Реферат циклу наукових праць Гаркушенко Оксани Миколаївни "Реформування системи екологічних податків в Україні "



Скачати 95.77 Kb.
Дата конвертації26.12.2017
Розмір95.77 Kb.
ТипРеферат


РЕФЕРАТ

циклу наукових праць Гаркушенко Оксани Миколаївни "Реформування системи екологічних податків в Україні ", представленого на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених
Цикл наукових робіт Гаркушенко О.М. "Реформування системи екологічних податків в Україні" присвячено науковій постановці і вирішенню важливої наукової задачі підвищення якості довкілля в Україні шляхом ширшого застосування до економічних агентів-забруднювачів економічних інструментів екологічного регулювання, зокрема – екологічних податків, і реформування політики у сфері екологічного регулювання з урахуванням існуючих у міжнародній практиці підходів.

Про актуальність виконаного дослідження свідчить той факт, що забруднення навколишнього природного середовища загрожує самому факту існування людства. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки за інформацією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України біля 2% території країни вже є зоною екологічного лиха, а на 70% території спостерігається високий рівень забруднення довкілля. На кожного мешканця України в середньому припадає 4 т викидів забруднюючих речовин на рік.

Незважаючи на наявні статистичні дані щодо значних обсягів викидів і скидів у довкілля забруднюючих речовин та утворення відходів, екологічне регулювання в Україні і світі в цілому пов'язане з низкою складнощів. Антропогенний характер проблеми забруднення навколишнього природного середовища й опозиція реалізації заходів з екологічного регулювання з боку представників промислових кіл, яка обумовлена можливою негативною дією екологічного регулювання на конкурентоспроможність промислової продукції, підвищенням витрат внаслідок необхідності здійснення природоохоронних заходів та недостатнім обсягом інформації про вплив забруднюючих речовин на здоров'я населення та стан основних фондів підприємств, обмежує можливість її вирішення. Чинником, який сприяє підвищенню рівня забруднення довкілля та ускладнює реалізацію заходів з екологічного регулювання виступає також існуюча на сучасному етапі розвитку суспільства тенденція до надмірного споживання товарів масового виробництва, що, окрім зростання викидів і скидів забруднюючих речовин та утворення відходів, спричиняє нераціональне використання обмежених ресурсів.

Споживацьке відношення до ресурсів, опір екологічному регулюванню та накопичення забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі мають наслідком зростаючий рівень захворюваності населення, зокрема – на хвороби органів дихання та новоутворення, вад новонароджених, пригнічення репродуктивної функції мешканців особливо забруднених регіонів, одним з яких є Україна. Ця ситуація в перспективі призведе до зниження кількості і якості людського капіталу, який є одним з факторів виробництва основних забруднювачів довкілля – промислових підприємств. Внаслідок цього в майбутньому такі підприємства можуть зіткнутися з падінням обсягів виробництва та прибутків.

Вирішенням проблем обмеженості природних ресурсів і забруднення середовища проживання живих організмів світова спільнота зацікавилася порівняно нещодавно – на початку XX сторіччя, коли ці питання постали особливо гостро. Проте активні дослідження в даній сфері проводяться останні 50-70 років.

Серед зарубіжних учених, що зробили вагомий внесок у вирішення даної проблеми, слід виділити А. Пігу, який одним із перших порушив питання про необхідність регулювання негативного впливу людини на навколишнє природне середовище, ввів термін "негативні зовнішні ефекти" ("екстерналії") та запропонував здійснювати регулювання негативних екстерналій за допомогою податків; Р. Коуза, що висунув ідею щодо здійснення екологічного регулювання шляхом укладання добровільних угод про рівень зовнішніх ефектів; В. Баумоля, В. Оутса і Дж. Б'юкенена, які визначили умови застосування різних підходів до екологічного регулювання та створили теорію екологічної політики; Р. Ставінса, в наукових працях якого отримав розвиток аналіз витрат-вигод екологічного регулювання та досліджувалася зміна поведінки економічних агентів під впливом заходів з екологічного регулювання в рамках теорії позитивної політичної економії. Теоретичні дослідження зарубіжних вчених у сфері екологічного регулювання підкріплено створенням М. Вейцманом, Д. Фуллертоном і низкою інших зарубіжних учених економіко-математичних моделей екологічного регулювання.

Роботи у сфері екологічного регулювання дозволили провідним країнам світу реалізувати на практиці заходи з охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, які вже дали позитивні результати.

В Україні також проведена певна робота у сфері охорони довкілля і раціонального природокористування. Так, значний внесок у вирішення даної проблеми внесли О. Балацький, Л. Мельник, які розробили принципи трансформації економіки на базі екологізації виробництва. Проте основну увагу в їх дослідженнях було зосереджено на створенні і реалізації механізмів раціонального природокористування.

Істотний внесок у дослідження даної проблеми внесли львівські фахівці, зокрема І. Синякевич, Ю. Стадницький і О. Голуб, які здійснюють дослідження у сфері вдосконалення механізмів використання лісових ресурсів.

Помітний внесок в науку зробили також О. Векліч і В. Міщенко, які запропонували напрями вдосконалення економічних механізмів екологічного регулювання и використання природних ресурсів.

Значний вклад у економіко-математичне моделювання екологічного регулювання в умовах України внесли І. Александров і О.Половян, які розробили та реалізували на практиці ряд відповідних моделей.

Аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок, що в Україні основна маса проведених наукових досліджень стосується переважно використання природних ресурсів. Разом з тим ряд аспектів, пов’язаних зі скороченням антропогенного забруднення навколишнього природного середовища за допомогою економічних інструментів екологічного регулювання, а саме екологічних податків, ще недостатньо досліджено. У рамках вирішення даної проблеми для України доцільно розробити цілісну концепцію екологічної політики, для чого необхідно, по-перше, провести детальний аналіз існуючих у світі підходів до екологічного регулювання, визначити їх переваги та недоліки, а також умови застосування, по-друге – визначити особливості інституціонального середовища України, що сприяють застосуванню кожного з підходів до екологічного регулювання на її території; по-третє – провести аналіз екологічних податків як одного з найпоширеніших у світі інструментів екологічного регулювання з огляду на можливість їх ширшого використання у специфічній інституціональній середі України. Після виконання зазначених положень слід виробити рекомендації щодо екологічного регулювання на короткострокову і довгострокову перспективи, які мають бути підкріплені відповідними розрахунками. Для здійснення цих розрахунків потрібно розробити та реалізувати модель податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств, які в даний час є одними з найбільших забруднювачів довкілля.

Необхідність вирішення комплексу поставлених завдань обумовила створення циклу наукових праць "Реформування системи екологічних податків в Україні".

Метою зазначеного циклу наукових праць є розвиток теоретичних положень і обґрунтування науково-методичних рекомендацій щодо реформування системи екологічних податків в Україні з урахуванням їх впливу на діяльність промислових підприємств і розробка цілісної концепції екологічного регулювання в Україні з огляду на її специфічні інституціональні особливості.

Наукова новизна одержаних у циклі наукових праць "Реформування екологічних податків в Україні" результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і науково-практичних положень щодо реформування екологічної політики і системи екологічних податків в Україні з урахуванням її інституціональних особливостей.

Зокрема, до основних результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

удосконалення класифікації існуючих екологічних податків, а саме – виділення класифікаційних груп видів екологічних податків, що дає можливість надалі більш чітко структурувати основні характеристики екологічного податку, а саме мету його введення, сферу застосування, об'єкт оподаткування;

проведення класифікації платежів природно-ресурсного і природоохоронного характеру України відповідно до запропонованого ОЕСР визначення терміна "екологічний податок" і відомих у світі видів екологічних податків;

обґрунтування методичного підходу до встановлення впливу екологічних податків на діяльність промислових підприємств, заснованого на методі системної динаміки. Відмінністю цього підходу від відомих підходів є те, що екологічні податки представлено як чинник, що визначає суми інвестицій у капітал природоохоронного призначення і як наслідок обсяги забруднення навколишнього природного середовища, захворюваність зайнятих у виробництві і його обсяги.

В циклі наукових праць "Реформування системи екологічних податків в Україні" також дістали подальшого розвитку аргументація необхідності поетапного кількісного підвищення ставки екологічних платежів України до певного порогу, перевищення якого негативно позначиться на діяльності промислових підприємств, а встановлення меншої ставки спричинить зростання забруднення довкілля, захворюваності населення і, як наслідок, зниження обсягів промислового виробництва; напрями реформування нормативно-законодавчої бази України у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування, зокрема – запропоновано і розроблено основні елементи місцевих екологічних податків, введення яких у податкову систему дозволить більш повно врахувати специфіку регіонів країни і доповнить загальнодержавні платежі природоохоронного призначення, що приведе до підвищення ефективності екологічного регулювання в Україні в цілому.

Загальним підсумком усіх зазначених наукових результатів стало створення концепції екологічного регулювання в Україні, відмінною особливістю якої є те, що рекомендації щодо екологічного регулювання на довгострокову та короткострокову перспективу розроблено з урахуванням переваг та недоліків різних підходів до такого регулювання (командно-контрольного, добровільних угод за Р. Коузом, ринкового) й інституціональних особливостей країни та підтверджено виконаними за допомогою моделі податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств кількісними розрахунками щодо можливостей і доцільності підвищення в країні ставок збору за забруднення атмосферного повітря.

Модель податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств створювалася з урахуванням того, що суспільство потребує одночасно і продукції, яка виробляється промисловими підприємствами-забруднювачами навколишнього природного середовища, і чистого довкілля.

Повне припинення викидів/скидів забруднюючих речовин і утворення відходів може означати зупинку діяльності підприємств, або витрати, сума яких може бути значно меншою за досягнуте скорочення рівня забруднення довкілля. Зважаючи на це, модель податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств створювалась виходячи з того, що діяльність зазначених підприємств не має зазнавати негативного впливу внаслідок застосування екологічних податків, і водночас промислові викиди забруднюючих речовин мають скорочуватися.

Виконані на основі цієї моделі розрахунки дозволили визначити, що ставка збору за забруднення атмосферного повітря має бути майже у 10 разів вище чинної, що за прогнозними результатами моделювання сприятиме скороченню майже на 10% викидів в атмосферу забруднюючих речовин і деякому зростанню обсягів промислового виробництва. Проте проведений у циклі науковий праць "Реформування системи екологічних податків в Україні" теоретичний аналіз свідчить про необхідність поступового підвищення ставок цього збору з огляду на особливості інституціонального середовища України.

Таким чином, практичне значення одержаних у циклі наукових праць "Реформування системи екологічних податків в Україні" результатів полягає в тому, що на основі запропонованої моделі податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств доведено необхідність поступового підвищення ставки збору за забруднення атмосферного повітря і визначено доцільні межі такого підвищення.

Модель податкового екологічного регулювання діяльності промислових підприємств може використовуватися для оцінки впливу зміни ставки збору за забруднення атмосферного повітря на діяльність промислових підприємств, що дозволить виробити таку політику екологічного регулювання в Україні, яка сприятиме скороченню обсягів забруднення навколишнього природного середовища без суттєвого негативного впливу на стабільність роботи промислових підприємств країни.

Також практичне значення має розроблена у циклі наукових робіт концепція екологічної політики, яка включає рекомендації щодо здійснення екологічного регулювання в Україні на довгострокову та короткострокову перспективи в рамках ринкового, командно-контрольного підходів та підходу Р. Коуза.

Пропозиції і рекомендації, які знайшли відображення в циклі наукових робіт "Реформування системи екологічних податків в Україні", було використано в процесі підготовки проекту Податкового кодексу України (лист Міністерства фінансів України № 31-01050-1-17/18370 від 12.09.2007; лист державної установи "Інститут економіки і прогнозування" № 135/951 від 09.10.2007) і при розробці етапів "Стратегії розвитку міста Донецька на період до 2020 року" (лист виконавчого комітету Донецької міської ради № 01/23-1039 від 22.02.2008).

Цикл наукових праць за темою "Реформування системи екологічних податків в Україні" складається з 15 публікацій: 1 монографія, 7 статей у наукових фахових виданнях, 7 тез матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 15,91 д. а., з них особисто автору належить 15,71 д. а.

Загальна кількість публікацій Гаркушенко О.М. складається з 17 наукових праць: 1 монографія, 8 статей у наукових фахових виданнях, 8 тез матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 16,66 д. а., з них особисто автору належить 16,46 д. а.


Молодший науковий співробітник

відділу фінансово-економічних проблем

використання виробничого потенціалу

Інституту економіки промисловості

НАН України О.М. Гаркушенко




Підпис молодшого наукового співробітника відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України Гаркушенко О.М. засвідчую:

начальник відділу кадрів Інституту



економіки промисловості НАН України В.С. Козлова

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка