальну ситуацію;

– розуміння зауважень і вимог з боку європейських інститутів (Венеціанська комісія, ПАРЄ) щодо вітчизняної судової системи з акцентуванням уваги на тому, що без їх виконання України не зможе продовжити інтеграцію до європейського співтовариства.

Набули подальшого розвитку:

– дослідження основних історичних етапів формування судових систем України та європейських країн та виявлення причин відмінностей в їх сучасних структурах;

– дослідження історичних фактів застосування зарубіжного досвіду у формуванні моделей судових систем на прикладі європейських країн (Італії, Іспанії, Португалії тощо);

– класифікація підходів для визначення поняття «судова влада»: 1) визначення судової влади, виходячи з її призначення й властивих їй функцій; 2) розгляд судової влади через її носія – систему спеціальних органів, судів що мають специфічну компетенцію; 3) визначення судової влади через форми і принципи її організації й діяльності; 4) універсальний, через визначення якнайбільшої кількості досліджуваних сторін і аспектів судової влади;

– розуміння концепції подальшого реформування судової системи України, яка може стати частиною концепції судової реформи, за умови зміни пріоритетів у цій сфері та збільшення кількості і ступеня спеціалізації судів першого рівня судової системи;

– підхід до розуміння організаційних принципів судової влади (принципів побудови судової системи) як системи, що відповідає вимогам самостійності, повноти, несуперечності із тісно взаємозалежними елементами;

– теоретичні підходи щодо оптимальної кількості рівнів судової системи з аналізом мотивів вибору та виокремленням європейських країн: 1) з дворівневою судовою системою (Ісландія, Туреччина); 2) що мають судову систему із трьох рівнів (Угорщина, Данія, Норвегія, Словаччина, Фінляндія, Хорватія, Швеція); 3) у яких судові системи мають чотири рівні (Бельгія, Німеччина, Ірландія, Італія, Литва, Нідерланди, Польща, Румунія); 4) судова система яких складається з декількох гілок, кількість рівнів у яких різна (Нідерланди, Польща, Фінляндія, Хорватія);

– теоретичне обґрунтування принципу доступності суду з визначенням таких його елементів: 1) зручне розташування судів; 2) достатня кількість судів; 3) наближеність суду до населення;

– дослідження варіантів реалізації принципу територіальності розбудови судової системи з констатацією відсутності заборони на визначення меж юрисдикції судів відповідно до адміністративно-територіального устрою в європейських країнах;

– обґрунтування формування структури судової системи Європейського Союзу за прикладом національної моделі із застосуванням принципів єдності, інстанційності, ієрархічності, ступінчастості, спеціалізації, самостійності, рівності.



Практична значимість одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в наукових працях Назарова І.В. положення, висновки, пропозиції й рекомендації є вагомим внеском у розвиток сучасних наукових поглядів з питань діяльності органів судової влади, принципів побудови судової системи та напрямків її реформування, є науково обґрунтованими і можуть використовуватись:

– у науково-дослідницький сфері як підґрунтя для подальших наукових розвідок у напряму вдосконалення і розвитку теорії судових систем; для подальшого вдосконалення галузевих напрацювань з проблем судової влади, судоустрою, статусу суду, взаємодії з міжнародними і європейськими органами та інститутами з питань вітчизняної судової реформи;

– у законопроектній роботі – при розробці змін до Конституції України, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про Вищу раду юстиції», процесуальних кодексів;

– запропоновані способи тлумачення і правила використання принципів побудови судової системи, терміна «суд», підходи до розуміння інших понять можуть використовуватися у правозастосовному процесі суб’єктами законодавчої ініціативи, іншими державними органами та їх посадовими особами, суддями, прокурорами, слідчими при тлумаченні норм Конституції України та судоустрійного законодавства;

– у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів організації судових та правоохоронних органів, судового права, міжнародно-правових стандартів правосуддя, організації роботи суду, а також при розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів до семінарів і практичних занять із цих дисциплін.

Загальна кількість публікацій. Основні результати наукового дослідження опубліковані автором у 2 монографіях, 22 наукових статтях, що вийшли у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, тезах 14 доповідей на наукових і науково-практичних конференціях та публікаціях в інших виданнях.

Основні положення висновки й рекомендації доповідались на міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (28-30 вересня 2006 р., м. Ялта), «Навчальний процес у контексті модернізації вищої освіти» (2007 р., м. Харків), «Конституційні аспекти судової реформи» (26-27 червня 2008 р., м. Харків), «Політико-правові проблеми сучасного суспільства» (20-21 листопада 2008 р., м. Москва), «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (27 березня 2009 р., м. Харків), «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (30 травня 2009 р., м. Чернівці), «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів» (28 жовтня 2009 р., м. Харків), «Політичні і правові проблеми становлення і розвитку держави на пострадянському просторі» (26 червня 2009 р., м. Харків), «Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи» (14 травня 2010 р., м. Харків), «Правова система України: проблеми і тенденції розвитку» (3 червня 2010 р., м. Харків), «Проблеми політико-правового розвитку в XXI ст.» (19-20 листопада 2010 р., м. Москва); на міжнародному науковому семінарі «Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації» (16 травня 2008 р., м. Харків); на науково-практичному семінарі молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні» (9 квітня 2008 р., м. Харків); на засіданні круглого столу «Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення» (21 червня 2006 р., м. Харків).


Д.ю.н., доц. кафедри організації

судових та правоохоронних органів

Національного університету «Юридична

Академія України імені Ярослава Мудрого» І.В. Назаров




Перелік публікацій за даною науковою працею:

Монографії:

1. Назаров І. В. Принципи побудови судової системи: монографія. – Х.: вид. «Фінн», 2009. – 144 с.

2. Назаров І. В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: генезис та порівняння: монографія. – Х.: вид. «Фінн», 2011. – 432 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Назаров І. В. Конституційне регулювання судової влади в Україні (історичний аспект) // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування. – Х.: „Право”, 2006. – Вип. 11. – С. 88-95.

2. Назаров І. В. Підстави та порядок припинення повноважень члена Вищої ради юстиції // Право України. – 2006. – № 12 – С. 79-82.

3. Назаров І. В. Прокуратура України на шляху до європейських стандартів // Право України. – 2007. – № 2. – С. 85-88.

4. Назаров І. В. Новий етап на шляху розвитку суддівського самоврядування в Україні // Юридична Україна. – 2006. – № 11. – С. 83-86.

5. Назаров І. В. Органи судової влади України // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 9-12.

6. Назаров І. В. Вплив інтеграційних процесів на судову владу // Юридична Україна. – 2007. – № 12. – С. 81-85.

7. Назаров І. В. Конституційні засади побудови судових систем країн Європейського Союзу // Юридична Україна. – 2008. – № 2. – С. 81-85.

8. Назаров І. В. Принцип спеціалізації у побудові судової системи України та європейських країн // Юридична Україна. – 2009. – № 4. – С. 106-111.

9. Назаров І. В. Значення принципу інстанційності для організації судової системи України та європейських країн // Юридична Україна. – 2009. – № 5. – С. 121-125.

10. Назаров І. В. Принцип ступінчастості судової системи в України та європейських державах // Право України. – 2009. – № 6. – С. 84-89.

11. Назаров І. В. Теоретичні аспекти визначення принципів побудови судової системи // Проблеми законності. – 2009. – № 102. – С. 204-211.

12. Назаров І.В. Принцип територіальності побудови судової системи в законодавстві України та європейських держав // Проблеми законності. – 2009. – № 104. – С. 223-231.

13. Назаров І. В. Призначення суддів на адміністративні посади: питання нормативного врегулювання // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 7. – С. 98-104.

14. Назаров І.В. Використання терміна „суд” у законодавстві України // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 4 (59). – с. 180-189.

15. Назаров І. В. Судові системи європейських країн: історичні аспекти формування // Держава і право: зб. наук. пр. – К.: ІДП НАН України, 2010. – Вип. 47. – С. 555-560.

16. Назаров І.В. Міжнародний досвід щодо уніфікації принципів побудови судової системи // Право України. – 2010. – № 7. – С. 169- 175.

17. Назаров І. В. Структура та принципи побудови судової системи Європейського Союзу // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 6 (104). – С. 70-77.

18. Назаров І. В. Історичні особливості формування судової системи України // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / редкол.: Ю.П. Битяк та ін. – Х.: Право, 2010. – Вип. 19. – С. 12-22.

19. Назаров І. В. Європейський досвід у сфері організації управління судовою системою // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 700–705.

20. Назаров І. В. Судова реформа як частина правової реформи в Україні // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 1. – С. 63-76.

21. Назаров І. В. Вимоги Європейського Союзу до судових систем країн – кандидатів у члени ЄС та особливості їх виконання. – Проблеми законності. – 2011. – № 114. – С. 192-200.

22. Назаров І. В. Класифікація судових систем європейських держав // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – № 1 (64). – с. 188-197.

Публікації в інших виданнях та тези доповідей:

1. Назаров І. В. Питання приведення прокуратури України до стандартів Ради Європи // Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення. Матеріали «круглого столу», організованого і проведеного НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. – Х.: „Право”, 2006. – С. 45-47.

2. Назаров І. В. Прокуратура України в контексті конституційно-правової реформи // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: IV міжнародна конференція: Тези доповідей. – Ялта: 2006. – С. 32.

3. Назаров І. В. Щодо питання діяльності юридичних клінік // Навчальний процес у контексті модернізації вищої освіти: Тези доповідей та повідомлень учасників І конференції школи педагогічної майстерності Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 29-31.

4. Назаров І. В. Питання вдосконалення механізму призначення суддів на посаду. // Збірник тез доповідей та наукових повідомлень учасників науково-практичного семінару молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні» / Під заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Вид-во «Кроссроуд», 2008. – 140 с. – С. 28-30.

5. Назаров І. В. Статус органів, відповідальних за формування суддівського корпусу та його незалежне функціонування: європейський досвід // Конституційні аспекти судової реформи: Матеріали наук.-практ. конф., 26-27 черв. 2008. – 164 с. – С. 133-135.

6. Назаров І. В. Інтеграційні процеси у діяльності органів судової влади країн ЄС // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації: Матеріали міжнар. наук. семінару, м. Харків, 16 травня 2008 р. / Редкол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковлюк, Г.В. Чапала. – Х.: Право, 2008. – 204 с. – С. 58-60.

7. Назаров И. В. Конституционные основы судоустройства Европейских стран // Политико-правовые проблемы современного общества: материалы международной научно-практической конференции 20-21 ноября 2008 г. – М.: Институт деловой карьеры, 2008. – Вип. 7. – С. 10-17.

8. Назаров І. В. Суд Європейського союзу як наднаціональна судова система // Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 27 березня 2009 р. / Редкол. Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. – Х.: Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2009. – 147 с. – С. 62-64.

9. Назаров І.В. Принципи незалежності та самостійності суду: співвідношення понять / І.В. Назаров // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина: мат. Всеукр. наук.-практ. конференції, 30 травня 2009 р. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 600 с. – С. 169-172.

10. Назаров І. В. Інститут мирового судді та можливість участі органів місцевого самоврядування в його створенні // Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів: матеріали міжнародної науково-практичної конференції м. Харків, 28 жовтня 2009 р. – С. 142-144.

11. Назаров І. В. Історія становлення судової системи України // Політичні і правові проблеми становлення і розвітку держави на пострадянському просторі: матеріали міжнародної науково-практичної конференції м. Харків, 26 червня 2009 р. – С. 43-49.

12. Назаров І. В. Організація управління судовою системою: поняття та практика європейських країн // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: науково-практична конференція, м. Харків, 14 травня 2010 р. / ред. кол. В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борісов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – 456 с. – С. 331-333.

13. Назаров І. В. Міжнародний досвід щодо організації і функціонування органів судової влади // Правова система України: проблеми і тенденції розвитку. Матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 3 червня 2010 р. – С. 40-42.

14. Назаров И. В. Исторические предпосылки формирования органов судебной власти Франции // Проблемы политико-правового развития в XXI веке: материалы междунар. науч.-практич. конф. 19-20 ноября 2010 г. / редкол.: В. А. Назаров, А. К. Сковиков, И. В. Яковюк. – М.: ООО «НИПКЦ Восход-А», 2010. – 322 с. – С. 196-199.


Д.ю.н., доц. кафедри організації

судових та правоохоронних органів

Національного університету «Юридична

Академія України імені Ярослава Мудрого» І.В. Назаров


Секретар Вченої ради

Національного університету «Юридична



академія України імені Ярослава Мудрого» Л.В. Лейба

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка