Природничо-наукові з’їзди в історії української науки



Скачати 381.18 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації15.12.2018
Розмір381.18 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ТА ІСТОРІЇ НАУКИ імені Г.М. ДОБРОВА

КАРАВАНСЬКА Марина Юріївна


УДК 062.2.5.61(091)


Природничо-наукові з’їзди в історії української науки (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

07.00.07 – Історія науки і техніки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2006



Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у відділі історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
Науковий керівник: доктор філософських наук,

Павленко Юрій Віталійович

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,

Пилипчук Олег Ярославович

Київський університет економіки і технологій транспорту,

завідувач кафедри екології та безпеки життєдіяльності на залізничному транспорті


кандидат історичних наук,

Шепель Любов Федорівна

Інститут історії України НАН України, науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ ст.
Провідна організація: Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди

Захист відбудеться “ 10 ” липня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізова­ної вченої ради Д 26.189.02 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 615.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (01032, м. Київ, бул. Шевченка, 60).

Автореферат розісланий 8 червня 2006 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук В.Г. Гармасар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. Актуальність даної теми зумовлена сьогоднішньою потребою реконструкції та поповнення історіографії розвитку вітчизняної науки і техніки. Організація та діяльність природодослідницьких з’їздів на теренах України у другій половині ХІХ ст. викликає не тільки історичний, а й практичний інтерес, бо їхнє дослідження дає змогу визначити особливості розвитку вітчизняної науки, зокрема в європейському контексті. Вивчення цих питань на матеріалах природознавчих з’їздів зазначеного часу існування дозволяє відтворити вагомий етап розвитку вітчизняної науки.

Питання організації науки та корисного ефекту від її діяльності завжди цікавили суспільство. Збільшення різноманітності форм організації науки, одну з яких представляють загальнодержавні наукові з’їзди, сприяє її швидшому розвиткові через підвищення ефективності використання інтелектуальних і матеріальних ресурсів громади, а також через появу фахової конкуренції. Таким чином, вивчення історії з’їздів, їх віддачі у вигляді теоретичного й прикладного наукового продукту є пріоритетним питанням для національної спільноти (замовника і кінцевого споживача цього продукту), особливо в час роздержавлення в Україні більшості сфер життєдіяльності, докорінної перебудови суспільно-економічних і науково-виробничих відносин.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною планів науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України в галузі історії науки і техніки. Тема: “Фундаментальні ідеї і теорії сучасного природознавства: історико-культурний і світоглядний контекст (номер державної реєстрації 0104U006358)”.

Мета дисертаційного дослідження:

  • шляхом звернення до джерельної бази відтворити передумови заснування та хід роботи з’їздів природодослідників і лікарів Російської імперії другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст.;

  • з’ясувати вплив загальноросійських з’їздів природодослідників і лікарів на розвиток науки та поширення природничих знань у суспільстві;

  • показати ефективність такої форми організації науки як загальнодержавні з’їзди природознавців.

Завдання дослідження: головними завданнями дослідження даної проблеми, що має ґрунтуватися на вивченні широкої джерельної бази, є необхідність:

  • висвітлити всі передумови та своєчасність організації з’їздів природознавців на теренах України як явища;

  • з’ясувати роль з’їздів у розвитку природознавчих наук та їхньому викладанні у навчальних закладах держави;

  • відтворити ставлення до з’їздів з боку держави, наукової спільноти та громадськості;

  • визначити внесок з’їздів у консолідацію вітчизняних природничників;

  • позначити роль перших Київських з’їздів в організації загальноросійських, провести їхній порівняльний аналіз;

  • з’ясувати ступінь інтеграції загальноросійських з’їздів у європейське природознавче середовище.

Об’єктом дослідження є розвиток природознавства на землях України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Предмет дослідження – загальноросійські природничо-наукові з’їзди як форма організації природодослідницької науки у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на території України.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від середини ХІХ ст., коли в науково-освітніх колах Російської імперії зародилася ідея скликання періодичних природничо-наукових з’їздів, до 1913 р. – року влаштування в Тифлісі (сучасний Тбілісі) останнього загальноросійського з’їзду природодослідників і лікарів. Особлива увага приділена періоду з червня 1861 р. до серпня 1898 р., на який припадає проведення природничо-педагогічних та природничо-наукових з’їздів на теренах України.

Методи дослідження. Наукове вирішення завдань дослідження було б неможливим без дотримання принципів історизму, об’єктивності, системності, сукупне використання яких дало змогу адекватно реконструювати минуле. Вказані методологічні принципи в дисертації реалізуються через певні методи загальнонаукового дослідження – аналізу та синтезу матеріалу, індукції та дедукції, а також через спеціальні методи дослідження, а саме: порівняльно-історичний, історико-хронологічний, статистичний.

Наукова новизна дослідження:

  • полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала спеціального і ґрунтовного висвітлення у вітчизняній історіографії;

  • дисертація є першим історико-науковим дослідженням природничо-наукових з’їздів, які відбувалися на території сучасної України у другій половині ХІХ ст.;

  • вперше здійснено комплексний аналіз підготовчих Київських природничо-педагогічних з’їздів 1861 та 1862 рр. й показано їх нерозривний зв’язок з загальноросійськими з’їздами природознавців і лікарів 1867-1913 рр.;

  • проведене детальне дослідження внеску професора Київського університету К.Ф. Кесслера в започаткування природничо-наукових з’їздів у Російській імперії;

  • встановлено внесок природничо-наукових з’їздів на теренах України в консолідацію наукової спільноти та популяризацію природничих знань у суспільстві;

  • визначена специфіка стосунків держави і природодослідницької науки у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що дисертація вперше узагальнює та аналізує відомості про природничо-наукові з’їзди, проведені на теренах етнічної України. Матеріали дисертаційного дослідження є внеском у створення цілісної картини історії становлення й розвитку українського природодослідництва, що дає можливість використати їх при розробці узагальнюючих праць і підготовці лекційних курсів з історії науки та освіти.

Історичний досвід проведення періодичних з’їздів фахівців споріднених спеціальностей під егідою постійної виборної установи в умовах обмеженого державного асигнування наукових досліджень міг би слугувати як модель для розробки альтернативних форм організації наукових досліджень в сучасних умовах.



Апробація результатів дисертації та її основних положень була проведена при обговоренні на засіданнях відділу історії науки та техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. З тематики дисертації робились доповіді на ХІХ Міжнародному Київському Симпозіумі з наукознавства та історії науки (м. Київ, листопад 2002 р.), 3-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м. Київ, жовтень 2004 р.), на Міжнародній конференції “Актуальні проблеми історії медицини” (м. Суми, квітень 2005 р.), на ІІ конференції молодих учених і спеціалістів “Історія освіти, науки та техніки в Україні” (м. Київ, травень 2004 р.), на ІХ конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (м. Київ, квітень 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 статей загальним обсягом 3 друк. арк., з них у фахових виданнях – 5.

Структура дисертації обумовлена логікою проблеми та дослідницькими завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків, списку використаних літературних джерел, який нараховує 212 найменувань. Загальний обсяг основного тексту дисертації 173 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка