Програма. Методичний супровід Тернопіль 2012 Укладачі



Сторінка2/9
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.5 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Виховний простір


Виховання у процесі

навчання

Морально-психологічний клімат та стиль відносин у колективі

Позанавчальна робота







Шкільні та класні виховні справи (проекти), у тому числі ініційовані батьками та громадськістю

Учнівське самоврядування.

Дитячі організації.

Позашкільна освіта

Особливості педагогічного спілкування, що опираються на гуманістичну мораль:



  • уміння знайти гідне, схвальне, добре в іншій людині;

  • культивування діалогічних форм навчально-виховної взаємодії з дітьми, ставлення до дитини як до рівноправного учасника діалогу;

  • добре ставлення до людей, чемність, тактовність, скромність, уміння співчувати і любити;

  • толерантне ставлення до світогляду, позицій, думок та почуттів інших людей;

  • визнання права на помилку і можливість її виправлення;

  • врахування доцільності і зручності спілкування;

  • вибір і творче застосування етичних правил спілкування в нестандартних ситуаціях;

  • гуманне ставлення до дітей, дорослих та самого себе, вияв цього в демонстрації любові, співчуття, поваги, самоповаги, люб’язності, делікатності до інших.


Використання інноваційних підходів

до організації виховного процесу в ЗНЗ

У системі чинників розбудови державності України, духовного відродження народу, переходу до ринкових відносин та входження нашої країни у високоцивілізоване світове товариство одним із провідних завдань постає плекання нової генерації. Важливим фактором на шляху активізації цього процесу в культурно-освітній галузі є використання потенціалу інноваційних підходів до організації виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.



Компетентнісний підхід

Аналіз сучасної соціальної ситуації дозволяє стверджувати, що молоде покоління зіткнеться з унікальним феноменом – необхідністю оволодіння наукою виживання на основі розвитку соціально-психологічних засобів пристосування до будь-яких ситуацій. Спектр здібностей, які в цьому разі мусить розвинути освітній процес, надзвичайно широкий: від фізичних якостей, потрібних кожному і для зустрічі з природою, і для спілкування з людьми, до вміння вижити у співтоваристві інших, залишаючись при цьому повноцінною, вільною і відповідальною особистістю. Актуальними стають такі психосоціальні якості, які забезпечують силу і впевненість, стають джерелом усвідомлення власної успішності та корисності, сприяють усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням, – життєві компетенції.

Компетентність – це здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що може мобілізувати до активної дії.

Компетентнісний підхід до організації освітнього простору – один з найбільш оптимальних варіантів його модернізації, оскільки «… саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти… Поняття компетентності охоплює не тільки когнітивний і операціонально-технологічний складники, а й мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий. Воно містить результати навчання (знання й уміння), систему ціннісних орієнтацій, звички тощо; компетентності формуються в процесі навчання, і не лише в школі, але і під впливом родини, друзів, роботи, політики, релігії, культури й ін. У зв’язку з цим реалізація компетентнісного підходу залежить від загальної освітньо-культурної ситуації, у якій живе й розвивається школяр» [24].

Компетентнісний підхід пов'язаний з особистісно зорієнтованим і діяльнісним підходами до організації навчально-виховного процесу, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки у процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об'єктивно, для «всіх» учнів, на суб'єктивні надбання одного учня, які можна виміряти.

В межах загальноосвітнього навчального закладу доцільно формувати ключові життєві компетенції, які представлено у наступній таблиці.





Різновиди компетентностей

Прогнозований результат - здатності учнів

Форми виховної діяльності

Компетентності особистісного розвитку

Здоров’язбері-гаючі компетентності

  • Бережливо ставитися до свого здоров’я та здоров’я інших.

  • Забезпечувати раціональне харчування.

  • Чергувати розумову та фізичну активності , працю і відпочинок.

  • Виконувати санітарно-гігієнічні вимоги.

  • Попереджувати виникнення негативних звичок.

  • Тренінги

  • Виставки літератури

  • Оздоровчі екскурсії

  • Зустрічі зі знавцями народної медицини

  • Лижні та пішохідні прогулянки

  • Туристичні походи

  • Спортивні змагання

  • свята, марафони

  • Оздоровчі табори

  • Інтерактивні заняття

  • Лекторії

Життєтворчі компетентності

  • Володіти навиками самооцінки, самоконтролю, самоусвідомлення.

  • Визначати життєві цілі.

  • Складати і виконувати життєві програми.

  • Мотивувати себе на успіх.

  • Тренувати волю, працелюбність, наполегливість.

  • Бути здатним до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.




  • Тренінги

  • Інтерактивні заняття

  • Години спілкування

  • Медитативні заняття

  • Презентація життєвих проектів, платформ

  • Обмін життєвим досвідом

  • Аналіз життєвих ситуацій

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри




Компетентності готовності до безперервної освіти

  • Давати оцінку процесові і досягнутим результатам технологічної діяльності.

  • Критично мислити.

  • Використовувати знання як інструмент для вирішення поставлених проблем, кар’єрного росту.

  • Генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення.

  • Тренінги

  • Інтерактивні заняття

  • Години спілкування

  • Лекторії

  • Зустрічі з цікавими та успішними людьми

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри

  • Евристичні бесіди

  • Інтелектуальні турніри

Компетентності

ІКТ

Комунікативні компетентності

  • Володіти комунікативною культурою.

  • Використовувати техніки успішного спілкування, активного слухання, уміння переконувати тощо.

  • Володіти вербальними та невербальними способами спілкування .

  • Функціональна багатомовність.

  • Відкрита трибуна

  • Тренінги

  • Інтерактивні заняття

  • Години спілкування

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри

  • Дебати, дискусії

  • Творчі змагання

  • Вільне спілкування

  • Моделювання життєвих ситуацій

  • Дні іноземної мови

Інформаційні компетентності

  • Критично сприймати інформацію, самостійно аналізувати її.

  • Уміти долати стереотипи.

  • Раціонально використовувати комп’ютер, Інтернет.

  • Володіти уміннями пошуку, систематизації, зберігання та передавання інформації.

  • Застосовувати інформацію для досягнення поставлених завдань, індивідуального розвитку тощо.

  • Робота прес-центру

  • Випуск учнівських газет

  • Обговорення преси

  • Конкурси творчих робіт

  • Бібліотечні уроки

  • Виставки літератури

  • Аналітичний аналіз інформації

  • Комп’ютерні змагання

  • Інтернет-конференції

  • Зустрічі з журналістами, програ-містами, визначними красномовцями

  • Екскурсії на радіо-, телестудії, редакції газет, журналів

Соціальні

компетентності

Компетентності соціального становлення

  • Інтегруватися в групи , бути гнучким, мобільним.

  • Виконувати різні функції та ролі в колективі.

  • Аналізувати сутність соціальної поведінки.

  • Володіти стратегією позитивної взаємодії.

  • Вміти запобігати та виходити з різних конфліктних ситуацій.

  • Оцінювати свої ідеї з позиції іншого.

  • Розробляти та реалізовувати стратегії спільних дій.

  • Робота проектних груп

  • Робота груп з підготовки колективних творчих справ, ігор, свят

  • Чергування творчих доручень

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри

  • Тренінги

  • Інтерактивні заняття

  • Аналіз життєвих ситуацій




Суспільно-громадські компетентності

  • Приймати виважені рішення з урахуванням норм і цінностей громадянського суспільства.

  • Ініціювати громадську активність.

  • Реалізовувати і послідовно обстоювати своїх права.

  • Використовувати засоби громадського впливу на владні структури.

  • Зустрічі з громадськими та політичними діячами

  • Бесіди суспільно-політичного змісту

  • Обговорення новинок суспільно-політичної літератури

  • Конкурси політичного плаката

  • Самоврядування

  • Дискусії, дебати, диспути

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри

  • Екскурсії в місця здійснення правосуддя,

  • Відвідини органів місцевого самоврядування

  • Участь у правозахисних акціях

Фінансово-професійні компетентності

  • Реалізовувати і обстоювати свої права як суб’єкта ринкових відносин, споживача і платника податків.

  • Вигідно презентувати себе на ринку праці.

  • Усвідомлювати те, що конкуренція – це необхідна умова розвитку економіки.

  • Дотримуватися етики у професійних стосунках.

  • Зустрічі з відомими фінансистами

  • Робота трудових загонів

  • Психотренінги, соціодрами

  • Ділові, рольові та симуляційні ігри

  • Робота груп з підготовки колективних творчих справ, ігор, свят

  • Презентації бізнес-проектів, бізнес-планів , аукціони бізнес-ідей

  • Початкова підприємницька діяльність

  • Екскурсії до центрів професійної орієнтації, центрів зайнятості, установ, підприємств

  • Обговорення фінансових новин

  • Виступи учнів з інформацією профорієнтаційного змісту


Особистісно орієнтований підхід

Нині одним із пріоритетних завдань школи є реалізація на практиці особистісно орієнтованого підходу в освіті. Його суть, в основному, полягає в тому, щоб розглядати учня в системі освіти не засобом, а метою освіти, тобто він має стати суб’єктом навчання.

Особистісно орієнтований підхід ґрунтується на принципі центрації виховання в розвитку школяра, передбачає визнання пріоритету особистості, вимагає демократичного стилю взаємодії суб’єктів, гуманізації навчально-виховного процесу.

У зв’язку з цим практичним завданням педагога є виявлення і розвиток усіх позитивних рис учня, виховання усвідомлення своєї неповторності і спонукання до самовиховання та самореалізації, причому самореалізація дитини не повинна пригнічувати достоїнств та інтересів навколишніх. А це в свою чергу вимагає перенесення акцентів: із соціального досвіду – на індивідуальний, із соціального «Я» на реальне, із зовнішніх вимог на внутрішні мотиви і потреби дітей. При цьому значне місце відводиться вибору особистістю системи цінностей, характерних для українського народу, формування власних мотивів, інтересів та ідеалів, які забезпечували б участь молоді у відродженні української державності, зміцнення її суспільно-економічних відносин.

Основний метод особистісно орієнтованого виховання – педагогічне супровід і підтримка становлення та саморозвитку дитини, її життєвого і професійного самовизначення.

Успішність педагогічної підтримки можлива за дотримання таких умов:



  • наявності згоди дитини на допомогу і підтримку;

  • пріоритетності розв’язання власних проблем самою дитиною;

  • сумісності і співпраці педагога і дитини;

  • дотримання конфіденційності, доброзичливості і безцінності;

  • захисту прав і інтересів дитини у всьому просторі її життя.


Діяльність педагогів щодо задоволення потреб дитини

в умовах педагогічної підтримки

Рівні потреб

Діяльність учителя щодо задоволення

потреб дітей в умовах ППШ

І. Фізіологічні потреби

1. Дотримання вчителем санітарно-гігієнічних норм.

2. Організація режиму дня.

3. Дозування навчального навантаження.

4. Організація гарячого харчування учнів.

5. Проведення фізкультхвилинок чи рухливих ігор і перерв.

6. Медичний контроль.



II. Потреба в безпеці

1. Учитель є першочерговим гарантом безпеки дитини.

2. Захист кожної дитини від проявів агресії з боку інших учнів і сваволі дорослих.

3. Створення на уроках і в позаурочній діяльності ігрових ситуацій (психотерапевтичний прийом «це тільки гра!»).

4. Поважне ставлення до будь-якого вибору дитини, визнання за нею права на страх і повільність.

5. Чітке формулювання вимог до поводження, стосунків і досягнень учнів.


III. Потреба в любові і приналежності, повазі і визнанні, суспільному схваленні

1. Звертання до дітей тільки за іменами.

2. Зміна практики оцінювання відповідей. Заміна традиційного «Хто знайшов помилку?» на «Що сподобалося у відповіді?»

3. Рейтингова система оцінювання.

4. Використання прийомів приєднання, що дозволяє учителю згуртувати учнів навколо себе.

5. Підкреслення позитивних якостей свого класу, порівняно з іншими, створення відчуття унікальності своєї групи, почуття гордості за свою приналежність до неї.

6. Використання принципу «порівняй себе із собою вчорашнім».



IV. Соціальні потреби

1. Цілеспрямована підтримка учнів.

2. Уведення системи заохочень.

3. Організація трудової діяльності (у т.ч. інтелектуальної продуктивної праці).

4. Організація роботи різних гуртків, клубів, об'єднань, наукових суспільств, спортивних секцій тощо.



V. Потреба в самоактуалізації, самореалізації і творчості

1. Естетичне оформлення обстановки, що надихає учнів на творчі справи.

2. Організація практичної участі учнів у дослідницькій, конструкторській чи іншій роботі, що відповідає їх інтересам.

3. Підтримка досягнень дітей.

4. Організація вільних дискусій, зустрічей, проведення ток-шоу.

5. Організація різних творчих конкурсів, турнірів знавців.

6. Залучення учнів до участі в різних дитячих молодіжних рухах «Рівний - рівному», «Волонтерські рухи», «Молодь проти наркоманії», молодіжна модель ООН тощо.

7. Залучення до участі у шкільному самоврядуванні.

8. Організація випуску шкільної газети.




Проектно-технологічний підхід

Актуальність використання проектно-технологічного підходу у виховній роботі на сьогодні не викликає сумнівів. Він дає змогу активізувати та оптимізувати процес виховання, вивести його на якісно новий рівень.

Застосування проектно-технологічного підходу до здійснення процесу виховання у навчальному закладі дозволяє: а) практично реалізувати індивідуальний підхід; б) планувати і прогнозувати результати виховних впливів; в) обирати найбільш ефективні для даного учня або класного колективу форми і методи виховної роботи; г) об’єктивно оцінювати ефективність і результативність виховної роботи. Таким чином відбувається перехід від "педагогіки заходів" до педагогіки цілеспрямованого і свідомого формування особистісних рис і якостей молодої людини.

Основними елементами виховної технології виступають: конкретизована (конкретна) мета виховної діяльності (1); завдання, що конкретизують дану мету (2); цільова група виховної діяльності (конкретний учень, група, клас, школа) (3); очікуваний кінцевий результат (4); критерії, за якими будуть оцінюватись результативність та ефективність виховних впливів (5); власне зміст виховної діяльності як спільної діяльності вихователя і вихованця (6); форми виховання (7); методи здійснення виховної роботи (8); часовий проміжок, протягом якого буде здійснюватись виховна робота за даним проектом (9).



Орієнтовна структура виховної технології.

Мета виховання

Завдання

Цільова група

Кінцевий

результат

Критерії

Зміст діяльності

Форми

Методи

Час




1

2

3

4

5

6

7

8

9




























Такий підхід дає можливість оцінити ефективність проведеної виховної роботи на кожному віковому етапі розвитку вихованця. Оцінка здійснюється через порівняння очікуваних результатів виховної роботи з її реальними результатами. При цьому стає можливою оцінка ефективності виховання як окремої особистості, так і класу та школи в цілому.
ІІІ. ВРАХУВАННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ
Початкова школа (1- 4 класи)

Віковими особливостями дітей 1-4 класів можна вважати: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і водночас пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою – найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов'язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління.

Основними потребами дитини в початкових класах є необхідність: у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.

Формування особистості молодшого школяра значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким моральні правила і норми дитина засвоює активно, в процесі діяльності та спілкування з дорослими, однолітками, старшими та молодшими дітьми. Основна функція її полягає в тому, що в ній набувається досвід ставлення дитини до світу, до людей, до самої себе.

Виховання молодших школярів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця «спільно-взаємодіючій діяльності» як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах «учитель – учень», «учень – учень»; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Важливим є особистісно орієнтований підхід у вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерна особлива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприйняття норм культурної поведінки, спілкування, мовного етикету, культури взаємовідносин.

Головне завдання вчителя – навчитись створювати і викорис­товувати у шкільному житті ситуації, в яких знання і дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку духовно-морального розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно, а іноді за допомогою вчителя, реалізувати свої здібності до практичної діяльності. Вчитель має допомогти дитині розвиватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, для якого необхідні самостійність у прийнятті рішень і моральний вибір.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.


Основна школа (5- 9 класи)

У підлітковому віці формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усвідомлення своєї провини – крок до відповідальності. Знання моральних норм та еталонів взаємин розуміють не завжди глибоко, важко сприймають моральний релятивізм, тому оцінки вчинків інших категоричні, безкомпромісні. Моральні переконання ще не є нестійкими, проте вони стають специфічними мотивами поведінки. З'являються власні погляди, оцінки, які можуть швидко змінитись, але й протилежну точку зору підліток буде відстоювати так само пристрасно, як й іншу.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення та ускладнення процесу самопізнання. Підліткова рефлексія спрямована на розуміння самого себе, особлива увага приділяється власним якостям особистості, тому підвищується чутливість до оцінок з боку оточуючих, виникає орієнтація на реальні досягнення. Рефлексія відкриває недосконалість «Я», що глибоко та гостро переживається. Найбільший сплеск рефлексивності в учнів 7-8-х класів. Зростає критичність з приводу власних недоліків, наприклад, вже в 6 класі з'являються діти, які вважають себе нездібними до жодного з предметів.

Моральна мотивація ще не є стійкою, тому підліток легко піддається навіюванню, таким формам соціальної поведінки, які роблять його дорослим у власних очах.

Самооцінка поступово емансипується від оцінок оточуючих і набуває все більшого значення як регулятор власної поведінки.

Завданням педагогів є розвиток у підлітків вольової поведінки, використовуючи для цього емоційно привабливі цілі, підтримуючи їх наміри й уявлення про можливість досягти власного рівня домагань.

Старша школа (10- 11 класи)

Одним із важливих аспектів психічного розвитку старшокласників є інтенсивне дозрівання, провідна роль у якому відводиться розвитку мислення. У цьому віці учні виявляють більше самостійності в заняттях, у них інтенсивно розвиваються моральні сили, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, що ґрунтується на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності, що не завжди через складність цього процесу є об'єктивними.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно відповідально та ефективно реалізувати громадянські права й обов'язки.

У старшокласників помітно розвивається самоспостережливість, вміння аналізувати поведінку. Для них характерне поглиблене усвідомлення психологічних процесів. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Інтереси стають зрілішими і водночас тривалішими, стійкішими, міцнішими. Розвиваються пізнавальні інтереси, зокрема — до самостійних видів навчальної роботи.

Серед нових умінь і здібностей – багатство словникового запасу, уміння розвивати допитливість, організувати сприйняття інформації та визначати нові ідеї, володіти достатнім обсягом інформації, застосовувати засвоєний матеріал за нових умов, критично мислити, розв'язувати складні проблеми, засвоювати причинно-наслідкові зв'язки, встановлювати приховані залежності зв'язків, інтегрувати й синтезувати інформацію, відрізняти незначні відмінності, досконало аналізувати ситуацію, передбачати наслідки, оцінювати процес і результати, міркувати, будувати гіпотези, застосовувати ідеї на практиці, узагальнювати та робити висновки.

У цей період виникають нові мотиви професійного та життєвого самовизначення. Старшокласники, визначаючи систему цінностей, керуються планом свого індивідуального розвитку та соціальною значимістю життєвих цілей.


ІV. ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ СТАВЛЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТЕРНОПІЛЛЯ
1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави: формується в процесі реалізації основних завдань національно-патріотичного, громадянського (правового і полікультурного) виховання.
1.1. Початкова школа.

Очікувані виховні досягнення:



  • повага і гордість за рідний край, його мову, народ;

  • усвідомлення приналежності до української нації;

  • толерантне ставлення до представників інших націй, традицій, релігій, культур;

  • відчуття себе громадянином України;

  • шанування державних символів;

  • любов до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка