Програми підготовки



Сторінка26/29
Дата конвертації23.10.2017
Розмір5.35 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29




1

2

3

4

5

4

Закономірності суспільно-географічного комплексоутворення

4

2

2

5

Класифікація і типологія суспільно-географічних комплексів (СГК)

4

2

2

6

Теоретико-методичні основи структурного аналізу СГК

4

2

2

7

Наукові основи територіальної організації міжгалузевих комплексів (МК)

4

2

2

8

Комплексоутворення

у промисловому секторі економіки



4

2

2

9

Комплексоутворення

в агропромисловому комплексі економіки



4

2

2

10

Наукові основи аналізу територіальної спеціалізації СГК

4

2

2

11

Економічна ефективність розвитку і функціонування СГК

2

2

_

12

Суспільно-географічне комплексоутворення і проблеми природокористування

2

2

_

13

Прогнозування, планування

та управління СГК



2

2

_

14

Завдання географічної

комплексології і шляхи їх реалізації



2

2



Разом

42

28

14


28.3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ.
Вступ
Вчення про господарські комплекси - науковий напрямок в економічній і соціальній географії. Взаємозв’язок господарської комплексології з суспільно-географічною районологією. Значення господарської комплексології для науки і практики, для розвитку теоретичних і прикладних досліджень в області територіальної організації господарства країни, суспільно-географічного районування, прогнозування розвитку економічних зон, адміністративних одиниць, господарських центрів і вузлів.

Терміни і поняття: господарський комплекс, суспільно-географічний комплекс, виробничо-територіальний комплекс, територіально-виробничий комплекс, міжгалузевий комплекс, галузевий комплекс, регіональний комплекс, локальний комплекс.

Об’єкти дослідження - господарський комплекс країни, суспільно-географічні комплекси районів, адміністративних одиниць, локальних утворень.

Предмет дослідження - вивчення закономірностей господарського комплексоутворення в умовах трансформації економіки України і переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження: системний, структурного аналізу, енерго-виробничих циклів, районування, порівняльний, балансовий, моделювання, картографічний.

Структура курсу, огляд літературних, навчальних, наукових джерел, методичних розробок вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі суспільно-господарської комплексології.


Основні етапи розвитку вчення про господарські комплекси
Перший етап (1920 - 1930 рр.). Роботи комісії по електрифікації Росії і формуванню районних господарських комплексів на базі "диригуючої" галузі - енергетики. План ГОЕЛРО, його значення і реалізація в районі Придніпров"я (Дніпробуд).

Другий етап (1930 - 1940 рр.). Розробка першого п’ятирічного плану, проекту міжрайонного Урало-Кузнецького комбінату. Розвиток вчення про районні комплекси-комбінати в роботах Александрова І.Г., Колосовського М.М. Розробка теоретичних і прикладних питань господарської комплексології в умовах планового господарства. Концепція формування цілісних комплексів. Ознаки виробничого комплексоутворення: технологічний взаємозв’язок між підприємствами; єдина система виробничої інфраструктури; єдине транспортне господарство; єдине постачання об’єктів виробничої, невиробничої сфер і населення; єдина мережа соціально-культурних і побутових закладів.

Третій етап (1947 - 1965 рр.). Оформлення стрункого вчення про виробничо-територіальні комплекси всіх таксономічних рангів. Значення роботи М.М.Колосовського "Виробничо-територіальне поєднання (комплекс) в радянській економічній географії" (1947 р.). Концепція про енерговиробничі цикли (ЕВЦ) як структурні утворення в районних комплексах. Дослідження українських вчених макрокомплексів України (Донецького, Придніпровського, Столичного, Карпатського, Причорноморського та ін.).Четвертий етап (1965 - 1990 рр.). Розвиток вчення про промислові і господарські вузли, що виступають ядрами формування територіальних виробничих комплексів (ТВК). Розробка класифікації і систематики ТВК у працях Алампієва П.М., Алаєва Е.Б., Сілаєва Є.Д., Паламарчука М.М., Агафонова М.П., Шаригіна М.Д. та ін. Вклад у розробку типізації ТВК колективу вчених Інституту географії НАН України, Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, вчених Львівського, Чернівецького, Одеського, Харківського університетів.

Розробка питань комплексного розвитку взаємодіючих компонентів геосфери, оптимізації і управління господарськими комплексами у наукових працях українських вчених: Поламарчука М.М., ПоповкінаВ.А., Пістуна М.Д., Заставного Ф.Д., Шаблія О.І., Корецького Л.М., Горленко І.О. та ін.

П’ятий етап (1990 - 2000 рр.). Формування соціально-господарської комплексології як науки в умовах реструктуризації суспільного комплексу України. Суспільно-господарська комплексологія і регіональна політика в Україні. Конкретні завдання комплексології: вдосконалення комплексно-пропорційного соціально-економічного розвитку окремих природногосподарських регіонів; комплексний підхід до впровадження досягнень науково-технічного прогресу в регіонах; удосконалення управління регіональним розвитком на основі розробки прогнозів, схем та програм регіонального розвитку.
Фактори формування і функціонування господарських комплексних утворень
Поняття про умови і фактори комплексоутворення. Зміна умов в залежності від простору і часу. Ускладнення розвитку комплексоутворення в період посилення інтеграційних процесів в господарстві України та особливостей ринкової кон’юнктури в державі і за її межами. Функціонування господарських комплексів макрорайонів України в процесі трансформації економіки і формування нової регіональної політики.

Основні групи факторів суспільно-господарського комплексоутворення: 1) економічні (інфраструктура, наявність виробничих і невиробничих фондів, агломераційний ефект); 2) демографічні (населення, трудові ресурси, формування систем поселень, міграційні потоки населення); 3) соціальні (розвиток соціальної інфраструктури, культурно-побутове обслуговування населення, етнічні особливості, освітній рівень і т.ін.); 4) природні (природно-ресурсний потенціал території, особливості клімату); 5)техніко-економічні (матеріаломісткість, трудомісткість продукції, транспортабельність сировини, напівфабрикатів, готової продукції); 6) екологічні (стан навколишнього середовища, ступінь забруднення повітряного басейну, джерел водопостачання, грунтів); 7) часові (початковий етап формування, етап інтенсивного розвитку, завершальний етап розвитку).


Закономірності суспільно-географічного комплексоутворення
Закономірність як багаторазова повторюваність внутрішніх, суттєвих і необхідних причино-наслідкових зв’язків, що викликаються впливом факторів розвитку процесу комплексоутворення. Загальні і специфічні закономірності розвитку.

Система закономірностей формування і розвитку суспільно-географічних комплексів (СГК). Закономірність географічного поділу і інтеграції праці в процесі комплексоутворення. Формування територіальних суспільно-географічних комплексів різного масштабу і типу, розвиток взаємозв’язків між ними - результат географічного поділу та інтеграції праці. Закономірність комплексно-пропорційного розвитку компонентів СГК. Взаємозв’язок матеріального виробництва, сфери послуг, інфраструктури - необхідна умова комплексно-пропорційного розвитку СГК. Закономірність територіальної концентрації виробництва і населення. Формування господарських центрів, вузлів, агломерацій в результаті територіальної концентрації людської діяльності. Закономірність територіальної спеціалізації господарства СГК. Переважний розвиток на території СГК найефективніших видів людської діяльності, що зумовлюють його господарський напрямок. Закономірність структуризації суспільно-географічних комплексів. Функціональна структура СГК та основні аспекти її прояву: комплексний, територіальний, управлінський. Закономірність ефективності функціонування і розвитку СГК як динамічних територіальних систем. Фактори і резерви росту ефективності функціонування СГК: народногосподарські, галузеві, виробничі, районні.


Класифікація і типологія суспільно-географічних комплексів (СГК)
Класифікація та типологія як процеси упорядкування, систематизації множини об’єктів і явищ, їх діалектичний взаємозв’язок. Аналіз, аналогія, порівняння і синтез як основні методи класифікації та типології. Значення класифікації і типології для розробки проектів і схем районних планувань, реконструкції матеріально-технічної бази СГК, господарського освоєння території, розвитку виробничої спеціалізації. Вклад М.М.Колосовського у розробку питань класифікації та типології виробничих комплексів.

Ознака вихідного виробничого процесу і виробничих структурних ланцюжків, що групуються навколо нього (енерговиробничі цикли). Виділення типів енерговиробничих циклів (ЕВЦ) на основі видобутку, збагачення і переробки мінерально-сировинних ресурсів, виробництва і переробки сільськогосподарської сировини, лісосировинних ресурсів, видобутку і переробки сировинних ресурсів морського походження.

Класифікація СГК за ознаками: територіальною, спеціалізації, рівнем розвитку, ступенем завершеності технологічних процесів. Групування СГК за питомою вагою міського населення: високоурбанізовані, середньоурбанізовані, низькоурбанізовані.

Основні типи регіональних СГК. Класифікація комплексів суспільно-географічних районів за рівнем забезпечення сировинними, паливно-енергетичними і трудовими ресурсами. Регіональні макро- і мезокомплекси. Регіональні програми і процеси комплексоутворення.

Локальні територіально-виробничі комплекси. Моноцентричні, поліцентричні і доцентричні локальні ТВК. Групування локальних комплексів за виробничою ознакою. Основні типи: 1) переробної індустрії; 2) гірничо-металургійні; 3) енергопромислові; 4) нафтогазохімічні; 5) біопромислові.
Теоретико-методичні основи

структурного аналізу СГК
Системний підхід і структурний аналіз при дослідженні СГК. Суспільно-географічний комплекс як система. Основні аспекти структурного аналізу СГК. Функціональна структура та її аспекти: компонентний (галузевий), територіальний, управлінський. Взаємозалежність між галузями спеціалізації, доповнюючими і обслуговуючими.

Основні ієрархічні рівні (ступені) в суспільно-географічному комплексі країни (району): 1) комплексні міжгалузеві інтегральні системи матеріального виробництва і невиробничої сфери; 2) загальногалузеві підсистеми (промислова, аграрна, транспортна); 3) внутрігалузеві підсистеми (комплекси виробництва в рамках підгалузей); 4) виробничі підсистеми (комбінати, окремі підприємства).

Територіальні відміни у складі та зв’язках компонентів і елементів господарського комплексу. Єдність і взаємообумовленість цих компонентів на різних рівнях соціально-економічних спільностей (країна, район, економічний вузол, центр, підприємство). Поняття про територіальну структуру СГК. Основні типи територіальних структур. Елементи територіальної структури та їх класифікація за ознаками: а) ступінь складності елементів за їх внутрішньою структурою; б) ієрархічна упорядкованість елементів; в) розвиненість функцій елементів; д) інтенсивність і якісний рівень елементоформуючих зв’язків; є) особливості просторової структури елементів.

Основні форми територіального зосередження промисловості, сільського господарства та транспорту. Промислові та агропромислові центри, вузли, райони. Транспортні пункти, центри, вузли.

Ієрархічні рівні структури управління в суспільно-географічному комплексі України: загальнодержавний, регіональний, локальний (місцевий).
Наукові основи територіальної організації

міжгалузевих комплексів (МК)
Поняття про міжгалузевий комплекс як структурне утворення. Міжгалузевий комплекс як складна система економічно взаємопов’язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфери. Виділення міжгалузевих комплексів на основі виробничих зв’язків, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. Міжгалузеві комплекси широкої спеціалізації та вузькоспеціалізовані.

Видові ознаки міжгалузевих комплексів: вид зв’язку між галузями; територіальність як ознака МК; приналежність до певної сфери людської діяльності. Родові, видові і підвидові міжгалузеві комплекси. Топологія міжгалузевих комплексів за характером зв’язку між галузями. Міжгалузеві комплекси з послідовною переробкою певного виду сировини; з єдністю галузей, що можуть виробляти взаємозамінну продукцію; з сукупністю кількох галузей, завдяки якій розв’язується певна господарська проблема; з комплексом галузей, що пов’язані між собою заданою програмою. Типологія МК за виробничою і територіальною ознаками. Основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні. Регіональні і локальні міжгалузеві комплекси. Міжгалузеві об’єднання - форми організації і різновиди МК.


Комплексоутворення у промисловому та агропромисловому секторах економіки
Поняття про промислові комплекси (ПК). Види промислових комплексів. Локальні і регіональні промислові комплекси. Промислові центри і вузли, промислові агломерації, промислові райони і зони. Типи локальних і регіональних промислових утворень у суспільно-господарському комплексі України.

Основні ознаки промислових комплексів: а) територіальна єдність і взаємодія підприємств; б) "прив’язка" підприємств до певної території; в) відповідність ПК місцевим умовам і ресурсам; г) досягнення ефективності функціонування виробництва. Типологія промислових комплексів за ознаками: територіальною, за походженням і типами промислової сировини; за основною спеціалізацією.

Виробничі зв’язки у промислових комплексах: вертикальні та горизонтальні. Форми організації виробничих зв’язків. Взаємозв’язки між елементами виробництва, інфраструктури, природних і мінеральних ресурсів, трудових ресурсів.

Суть агропромислового комплексоутворення. Агропромислова інтеграція і формування агропромислових комплексів (АПК). Фактори розвитку АПК, функціонально-компонентна структура. Форми територіального зосередження підприємств: агропромислові пункти, центри, вузли, райони. Специфіка формування територіальної структури АПК. Класифікація агропромислових комплексів за різними ознаками. Поняття про зональні, районні, приміські АПК.

Методичні основи виявлення АПК. Вибір підприємств-інтеграторів виробництва; виявлення взаємозв’язків між переробними і сільськогосподарськими підприємствами; визначення оптимального варіанту умов вирощування, доставки і переробки сировини; встановлення сировинної зони підприємства на основі мінімальних витрат на виробництво і транспортування продукції.
Наукові основи економіко-географічного аналізу

спеціалізації суспільно-географічних комплексів
Географічний поділ праці і його роль у формуванні територіальної спеціалізації господарства регіональних СГК. Фактори, що зумовлюють ту чи іншу спеціалізацію СГК: природні умови і ресурси, трудові ресурси, транспортна інфраструктура, економіко-географічне положення, кон’юнктура ринку. Наукові підходи до виявлення галузей спеціалізації районних господарських комплексів. Показники спеціалізації: коефіцієнт локалізації, або концентрації даного виробництва в районному комплексі, коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення; коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

Ефективність спеціалізації господарських комплексів суспільно-географічних районів. Критерії ефективності спеціалізації: економія сукупної суспільної праці і максимальне підвищення її продуктивності; зниження собівартості виробленої продукції; зменшення капіталовкладень на одиницю приросту продукції; використання трудових ресурсів і ступінь зайнятості населення; транспортні витрати на доставку продукції в райони споживання.

Вдосконалення територіальної спеціалізації регіональних СГК України у зв’язку з реструктуризацією економіки, розвитком ринкових відносин, формуванням вузлів ринкової інфраструктури, технополісів та вільних економічних зон.
Економічна ефективність розвитку і функціонування суспільно-географічних комплексів
Критерії та показники економічної ефективності. Показник національного доходу і його застосування для визначення економічної ефективності цілісних СГК різних рангів. Визначення економічної ефективності функціонування СГК на основі відношення умовно чистої продукції до використання живої та уречевленої праці.

Фактори і резерви росту ефективності функціонування СГК. 1) Народногосподарські фактори (темпиі пропорції економічного розвитку галузей СГК; науково-технічний прогрес; вдосконалення структури суспільного виробництва; зниження матеріало-, енерго-, трудо- та фондомісткості, вдосконалення якості продукції та управління, підвищення рівня підготовки кадрів). 2) Галузеві фактори (поглиблення галузевих наукових досліджень і прискорення впровадження наукових відкриттів у виробництво; вдосконалення управлінського апарату; поглиблення і розширення спеціалізації, кооперування, уніфікації та стандартизації, впровадження прогресивних форм використання устаткування, витрат сировини, палива, енергії). 3) Виробничі фактори (підвищення якості продукції, впровадження прогресивної технології, ріст комплексної механізації та автоматизації виробництва і праці, поліпшення використання основних виробничих і оборотних фондів підприємств).

Підвищення ефективності розвитку СГК на основі взаємозв’язків технологічно-споріднених виробництв в районних виробничих циклах.
Суспільно-географічне комплексоутворення і проблеми природокористування
Взаємодія суспільства і природи. Перетворення оточуючого середовища в процесі використання природних ресурсів. Екологічні аспекти розміщення продуктивних сил. Врахування екологічних факторів розміщення виробництва в передпланових дослідженнях. Проблеми природокористування в суспільно-географічних регіонах України. Екологічні аспекти урбанізації. Питання взаємовідношень виробництва і навколишнього середовища у комплексних планах розвитку міст.

Основні шляхи раціонального використання природних ресурсів в процесі розвитку СГК. Проблеми використання паливних, мінеральних, лісових, водних, сільськогосподарських ресурсів в районах з високим рівнем комплексоутворення та в новоутворених СГК. Необхідність всебічної оцінки екологічної ситуації в районах формування потужних промислових комплексів та охорона оточуючого середовища. Використання відходів господарської діяльності як сировини для нових виробничих циклів, відновлення екологічної рівноваги в природі. Проблема зменшення шкідливих промислових відходів в атмосферу, утилізація відходів виробництва, очищення стічних промислових вод, рекультивація земель в місцях видобутку корисних копалин.


Прогнозування планування та управління суспільно-географічними комплексами
Завдання та шляхи вдосконалення територіального прогнозування і планування. Науково обґрунтований прогноз - необхідна передумова раціонального і планового розвитку СГК. Прогнозування розвитку - необхідна функція раціонального управління. Пошукове і нормативне прогнозування.

Етапи прогнозування СГК: постановка мети і завдань прогнозу; визначення предмета прогнозу; встановлення розрахункових строків прогнозу; інформація про об’єкт - визначення вихідних критеріїв природного, економічного, соціального і екологічного потенціалу СГК; вибір методів прогнозування і прогнозних розрахунків; здійснення прогнозних розрахунків; перевірка ефективності варіантів прогнозу; використання результатів прогнозу в розробці схем, планів і проектів.

План розвитку СГК і його завдання. 1. Оптимізація територіальної організації виробництва.2. Дотримання пропорційності між функціональними підсистемами: природно-ресурсною, населенням і його розселенням, виробничою і соціальною інфраструктурами. 3. Збереження пропорцій між енерговиробничими циклами, допоміжними, обслуговуючими, сполученими виробництвами. 4. Раціоналізація внутрішніх і зовнішніх економічних зв’язків. 5. Комплексне використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, оптимізація природокористування, рекультивація і охорона природи. 6. Оптимізація системи розселення населення і використання трудових ресурсів. 7. Гармонійний розвиток виробничої інфраструктури, основних і допоміжних виробництв. 8. Науково обґрунтований розвиток об’єктів соціальної інфраструктури. 9. Обґрунтування зон збуту продукції.
28.4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Навчальні посібники.

1. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (методологія, теорія). - К.: УФІМБ, 1996.



  1. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). - К.: УФІМБ, 1997.

  2. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. -К.: ВМ, 1996.

  3. Пістун М.Д., Гуцал В.О., Провотар Н.І. Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь, 1997.

  4. Никольский И.В. Теоретические основы региональной экономической географии. - Минск: БГУ, 1976.

  5. Шарыгин М.Д. Дробное районирование и локальные территориально-производственные комплексы. Курс лекций. - Пермь, 1975.


Монографії, брошури, статті.

  1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. - М.: Мысль, 1983.

  2. Бондман М.К. Территориально-производственные комплексы. Теория и практика предплановых исследований. - Новосибирск.: Наука,1980.

  3. Волобой П.В., Поповкін В.А. Проблеми територіальної спеціалізації і комплексного розвитку народного господарства Української РСР. - К.: Наукова думка, 1972.

  4. Жупанський Я.І. Виробничо-територіальні комплекси та їх картографування. - Львів: ВШ, 1975.

  5. Заставный Ф.Д. Территориально-производственные комплексы. - К.: Наукова думка, 1979.

  6. Кистанов В.В. Территориальная организация производства. - М.: Экономика, 1981.

  7. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. - М.: Мысль, 1969.

  8. Коваленко Ю.Н. Научные основы территориальной организации промышленных комплексов. - К.: Будівельник, 1977.

  9. Корецкий Л.М. Промышленные узлы Украинской ССР и проблемы их развития. - В кн.: Закономерности формирования производственно-территориальных комплексов. - К.: Наукова думка, 1968.

  10. Моделирование территориально-производственных комплексов (методология, теория, метод). - Львов: ВШ при ЛГУ, 1981.

  11. Паламарчук М.М., Тащук К.О. Територіальна структура промислового комплексу економічного району. - К.: Наукова думка, 1974.

  12. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. - К.: Знання, 1998.

  13. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наукова думка, 1993.

  14. Пробст А.Е. Эффективность территориальной организации производства (методологические очерки). - М.: Наука, 1965.

  15. Савченко М.Е. Вопросы теории и методики изучения территориально-производственных комплексов. - Свердловск, 1980.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка