Презентація Слова та Тиші



Скачати 104.65 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір104.65 Kb.

Презентація Слова та Тиші
Сабін Ларіве
Ви просили мене представити Видавництво Слово і Тиша, і я щиро дякую вам за це запрошення.
У цей Великодній час, який триває до Трійці, ми є свідками надії, яка одухотворяє світ. Незалежно від того чи йдеться про країни позбавленні християнства політичною волею, чи про секуляризацію, яка зачіпає наші країни Заходу, відчуваються ознаки оновлення, і харизм Івана-Павла ІІ відіграв не останню роль у світі. У цій масі осередків народилось видавництво Слово і Тиша майже десять років тому, бажаючи приносити християнському народу засоби освіти та молитви.
Ви, мабуть, знаєте що, пейзаж франкомовної книги суттєво змінився за останні п’ятдесят років. Пропозиція книжок примножилась, зокрема з модернізацією лінії виробництва книги, релігійна література теж не уникнула цього розвитку. Більше того, Церковний собор спричинив, так би мовити, людську, духовну та культурну революцію, яку треба було осмислити, вивчити, впровадити. Релігійне видавництво, як і весь релігійний світ, зазнало потрясінь та кризи особистості.
У контексті крайньої секуляризації великі світські видавництва публікують тексти релігійного характеру, скорочуючи цю дійсність до рівня споживання, і подальшого товарообороту. Традиційні релігійні видавництва, зі свого боку, зазнають структурної і видавничої кризи. Структурну – через брак еволюції, а видавничу тому, що їм не вдається визначити свої ринки та справжні очікування читачів.
Видавництво Слово і Тиша, яке святкуватиме 10 років у 1997, зробило свій вибір на користь наповнення та структуризації духовного життя, яке розгортається у контексті секуляризації. Теологія насправді не є збурюванням ідей серед інших, а духовним досвідом, який набуває структури через розум.
Не забуваємо, що те що надихає християнського видавця – це те, що надихає просто християнина, християнина, який хоче жити у повноті Євангеліє Ісуса Христа. Це пошук справжнього, довготривалого щастя: «вічне життя, щоб тебе пізнати, єдиного істинного Бога, а Ісус Христос є твоїм посланцем» - стверджує Ісус у своїй молитві переданій святим Іваном. Це істинне пізнання виражається через усі сторони нашого життя, але його можна розвинути згідно трьох вимог:

  1. повернутися до Христа, щоб отримати відповідь на те, що є добро, і що є зло;

  2. увійти в істину і там залишитись;

  3. усвідомити надію, яка є у нас.

Щоб слідувати заклику Христа: «ідіть, і зробіть учнями усі народи»,- треба спочатку знати чиїми учнями ми є. Проте ми втратили знаки, які навіть якщо й не викликають негайного навернення, запрошують до роздумів. Дзвони, що закликають до молитви до Богородиці, хрест на стіні лікарні, монахиня, яка приходить із благодійністю – ця постійна присутність довго була у нас нагодою для шукачів істини запитати себе про глибокий зміст цих релігійних символів. Коли вони зникають, стає менше оказій поставити людям запитання про справжній сенс життя. Це не ностальгія, а констатація факту, який змушує нас іти іншими шляхами, щоб підтримати ці роздуми і дати елементи відповідей, які усна передача більше не в змозі дати систематично.


Видавництво Слово і Тиша було створене мирянами і церковними діячами, щоб пропонувати твори, які живлять віру, єднаючи освіту і духовне життя. Рік по тому ця фондація видала енциклопедію «Віра і розум». У вступі до коментарю, який ми опублікували, Монсеньйор Білле(Mgr Billé), колишній президент Єпископської Ради єпископів Франції, сказав, що цей текст дозволяє християнам виявити «як їхня віра розкриває їх розум «для безкінечного океану істини»1. Ця інтуїція, яка віддавна є вченням Церкви, була сформульована, вона повинна стати спільною участю усіх християн. Слово і Тиша було її видавничим виявом.
Як ми уже казали раніше, щоб усвідомити надію, яка є у нас, нам потрібні засоби, слова, щоб виразити і поглибити нашу віру в усій її істині і повноті. Завдання Слова і Тиші – підтримати цей органічний зв'язок між духовним життям і теологією. Саме у такій перспективі складався каталог видавництва. Можемо взяти за образ стіл книгарні, який опирається на чотири ніжки. Ці чотири ніжки представляють чотири напрямки нашої продукції. Перший напрям – це розповсюдження серед великої кількості читачів текстів великих авторів, чи то франкомовних, чи іноземних. Іноземні автори становлять часто великі інвестиції для видавництв, оскільки до звичайної вартості книги додаються витрати на купівлю прав за кордоном і на переклад…для тиражу, який не є бестселером. Це становить частину роботи видавництва : знайти авторів, які будуть прийняті постійними читачами видавництва. Вже з перших років ми друкували іноземних авторів, яких на нашу думку об’єднувала турбота про виховання та підтримку духовного життя. Серед них, один, славнозвісність якого винятково зросла, оскільки йдеться про Жозефа Ратцінгера (Joseph Ratzinger). На сьогоднішній день Слово і Тиша опублікувало сім перекладів його творів, написаних німецькою, і ми готуємо нові щороку.
До цього престижного імені можна додати кардинала Шонборна(Schönborn), архієпископа Відня, Енцо Біанкі (Enzo Bianchi), засновник монастиря Сант'Еджідіо, отець Раньєро Канталамеса (Raniero Cantalamessa), отець Бруно Форте (Bruno Forte)… Існує також відновлення текстів християнської спадщини через перевидання, як от перевидання творів Ганса Урса фон Бальтазара (Hans Urs von Balthasar).
Ми публікуємо також відомих франкомовних авторів.

Кардинал Жан-Марі Люстіжер (Jean-Marie Lustiger) опублікував свій найважливіший твір, «Обіцянка», який є інтерпретацією святого Євангелія від Матвія. Це була нагода встановити зв'язок між Старим і Новим Заповітом, Христом і Законом, нагадуючи, що новизна Євангелія – це відкриття Обіцянки язичникам. Йдеться про дуже особистий текст, у тому що він висвітлює відносини юдаїзму і християнства, що свідчать перед націями єдиного Заповіту. Завдяки тісній співпраці з пресою, ми змогли отримати досьє в Nouvel Observateur, щоденному світському журналі, який виходить тиражем 500тис. екземплярів. Твір був відзначений. Інше досьє вийшло тиждень потому в журналі-конкуренті L’Express, цього разу без прямої співпраці. Книга піднялася у рейтингах найкращих продаж, а саме в журналі L’Express, отже вона мала попит у супермаркетах і газетних кіосках, і 30 тис. екземплярів були продані за місяць, що відповідає бестселерам загальної літератури.


Ми публікуємо також таких різноманітних авторів як Пупар (Poupard) чи Жан Ваньє (Jean Vanier), засновник Ковчега, структури, яка приймає неповносправних дорослих і підтримує їх у щоденному житті: життя у спільноті, робота, емоційне виховання. Також ми видали три роки тому твір про Монсеньйора Докура (Mgr Daucourt), пройдений ним незвичайний шлях від Екуменічної ради у Римі до єпархії у Нантері, у Паризькому регіоні, дав підставу промові єпископа, широко висвітленій у пресі. Оскільки «справа» єпископа виголошувати Слово, то ми, зі свого боку, хочемо розповсюдити його, наскільки ми можемо за межами його собору. Інший приклад проповіді у Великий піст, які проводяться щороку в Соборі Паризької Богоматері. Ці проповіді мають довгу історію, вони були розпочаті у 1835 році з ініціативи Фредеріка Озанама (Frédéric Ozanam). Той, що став засновником общин Сен-Вінсент з Поля, які призначені підтримувати найслабших у суспільстві, подав ідею архієпископу Парижу Монсеньйору Келену (Mgr Quelen) запросити отця Лакордера (Lacordaire), домініканця, проповідувати на престолі Собору Паризької Богоматері. Його виступи мали великий розголос і сприяли продовженню цієї ініціативи впродовж століть. Протягом років, проповіді у Великий піст у Соборі Паризької Богоматері були місцем зустрічей християн, які бажали знайти душевний спокій у піст, а також тих, хто шукає Бога, спраглих пізнати послання Церкви людям. У 2005 році кардинал Люстіжер (Lustiger) вирішив запросити у Собор Паризької Богоматері відомих особистостей медицини, гуманітарних наук, літератури, філософії та теології, які висловлювалися у взаємній повазі про людське буття з точки зору своїх переконань, християнських чи ні, та про свій пошук істини. Монсеньйор Вентруа (Mgr Vingt-Trois) продовжив цей діалог, який транслювався національною радіостанцією France Culture. Слово і Тиша стало видавничим посередником, який дозволив таким чином розповсюджувати цей обмін, вийшовши за часові межі великого посту. Цей діалог між вірою і сучасною думкою займає важливе місце у таких авторів як Гі Кок (Guy Coq), Емануель Муньє (Emmanuel Mounier), П’єр Емануель (Pierre Emmanuel). Це також мета нашої присутності на Книжковому салоні у Парижі. Кожного року цей салон збирає велику кількість видавців надзвичайно різноманітних (загальна література, регіональна, державні установи, які виставляють останні брошури про глобальне потепління чи орієнтацію молоді, спеціалізована література про Китай, Формулу 1, дзен…), одним словом там можна знайти усе… але дуже мало конфесійних релігійних видавництв і, незважаючи на витрати, які зумовлює ця маніфестація, це важливе місце в світлі християнської присутності у світі.
Повертаючись до образу стола, друга ніжка, на яку опирається наша продукція – це формування духовного життя. Святий Павло не заперечував би нам : у будь-якому віці нам потрібна адаптована їжа, від молока немовляти до твердої їжі. Треба постійно шукати авторів, які мають міцно вкорінене духовне життя і мову, яка може зворушити сучасних віруючих. У цій перспективі маємо перевидання авторів двадцятого століття: Шарль Журне (Charles Journet) і Марі-Жозеф Ле Гію (Marie-Joseph Le Guillou), теологи, професори теології, радники у Консиліумі у Ватикані, які також дали умиротворіння багатьом мирянам; Ганс Урс фон Бальтазар(Hans Urs von Balthasar,), Анрі Кафарель (Henri Caffare), засновник Общин Богородиці, призначених підтримувати духовне і подружнє життя християнських пар, а також засновник заочного курсу молитви; Дом Августин Гілеран (Dom Augustin Guillerand), монах картезіанського ордену. Відзначимо крім того незаперечний інтерес християн до духовності картезіанського ордену. Приваблює не тільки життя монахів картезіанського ордену – ці пустельники, які живуть усамітнено Soli Deo (єдині для Бога і для Бога єдиного) - але і їх духовність, проникнута Святим Письмом і життям з Богом, спокушає читачів, які знаходять у їх простих словах повноту змісту. Поруч із цими «давніми», якщо так можна сказати, ми друкуємо також більш сучасних авторів: Енцо Біанкі (Enzo Bianchi), засновник монастирської екуменічної общини в Італії, Андреа Рікарді (Andrea Riccard), засновник общини Сант'Еджідіо Андре Луф, що був настоятелем абатства Мон де Кат, Анселм Грюн (Anselm Grün), Жозеф-Марі Верлінд (Joseph-Marie Verlinde), засновник чину Святого Йосипа, покликання якої навчати lectio divina… Слово і Тиша піклується про те щоб в одному просторі існували різні духовні чини (цистерціанський, кармелітський, картезіанський, домініканський єзуїтський…), кожен з яких має свій харизм. І звичайно ці спільні зусилля повинні допомогти християнам читати Святе Письмо.
Третій основний напрям у нашій роботі – це освіта і діалог з іншими релігіями. Єпископи знають, що дуже важко готувати молодь до викладання та науково-дослідної роботи з теології. Покликання священика стало рідкістю, і потреба у нових священиках є повсюди. А отже треба сильну волю, щоб семінарист або священик скоротив свою пасторську діяльність для того, щоб присвятити себе науці. Питання не менш важливе для мирян, які хочуть віддати свій час церкві: чи треба відправляти їх відразу читати катихизм і готувати молоді подружжя, чи необхідно обов’язково вимагати один або два роки підготовки перед тим, як доручати їм місію? Але ми всі знаємо наскільки ці освітяни необхідні. Паризька єпархія зробила свій вибір багато років тому. Кардинал Люстіжер (Lustiger) заснував у 1984 році Кафедральну Школу, яку очолив Монсеньйор П’єр д'Орнелла (Mgr Pierre d’Ornellas), зараз помічник єпископа Парижу. Ця школа розвинулась, вона приймає біля 3тис. студентів, мирян, релігійних, священиків, із неї виник факультет Богородиці, новий факультет теології у Парижі. Він готує уповноважених посланців єпископів, а також молодих викладачів. Ці останні заохочуються не лише викладати, а й писати, що необхідно для утвердження їх досліджень, робити їх доступними для широкої публіки. Видавництво Слово і Тиша є партнером у цій справі. Ці лекції дали привід до видання Зошитів Соборної Школи, які вписались у серію з п’яти щорічних зошитів, опублікованих директором колекції, який є одночасно директором Школи. Студіум , який готує безпосередньо майбутніх священиків, також має свою колекцію і видає щороку лекції на певну тему, з якими виступали запрошені лектори. Таким чином існує властивий зв'язок між церковною освітою і видавничою продукцією.
Що стосується інших релігій, з огляду на динамічні відносини Католицької Церкви з юдеями, ми публікуємо Клода Віже (Claude Vigée), який виступав цього року у Соборі Паризької Богоматері під час Великого посту, чи Колет Кеслер (Colette Kessler), нагороджену у 2004р. премією Віруючих письменників за «Блискавку зустрічі». Ці два єврейські автори відкривають нашим читачам краще розуміння зв’язків, які єднають нас із нашими старшими братами по вірі. Ми готуємо також публікацію зустрічей між євреями і християнами, які відбуваються що два роки під егідою Юдейського Європейського Конгресу у Єпископського Комітету Юдейсько-Християнських відносин. Ми вже частково згадували духовний екуменізм, через твори Енцо Біанкі (Enzo Bianchi) чи Жирара Докура (Gérard Daucourt). Ми щойно видали коментар Письма Владіміра Зєлєнского, православного священика, який викладає у католицькому університеті м. Бреша. І ви безумовно знаєте, що ми опублікували бесіди Антуана Аржаковського і кардинала Гузара, а також роботу п.Аржаковського про Сергія Булгакова. Ми вже давно уважні до зв’язків з православною церквою, і як я щойно згадував, ми публікуємо з самих початків Слова і Тиші отця Марі Жозефа Ле Гію (Marie Joseph Le Guillou). Цей домініканець, засновник Істини та Інституту екуменічних студій в Парижі, дуже багато працював над тим, що єднає схід і захід, відомі дві легені. Ми також перевидали у травні його твір про Дух грецького та російського православ’я.
Ми підійшли до четвертої ніжки, щоб наш стіл був цілком стійкий. Йдеться про присутність Церкви у світі через свідчення та сучасні питання. ПавлоVI казав: люди не слухають учителів, або вони слухають вчителів тому, що вони є свідками. Нам належить, як релігійному видавництву, пролити світло на життя свідків, які показують шлях християнам і супроводжують їх у довгій дорозі до святості. Деякі з цих свідків є більш відомі: ми вже згадували Жана Ваньє (Jean Vanier), можна також говорити про Мадлену Дебрель (Madeleine Delbrêl), яка провела своє життя в Іврі, «червоному» комуністичному передмісті Парижу, яка розділила робітниче життя своїх судів, ніколи не підкоряючись комунізму, якому піддалися навіть віруючі. Вони хотіли бачити у ньому рятівну соломинку для розгубленого і експлуатованого людства. Можна згадати також брата Григорія, життя якого розповів Роберт Массон (Robert Masson) у книзі «Це був шахрай». Засуджений до десятків років в’язниці, брат Григорій був прийнятий на декілька днів до цистерціанського абатства, де й залишився … аж до смерті. Він духовно провадив велику кількість тих, хто стукав у двері монастиря, щасливі почути, що Євангеліє є також для них – і, можливо, насамперед – для них. Минулої осені ми опублікували листування Женев'єви де Голь-Антоніоз (Geneviève de Gaulle-Anthonioz) із духовною подругою. Племінниця генерала де Голя активно сприяла організації ATD-Quart Monde, яка діяла в усіх напрямках, щоб зменшити бідність у Франції, інколи навіть у самій столиці. Підтримуючи цю громадську діяльність, Женев'єва де Голь мала насичене духовне життя, про яке вона нічого не говорила, і яке стало відоме через її листи. Листи до подруги - це сучасне свідчення про необхідність єдності, яку важливо підтримувати між спогляданням і дією у світі, куди посланий християнин.
До цих життєписів додаються інші свідчення християн, що діяли у світі щоб Євангеліє було проголошено словом і ділом. У цьому плані виховання відіграє важливу роль, оскільки воно є горнилом будь-якої освіти. Ми систематично працюємо з общиною Сан-Франсуа Ксав’єр, яка була заснована Мадленою Данієлу (Madeleine Daniélou), і успадкувала її погляди на виховання. Ми видали два твори Маргарити Лена (Marguerite Léna), «Прохід свідка» і «Дух виховання», а також твір більш практичного покликання для викладачів, «Навчати у щасті», Крістіана Контюрі (Christiane Conturie), який береться за такі буденні теми як час, оцінювання, насильство, повага, щоб відкрити дорогу усім вихователям, вчителям чи батькам.
Цей невеликий огляд видавництва Слово і Тиша – це зразок десятилітньої праці на служіння Церкві і християнському люду. Завдяки нашій структурі, яка дозволяє нам уникнути розчарувань видавництв, які є надто численними по відношенню до продажу релігійної літератури, ми ведемо широкий видавничий проект: 70 новинок у рік, 450 творів у каталозі із престижними підписами, а також і маловідомі автори, для яких важливо знайти своє місце щоб висловити і утвердити свою думку. А наша справа дозувати ці пропорції, щоб потрібна фінансова рівновага дозволила увіковічнити цю справу. Саме ми, християнські видавці, повинні пам’ятати, що покликання нашого читача це святість. І врешті-решт ми повинні подарувати тим, хто нам довірився, шлях, який перевершує будь-яке знання, милосердя істини тому, що Христос нам пообіцяв, «ви пізнаєте істину, і істина вас визволить».



1 Віра і розум, - зошит №3, Слово і Тиша/Серп, 1998, с.8.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка