Програма вступного іспиту з фаху зі спеціальності



Сторінка4/7
Дата конвертації08.07.2018
Розмір1.3 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ЗА ФАХОВИМ СПРЯМУВАННЯМ
Сутність і значення стандартизації

Мета, принципи та основні завдання стандартизації. Законодавчі документи із стандартизації. Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації. Види стандартів. Категорії нормативних документів та їх позначення. Основні терміни та визначення у галузі стандартизації.


Національна система стандартизації в Україні

Еволюція національної системи стандартизації в Україні. Основні вимоги національної системи стандартизації та шляхи її удосконалення. Організаційна структура національної системи стандартизації в Україні. Діяльність Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарту України). Організація робіт зі стандартизації.

Інформаційне забезпечення та право власності на стандарти. Фінансування робіт із стандартизації.
Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації

Роль та значення міжнародної стандартизації. Діяльність Міжнародної організації стандартизації (ISO). Діяльність Міжнародної електротехнічної комісії (IEC). Інші міжнародні організації, що беруть участь в міжнародній стандартизації. Регіональні організації зі стандартизації. Використання в Україні міжнародних, регіональних та міждержавних стандартів.


Комплекс стандартів національної стандартизації України

Правила розроблення національних нормативних документів. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів. Правила реєстрації нормативних документів. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, ведення національних класифікаторів. Правила та загальні положення до проведення експертизи проектів національних нормативних документів. Правила ведення справ нормативних документів. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України. Кодекс усталених прав стандартизації.


Порядок розробки, затвердження та впровадження національних стандартів

Організація розроблення нормативного документа. Зміст і виклад технічного завдання на розроблення нормативного документа. Розроблення першої та другої редакції проекту. Зміст і виклад пояснювальної записки до проекту нормативного документа. Розроблення остаточної редакції проекту. Державна експертиза проекту. Прийняття та надання чинності нормативного документа. Правила державної реєстрації та видання нормативного документа.

Правила впровадження, перевірки, перегляду, розробки зміни та поправки до нормативного документа і його скасовування.

СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ
Соціальні комунікації як навчальна дисципліна. Актуальність і завдання курсу

Предмет, актуальність завдання навчального курсу «Соціальні комунікації» і його функціональне значення в системі підготовки фахівців таких галузей як:книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства і архівознавства, музеєзнавства, пам’яткознавства та експертизи культурних цінностей, та фахівців культурно-дозвілєвої сфери.

Міждисциплінарний зв'язок соціальних комунікацій з іншими навчальними дисциплінами. Структура навчальної дисципліни. Методичні і дидактичні аспекти вивчення курсу. Види і форми навчальних занять.

Основні поняття та терміни навчального курсу.

Джерельно-інформаційна база і особливості науково-інформаційного забезпечення вивчення курсу «соціальні комунікації». Характеристика періодичних видань, в яких висвітлюється проблематика соціальних комунікацій,їх структура та особливості опрацювання.
Соціальні комунікації в системі наукового пізнання. Сутність і специфіка соціальних комунікацій

Передумови виникнення поняття соціальні комунікації. Основні концепції у визначенні семантичного діапазону терміна «соціальні комунікації»: традиційна або симвінтерна, структурна, функціоналістська.

Наукові підходи до визначення соціальних комунікацій: визначення терміну «соціальні комунікації» згідно концепції Холода О.М., Різуна.ВВ.,Почепцова Г.Г.,Гаври Д.П.,Ільганаєвої В.А., Соколова А.В., Шаркова Ф.І. та ін.науковців.

Поняття соціальнокомунікаційний інжиніринг

Вивчення соціальних комунікацій з позицій соціальнокомунікаційного інжинірингу.

Ознаки соціальних комунікацій, їх специфіка. Структурні елементи соціальних комунікацій.

Функції соціальних комунікацій: інформаційна, соціального зв’язку забезпечення наступності, рекреативна функція, мобілізації, прагматична, експресивна.

Основні види соціальних комунікацій за такими критеріями: за характером аудиторії: за джерелом повідомлення; за каналом передачі; в залежності від отримувача інформації


Соціальні комунікації як наукова галузь

Соціальні комунікації як наукова галузь,що вивчає організаційно впорядковану систему документів, їх масиви, продукти засобів масової комунікації та інформаційні технології, що забезпечують реалізацію інформаційних процесів і намірів при безпосередній участі членів комунікативного процесу.

Основні концепції в межах наукової галузі соціальні комунікації: концепція соціальних комунікацій як галузі соціології, концепції соціальних комунікацій як галузі соціальної психології,концепції соціальнх комунікацій як галузі лінгвістики, концепція соціальних комунікацій як метатеорії, концепція соціальних комунікацій як самостійної галузі. Дослідження соціальних комунікацій з позицій соціо-психолінгвістичного аналізу.

Міжнауковість соціально-комунікаційного знання. Формування системи соціально-комунікаційних наук.

Завдання наук соціокомунікаційного циклу. Структура соціокомунікаційного знання.

Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, документознавство й архівознавство та ін. наукові галузі у системі соціокомунікаційного знання.


Методи досліджень соціальних комунікацій

Визначення термінів «метод», «науковий метод», «методологія». Різниця між поняттями «метод» та «методологія». Теоретична та практична методології.

Класифікація методів наукового пізнання в дослідженні соціальних комунікацій: методи емпіричного дослідження, Методи теоретичного дослідження. Загальні, загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослідження соціальних комунікацій. Конкретно-наукові методи дослідження соціальних комунікаціях.
Виникнення та розвиток засобів соціальних комунікацій

Історичні умови, соціокультурні фактори еволюції соціальних комунікацій. Виникнення каналів розповсюдження соціальної інформації. Комунікаційні канали як матеріальна складова системи соціальних комунікацій.. Їх характеристика як засобу (лінії зв’язку) для передачі і сприйняття повідомлення в будь-якому вигляді (знаки, мова, коди, звуки, візуальні зразки) за допомогою матеріальних носіїв, технічних пристроїв. Природні та штучні комунікаційні канали. Дописемні комунікації: звичаї, традиції, фольклор, мистецтво, їх роль і призначення. Формальні та неформальні канали комунікації. Знакові комунікації як різновид документальної комунікації. Етапи становлення засобів соціальних комунікацій: виникнення мови, писемності, книгодрукування, електричних засобів – телефону, телеграфу, персональних комп’ютерів, електронних комунікаційних мереж, інтелектуальних та інформаційних технологій. Формування світового інформаційного простору, розвиток принципово нових засобів пошуку і передачі інформації. Інтернет, мобільний зв’язок як основа прогресу інформатизації суспільства й основа еволюції соціальних комунікацій.


Еволюція соціокомунікаційних інститутів суспільства

Інституалізація сфери соціальних комунікацій. Поняття про інформаційно-комунікаційні революції в суспільстві. Основні етапи становлення документно-інформаційних комунікативних підсистем, формування книжкової справи як соціокомунікаційного інституту, бібліотечного соціального інституту, книговидавничої, архівної, науково інформаційної галузі. Виникнення преси радіо, формування інституту журналістики та системи масових комунікацій.


Соціальні комунікації як система суспільної взаємодії

Соціальні комунікації як процес завдяки якому інформація передається від джерела до отримувача з метою зміни поведінки, соціальних знань, та соціальних установок. Соціальна взаємодія як основа соціальних комунікацій, що здійснюється за допомогою певних знакових систем, які виступають засобом зв’язку у суспільстві. Значення соціальних комунікацій як засобу реалізації соціальних зв’язків між людьми.

Соціально-комунікаційна діяльність як особливий вид соціальної активності, спрямованої на забезпечення глобальної інформаційно-когнітивної взаємодії у людському суспільстві. Наслідування, діалог та управління, як основні форми соціально-комунікаційної діяльності. Види соціально-комунікаційної діяльності: мікрокомунікації, мідікомунікації та макрокомунікації.
Соціальне спілкування як діяльність спрямована на становлення та підтримку соціального зв’язку в суспільстві

Різниця між поняттями «спілкування» та «соціальне спілкування». Аспекти спілкування: комунікація, перцепція, інтеракція. Фукції та цілі соціального спілкування.

Комунікативний аспект соціального спілкування: поняття про мову та мовлення, вербальна комунікація: поняття про спонукальну та констатуючу інформації: форми невербальної комунікації: кінесика, паралінгвістика й екстра лінгвістика, проксеміка, такесика та ін.

Інтерактивний аспект соціального спілкування: основні форми взаємодії :кооперація, конкуренція, конфлікт; теорії, що пояснюють внутрішні механізми міжособистісної взаємодії; соціальна норма, соціальний контроль, та соціальна роль.

Перцептивний аспект соціального спілкування: поняття перцепції,ідентифікація, емпатія, атракція,рефлексія,стерео типізація, ефект ореолу.
Основні різновиди та види соціальної комунікації як публічного спілкування

Соціальні комунікації як публічне спілкування. Публічність соціальних комунікацій. Характерні риси публічного спілкування. Масовий характер публічного спілкування. Комунікаційні рівні публічності: соціально рольовий рівень, варіанти соціально рольового спілкування; соціальногруповий та суспільний рівні. Основні рівні соціальної публічної комунікації точки зору адресності спілкування в врахуванням ролі комуніканта-об’єкта : персональне, особистісне спілкування, колективне, соціально зорієнтоване спілкування,масове спілкування.


Соціально-комунікаційні технології та їх використання в різних сферах діяльності

Зміст понять «технології», «комунікаційні технології», «соціальні технології», «соціально-комунікаційні технології», «теоретичні соціально-комунікаційні технології», «інформаційні технології», «прикладні соціально-комунікаційні технології», іх сутність, значення та критерії розгалуження.

Функціїї соціально-комунікаційних технологій.

Соціально-комунікативні технології, як система маніпулятивних дій-комплексів: технології інформаційного охопляення, технології формування іміджу (іміджбілдінгу та трешіміджу), технології виправлення інформації, технології інформаційного протистояння; технології соціальних зв’язків, технології перемовин, релігійні технології.

Соціально-комунікаційні технології мутації: додавання, модифікації, трансформації.

Соціально-комунікаційні технології інмутації: розбалансування, руйнування, знищення.


Сучасний стан системи соціальних комунікацій: функції та організація діяльності.

Поняття «система соціальних комунікацій», його зміст і структура. Розгалуження понять «система соціальних комунікацій», «соціально-інформаційно-комунікативна система», «соціально-комунікаційна система».

Функціональне призначення системи соціальних комунікацій. Особливості формування системи соціальних комунікацій. Основні засади функціонування системи соціальних комунікацій. Взаємозв’язок функціонування ССК з процесами формування соціальної свідомості та механізмами розвитку соціального інтелекту. Значення системи СК в реалізації всіх видів соціальної взаємодії від глобальної, інфосферної, міжнаціональної, організаційної до індивідуальної.

Мета системи соціальних комунікацій. Поглиблення системних трансформацій СК підсистеми суспільства в умовах становлення інформаційного ринку та інформаційної економіки. Значення становлення та функціонування системи соціальних комунікацій у формуванні нової соціальної реальності, та нових соціальних відносини та у створенні умов для виникнення нових соціальних процесів розвитку суспільства: глобалізації, інтелектуалізації. Удосконалення системи соціальних комунікацій на сучасному етапі.

Процеси інституалізації сфери соціальних комунікацій. Формування соціального інститутів – бібліотечного, музейного, архівного, видавничого та ін. Інститут соціальних комунікацій, як складова системи соціальних комунікацій.
Соціально-комунікаційні структури в системі соціальних комунікацій: книжково-документальна, музейна та масовокомунікаційна. Індустрія розваг в системі соціальних комунікацій

Значення соціально-комунікаційних структур у формуванні нових інформаційних ресурсів, у забезпеченні переробки, переданні, зберіганні і конвертації друкованих носіїв інформації,створенні тематичних баз даних, зведених електронних каталогів, та їх роль у забезпеченні використання світових інформаційних, спеціальних ресурсів та доступу до інноваційних систем на міжнародному, національному рівнях з метою модернізації інформаційного середовища і перетворення його на інноваційний.

Книжково-документальна комунікація як підсистема системи соціальних комунікацій. Розгалуження понять «документна» та «документальна» комунікації. Структура системи документальних комунікацій, бібліотеки, архіви, органи НТІ. Музеї як складові підсистеми ДКС. Документ і книга в системі соціальних комунікацій. Складові документально-комунікаційної системи. ДКС як система,що об’єднує всі елементи певного виду документальної комунікації, і забезпечує створення і обробку, зберігання інформації в суспільстві.

Музеї в системі соціальних комунікацій, їх значення у збереженні соціальної пам’яті суспільства. Основні форми здійснення музейної комунікації.

Засоби масової комунікаціїв системі соціальних комунікацій.

Індустрія розваг як соціальна комунікація та її значення у забезпеченні соціальної взаємодії в суспільстві.


Особливості організації сучасного інформаційного виробництва.

Поняття «інформація» та «інформаційна діяльність».

Роль інформації в управлінні суспільством. Інформація як засіб соціального регулювання. Сутність і визначення соціальної інформації. Джерела соціальної інформації. Соціальна інформація як найвищий тип інформації. Особливості соціальної інформації та її рівні. Форми існування соціальної інформації. Структура й особливості соціальної інформації. Особливості потоку інформації. Особливості формування галузевих потоків інформації. Соціальні особливості виробництва і передачі інформації.

Основні засади здійснення інформатизації суспільства. Державне регулювання сфери інформатизації. Виробництво нових, електронних засобів творення, зберігання і поширення інформації.

Організація нових структур, що спеціалізуються на обробці, збереженні, аналізі й поширенні інформації, підготовці кадрів.

Бібліотеки та інші культурно-освітні заклади як ефективний інструмент наповнення сучасної соціально-комунікаційної системи, і їх значення у колективному творенні суспільно визнаної і значущої інформації у духовній сфері, що збагачує інформаційні бази новими здобутками.

Створення регіональних інформаційних агентств. Формування сучасної інформаційної інфраструктури, обчислювальних мереж, центрів з переробки та надання інформаційних послуг, створення баз даних, системи збору та підготовки інформації.

Розвиток вітчизняної системи інформаційно-аналітичних структур. Основне призначення ІАС – як центів завдяки яким здійснюється обробка інформаційних масивів і підготовка синтезованих аналітичних продуктів. Самостійні ІАС (Konrad Adenaur Foundation, Eurasia Foundation)



Сучасні інформаційні бази та ресурси в системі соціальних комунікацій.

Інформаційна база як обсяг соціальної інформації, відповідним чином організований, керований, постійно наповню вальний, призначений для реалізації соціальних функцій, цілей даної спільноти, необхідний для її існування й розвитку. Інформаційні бази як основа вдосконалення соціальної структури суспільства.

Засоби формування інформаційних баз і процеси їх наповнення. Принципи наповнення інформаційних баз: принципи доцільності, достатності, безперервності, та спадкоємності, пріоритетної концентрації зусиль на життєво важливих напрямах у відборі. Методи наповнення інформаційних баз: науково-теоретичний, художньо-естетичний. Форми наповнення інформаційних баз: словесна форма фіксації інформації, форма письмової фіксації інформації, інформація зафіксована в елетронному вигляді, предметна форма фіксації інформації.

Книговидання як засіб наповнення інформаційних баз.

Значення мережі архівних закладів як джерел наповнення соціальних інформаційних комунікацій.

Інформаційні бази в системі бібліотечних закладів, музейних та архівних установ, та їх значення у накопиченні та збереженні інформації потрібної для управління суспільними процесами.

Технологія формування організації та використання інформаційних ресурсів. Електронні інформаційні потоки в системі соціальних комунікацій. Основні етапи організації електронної інформаційної бази. Використання електронних масивів інформації.

Архівознавство

Архіви – специфічна інформаційна система.

Інформаційна інфраструктура суспільства і ретроспективні документальні ресурси. Архіви – складова інформаційних ресурсів та самостійний компонент сучасної системи інформаційного обслуговування суспільства. Постійне зростання – властивість архівного інформаційного середовища. Ознака індивідуальності нетиражованих одиниць інформації. Селекція профільної документації та відбір високоінформативних документів. Побудова архівного інформаційного середовища на базі генетично споріднених комплексів документів. Архівні фонди і справи (історична класифікація). Формально-логічні побудови в архівах. Поодиничний (фонд, справа), а не подокументний облік в архівах.

Потреби в архівній інформації та групи її споживачів. Класифікація потреб споживачів. Напрями і форми використання архівної інформації. Використання ретроспективної документної інформації у сфері управління, економіки, політичному житті. Архівна інформація у науково-дослідній роботі. Соціально-правові запити. Генеалогічні запити в архівах і методика проведення генеалогічних досліджень державними архівами.
Система архівних установ в Україні.

Поняття “архівна система”, “система архівних установ” і “мережа архівних установ”. Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” про систему архівних установ. Сучасна система архівних установ в Україні: загальна характеристика. Підпорядкування архівної системи. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. Система державних архівів в Україні: центральні державні архіви, галузеві державні архіви, Державний архів в Автономній Республіці Крим (тимчасово окупована територія), місцеві державні архіви (державні архіви областей, державні архіви міста Києва і міста Севастополя (тимчасово окупована територія), архівні відділи при райдержадміністраціях). Архівні відділи міських рад. Архівні підрозділи органів державної влади, місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ і організацій; релігійних організацій, об’єднань громадян України; підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності. Трудові архіви. Галузева науково-дослідна установа – Український науково-дослідний інститут архівної справи і документознавства. Архівні підрозділи наукових установ (академічних інститутів), бібліотек, музеїв. Документальні фонди й архіви музеїв, бібліотек.


Законодавчо-нормативне регулювання діяльності архівних установ України.

Радянська спадщина в архівній сфері і завдання розбудови архівної справи. Місце архівів у нових історичних реаліях. Демократизація доступу до архівів. Формування контурів правової системи держави і завдання розбудови правової бази діяльності архівних установ. “Основи законодавства про культуру”, “Закон про інформацію” та правові аспекти архівної справи. Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Архівний закон про об’єкт і предмет правового регулювання. Пріоритети державної політики у сфері архівної справи. Законодавство України про структуру Національного архівного фонду (далі – НАФ). НАФ − категорія культури і права. Закон про НАФ як складову частину вітчизняної і світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства. Право власності на документи НАФ. Новації Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” (редакції закону 2001, 2012, 2015 рр.) Врахування базових принципів, закладених в архівному Законі в Законах України “Про державну таємницю”, “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, “Про музеї і музейну справу”, “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей та ін. Рекомендації Ради Європи (NB (2000)13) стосовно європейської політики доступу до архівів. Положення міжнародного Кодексу етики архівістів, схваленого Генеральною асамблеєю Міжнародної ради архівів.

Правила роботи архівних установ України. Особливості, завдання і структура Правил. Правила організації діловодства та архівного зберігання документів. Розроблення інших нормативних документів, що регламентують роботу архівних підрозділів державних наукових установ, музеїв і бібліотек. Нормативна база (Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністра юстиції України, Накази Голови Державної архівної служби України) щодо експертизи цінності документів, комплектування державних архівів, обліку, зберігання та забезпечення збереженості документів НАФ: загальна характеристика.
Державні архіви й організаційно-методичне керівництво архівними підрозділами та службами діловодства установ, підприємств, організацій.

Законодавчо-нормативна база України про роль державних архівів в організаційно-методичному керівництві архівними підрозділами та службами діловодства установ. Визнання за державними архівами ролі організаційно-методичних центрів з питань архівної справи і діловодства. Державні архіви й їх місце в структурі архівних установ. Центральні державні архіви та їхня роль у розробленні методики і практики архівної роботи. Регіональні науково-методичні центри. Робота державних архівів з джерелами комплектування. Основні форми організаційно-методичної роботи. Види нормативних та методичних посібників (правила, інструкції, номенклатури справ для установ, переліки документів із зазначенням строків зберігання, методичні рекомендації). Консультативна допомога міським і районним архівам, установам, організаціям з питань архівної справи і діловодства. Контроль за роботою архівних підрозділів і служб діловодства органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій – джерел комплектування.


Джерела комплектування архівних установ.

Завдання якісного формування Національного архівного фонду України як складової інформаційних ресурсів країни. Джерела формування НАФ та джерела комплектування державних архівів. Систематичне, цілеспрямоване і планомірне поповнення складу архівних установ документами відповідно до їх профілю. Законодавчо-нормативна база стосовно комплектування державних архівів. Організація комплектування державного архіву і визначення джерел комплектування – юридичних і фізичних осіб. Укладання списків установ, що функціонують в зоні комплектування державного архіву і у своїй діяльності утворюють або не утворюють документи, що підлягають віднесенню до НАФ. Органи державної влади, місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, установи, організації як джерела комплектування державних архівів. Строки, після закінчення яких здійснюється приймання документів від державних установ. Напрями роботи державних архівів з джерелами комплектування. Робота державних архівів з уточнення списків установ-джерел комплектування. Підстави для внесення уточнень і змін до списків таких установ. Інші джерела поповнення фондів державних архівів. Заходи державних архівів щодо виявлення джерел та комплектування документами архівної україніки. Допоміжні списки джерел комплектування. Комплектування бібліотек документами НАФ.


Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів.

Наукове і нормативно-методичне забезпечення формування Національного архівного фонду. Експертиза цінності документів: завдання, принципи і критерії. Теорія експертизи цінності, її наукові засади. Експертиза документів в архівному підрозділі установи. Експертиза документів у державних архівах. Цільова експертиза. Діяльність експертних комісій. Експертно-перевірні комісії. Центральна експертно-перевірна комісія. Положення про експертні комісії. Переліки документів: міжвідомчі, відомчі: загальна характеристика. “Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів” (2012 р.). Відомчі переліки документів: процедура схвалення, погодження та затвердження. Концепція створення вітчизняної системи переліків документів зі строками зберігання. Тимчасове зберігання архівних документів в установах. Постійне зберігання архівних документів.


Організація документів на рівні архіву та архівного фонду.

Класифікація документів на рівні архіву: історичний аспект. Культ штучних класифікаційних схем. Обґрунтування науковцями формально-логічних класифікацій документів. Французька практика секційно-серійної схеми класифікації. Становлення фондового принципу класифікації документів. Архівний фонд, об’єднаний архівний фонд, архівна колекція. Нефондова система організації документів в архівах. Фактори, що впливають на організацію документів НАФ в архівах: належність до певних історичних епох, тематична спрямованість, ступінь доступу до документів. Упорядкування архівної інформаційної системи як негентропійний процес. Організація документів за фондовою системою. Фондування як комплекс робіт з визначення, уточнення фондової належності документів, створенні на наукових засадах архівних фондів, наданні їм назв та встановлення їх хронологічних меж. “Правила визначення архівного фонду” (1939 р.) про ознаки пофондового групування документів. Правила фондування 1958 р.: науковий зміст і методика фондування. Внутріфондова систематизація документів: напрацювання наукових методик. Схеми систематизації документів архівних фондів.


Довідковий апарат державних архівів: структура, зміст, завдання.

Правовий, фізичний та інтелектуальний доступ до документів Національного архівного фонду. Поняття про довідковий апарат архівів, його функції і завдання. Становлення та еволюція довідкового апарату архівів.

Єдина система довідкового апарату архівів. Структура системи довідкового апарату. Основи диференційованого підходу до описування документів при підготовці вторинної документної інформації для включення в інформаційно-пошукові системи. Довідники про склад і зміст документів НАФ в цілому. Інформаційно-пошукові архівні довідники. Типово-видова структура довідкового апарату архівів. Центральний фондовий каталог. Міжархівні довідники: видова класифікація. Фондовий каталог архіву. Путівник по фондах архіву. Архівний опис; анотовані реєстри описів. Архівні каталоги: систематичний, хронологічний, предметний, тематичний, іменний, географічний. Схема класифікації документної інформації в систематичних каталогах державних архівів. Покажчики. Архівні огляди документів. Інтегральна (багатоцільова) автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС), її функції. Розробка АІПС “Фондовий каталог”.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка