Практичне заняття №1 Багатоаспектність мови як суспільного явища



Скачати 487.82 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації15.08.2018
Розмір487.82 Kb.
  1   2
ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................4

1 Теми та погодинний розклад практичних занять..............................................5

2 Перелік практичних занять..................................................................................6

Практичне заняття № 1 Багатоаспектність мови як суспільного явища......6

Практичне заняття № 2 Фонетика. Звукові зміни........................................11

Практичне заняття № 3 Фонологія................................................................17

Практичне заняття № 4 Слово як одиниця мови..........................................20


Практичне заняття № 5 Лексико-семантична одиниця мови......................24
Практичне заняття № 6 Фразеологія та етимологія.....................................27

Практичне заняття № 7 Граматика................................................................31

Практичне заняття № 8 Граматичні значення та граматичні категорії.

Способи вираження граматичного значення................................................34

Практичне заняття № 9 Синтаксис як розділ граматики.............................38

3 Питання до іспиту..............................................................................................42

4 Критерії оцінювання..........................................................................................45

Список літератури.................................................................................................46



ВСТУП

Курс вступу до мовознавства є фундаментальним навчальним предметом у системі професійної підготовки перекладачів-філологів. Курс навчання здійснюється з урахуванням принципу послідовності. При цьому повторення і систематизація матеріалу відбувається з урахуванням отриманих знань з нових тем. Матеріал подається в логічній послідовності, дотримуючись методологічних принципів: від простого до складного з поступовим наростанням складності матеріалу як лексичного, так і граматичного порядку. Мета курсу: формування у студентів системи сучасних філологічних знань про структуру, закономірності та найважливіші аспекти мови. Курс передбачає виконання наступних



завдань:

  • оволодіти основною термінологією понятійного апарату загального мовознавства;

  • засвоїти основні відомості про мову, її будову, структуру й систему, функції, зв’язки з іншими науками;

  • отримати знання з теорії мовознавства, типології й генеалогії мов світу.

У результаті вивчення предмета студент повинен

знати: загальні відомості про мову та мовознавство як науку; природу й сутність мови; її походження, закономірності розвитку й функціонування на різних історичних етапах; походження й розвиток письма; генеалогічну й типологічну класифікації мов; структурні рівні та одиниці мови;

уміти: використовувати набуті знання у практиці іншомовного спілкування, перекладу та в науковому аналізі мовних явищ; володіти на відповідному фаховому рівні практичними навичками, застосовуючи на практиці теоретичні знання. Опорою цьому й повинні слугувати пропоновані методичні вказівки для практичних занять.

1 ТЕМИ ТА ПОГОДИННИЙ РОЗКЛАД ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ



пор.
Тема
Денна форма навчання
Заочна форма навчання
К-сть год.
практ. занять
К-сть год. практ. занять
1

Багатоаспектність мови як суспільного явища
2
2
2

Фонетика. Звукові зміни
2
2
3

Фонологія
1
2
4

Слово як одиниця мови
2
2
5

Лексико-семантична одиниця мови
2
2
6

Фразеологія та етимологія
1
2
7

Граматика
2
2
8

Граматичні значення та граматичні категорії. Способи вираження граматичного значення
1
2
9

Синтаксис як розділ граматики
1
2
Усього годин за семестр
14
18



2 ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Практичне заняття № 1
Тема. Багатоаспектність мови як суспільного явища

Мета: сформувати у студентів початкові уявлення про природу, функції та знаковий характер природної мови; ознайомити студентів з принципами мовознавчої науки.

План

  1. Природа мови.

  2. Функції мови в суспільстві.

  3. Взаємозв’язок мови й мислення.

  4. Мова і мовлення.

  5. Знаковий характер мови.

  6. Система та структура мови.
Короткі теоретичні відомості

Мова як суспільне явище. Інші концепції про суть мови (біологічна, психологічна, класова тощо).

Мова як найголовніший засіб спілкування. Основні функції мови:

– комунікативна;

– формування думки;

– акумулятивна;

– емоційна;

– естетична.

Діалектична єдність мови й мислення, а не ототожнення цих понять. Учення І. П. Павлова про першу та другу сигнальні системи. Вербальне і невербальне мислення. Відмінність мови й мислення.

Мова і мовлення. Мова як система засобів спілкування. Мовлення як реалізація системи засобів спілкування. Пов’язаність мови й мовлення.

Належність мови до знакових систем. Поняття про знак. Зв’язок між планом вираження та планом значення. Мовні знаки. Умовність знаків мови.

Ознаки системи і структури. Основні одиниці мови. Відношення між мовними одиницями. Рівні мовної системи.

Методичні рекомендації

Для успішного виконання практичного завдання, написання рефератів, підготовки відповідей за планом необхідно спочатку опрацювати рекомендовану літературу. У першу чергу вивчити матеріал навчальних посібників (вони входять до списку основної літератури), потім монографії чи розділи з них, статті тощо (вони входять до списку додаткової літератури). Додаткова література рекомендується для поглибленого ознайомлення з окремими проблемними питаннями курсу. Слід зауважити, що сприймати матеріал варто не догматично, а як один зі шляхів підходу до проблеми.

Для написання реферату рекомендуємо використовувати додаткову літературу, бажано фундаментальні лінгвістичні праці останніх років видання.



Щоб перевірити, чи правильно засвоєний необхідний для вказаної теми матеріал, спробуйте пояснити основні положення, перелік яких подається окремою рубрикою.

Завдання до теми

  1. Сформулюйте визначення знака. Назвіть його основні властивості.

  2. Назвіть праці філософів і мовознавців, де започатковано вчення про знакову природу мови.

  3. У якому співвідношенні перебувають лінгвістика та семіотика? Що таке лінгвосеміотика і хто є її основоположником?

  4. Назвіть причини, чому проблема співвідношення мови й мислення належить до однієї з найскладніших проблем у мовознавстві.

  5. Які тенденції щодо питання про співвідношення мови та мислення існують у лінгвістиці?

  6. Які є підстави вважати, що мислення може здійснюватися без допомоги мови? За яких обставин це відбувається?

  7. Назвіть роль мови у процесах пізнання.

Теми рефератів

  1. Місце мовознавства в системі наук.

  2. Методи лінгвістичних досліджень.

  3. Системність мови.

  4. Функції мови.

  5. Мова як суспільне явище.

  6. Територіальна та соціальна диференціація мови.

  7. Мова й мовлення.

  8. Мова й мислення.

  9. Походження української мови.

  10. Мова як історична категорія.

  11. Сучасна національно-мовна політика України.

  12. Літературна мова й мова художньої літератури.

Контрольні питання

  1. Кому належать наведені нижче тлумачення про суть мови і яке з них відповідає вашому погляду на суть мови:

  • мова є біологічним явищем (природним організмом) і розвивається за законами живої природи;

  • мова є суспільним явищем і розвивається за законами розвитку людського суспільства;

  • мова є особливим механізмом уявлень у душі людини і розвивається з розвитком людських уявлень;

  • мова є специфічним суспільним явищем і розвивається за своїми внутрішніми законами.

  1. Які з наведених нижче ознак характеризують мову, а які мовлення:

  • психічне явище;

  • суспільне явище;

  • система засобів спілкування;

  • реалізація системи засобів спілкування;

  • явище реґулярне, підпорядковане лінгвістичним законам;

  • явище нереґулярне, непідпорядковане лінгвістичним законам;

  • явище абстрактне;

  • явище конкретне;

  • складається з великої, але скінченної кількості елементів;

  • складається з безмежної кількості елементів?

  1. На основі поданої нижче літератури підготуйте наукову доповідь (обсягом 3–4 сторінки форматом А 4) на одну з тем, епіграфом до якої могли б слугувати слова:

Різниця між мовою людини і мовою тварини полягає в оцінці природи знака (Ж. Вандрієс).

Мова є оселею буття, в оселі мови мешкає людина. Мислителі й поети – чата цієї оселі (М. Гайдеґґер).

Слово само по себе божественно и божественный смысл слов может быть выявлен лишь в атмосфере свободы... (в несвободе) реальности, стоящие за словами, не могут быть выявлены (М. Бердяєв).

Мова необхідна, щоб мовлення було зрозумілим, у свою чергу, мовлення необхідне для того, щоб склалася мова (Ф. де Соссюр).

Слово і знак, що використовує людина, є сама людина..., таким чином, моя мова є моя загальна сума... (Ч. Пірс).

Машина, що вміє перекладати, не зробить безробітними перекладачів (А. О. Білецький).



  1. Знайдіть правильну відповідь.

  • Мова – це явище:

  1. індивідуальне;

  2. біологічне;

  3. психічне;

  4. суспільне;

  5. класове.

  • Хто першим описав відмінність між мовою та мовленням:

  1. Ф. де Соссюр;

  2. І. О. Бодуен де Куртене;

  3. Г. Лейбніц?

  • Яку функцію мови можна вважати факультативною:

  1. експресивну;

  2. комунікативну;

  3. формування думки?

  • Мовлення – це:

  1. ієрархічно організована система;

  2. реалізація системи засобів спілкування.

  • Л. Нуаре є одним з основоположників теорії:

  1. звуконаслідування;

  2. вигукової;

  3. соціального договору.

  • Що є предметом дослідження мовознавства:

  1. мова;

  2. мовлення;

  3. мовленнєва діяльність?

  • Кому належать слова: “Слово – це сигнал сигналу”:

  1. А. Шлейхеру;

  2. Ф. де Соссюру;

  3. І. П. Павлову?

  • Які форми та види спілкування є найважливішими:

  1. звукове;

  2. письмове;

  3. за допомогою жестів;

  4. за допомогою штучної мови?

  • Перша сигнальна система:

  1. об’єднує людей із тваринним світом;

  2. виділяє людей із тваринного світу.

  • Що не дозволяє ототожнювати мову й мислення:

  1. ідеальність мови та матеріальність мислення;

  2. ідеальність мислення і матеріальність мови;

  3. матеріальність мови й мислення?

  • Які причини зумовлюють диференціацію мови:

  1. соціальне розшарування суспільства;

  2. внутрішні закони розвитку мови;

  3. територіальний чинник?

Література: [1, с. 24–38, 44–50; 2, с. 15–50; 3, с. 18–38; 4, с. 6–57; 5, с. 1–5; 13, с. 6–9, 36–58; 17, с. 58–128; 27, с. 55– 64; 32, с. 85–93; 36, с. 79–89; 38].

Практичне заняття № 2
Тема 2 Фонетика. Звукові зміни

Мета: сформувати у студентів професійні уявлення про зміст і принципи фонетики та фонології.

План

  1. Фонетика як наука. Аспекти вивчення звуків мови.

  2. Акустичні властивості звуків. Фізіологічний аспект вивчення звуків.

  3. Артикуляція звука й артикуляційна база. Приголосні та голосні звуки. Класифікація голосних і приголосних.

  4. Фонетичне членування потоку мовлення. Поняття про склад. Види складів. Наголос. Інтонація.

  5. Поняття про звукові зміни. Комбінаторні звукові зміни: акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, гаплологія, метатеза та ін.

  6. Позиційні звукові зміни: редукція, приглушення, протеза.

  7. Діючі й історичні звукові зміни. Фонетичні (звукові) закони.

Короткі теоретичні відомості

Поняття про фонетику. Описова й історична фонетика. Звук як мінімальна одиниця мовлення. Три аспекти вивчення звука: акустичний (або фізичний), фізіологічний / анатомічний, лінгвістичний (соціальний, функціональний). Фонетика та фонологія.

Акустичні властивості звуків. Фізичні параметри звуків: висота, сила, довгота, тембр.

Апарат мовлення: дихальні органи, гортань, надгортанні порожнини. Активні й пасивні органи мовлення.

Артикуляція. Три фази артикуляції: приступ (екскурсія), витримка, відступ (рекурсія). Артикуляційна база. Акцент.

Класифікація звуків. Основа поділу звуків на голосні та приголосні. Класифікація голосних за:



  1. горизонтальним положенням язика (або рядом);

  2. вертикальним положенням язика (або підйомом);

  3. участю губ (або за лабіалізацією);

  4. резонатором;

  5. довготою.

Класифікація приголосних за:

  1. співвідношенням голосу й шуму (сонорні, шумні, дзвінкі, глухі);

  2. місцем творення (губні, губно-губні, губно-зубні, язикові, передньоязикові, задньоязикові, середньоязикові, гортанні);

  3. способом творення (щілинні, зімкнені, зімкнено-щілинні, носові, бокові, дрижачі);

  4. наявністю / відсутністю пом’якшення.

Додаткове розрізнення приголосних – придиховість (аспірація), огублення (лабіалізація).

Фонетичне членування мовленнєвого потоку: фраза, такт, фонетичне слово, склад. Явище проклізи й енклізи. Проклітики та енклітики.

Поняття про склад. Теорії складу. Види складів: відкриті, закриті, неприкриті, прикриті, наголошені та ненаголошені.

Поняття про наголос. Види наголосу: музичний, динамічний, кількісний, постійний, змінний. Фразовий наголос.

Інтонація та її елементи: мелодика мовлення, наголос, паузи, темп мовлення, тембр.

Зміни звуків у потоці мовлення. Зміни звуків, зумовлені взаємодією звуків (комбінаторні зміни). Зміни звуків, зумовлені позицією звука у слові (позиційні зміни).

Основні види комбінаторних змін. Акомодація (проґресивна, реґресивна). Асиміляція. Види асиміляції за:


  1. положенням звуків (контактна / дистантна);

  2. співвідношенням голосу й шуму (за дзвінкістю / глухістю);

  3. місцем творення;

  4. способом творення;

  5. твердістю / м’якістю;

  6. результатом (повна / неповна);

  7. напрямом (прогресивна / регресивна).

Сингармонізм голосних як різновид дистантної асиміляції.

Дисиміляція. Види дисиміляції за:



  1. результатом (повна / неповна);

  2. напрямом (проґресивна / реґресивна).

Інші фонетичні процеси: гаплологія, метатеза, епентеза, діереза, стяжіння.
Методичні рекомендації

ІІідготовка цієї теми вимагає сумління та часу, оскільки пов’язана не лише з великою кількістю означень, класифікаційних понять, термінів, а й із їх засвоєнням і запам’ятовуванням.

Складність криється ще й у тому, що фонетичні явища пояснюються на прикладах різних мов, яким властива своя специфіка на фоні рідної мови. Тому вивчення теми доцільно здійснювати в кілька етапів. На першому з них потрібно достатньою мірою оволодіти теоретичним матеріалом. Зазначимо: всі рекомендовані навчальні посібники подають його майже однотипно, а от у додатково рекомендованій літературі ви знайдете багато нового та цікавого матеріалу.

На другому етапі підготовки дуже важливо, щоб основні поняття були закріплені практично, передусім на основі рідної мови. Лише на третьому етапі приступайте до вивчення специфіки іноземної мови, яку ви вивчаєте. Учіться порівнювати мовні факти, знаходити спільні й відмінні риси. Успіх подальшої практичної роботи з мовними одиницями різних рівнів багато в чому залежатиме саме від засвоєння класифікаційних схем голосних і приголосних звуків. Навантаження на пам’ять значно зменшиться, якщо ви чітко усвідомите ознаки, на основі яких класифікуються звуки.

Приділіть значну увагу транскрибуванню, причому бажано робити фонетичний запис не окремих слів, а цілих фраз. Для цього ознайомтесь із загальними правилами фонетичної транскрипції (вони відрізняються від правил фонологічної транскрипції), і лише потім, ураховуючи артикуляційні й акустичні властивості тієї чи іншої мови, учіться транскрибувати. Перед транскрибуванням вимовляйте вголос декілька разів фразу, яку ви будете траскрибувати. Зверніть увагу на відмінність буквеної та звукової форми слів. Затранскрибований вами текст прочитайте вголос: фонетично він має відповідати вашому мовленню. Пам’ятайте, що правила правопису та транскрибування не тотожні.

Звуки людської мови дуже рідко звучать ізольовано. У мовленнєвому потоці вони найчастіше подані у вигляді звукорядів, з яких складаються слова та фрази. Функціонуючи у мовленні, звуки впливають один на одного, зазнаючи змін. Усі звукові зміни умовно поділяються на комбінаторні й позиційні. Ознайомтеся детально з їх суттю. Особливо уважно з’ясуйте їх природу на прикладах, що ілюструють теоретичний виклад. Приділіть увагу принципам фонетичного транскрибування і лише тоді розпочинайте виконувати практичне завдання.

Варто пам’ятати, що успіх транскрибування унормованих текстів тієї чи іншої мови залежатиме від знання правил вимови голосних і приголосних звуків, поєднання звуків у різних позиціях, а також особливостей деяких граматичних форм. Орфоепічні норми літературної мови утворюються на основі системи певного територіального діалекту, переважно центральних районів мовного ареалу. Для з’ясування суті звукових змін рекомендуємо у процесі підготовки дотримуватися такої послідовності:



  1. затранскрибуйте текст;

  2. виділіть у ньому комбінаторні зміни однією рискою (причому підкреслюйте звуки, що взаємодіють), позиційні зміни двома рисками;

  3. визначте акустико-артикуляційні характеристики звукових змін.

Позиційні зміни: редукція ненаголошених голосних, приглушення приголосних у кінці слова, протеза.

Діючі (живі) та історичні (традиційні) звукові зміни. Реґулярні звукові зміни – звуковий закон.



Завдання до теми

  1. Назвіть різницю у потрактовуванні фонеми І. О. Бодуеном де Куртене, Л. В. Щербою та М. С. Трубецьким?

  2. Охарактеризуйте функції фонем.

  3. Визначте співвідношення фонем у парадигматиці й синтагматиці.

  4. Розкрийте критерії своєрідності фонологічних систем різних мов.

  5. Які фонологічні школи існують і чим вони різняться між собою?

Теми рефератів

  1. Три аспекти вивчення звукового складу мови.

  2. Акустичні властивості звуків мовлення.

  3. Артикуляційна характеристика звуків мовлення.

  4. Робота апарату мовлення.

  5. Класифікація голосних.

  6. Класифікація приголосних.

  7. Основні теорії складу.

  8. Наголос і його види.

  9. Позиційні зміни звуків.

  10. Комбінаторні зміни звуків.

  11. Поняття про орфоепію.

  12. Поняття про звукові закони.
Контрольні питання

  1. Перепишіть у зошит класифікаційні таблиці голосних і приголосних звуків рідної мови й іноземної, яку вивчаєте.

  2. Опишіть роботу апарата мовлення при вимові виділених у словах звуків: [н]ебо, щас[т]я, с[у]м, г[л]ибина, вс[е]світ, м[о]ре, [а]нтичність.

Зразок: [т]ема – приголосний [т] утворюється в результаті проходження струменя видихуваного повітря через щілину між губами та передньою частиною язика, причому спинка язика не підноситься до твердого піднебіння (пор. вимову м’якого і твердого звука [т]).

  1. У чому полягає різниця в артикуляції звуків [д], [т], [х] української мови та відповідних звуків англійської чи німецької мов?

  2. Зробіть повний фонетичний аналіз українських і російський слів. Поясніть різницю в артикуляції звуків: село – село, м’ята – мята, сірий – серый, пшениця – пшеница, рідко – редко.

Зразок: п’ять – пять. В українській мові [пйат’] – 4 звуки, 4 букви. [п] –приголосний, нескладотворчий, шумний, глухий, зімкнений, середньоязиковий, м’який. [а] – голосний, наголошений, складотворчий, заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізований. [т] – приголосний, нескладотворчий, шумний, зімкнений, передньоязиковий, м’який. У російській мові [п’ат’] – 3 звуки,

4 букви. Голосний [а] – середнього ряду, а приголосний [п] є м’яким і відсутній звук [й].



  1. На основі виписаних із підручників класифікаційних таблиць приголосних звуків української й іноземної мов зробіть зіставний аналіз звуків.

  2. Затранскрибуйте текст фонетичною транскрипцією.

Не один ти стрічала погрозний погром,

Знаєш тупіт, і стукіт, і грюкіт Батиїв, –

Та з пожару щораз лазуровим вінком

Виникав твій співучий, могучий – твій Київ (М. Рильський).

Зразок: Як парость виноградної лози, плекайте мову (М. Рильський).

[jак^парос’т’ виноградноjі лози плекаjте мову]

Ураховуйте правила фонетичної транскрипції:


  1. записи фонетичною транскрипцією слід брати у квадратні дужки: [ворота];

  2. усі слова пишуться з малої літери і ставиться наголос, при наявності проклізи чи енклізи робляться позначки у вигляді горизонтальної дужки: на^березі;

  3. кожен звук передається тільки однією буквою;

  4. якщо звук має додаткову ознаку, то до букви додається додатковий (діакритичний) знак: м’якість – [л’], довгота – [л:] тощо;

  5. для позначення дифтонгів використовується лігатура.

  6. для позначення нетривалої паузи використовується одна риска (/), а для позначення тривалої паузи – дві паралельні риски (//).

  1. Порівняйте наведені нижче слова-еквіваленти у спільнослов’янській і українській мовах. З’ясуйте, унаслідок якого фонетичного процесу відбулися звукові зміни: спільнослов’янське *р1еttі – укр. плести, *mеtti – мести, *vеdtі – вести, *klаdtі – класти.

  2. Визначте особливості вимови дзвінких приголосних у кінці слова в різних мовах:

укр.: мороз – моро[з], лід – лі[д], луб – лу[б];

рос.: мороз – моро[с], лед – ле[т], дуб – ду[п];

польськ.: nóź – nó[š] “ніж”, ząb – zą[р] “зуб”, lód – ló[t] “лід”;

англ.: bed bе[d] “ліжко”, lеg – lе[g] “нога”, fооd – fоо[d] “їжа”;

нім.: Wald – Wal[t] “ліс”, Таg – Та[k] “день”, Каlb – Каl[р] “теля”.

Література: [1, с. 87–105; 2, с. 72–79; 3, с. 152–163; 4, с. 22; 5, с. 39–40; 15; 24; 29, с. 76–79].

Практичне заняття № 3
Тема. Фонологія

Мета: сформувати у студентів практичні навички лінгвістичного аналізу фонем різних мов.
План

  1. Лінгвістичний (функціональний) аспект вивчення звуків мови. Фонологія як наука.

  2. Поняття про фонему. Звук і фонема.

  3. Функції фонеми. Інтеґральні та диференціальні ознаки фонеми.

  4. Головні вияви й варіанти фонем. Нейтралізація фонем.

  5. Фонологічна система мови.

  6. Фонематична транскрипція та її основні принципи.
Короткі теоретичні відомості

Лінгвістичний (функціональний, соціальний) аспект вивчення звуків мови. Фонологія – це наука, яка вивчає фонеми і їх функції в системі мови. Фонема – мінімальна звукова одиниця мови.

Функції фонем: конститутивна й дистинктивна. Ознаки фонем: інтегральні та диференційні. Головний вияв (інваріант) фонеми. Варіант фонеми (алофон) як різновид однієї фонеми. Позиційний, комбінаторний і факультативний варіанти фонеми. Нейтралізація фонемних протиставлень.

Система фонем конкретної мови: кількість фонем, співвідношення голосних і приголосних, акустико-артикуляційні властивості фонем, організація фонемних груп (фонемних опозицій), склад фонемних пар і рядів, відповідність фонем при чергуванні.

Фонематична транскрипція – запис мовлення за його фонемним складом.


Методичні рекомендації

Визнання дихотомії (протиставлення) мова / мовлення вимагає розрізнення одиниць мови, з одного боку, і одиниць мовлення, з іншого. Для позначення звука як елемента звукової системи мови був запропонований термін фонема. Учення про фонему виокремилося в окрему галузь мовознавства – фонологію. Варто пам’ятати, що фонема істотно відрізняється від звука. Основу її розмежування становить належність до різних сфер: звук є одиницею мовлення, а фонема – мови. Звуків безмежна кількість у величезній кількості висловлювань численних носіїв мови. Фонема ж – це тип певного звука. Кількість фонем доступна для підрахування: у кожній мові нараховується їх кілька десятків (наприклад, в українській мові їх приблизно сорок).

При вивченні цієї теми слід звернути особливу увагу на функції фонем. Для мовознавця ця сторона є найважливішою. Власне, функціональний аспект вивчення звуків і називається лінгвістичним.

Досліджуючи проблематику варіантності фонем, слід добре усвідомити, що варіанти (алофони) однієї фонеми тому і є варіантами, які ніколи не протиставляються в даній мові один одному як самостійні смислорозрізнювальні одиниці у складі морфем або слів. Звідси фонематична транскрипція базується на принципі, за яким варіанти однієї фонеми позначаються одним знаком (наприклад, фонематична транскрипція української мови збігається переважно з орфографічним написанням). У фонетичній же транскрипції діє інший принцип – кожен варіант позначається особливим знаком, наприклад редукований /е/ у слабкій позиції в українській мові позначається знаком [еи].

Завдання до теми


  1. Визначте лінгвістичний (функціональний) аспект вивчення звуків мови.

  2. Розкрийте поняття про фонему.

  3. Назвіть функції фонеми та інтеґральні й диференціальні ознаки фонеми.

  4. Визначте головні вияви й варіанти фонем.

Теми рефератів

  1. Поняття про фонему.

  2. Поняття про систему фонем.

  3. Фонологічні школи.

Контрольні питання

  1. Покажіть на прикладах, у яких звуках (алофонах) реалізуються наведені нижче фонеми української та російської мов: <о><а><з><ж><р><б>.

Зразок: укр. фонема <а> – <хата>, рос. фонема <а> – <брат>, <р’изан’>, <бурка>, <аркан>.

  1. Визначте в поданих словах сильні та слабкі вияви фонем: стіл, орден, людський, центнер, якби, кожух, мислитель.

Література: [1, с. 87–105; 2, с. 72–79; 3, с. 152–163; 15; 19, с. 75–100; 20; 24; 29, с. 76–79].
Практичне заняття № 4
Тема. Слово як одиниця мови

Мета: сформувати у студентів уявлення про слово як основну одиницю мови.

План

  1. Лексикологія як наука. Лексикологічні науки.

  2. Поняття про слово. Слово і предмет, слово та поняття.

  3. Лексичне значення слова. Типи лексичного значення.

  4. Мотивація лексичного значення слова. Внутрішня форма слова.

  5. Лексичне значення слова й полісемія. Пряме й переносне значення слова. Типи переносного значення.

  6. Багатозначні слова й омоніми.
Короткі теоретичні відомості

Лексична система мови. Лексикологія – це наука про словниковий склад мови. Лексикологічні науки – семасіологія, ономасіологія, етимологія, лексикографія, фразеологія, ономастика тощо.

Лексико-семантичний трикутник: фонетичне слово, предмет (денотат), смисл (сигніфікат).

фонетичне слово

предмет поняття

(денотат, референт) (сигніфікат)
Слово є двосторонньою одиницею мови: воно має значення (семантику) та форму (фонетичну оболонку).

Мотивація лексичного значення слова (внутрішня форма). Втрата словом мотивації. Слова мотивовані й немотивовані. Етимологія. Народна етимологія.

Лексичне значення слова. Типи лексичного значення:


  1. значення, що ґрунтуються на відношенні до предметів і явищ об’єктивної дійсності: номінативні, вказівні, комунікативні; прямі й переносні; конкретні й абстрактні;

  2. значення, які ґрунтуються на відношенні до значень інших слів у межах однієї мови: синонімічні й антонімічні, монолексичні й омонімічні; мотивовані та немотивовані;

  3. значення, що ґрунтуються на відношенні до свідомості: термінологічні й загальні; емоційні та неемоційні.

Моносемія і полісемія. Пряме й переносне значення слова. Зв’язок прямого та переносного значень слова. Типи переносних значень. Основні типи перенесення – метафора й метонімія. Різновид метафори – синекдоха.

Омонімія слів. Багатозначні слова й омоніми. Шляхи виникнення омонімів.


Методичні рекомендації

Головним завданням, що стоїть перед студентами у процесі підготовки до цього практичного заняття, є засвоєння основних понять теми. Чи не найбільшу увагу варто звернути на визначення слова. Спробуйте проаналізувати кілька визначень слова, поданих різними вченими. З’ясуйте, які ознаки є, на ваш погляд, найголовнішими. Саме ці ознаки можуть бути покладеними в основу вашого “робочого” визначення слова.

Не можна оминути дещо складну для першокурсників проблему так званого семантичного трикутника, який схематично передає відношення слова і предмета (денотата) та слова й поняття (сигніфіката). Ця проблема є частиною більш загальної проблеми стосунків мови і позамовної дійсності, мови й мислення.

Засвоюючи такі поняття, як типи лексичних значень, внутрішня форма слова, явище полісемії, типи переносних значень слів, намагайтеся якомога більше наводити прикладів. Подумайте та спробуйте сформулювати, чому знання наведених понять важливе в перекладацькій діяльності.

Підготовка даної теми вимагає обов’язкової роботи зі словниками різних типів.



Завдання до теми

  1. Чи згодні ви, що значення слова формують лише три елементи?

  2. Назвіть головні типи лексичних значень, які виокремив В. В. Виноградов.

  3. Назвіть основний механізм полісемії.

  4. Визначте критерії диференціації полісемії й омонімії.

Теми рефератів

  1. Основні етапи розвитку письма.

  2. Кирилиця й алфавіти на її основі.

  3. Орфографія та її основні принципи.

  4. Транскрипція як спеціальний вид письма.

  5. Слово як предмет лексикології.

  6. Внутрішня форма слова.

Контрольні питання

  1. В одному з поданих речень визначте лексичне значення кожного слова, притаманного для даного контексту. Для довідок використайте тлумачні словники:

На землю сипались блискучі жолуді.

Тhе rоsе іs оnе of the most beautiful flowers.

  1. З’ясуйте тип переносного значення наведених слів: срібло (метал) – срібло (посуд), голова (людини) – голова (потяга), яблуко (плід) – яблуко (ока), праця (діяльність) – праця (друкована), дім (будова) – дім (родина).

  2. Відомо, що власні назви можуть переходити в загальні. З’ясуйте, чи змінюється при цьому переході відношення слова до позначуваного ним предмета (денотативний аспект семантики) і до поняття про предмет (сигніфікативний аспект семантики). Чи однакові стосовно цього слова групи 1) та 2):

  1. наган, макінтош, ватман, галіфе, ампер, вольт, кюрі;

  2. донжуан, іуда, альфонс, плюшкін?

  1. Як кваліфікувати наведені мовні факти: як різні значення одного слова чи як різні слова? Якими ознаками ви скористалися при розпізнаванні омонімів і багатозначних слів?

Лисичка (тварина) – лисичка (гриб), лопух (рослина) – лопух (простак), байка (алегоричний вірш) – байка (тканина), вид (окрема галузь) – вид (граматичний термін), вандали (східногерманські племена) – вандали (люди, що знищують культурні цінності).

  1. Латинське слово соrnu має значення: 1) ріг; 2) дзьоб; 3) копито;
    4) загнутий кінець лука; 5) посуд для масла; 6) вістря; 7) рукав ріки;
    8) коса, мис; 9) крило, фланг (військ.). Поясніть розвиток вторинних значень цього слова. З’ясуйте тип перенесення.

  2. Яке з визначень слова ви вважаєте найточнішим і чому?

  • Слово называется формою мысли ... Слово состоит из звукового единства, представления и значения ... (Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. – М., 1958. – Т. 1. – С. 20–21).

  • Слово – це основна функціонально-структурна та семантична одиниця мови, що становить звук або комплекс звуків і, характеризуючись самостійністю й відтворюваністю, є будівельним матеріалом для речення (Сучасна українська літературна мова. – К., 1994. – С. 116).

  • ... у слові слід вбачати самостійну значущу одиницю мови, яка втілює в собі єдність звучання та значення і виступає компонентом вислову, речення (Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. – К., 1974. – С. 120).

  • Слово – это значимая самостоятельная единица языка, основной функцией которой является номинация (название)… (Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 1967. – С. 59).

  1. Доберіть омоніми до поданих нижче слів: ласка, жила, шпик, крона, тепло, мило, газ, шашка, метро.

Література: [1, с. 119–137; 2, с. 97–117; 3, с. 181–202; 4, с. 32; 5, с. 5–7; 21; 39, с. 75–87; 40, с. 3–27, 87–93].
Практичне заняття № 5
Тема. Лексико-семнатична одиниця мови

Мета: сформувати у студентів навички практичного аналізу лексеми крізь призму парадигматики й синтагматики.

План

  1. Лексико-семантичні угруповання слів.

  2. Синонімія. Види синонімів. Синонімічний ряд.

  3. Антонімія. Види антонімів.

  4. Стилістичні шари лексики.

  5. Термінологічна та спеціальна лексика.
Короткі теоретичні відомості

Лексико-семантичні угруповання слів: на основі смислової подібності, протиставлення, гіперо-гіпонімії, однорідності, наявності тощо.

Синонімія та синоніміка. Види синонімів: абсолютні, семантичні (ідеографічні), стилістичні, семантико-стилістичні. Шляхи розвитку синоніміки. Синонімічний ряд. Домінанта синонімічного ряду.

Антонімія. Різновиди антонімів. Мовні й контекстуальні антоніми. Енантіосемія.

Стилістична диференціація мови.

Стилістично нейтральна лексика: книжна та розмовна. Книжна лексика: наукова, офіційно-ділова, газетно-публіцистична, поетична. Розмовна лексика: просторічна, лайлива й жаргонна, діалектна.

Спеціальна лексика. Термінологічна лексика. Ознаки термінів. Професійна лексика.


Методичні рекомендації

З основними поняттями лексико-семантичної системи мови студенти ознайомилися ще у школі. Але вказана тема вимагає солідної підготовки вже на рівні вимог вищої школи. Передусім слід з’ясувати, що слугує підставою для виникнення груп слів у лексичній системі мови. Оскільки підстав для групування слів у мові існує безліч, варто ознайомитися з наслідками розв’язання цієї проблеми в різних наукових концепціях.

Зверніть увагу на проблему класифікації синонімів і антонімів. Для кожного типу доберіть приклади. З’ясуйте, яку стилістичну роль виконують ці групи слів у тексті.



При опрацюванні теми вкрай важливо ознайомитися з такими спеціальними словниками, як тлумачні, діалектні. Рекомендуємо також переглянути словники синонімів і антонімів. Звертайте увагу не лише на те, ким і коли був укладений словник, а й на його обсяг, будову, на структуру словникової статті та джерела ілюстративного матеріалу.

Завдання до теми

  1. Назвіть специфіку системності лексики.

  2. Як виявляються системні відношення лексичного рівня в парадигматиці?

  3. У яких співвідношеннях перебувають парадигматичний і синтагматичний аспекти лексико-семантичної системи?

  4. Чи є вагомі підстави окремо виділяти епідигматичний аспект у лексико-семантичній системі?

Теми рефератів

  1. Багатозначність слова.

  2. Омоніми.

  3. Синоніми.

  4. Антоніми.

Контрольні питання

  1. Чим відрізняються наведені синоміми: семантичним відтінком чи стилістичним забарвленням?

Чоло – лоб, сміливий – мужній, ринок – базар, боятися – жахатися, недолік – вада – дефект, іти – плестись, повідомити – передати, говорити – базікати – бубоніти, сперечатися – дискутувати, метелиця – віхола.

  1. Наведіть чотири приклади синонімічних рядів з іноземної мови, яку вивчаєте.

  2. Доберіть до поданих слів антоніми й охарактеризуйте їх щодо структури.

Веселий, початок, говорити, підземний, штучний, там, північ, високий, пересолити, холодний, дружба, здоров’я, приїхати, добрий, ніч, потрібний, близько, сумлінний, приходити, налити, революційний, земельний.

  1. Доберіть українські еквіваленти (синоніми) до іншомовних лінгвістичних термінів.

Рекурсія, лабіалізований, білабіальний, лабіодентальний, фрикативний, африката, вібрант, спірант, префікс, флексія, диференційний, палаталізація, епентеза, орфографія, лінгвістика, асиміляція, дисиміляція, увулярний, фарингальний, назалізований, фіксований (наголос).

  1. За словником лінгвістичних термінів з’ясуйте значення таких понять:

  1. спеціальна лексика;

  2. термінологічна лексика;

  3. професійна лексика.

Охарактеризуйте цей словник за таким планом:

  1. ким і коли укладений словник;

  2. обсяг і будова;

  3. словникова стаття: зміст, композиція.

Література: [1, с. 133–155; 2, с. 114–122; 3, с. 202–224; 4, с. 177–188; 5, с. 91–101; 25, с. 86–96; 28; 41; 45, с. 103–210].


Практичне заняття № 6
Тема. Фразеологія та етимологія

Мета: сформувати у студентів уявлення про фразеологію як науку і як мовну систему.

План

  1. Поняття про фразеологізм.

  2. Проблема фразеологічного значення.

  3. Класифікація фразеологізмів.

  4. Основні джерела виникнення фразеологізмів.

  5. Етимологія та її принципи. Деетимологізація. Народна етимологія.
Короткі теоретичні відомості

Фразеологія як розділ мовознавства, що вивчає усталені одиниці мови (фразеологізми). Подібні риси фразеологічних одиниць і слів:

  1. виконують номінативну функцію;

  2. характеризуються відтворюваністю;

  3. виступають у функції одного члена речення.

Відмінності між словом і фразеологізмом:

  1. слово складається з морфем, несамостійних одиниць, а стале словосполучення – зі слів;

  2. слово характеризується структурною непроникливістю, а фразеологізм може поширюватися іншими словами.

Відмінності між фразеологічним зворотом і вільним словосполученням:

  1. синтаксичне словосполучення на відміну від фразеологізму – це факт мовлення, а не мови;

  2. загальний зміст вільного словосполучення виводиться зі значень складових компонентів, а фразеологічне значення не мотивується, як правило, семантикою окремих слів;

  3. вільне поєднання синтаксично подільне, фразеологізм – ні.

Фразеологічна одиниця як лексико-граматична єдність двох або більше окремо оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільних лексично, усталене за своїм складом і структурою, яке, маючи цілісне значення, відтворюється в мові.

Проблеми фразеологізмів:



  1. семантична цілісність / подільність;

  2. особливості внутрішньої форми;

  3. семантична вмотивованість;

  4. семантичний зв’язок;

  5. модельованість значення.

Відсутність єдиного погляду стосовно розуміння природи фразеологічних одиниць, меж фразеології та семантичних процесів, що лежать в основі їх формування.

Брак визначеного підходу в лінгвістиці щодо розв’язання проблеми фразеологічного значення.

Відмінність між лексичним і фразеологічним значеннями:


  1. виявлення різних ступенів мовної абстракції: завданням сталих словосполучень є вторинне відтворення світу, відображеного за допомогою лексем, яка збагачена досвідом інтелектуально-емоційного освоєння носіями мови відповідної реальності;

  2. внутрішня форма фразеологізмів є усталенішою за словесну. Вона є тим епідигматичним стрижнем сталого словосполучення, який утримує дериваційно-культурну зв’язаність слів-компонентів цих одиниць.

Проблема визначення та класифікації фразеологізмів. Відсутність однієї якої-небудь домінуючої ознаки, завдяки якій їх можна було б виокремити з корпусу вільних словосполучень.

Наявність у сталих словосполучень комплексу властивостей, які необхідно враховувати при їх визначенні.

Основні джерела виникнення фразеологізмів:


  1. живе розмовне мовлення;

  2. виробничо-професійна сфера;

  3. твори художньої, наукової та політичної літератури;

  4. крилаті вирази;

  5. факти античної літератури й міфології.

Етимологія як розділ мовознавства, що ставить за мету виявити первинне значення слова, певне притаманне слову образне уявлення. Внутрішня форма слова.

П’ять основних принципів наукової етимології:



  1. генеалогічний;

  2. фонетичний;

  3. морфологічний;

  4. семантичний;

  5. етимологічний.

Деетимологізація як розрив смислових зв’язків між спорідненими словами.

Явище народної етимології як довільне зближення різних за походженням слів.



Методичні рекомендації

Головним завданням, що стоїть перед студентами у процесі підготовки до цього практичного заняття, є опрацювання визначення фразеологічної одиниці. Проаналізуйте визначення фразеологізму, які подали свого часу В. В. Виноградов, О. В. Кунін, І. І. Чернишова та ін. З’ясуйте, які ознаки сталих словосполучень є найголовнішими, тобто ті, що можуть бути покладеними в основу вашого “робочого” визначення фразеологічної одиниці.

Складною для першокурсників є проблема фразеологічного значення. Ця проблема є частиною більш загальної проблеми стосунків мови та позамовної дійсності, мови й мислення.

Засвоюючи таке поняття, як внутрішня форма фразеологізмів, намагайтеся якомога більше наводити прикладів, оскільки це поняття є стрижневим для етимології та чітке його розуміння спростить засвоєння основних етимологічних принципів. Спробуйте сформулювати, чому знання внутрішньої форми є важливим у перекладацькій діяльності.



Підготовка цієї теми вимагає обов’язкової роботи з фразеологічними словниками.

Завдання до теми

  1. На стику яких рівнів мови виник фразеологічний проміжний рівень?

  2. Які критерії застосовуються для визначення ступеня фразеологічності?

Теми рефератів

  1. Термінологія та спеціальна лексика.

  2. Стилістичне розшарування словникового складу мови.

  3. Історичні зміни словникового складу мови.

  4. Історична лексикологія й етимологія.

  5. Основні шляхи збагачення словникового складу мови.

  6. Поняття про фразеологічну одиницю.

  7. Класифікація фразеологічних одиниць.

  8. Основні типи лінгвістичних словників.

Контрольні питання

  1. Знайдіть певні критерії, за якими розрізняються вільні та сталі словосполучення. Визначте різні типи фразеологізмів:

  1. вживати заходів, займатися спортом; нім.: Hilfe leisten, Kritik üben;

  2. час від часу, стінка на стінку; нім.: Flasche um Flasche, Hals über Kopf;

  3. конструктивні пропозиції, громадська думка; нім.: der kalte Krieg, ein blinder Passagier;

  4. худий як тріска, хитрий як лис; нім.: wie Tag und Nacht verschieden sein, naß wie eine gebadete Maus;

  5. око за око, зуб за зуб. Як посієш, так і пожнеш. Нім.: Übung macht den Meister. Eigenes Lob stinkt;

  6. втрачати голову, потирати руки; нім.: ein Auge zudrücken, Zähne fletschen.

  1. Порівняйте компаративні фразеологізми німецької мови з їх відповідниками в рідній мові. Зверніть увагу на можливу зміну образності цих одиниць при перекладі:

bleich wie der Tod; weiß wie ein Leinentuch; stolz wie ein Pfau; leicht wie eine Feder; blau wie ein Veilchen; wie auf einem Vulkan leben; es geht wie geschmiert; wie ein Pascha leben; wie Milch und Blut aussehen; wie ein Spatz essen; wie ein Pferd arbeiten; wie Hund und Katze leben; jemanden wie einen Hund behandeln.

  1. Чим відрізняються кінеграми від ідіоматичних виразів:

хитати головою; повісити голову; високо нести голову; широко відкрити очі; опустити очі; пускати очима бісики; гострити вуха?

  1. Проаналізуйте значення німецьких сталих словосполучень із компонентами-зоонімами. Порівняйте вживання зоонімів з їх відповідниками в рідній мові:

einen Affen haben; vom wilden Affen gebissen sein; weder Fisch noch Fleisch; die Flöhe husten hören; den Vogel abschießen; da liegt der Hund begraben; vor die Hunde gehen; Katz und Maus spielen.

Література: [1, с. 119–137; 2, с. 97–117; 3, с. 241–248, 235–240; 4, с. 174–177; 5, с. 101–107, 127–128; 7; 11; 12; 22; 26; 31; 33; 34; 37; 42; 43; 44].



Практичне заняття № 7
Тема. Граматика

Мета: сформувати у студентів практичні навички лінгвістичного аналізу основних граматичних категорій.

План

  1. Граматична будова мови як предмет граматики. Морфологія та синтаксис. Словотвір і граматика.

  2. Граматичне значення у зіставленні з лексичним.

  3. Морфеміка. Структура слова. Класифікація морфем.

  4. Історичні зміни в морфемній будові слова.

  5. Поняття граматичної форми й парадигми.
Короткі теоретичні відомості

Поняття про граматику. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Словотвір (дериватологія) і граматика.

Лексичне та граматичне значення. Лексичне значення як індивідуальне, а граматичне як абстрактне.

Різновиди граматичного значення: словозмінне (реляційне) і словотвірне (дериваційне).

Морфеміка як розділ мовознавства. Морфема – мінімальна значуща одиниця мови. Типи морфем:



  1. кореневі морфеми як носії речового значення;

  2. афіксальні як носії реляційного (словозмінного) і дериваційного (словотвірного) значення.

Поняття про основу слова. Види афіксальних морфем: префікси, суфікси, флексії, інфікси, інтерфікси, постфікси (у вузькому розумінні слова).

Аломорф (морф) – варіант морфеми. Нульова морфема.

Зміни в морфемному складі слова. Опрощення як наслідок переходу від складної основи слова до простої. Перерозклад як перенесення межі в морфемному складі слова. Ускладнення як перехід від простої основи слова до складної.

Граматична форма – мовне вираження граматичних значень.

Парадигма як сукупність усіх форм зміни одного і того ж слова.

Методичні рекомендації

Головне завдання, яке стоїть перед студентами у процесі підготовки теми, є засвоєння основних понять граматики. Для цього необхідно, насамперед, зрозуміти суть граматики як розділу мовознавства і те коло питань, що становлять предмет її дослідження. У різні періоди розвитку лінгвістики завдання граматики визначали по-різному.

Специфіка граматичних засобів мови виявляється в зіставленні з лексичними, а також їх функціями в мові як комунікативному явищі.

Тому слід не лише уважно вивчати потрібні параграфи навчальних посібників, а й повторити розділ “Лексикологія”. Зверніть особливу увагу на основну функцію слова – номінативну. Однак, щоб передати свої думки, ми не тільки називаємо словами певні предмети, їх ознаки чи відношення, а й звертаємося до граматичних правил, оформляємо слова (наприклад, за допомогою закінчень), розташовуємо їх у певному порядку, і лише за цієї умови наше мовлення буде зрозумілим. Лексика “подає будівельний матеріал” для вираження думки, “організовує” ж його в межах мовлення – граматика.

Граматична специфіка мови виражається у граматичних значеннях, способах і формах творення граматичних значень у граматичних категоріях і граматичній формі. Поняття граматики стоять на вищому щаблі абстракції та є більш узагальненими, аніж ті, що вивчалися в лексикології.

Носіями певних граматичних значень і категорій є афіксальні морфеми, тому зверніть увагу на їх різновиди.

Слід пам’ятати, що слова у процесі історичного розвитку мови можуть змінювати фонетичний вигляд, лексичне значення та граматичні властивості. Зазнає змін і структура слова. Унаслідок зрушень між твірною й похідною основами відбуваються такі процеси, як опрощення, перерозклад та ускладнення. Першокурсникам, які ще не досить обізнані з історичними явищами, що відбуваються в мові, це питання дається досить важко. Зрозуміти його буде значно легше, якщо опрацювати якомога більше прикладів.



Завдання до теми

  1. Розкрийте поняття граматичної категорії.

  2. Назвіть типи граматичних категорій.

  3. Назвіть принципи виділення частин мови.

Теми рефератів

  1. Основні одиниці граматичної будови мови.

  2. Лексичне і граматичне значення.

  3. Морфема як мінімальна значуща одиниця мови.

Контрольні питання

  1. Визначте лексичні та граматичні значення слів. Запишіть слова поданого речення (у тій же послідовності), але в початковій формі. З’ясуйте, яку роль відіграє граматичне значення слова у мовленні: Не спіши язиком – квапся ділом.

  2. В. І. Даль у статті “О наречиях русского языка” (Толковый словарь. – Т. І. – С. ХХІ) – наводить приклад мови офенів – дрібних торговців з Володимирської губернії. Визначте частиномовний статус цих слів. Які граматичні категорії їм властиві? Чи можна здогадатися про зміст уривка на основі такого аналізу? Що це за зміст?

Мисовской курехой стремижный бендюх прохандырили трущи: лохи биряли колыги и гамза, кубы биряли брясть; аломонные карюки курещали курески, ласые мещаты грошались.

Переклад тексту:



В нашей деревне третьего дня проходили солдаты, мужики угощалии их брагой и вином, бабы давали есть, красные девки пели песни, малые ж ребята смеялись.

  1. Поділіть слова на морфеми. Визначте, носіями якого значення (лексичного чи граматичного) є кожна з них? Конкретизуйте граматичне значення: реляційне воно чи дериваційне?

Народ наш – найталановитіший, найдотепніший мовотворець і піснетворець (П. Тичина).

  1. Виділіть у складних словах інтерфіксальні морфеми. З’ясуйте, яку вони виконують функцію: першотравневий, своєчасний, тисячоліття, землетрус, життєлюб.

  2. Які історичні зміни відбулися в морфемній структурі наведених слів: мішок, дарувати, околиця, опеньки, білизна, жито, млин, мило, підручник, сукно, зшиток, чотирнадцять?

  3. Доведіть, що суфікси в наведених ланцюгах слів є омонімічними: берізка, сумочка, яблунька, артистка, спортсменка, студентка; градусник, чайник, годинник, розбійник, лісник.

Література: [1, с. 175–206; 2, с. 136–139, 142–161; 3, с. 262–266, 275–283; 4, с. 20–26; 5, с. 243–346; 14; 30; 35].

Практичне заняття № 8

Тема. Граматичні значення та граматичні категорії. Способи вираження граматичного значення

Мета: сформувати у студентів практичні навички лінгвістичного аналізу основних граматичних категорій.

План

  1. Поняття про граматичну категорію. Три типи граматичних категорій.

  2. Частини мови як лексико-семантичні розряди слів; принципи їх виділення.

  3. Способи вираження граматичного значення: афіксація, внутрішня флексія, наголос, суплетивізм, службові слова, порядок слів, інтонація, редуплікація.

  4. Синтетичні й аналітичні мови.
Короткі теоретичні відомості

Граматична категорія як система однорідних граматичних значень і форм. Морфологічні й синтаксичні категорії.

Частини мови як лексико-граматичні розряди (класи) слів. Категоріальні ознаки частин мови – семантичні, дериваційні, морфологічні, синтаксичні. Два основні класи частин мови – повнозначні та неповнозначні. Іменник і дієслово як основні частини мови. Частини мови в різних мовах.

Функції вираження граматичних значень. Афікси – найпоширеніший граматичний засіб вираження граматичних значень. Різновиди афіксації: аґлютинація та фузія. Внутрішня флексія і чергування звуків. Наголос. Суплетивізм. Редуплікація.

Службові слова – прийменники, сполучники та сполучні слова, частки, артиклі, допоміжні дієслова. Порядок слів: змінний і фіксований. Інтонація як засіб вираження граматичного значення, притаманний усім мовам.

Форми вираження граматичних засобів – синтетичні й аналітичні. Синтетичні форми – афіксація, внутрішня флексія та чергування, наголос, суплетивізм, редуплікація. Аналітичні форми – службові слова, порядок слів, інтонація.

Синтетичні й аналітичні мови. Ступінь поширеності синтетичних й аналітичних засобів у різних мовах. Історична змінюваність способів і форм вираження граматичного значення.


Методичні рекомендації

Основною метою даної теми є засвоєння базових понять граматики: граматичне значення, граматична форма та граматична категорія. Поняття про граматичну категорію може бути засвоєне лише за умови знання попередніх тем, зокрема суті граматичного значення і його мовного (формального) вираження. Саме конкретні співвідносні граматичні значення й утворюють граматичні категорії. Так, граматичні значення однини та множини утворюють граматичну категорію числа. Граматична категорія наявна тоді, коли в мовній системі є формальні засоби її вираження. Наприклад, у східнослов’янських мовах система закінчень дозволяє виділити такі три основні категорії іменника, як категорія відмінка, числа і роду, а от категорії означеності й неозначеності, властивої іменникам англійської, німецької та французької мов, східнослов’янські мови не мають, оскільки в них немає формальних засобів їх вираження.

Готуватися до цієї теми найкраще за посібником В. І. Кодухова, де матеріал поданий найбільш повно й системно.

Вивчаючи способи творення граматичного значення, зверніть увагу на дві основні форми його вираження – синтетичну й аналітичну. При цьому намагайтеся якомога більше працювати з практичним матеріалом. Добирайте власні приклади (з рідної й іноземної мов) до кожного способу творення граматичного значення. Доведіть, що немає суто аналітичних і суто синтетичних мов.

Щодо частин мови, то тут намагайтеся зрозуміти, чому ці класи слів називаються лексико-граматичними, на основі яких основних чотирьох критеріїв вони виділяються. З’ясуйте причини дискусії з приводу існування тих чи інших частин мови. Це допоможе вам сприймати мовні явища природніше й уникати догматизму під час граматичного аналізу.



Завдання до теми

  1. Назвіть принципи виділення частин мови.

  2. Охарактеризуйте синтаксичний зв’язок слів у словосполученні.


Теми рефератів

  1. Типи граматичних категорій.

  2. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів.

  3. Поняття про словосполучення.

Контрольні питання

  1. Які граматичні категорії притаманні поданим словам: книга, голів, поле, руці, столам; кажеш, жалів, знімають, шепотіла?

  2. Які граматичні категорії представляють реляційні суфікси: увімкнув, стукала, дізнаєшся, кашлянула, покрикує?

  3. У наведених реченнях визначте способи вираження граматичного значення; з’ясуйте, які форми вони мають – синтетичні чи аналітичні.

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

(Т. Шевченко).



  1. З’ясуйте, якими граматичними значеннями вирізняються наведені словоформи і якими граматичними способами вони виражені.

Високий – дуже високий, лежить – лежачий, вирізати – вирізати, знаємо – знаєте, брат – брати, синій – синій-синій, шукаю – буду шукати, читатиму – буду читати, нога – на нозі, писав – писав би, ходжу – ходив, беру – візьму, руки – руки, гребу – гріб, виразити – виражати, вона – її, мене – мною, думав – думав-думав, отець – отче, вони – їм.

  1. Запишіть у дужках іноземні еквіваленти. Визначте, які граматичні засоби використовуються для вираження тих же граматичних значень:

  1. для тих, хто вивчає англійську мову:

Книга ( ) – ця книга ( ), робити ( ) – він / вона робить ( ), автобус ( ) – автобусом ( );

  1. для тих, хто вивчає німецьку мову:

Батько ( ) – батька ( ), я даю ( ) – дав ( ), приходити ( ) – прихід ( ), старий ( ) – найстаріший ( ), читати ( ) – прочитати ( ).

  1. Слова рантьє, буржуа належать до чоловічого роду, а кенгуру, шимпанзе, поні до жіночого роду. Як можна виразити значення роду в цих незмінюваних іменниках?

  2. Визначте родову віднесеність слів: степ, кір, спір, біль, путь, Сибір.

  3. До якої частини мови слід віднести слова тисяча, мільйон, нуль?

  4. Визначте, яким членом речення і якою частиною мови є слова заміж і заміжня у таких реченнях:

  1. Тетяна вийшла заміж?

  2. Так, вона вже заміжня.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка