Програма навчальної дисципліни Українська етнологія в європейському контексті Ступінь магістра



Сторінка1/4
Дата конвертації15.12.2018
Розмір1.09 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Кафедра історії, етнології та археології


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор із науково-педагогічної роботи ___________Н. І. Василькова

28 серпня 2017 р.


Програма навчальної дисципліни

Українська етнологія в європейському контексті


Ступінь магістра

Галузь знань 03 Гуманітарні науки



032 Історія та археологія

Код та найменування спеціальності



_Етнологія

Освітня програма

Навчально-науковий інститут історії, політології та права
Миколаїв – 2017-2018

Програму розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського


РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: Хрящевська Людмила Михайлівна, доцент кафедри історії, етнології та археології, кандидат історичних наук, доцент.
Програму схвалено на засіданні кафедри історії, етнології та археології

Протокол № ____ від «___» ______________ 2017 року


Т.в.о. завідувача кафедри історії, етнології та археології

___________ (Господаренко О.В.)


Програму погоджено навчально-методичною комісією навчально-наукового інституту історії та політології
Протокол від «___»____________2017 року № __

Голова навчально-методичної комісії ____________ (Шитюк М.М.)


Програму погоджено навчально-методичною комісією університету
Протокол від «28» серпня 2017 року № 12

Голова навчально-методичної комісії університету_________(Василькова Н. І.)


Вступ

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Українська етнологія в європейському контексті» складена Хрящевською Л.М. відповідно до освітньої програми «Етнологія» підготовки магістрів ДФН, ЗФН за спеціальністю 032 Історія та археологія.



Предметом вивчення навчальної дисципліни є: етнологічні наукові центри українських земель, які входили до складу Російської імперії та СРСР, із європейським науковим середовищем. Праці українських етнологів, а також методологічні принципи, на які вони спиралися у контексті розвитку світової етнологічної думки, наукові школи в українській етнології другої половини XIX ст. - 20-х pp. XX ст.

Міждисциплінарні зв’язки: вивчення навчальної дисципліни «Українська етнологія в європейському контексті» доцільно організувати в єдиному контексті з тематикою вивчення дисциплін «Загальна та українська етнологія», «Тенденції розвитку сучасної етнологічної науки», «Український фольклор», «Етносоціальні дослідження в етнології», «Культурологія та ін.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни


1.1. Мета курсу: відповідно до теоретико-методологічних підходів та особливостей опрацьовувати етнографічні джерела, виділяти наукові школи в українській етнології другої половини ХІХ ст. – 20-х рр.. ХХ ст.

1.2. Завдання курсу: дослідити взаємозв’язки етнологічних наукових центрів українських земель, які упродовж другої половини ХІХ ст.. – 20-х рр.. ХХ ст.. входили до складу Російської імперії та СРСР, із європейським науковим середовищем. Ознайомити студентів з працями етнологів, а також методологічними принципами, на які вони спиралися в контексті розвитку світової етнологічної думки.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студент оволодіває такими компетентностями:



І. Загальнопредметні:

Критичність та самокритичність. Думати науковими термінами, формулювати задачі, збирати дані, аналізувати їх та пропонувати рішення.

Працювати самостійно, приймати ініціативу та керувати часом. Здатність організовувати комплексні завдання протягом певного періоду часу та подавати результат вчасно.

Працювати з іншими. В мультидисциплінарному та мультинаціональному середовищі.

Набуття і розвиток здатності:

  • володіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, культурою міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності;

  • аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

  • застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

  • опановувати й реалізувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття;

  • орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства;

  • використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних, професійних і суспільно значущих завдань;

  • застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

ІІ. Фахові:

Базові загальні знання. Володіти базовими загальними знаннями, а саме: історичні події сьогодення та знання світової хронології.

Застосування знань на практиці. Використовувати фонову інформацію та інформаційно-пошукові навички для формування послідовної дискусії історичної задачі.

Бути обізнаними та обговорювати поточний стан історичних досліджень.

Знати зв’язок між проблемами сьогодення та минулого.

Знати загальні історичні основи (діахронічний аспект) минулого.



Володіти спеціальними знаннями з хронології та історико-географічної інтерпретації колонізації, деколонізації, сучасності, постмодернізму та глобалізації.

Здатність знаходити та використовувати інформацію з різних джерел (електронних, письмових, архівних та усних) згідно з задачею,формуючи цю інформацію критично в обґрунтовану розповідь.

Здатність використовувати відповідну термінологію та способи вираження дисципліни в усній та письмовій формах рідною чи іноземною мовами.

Набуття і розвиток здатності:

  • розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретних історичних умовах певного часу;

  • зіставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;

  • використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

  • співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;

  • користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, процесів, основні тенденції розвитку міжнародних відносин і місця в них України, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами навколишнього середовища;

  • характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості.

  • критично аналізувати й оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність;

  • користуватись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації;

  • самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відбиті в них історичні факти, явища, події;

  • оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища дійсності на основі інформації, отриманої з різних джерел знань;

  • розрізняти інші погляди, визнавати та сприймати цю різноманітність;

  • розповідати про історичні події та явища й описувати їх;

  • брати участь у дискусії, аргументувати, посилаючись на джерело, власну позицію.

  • складати різні типи планів, формулювати доречні питання до історичних текстів;

  • готувати аналітичні доповіді, реферати, складати тези, розгорнутий та опорний конспекти й будувати відповідь на цій основі;

  • надавати усну та письмову історичну характеристику подіям, явищам, видатним діячам;

  • користуватися науковою термінологією; застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

  • визначати роль людського фактора в історії, давати всебічну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій, створювати політичні й історичні портрети;

  • визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ і подій;

  • проводити дослідження різного рівня складності;

  • порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти й діяльність осіб, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей, з позиції загальнолюдських і національних цінностей;

  • виявляти суперечності в позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції й напрями історичного розвитку;

  • оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 270 годин / 9 кредитів ECTS.



2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Кредит 1. Тенденції розвитку вітчизняної етнологічної науки

Тема 1. Основні тенденції розвитку світової етнологічної науки у ХІХ – перших десятиліттях ХХ ст.

Перша наукова школа у європейській етнології – міфологічна школа німецького філософа Ф. В. Й. фон Шеллінга. Німецькі романтики – Якоб та Вільгельм Грімм. Натурміфологічні погляди М. Мюллера. Виникнення антропологічної школи. Теорія еволюції Ч. Дарвіна. Концепція еволюції Герберта Спенсера. Наукова творчість Дж. Фрезера.



Кредит 2. Розвиток етнологічних та фольклористичних досліджень у Харківському університеті

Тема 2. Харківська школа етнографічно-фольклористичних досліджень

М. Костомаров – один із перших вітчизняних дослідників із застосування сучасних теоретико-методологічних підходів до вивчення традиційної культури українців. Науковий світогляд М. Костомарова. Діяльність О. Потебні в розвитку етнологічних та фольклористичних дослідженнях у Харківському університеті. Праці М. Сумцова. Літературознавець та фольклорист М. Хаганський.



Кредит 3. Київська школа досліджень традиційної культури та народної творчості українців

Тема 3. Дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами Київської школи.

Методологічні підходи міфологічної школи на українському матеріалі І. Нечуй-Левицького. Діяльність Етнографо-статистичної експедиції в Західноруський край. Діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, його роль у формуванні вітчизняної науки. Діяльність П. Чубинського в українській етнології ХІХ ст. Українські історичні пісні з коментарями та аналітичним опрацюванням зібраного матеріалу М. Драгоманова та В. Антоновича. Праця Миколи Зібера та його науковий метод. Ф. Вовк і його класичний еволюціоністський підхід у дослідженнях традиційної культури українців.



Кредит 4. Становлення та розвиток етнологічної української школи генетичної соціології

Тема 4. Теоретичні підходи до вивчення етногенезу, психологічних та антропологічних особливостей українців на рубежі ХІХ – ХХ ст.

Еволюціоністська концепція. Формування палеоетнологічного напряму досліджень. Проблема походження українського народу, його етногенезу та соціокультурних особливостей. Ідеї М. Костомарова, В. Антоновича та аналіз їх праць і поглядів. Уявлення про погляди М. Драгоманова про етнічну групу, етнічність. Підхід про націю та народність в працях К. Михальчука. Праці Ф. Вовка – нова сторінка у розвитку української науки з етнографії, палеоетнології, археології. Погляди Ф. Вовка, та розуміння його наукової позиції.



Кредит 5. Українська школа етномистецтвознавства

Тема 5. Становлення української школи етномистецтвознавства.

Вивчення народної музики та декоративно-прикладного мистецтва українців в працях М. Лисенка, Г. Павлуцького, К. Широцького, В. Щербаківського. Основні їх доробки у галузі вивчення українського народного мистецтва. Концепція дифузіонізму Г. Павлуцького. Еволюціоністські погляди на розвиток українського мистецтва у працях В. Щербаківського.



Кредит 6. Етнологічна школа генетичної соціології

Тема 6. Михайло Грушевський – засновник етнологічної школи генетичної соціології

Монументальна українознавча діяльність М. Грушевського – важливий етап у становленні української історичної науки і культури. Етнографічні дослідження Грушевського у Львові. Власні етнологічні студії. Погляди М. Грушевського та діяльність в Науковому товаристві ім.. Т.Г. Шевченка. Основні праці Грушевського з етнології – «Початки громадянства», «Історія української літератури». Система соціально-антропологічних поглядів М. Грушевського. Ранні форми релігійних уявлень в баченні Грушевського. Діяльність та роль М. Грушевського у процесі інтеграції української етнології до світової науки.



Кредит 7. Українська етнологія в 20-х рр. ХХ ст..

Тема 7. Теоретико-методологічні пошуки в українській етнології другої половини 20-х рр. ХХ ст.

Розробка теоретико-методологічних проблем етнології в часописах. Стаття Поля Ріве про походження людини. Публікації рецензій на закордонні етнологічні видання. Видатний український етномузикознавець К. Квітка та його нарис історії дослідження музичної етнографії. Методологічне питання етнології у працях М.С. Грушевського. Праці Євгена Кагарова. Стан етнології у західноєвропейських країнах в статті Катерини Грушевської. Розвідка Я. Когана.



Кредит 8. Наукові праці українських етнологів 1920-х рр.

Тема 8. Порівняльно-етнологічні дослідження в українській науці

20-х рр. ХХ ст.

Новітні теоретико-методологічні концепції К.М. Грушевської. К. Копержинський та його публікації. Праці Я. Ковальчука. Тематика світоглядних уявлень К. Штепи та порівняльний метод у працях. Елементи психоаналітичної методології з застосуванням порівняльного методу В. Петрова. Наукові праці українських етнологів 1920-х рр.



Кредит 9. Теоретико-методологічні напрацювання західноєвропейської науки.

Тема 9. Теоретико-методологічні підвалини української етнології у контексті розвитку світової етнологічної думки.

Розвиток етнологічної науки у Великій Британії, Франції, Німеччині та США. Німецька міфологічна школа. Теоретико-методологічні напрацювання західноєвропейської науки – українських науковців М. Драгоманова, М. Лисенка, Ф. Вовка, Г. Павлуцького, К. Широцького, К. Грушевської, Є. Кагарова. Міфологічні школи. Концепція класичного еволюціонізму. Діяльність М.С. Грушевського.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка