Програма, курс лекцій, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальні завдання, тести Тернопіль 2016



Сторінка1/11
Дата конвертації23.01.2018
Розмір2.55 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний технічний університет

імені Івана Пулюя

Кафедра менеджменту інноваційної

діяльності та підприємництва

Стойко І.І.



УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ
Програма, курс лекцій, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальні завдання, тести

Тернопіль – 2016



УДК 658.5

ББК 65.290
Управління інноваціями (Програма, курс лекцій, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальні завдання, тести). Навч.-метод. посібник. / І.І. Стойко /. – Тернопіль, ТНТУ імені Івана Пулюя, 2016. – 200 с.
Укладач:

Стойко Ігор Іванович кандидат технічних наук, доцент кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва;


Рецензенти:

Андрушків Богдан Миколайович – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя,

Кирич Наталія Богданівна – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту у виробничій сфері Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя

Схвалено на засіданні кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва, протокол № 19 від 01.06.2016.


Рекомендовано методичною комісією факультету економіки і менеджменту ТНТУ імені Івана Пулюя, протокол № 2 від 14.06.2016.
Навчально-методичний посібник призначено для вивчення курсу «Управління інноваціями» за кредитно-модульною системою. Включає лекційний матеріал, тематику практичних занять, завдання для самостійної та індивідуальної роботи, оцінювання знань у процесі модульного й підсумкового контролю для студентів спеціальності «Менеджмент».

Розроблено з урахуванням робочої програми курсу, методичних розроблень інших вузів, а також матеріалів літературних джерел, наведених у списку.



УДК 658.5

ББК 65.290


ЗМІСТ







Вступ ………………..…………………………………….…...

4

1.

Короткий опис дисципліни …………………………………..

5

2.

Зміст лекційного матеріалу відповідно до структурування .

7

3.

Курс лекцій з дисципліни «Інноваційний менеджмент» …..

Тема 1. Інновації й організаційні структури інноваційного менеджменту …………………………….................................

Тема 2. Теорії інноваційного розвитку та її сучасні концепції …………………………………………………........

Тема 3. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту ………………………………………………….

Тема 4. Особливості організаційних форм інноваційної діяльності ……………………………………………………...

Тема 5. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні …………………………………………………...........

Тема 6. Конкурентоспроможність і мотивація оновлення виробництва …………………………………………………..

Тема 7. Організація НДДКР і проектування ………………..

Тема 8. Основи організаційно-технологічної підготовки виробництва нововведень ……………………………………

Тема 9. Фінансування нововведень і ризики ……………….

Тема 10. Особливості управління персоналом в інноваційних організаціях …………………………………...

Тема 11. Основи економіки інноваційної діяльності …........



11
11
25
43
59
74
83

94
102

111
127

139


4.

Тематика практичних занять ...................................................

153

5.

Самостійна робота ....................................................................

159

6.

Тести для модульного контролю ............................................

165

7.

Перелік екзаменаційних запитань ...........................................

188

8.

Оцінювання знань студентів ...................................................

191

9.

Словник термінів ……………………………………………..

192

10.

Рекомендована література .......................................................

199

ВСТУП

Протягом тривалого часу світова економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, а у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси і явища. Екстенсивні фактори практично вичерпали себе і їх вплив став економічно невигідним. Розвиток й ідентифікація сучасного виробництва майже цілком повинні базуватися на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм й економічних методів господарювання, тобто на різних нововведеннях, упроваджених у виробництво.

Існуючий спад і застій у промисловості України неможливо перебороти традиційними методами. Тільки радикальні заходи для впровадження нових технічних і технологічних рішень, сучасних виробничих процесів, здатних випускати конкурентоспроможні товари, дозволять економіці вийти з затяжної кризи і забезпечити Україні гідне місце у світовому співтоваристві.

Зростання економіки можна досягти тільки за умови комплексного нововведення заходів технічного (нові продукти, технології, енергія, конструкційні матеріали, устаткування і т.п.), організаційного (нові методи і форми), економічного (методи господарського управління наукою, виробництвом), соціального (різні форми активізації людського фактора, включаючи професійну підготовку й створення сприятливих умов праці та побуту працівників), юридичного (нові закони оподаткування і правові акти) спрямування для підприємств, у тому числі тих, які займаються нововведеннями.

Вивчення курсу конкретизує основні завдання управління фірмою в умовах ринкової економіки для підтримання її конкурентоспроможності щодо інших учасників ринкових відносин.

1. КОРОТКИЙ ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

а) Мета вивчення

Мета вивчення дисципліни «Управління інноваціями» – формування теоретико-методологічних засад інноваційного менеджменту як механізму ефективного управління інноваціями, опанування сучасними знаннями діяльності інноваційного менеджера.

Предмет: природа та сутність інноваційних процесів в економіці.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні



знати:

  • теоретико-методологічні засади інноваційного менеджменту як механізму ефективного управління інноваціями;

  • систему нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні та її проблеми;

  • види інновацій та їх основні характеристики; особливості реалізації важелів спеціального економічного інструментарію інноваційного менеджменту;

  • характер інноваційних процесів на різних стадіях життєвого циклу інновації;

  • принципи сучасного управління інноваційними процесами; механізм формування інноваційних стратегій та їх зв'язок із загальною стратегією організації;

  • загальні засади організації та здійснення інноваційного менеджменту в зарубіжних країнах;

вміти:

  • на основі використання загальнонаукових і спеціальних методів розчленовувати систему інноваційного менеджменту на окремі підсистеми з метою виявлення проблем і пошуку шляхів підвищення ефективності її функціонування;

  • розробляти набір конкретних інструментів управління інноваціями з урахуванням їх особливостей, ситуативних характеристик внутрішнього та зовнішнього середовища організації;

  • складати інноваційні стратегії розвитку організації з використанням методики стратегічного управління та знаходити оптимальні важелі їх реалізації на основі практичного оперування спеціальним економічним інструментарієм інноваційного менеджменту;

  • будувати логічно-структурні схеми інформаційного та інвестиційного забезпечення інноваційних проектів, шукати їх слабкі ланки та розробляти пропозиції з удосконалення підсистем забезпечення інноваційного проекту;

  • проводити економічно-фінансове обґрунтовування вибору певних інноваційних проектів з використанням методики фінансового та проектного аналізів.


b) Анотація дисципліни

Мета: формування теоретико-методологічних засад інноваційного менеджменту як механізму ефективного управління інноваціями, опанування сучасними знаннями діяльності інноваційного менеджера.

Предмет: природа та сутність інноваційних процесів в економіці.

Змістовні модулі: Інноваційні процеси в ринковій економіці. Теоретико-методологічні засади інноваційного менеджменту і нововведень, сутність, зміст і функції інновацій, еволюція інноваційної теорії. Інновації та організаційні структури інноваційного менеджменту. Моделі і етапи інноваційного процесу: ініціація, маркетингові дослідження, просування, дифузія. Методи пошуку ідеї інновації: проб і помилок, контрольних запитань, мозковий штурм, морфологічний аналіз, фокальних об’єктів, синектика, стратегія семикратного пошуку. Організаційні форми інноваційної діяльності. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Конкурентоспроможність і мотиви оновлення виробництва.

Реалізація нововведень і ефективність інноваційної діяльності. Організація НДДКР і проектування, завдання принципи і етапи НДДКР. Основи організаційно-технологічної підготовки виробництва нововведень. Інноваційна діяльність і ризики, методи оцінювання ризику. Особливості управління персоналом в інноваційних організаціях. Основи економіки інноваційної діяльності: ефективність використання інновацій, економічне обґрунтування упровадження інновацій.



2. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ ВІДПОВІДНО ДО СТРУКТУРУВАННЯ

Номер


лекції

Назва теми і її зміст



Кількість годин:

денна/заочна


Література



1

Тема 1. Інновації і організаційні структури інноваційного менеджменту

    1. Сутність, зміст і функції інновацій.

    2. Класифікація інновацій.

    3. Інновації як об’єкт менеджменту. Сутність і зміст інноваційного менеджменту.

    4. Функції та завдання інноваційного менеджменту.

    5. Джерела інноваційних ідей.

    6. Основні поняття інноваційного менеджменту.

2/1

[1], с. 11-20

[2], с. 8-25

[3], с. 8-46

[5], с. 6-36




2

Тема 2. Теорії інноваційного розвитку та її сучасні концепції

    1. Циклічність розвитку.

    2. Теорія довгих хвиль М. Д. Кондратьєва.

    3. Класична теорія нововведень.

    4. Неокласична теорія нововведень.

    5. Теорія прискорення.

    6. Соціально-психологічна модель.

2/-

[1], с. 21-38


3

Тема 3. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту.

    1. Поняття інноваційного процесу.

    2. Класифікація інноваційних процесів.

    3. Моделі і етапи інноваційних процесів.

    4. Зміст і структура інноваційного процесу

    5. Ініціація – початковий етап інноваційного процесу.

    6. Просування і дифузія – кінцевий етап інноваційного процесу.

    7. Методи пошуку ідеї інновації.

2/0,5

[1], с. 39-53

[3], с. 59-104




4

Тема 4. Особливості організаційних форм інноваційної діяльності.

    1. Класифікація інноваційних організацій.

    2. Класифікація наукових організацій за рекомендаціями Фраскаті.

    3. Стратегії вірлентів, патієнтів, комутантів, експлерентів.

    4. Особливості малих фірм.

    5. Структури інноваційних організацій.

2/0,5

[1], с. 54-67

[2], с. 77-104




5

Тема 5. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

    1. Основні напрямки інноваційної політики держави.

    2. Функції центральних і місцевих органів в сфері інноваційної діяльності.

    3. Конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції.

2/-

[1], с. 68-76

[2], с. 29-38

[3], с. 105-139


6

Тема 12. Закон України

Про інноваційну діяльність”.



-/-

Інтернет

(самостійне вивчення)



7

Тема 6. Конкурентоспроможність і мотивація оновлення виробництва.

    1. Передумови і мотиви оновлення виробництва.

    2. Стратегія і тактика оновлення виробництва.

    3. Загальні підходи до оновлення виробництва.

    4. Діяльність інноваційних організацій.

    5. Система безупинного поліпшення процесів і продуктів (СБППП).

2/1

[1], с.77-87

[2], с. 146-173




8

Тема 7. Організація НДДКР і проектування.

    1. Взаємозв’язок НТП і НДДКР в інноваційній діяльності.

    2. Завдання, принципи і етапи НДДКР.

    3. Патентно-ліцензійна діяльність інноваційної організації.

    4. Основи інноваційного проектування.

2/1

[1], с. 88-94

[3], с. 140-155




9

Тема 8. Основи організаційно-технологічної підготовки виробництва нововведень.

    1. Тенденції розвитку технологій і їх класифікація.

    2. Задачі, особливості і стадії організаційно-технологічної підготовки виробництва.

    3. Сіткове планування ОТПВ.

    4. Аналіз і прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва.

    5. Реінжиніринг як інструмент підвищення організаційно-технічного рівня виробництва.

2/1

[1], с. 95-103

[2], с. 292-301




10

Тема 9. Фінансування нововведень і ризики.

    1. Суть системи фінансування інноваційної діяльності.

    2. Форми і засоби фінансування нововведень.

    3. Позабюджетні форми підтримки інноваційної діяльності.

    4. Інноваційна діяльність і ризики.

    5. Методи оцінки ризику.

    6. Управління ризиками і ризик-тейкери.

2/0,5

[1], с. 104-119

[2], с. 118-145

[3], с. 240-276


11

Тема 10. Особливості управління персоналом в інноваційних організаціях.

    1. Специфіка інноваційного менеджменту.

    2. Організаційна структура інноваційного колективу.

    3. Мотивація персоналу.

    4. Цільові групи в інноваційних колективах.

    5. Режими роботи в наукових організаціях.

2/0,5

[1], с. 120-131

[2], с. 344-370

[3], с. 284-321

[5], с. 115-141




12

Тема 11. Основи економіки інноваційної діяльності

    1. Ефективність використання інновацій.

    2. Загальна економічна ефективність інновацій.

    3. Економічне обґрунтування впровадження інновацій.

    4. Ефект від виходу інноваційних технологій на зовнішній ринок.

4/2

[1], с. 132-145

[2], с. 371-397

[3], с. 343-354

[5], с. 273-282




3. КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

«УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ»
ТЕМА 1

ІННОВАЦІЇ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

    1. Сутність, зміст і функції інновацій.

    2. Класифікація інновацій.

    3. Інновації як об’єкт менеджменту. Сутність і зміст інноваційного менеджменту.

    4. Функції та завдання інноваційного менеджменту.

    5. Джерела інноваційних ідей.

    6. Основні поняття інноваційного менеджменту.



    1. Сутність, зміст і функції інновацій

У світовій економічній літературі “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях.

Термін “інновація” почали активно використовувати в перехідній економіці України як самостійно, так і для визначення ряду споріднених понять: “інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”, “інноваційне рішення” тощо.

Термін “інновація” як нову економічну категорію ввів в науковий обіг австрійський (пізніше американський) вчений Йозеф Алоіз Шумпетер (1883-1950) у своїй роботі “Теорія економічного розвитку”.

Й.А. Шумпетер виділяв п’ять змін у розвитку:



  1. використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва;

  2. впровадження продукції з новими властивостями;

  3. використання нової сировини;

  4. зміни в організації виробництва і його матеріально-технічному забезпеченні;

  5. поява нових ринків збуту.

Innovation (англ.) утворено з двох слів – латинського “новація” (новизна) і англійського префікса in, що означає “в”, “введення”.

Методологія системного опису інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт із збирання, опрацьовування й аналізу інформації про науку та інновації в рамках Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) була організована Група національних експертів за показниками науки і техніки, яка розробила основні поняття, що відносяться до наукових досліджень і розроблень, їх склад і границі – "Рекомендації Фраскаті” (“Пропонована стандартна практика для обстеження й експериментальних розроблень”. Документ прийнято 1993 р. в італійському місті Фраскаті. Методика збирання даних про технологічні інновації базується на “Рекомендаціях Осло” (прийняті в Осло 1992 р.).



Інновація кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, який використовують у практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.

Необхідно розмежовувати поняття “новація” та “інновація”.

Новаціяоформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розроблень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності з підвищення її ефективності. Новації можна оформляти у вигляді відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або вдосконалений продукт; технологію; управлінський або виробничий процес; організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; документів (стандартів, рекомендацій, методик, інструкцій).

Інновація (нововведення) – кінцевий результат упровадження новації.

Функції інновації відображають її призначення в економічній системі держави, у господарському процесі.

Існує три функції інновації:


  • відтворююча;

  • інвестиційна;

  • стимулююча.

Відтворююча функція – отримання прибутку від інновації й використання його як джерела фінансових ресурсів.

Інвестиційна функція – використання прибутку від інновації для фінансування інвестування за різними напрямками.

Стимулююча функція – отримання прибутку підприємцем за рахунок реалізації інновації служить стимулом до нових інновацій.

Наукою про інновації займалися в основному зарубіжні вчені.

Й. А. Шумпетер і Г. Менш уперше висловили гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів.

Кластер – це сукупність базисних інновацій, сконцентрованих на визначеному відрізку часу й у визначеному економічному просторі.

Я. Ван Дейк висунув гіпотезу про те, що поява інновацій різних типів пов’язана з різними фазами соціально-економічного і науково-технічного розвитку, представленими у вигляді “довгої хвилі”. Інноваційна “довга хвиля” складається ніби з двох “гребенів” (“хвилі” винаходів і “хвилі” інновацій), що в міру її поширення зближаються (лаг між винаходами та інноваціями зменшується з розвитком “хвилі”).



Цикли Кондратьєва (довгі хвилі кон’юнктури) – доведене М. Д. Кондратьєвим і зафіксоване в статистиці періодичне повторення характерних економічних, технологічних і соціальних ситуацій через 50 – 60 років. В основі кожної хвилі лежать базисні технології. На початку циклу відбувається поступове нарощування потенціалу базисних нововведень, потім іде їх бурхлива комерційна експлуатація, після якої настає сповільнення, спад. Положення Кондратьєва розвинув Й. Шумпетер, який ввів поняття "циклів Кондратьєва" та поняття "кластера" нововведень.

В науці існують два підходи великих учених до механізму інноваційної діяльності.



Перший підхід представлений в дослідженнях Г. Менша, А. Кляйхнехта. Суть його – погіршення стану фірми породжує стимул до інновації.

Другий підхід – у дослідженнях Х. Фрімена, Дж. Кларка, Л. Суте.

Суть його – саме процвітаюча фірма виявляє підвищену інноваційну активність.



Статистика "хвилі" відкриття – впровадження

Відкриття

Рік

Інтервал

Відкриття

Упровадження

Фотоапарат

1727

1839

112

Телефон

1820

1876

56

Магнітний запис звуку

1889

1931

42

Радіо

1867

1902

35

Телебачення

1907

1945

38

Радар

1925

1938

13

Атомна бомба

1939

1945

6

Напівпровідник

1941

1951

10

Мікропроцесор

1968

1970

2

Персональний комп’ютер

1972

1974

2

Однією з найважливіших тенденцій розвитку світової економіки є, як відзначає М. Делягін, монополізація технологій формування свідомості (так званий high-hume) і, головне, метатехнологій.

Метатехнологія – якісно новий тип технологій, що в принципі виключає можливість конкуренції. Найбільш наочні приклади метатехнологій:

  • мережний комп’ютер;

  • сучасні технології зв’язку, що дозволяють перехоплювати всі телефонні повідомлення на земній кулі і комплексно аналізувати їх практично в “онлайновому” режимі;

  • різні організаційні технології: технології формування масової свідомості тощо.



    1. Класифікація інновацій

Класифікація інновацій означає розподіл інновацій на конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставленої мети.

Науково обґрунтована класифікація інновацій дозволяє чітко визначити місце кожної інновації в їх загальній системі та особливі характеристики даної інновації. Цим самим створюється можливість для ефективного використання певних способів управління інновацією – способів, які відповідають тільки даній групі інновацій.




Класифікація за С. Д. Ільєнковою

1. Залежно від технологічних параметрів

Продуктові (застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів).

Процесні (нові методи організації виробництва, нові технології, нові організаційні структури в складі фірми).

2. За типом новизни для ринку

Нові для галузі в світі.

Нові для галузі в країні.

Нові для підприємства.

3. За місцем у системі (на підприємстві)

Інновації на вході (зміни у використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації, тощо).

Інновації на виході (виріб, послуги, технології, інформація, тощо).

Інновації системної структури (управлінської, виробничої, технологічної)

4. Від глибини внесених змін

Радикальні (базові).

Поліпшуючі.

Модифікаційні (часткові)

5. За сферою діяльності

Технологічні.

Виробничі.

Економічні.

Торгові.

Соціальні.

В галузі управління


Класифікація П. Н. Завліна

6. За областю застосування

Управлінські.

Організаційні.

Соціальні.

Промислові

7. Відносно етапу НТП

Наукові.

Технічні.

Технологічні.

Конструкторські.

Виробничі.

Інформаційні

8. За інтенсивністю

Бум”.

Рівномірна.

Слабка.

Масова

9. За темпами здійснення

Швидкі.

Уповільнені.

Наростаючі

Рівномірні.

Стрибкоподібні

10. За масштабом інновацій

Трансконтинентальні; транснаціональні.

Регіональні.

Великі, середні, дрібні

11. За результативністю

Висока.

Низька.

Стабільна

12. За ефективністю

Економічна.

Соціальна.

Екологічна.

Інтегральна

Класифікація Р. А. Фатхутдінова

13. Галузь народного господарства, де впроваджують інновацію

У сфері науки.

У сфері освіти.

У соціальній сфері (культура, мистецтво, охорона здоров’я).

У матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, с/господарство)

14. У сфері застосування

Для внутрішнього застосування.

Для накопичення.

Для продажу

15. За видом ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації

Науково-технічні.

Соціальні.

Екологічні.

Економічні (комерційні).

Інтегральні



    1. Інновації як об’єкт менеджменту. Сутність і зміст інноваційного менеджменту

У колі завдань, що вирішуються в даний час в українській економіці, безсумнівно, важливу роль відіграє забезпечення реальної господарської самостійності підприємств. Цим пояснюється зростаючий інтерес до таких напрямків у сфері управління, які, відповідаючи цілям підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів, дозволяють водночас зберігати їх фінансову незалежність і стабільність в різних, неминуче змінних ситуаціях. Подібний підхід веде до визнання пріоритетності в розглянутій області інноваційного менеджменту, тобто діяльності, орієнтованої на отримання у виробництві в результаті розробки і реалізації оптимальних управлінських рішень нової позитивної якості тої чи іншої наміченої властивості (продуктової, технологічної, інформаційної, організаційної, управлінської тощо.).



Інноваційний менеджмент – це самостійна галузь економічної науки і професійної діяльності, спрямована на формування і забезпечення досягнення будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Таким чином, інноваційний менеджмент – це система (від грец. systema – ціле, складене з частин) управління, що складається з двох підсистем: керуючої (суб'єкт управління) і керованої (об'єкт управління). Зв'язок суб'єкта та об'єкта управління здійснюється за допомогою передачі інформації, яка і є процесом управління.

Суб'єктом управління в інноваційному менеджменті може бути один або група фахівців, які за допомогою різних прийомів і способів управлінського впливу організують цілеспрямоване функціонування об'єкта управління.

Об'єктом управління в інноваційному менеджменті є інновації, інноваційний процес та економічні відносини між учасниками ринку інновацій (продуцентів, продавців і покупців).

У загальному вигляді зміст поняття інноваційний менеджмент можна розглядати в трьох аспектах:


  • наука і мистецтво управління інноваціями;

  • вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень;

  • апарат управління інноваціями.

Як наука і мистецтво управління, інноваційний менеджмент базується на теоретичних положеннях загального менеджменту.

Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень, інноваційний менеджмент – це сукупність процедур, складових загальну технологічну схему управління інноваціями. Ця сукупність складається з окремих напрямів управлінської діяльності, часто званих функціями менеджменту, кожне з яких розпадається на окремі етапи, що виконуються в певній послідовності.

Інноваційний менеджмент як наукова дисципліна відповідає принципам системності, комплексності, динамічності. Це комплексна дисципліна, її основою є науковий підхід до менеджменту.

Здійснення інноваційного менеджменту в цілому припускає:



  • цілеспрямований пошук інноваційних ідей;

  • організацію інноваційного процесу (розробка планів і програм інноваційної діяльності, проведення єдиної інноваційної політики, забезпечення фінансами, матеріальними ресурсами та кваліфікованими кадрами програм зазначеної діяльності);

  • просування та реалізацію інновацій на ринку.

Найбільш ефективним варіантом досягнення цілей інноваційного менеджменту є розробка і виконання виробничих, технологічних, дослідницьких проектів по кожному заходу або за певними їх сукупностями. І тут в якості одного з найбільш дієвих сучасних засобів менеджменту на перший план висувається управління проектами. Управління проектами як елемент інноваційного менеджменту набуває особливої важливості для підприємств і фірм, що знаходяться в ризиковій зоні або наближаються до неї.



    1. Функції та завдання інноваційного менеджменту

Інноваційний менеджмент – це один із напрямків стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації. Метою його є визначення основних напрямів науково-технічної та виробничої діяльності організації.

Інноваційний менеджмент (управління нововведеннями) – це сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів підприємств і об’єднань з максимальною ефективністю.

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне використання інновацій і напрямків на підвищення ефективності функціонування та розвиток організацій у ринковому середовищі.



Основними функціями інноваційного менеджменту є:

  • аналіз;

  • прогнозування;

  • планування (стратегічне, поточне та оперативне);

  • організація;

  • облік;

  • контроль;

  • координація;

  • регулювання;

  • керівництво.

Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня управління: держава, регіон, конкретне підприємство. Здійснення інноваційного менеджменту в цілому включає:

  • розроблення планів і програм інноваційної діяльності;

  • нагляд за розробленням нової продукції та технології, її впровадження;

  • розгляд програм розроблення нової продукції та технології;

  • забезпечення єдиної інноваційної політики та координації;

  • забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;

  • затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем – від ідеї до серійного виробництва продукції.



    1. Джерела інноваційних ідей

П. Друкер (Drucker Peter Ferdunand (1909 Австрія – 2005 США) виділяє сім джерел інноваційних ідей:



  • несподівана подія для організації або галузі – несподіваний успіх, несподівана невдача, несподіване зовнішня подія;

  • не конгруентні – невідповідність між реальністю (яка вона є насправді) і нашими уявленнями про неї (якою вона має бути);

  • нововведення, засновані на потреби процесу (під потребою процесу слід мати на увазі ті його недоліки і слабкі місця, які можуть і повинні бути усунені);

  • раптові зміни в структурі галузі або ринку;

  • демографічні зміни;

  • зміни в сприйняттях, настроях і ціннісних установках;

  • нові знання (як наукові, так і ненаукові).

На думку П. Друкера, систематичний інноваційний процес полягає у ціле направленому і організованому пошуку змін і в систематичному аналізі цих змін як джерела соціальних і економічних нововведень. Перші 4 джерела інноваційних ідей (області змін) він відносить до внутрішніх, оскільки вони знаходяться в рамках організації, в межах галузі промисловості або сфери послуг (такі джерела доступні для працюючих у даній організації або у даній галузі). Останні три джерела відносяться до зовнішніх, оскільки вони мають своє походження поза даною організацією або галузі. Однак між усіма джерелами немає чітких меж, і вони можуть взаємно перетинатися.

При виборі інноваційної ідеї та прийнятті рішення про впровадження якої-небудь інновації, необхідно з'ясувати деякі моменти:


  • якщо йдеться про товарну інновації – чи має той чи інший продукт гарні шанси на ринку;

  • якщо йдеться про будь-який інноваційний проект – отримання реального прибутку (прибуток від проекту повинен бути значно вищим, ніж витрати на його реалізацію) і оцінку реального ризику (пов'язаний з проектом ризик повинен знаходитися в гранично допустимому співвідношенні з прибутком від його реалізації).

Таким чином., для того, щоб досягти намічених цілей і отримати монопольний надприбуток від інноваційної діяльності, організації необхідно дотримуватися деяких умов і відповідати певним вимогам:



  • необхідно чітко уявляти обсяг попиту потенційних споживачів на нововведення, його економічно виражені переваги перед вже існуючими способами задоволення даної потреби;

  • необхідно виявити ресурсні обмеження, які виникають при створенні, виробництві та збуті нововведення, тобто важливо правильно скласти всебічний прогноз економічного потенціалу нововведення;

  • для успішного розвитку інноваційної організації обов'язковою умовою є відповідність персоналу організації певним вимогам;

  • в умовах обмеженості матеріально-фінансових ресурсів і ринкової невизначеності значну роль в успіху інноваційних організацій відіграє якість організації та управління.

У зв'язку з вищевикладеним, саме малі інноваційні організації найбільш ефективні, оскільки для них характерна відсутність строго формалізованих структур управління, що забезпечує швидкість і гнучкість у прийнятті рішень.




    1. Основні поняття інноваційного менеджменту

Авторське право – сукупність національних і міжнародних юридичних норм, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням і використанням наукових результатів, технічних і технологічних розроблень, науково-технічних проектів, нових товарів, творів літератури та мистецтва.

Венчурна (ризикова) фірма – (від англ."venture" – ризикувати) – інноваційна фірма, що здійснює свою діяльність за участю венчурного (ризикового) капіталу.

Венчурний (ризиковий) капітал – капітал, який вкладають у заходи, пов’язані з підвищеним ризиком при розробленні й організації виробництва нового продукту або впровадженні нової технології.

Високі технології – технології, які стануть визначальними в постіндустріальному суспільстві, наприклад, біотехнологія, робототехніка, штучний інтелект.

Винахід – нове технічне рішення, яке можна застосувати в промисловості; новий механізм, прилад, апарат; який-небудь пристрій, створений людиною; як правило, підтверджується і захищається патентом.

Відкриття – науковий результат особливо видатного характеру, який вносить радикальні зміни в рівень знань; процес отримання раніше невідомих даних або спостереження раніше невідомого явища природи.

Глобалізація (фр. global – всецілий)) – універсальний процес, який охоплює всю земну кулю і складається з нових інтелектуально-інформаційних технологій; економічна, політична, науково-технічна та екологічна взаємозалежність і взаємодія країн та регіонів світу.

Диверсифікація – розширення сфери виробничої та комерційної діяльності на ринках нових товарів; поєднання широкого кола видів діяльності.

Інжиніринг (лат. Ingenium, англ. Engineering – винахідливість) – надання комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру для доведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт до стадії виробництва.

Інкубатор (лат. іncubare – висиджувати пташенят) – організаційна структура науково-технічної сфери, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї.

Інтелектуальна власність – виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності.

Кластер технологій – сукупність базових нововведень, які визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу.

Лізинг – форма кредитування, за якою з клієнтом укладають договір оренди, при цьому клієнт зобов’язується з отримуваних прибутків відшкодовувати орендодавцю витрати, включаючи норму прибутку з проведених операцій.

Ліцензія – дозвіл, наданий підприємствам державними органами, на право займатися певними видами діяльності, перелік яких визначають у державних актах.

Наука – процес створення системи нових знань; діяльність, спрямована на вивчення законів природи та суспільства.

Нововведення – процес втілення та поширення нових видів продуктів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи.

Ноу-хау (англ. know-how – знаю як) – науково-технічний результат, що навмисне не патентують з метою випередження конкурентів.

Патент – документ, що підтверджує авторство на винахід і дає власникові патенту виключне право на використання винаходу протягом визначеного терміну.

Пошукові дослідження – наукова діяльність, котра включає відкриття нових принципів, створення нових виробів і технологій, невідомих раніше відмінностей матеріалів та їх сполук, розроблення нових методів досліджень.

Прикладні дослідження – виявлення шляхів і способів застосування відкритих законів і явищ у природі, в певній галузі або сфері виробництва.

Реновація – процес заміщення морально і фізично зношених основних виробничих фондів новими.

Технопарк – група підприємств, об’єднаних організаційно і територіально, які займаються розробленням передових технологій.

Технополіс – розгалужена територіальна інноваційна структура, створена на базі населеного пункту, чи створює такий населений пункт навколо себе; конгломерат розміщених на одній території дослідницьких установ і фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей (наприклад, "Сілікон веллі" за 30 км. від Сан-Франциско (США), де на площі 450 км2 розміщено близько 2 тис. фірм високої технології (центром технополісу є заснований 1885 р. Стенфордський університет, при якому працюють 30 наукових установ і підприємств).

Фундаментальні дослідження – розроблення гіпотез, концепцій, теорій у певних галузях наукової діяльності, котрі є основою для створення нових або удосконалення існуючих виробів, матеріалів, технологій.

Контрольні запитання

  1. Що означає термін "інновація"?

  2. Назвіть п’ять змін у розвитку за Й.А.Шумпетером.

  3. У чому відмінність понять "новація" та "інновація"?

  4. Перечисліть і охарактеризуйте функції інновації.

  5. Перечисліть і охарактеризуйте класифікаційні ознаки інновацій.

  6. Що таке інновація у формі продукту?

  7. Перечисліть і охарактеризуйте види інновацій.

  8. Розкрийте значення і зміст поняття "інноваційний менеджмент".

  9. Назвіть основні функції інноваційного менеджменту.

  10. Дайте визначення терміну "кластер".

  11. Що таке "довга хвиля"?

  12. Чим відрізняється інновація від відкриття?

  13. В чому різниця різних підходів великих вчених до механізму інноваційної діяльності?

  14. Розкрийте поняття "Метатехнологія".

  15. Що являють собою технопарки і технополіси?



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка