Реалізація технології формування критичного мислення на уроках географії



Сторінка4/5
Дата конвертації24.05.2018
Розмір0.88 Mb.
ТипДиплом
1   2   3   4   5


14. Стратегія «РОФТ» ( Роль, Отримувач, Формат, Тема) - письмова діяльність учнів, при якій замість штучно складеного письмового завдання учням пропонується природна або ігрова ситуація – завдання, в якому учні мають конкретну мету написання.

Наприклад, на уроці геометрії:



Роль

(хто пише?)



Отримувач

(хто отримує?)



Формат

(у якій формі?)



Тема

(про що це?)



Рівнобедрений трикутник

Прямокутний трикутник

Смс

Знаєш? У нас з тобою два кути гострі!?


15. Стратегія «Дерево припущень» підходить для тем, що містять елемент прогнозування або обговорень щодо розвитку якогось явища у майбутньому. Учні озвучують свої ідеї та спільно створюють «дерево передбачень», де стовбур – задана тема, гілки – передбачення (я думаю, що …; ймовірно, що буде так…), а листя – аргументи на користь тверджень.

16. Стратегія «Задача — проблема» або «Задача — помилка» провокує учнів на активну пізнавальну діяльність, критичне осмислення теоретичного і практичного матеріалу.

Приклад 1. На уроці фізики пропонуємо задачу «Шерлок Холмс і гарячий чай»:
-Хочете чаю? - Запитав господар будинку Шерлока Холмса, який прийшов до нього в гості.

- Так, - відповів гість. - От і добре, - сказав господар. - Солодкого? - Так, - підтвердив Холмс. - Я люблю гарячий чай, тому кладу в нього шматочки цукру тільки перед тим, як пити, - продовжував господар. - Розумніше це робити раніше, відразу, як вам налили чай, - порадив Шерлок Холмс.


Хто ж правий: господар чи Холмс і чому?

Відповідь: Правий Холмс. Якщо цукор покласти відразу в гарячий чай, то його температура тут же понизиться. Чим менше вона буде відрізнятися від кімнатної, тим повільніше чай буде остигати.

Приклад 2. Учитель математики повідомляє, що софізмом називають завідомо хибне твердження (умовивід), яке має видимість правильного. Далі пропонує “правдоподібне” обґрунтування софізму: 1 = 2?

1 – 3 = 4 – 6;



1 = 2?

Розгляд софізмів цікавий та захоплюючий. Він прищеплює навички правильного мислення, розвиває спостережливість, вдумливе і критичне відношення до того, що вивчається. За допомогою софізму створюється проблемна ситуація. Учні активно включаються в роботу, але більшість зможе знайти помилку в наведених міркуваннях аж у кінці уроку, коли буде доведена тотожність Запропонований софізм допоможе учням цю тотожність запам’ятати і застосовувати.



Пропонуємо використати на уроках математики і такі софізми:

  • 4 грн. = 40000 коп. Розглянемо правильну рівність 2 грн. = 200 коп. і піднесемо її обидві частини до квадрату. Отримаємо: 4 грн. = 40000 коп. Де помилка?

  • 4 = 5. Розглянемо ланцюжок рівностей: 16 – 36 = 25 – 45; 16 – 36 4 = 5. Де помилка?

  • Усі числа рівні між собою. Нехай т п. Розглянемо тотожність Тоді значить т п = пт, або 2т = 2п і, отже, т = п. Де помилка?

  • 4 = 8. Розглянемо систему рівнянь Розв’яжемо її способом підстановки, то отримаємо: або 4 – у + у = 8, або 4 = 8. У чому тут справа?

Приклад 3. На уроці алгебри на дошці записані розв’язання нерівностей. Учням пропонується перевірити їх.

  • –1 – x > 5; –x > 6; x > –6.

  • 1 < 3x;

  • 3x2 > x; 3x > 1;

  • x2 > (x – 1)2; x > x – 1; 0 > –1;

  • 2 – x > 3x2; 3x2 + x – 2 < 0;

У записаних розв’язаннях нерівностей допущені найтиповіші помилки учнів. Повідомлення учителя, що це їх власні розв’язання, і що є допущені помилки, зацікавлює учнів. На вимогу вчителя перевірити всі перетворення, учні активно включаються в роботу.

17. Стратегія «Дерево рішень» дає можливість з'ясувати позитивні і негативні наслідки кожного із варіантів розв'язання проблеми. Ця вправа сприяє розвитку не лише критичного мислення, креативності, але і толерантності у стосунках, лаконічності у висловлюваннях, відповідальності у рішеннях.

18. Стратегія «Знаю — хочу дізнатися — дізнався» охоплює всі етапи уроку.

  1. Учитель повідомляє учням тему для вивчення.

  2. Учні розбиваються на пари і протягом 4 - 5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.

  3. В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

  4. Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу графу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих випадках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.

  5. Учитель пропонує учням разом шукати відповіді на запитання другої графи.

  6. Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.

  7. Учні читають текст (підручник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інформацію. Це теж записують у третю графу.

  8. Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знайдено, педагог пропонує інші джерела інформації.

Знаю

Хочу

дізнатися

Дізнався











19. Стратегія «Діаграма Венна» (на честь англ. логіка Дж.Венна) — це техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох чи більше понять, явищ, ідей текстів тощо, які мають спільні та відмінні властивості .

Інформацію подають у вигляді двох або кількох кругів, які накладають одне на одне пропорційно до збігу та відмінностей, виявлених у процесі обговорення.



  1. Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.

  2. Індивідуально, в парах або групах учні малюють круги і пишуть необхідний текст або слова.

  3. Частину кругів, які збігаються, можна виділити штрихом або кольором. На них пишуть аспекти збігу.

  4. Учні усно коментують усі випадки розбіжності в думках стосовно діаграми.

Наприклад, на уроці геометрії учні будують таку діаграму:



20. Стратегія недостатньої інформації.

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчального завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати в учителя або з підручника, інших джерел інформації.



21. Стратегія несподіваної заборони.

Для розв'язання навчального завдання слід заборонити використовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допомагає здолати інерційність мислення. Наприклад, для розв’язування геометричних задач забороняють користуватися трикутником; при розв’язуванні задач на побудову не можна користуватися лінійкою з поділками тощо.



22. Стратегія «Правильно чи неправильно». Вчитель задає класу заздалегідь продумані питання за темою заняття. Всі питання починаються з «Чи правда, що…?». Відповідь може бути тільки «так» або «ні».

23. Стратегія «Товсті та тонкі запитання».

Вчитель влаштовує опитування за певною тематикою (питання готуються заздалегідь).



«Тонкі» запитання передбачають відповідь лише «так чи ні» і починаються, наприклад, так: Хто …? Що…? Чи правда, що…? Чи правильне твердження, що…? Чи можливо, що…? Чи згідні ви з…? Як звати…? Яку назву має…?

«Товсті» запитання вимагають розгорнутої відповіді – з аналізом, синтезом, порівнянням, оцінкою. Наприклад: Поясніть, чому…? Чому ви вважаєте, що…? В чому різниця між…? Як можна узагальнити наступні поняття…? Що буде, якщо…?

24. Стратегія «Алфавіт».

Учні отримують завдання написати як найбільше фактів про тему навчання, при цьому кожне слово-факт має починатися з наступної літери алфавіту.

Наприклад, на уроці природознавства з теми «Вода» складаєм: Аква. Болото. Водопад. Град. Дистильована. Екологічно чиста. Замерзає при 0 градусах тощо.

25. Стратегія «6 кольорових капелюхів».

Інструмент розроблений за педагогічним принципом таксономії (від грец. – порядок і закон) американського психолога Бенджаміна Блума та його шести рівнів учбових цілей в когнітивній сфері: знання – розуміння – застосування – аналіз – синтез – оцінка.

Стратегія може застосовуватися на етапі виклику, але вже містить певні елементи осмислення та навіть рефлексії. Учні діляться на команди (або це можуть бути окремі ролі для одного учня), кожна з яких отримує свого «капелюха». Колір капелюха вказує на тип завдання:

Білий капелюх – розкажіть про тему лише у фактах і цифрах.

Жовтий капелюх – подумайте, чому … (далі йде якесь питання, що стосується фундаментальних основ теми, яку досліджує клас).

Чорний капелюх – доведіть, що … (в рамках теми).

Червоний капелюх – подумайте, який емоційний стан може викликати в нас ця тема (або якийсь її ключовий елемент).

Зелений капелюх – подумайте, як використати тему, її елементи, щоб це зробило наше життя радіснішим? Які позитивні моменти має ця тема?

Синій капелюх – узагальніть висловлювання всіх попередніх груп-капелюхів, підсумуйте, що корисного та нового ми дізналися в результаті цього завдання.

26. Стратегія «Прогнозування за ілюстрацією».

Вчитель має показати ілюстрацію до теми обговорення. Діти мають зробити свої припущення щодо теми та що вони знають з цього приводу. Вчитель може задати такі запитання: як ви думаєте, що тут зображено? До чого це відноситься в повсякденному житті, чи до якої галузі, сфери науки тощо? Яка тема нашого обговорення? Що ви чули про це?



27. Стратегія «Ілюстрація за інформацією» або «Живі малюнки».

Учні зображають свої асоціації від змісту прочитаного, почутого, вивченого.



  1. Стратегія «Складання тексту за ключовими словами».

Розглянемо приклад з уроку біології.

Вчитель записує на дошці ключові слова: "серце, регуляція, взаємоузгодженість, адреналін, симпатичний відділ, зменшення частоти". Після цього пояснює, що учні із запропонованих слів повинні скласти текст на тему "Регуляція серцевих скорочень". При складанні тексту слова можна змінювати за відмінками.

Потім вчитель разом з учнями складають текст, який може мати такий вигляд: "Регуляція серця здійснюється нервовою та гуморальною системами, які виявляють взаємоузгодженість між собою. Симпатичний відділ нервової системи і гормон адреналін прискорюють і посилюють серцеві скорочення, а парасимпатичний відділ і ацетилхолін – навпаки зменшують частоту і послаблюють серцеві скорочення".

Зауважимо, що можна пропонувати ключові слова для всіх учнів, за варіантами або для окремих груп. За визначений вчителем час треба скласти текст, який аналізується і обговорюється всіма учнями.



29. Стратегія «Зигзаг».

Ця техніка допомагає учням детально осмислити тему та розвинути навички колективного критичного аналізу. Етапи роботи:



    1. Учні діляться на робочі групи по 4-6 осіб. Перед кожною командою ставиться задача – спільно створити узагальнюючий текст за темою заняття в певному стилі (стиль – есе, лист другу, тези до конференції, стаття в профільний журнал, вірш тощо – можна визначити шляхом жеребкування).

    2. Кожна робоча група спільно визначає ключові ідеї майбутнього тексту (опорні слова, план, схема). Можна використовувати тут якусь з технологій етапу «виклику».

    3. Після цього кожен член команди отримує якусь експертну роль (можна порахуватися на перший-четвертий в кожній команді, кожний номер символізує якусь експертну роль). Далі однакові номери з усіх команд сідають працювати в новій, експертній групі – так утворюються 4-6 експертних груп, які працюють за 4-6 напрямками.

Наприклад, на уроці історії з теми «Україна наприкінці ХХ ст.» матеріал можна поділити за такими напрямками: політичне становище, розвиток промисловості, розвиток сільського господарства, освіта, культура тощо. Кожній групі потрібно надати відповіді інформаційні матеріали, які розкривають їхній напрямок роботи.

    1. Після такої співпраці, експерти повертаються до своїх команд, які були визначені на початку заняття. І вже там створюють спільний узагальнюючий текст у визначеному стилі. При цьому кожен з експертів спершу має донести іншим членам команди результат роботи експертної групи – для того, щоб усі напрямки теми стали відомі кожному і були враховані при написанні тексту.

    2. Після написання тексту, кожна команда зачитує його перед усією аудиторією.




  1. Стратегія «Fishbone» (Рибна кістка) або діаграма Каору Ішікава.

Свою назву цей інструмент дістав через те, що його візуальне вираження нагадує рибну кістку. Він дозволяє учням «розбити» проблемну тему на низку причин та аргументів. Застосування цього прийому допоможе учням зрозуміти важливість аргументації, те, що кожна проблема багатогранна, може мати кілька причин, що впливають одна на одну.

«Рибна кістка» є дієвим інструментом у застосуванні до соціальних тем, на зразок «шкідливі звички», «підліткова злочинність» тощо.

Порядок роботи:


    1. Після спільного обговорення проблемної теми під модерацією вчителя учні записують її чітке формулювання в полі «Проблема».

    2. Після аналізу інформації за темою (з текстових матеріалів, фільмів тощо) учні виділяють причини та аргументи, що їх підтверджують. Часто причин знаходиться більше, ніж аргументів. У такому випадку варто пояснити дітям, що це – нормально, адже бувають ситуації, коли причини ще не мають логічного пояснення і залишаються у якості припущень.

    3. Встановивши зв'язок «причин-аргументів» діти формулюють висновок, який записується в останній частині малюнку.

31. Стратегія «INSERT» (ІНСЕРТ) – інтерактивна система запису для ефективного читання і розмірковування.

Це техніка дає можливість дитині глибше осмислити запропонований для опрацювання текст. Учні читають текст і ставлять на полях відповідні позначки біля окремих слів чи фраз:



+ Я це знав.

- Я це не знав.

? Я думав інакше. Це мене здивувало.

! Це мене зацікавило. Я хотів би дізнатися про це більше, детальніше.

Далі учні заповнюють таблицю, куди вписують ключові слова чи речення, що їх зачепили, – у відповідну з 4-х колонок.



32. Стратегія «Ромашка Блума».

Цей інструмент розроблений за педагогічним принципом таксономії американського психолога Б.Блума та його шести рівнів учбових цілей в когнітивній сфері: знання – розуміння – застосування – аналіз – синтез – оцінка.

Після першого знайомства з інформацією, вчитель пропонує учням запитання:


    1. Прості, фактичні (на перевірку пам’яті): Що…? Де…? Коли…?

    2. Уточнюючі: Ти вважаєш, що…? Тобто ти сказав, що…? Ти бачиш це так …?

    3. Пояснюючі: Чому…? Що мається на увазі…?яка головна ідея…?

    4. Творчі, де є елемент прогнозування, припущення: А що, якби…? Як би покращили…? Запропонуйте альтернативу… тошо.

    5. Оцінювальні: Чим щось відрізняється від іншого? Наскільки цінними є…? Як би ви визначили, аргументували…? Яке судження ви можете зробити з приводу…? тощо.

    6. Практичні, що мають висвітлити зв’язок теорії з життям: Де це застосовується у повсякденному житті? Як це можна використати на практиці?

Запитання можна оформити у вигляді «ромашки», де на кожній пелюстці – відповідне запитання, та запропонувати на опрацювання в командах.

33. Стратегія «Логічний ланцюжок».

Учням дається завдання, де є уривки з тексту, цитати, факти, події, визначні персони тощо. Все це потрібно поєднати, або записати в хронологічному порядку, згідно з логікою.



34. Стратегія «Карусель» - це командна робота. Вчитель формулює проблемні питання відкритого характеру – стільки, скільки є команд. Заздалегідь потрібно приготувати кольорові маркери, листки А4 з питаннями (по 1 на кожному). За сигналом вчителя листки передаються між командами за годинниковою стрілкою. Група спільно записує відповідь на запитання. Відповіді не мають повторюватися. Далі можна вивісити листки на дошку та проголосувати за найкращу командну відповідь на кожне запитання (останнє відноситься до етапу – «Рефлексія»).

35. Стратегія «Кути».

Ця техніка навчання використовується, щоб навчити дітей самовизначенню та відстоюванню своєї точки зору. Назву він отримав від форми проведення–учні формулюють різні точки зору щодо теми та розходяться по різних «кутах», щоб знайти відповідні аргументи. Вчителю потрібно так організувати цей процес, щоб учні самостійно визначили спірні питання та напрям дискусії, самі розходилися по кутах. Найкраще для такої дискусії підходять тексти, статті, випадки з життя, що мають світоглядний багатозначний контекст та пов’язані з буденними уявленнями, моделями поведінки, соціальними й екологічними проблемами, колективними міфами та упередженнями. Схема проведення «кутів» включає всі фази уроку розвитку критичного мислення – «Виклик», «Осмислення» та «Рефлексію»:



  • Знайомство з текстом. Вчитель має вибрати такий текст, який від початку може наштовхувати на багато різних інтерпретацій.

  • Діти формують свою ключову думку щодо отриманої інформації та обговорюють текст в парах, малих групах. При цьому завдання може звучати по-різному, наприклад: «Запишіть свою думку стосовно прочитаного», «Оцініть поведінку героїв», «Поясніть, чому так могло статися», «Запропонуйте свій варіант вирішення проблеми» тощо.

  • В кожній групі якийсь один учень має стати аналітиком, завдання якого – виявляти протилежні одна одній точки зору. Також вчитель ставить перед ним конфіденційне завдання – виявити, як члени кожної групи здійснюють свій вибір на користь якоїсь з точок зору, якими аргументами користуються. Тож аналітики переміщаються між командами та роблять особисті записи.

  • Групи озвучують перед усіма присутніми головні тези свого обговорення – так виявляються кілька відмінних між собою точок зору, які повторилися у різних групах. Вчитель допомагає дітям сформулювати різні ключові позиції, за якими діти групуються в нові команди і розходяться «по кутах». Аналітики становлять окрему групу. Діти, чия точка зору не співпадає з жодним з кутів, мають вибір – приєднатися до найбільш підходящого «кута», або ж увійти в групу аналітиків.

  • Далі кожна з груп спільно шукає аргументи та готується до відстоювання своєї точки зору. Також в командах обираються доповідачі.

  • Паралельно група аналітиків випрацьовує критерії для оцінки виступів команд. Основне завдання – відслідкувати етапи розвитку ідей та відповісти на важливе питання: як насправді відбувається вибір на користь певної точки зору? Вчитель може допомагати їм у цьому нелегкому завданні.

  • Доповідачі від команд презентують свою ключову ідею та її аргументацію. Після чого аналітики за допомогою вчителя мають оцінити виступи груп за тими критеріями, які вони виділили (максимальна кількість критеріїв – 5). Пріоритет має надаватися не лише команді, що найбільш чітко аргументувала точку зору (з теоріями, фактами, даними та прикладами), але й тій групі, яка змогла узагальнити точки зору інших команд та врахувала їх у своєму виступі.

Результат оцінювання має озвучуватися максимально толерантно, з акцентом на позитивні моменти у кожному виступі. Про це аналітики мають бути попереджені заздалегідь

36. Стратегія « К-таблиці».

Концептуальні таблиці використовують для порівняння трьох чи більше понять, аспектів, питань (по горизонталі розташовується те, що потрібно порівняти, по вертикалі – різні властивості, риси чи якості, за якими учні мають порівнювати).

Наприклад, на уроці історії складаємо таблицю:





Характеристики




Ацтеки




Майя




Інки































Зведена таблиця має важливу особливість – характеристики для порівняння учні мають придумати самі, шляхом спільної роботи. Спершу всі пропозиції характеристик записуються на дошку та узагальнюються. Потім учні мають вибрати найважливіші – аргументувати при цьому, чому саме ці, а не інші критерії важливі для порівняння. Далі дані з опрацьованого матеріалу заносяться в таблицю.

Інструментів і стратегій для розвитку критичного мислення на сьогодні відомо набагато більше. Їх можна легко знайти в інтернеті, або ж створити самостійно. Важливо при цьому пам’ятати, що розвивати критичне мислення – це значить вчити дітей не тому, що вони повинні думати, а як вони мають думати розвивати навички аналізу, синтезу, пошуку та переосмисленню інформації, навчити ставити перед собою додаткові запитання, знаходити нестандартні рішення, аналізувати свої вчинки та дії. І чим ширше поле для самостійних думок та дій з правом на деякі помилки в процесі засвоювання нових знань отримають наші учні,- тим ефективнішим буде навчання.

Одне китайське прислів’я говорить: «Скажи мені і я забуду, покажи мені і я запам’ятаю, дозволь мені діяти самому – і я навчуся». Навчити дитину мислити і діяти самостійно, брати відповідальність за свої думки й рішення – чи ж не це є одним з найважливіших завдань вчителя!

4. Як планувати урок за технологією розвитку критичного мислення



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка