Програма українська мова 10-11 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою



Скачати 434.83 Kb.
Дата конвертації11.05.2018
Розмір434.83 Kb.
ТипПрограма

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ПРОГРАМА
Українська мова

10-11 класи

для загальноосвітніх навчальних закладів

з навчанням польською мовою

Рівень стандарту
(наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407)

Укладачі:

Пилип Мар’яна Богданівна,

Дільна Оксана Андріївна,

Подільчик Зеновія Степанівна,

Зубко Роксолана Ігорівна,

Тушніцка Надія Михайлівна,

Бойцун Ольга Михайлівна

Львів

2017
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою учнями шкіл з навчанням польською мовою сприяє залученню до надбань культури українського народу, виробляє почуття впевненості у власних силах, допомагає свідомо мотивувати вибір майбутньої професії.

Глибинні зміни в усіх галузях життя сучасного українського суспільства та інтеграція України у європейський і світовий освітній простір вимагає проведення модернізації змісту освіти в контексті її відповідності сучасним потребам.

У Рекомендаціях Європарламенту та Ради ЄС визначено основні компетентності, які мають бути сформовані через освіту, необхідні кожній людині для особистого становлення й розвитку, активного громадянства, соціального включення та зайнятості:


  • критичне мислення;

  • творчість;

  • ініціативність;

  • вміння розв’язувати проблеми;

  • оцінка ризику;

  • вміння приймати рішення;

  • вміння конструктивно керувати емоціями;

  • вміння співпрацювати в команді.

Основна ідея Нової української школи полягає у тому, щоб перейти від школи знань до школи компетентностей, які враховують знання, уміння та ставлення, засновані на цінностях.

10 КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.


Інноваційна сутність навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням польською мовою полягає в тому, що учень стає активним співтворцем навчально-виховного процесу, використовуючи створені можливості для власного творчого самовираження, самопізнання, саморозвитку, набуваючи відповідних компетентностей.

Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, основним завданням освітньої галузі в старшій школі є подальший розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Мета курсу української мови полягає в узагальненні й систематизації знань, здобутих у процесі вивчення основного курсу української мови, а також їхньому поглибленні відповідно до вимог, що ставляться перед абітурієнтами й студентами середніх та вищих навчальних закладів, піднесенні культури мовлення учнів, насамперед шляхом удосконалення вмінь ефективного оперування мовними й мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотворчими, риторичними.

Навчальні завдання:



  • виховання в учнів почуття мовної свідомості, що значною мірою сприяє підвищенню мотивації вивчення української мови;

  • формування комунікативної, мовленнєвої, мовної, предметної, прагматичної, соціокультурної компетентностей учнів на основі свідомого опанування мовної й мовленнєвої теорії;

  • корекція орфографічної й пунктуаційної грамотності старшокласників;

  • збагачення словникового запасу учнів термінологічною лексикою та фразеологією.

Отже, у процесі навчання української мови необхідно розв’язати важливі загальноосвітні, виховні й практичні завдання, а саме:

  • виховувати шанобливе ставлення до української мови як державної;

  • створити умови для свідомого опанування учнями міцних знань про мову (її лексичний склад, граматичну будову, текстотворчі ресурси як основи для формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок);

  • підготувати старшокласників до використання мовних ресурсів в усіх сферах діяльності;

  • сформувати в них уміння й навички доцільного використання мовних засобів у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету;

  • виробити потребу в постійному вдосконаленні рівня знань з української мови, культури мовлення.

Вивчення української мови сприяє розв’язанню й загальнопедагогічних завдань:

  • інтелектуальний і соціокультурний розвиток учнів;

  • розвиток логічного й образного мислення;

  • формування умінь самостійно підвищувати рівень знань із предмета й удосконалювати культуру мовлення.

Зміст програми диференційовано за взаємопов’язаними змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною, діяльнісною.

Мовленнєва змістова лінія передбачає закріплення мовленнєвознавчих понять, на основі яких формуються вміння й навички в різних видах мовленнєвої діяльності — аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Програмою передбачено систематичне і системне вдосконалення правописної грамотності учнів.

Мовна змістова лінія орієнтує на вдосконалення знань мовної системи — інструментарію формування комунікативної компетентності учнів. Адже для польськомовної дитини українська мова є державною, необхідною для повноцінної суспільної інтеграції, тому вдосконалення знань і вмінь з української мови має здійснюватися з урахуванням набутих знань з рідної польської мови.

Соціокультурна змістова лінія ґрунтується на розумінні мови як носія культурних цінностей, основи професійного становлення людини, засобу формування мовної картини світу. Вона реалізується через зміст практичних завдань і вправ, у пропонованих учням темах усних і письмових висловлювань, ігрових, проблемно-пошукових та проектних робіт.

Діяльнісна змістова лінія визначає найважливіші загальнонавчальні вміння й навички, що забезпечують інтелектуальну, пізнавальну, творчу діяльність учнів.

Для врахування потреб учнів в удосконаленні особистісних мовотворчих якостей і підготовці до професійної діяльності програмою передбачено засвоєння відомостей з практичної стилістики, культури мовлення, основ риторики, елементів комунікативної лінгвістики. Ці відомості спрямовані на поглиблення знань про мовні норми, вивчення мови в реальних процесах спілкування, стилістичні особливості мовних одиниць, риторичні поняття та доречне застосування їх в усному й писемному мовленні старшокласників.

Провідними виступають принципи пізнавально-практичної комунікативної й функціонально-стилістичної спрямованості навчання мови для підготовки особистості випускника, який вільно володіє мовою в усіх сферах суспільної діяльності.

Важливим є принцип вивчення мови в міжрівневих, внутрішньорівневих і міжпредметних зв’язках, що передбачає врахування того, що мова є складною багаторівневою системою, рівні якої містять набір певних мовних одиниць, тісно пов’язаних між собою. Урахування цих зв’язків під час вивчення української мови дасть учням змогу усвідомити мову як систему, що постійно розвивається, удосконалюється, збагачується, а також осмислити внутрішні закономірності кожного рівня мови.



Навчання української мови базується на таких принципах:

  • природовідповідності, що враховує вікові, етнопсихологічні особливості учнів;

  • зв’язку теорії з практикою, згідно з яким установлюється правильне співвідношення теорії з практикою, домінує практична спрямованість уроків української мови;

  • культурологічний, що сприяє всебічній реалізації міжпредметних зв’язків мови з історією, літературою й мистецтвом;

  • системності, сприяє усвідомленню мови як системи, яка постійно розвивається, удосконалюється, з одного боку, з іншого, – передбачає цілеспрямоване системне засвоєння мовних одиниць, що є ґрунтом для формування мовленнєвих умінь;

  • креативності, суть якого полягає в забезпеченні результативної творчої мовленнєвої діяльності учнів;

  • стимулювання самоосвіти й самостійності в навчанні: для учнів старших класів самостійна діяльність – один із основних видів навчальної роботи, тому успіх залежить від організації активної діяльності старшокласників. Вивчення української мови в старших класах зумовлює такі змістові елементи самостійної роботи учнів, як уміння слухати й конспектувати лекції, об’єктивно й критично оцінювати виступи однокласників на семінарах, робота з лексикографічними й довідковими виданнями, електронними джерелами інформації тощо. Самостійна робота старшокласників може полягати й у глибокому й детальному вивченні окремих положень, насамперед із практичної риторики, культури мовлення. Самостійна робота допомагає закласти основи мовної й загальнокультурної підготовки учнів, широко використовувати їхні індивідуальні особливості. Для старшокласників важливим є усвідомлення значення української мови у розв’язанні професійних завдань, тому навчання потрібно будувати за проблемно-ситуативним принципом, використовуючи імітаційне моделювання ситуацій, спонукаючи учнів до роботи, пов’язаної з майбутньою професійною діяльністю.

  • Принцип урахування життєвої перспективи тісно пов’язаний із попереднім, його суть полягає у репрезентації інформації, що дає змогу розв’язувати життєві завдання, зокрема відомостей із риторики, стилістики, культури мовлення тощо.

  • Необхідно враховувати принцип комплексного розвитку всіх сфер особистості учня – когнітивної, емоційно-вольової, етичної. Традиційно склалося, що в процесі навчання створюються найсприятливіші умови для розвитку здебільшого пізнавальної сфери особистості, що знижує результативність навчання, тому важливо залучити інші сфери особистості, забезпечити розвиток творчого потенціалу старшокласників. У старших класах вивчення нового матеріалу з української мови не є основною функцією, отже, важливим є надання допомоги учням в узагальненні й систематизації здобутих раніше знань, що припускає здійснення різнобічної діяльності, реалізується на уроках різного типу, при цьому часто учні стають справжніми співавторами уроку. Важливо дотримуватися принципу спільної діяльності педагога й учнів.

  • Принцип актуалізації результатів навчання передбачає обов’язкове використання результатів навчання на уроці й у позакласній роботі з предмета.

  • Позалінгвальний принцип передбачає врахування суспільних умов, у яких функціонує мова. Цей принцип допоможе, наприклад, пояснити причини лексичних запозичень, переосмислення значень деяких слів тощо.

Програма реалізує низку підходів до навчання української мови, зокрема особистісного підходу – найважливішої умови розкриття внутрішнього потенціалу учнів із метою активізації їхньої пізнавальної діяльності так, щоб сформувати в учнів старшого шкільного віку вміння й навички створювати усні або письмові власні висловлення відповідно до ситуації спілкування; психологічного підходу, що дає змогу врахувати психологічні чинники, притаманні старшокласникам, їхні здібності, інтереси, уподобання тощо. Це реалізується насамперед у доборі відповідного дидактичного матеріалу, форм, методів навчання, що спонукали б учнів до самостійної й дослідницької діяльності.

Дотримання психолінгвістичного підходу допомагає врахувати своєрідність навчання предмета в школах з навчанням польською мовою, що реалізується передусім у меті, завданнях, змісті курсу, доборі форм, методів навчання.



Загальнодидактичний підхід передбачає врахування загальнодидактичних принципів навчання – науковості, доступності, системності й послідовності тощо.

Системно-лінгвістичний підхід зумовлює вивчення державної мови як системи, що постійно розвивається й удосконалюється.



Професійно спрямований підхід забезпечує формування стійкої мотивації до вивчення предмета, відповідною орієнтацією ситуативних завдань, добором дидактичного матеріалу, збагаченням словника учнів термінологічною лексикою.

Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає засвоєння мови в її комунікативній функції на основі залучення учнів до спілкування з конкретно визначеною метою, що спонукає до моделювання різноманітних комунікативних ситуацій. В основу цього підходу покладено мовленнєву діяльність учня (аудіювання, говоріння, читання і письмо).

Функціонально-стилістичний підхід, тісно пов’язаний із системно-лінгвістичним, реалізується через розгляд особливостей функціонування мовних одиниць на всіх рівнях мовної системи з урахуванням типу, стилю й жанру мовлення. Реалізація цього підходу забезпечується шляхом упровадження текстів на різних носіях як основного засобу навчання, що сприяє ілюструванню функцій одиниць усіх мовних рівнів.

Значну роль має соціокультурний підхід, що допомагає репрезентувати відомості про матеріальну й духовну культуру українського народу, соціокультурні стереотипи мовленнєвого спілкування.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин, учитель може внести корективи відповідно до потреб та інтересів учнів конкретного класу.

10-й клас

(70 год, 2 год. на тиждень, 1 год. резерв)



Очікувані результати

навчально-пізнавальної діяльності учнів

К-сть год.


42

Зміст навчального матеріалу

К-сть год.


28

Соціокультурна змістова лінія (наскрізні змістові лінії)

Діяльнісна змістова лінія (компетент

ності)

Мовна

змістова лінія

Мовленнєва

змістова лінія


учень/учениця:

усвідомлює важливість спілкування як форми взаємодії людей, розрізняє його види;

знає основні вимоги до мовлення;

оперує відомостями про мовлення і спілкування;

розрізняє основні ознаки культури мовлення, дотримується норм українського мовленнєвого етикету.

усвідомлює важливість повноцінного функціонування української мови.

1

ВСТУП

Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави.



КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СПІЛКУВАННЯ

Основні вимоги до мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство мовних засобів, точність, виразність, доречність та доцільність.

Мовленнєва діяльність, яка репрезентується у спілкуванні.

Особливості національного мовленнєвого етикету.

Етика спілкування.

Лексикографічний пошук.



Укладання словників-мінімумів «Перекладачу-початківцю», «Неологізми».

4

Багатство виражальних можливостей української мови.
Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави.
Духовний світ українців.


володіє конкретними діями, операціями (аналізує, уявляє, застосовує, виявляє, порівнює, узагальнює, вибирає, оцінює);

стає суб’єктом навчальної діяльності (ставить цілі, мотивує власну пізнавальну діяльність, виявляє проблему, пропонує способи розв’язання її, прогнозує, оцінює проміжні й відповідає за кінцеві результати роботи);



Загальнокультурна компетентність.


учень/учениця:

розуміє суть слів і понять «лексична норма», «лексичне значення слів», «слово і контекст», «лексична помилка;

використовує стилістичні можливості вивчених лексичних одиниць у власному мовленні;

розуміє різницю між лексичними, фразеологічними синонімами; доречно використовує їх у тексті;

використовує лексичну синонімію як засіб виправлення невиправданих повторів, як засіб зв'язку речень у тексті;

дотримується лексичної норми в усних і писемних висловленнях,

уживає слова відповідно до їхніх лексичних значень, правильно використовує у мовленні багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, слова в переносному значенні з урахуванням стилю мовлення;

додержується лексичної сполучуваності слів;

виявляє й усуває порушення лексичних

норм;


висловлює критичне ставлення стосовно невмотивованого використання запозичень,

висловлює міркування й пропозиції щодо гармонізації спілкування, перекладає тексти, редагує перекладений текст.


40

Поняття норми в сучасній українській літературній мові.

Нормативне й ненормативне мовлення. Типи норм.



Лексична норма

Лексична помилка.

Лексичне значення слів.

Слово і контекст; залежність значень слова від контексту.

Вживання слів відповідно до їхнього лексичного значення, стилю і жанру мовлення.

Слововживання: вибір слова, лексична сполучуваність.

Слова власне українські й запозичені.

Лексичні й фразеологічні синоніми, антоніми, пароніми.

Словники й довідкова література.

Електронні словники.

Особливості та складнощі перекладу.



Сприймання чужого мовлення

Аудіювання

Аудіювання текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення.

Слухання-розуміння текстів різної тематики. Визначення ключових слів, виділення термінів у текстах.

Складання плану, тез, конспекту почутого висловлення.

Цільове аудіювання із визначеним завданням.

Види роботи (орієнтовні):

укладання словника рідко вживаних слів;

дискусія на тему: «Білінгвізм як результат міжмовних контактів»;

виступ під час дискусії «Які слова руйнують наше життя?»;

«Інтернет зближує чи накопичує самотність?»;

написання есе «Прекрасна мить життя», «Чарівність і могутність слова»;



редагування та переклад текстів;

складання тексту рекомендаційного характеру «Як уникати помилок у мовленні»;

добір і складання лінгвістичних мініатюр про правильність мовлення;

проект «Історія одного слова» (систематизація інформації про певне слово з різних лексикографічних джерел).

Переклад.

Переклад з польської мови українською текстів різної тематики в науковому та публіцистичному стилях.


4

Здоров’я і безпека.

Планування й організація власного життя.

Сучасний гуманізм.
Уміння любити й бути щасливим.
Підприємництво і фінансова грамотність.

Життєві цілі.

Благодійність як норма життя.

Волонтерство.


Здоров’я і безпека.

Словом можна вбити, словом можна врятувати...


Громадянська відповідальність

Мовний режим у родині й школі. Мовне обличчя мого міста (села).


Екологічна безпека й сталий розвиток.

Мова злагоди й гармонії.




Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.


Спілкування державною мовою.



розуміє суть слів і понять «норма», «орфоепія», «орфоепічна помилка», «орфоепічна норма», «милозвучність», «наголос», «логічний наголос»;

усвідомлює важливість дотримання орфоепічної норми для сучасного компетентного мовця;

працює з орфоепічним словником і словником наголосів;

співвідносить в уяві звук і букву;

удосконалює навички різних способів читання;

виділяє ключові фрази і слова;

визначає актуальну інформацію в прочитаному, засвоює її; аналізує зміст, структуру, мовне оформлення тексту;



удосконалює навички читання;

виконує переглядове, ознайомлювальне читання довідкової, науково-популярної літератури.

зясовує суть понять «орфографічна норма», «орфограма», «орфографічна помилка», «орфографічний словник»;

усвідомлює важливість дотримання орфографічної норми для сучасного компетентного мовця;

виявляє й пояснює порушення орфографічної норми;

працює з орфографічним словником;

застосовує знання на практиці;

аналізує факти порушення орфографічних норм;

ініціює обговорення складних або суперечливих питань з теми;

висловлює пропозиції щодо вдосконалення культури мовлення; демонструє небайдужість до труднощів в опануванні теми однокласниками.




Орфоепічна норма

Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник.

Поняття милозвучності.

Основні правила вимови голосних звуків.

Основні правила вимови приголосних звуків

Наголос. Основні правила наголошування слів.

Нормативний наголос.

Варіантне наголошування слів в українській мові.

Словорозрізнювальний наголос.

Форморозрізнювальний наголос.

Діалектний наголос.

Складні випадки наголошування слів.


Орфографічна норма.

Орфограма. Орфографічна помилка.

Орфографічний словник.

Принципи української орфографії.

Ненаголошені е, и в корені слова.

Апостроф.

Позначення м’якості приголосних.

Чергування голосних[о], [е] -> [і], [о], [е] → [ø] (нуль звука).

Чергування приголосних в українській мові [г] із [ж] та [з], [к] із [ч] та [ц], [х] із [ш] та [с].

Зміни приголосних при збігові їх (у процесі творення суфіксами ськ(ий), -ств(о)).

Чергування у//в, і//й як засіб милозвучності.

Спрощення приголосних.

Подвоєння та подовження приголосних.

Правопис префіксів з-, с-, пре-, при-, прі-.

Правопис суфіксів.

Уживання великої літери.

Правила перенесення слів із рядка в рядок.

Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

Написання слів іншомовного походження. Правило «дев’ятки».

Написання імен по батькові.




Читання

Читання текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення з використанням способів поглибленого, ознайомлювального, швидкого читання, читання-сканування.

Виділення ключових фраз і слів у прочитаному тексті.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного висловлення.

Аналіз використаних автором мовних засобів.

Види роботи (орієнтовні):

виразне читання текстів різної жанрово-стильової належності;

інформаційний виступ на тему «Можливості українського наголосу»;

есе «Наголос – душа слова»;

виразне читання улюблених поезій напам’ять.

Види роботи (орієнтовні):

редагування чужого тексту;

підготовка конспекту тексту наукового стилю;

добір слів для словникового диктанту;

складання «Карти пам’яті» складних орфографічних тем;

письмове докладне переказування текстів різних стилів;

написання есе на тему «Життя в гармонії з природою»;

письмове обґрунтування свого вибору на визначену тему («Електронна чи паперова книга?», «Улюблений вид дозвілля», «Мій вибір – здоровий спосіб життя», «Чи може зашкодити неграмотне письмо?», «Чи потрібно вчитися заощаджувати?»);

письмове прохання довільного змісту;

обговорення тексту рекламного характеру;

коментування висловлень відомих людей про читання книг.


4

Сталий розвиток й екологічна грамотність.

Інтереси і стимули життя.

Досягнення гармонії.

Збереження здоров’я й життєдіяльності.

Сила волі.

Світ емоцій.

Емоційна підтримка як потреба.

Громадянська відповідальність

Відповідальність за мовлене слово.



Здоров’я і безпека.

Мовна гігієна. Говорити про себе й інших лише з повагою. Гумор- антибіотик від туги й стресу.


Здоров’я і безпека

Позитивні емоції – запорука здоров’я людини. Життя без конфліктів. Безпечне дозвілля.



Громадянська відповідальність

Сила волі. Відповідальність за чистий простір довкола себе. Відповідальність за кожне написане слово.


Екологічна безпека і сталий розвиток

Досягнення гармонії з природою. Читання книг як засіб розвитку людини й суспільства. Безпека на воді. Небезпечні розваги молоді.





Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.

Громадянська активність.

Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Здоров’язбережу-вальна компетентність.
Уміння вчитися впродовж життя.

Громадянська активність.


Здоров’язбережу-вальна компетентність.

використовує здобуті знання, сформовані вміння й навички в різних ситуаціях, зокрема нестандартних.




учень/учениця:

розуміє суть поняття «морфологічна норма»;

усвідомлює зв'язок морфологічної норми з граматичним значенням і граматичними категоріями самостійних і службових частин мови;

розрізняє морфологічні норми, пов’язані з особливостями класифікування, словозміни, вживання й поєднання різних частин мови в усному мовленні й на письмі;

знає норми вживання самостійних та службових частин мови в усному та писемному мовленні;

виявляє й аналізує порушення морфологічних норм;

додержує правил написання відмінкових закінчень відмінюваних частин мови;

організовує власну діяльність щодо засвоєння морфологічних норм української мови;

проводить рефлексію власної мовленнєвої діяльності з погляду додержання морфологічних норм, за потреби корегує її;

користується словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння морфологічної норми;

перекладає усні й письмові тексти з додержанням морфологічних норм.

висловлює критичне ставлення до опрацьованого дидактичного матеріалу;

створює власні діалогічні й монологічні висловлення відповідно до прийнятих вимог, аналізує, удосконалює власне мовлення.

користується довідковою літературою й лексикографічними

виданнями, електронними словниками, мережею Інтернет.






Морфологічна норма

Морфологічна помилка.



Іменник.

Узгодження роду іменників з іншими частинами мови.

Рід іменників (складні випадки).

Уживання іменників чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю.

Узгодження іменників спільного і подвійного роду з іншими частинами мови.

Складні випадки відмінювання іменників за відмінами.

Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Прикметник

Відмінкові закінченнях прикметників.

Творення і вживання вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників.

Прикметники, що перейшли в іменники.



Числівник

Складні випадки відмінювання числівників.

Узгодження числівника з іменником.

Вживання числівників на позначення часу і дат.



Займенник

Уживання займенників у тексті.



Дієслово.

Дієвідмінювання дієслів.

Творення видових пар дієслів.

Творення часових форм дієслова.

Дієприслівник і дієприкметник.

Активні й пасивні дієприкметники.



Прислівник.

Ступені порівняння прислівників.




Говоріння

Монологічне мовлення.

Види роботи:

Розгорнуте повідомлення в науковому, публіцистичному стилях за попередньо складеними планом, тезами, конспектом.



Види роботи (орієнтовні):

редагування текстів;

складання діалогів;

складання розповіді про подорож Україною або світом із зазначенням назв мешканців відвіданих місць;

написання пропозиції однокласникові/однокласниці спільно спланувати дозвілля у вихідний день й згоди/відмови у відповідь;

написання застережень молодшим дітям щодо безпечної поведінки на воді й біля водойм;

висловлення співчуття близькій людині;

написання звернення до громадян міста (села) щодо чистоти довкілля;

оголошення приватного змісту;

складання усної розповіді про родину друга/подруги;

складання розповіді про враження від цікавої мандрівки (екскурсії);

написання есе про свою заповітну мрію;

читання й переказування текстів з числівниками;

планування бюджету туристичної мандрівки класу ;

складання й озвучення графіків чергувань, індивідуальних розкладі;

складання діалогів, що містять запитання і відповіді з числівниками на позначення дат і часу певних подій;

читання й коментування афоризмів;

редагування тексту з невиправданими повторами; порівняння;

складання діалогів-обговорення планів на канікули;

висловлення прохання про допомогу;

висловлення подяки незнайомим людям за допомогу;

складання плану на літні канікули;

коментування важливої події, що сталася в місті (селі) чи країні;

планування колективної роботи з розподілом ролей кожного учасника;

4

Життєві цінності.

Життя без конфліктів.


Здоров’я і безпека. Активний спосіб життя. Причини довголіття. Уміння насолоджуватися життям щодня – шлях до довголіття. Мандрівки рідним краєм надихають і приносять насолоду й позитивні емоції.

Громадянська відповідальність

Відповідальність за своє здоров’я. Дотримання даного слова. Важливість соціальних контактів.



Екологічна безпека і сталий розвиток

Бережне ставлення до рослинного світу рідного краю.


Використання природних багатств з урахуванням інтересів нинішнього й прийдешніх поколінь.

Право на чисте довкілля.

Ознаки екологічної кризи в Україні. Забезпечення якості життя в Україні.

«Ще назва є, а річки вже нема (Л. Костенко)».


Підприємливість і фінансова грамотність.

Планування власного бюджету. Планування бюджету колективної мандрівки.




Здоров’язбережу-вальна компетентність.
Уміння вчитися впродовж життя.

Громадянська активність.


Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.

Громадянська активність.

Уміння вчитися впродовж життя.

Громадянська активність.


Учень/учениця:

розуміє суть понять «синтаксична норма», «синтаксична помилка»;

усвідомлює важливість синтаксичних умінь для розвитку мислення й мовлення;

виявляє порушення синтаксичних зв’язків;

уміє граматично правильно поєднувати слова в реченнях і словосполученнях;

аналізує в тексті й реченнях приклади порушення синтаксичної норми;

виявляє у реченнях порушення правил синтаксичного керування й узгодження;

пропонує правильні варіанти під час перекладу, редагування тексту й речень;

ініціює спілкування, обмін інформацією з однокласниками;

висловлює пропозиції щодо удосконалення граматичного ладу власного мовлення;

уміє перекладати тексти які містять професійну термінологію;

дотримується норм літературної мови;

здійснює синтаксичний і пунктуаційний аналіз речень з поясненням розділових знаків;

використовує правильно в мовленні вивчені види речень;

використовує пряму мову, діалог, цитати у власному усному й писемному мовленні;

складає електронний лист, смс-повідомлення.




Синтаксична норма

Поняття синтаксичної норми. Синтаксична помилка.

Складні випадки синтаксичного узгодження.

Складні випадки і варіанти синтаксичного керування.

Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками.

Словосполучення з прийменником по.

Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за.

Вживання похідних сполучників.

Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка.

Пасивні конструкції з дієсловами на -ся.

Синтаксичні конструкції з формою на -но, -то.

Порядок слів у реченні. Прості ускладнені речення.

Односкладні речення.

Складне речення. Типи складних речень за способом зв’язку частин їх: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення.

Безсполучникове складне речення й розділові знаки в ньому.

Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку.

Розділові знаки в реченнях із прямою мовою і в діалозі.


Діалогічне мовлення.

Види роботи:

Моделювання й розігрування діалогів відповідно до запропонованих ситуацій. Моделювання і розігрування телефонної розмови та скайпом.

Виступ під час бесіди, дискусії, полеміки.

Види роботи (орієнтовні):

переказування текстів різних стилів;

висловлення власних вражень від перегляду цікавого фільму;

редагування тексту/речень;

написання есе «Що таке багатство і бідність?»;

складання речень з абревіатурами;

діалогування на тему «Ні – шкідливим звичкам»;

складання відгуку про твір мистецтва;

Переклад.

Переклад з польської мови українською текстів, які містять професійну термінологію.

Письмо

Види роботи:

Докладний переказ із творчим завданням.

Твір-роздум на суспільно-політичну тему в публіцистичному стилі.

Складний план і конспект прочитаної публіцистичної та науково-популярної статті (за профілем).

Редагування тексту.

Ділове мовлення:

Електронний лист.



Смс-повідомлення.

4

8

Громадянська активність.
Кроки морального вдосконалення.
Виховання впевненості в собі.

Громадянська активність

Моє покликання.

Вибір професії.
Суспільна думка.


Уміння вчитися впродовж життя.
Інформаційно- комунікативна компетентність.
Спілкування державною мовою.

Уміння вчитися впродовж життя.

розуміє суть слів і понять «пунктуаційна норма», «розділові знаки»;

усвідомлює важливість пунктуаційної грамотності;

називає правила поставлення розділових знаків;

виявляє пунктуаційні помилки;

інтонує текст відповідно до поставлених у ньому розділових знаків;

аналізує в тексті розділові знаки;

демонструє:

пунктуаційну грамотність;



готовність до навчання з метою покращення власної грамотності;

жвавий інтерес до літературної мови;

розуміння зв’язку між пунктуацією й інтонацією;

ініціює дотримання у школі мовного режиму;

висловлює пропозиції щодо поліпшення правописної грамотності;

розуміє суть понять «стиль», «стилістична норма», «стилістична помилка»;

усвідомлює важливість стилістичних умінь ;

називає види стилів;

виявляє порушення стилістичної норми;

уміє редагувати текст;

виявляє у тексті стильові ознаки;

порівнює тексти різних стилів.





Пунктуаційна норма

Пунктуаційна помилка.

Тире між підметом і присудком у простому реченні.

Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених



  1. звертаннями;

  2. однорідними членами речення; відокремленими означеннями, прикладками, обставинами;

  3. вставними словами і реченнями.

Розділові знаки перед і після узагальнювального слова у реченні з однорідними членами речення.

Кома після вигуків, стверджувальних і заперечувальних слів.

Розділові знаки у складному реченні.

Стилістична норма

Стилістична помилка.

Стилістичне використання багатозначних слів і омонімії, синонімів, антонімів і паронімів.

Стилістичні особливості слів іншомовного походження. Стилістичне забарвлення лексики.

Книжна й розмовна лексика. Оцінна лексика.

Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики.

Стилістичне забарвлення фразеологізмів. Виражальні можливості фразеологізмів.

Стилістичні особливості морфологічних засобів мови.



Види роботи (орієнтовні):

виразне читання текстів різних стилів, інтонування розділових знаків;

редагування тексту;

записування сприйнятого на слух тексту, поставлення розділових знаків;

переписування речень і розставлення розділових знаків;

використання речень зі звертаннями з різною комунікативною метою;

конструювання речень;

написання есе «Читання робить нас кращими»;

діалогування на самостійно запропоновану тему.


Переклад.

Переклад з польської мови українською текстів офіційно-ділового стилю.




Види роботи:

уточнення значень слів і сфери вживання їх;

розрізнення близьких за значенням слів;

заміна в тексті слів синонімічними;

вибирання з лексичного запасу або зі словника найбільш влучних слів для висловлення власної думки;

складання речень з поданими синонімами;

визначення й обґрунтування стилю.




Здоров’я і безпека:

Заборона й несприйняття насилля, мародерства, обману, святотатства. Небезпека скасування моральних заборон.



Громадянська відповідальність.

Правильний розподіл часу. Критичне ставлення до переконань.


Екологічна безпека і сталий розвиток.

Прояви гуманності у ставленні до всього живого. Бережне ставлення до культурного спадку. Екологічно чистий транспорт в Україні.


Підприємливість і фінансова грамотність.

Визнання права власності й повага до нього.



Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Інформаційно- комунікативна компетентність.
Уміння вчитися впродовж життя.



11 клас

(70 год, 2 год. на тиждень, 1 год. резерв)




Очікувані результати

навчально-пізнавальної діяльності учнів

К-сть год.

34

Зміст навчального матеріалу

К-сть год.

36

Соціокультурна змістова лінія (наскрізні змістові лінії)

Діяльнісна змістова лінія (компетент

ності)

Мовна

змістова лінія

Мовленнєва

змістова лінія


учень/учениця:

визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення.

усвідомлює суть норм літературної мови;

визначає характеристики мовлення;

дотримується вимог культури мовлення для ефективного спілкування; знає правила мовленнєвого етикету;

моделює ситуації спілкування з дотриманням правил етикету.

усвідомлює роль мовної стійкості як збереження колективної або індивідуальної відповідальності за мову.


1

ВСТУП

Мовна стійкість як ключова риса національномовної особистості.



КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

І СТИЛІСТИКА

Культура мовлення і стилістика.

Норми сучасної української літературної мови (орфоепічні, правописні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні) і дотримання їх у мовленнєвій практиці.

Основні характеристики мовлення й дотримання їх.



Стилі мовлення.

Стилістично нейтральна й стилістично забарвлена лексика.

4

Громадянська активність.

Україна – наша Батьківщина.

Українці у світі.
Громадянська відповідальність

Відповідальність громадян за долю мови.


Підприємливість і фінансова грамотність
Мовний етикет підприємця.

володіє конкретними діями, операціями (аналізує, уявляє, застосовує, виявляє, порівнює, узагальнює, вибирає, оцінює тощо);

стає суб’єктом навчальної діяльності (ставить цілі, мотивує власну пізнавальну діяльність, виявляє проблему, пропонує способи розв’язання її, визначає етапи, прогнозує, оцінює проміжні й відповідає за кінцеві результати роботи);




учень/учениця:

знає відомості про риторику як науку, суть поняття «публічний виступ»;

усвідомлює роль риторики в самореалізації особистості;

знає види й етапи підготовки і складники публічного виступу;

розуміє суть кожного етапу підготовки;

уміє визначати тему й формулювати назву виступу;

формулює мету виступу;

уміє моделювати аудиторію;

здійснює систематичну підготовку до висловлень й підготовку до конкретного виступу;

готує текст виступу: добирає мовний матеріал, розташовує його в певній послідовності;

проголошує промову, слідкує за реакцією слухачів, коригує виступ у разі потреби.

розуміє суть понять «порушення лексичної норми», «фразеологізми», «стилістичне забарвлення фразеологізмів»;

пояснює найпоширеніші випадки порушення лексичної норми;

визначає роль і доречність використання фразеологічних засобів мови, стилістичну функцію їх;

усвідомлює різницю між фразеологічними синонімами й антонімами;

правильно й доречно використовує фразеологізми відповідно до стилістичного забарвлення їх;



дотримується лексичних норм української літературної мови в усних і писемних висловленнях.

усвідомлює важливість дотримання орфографічної норми для сучасного компетентного мовця;

знає правила українського правопису.

самостійно формулює визначення поняття «морфологічна норма»;



пояснює причини й закономірності вживання певних словоформ;

обґрунтовує вибір написання слова, покликаючись на засвоєні морфологічні норми;

усвідомлює зв'язок морфологічної норми з лексичним значенням слова;

пояснює правопис окремих словоформ, узгодження та вживання їх через лексичне та граматичне значення їх;

обирає нормативні варіанти вживання слів, що належать до самостійних та службових частин мови та обґрунтовує зроблений вибір;

розуміє суть понять «синтаксична норма», «синтаксична помилка»;

усвідомлює важливість синтаксичних умінь для розвитку мислення й мовлення;

знає правила побудови складних речень;

розуміє суть слів і понять «пунктуаційна норма», «розділові знаки»;

усвідомлює важливість пунктуаційної грамотності;

називає правила вживання розділових знаків;

перекладає з польської мови українською тексти різних стилів та тематики.



32

Узагальнення і систематизація найважливіших відомостей з лексикології,

фразеології,

орфографії,

морфології,

синтаксису,

пунктуації.

Лексична норма

Утвердження лексичної норми в словниках української мови (повторення й узагальнення).

Найпоширеніші випадки порушення лексичної норми.

Кальки з інших мов, недоречне вживання українських слів у невластивому їм значенні.

Використання паронімів у мовленні.

Синонімічне багатство української мови.

Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів.

Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їхнього стилістичного забарвлення.



Орфографічна норма

Велика літера у власних назвах.

Написання складних слів.

Розрізнення прислівників і співзвучних сполук та їх написання.

Написання прізвищ.

Написання географічних назв.

Правила графічних скорочень слів.

Морфологічна норма

Іменник

Відмінкові закінчення іменників з конкретним та абстрактним значенням.

Паралельні родові форми іменника.

Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур, правила вживання їх.

Узгодження іменників, що мають лише форму однини або множини, з іншими частинами мови.

Складні випадки відмінювання іменників.

Паралельні закінчення іменників.

Прикметник

Ступені порівняння прикметників.

Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки.

Числівник

Складні випадки узгодження й відмінювання числівника.



Дієслово, дієслівні форми

Складні випадки словозміни дієслова. Паралельні форми вираження способів дієслів.

Дієприкметники активного і пасивного стану.

Синтаксична норма

Правила побудови складних речень.

Логічні помилки в складних реченнях.

Пунктуаційна норма

Кома в складному реченні.

Крапка з комою у складному реченні.
Двокрапка у складному реченні.

Тире у складному реченні.

Розділові знаки у реченнях з прямою мовою.


РИТОРИКА

Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна, її роль у сучасному світі.



Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації. Умови успішного спілкування.

Особистість мовця.

Риси гарного співрозмовника.

Вимоги до мовлення.

Аудиторія. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту.

Текст як одиниця спілкування. Етапи підготовки тексту виступу. Естетика тексту.

Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір.

Практична риторика Риторика як наука про переконливе, впливове й ефективне мовлення. Публічний виступ. Види підготовки публічного виступу.

Етапи підготовки промови.

Складники успішного виступу.

Імідж оратора.

Засоби мовного вираження промови.

Метафора, метонімія, їхня роль у мовленні.

Риторичні фігури.

Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки.

Правила ведення суперечки.

Аргументи й докази.

Полемічні прийоми.

Мистецтво відповідати на запитання.


Сприймання чужого мовлення

Аудіювання

Аудіювання текстів публіцистичного й художнього стилів.

Види роботи:

написання конспектів ;

складання «Карти пам’яті» складних орфографічних тем;

написання есе на тему «Моє бачення сучасної школи», «Чого варто уникати у спілкуванні», «Ціна недбалості», «Гаджети чи реальне спілкування?»

письмовий діловий лист.
Читання

Читання текстів художнього і наукового стилів.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного.

Оцінювання використаних автором мовних засобів, аналіз структури тексту.



Види роботи:

читання та складання за зразком фрагментів науково-навчального тексту;

переказування тексту наукового чи публіцистичного стилю;

написання есе про загадкові місця України;

складання розповіді про процес приготування певної страви;

складання діалогів за умовами запропонованої ситуації спілкування;

редагування текстів.

Створення власного мовлення.



Говоріння

Монологічне мовлення.

Види роботи:

Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну теми.

Доповідь на науково-популярну або морально-етичну тему.

Діалогічне мовлення.

Види роботи:

Діалог, складений відповідно до ситуації мовлення.

Діалог-обмін думками, враженнями.

Обговорення самостійно вибраної теми.


Письмо

Види роботи:

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.

Твір-роздум на морально-етичну та дискусійну тему в публіцистичному стилі.

Ділові папери:

Резюме.


Переклад.

Переклад з польської мови українською текстів різних стилів та тематики.



12

4

4


4

8



Сталий розвиток й екологічна грамотність.
Жити у гармонії з природою.

Джерела радості.

Внутрішня і зовнішня краса людини.
Екологічна безпека і сталий розвиток

Соціальні й екологічні показники розвитку суспільства.



Сталий розвиток й екологіна грамотність.
Риси справжнього мужчини.

Жіночність. Яка вона?


Здоров’я і безпека.

Турбота про власне здоров’я.

Прекрасне в мистецтві та у реальності.

Освіта. Наука. Культура.


Сталий розвиток й економічна грамотність.

Жити в злагоді з природою.

Джерела успіху.
Громадянська активність.
Здоров’я і безпека:
Мінімізація ризиків повсякдення власними силами. Небезпеки літнього й зимового сезонів. Вплив харчування на здоров’я людини.

Екологічна відповідальність.
Ознаки зрілості громадянського суспільства. Гармонійні стосунки з друзями.
Екологічна безпека і сталий розвиток:

Середовище життя як цінність. Екологічний рух в Україні й світі. Людина і природа. Екологічна просвіта.


Підприємливість і фінансова грамотність:

Підприємливість у приказках народів світу. Підприємливість літературних героїв. Підприємливість, гідна наслідування.



Уміння вчитися впродовж життя.

Спілкування державною мовою.

Загальнокультурна компетентність.
Інформаційно-комунікативна компетентність.
здійснює самоконтроль у процесі навчальної діяльності;

використовує здобуті знання, сформовані вміння й навички в різних ситуаціях, зокрема нестандартних.



Здоров’я-збережувальна компетентність.

Загальнокультурна

компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.


Здоров’я-збережувальна компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.
Спілкування державною мовою.

Загальнокультурна компетентність.
Інформаційно-комунікативна компетентність.

Уміння вчитися впродовж життя.
Загальнокультурна компетентність.

Інформаційно-комунікативна компетентність.
Здоров’язбережу-вальна компетентність.

Загальнокультурна компетентність.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка