Пригоди Енея, який, за вказівкою богів, засновує нову могутню Римську державу



Скачати 149.97 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір149.97 Kb.

Зміст


Зміст 1


Міф про Енея

Міф про Енея вже в середині III ст. отримав у Римі офіційне визнання. Рим вважався оновленою Троєю. Знатні роди намагалися пов'язати свої генеалогії з Енеєм та його супутниками. Видатний учений І ст. Варрон навіть написав трактат «Про троянські сімейства». Наприклад, рід Юліїв пов'язував себе із сином Енея Асканієм; стверджувалося, що друге ім'я Асканія, Іл, потім було перероблене на Іул. Юлії називалися нащадками Венери (тобто Афродіти, матері Енея), і Юлій Цезар нерідко підкреслював своє божественне походження. Розробляючи сказання про Енея, Вергілій створював не тільки поему про початок римської історії, але й про предків Августа.

Центральним героєм мав бути втікач, котрий полишив свою батьківщину. Легенда про троянське походження Рима набувала соціально-політичної гостроти. Ще Юлій Цезар мріяв відновити Трою і зробити її столицею. «Енеїда стверджувала владу нової столиці — Рима. Вергілій у своїй поемі утверджував панування нової держави і нової культури.



Вергілій "Енеїда". Аналіз

1. Тема — пригоди Енея, який, за вказівкою богів, засновує нову могутню Римську державу. Це твір не тільки про заснування Рима, але й також про його історичну місію, призначену долею і богами.

2. Ідея – уславлення Римської держави і Августа; утвердження влади Риму над світом

3. Історична основа – зміцнення Римської держави, діяння Юлія Цезаря, Октавіана Августа

4. Міфологічна основа - міфи про Енея

5. Жанр – історико-героїчна поема (політична тенденція — прагнення показати історичну зумовленість нового ладу й уславити його).

6. Композиція – «Енеїда» складається з 12 книг. Вона чітко поділяється на дві частини, кожна з яких складається з шести книг: книги І—VI —розповідь про мандри Енея (схожі на мандри Гомерового Одіссея); книги VII—XII — опис боїв у Італії, це наче римська «Іліада».

7. Короткий сюжет Як і в Гомеровій «Іліаді», тему «Енеїді» визначено вже в перших рядках твору: Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських,

Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Горя він досить зазнав суходолами й морем блукавши,

З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,

Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,

Лацію давши, пенатів, а з ними — і плем'я латинське,

І Альбалонгу стару, і мури високого Рима.

У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не любила троянців (бо все ще пам'ятала принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати численних пригод та небезпек.

Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона. Еней розповів цариці про загибель Трої (кн. II) та про свої мандри (кн. III). Дідона палко закохалася в Енея.. Еней також полюбив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську державу. Невтішна, покинута коханим Дідона наклала на себе руки (кн. IV). На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого батька Анхіса поминальними іграми (кн. V). Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою чарівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька. Тінь Анхіса віщує Енеєві славну долю його нащадків (кн. VI). У Лації цар латин гостинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію. Але в неї вже є жених — цар Турн, головний герой рутулів, який іде на Енея війною (кн. VII). Еней вирушає за підтримкою до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує дарунок Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зображено майбутню історію Риму (кн. VIII). Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців (кн. IX). І хоча Еней, повернувшись, відбиває рутулів, Турн убиває його друга Палланта, сина Евандра (кн. X). Настає тимчасове перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли (кн. XI). І, нарешті, відбувається двобій між двома вождями, якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна (кн. XII).

8. "Енеїда", як і поеми Гомера, написані у двох планах: божественному й людському. Але якщо у Гомера люди не завжди погоджуються з волею богів, то у Вергілія це взагалі неможливо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників, які обов'язково мають виконуватися.



9. Образ Енея - син Анхіза та Венери; бо його син Іул стає родоначальником роду Юліїв, до якого належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Це доводить божественне походження римських імператорів і ще раз підкреслює правомочність Октавіана носити ім'я Августа.

Міфологічний герой втілює основні ідеали і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність своєму обов'язку, сімейні чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої дружби, уміння цінувати союзників.



10. У поемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є не стільки справою рук людських, скільки виконанням долі, божественного призначення Риму бути об'єднуючим началом навколишніх земель.
Енеїда Сюжет

Книга перша

Великий флот на чолі з Енеєм прямує до берегів Італії. Богиня Юнона переслідує Енея, насилає на його кораблі бурю. Стався страшний шторм, що покрутив і порозбивав деякі кораблі, але тут Нептун запримітив, що море хвилюється, й вирішив з'ясувати, що трапилось. Піднявши голову над водою, він побачив, що накоїла хитра й підступна Юнона.

Від Енеєвого флоту лишилося лише сім кораблів. Вони зупинилися біля Лівійської країни, і Еней вийшов на скелю подивитися навкруги. Вгледів він оленів і вбив семеро з них, і розпочався бенкет. Богиня Венера, мати Енея, збентежена тими подіями, що сталися з її сином, зі сльозами звертається до Юпітера, прохаючи допомогти троянцям. Юпітер посилає «сина Майї», вісника богів Меркурія, щоб він відкрив для троянців карфагенські землі, де б їх гостинно зустріла Дідона. Венера з'являється синові й розповідає про славнемісто Карфаген і його царицю Дідону.

Прибувши до Карфагена, Еней оглянув місто і храм, який Дідона збудувала на честь богині Юнони. У храмі відбулися перша зустріч і знайомство Енея з Дідоною. Вона гостинно прийняла троянців. Венера, задумавши прикохати Дідону до Енея, підмовляє свого сина Купідона прийняти вигляд Асканія, щоб пустити в Дідону свою стрілу. Урочисто вітаючи Дідону, перевдягнений Купідон робить свою справу, а веселий бенкет продовжується промовами на честь Енея.



Книга друга

Еней починає розповідь про зруйнування Трої. Розказує, як троянці вводять до міста згубний «дарунок діви Мінерви» — спорудженого греками великого дерев'яного коня. Жрець Лаокоон почав застерігати троянців, за що він та двоє його синів були задушені зміями; коня вводять у місто. Заховані в ньому греки вночі виходять з черева дерев'яного коня і, вбивши охорону, відчиняють міські брами, впускаючи військо, оволодівають містом. Уві сні Енеєві з'являється тінь Гектора:

брудна борода обгоріла,

Злиплось волосся в крові, і ранами весь він укритий.

Він попереджає Енея, що вороги вже заволоділи Троєю, і радить Енею з військом тікати та збудувати нові «мури, проїхавши море». Еней закликає товаришів іти в останній бій. Товарищі Енея падають серед палаючого міста за полонену греками Кассандру, дочку Пріама, яку за коси витягли з святого храму Мінерви. Прямуючи до Пріамового палацу, Еней бачить, що там теж іде жорстока бійка; Пірр

тремтячого старця під вівтар Тягне, й ковзається той у калюжах синівської крові. Руку він ліву в волосся вмотавши, свій меч витягає Правою, в бік устромляє Пріамові по рукоятку.

Побачивши це і згадавши про свого старого батька, Еней у гніві хотів убити Тіндарееву дочку, що сиділа на порозі храму Вести, та раптом ба¬чить свою матір. Венера умовляє сина тікати з Трої. Еней забирає сина Анхіса та дружину Креусу, виносить з палаючої Трої свого старого батька.



Книга третя

Еней продовжує свою розповідь, що побачив він,



коли Іліон гордовитий

Впав, коли димом курилась повалена Троя Нептунська,

залишив рідне місто і пустився на море. Мандруючи, він пристає до берегів Фракії, висаджується там і, збудувавши мури, засновує місто Енеаду. Пливучи далі, Еней зупиняється на острові Делосі, але оракул спонукає його пливти далі на острів Кріт, а потім до Італії.



Як кораблі опинились в одкритому морі й землі вже Більше ніде не видно було, тільки небо і море, Над головою моєю похмурі з'явилися хмари. Бурю і темінь несли вони, й хвилі у пітьми заграли.

Буря заносить троянців на Строфадські острови, де вони зустрічаються з гарпіями й учиняють з ними бій.

Жрець Іелен віщує Енею та його супутникам події подальшого плавання, обдаровує їх.

Книга четверта

Дідона в сльозах признається своїй сестрі Анні у коханні до Енея; та ж, підгримуючи сестру, подає їй надію на одруження з ним.

От із собою Енея вона скрізь по городу водить, Місто усе і сідонські багатства показує, хоче Щось пояснити, та рве на півслові. А день звечоріє — Знову ті самі бенкети справляє і слухати прагне Знову, безумна, про горе троянське; слова його пильно З уст випиває.

Побачивши це, Юнона зраділа і вирішила, що це може відвернути Енея від Італії; для цього вона домовляється з Венерою щодо одруження Енея з Дідоною. Було вчинено полювання, потім сталася буря, від якої Еней і Дідона сховались у печері, де і відбувся їх «шлюб»,— все трапилось саме так, як спланували богині.



Зараз пішла по лівійських містах поголоска... ...Ширила скрізь, що приїхав Еней із троянського роду І одружитися з ним побажала прекрасна Дідона. Хоч із кохання вмліває сердешний, та божим наказам Все ж підкоряючись, він поспішає до флоту.

Дідона робить останню невдалу спробу затримати Енея. Відчуваючи свою безсилість, вона благає смерті і, вже передчуваючи її, готується померти. Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що їх флот відпливає, Дідона проклинає Енея і в розпачі вмирає.



Книга п'ята

Починається буря, яка приганяє флот Енея до Сіцілії. Юнона, пославши до троянського флоту з неба Іриду, побачила, як коло покинутих чоловіками кораблів плачуть жінки по смерті Анхіса;



Міста всі просять, набридло вже біди морські їм терпіти.

Переодягнувшись однією з троянських жінок, Юнона підбурює їх підпалити флот троянців, гадаючи, що це зупинить Енея на його шляху. Евмел доносить Енею звістку про те, що його флот горить. Той, підвівши руки, просить Юпітера допомогти. У відповідь починається дощ.

Судна від лиха врятовано, тільки чотири пропало.

Намовлений Навтом, Еней, розмірковуючи, бачить образ батька Анхіса, що теж радить йому їхати звідси. Він просить Енея зустрітися з ним у Підземному царстві.

Еней засновує місто Сегесту і відпливає. Під опікуванням Нептуна він благополучно пливе до Італії.

Книга шоста

Прибувши до Італії, Еней висаджується біля міста Кум. Він іде до жриці Сівілли, яка в храмі Аполлона віщує його долю:



Нарешті, по довгих пригодах,

Що на морях їх зазнали,— й на суші чекають ще важчі,— Ввійдуть дарданці у царство лавінське, ти цим не турбуйся. Та вони скажуть: «Бодай би не входили». Бачу я війни, Війни жахливі, і Тібр я он бачу, що сповниться кров'ю. Буде ж бо там Сімоент, буде Ксант, буде табір дорійський, І народився вже в Лації другий Ахілл від богині... ...путь перша рятунку, Що й не гадав ти про неї, відкриється з грецького міста.

Еней просить Сівіллу про побачення в підземному царстві з тінню свого батька Анхіса. Сівілла показує йому дорогу туди; але спочатку треба поховати тіло, що є непохованим. Еней, повернувшись, побачив, що на сухому березі дійсно лежить тіло Мізена. Він ховає його, аж тоді здобуває «золоте гілля», як йому наказала Сівілла. По принесенні жертви Прозерпіні Еней із Сівіллою спускаються в підземне царство. Там вони бачать тіні померлих біля ріки Ахеронту:



Вир тут бездонний болотом клекоче й кипить каламуттю, Ірязь усю звідси, й пісок, і намул у Коцит викидає. Вод і річок цих незмінно Харон стереже, перевізник.

Зустрічаються вони і з Цербером, і з іншими чудовиськами, що мешкають у царстві Плутона і Прозерпіни. Зустрічають головного суддю царства мертвих Міноса, і багато тіней, кожна з них карається за свій гріх. Нарешті доходять вони ідо Елісії, країни вічного блаженства, де Еней зустрічає свого батька Анхіса. Той викладає синові своє вчення про очищення і переселення душ і показує йому історію заснування Рима та всіх нащадків — славетних римлян, починаючи з Ромула, засновника Рима, і кінчаючи Марцеллом, племінником і зятем Августа. Попереджає він сина і про майбутні перешкоди, про війни і бійки, але обіцяє перемогу й славу. Так там повчає Анхіс свого сина, а з ним і Сівіллу І через браму з слонової кості на світ випускає. Той повертає до суден і друзів своїх там знаходить.



Книга сьома

Вдало обминувши підступні береги Цірцеї, кораблі Енея досягають гирла ріки Тібру. Еней пливе по ній до лаврентійського царя Латина і виряджає до нього послів:



Тільки-но першим промінням поглянув на землю світанок,

Всі розійшлися вони, щоб розвідать про місто, і людність,

І береги та кордони.

Оглянувши місцевість, посли дійшли до храму: Ось у такому-то храмі богів цар Латин, на престолі Батьківськім сівши, тевкрів до себе у храм закликає.

Вони запропонували мир від імені Енея і попросили дозволу побудувати нове місто в його країні. Латин прихильно приймає послів і, слухаючись наказу богів, погоджується зробити Енея своїм зятем. Дізнавшись про це, Юнона, бажаючи розладнати цю згоду, викликає ерінію Аллекто, яка підбурює проти Енея спершу Амату, матір Лавінії, підкинувши їй синю змію під серце, а потім і рутульського царя Турна прямо у нього на весіллі в царському палаці. Задоволена, Аллекто повертається до Юнони і докладає про зроблене. На влаштованому троянцями полюванні виникає суперечка, Амата і Турн викликають латинян на війну з троянцями. Численні племена з усіх частин Італії поспішають з'єднатись і виступити проти троянських військ.

Книга восьма

Турн, вивісивши воєнні прапори, піднімає на війну весь Лацій, що спішно приймає присягу, і посилає до Діомеда в Аргіріпу Венула, щоб просити допомоги. До зажуреного Енея уві сні приходить бог ріки Тібру Тіберін, що розказує йому про місто Альбу, яке збудує Асканій, і спонукає Енея взяти аркадського царя Евандра, що заснував на Палатинському пагорбі місто Паллантей, союзником у війні. Прокинувшись, Еней приніс у жертву біле порося, як велів йому Тіберін, та відрядив до Евандра два судна із флоту. Евандр, що тоді царював ще в убогій державі, дружньо приймає Енея і обіцяє йому допомогу. Він гостинно запрошує Енея і його супутників взяти участь у святкуванні на честь Геркулеса, знайомить його з околицями.

Венера просить свого чоловіка Вулкана викувати зброю для її сина; той погоджується:

У величезній печері залізо кували Циклопи: Бронт, і Стероп, і голий Піракмон.

Прокинувшись наступного ранку, Евандр поспішає до Енея, щоб запропонувати йому очолити етрусків, які щойно прогнали свого царя Мезенція, і дає йому чотириста вершників під проводом свого сина Палланта. Еней погоджується. Подавши синові знак, Венера показує, як кується для нього зброя на небі.



Книга дев'ята

Поки Еней перебував у Евандра, Юнона підсилає до Турна Іріду, яка підбурює його напасти на табір Енея, очолюваний юним Асканієм, і намагається спалити троянські кораблі, але це їй не вдається, бо кораблі було збудовано зі стовбурів сосен, що росли у священнім гаю, де приносять жертви,— Юпітер, на прохання Кібели, обертає їх у морських німф: ...Скільки там суден,

Міддю покритих, стояло при березі, стільки дівочих Постатей вийшло з води і виплило в море спокійне.

Але Турн не заспокоївся, а ще більш розлютився. Він облягає нову Трою. Троянське військо мужньо стояло на мурах під приводом Мнестея

і Сереста

Кажуть, що в битві тоді уперше Асканій стрілою Бистрою кинув, бо досі лише полохливі звірята Звик непокоїть, поцілив Нумана, що Ремулом звався Й міццю руки був уславлений всюди,— того, що недавно Турна молодшу сестру взяв за жінку,— й простер неживого.

Побачивши це, Аполлон спустився на землю, похвалив Асканія за подвиг, але наказав у війну більше не мішатися. Пандар з Бітієм, що стояли на варті біля міської брами, відчиняють її і, заманивши ворогів, багатьох із них убивають. Турн поспішає на допомогу і відганяє троянців, але згодом під їх натиском відступає до Тібру, перепливає його і повертається до своїх.



Книга десята

На всемогутнім Олімпі відкрились тим часом покої, Й батько богів і людей туди раду скликає до дому.

На раді Юпітер марно намагається помирити Юнону з Венерою і тому вирішує так:

«Доля у кого сьогодні яка і які сподівання;

І чи то буде рутул чи троянець — однакове буде».

На цьому нарада закінчилась.

В цей час рутули вже вчиняють наступ на брами. Еней, ввійшовши від Евандра до етруського табору, бере у союзники етруського воєначальника Тархона, і, взявши Палланта, повертається на тридцяти кораблях з численними військами союзників. Прибувши до берега, Енеїв флот зустрів жорстокий опір, вчинений Турном. Зав'язався страшний бій. Асканій робить вилазку і з'єднується з військами свого батька.

Боги на Олімпі, не втручаючись, спостерігають за цією кривавою бійкою. Кінець кінцем Еней убиває Мезенція, та й для його сина Лавса «парки прядуть уже нитку останню». Перемога залишається за троянцями.

Книга одинадцята

Еней, поховавши загиблих друзів, споруджує трофей в пам'ять перемоги над Мезенцієм.

Й передусім у скорботне Евандрове місто пошлімо Тіло Палланта того, що доблесті повного нині Чорна забрала година й в могилі сумній оселила.

Побачивши бездушне тіло Палланта, Еней не міг стримати сліз, бо ТОЙ нагадав йому, що і у нього є син. Палланта пишно провели в останню путь.

Тим часом приходять посли від Латина «з маслиновим віттям». Вони благають Енея дати їм час, щоб сховати загиблих на полі бою. А добрий на цей дозвіл Згодився радо, бо просять про речі важливі... Та вже до Евандра дійшла звістка про загибель сина. Обидві сторони розпалили багаття і ховали убитих впродовж дванадцяти днів, за які жодна зі сторін не порушила миру.

Але настає ніч, і обидві сторони укріпляють свої табори.



Книга дванадцята

Побачивши, що кривавий бій зламав бойовий дух латинян, Турн ще більше розлютився і зважився на двобій з Енеєм, незважаючи на умовляння Латина і сльози Амати. Еней погодився на цей двобій. Турн наказав привести собі найкращого коня, одяг на себе найкращу старовинну зброю; Та одночасно і грізний Еней, у Венереній зброї. Запал до бою в собі нагнітає й роз'ятрює гнів свій, Радий, що може таким договором війну закінчити.

Умови бою з обох боків підтверджуються клятвами.

Тим часом Юнона підмовляє Турнову сестру Ютурну, щоб та розпалила бойовий дух у рутулів, і вони почали замість двобою загальну битву. Починається метушня, в якій у самого Енея поранено руку.



Випадок простий, чи бог який, може. Непам'ять закрила Славу велику тієї пригоди, й ніхто не хвалився Потім, що він заподіяв Енеєві рану.

Побачивши, що Енея поранено, Турн зрадів і пішов у наступ на троянців. Енеєву рану Венера зціляє, промивши її лікарським зіллям. Сили повертаються до Енея, і він знову йде у бій, де довго шукає зустрічі з Турном.

Цариця Амата, побачивши, що ворог вже займає мури, а Турна ніде немає, вирішила, що його вже вбито, і кінчає життя самогубством. Побачивши це, Латин і сам вже шаленіє, шкодуючи, що не зробив Енея своїм зятем добровільно.

Еней нарешті знаходить Турна та виходить з ним на двобій. Юпітер наказує Юноні не втручатися у події, бо ж Енею судилося бути царем, це його доля, і вже ніхто йому не завадить. Тому Ютурна, не відчуваючи наказів Юнони, відступає від брата, і Еней після тривалого бою убиває свого головного ворога.



Вергілій "Енеїда" та Гомер "Іліада", "Одіссея". Спільні та відмінні риси

Вергілій

Гомер

"Енеїда" поділяється на 2 частини:

1 частина - про 7-літню подорож Енея після

загибелі Трої в пошуках нової

батьківщини;

В «Одіссеї» про

10-літні морські блукання Одіссея

його повернення на Ітаку;



Подорожі Енея

— подорожі Одіссея

II частина - про бої в Італії з царем Латином;

Еней схожий мужністю на Ахілла, йому немає рівних серед троянців;

поєдинок Енея і Турна – царя рутулів;


в «Іліаді» зображена Троянська війна;

Ахілл - втілення воїнської доблесті


битва Ахілла та Гектора;

Битви Енея

— битви Ахілла

Лавінія - причина війни троянців та

італійських племен;



Єлена - причина початку

Троянської війни;



гостювання Енея в Дідони, яка не хотіла його відпускати;

перебування Одіссея в німфі Каліпсо;

відвідини Енеєм підземного царства;

"сходження" Одіссея в країну мертвих;

Використання міфологічних сюжетів, образів, вплив богів на долю героїв

буря на морі; участь олімпійських богів у подіях; гіперболізована сила героїв

ВІДМІННІ РИСИ

Еней – ідеал героя-римлянина

Енєю притаманні внутрішні протиріччя між особистими почуттями та покірністю волі богів;



В образі Ахілла на першому плані риси героїчної особистості – мужність, воїнська звитяга

Утвердження ідеї Римської державності

Засудження війни, уславлення миру

На щиті Енея художньо зображено майбутні подвиги нащадків Енея й величне майбутнє римської держави

На щиті давньогрецького героя Ахілла, як відомо, були зображені картини життя давніх еллінів, їх уявлення про світобудову.

Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників, які обов'язково мають виконуватися.

у Гомера люди не завжди погоджуються з волею богів

Енея «веде» фатум, доля, і всі більш-менш

значні його вчинки зумовлені велінням богів.






Еней — ідеал героя-римлянина




Використання фактів і легенд римської історії




Поєднання міфу і сучасності (політична поема)




патетика високих почуттів, дійові особи найчастіше виступають у стані емоційного збудження.

оповідь неспішна, спокійна, з відступами та детальними описами; емоційний, ліричний тон.

риторичність - наявність промов, риторичних звертань, вигуків, запитань, афоризмів.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка