Пояснювальна записка морально-духовне становлення дітей, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави



Скачати 378.96 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації06.01.2018
Розмір378.96 Kb.
ТипПояснювальна записка
  1   2   3

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Морально-духовне становлення дітей, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Державна політика в галузі виховання визначається принципами гуманістичної педагогіки, сформульованими в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції України до європростору.

Важливою і дієвою науковою основою реалізації політики у сфері освіти є розроблення й прийняття Основних орієнтирів виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.

Згідно з цією програмою, виховання – це процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості. Цей процес передбачає послідовну зміну мети, завдань, змісту, методів, форм, умов, необхідних для розвитку особистості й досягнення визначених позитивних результатів.

Духовному світові особистості, що формується, надавав великого значення В.О.Сухомлинський. Він розглядав цей процес в тісному зв’язку з розумовим та морально-естетичним розвитком. Видатний педагог писав: "Сфера духовного життя людини – це розвиток, формування і задоволення її моральності, інтелектуальних і естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності. Джерелом духовного світу людини є матеріальний світ, об’єктивна дійсність і особливо такі важливі її сфери, як громадське життя, соціальний і моральний досвід".

Проте, говорячи сьогодні про наше суспільство, слід зазначити, що воно переживає моральну кризу, спричинену передусім втратою християнських цінностей, орієнтацією на індивідуалізм, прагматизм і споживацьке ставлення до життя. Характерною ознакою сьогодення є не лише швидкий розвиток науки й техніки, комп’ютеризація та впровадження нанотехнологій. У наш час зростає кількість освічених людей, але разом з тим зростає й незаконослухняність, безкультур’я, бездуховність. Це свідчить про моральне виродження суспільства, про духовний занепад. Чимало дітей сьогодні зростають циніками, нігілістами, пасивними споживачами суспільних благ, глухими до чужої біди, не здатними до самостійної життєтворчості. Це все ознаки внутрішньої порожнечі, яку сучасна школа в змозі й зобов’язана заповнити.

Духовний вакуум охопив систему освіти і виховання. Втрачено основи християнського світогляду, у змісті освіти спостерігається світоглядний хаос, орієнтація на бездуховний інтелектуалізм. Все це негативно позначається на духовному і фізичному здоров’ї особистості. Дитина втрачає впевненість у власному майбутньому і майбутньому своєї країни.

Отже, постає нагальна потреба в розробленні і впровадженні нової виховної програми, яка, враховуючи глибинні психологічні закономірності емоційно-почуттєвого розвитку дитини, буде сприяти вихованню високих моральних якостей та духовному піднесенню особистості. Адже в умовах школи духовність – це той змістовний і емоційно-виховний простір, що розкриває перед кожною дитиною красу внутрішнього світу людини, чарівність природи, збагачує її знаннями та надбаннями наших предків, талантом і волею, високою духовною мудрістю людської праці. Нині така освітня ідея повинна стати домінантною, бо вона проголошує людину і її життя найвищою цінністю суспільства і пропонує шляхи і принципи морального виховання особистості, здатної до духовного розвитку і вдосконалення, до творчої зміни дійсності. Ця ідея сповідує ціннісне ставлення до людей, що виявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, доброзичливості, добросовісності, здатності прощати і просити пробачення, протистояти проявам несправедливості та жорстокості. Ця ідея також утверджує думку про те, що запорукою фізичного здоров’я людини є передовсім здоров’я духовне.

Зважаючи на це і згідно з Основними орієнтирами виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України було розроблено програму «Криниці духовності», яка сприятиме набуттю знань про моральні принципи, норми та правила суспільної поведінки, вихованню моральних почуттів і потреб, формуванню моральних ідеалів, переконань, стійких навичок і звичок моральної поведінки. Програма розрахована на учнів 5-7 класів, містить мету, зміст, завдання, принципи, методи та форми виховної роботи.

Мета виховання: сприяти становленню гармонійно розвиненої, високоосвіченої, високоморальної, соціально активної й національно свідомої особистості, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, зі сформованою системою загальнолюдських цінностей, здатної до саморозвитку й самовдосконалення.

Виховні завдання:

- забезпечення умов для всебічного гармонійного розвитку дитини;

- виховання високих моральних якостей, духовного багатства;

- формування мотивів і потреб моральної поведінки;

- протидія аморальним явищам;

- формування гуманістичного світогляду;

- усвідомлення єдності людського роду і себе як його неповторної частини;

- виховання поваги до людського життя;

- розуміння духовної відповідальність перед своїми предками й нащадками;

- формування громадянських почуттів, активної життєвої позиції.



Принципи виховання. Зміст виховної програми реалізується через принципи:

- принцип національної свідомості: любов до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

- принцип гуманізації виховного процесу: дитина – найвища цінність; врахування вікових та індивідуальних особливостей; не прискорення розвитку дитини, спонукання до самостійності;

- принцип відповідності: орієнтація педагогічного процесу на реальні виховні можливості класного колективу, урахування його найрізноманітніших чинників;

- принцип особистісної орієнтації: розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, відповідальної поведінки;

- принцип превентивності: профілактика негативних проявів поведінки дітей, вироблення імунітету до аморальних впливів соціального середовища, протидія проявам бездуховності;

- акмеологічний принцип: орієнтація виховного процесу на найвищі морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованців; міцне й органічне засвоєння загальнолюдських цінностей;

- принцип життєвої смислотворчої самодіяльності: духовне проектування свого життя, моральність прийнятих рішень і відповідальність за них, адекватне й принципове реагування на прояви аморальності в суспільстві;

- принцип єдності освіти й виховання.

Методи виховної діяльності

- методи формування свідомості:

розповідь, лекція, етична бесіда, диспут, навіювання, приклад, дискусія;



- методи формування досвіду поведінки:

вправи, доручення, громадська думка, виховна ситуація, педагогічна вимога, привчання;



- методи стимулювання і корекції поведінки:

змагання, заохочення, покарання, залучення до діяльності.



Форми виховної роботи: використання біографій, життєвого досвіду великих людей; листи до близьких, присвяти; творчі проекти власного духовного розвитку; акції милосердя; тематичні фотовиставки; інсценізації; зустрічі з цікавими людьми; портрет класу «Наше моральне обличчя»; проект «Учень року»; усні журнали; святкові концерти; етичні бесіди, дискусії на морально-етичні теми та інші.

Результативність виховної роботи виявляється через:

- ставлення дитини до суспільства, людей, праці, активна життєва позиція;

- спрямованість особистості учня, її потреби, мотиви, інтереси, ідеали;

- рівень свідомості і відповідальності;

- рівень моральної поведінки;

- рівень культури, форми й засоби культурного самовияву і самоутвердження;

- конструктивність або деструктивність поведінкових виявів учня;

- самовідчуття дитини (соціальне, етичне тощо).



Зміст виховної роботи

Виховна робота серед учнів певних вікових груп планується за такими розділами:



5 клас: І. «Ставлення до батьків та рідних».

ІІ. «Обов’язок перед людьми та суспільством».

ІІІ. «Розуміння життя, добра і зла в ньому».

6 клас: І. «Виховання високих моральних якостей і норм поведінки».

ІІ. «Любов до знань, школи й учителя».

7 клас: І. «Дружба, любов, сім’я».

ІІ. «Розуміння краси природи, навколишнього світу».
Програма містить вимоги до виховних умінь і навичок учнів.
5 КЛАС

Діти цієї вікової категорії починають розуміти, що вони являють собою певну індивідуальність, яка, безумовно, зазнає соціальних впливів. Вони знають, що повинні навчатися і в процесі навчання змінювати себе. Водночас вони розуміють, що відрізняються від інших і переживають свою індивідуальність, прагнучи утвердити себе серед дорослих і ровесників. Самодіяльність дитини інтенсивно розвивається, наповнюючись новими ціннісними орієнтаціями.

У цей період триває насичення мотивів поведінки й діяльності новим соціальним змістом. Особливого значення набувають навчальні мотиви й мотиви встановлення стосунків із дорослими та однолітками. Навчальна діяльність з усіма її складовими стає домінантною. Це знаходить вираження у стосунках з дорослими та ровесниками.

У дітей розвивається потреба щодо визнання їх дорослими. Вони несуть в собі весь комплекс почуттів, уже сформованих в очікуванні на визнання. Вони мають совість, і дорослі можуть апелювати до неї, коли діти скоюють негативний вчинок. Діти знають, що означає: повинні, зобов’язані. У них пробуджуються почуття гордості чи сорому залежно від учинку. Вони можуть пишатися не лише вчинком, який схвалив дорослий, а й своїми позитивними рисами, які вони добре усвідомлюють. Вони соромляться не лише поміченої дорослими негативної дії, а й таких своїх виявів, які самостійно оцінюють як негідні.

Прагнення самоутвердитися стимулює дітей до нормативної поведінки, до того, щоб дорослі підтвердили їхню гідність. Вони опановують своєю поведінкою. Це пов’язано з тим, що вони точніше осягають норми поведінки, вироблені суспільством. Такі норми визначають поведінку людини та характер її взаємин з іншими людьми. Діти розуміють, що можна говорити навколишнім і чого не можна, які дії вдома, у громадських місцях, у стосунках з товаришами є дозволеними й недозволеними. Відбувається пізнання таких норм поведінки, які перетворюються частково на внутрішні вимоги до себе.

У дітей цього віку розвиваються вищі почуття – естетичні, соціальні. Особливу роль відіграє формування моральних почуттів: товариськості, відповідальності, співчуття до горя інших людей, занепокоєння через несправедливість. Ці моральні почуття характеризуються тим, що діти не завжди чітко усвідомлюють моральні принципи, за якими слід діяти, проте водночас їх безпосереднє переживання підказує їм, що добре, а що погано.



У цьому віці діти потребують переважно сімейного оточення. У цей період зв’язок з батьками, їхня підтримка і допомога дуже важливі для виховання гармонійної особистості. Тому саме в цей час важливо учити їх реалізовувати власне почуття дорослості через виховання поваги до батьків, до оточуючих, до суспільства, до людини і людського життя.

ТЕМАТИКА ВИХОВНИХ ГОДИН

( 35 годин на рік, 1 година на тиждень)

І. Ставлення до батьків та рідних (10 год).

Основні поняття:

батьки, бабусі й дідусі, повага, шана, повага, любов, турбота,честь родини, щастя батьків, піклування, пам’ять, спілкування зі старшими.

1.Повага, шанобливе ставлення до старших – закон нашого життя.

Зміст: поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші від тебе. У кожну хвилину свого спілкування зі старшими вмій учитися у них. Не будь самовпевненим, не думай, що тобі все під силу лише тому, що ти молодий і сповнений сил. Є речі, які під силу тільки старості, бо в ній – мудрість багатьох поколінь. Воля і слово старших – закон для всіх нас.

Форма: бесіда, анкетування.

2.Любов до батьків, турбота про них.

Зміст: кожен твій крок, вчинок відгукується в батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Знай, що обов’язок дітей – віддячувати батькам за турботу, безмежну любов і відданість. Цей борг не можна виміряти нічим.

Форма: бесіда за притчами В. Сухомлинського.

3.Батько і мати – найдорожчі, найрідніші люди.

Зміст: батько і мати дають тобі життя і живуть для твого щастя. Бережи їхнє здоров’я і спокій. Не завдавай їм болю, прикрощів, страждань. Поважай працю батьків.

Форма: бесіда, фотовиставка «Моя родина».

4.Честь родини – твоя поведінка та вчинки.

Зміст: дорожи честю своєї родини. Знай, що твоя родина – це не тільки батько і мати. Це і ти, дитино. Це твоя поведінка і твої вчинки. Не ганьби свою родину поганою поведінкою та негідними вчинками.

Форма: бесіда, презентація «Світ захоплень моєї родини».

5.Культ матері в духовному житті дитини. Діти – творці материнського щастя.

Зміст: мати творить твою неповторну людську особистість. В тобі все від матері: биття серця, радість буття, висока мрія про ідеал, шляхетне прагнення творити, щастя людської вірності, віра у власні сили, бажання долати життєві труднощі.

Форма: творчий проект «Портрет моєї мами».

6.Що значить бути хорошою дочкою й хорошим сином для батьків?

Зміст: бути хорошим сином і хорошою дочкою для батьків, це значить приносити в дім тільки спокій і злагоду, радість і щастя. Не приносити тривоги, образ, ганьби своїй родині.

Форма: дискусія на морально-етичну тему.

7.Здоров’я батька й матері треба берегти.

Зміст: бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби твоєму батькові й матері приносять не стільки праця і втома, скільки тривога, хвилювання, образи, невдячність, байдужість.

Форма: бесіда за притчею В. Сухомлинського про жайворонків.

8.Піклування про бабусь і дідусів – твій святий обов’язок.

Зміст: старість не може бути щастям. Вона може бути лише спокоєм чи бідою. Спокоєм вона стає тоді, коли її поважають. Бідою її роблять забуття і самотність. Не перетворюй старість своїх дідуся й бабусі на біду.

Форма: присвята, відкритий лист бабусі й дідусеві.

9.Пам’ять поколінь – жива історія народу.

Зміст: для становлення моральності дітей велике значення має духовний зв’язок молодшого і найстаршого поколінь. Добро, яке дарують нам наші предки, повинно на все життя лишатися в пам’яті як святиня.

Форма: створення генеалогічного дерева роду; День відкритих дверей для бабусь і дідусів.

10.Чого не можна дозволяти собі у спілкуванні зі старшими.

Зміст: не можна байдикувати, коли всі працюють; не можна сміятися над старістю; не можна прирікатися зі старшими; не можна виказувати невдоволення тим, що у тебе немає того, що є у інших; не можна лишати близьких людей самотніми.

Форма: колективна творча справа – розроблення пам’ятки «Норми поведінки».
ІІ. Обов’язок перед людьми та суспільством (11 год).

Основні поняття:

обов’язки, духовна культура, велич духу, ввічливість, вдячність, сутність людини, сутність стосунків, почуття провини, докори сумління, скромність.

1.Людина не може жити одна. Найвище щастя – спілкування з іншими людьми.

Зміст: ви щодня зустрічаєтесь у школі. Ви дивитесь одне одному в очі, звіряєте свої таємниці, сперечаєтесь, радієте, засмучуєтесь,переживаєте свої великі й маленькі кривди. Це і є людськими взаєминами.

Форма: складання анкети «Правила спілкування».

2.Сутність нашого життя - в наших обов’язках.

Зміст: вся суть нашого життя полягає в тому, що всі ми маємо обов’язки. Інакше жити було б неможливо. Життя перетворилося б в хаос, якби не було б людського обов’язку. Усвідомлення і виконання обов’язку перед людьми – це твоя істинна свобода.

Форма: дискусія на морально-етичну тему «Як я розумію свій обов’язок».

3.Дитяча велич духу – та сходинка, коли дитина починає розуміти свій обов’язок.

Зміст: кожна людина повинна досягти тієї вершини, коли вона, долаючи труднощі й перешкоди на своєму шляху, виявляє велич духу. Якщо робити в житті тільки те, що хочеться, то бажання стануть убогими, а саме життя – порожнім і нудним.

Форма: етична бесіда.

4.Любов до людей – твоя моральна серцевина.

Зміст: люби людей. Умій розрізнити в людині світле й темне, умій бачити в ній зерно добра і честі. Те, що ми називаємо повагою до людини, – це віра в її добрий початок.

Форма: бесіда за притчею В. Сухомлинського про маленьку горбунку.

5.Найвища духовна культура – культура людських стосунків.

Зміст: опановуй головне в духовній культурі – культуру людських стосунків. Уміння відчувати, уміння по-доброму бачити навколишніх людей – результат величезної внутрішньої духовної роботи.

Форма: складання словничка культурної грамотності.

6.У ввічливості виражається наша людська сутність.

Зміст: у ввічливості – сама сутність доторкання душі до душі, наше ставлення до зробленого для нас добра. Справа не стільки в тому, щоб уміти вживати слова ввічливості, скільки в сердечній чуйності, вмінні відповідати на добро.

Форма: бесіда за оповіданнями В Сухомлинського.

7.Вдячність – ознака високої етичної культури.

Зміст: відкриваючи дітям очі на світ, ми допомагаємо їм зрозуміти, що їхнє щастя та благополуччя твориться працею багатьох людей. Піклування і турботу інших потрібно відчувати й розуміти, а свою вдячність виражати словами та вчинками.

Форма: відкритий мікрофон «Кому я хочу подякувати».

8.Уміння берегти і оберігати людину як найвищу цінність.

Зміст: енергія людської душі не невичерпна, кожна людина має свою межу, кожне серце має свій запас вогню. Умій жаліти, пробачати, берегти людину. Поважай в ній неповторність, незалежність, людську гідність. Не будь безжалісним.

Форма: розповідь учителя.

9.Почуття провини, докори сумління – твоє моральне багатство.

Зміст: великим людським скарбом є вміння відчувати свою провину. Припустившись помилки, виявивши необачність, ми відчуваємо докори сумління і просимо пробачення. Цим ми розраховуємо на повагу до себе, на добру волю інших, поблажливість.

Форма: етична бесіда.

10.Уміння бути скромним.

Зміст: людські чесноти найкраще виблискують в оправі скромності. Скромна людина не підкреслює свої позитивні якості та не вихваляється досягненнями. Умій бути скромним, оберігай себе від нахабства, настирливості.

Форма: дискусія на морально-етичну тему «Чи модно бути скромним?»

11.Уміння озирнутися, побачити наслідки своїх вчинків.

Зміст: моральне невігластво починається з невміння озирнутися. Маленьку людину треба вчити бачити наслідки кожного свого вчинку. Для цього треба вчити її дивитися на себе збоку очима совісті.

Форма: план індивідуального духовного розвитку.
ІІІ. Розуміння життя, добра і зла в ньому (14 год).

Основні поняття:

щастя, горе, добро, зло, матеріальні блага, інтелектуальне життя, випробування, витримка, міщанство, розсудливість, делікатність, співчуття, тактовність, щиросердість, гармонія, мужність, безсмертя, пам’ять, скорбота.

1.Це велике щастя – жити на Землі.

Зміст: бачити щастя в тому, що ти йдеш по землі, що твоє лице освітлює сонце, а очі заливає піт, що ввечері ти з насолодою розпрямляєш спину після важкої праці, що бачиш на своїх руках мозолі, а на вечірньому небі - першу зірку – це означає вміти дорожити радістю буття.

Форма: гра-естафета «Продовж речення: Я щасливий, тому що…»
2.Горе, страждання, біль теж присутні в нашому житті.

Зміст: окрім щастя, в людському житті є і горе, страждання, зневіра, біль душі. Щастя, як сонце, однаково світить усім, нещастя у кожного своє, глибоко неповторне. Велике людське нещастя – стати дріб’язковою, боягузливою, безликою істотою.

Форма: розповідь учителя, бесіда за оповіданнями В. Сухомлинського.

3.Пізнання трудової ціни матеріальних благ.

Зміст: людина змалку повинна знати трудову ціну матеріальних благ. Якщо з цього почнеться пізнання світу, то у дитини сформується правильне ставлення до людей, праці, матеріальних і духовних цінностей. Це зрозуміє лише той, хто виховується в праці.

Форма: круглий стіл: зуcтріч з батьками різних професій.

4.Прагнення творити добро.

Зміст: свідоме прагнення до добра повинно уже в дитячому віці приносити відчуття задоволення. Саме в цьому віці дітям необхідні і розповіді про добро, і заклик до добра, і добро як щоденна життєва практика.

Форма: акція «Хай серце не втрачає доброти».

5.Уміння дивуватися – дивитися на світ широко розплющеними очима.

Зміст: уміння дивитися на світ широко розплющеними очима необхідне для того, щоб не бути байдужими, щоб відрізняти добро від зла, щоб обурюватися несправедливістю.

Форма: бесіда за притчами В. Сухомлинського.

6.Яким ти входиш в духовний світ інших людей?

Зміст: з того часу, як ти робиш свій перший крок, до тебе виробляється певне ставлення з боку інших людей. Вони оцінюють твої вчинки, твою поведінку, твоє моральне обличчя. Умій бачити й відчувати, яким ти входиш в духовний світ інших людей.

Форма: інтерв’ю «Що ми думаємо один про одного?»

7.Багате інтелектуальне життя – запорука гармонії думок і почуттів.

Зміст: думки входять у нашу душу через ворота почуттів. Одначе, в ці ворота нічого не ввійде, якщо людина не живе багатим інтелектуальним життям. Почуття необхідно постійно підживлювати думками, ідеями, які не дають душі здрібніти.

Форма: творчий звіт «Як я розвиваю свій інтелект?»

8.Найважча мужність – мужність повсякденного життя, мужність буднів.

Зміст: мужність буднів – це мужність того буття, коли щодня сумлінно й відповідально виконуєш свій обов’язок перед людьми й суспільством, щодня твориш добро, щодня удосконалюєшся.

Форма: анкетування «Твої щоденні обов’язки».

9.Засудження негативних вчинків – справедливість, яка утримує від морального падіння.

Зміст: нетерпимість до зла виражається в засудженні негативних вчинків, у покаранні. Це справедливість, яка примушує замислитись: що поганого я зробив іншим? Це учить не повторювати помилок, жити чесно.

Форма: дискусія малих груп «Чи потрібно карати за негативні вчинки?»

10.Уміння бачити і відчувати зло, боротися проти нього, не проходити повз.

Зміст: умій щодня боротися проти зла, не звикати до нього, не проходити повз, повставати проти аморальності, несправедливості, жити за покликом серця і совісті.

Форма: бесіда за притчами В. Сухомлинського.

11.Людина помирає – людство безсмертне.

Зміст: людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя – в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається в книжках і нашій історії, а багатства народної душі зберігаються в пам’яті, серцях, у вчинках старших поколінь – твоїх батьків і дідів. Тим, чим ти став, ти зобов’язаний їм.

Форма: розповідь «Пам’ять моєї родини».

12.Бережи й шануй пам’ять про загиблих, померлих.

Зміст: у кого в душі нема минулого, у того не може бути майбутнього. Під кожною могилою – історія людського життя, історія світу. Пам’ятай про тих, хто загинув, захищаючи твоє життя. Могила близької людини – дзеркало твоєї душі. Забута могила – твоя байдужість і бездушність.

Форма: акція «Пам’ять наших сердець». Покладання квітів до пам’ятників.

13.Втрата близьких – втрата частинки себе самого. Велика мудрість благородної людської скорботи.

Зміст: якщо у тебе померли бабуся чи дідусь – знай, це померла частинка тебе самого, це невтішне горе, невимовна втрата. Дотримуйся трауру. Вічно бережи в серці пам’ять про них.

Форма: бесіда за притчею В. Сухомлинського про чужу могилу.

14. Підсумкова виховна година.

Зміст: повторити та узагальнити матеріал, вивчений протягом року.

Форма: анкетування, бесіда, твір-роздум за темою на вибір.

Основні вимоги до виховних умінь і навичок учнів:

учні повинні шанобливо ставитися до батьків та старших людей; отримувати радість від спілкування з іншими; розуміти свій обов’язок перед суспільством і батьками; бути вдячними батькам за турботу; відчувати провину за негативні вчинки; розуміти, що вони користуються благами, створеними іншими людьми; прагнути творити добро; протистояти злу та боротися проти нього; берегти і шанувати пам’ять про загиблих; берегти честь родини та родинні цінності.


6 КЛАС

Особливістю особистісного розвитку на цьому віковому рубежі є те, що на перше місце виходять стосунки з ровесниками та соціально значуща діяльність. Сучасний підліток по-справжньому вирішує проблему вибору шляху самореалізації – продуктивно-творчого чи споживацького. Це визначає такі риси особистості, як схильність до утриманства чи працелюбність, потяг до здирництва чи до соціальної творчості, увага до окремих наслідків своєї діяльності чи нездатність їх передбачити. Завдання вихователя на цьому етапі – це переконати дітей, що тільки особистість та особистісні стосунки становлять сферу вищих цінностей соціуму. Досягти цього можна тільки одним шляхом: через залучення особистості до спільної, добровільно нею прийнятої діяльності.

У цьому віці відбувається осягнення внутрішнього світу й виникнення життєвого плану як певної системи пристосування, що вперше усвідомлюється підлітком. Створюються передумови становлення уявлень про сенс життя. Набуття життєвого досвіду й розвиток процесів рефлексії сприяє формуванню потреби у співвіднесенні понять минуле, теперішнє, майбутнє, у постановці та вирішенні завдань на розмежування понять життя і сенс життя, розуміння сенсу життя і усвідомлення свого життя. Реалізація цієї потреби залежить від конкретних обставин і відбувається нерівномірно.

Визначальним станом дітей цього віку є їхня внутрішня готовність до прийняття дорослих норм життєдіяльності. При цьому головне для них – визнання дорослих, визнання їхньої дорослості. Звідси – необхідність організації суспільно схвальної діяльності, важливої для утвердження певної громадянської позиції учнів, і для реального визнання їх дорослими. Це багатопланова просоціальна діяльність, унаслідок якої відбувається розширення соціального простору школярів, формується відповідальність за загальнолюдські справи і самого себе як господаря власної долі. Саме цю психологічну особливість варто використовувати для формування у них високих моральних якостей і вміння доводити власну значущість гідною поведінкою, шанобливим ставленням до школи, знань, учителя.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка