Програма. Методичний супровід Тернопіль 2012 Укладачі



Сторінка1/9
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.5 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Тернопільський обласний комунальний інститут

післядипломної педагогічної освіти

ОРІЄНТИРИ

НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

1-11 КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ


Програма. Методичний супровід


Тернопіль

2012

Укладачі:

Когут О. І. – завідувач кафедри педагогіки і психології Тернопільського ОКІППО, канд. філол. наук, доцент;

Куриш О.С. – заступник директора з виховної роботи ТОКІППО.

Тимчишин О.І. – завідувач лабораторії виховної роботи та громадянської освіти;

Юзефик Л.О. – методист лабораторії виховної роботи та громадянської освіти.
Рецензенти:

Бойко М.М. – канд. пед. наук, доцент кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій

Макаровська В.Г. – методист з виховної роботи Шумського РМК.

Ензельт О.П. – заступник директора з виховної роботи Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №16 ім. В.Левицького.



Схвалено науково-методичною радою Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти

(протокол №1 від 06k.njuj 2012 р).

Орієнтири національного виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Тернопільщини. Програма. Методичний супровід. – Тернопіль: СМП «Тайп», 2012. – с.

Посібник містить обласну програму національного виховання учнів ЗНЗ та методичні рекомендації щодо її реалізації.

Для методистів РМК з виховної роботи, директорів загальноосвітніх шкіл, їх заступників із навчально-виховної та виховної роботи, класних керівників, педагогів-організаторів, працівників позашкільних навчальних закладів.

© Колектив укладачів, 2012.


ОРІЄНТИРИ

НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

1-11 КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Трансформація політичних, економічних та соціальних умов життя викликає необхідність нового осмислення багатьох аспектів виховної роботи: від постановки мети до визначення змісту, методів і форм виховної діяльності.

Сучасні реалії вимагають від ЗНЗ дотримання високих стандартів організації освітнього простору з метою отримання вихованцями не лише ґрунтовних знань з різних предметів, а й формування їх як патріотів і громадян, духовно і морально зрілих, життєво компетентних особистостей, активних і продуктивних в суспільному житті, готових протистояти дії асоціальних чинників, здатних самостійно приймати і виконувати рішення, розв’язувати свої життєві проблеми.

З огляду на це обласна програма національного виховання має на меті створення цілісної орієнтовної моделі виховання в контексті національної і загальнолюдської культури з урахуванням регіональних особливостей соціально-політичних викликів сьогодення.

Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:



  • підвищення статусу виховання в системі освіти області;

  • створення виховних моделей для окремого класу з урахуванням потреб і перспектив фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку учнів;

  • відродження на нових теоретико-практичних засадах системи позакласного та позашкільного виховання дітей та учнів молодших класів;

  • реалізація в процесі виховної роботи особистісно орієнтованого, компетентнісного, системного, діяльнісного та творчого підходів;

  • оптимальне поєднання індивідуальної, групової та масової форм організації виховної діяльності;

  • активне використання виховниками проектної діяльності;

  • врахування в процесі виховної роботи вікових особливостей учнів;

  • створення належних умов для особистісного зростання вихованців, забезпечення його психолого-педагогічного супроводу;

  • задоволення базових потреб кожного вихованця в умовах ЗНЗ;

  • зростання рівня професіоналізму і компетентності педагогічних працівників в організації життєдіяльності;

  • підтримка роботи органів учнівського самоврядування та діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій;

  • інтеграція зусиль батьків, громади, церкви, ПНЗ, владних структур громадських організацій та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи здоров’я;

  • використання духовного та педагогічного потенціалу, національних звичаїв і релігійних традицій, історії та культури краю, української родини в процесі формування особистості як патріота, громадянина, сім’янина і професіонала.

Програмою передбачається реалізація виховних засад в процесі навчально-виховної, позаурочної та позакласної діяльності, позашкільної освіти, роботи органів учнівського самоврядування, взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

Незмінною є увага до залучення учнів до різних форм творчої та суспільної діяльності: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля і становлять основу позаурочної та позашкільної діяльності.

Програма розрахована на весь період виховної діяльності з учнями з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей; передбачає добір доцільного змісту, методів, форм та відповідних виховних технологій, зокрема: начально-виховних (формування знань та стійких поведінкових форм), особистісно зорієнтованих (створення ситуацій взаємодії, емпатії, використання активних та інтерактивних технік), культурологічних, соціоорієнтованих (життєтворчих).

Програмою визначено необхідність створення відповідних психолого-педагогічних умов у ЗНЗ для здійснення процесу виховання:



  • відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти;

  • ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;

  • перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;

  • творення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;

  • захист і підтримка інтересів особистості дитини;

  • самоідентифікація та суспільно значиме особистісне самовизначення дитини;

  • стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

  • створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

  • інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

  • практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

  • культивування цінностей особистості.

Структурними елементами програми є:

  • пояснювальна записка, в якій викладено особливості структури і змісту програми, визначено її мету і основні завдання;

  • концептуальні засади, в яких закладена основна ідея, мета і зміст виховання, структурні особливості побудови виховної моделі, подано психолого-педагогічне їх обґрунтування;

  • змістові орієнтири виховної діяльності в межах реалізації концептуальних засад обласної програми національного виховання учнів 1-11 класів ЗНЗ Тернопільщини;

  • науково-методичні рекомендації щодо організації виховної діяльності в межах ЗНЗ.

Програма  ґрунтується на правових засадах Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», враховує основні положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Національної стратегії розвитку освіти на 2011-2021 років., Конвенції ООН про права дитини тощо і визначає науково-теоретичні й практичні основи національного виховання учнівської молоді Тернопілля.
ІІ. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ
Пріоритети національного виховання

в умовах полікультурного простору

Процес виховання має національний характер, адже базується на національно-виховних традиціях українського народу, його самобутності. Національне виховання повністю відповідає інтересам нації і функціонує як створена впродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід і кращі надбання попередніх поколінь. Тому виховна робота повинна ґрунтуватися на національній ідеї, що дає відчуття належності до української нації – відкритого, багатокультурного, демократичного та плюралістичного суспільства, яке з повагою ставиться до гідності всіх його членів, поважає етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність кожної особи і нетерпиме до виявів ксенофобії та дискримінації.



Пріоритетами національного виховання є:

  • утвердження виховного ідеалу патріота-християнина, пропаганда християнських чеснот, використання виховного потенціалу Святого Письма. Це передбачає усвідомлення учнями взаємозв’язків між вірою і культурою, засвоєння основ християнської етики, формування навичок об’єктивної самооцінки та роботи над вдосконаленням власного характеру, створення атмосфери радості та християнського оптимізму в школі;

  • готовність до творчої продуктивної праці в ім’я України (залучення дітей до всіх доступних видів творчої діяльності, ознайомлення із реальними перспективами здобуття професійної освіти і працевлаштування в межах регіону, орієнтація на реалізацію життєвих перспектив у межах України, усвідомлення необхідності особистого внеску в розбудову економіки рідного краю);

  • формування активної громадянської позиції (засвоєння учнями етики громадських відносин, формування соціальної активності, поваги до закону, відчуття відповідальності за свою державу, залучення учнівської молоді до практичних справ розбудови нашої державності, членства в органах шкільного самоврядування та дитячих і молодіжних громадських організаціях та об’єднаннях, волонтерських загонах, молодіжних акціях та рухах);

  • опанування історичної та духовної спадщини рідного краю (освоєння багатства традиційної культури галичан, історії рідного краю, творчого доробку та життєвого досвіду прославлених земляків – науковців, митців, політичних діячів, борців за волю України; глибока обізнаність із духовними засадами етносу, його традиціями і звичаями, здатність їх продовжувати, берегти та примножувати; плекання почуття гордості за приналежність до своєї малої Батьківщини);

  • духовне зростання в україномовному середовищі (засвоєння дітьми багатств української мови як мови побутового спілкування, професійної та духовної культури, державної мови; формування пошани до мови, прагнення її зберігати та збагачувати; усвідомлення, що українська мова як державна належить усім націям, що заселяють Україну, і відіграє важливу роль у забезпеченні національної єдності та міжетнічного спілкування).

До основних принципів виховання, визначених програмою, належать:

    • принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у дітей та учнівської молоді високого рівня національної свідомості і самосвідомості, почуття патріотизму, шанобливого ставлення до історії і культури українського народу, етносу рідного краю;

    • принцип культуровідповідності, який передбачає формування базової культури особистості, ґрунтованої на морально-духовному досвіді людства, українського народу, населення рідного краю;

    • принцип гуманістичної орієнтації виховання, який передбачає ціннісне ставлення до дитини, визначає  пріоритет її фізичного, психічного і соціального здоров’я, розвиток свідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, відповідальної поведінки;

    • принцип цілісності виховання, який передбачає організацію виховного процесу як системи, яка спрямована на гармонійний і різнобічний розвиток особистості, забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях, охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді;

  • принцип соціальної адекватності виховання, який передбачає приведення змісту і засобів виховання у відповідність із соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, забезпечення взаємозв’язку виховних завдань і задач соціального розвитку  суспільства, координацію взаємодії соціальних інститутів, причетних до виховання, ефективне здійснення соціально-педагогічного супроводу дитини;

  • акмеологічний принцип, який передбачає побудову виховного процесу таким чином, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; забезпечує створення умов для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних здібностей, міцного й органічного засвоєння загальнолюдських і національних цінностей, сприяє розробці стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків, свідомо приймати рішення.

  • принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості, який передбачає зосередження уваги на дитині, врахування її вікових та індивідуальних особливостей, задоволення фундаментальних потреб дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті); вироблення індивідуальної програми її розвитку; стимулювання розвитку в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

  • принцип особистісної орієнтації, який передбачає визнання права особистості на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; вироблення оптимістичної стратегії розвитку кожного вихованця; спрямування зусиль на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

  • принцип превентивності, який передбачає здійснення профілактики негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, вироблення імунітету до асоціальних впливів, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

  • принцип технологізації, який передбачає науково обґрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання.


Життєтворчий потенціал особистості

Складність життєвих завдань, які вирішує людина, жорсткість вимог, які висуваються до неї, дефіцит спілкування, брак психологічної підтримки у традиційних формах актуалізує проблему першочергового формування морально-вольової сфери особистості, що втілювалось би у любов і волю до життя і знаходило б практичний прояв у активній і відповідальній участі людини у створенні гідних умов життя: як суспільних його форм, так й індивідуально-особистісних.

Не секрет, що в нашому сьогоденні ще досить часто трапляються випадки, коли людина, не впоравшись із труднощами, «ламається», опускається на соціальне дно, поповнює ряди наркоманів, безхатченків, кримінальних груп. Тому молодь слід учити користуватися техніками успішного вирішення життєвих проблем, сформувавши як зразок для наслідування позитивний стереотип самодостатньої вольової людини, здатної діяти в різних (у тому числі й несприятливих!) обставинах, готової взяти відповідальність на себе і здолати бажання самоусунутися в разі соціальних чи індивідуальних невдач, тобто людини, що має сильний життєздатний потенціал забезпечення і гідного здійснення свого життя.

До ефективних регуляторів життєдіяльності, що ведуть до життєвого успіху слід віднести також креативність, ініціативність, уміння приймати нестандартні рішення. Аналітики й прогнозисти стверджують, що стратегічним орієнтиром нової парадигми в освоєнні світу є саме творчість – як у суспільній, так і в особистій сферах. Звідси формування соціального запиту на життєтворчість особистості, явище, яке охоплює всі взаємопов’язані форми свідомого, творчого визначення та здійснення людиною власного життя і передбачає успішне виконання нею духовних, морально-етичних і творчих завдань.

Продуктивність життєдіяльності окремої особистості залежить від її життєвої компетентності, а успішний суспільний розвиток – від реалізації життєтворчого потенціалу кожного окремо взятого індивідуума. Такий тісний взаємозв’язок вимагає від освітніх інститутів забезпечення усебічного розвитку особистості, зокрема її вищих духовно-моральних і вольових структур з обов’язковим формуванням необхідних життєвих компетентностей для позитивного життєздійснення, втілення як особистого, так і суспільного аспектів життєтворчості.
Мета, завдання та зміст

національного виховання

Метою національного виховання у ЗНЗ Тернопільщини є формування морально-духовної та життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як патріот, громадянин, сім’янин і професіонал.

Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу поетапно конкретизованих цілей (завдань) за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних та особистих цінностей.

Науково обґрунтована система національних і загальнолюдських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, які розвиваються і виявляються через її власне ставлення, становить сучасний зміст виховання.





Змістова

лінія

Напрями

життєдіяльності колективу

Цілі та завдання

виховання

Очікуваний результат

1. Ціннісне ставлення до суспільства і держави.

Національно-патріотичне виховання.


Формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму.

Вивчення історії, звичаїв, фольклору, краєзнавства, ознайомлення із науково-мистецьким світом українства, плекання рідної мови.

Знання героїчних сторінок національно-визвольних змагань українського народу, формування потреби служити Батьківщині, а в разі потреби – стати на її захист.


Виявляється у патріотизмі (любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо); сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави; готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів; усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини; досконалому володінні українською мовою.


Громадянське виховання:

Формування почуття громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість почувати себе морально, соціально, політично та юридично захищеною, здобуття знань щодо соціальних процесів суспільства, формування активної життєвої позиції, повага до Конституції України, державних символів, національних святинь, усвідомлення своїх прав і свобод, вироблення вміння поєднувати їх з інтересами інших людей і державними інтересами.

Виявляється у політичній компетентності (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення громадян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень.



  • правове виховання;

Доведення до вихованців законів і нормативних актів України та їх усвідомлення.

Формування правової свідомості, набуття навичок правомірної поведінки, знання і дотримання законів і правил людського співіснування.



Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади.




  • полікультурне виховання.




Формування культури між-етичних відносин, ознайомлення із полікультурним середовищем регіону, набуття навичок «народної дипломатії», орієнтація на «європейський вибір» української молоді.

Культура міжетнічних відносин передбачає ставлення з повагою дітей та учнівської молоді до прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння гармонізувати свої інтереси з етнічними та релігійними групами заради громадянської злагоди.

2. Ціннісне ставлення до людини, родини, сім’ї.



Родинне виховання (родинно-сімейне та статеве виховання).

Формування позитивного образу сім’ї як гармонійного поєднання чоловіка, жінки і дитини.

Формування культури поведінки з особами протилежної статі та потреби керуватися у стосунках з ними нормами моралі.

Формування знань, що стосуються взаємин статей, навичок поведінки з особами протилежної статі, дружби, кохання, інтимних почуттів; прагнення до розбірливості у стосунках; підготовка учнівської молоді до майбутнього сімейного життя, до свідомого батьківства і материнства.


Виявляється в усвідомленняі суспільної і особистісної ролі родини в людському житті; необхідності плекання сім’єю національних традицій, звичаїв, україномовного середовища.


3. Ціннісне ставлення до природи.

Екологічне виховання.

Формування екологічних знань, вмінь і навичок діяльності у природному середовищі; дбайливого ставлення до природи, почуття любові і відповідальності за природу як за національне багатство, основу життя на землі; залучення вихованців до активної екологічної діяльності.

Виявляється в усвідомленні ролі природи в житті людини; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою, поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи, вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах, здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

4. Ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

Художньо-естетичне виховання.

Формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за нормами краси.

Виховання у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях культури; вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті; здатності до естетичного освоєння дійсності.



Виявляється у широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних із мистецтвом. Важливим є сприймання об'єктів довкілля як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність в мистецькій сфері).

5. Ціннісне ставлення до праці.

Трудове виховання (трудове, економічне виховання та профорієнтаційна робота).

Вироблення позитивного ставлення до праці через формування навичок активної трудової діяльності.

Формування працелюбного господаря, що володіє відповідними навичками та уміннями, професійною майстерністю, може самостійно знайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти; забезпечення психологічної готовності особистості до праці і підготовка до неї.

Формування розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Формування економічної свідомості учня, розвиток економічного мислення, формування морально-ділових якостей: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, відповідальності; розвиток прагнення до продуктивної праці, високої якості продукції, особистого успіху і добробуту; залучення учнів до суспільно-корисної діяльності.





Виявляється у ставленні дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб, почутті задоволеності працею; наявності сукупності найважливіших моральних якостей, що визначають ставлення до трудової діяльності загалом (працьовитість, відповідальність, охайність, бережливість тощо).

Рівень розвитку трудової вихованості визначає ініціативність й активність учня на уроках, вміння зосередити свої зусилля на подоланні труднощів, пов'язаних із навчальною діяльністю й самоосвітою, вмінням знаходити своє місце у працюючому колективі, бажанням допомогти ближнім; виявляється у ставленні до оточуючих, володінні комунікативними навичками, позитивною взаємодією з учителями, ретельністю та сумлінністю виконання доручень, негативному, критичному ставленні до власного ледарства та ледарства оточуючих, прояві бережливості в процесі будь-якої діяльності, охайності, вмінні раціонально розподіляти робочий час, здатності до продуктивної діяльності, прояві самоконтролю.




6. Ціннісне ставлення до себе:


  • ціннісне ставлення до свого фізичного «Я»;



Фізичне виховання.


Прищеплення навичок, що забезпечують здоровий спосіб життя, розвиток фізичних можливостей та загартовування організму людини.

Зміцнення здоров’я, досягнення гармонії тіла і духу; отримання знань про особливості організму, психофізіологічні процеси в ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримка і розвиток його потенційних можливостей, мотивації до фізичного вдосконалення.



Передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-моральних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.
Це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, роз­виток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу праце­здатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.

Превентивне виховання.

Озброєння учнів знаннями про шкідливість вживання різних видів наркотиків, згубні його наслідки; вироблення психологічних «гальм», які б стримували у сприятливих для вживання наркотиків умовах; прищеплення непримиренного ставлення до фактів вживання наркотиків; інформування про небезпеку хвороб, що передаються статевим шляхом, Сніду, формування умінь чинити опір деструктивній поведінці чи інформації.

Формування у молодого покоління навичок здорового способу життя; посилення тенденції до зниження вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, ВІЛ –інфікованості; зміна установок і моделей поведінки неповнолітніх з груп ризику; соціально-психологічна адаптація неповнолітніх, які мають життєві проблеми.


  • ціннісне ставлення до свого психічного «Я»;



Духовно-моральне виховання.

Формування моральної свідомості, прищеплення смаку до самопізнання і самовдосконалення, пізнання вселенських духовних законів, формування навичок поведінки на засадах християнської етики і вселюдських цінностей: істини, добра і краси.

Опанування духовною спадщиною найближчого соціального оточення, нації, людства, розуміння сутності добра і зла, засвоєння норм етики, наслідування кращих моральних зразків своєї родини, народу, вміння поводитися згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві, прищеплення почуття любові до батьків та Вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінок, благородства, інших чеснот, поваги до цінностей та норм інших народів, релігійних та цивілізаційних спільнот, загальнолюдських моральних цінностей





Виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосерді, толерантності, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості – це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Розумове виховання.


Нагромадження загальних і професійних знань. Розвиток інтелектуальних здібностей, мислення, творчих здібностей учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Оволодіння основними ро-зумовими операціями (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація), формування критичного мислення, розвиток образного мислення, формування навичок розумової праці.



Передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу – думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Формування реалістичної щодо себе Я-концепції; готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

  • ціннісне ставлення до свого соціального «Я».

Громадянське виховання.

Формування знань про соціальні групи, набуття навиків конструктивно-ділового та особистісно-товариського спілкування, вироблення умінь переконувати, публічно виступати, брати участь у громадсько-політичному житті, поєднувати соціальне життя із особистим, формувати шляхетне, толерантне ставлення до людей, повагу до особистості, дотримання духовно-моральних норм на всіх етапах життєпроектування і життєтворення.

Виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей; позиції активного суб’єкта громадянського суспільства, який може і має впливати на долю країни.




Соціальні інститути національного виховання.

Інтеграція виховних впливів

На реалізацію завдань виховання працює низка виховних інститутів: сім’я, родина, Церква, територіальна громада (міська, селищна, сільська), громадські об’єднання, зокрема дитячі та молодіжні, засоби масової інформації, держава та школа. Кожен з цих інститутів має певні пріоритети у вихованні, конкретизує вказані виховні завдання, відбирає і використовує різні методи та форми виховного впливу.



Сім’я (родина) – першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Сім’я покликана створити сприятливі умови для забезпечення фізичного розвитку дитини та розвитку її індивідуальності, насамперед в емоційній сфері, сформувати в неї почуття власної гідності та впевненості у собі. Саме у сім’ї як першому соціальному мікросередовищі визначається соціальний статус дитини, її права й обов’язки, закладається підґрунтя для формування її світогляду, ціннісних орієнтацій, морально-етичних ідеалів, естетичного смаку, уподобань, соціальної поведінки, трудових навичок. Сім’я активніше впливає на формування здатності дитини молодшого шкільного віку до емпатії, засвоєння морально-етичних правил поведінки, виховання головних якостей особистості, найпростіших форм соціальної компетентності. Батьки відіграють важливу роль у статевому та гендерному вихованні дітей підліткового віку, формуванні у дівчат цнотливості, дівочої гідності, розсудливості, уміння володіти своїми почуттями; у хлопців – чоловічої гордості, мужності, великодушності, відповідальності, поваги до жінок, готовності оберігати дівочу честь і гідність. Батьки повинні допомогти юнакам і дівчатам самовизначитися, обрати майбутню професію, сформувати громадянську позицію.

Місія Церкви чи іншої духовної спільноти, до якої входить вихованець, – закласти у дитині основи людської духовності – віру і мораль, а також розуміння себе як цілісної тілесно-духовної істоти, що наділена свободою вибору і відповідальна перед Творцем. Церква через свої громади організовує прощі для молоді, поїздки, недільні школи, гуртки, клуби та інше. Її діяльність спрямована на розвиток духовності дитини, нарощування досвіду і знань про її надприродне буття і про потреби душі.



Територіальна громада має передовсім займатися профілактикою соціального сирітства, основною причиною й умовою поширення якого є нестабільна і недієздатна в соціальному і психолого-педагогічному аспектах сім’я. Профілактику правопорушень, що трапилися внаслідок недостатньої вихованості неповнолітніх, забезпечують спеціальні інституції у правоохоронній системі держави. Вони ж покликані організувати перевиховання правопорушників: формування законослухняної поведінки, становлення активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції, відновлення і розвиток соціально-корисних якостей і відносин, гармонізацію процесу соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з пенітенціарних установ, запобігання рецидивної злочинності.

Засоби масової інформації призначені для формування та відображення громадської думки про ті чи інші процеси і явища суспільного життя. Вплив сучасних засобів масової інформації на суспільну свідомість, у тому числі на дітей та підлітків, – дуже інтенсивний та неоднозначний, але уникнути його неможливо. Особливу загрозу для виховання дітей чинить низькопробна кіно- і телепродукція, під впливом яких дитина замінює власну діяльність (читання книжки, участь у мистецькій творчості, заняття спортом тощо) лінивим спостереженням за чужою активністю.

Важливим суспільним інститутом, що займається вихованням дітей та учнівської молоді в Україні, є дитячі та молодіжні громадські організації й об’єднання. Участь у їхній діяльності сприяє вияву самостійності дітей та учнівської молоді, посильній реальній участі у житті суспільства, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками, самоствердженню у суспільно значущій діяльності. Мета зареєстрованих чи неформальних об’єднань – створити умови для реалізації права дітей і молоді на соціальну творчість, розкриття й утвердження кожної особистості, заохочення її до самодіяльності та колективної діяльності.

Що стосується системи освіти, то виховання у дошкільних навчальних закладах спрямоване на формування дитячого світогляду, закріплення етичної поведінки та моральних якостей, тобто на появу особистісної свідомості, а також на розвиток елементарних знань та життєвих навичок.

Натомість загальноосвітні навчальні заклади мають на меті становлення інтелектуальної та особистісної зрілості дитини, набуття нею соціального досвіду, життєвої компетентності. Загальноосвітні навчальні заклади як координатори виховної роботи повинні забезпечити цілісність виховного простору для духовного дозрівання та тілесного розвитку кожного вихованця.

Суттєву роль у вихованні відіграють позашкільні навчальні заклади, де задовольняють інтереси, індивідуальні запити дітей та учнівської молоді у сфері культури, мистецтва, наукових знань, техніки, природи, виробництва, життєвої практики; створюють сприятливі умови для розвитку творчої особистості. Тут різні форми освітньої діяльності вдало поєднуються з організацією змістовного дозвілля вихованців. Це допомагає розв’язати проблеми зайнятості школярів у вільний від навчання час, створює підґрунтя для загальнонаукового та загальнокультурного розвитку, допрофесійної підготовки. Складовою цілісного освітнього процесу у професійно-технічних та вищих навчальних закладах є професійне виховання, це основа формування і розвитку професійної культури молоді, підготовки молодих поколінь до активної трудової діяльності та суспільного життя. Відзначимо, що у демократичному суспільстві саме освіта є водночас виконавцем державного замовлення на вихованість та інститутом, що узгоджує і до певної міри координує виховну діяльність родин, громадських об’єднань та міської чи сільської громади.

Взаємодія всіх учасників виховного процесу забезпечує педагогічні умови ефективного виховання школярів.


Організація виховного простору

Головне завдання сьогоднішньої практики – створення виховного простору. Це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр цінностей. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо).

Основні вимоги до створення виховного простору:


  • психологізація як здатність враховувати у комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні;

  • залучення дітей до розв’язання суспільно значущих і особистісних життєвих проблем, формування досвіду громадянської поведінки;

  • розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;

  • спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;

  • життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;

  • педагогічна культура вчителів і вихователів, невід’ємними особливостями якої є людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;

  • педагогічний захист й підтримка дітей у розв'язанні їхніх життєвих проблем та в індивідуальному саморозвитку, забезпечення їхньої особистісної недоторканності та безпеки;

  • самореалізація людини в особистісній, професійній та соціальній сферах її життєдіяльності.


Системотворчі елементи виховного простору в ЗНЗ



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка