«Природа рідного краю – верба над тихим ставком, тополя над шляхом, запашний луг, жовте пшеничне поле – все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки на Землі маленька людина, це тисячі найтонших коренів



Скачати 89.59 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір89.59 Kb.


Дошкільний навчальний заклад ясла-садок «Ялинка»

Методичний кабінет

Опис власного досвіду вихователя

Чайки


Тетяни Олександрівни

Коржі


2013

10

«Природа рідного краю – верба над тихим ставком, тополя над шляхом, запашний луг, жовте пшеничне поле – все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки на Землі маленька людина, це тисячі найтонших коренів, що беруть і несуть життєдайні соки до гілок і листя, і розквітає могутнє дерево – Людина.»



Василь Сухомлинський

Сьогодні наша планета опинилась у небезпеці, і захистити її від екологічної катастрофи може людина, яка здатна почути дихання листя й пісню жайворонка, яка вважає себе частиною природи, і яка бажає зберегти цю природу для наступних поколінь. Ми маємо виховати таку людину, збагатити її знаннями, навчити любити свою землю і розумно використовувати її багатства.

Екологічне виховання це цілеспрямований процес залучення дітей до природних цінностей людства й конкретного суспільства; формування відповідних моральних якостей; навичок і звичок [5; 6].

Працюю я за програмою «Українське Дошкілля»

Напрямок моєї роботи - це формування та виховання екологічної культури дошкільників за спадщиною В.О.Сухомлинського.

На мою думку, дитинство – це найбільш сприятливий період роз’яснення завдань екологічного виховання. Маленька дитина пізнає світ з відкритою душею й серцем.

Яким буде її ставлення до цього світу, чи навчиться вона бути господарем, який любить і розуміє природу – залежить від її виховання в сім`ї і дитячому садку.

11

Усе, чого діти навчилися у дитячому садку, які вміння й навички опанували – буде доброю основою для подальшого життя.



Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи. Здійснюючи екологічне виховання дітей я поставила перед собою такі завдання:

  • формувати культуру поведінки дітей у довкіллі;

  • створювати умови для прямих контактів дітей з природою;

  • стимулювати зацікавленість та допитливість у пізнанні природи;

  • розвивати уявлення про взаємозв’язок у природі;

  • розширювати уявлення дітей про природоохоронну роботу;

  • організовувати посильну трудову діяльність у природі;

  • активізувати знання дітей у різних видах діяльності;

  • збагачувати знання дітей про об’єкти природи.

Вивченням проблем екологічного виховання займалися видатні педагоги минулого: О.Духнович, К. Ушинський, В. Сухомлинський, С. Русова. І в наш час багато науковців та педагогів–практиків присвятили свої дослідження даній проблемі, серед них: Н.Лисенко, Н.Яришева, Н. Глухова, В. Скарбець, В. Фокіна, С. Ніколаєва, З. Плохій, В. Сухар та ін.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський довів, що людина як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, які діють як у світі рослин, тварин, так і відносно людини, що «… чіткий порядок школи треба запозичити у природи і специфічним принципом відбору знань про природу для дітей дошкільного віку є принцип енциклопедичності» [2; 124].

Пізніше його не менш видатний колега К. Ушинський писав, що в дошкільників необхідно формувати широке коло знань про неживу природу, рослинний світ, тваринний світ, працю людей у природі. Він закликав

12


розширити спілкування дитини із природою й дивувався тому, що «... виховний вплив природи так мало оцінений в педагогіці» [2; 145].

На думку В. Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Він вважав, що формувати в дитини дошкільного віку ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку [6; 16].

Проблемі формування компетентності в науково-педагогічній літературі приділяли багато уваги відомі вчені С. Бондар, О. Кононенко, Л. Лєпіхова, Л. Хоружа. У своїх дослідженнях вони здійснювали спроби дати визначення узагальненому поняттю та конкретизувати його. Найбільш послідовно це поняття розкрито в дослідженнях С. Шмалей; екологічна компетентність визначається як «головна мета і результат екологічної освіти дітей, здатність оцінювати екологічні проблеми» [9; 46].

Обов’язковий компонент процесу формування екологічної компетентності – знання. Якщо людина нічого не знає про об’єкт, вона буде ставитися до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню свідомого ставлення до навколишнього світу, природи та закладають основи екологічної свідомості [1; 4].Щоб сформувати екологічну компетентність дитини дорослий має сам орієнтуватися в цих проблемах (глобальних, регіональних), їхніх причинах, мати сформоване відчуття громадської відповідальності за екологічну ситуацію, бажання та дійову готовність її поліпшити. На цій основі формулюються мета і завдання екологічного виховання дошкільників. Бажано, щоб педагогічний колектив та батьки брали участь в аналізі та оцінці стану природного та предметного середовища дошкільного навчального закладу [8; 89].Щоб створити в дошкільному закладі сприятливі умови для формування екологічної компетентності дітей, важливо враховувати їхні вікові та індивідуальні особливості, що позначаються на характері мислення, почуттів, поведінки, діяльності [4; 115].

13

Розвивальне середовище та педагогічний процес мають відповідати особливостям розвитку та саморозвитку дитини, формуванню особистісних якостей: сприйнятливості, чутливості, спостережливості, допитливості, розсудливості, відповідальності, самостійності, креативності [7; 18]. Куточок природи має сприяти розв’язанню завдань екологічного виховання дітей, бути зорієнтованим на їх розвиток. Кожен об’єкт чи предмет має спонукати до діяльності: пізнавальної, естетично-споглядальної, морально - ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це кімнатні рослини й тварин слід розташовувати на рівні очей дитини, що забезпечить доступ до них з усіх боків. Предмети догляду мають бути привабливими на вигляд, мати свої, чітко визначені місця. Створення екологічного куточка в групі поглиблює знання дітей про тваринний та рослинний світ [3; 46].



Обравши даний напрямок роботи з дітьми, я в груповій кімнаті облаштувала куточок природи, в якому є кімнатні рослини, календар природи, календар погоди, акваріум, пташки амадінки; камінці, пісок, мушлі. Облаштовуємо дитячу лабораторію.

В куточку природи проводжу багато занять. Ось, наприклад, такі заняття як: «Квіти засумували», «Скарги рибок» та ін.(ранній вік),спонукають малят до піклування та догляду за живою природою. Використовую у роботі з дітьми художні твори В.О.Сухомлинського, за допомогою яких намагаюсь виховати любов до рідного краю, рідної природи.

Заняття на тему: «Мама «Мушля» та тато «Камінець» розгубили своїх діток», дають змогу поринути у світ неживої природи і навчати дітей розрізняти та сортувати дані об’єкти .

Дітям дуже подобається доглядати за рослинами, рибами та пташками. У своїй роботі я використовую наочні методи (спостереження, розгляд картин, перегляд дівіді); практичні методи (дидактичні ігри, рухливі ігри, досліди,

14

праця в природі) та словесні методи (бесіда, розповідь, складання оповідань та казок).



В зимовий період разом із дітьми створюємо міні – город на підвіконні, а саме : висаджуємо в горщики цибулю, висіваємо зернові, насіння перцю, помідорів, редиски. Крім овочевих культур ми вирощуємо квіти нарцисів, тюльпанів, геоцинтів, гладіолусів. Таким чином, ми маємо можливість проводити довготривалі спостереження та догляд за рослинами взимку.

Дітям це дуже подобається, вони щиро радіють появі листочка, квіточки.

Спостерігаючи за різними об’єктами природи та за природними явищами у дітей формується екологічна компетентність, розвивається мовлення, образне та логічне мислення, сенсорні здібності, творчі здібності.

Готуючись до занять, я ретельно підбираю демонстраційний, роздатковий, навчальний (дидактичний) матеріал, опрацьовую методичні рекомендації, науково-методичну літературу, фахові періодичні видання, переглядаю досвід роботи колег з різних областей та регіонів.

Заняття проводжу лише інтегровані. На мою думку, знання засвоюються лише тоді, коли дитині цікаво. Використовую прийоми едейтики. піктограми, друдли, що урізноманітнює процес навчання та робить його більш захопливим.

На заняттях я використовую різні форми роботи: індивідуальні, групові, роботу в парах. Діти не є пасивними слухачами на моїх заняттях, вони приймають активну участь в освітньому процесі.

Провідними методами екологічної освіти є спостереження, експериментування, моделювання, продуктивна діяльність, розв’язання проблемних ситуацій.

15

Провідними принципами організації педагогічного процесу є багатоманітність форм і методів інтеграції.



Домінуючою емоцією дитини має бути радість від процесу пізнання, взаємодії зі світом природи.

Наш дитсадок знаходиться в мальовничому куточку. Неподалік є ліс, парк, озеро, річка Трубіж. Тому ми з вихованцями регулярно здійснюємо цільові екскурсії, походи в природу.

Не менш цікаве розвивальне середовище я намагаюсь створити і на території закладу.

Є в нас і штучне озерце; і клумба в дитячому автомобілі; і в кошику, сплетеному із гілок ліщини; і квіти біля українського тинка; і міні-клумба в парасольці і навіть у пеньку біля берези.

Разом з колегами ми створили екологічну стежину «Зелений дивосвіт», яка складається з таких тематичних зупинок-ділянок:


  • «Галявина первоцвітів»;

  • «Наші квітники»;

  • «Альпійська гірка»;

  • «Озерце із казки «Буратіно»;

  • «Біля тину калина, біля ставу верба»;

  • «Каштан»;

  • «Між квітів на пеньочку, причаїлась пташечка в гніздечку»;

  • «Із-за корзини квітів, визирає їжачок»;

  • «За тином казковий будинок сховався і друзі казкові у ньому живуть»;

  • «Ялинка-велична красуня»;

  • «Город»;

  • «Білокорі сестриці»;

16

  • «Басейн»;

  • «Алея горобини».

Саме на екологічній стежині у дітей формується здатність споглядати і бачити касу природи, слухати і чути її голос; розуміння самоцінності природи та її компонентів. У процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища розвивається емоційно-чуттєва сфера особистості, діти збагачують свій життєвий досвід прикладами позитивної взаємодії з навколишнім світом, а найголовніше – вони починають відчувати красу в усьому, що їх оточує. Уміння дивитись і бачити обличчя природи, слухати і чути її голос-основні завдання роботи з дітьми на екологічній стежині «Зелений дивосвіт».

Починаючи з квітня по жовтень заняття з сфери життєдіяльності «Природа» я намагаюсь проводити на свіжому повітрі.

На заняттях, прогулянках, під час проведення свят і розваг намагаюсь в доступній формі показати дітям, до чого призводить забруднення навколишнього середовища, вирубка лісів. Знайомлю вихованців з «Червоною книгою».Розповідаю про те, яких заходів вживають для збереження природи.

Безпосередньо спілкуючись з природою, дітям необхідно дати змогу почути, як дихає тепла земля, шелестять трави, шепоче листя, гудуть бджоли, дзюрчить струмочок, як із сходом сонечка прокидається все живе.

Чим більше подібних емоційних вражень матиме дитина, тим багатшою стане її душа, щедрішим-серце, міцнішим здоров’я

і психіка. Дитячі позитивні враження не зникають, а назавжди лишаються тією опорою, основою, силою, до якої звертається людина у важкі хвилини свого життя.



17
Література

  1. Глухова Н. Базова програма «Я у Світі»: формування природничої компетентності дошкільника // Вихователь методист дошкільного закладу. – 2009 – №7.- с. 4-8

  2. Екологія: основи теорії і практики: Навчальний посібник / За ред.. А. Ф.Потін, В. Г.Медвідь та ін. – Львів: Новий світ – 2000 Магнолія Плюс, 2003. - 269с.

  3. Кот. Н. Куточок природи у дошкільному закладі // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010 - №9. - с. 46-51

  4. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / О. Л.Кононенко, З. П.Плохій, А. М.Гончаренко. – К.: Світич, 2009. – 208 с.

  5. Ніколаєнко В. М. Екологічне виховання в ДНЗ. – Х.: Вид. група «Основа», 2010 – 207 с.

  6. Плохій З. Екологічне світобачення дошкільнят // Дитячий садок. – Липень. – 2009 - №27 (507). – с. 15-18

  7. Плохій З. Еколого-розвивальне середовище дошкільного навчального закладу (інноваційні підходи) // Дошкільне виховання. – 2010 – №7. – с. 6-10

  8. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника: навч. метод. посіб. до Базової програми. розв. дитини дошк. віку «Я у Світі» / З. П. Плохій. – К.: Світич, 2010. – 144 с.

  9. Формування екологічної компетенції школярів: наук. метод. посібник / Н. Л. Пустовіт, О. Л. Пруцакова, Л. Д. Руденко, О. О. Колонкова. – К.: Педагогічна думка, 2008. – 64 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка