Пояснювальна записка до магістерської кваліфікаційної роботи



Сторінка6/9
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.3.1 Хімічні сполуки, які виділяються в процесі реакцій полімерів

Стирол – найбільш сильно розповсюджений, оскільки є основною сировиною у виготовленні пластикового посуду. Перебуваючи в газовому стані викликає подразнення слизових оболонок, яке може провокувати гострі тимчасові або хронічні запальні процеси в ротовій порожнині.

Формальдегід – канцерогенна речовина, що при регулярному потраплянні в організм людини викликає побічні ефекти у вигляді погіршення або втрати зору, викликає дисфункцію печінки і її цироз.

Діоксин – стійка отруйна речовина, що за своєю хімічною формулою неймовірно швидко проникає до рецепторів живих організмів, придушує або змінює їхню функціональну активність. Діоксин придушує здатність організму до імунітету та приводить до порушення процесів поділу клітин, провокує розвиток онкологічних захворювань, знижує рівень репродуктивної функції та призводить до безплідності та імпотенції. Діоксин попадає в організм при контакті зі шкірою, повітряно-краплинним шляхом у процесі горіння або нагрівання. З організму практично не виводиться та накопичується роками в жирових клітинах.

Фосген – отруйна речовина, що використовувалася в період першої світової війни. Отрута приводить до набряку легенів, порушенню роботи альвеол, людина задихається. Зовсім невелика кількість цієї отрути, що потрапила в організм людини повітряним шляхом, може привести до летального результату.

Бісфенол А – досліджений вплив цього токсину на піддослідних тваринах. Виявлено ряд гормональних відхилень. Концентрація цієї речовини в тілі людини більш висока, ніж у тварин.

Поліетилен, полістирол, полівінілхлорид, поліетилентерефталат - це основні види з'єднань, використовуваних у виробництві виробів з полімерів. Самим небезпечним є полівінілхлорид (ПВХ). Для підвищення стійкості ПВХ у тепловому та світловому старінню в нього вводять стабілізатори. Це з'єднання свинцю, барію, кадмію, оловоорганічні з'єднання, аміни. З метою додання еластичності в композиції ПВХ додають ще пластифікатори, з яких найбільш відомі – ефіри фталевої та фосфорної кислот [29].

Деякі компоненти пластмас, які застосовують для виготовлення оточуючих нас предметів (побутових приладів, косметики, пакувальних матеріалів) також можуть бути небезпечні для дітей, особливо хлопчиків. Особливе занепокоєння викликає пластифікатор DENP.

Експерименти на пацюках із цією речовиною показали негативний вплив його на потомство – чоловіча частина потомства страждає порушенням сперматогенезу, що позначається на їхній репродуктивній здатності.

Багато пластику, що міститься у виробах, таких як косметика, лак для нігтів, волосся, товари для будівництва та ремонту (наприклад, покриття для підлоги), містять фталати. Фталати відіграють роль стабілізаторів виробів із ПВХ, у тому числі для дитячих іграшок і пакувального матеріалу.

У США, серед дорослого населення, була виявлена висока концентрація фталатів у жінок репродуктивного віку. Дослідження на тваринах знову показали, що фталати здатні змінювати в організмі функцію гормонів, що може бути причиною появи різних дефектів, що виникають при вагітності. Дія цих хімікатів не обмежується поразкою нирок і печінки, вони можуть сприяти також розвитку раку.

Поки ніхто не може сказати, яка кількість «пластикової отрути» може завдавати шкоди людині, однак, поза всяким сумнівом, нічого гарного для людини не принесуть багато виробів із пластмаси.

Сучасний пластик становить серйозну проблему в екологічному масштабі. У зв'язку з вищевикладеним, з'являються повідомлення про одержання біодеградабельних пластмас, які руйнуються за допомогою мікроорганізмів. Такі пластмаси використовуються для виготовлення одноразового посуду та тари. Відзначимо в цьому зв'язку, що перший біодеградабельний пластик був створений італійською хімічною компанією «Ферузі» в 1989р. Такий пластик був зроблений з поліетиленової тканини, що містить порожнечі, які заповнені кукурудзяним крохмалем у кількості від 10 до 50%, Мікроорганізми руйнують пластик до оксиду вуглецю та води протягом півроку. Пластики, засновані на крохмалі, розроблені в Австралії та Великобританії, У Німеччині отриманий пластик на основі олії, овочів і безпечний для середовища перебування. Почали робити біодеградабельні пластики в США і Японії [30].


    1. Вплив металу на здоров'я людини

Більшість металів, та їх сплавів, які використовуються для будівельних матеріалів не є шкідливими для здоровя людини. Проте є і такі які досить згубно впливають на здоровя людей, а саме:



  • Мідь. При малих концентраціях можливі анемія і захворювання кісткової системи, а надлишок цього елемента таблиці Менделєєва вражає печінку , викликаючи жовтяницю;

  • Свинець. Пари цього металу можуть призвести до пошкодження центральної нервової системи, серцево-судинної системи, порушення репродуктивної функції, пошкодження гематологічної системи і нирок. Коли свинець потрапляє в організм у великих дозах, він може бути токсичним;

  • Олово саме по собі в чистому вигляді ніколи не застосовувалося в архітектурі. Зазвичай його використовували в сплавах, наприклад, з міддю для утворення бронзи, а також для покриття більш жорстких металів, наприклад, луджена заліза сталі: при покритті листового заліза оловом якраз і виходила жерсть. З неї зазвичай робили броню, але іноді використовували і як покрівельне покриття. В кінці XIX століття в моді були стелі з рельєфною металевої плитки, що називалися «олов'яними», хоча насправді вони найчастіше виготовлялися з фарбованого листового заліза або сталі [26].




    1. Вплив фарби на здоровя людини

Всі фарби, використовувані при ремонті приміщень, поділяються на водо-емульсійні фарби і фарби на основі розчинників. Водоемульсійні фарби високої якості не представляють небезпеки для людини. Фарби, що містять розчинники можуть бути дуже небезпечні для здоров'я людини і навколишнього середовища. Саме розчинники, потрапляючи в організм через дихальну систему, шкіру або травний тракт, можуть завдати серйозної шкоди.

Необхідно дотримуватися всіх заходів безпеки при роботі з такими фарбами, дотримуватися прописаних на упаковці концентрацій. Інакше вплив токсичних компонентів фарби можуть призвести до таких наслідків, як:


  • Подразнення слизових оболонок очей, носоглотки, шкіри

  • Ураження дихальних шляхів

  • Запаморочення і головний біль, нудота, блювання

  • Розлади нервової системи

  • Канцерогенні впливи

  • Порушення в роботі внутрішніх органів (печінка, нирки, кровотворна система).

При тривалому впливі можуть виникнути не тільки такі ускладнення, як дерматит або астма, а можливий навіть летальний результат. Випари розчинників особливо небезпечні для дітей і людей похилого віку [23].


  1. УТИЛІЗАЦІЯ ТА ПЕРЕРОБКА БУДІВЕЛЬНИХ ВІДХОДІВ

Із підвищенням будівельно-інвестиційної діяльності у великих містах нашої країни різко збільшилась потреба у вільних площах під забудову. Одним із варіантів вирішення проблеми дефіциту землі є руйнування старих будівель, що не перебувають в експлуатації та займають значні території. Проведений аналіз свідчить, що на території промислових зон, військових частин знаходиться величезна кількість будівель, які потребують реконструкції чи руйнування з метою звільнення території.

Крім того, на українському ринку спостерігається зростання інвестицій у будівництво гуртових торгових мереж, супермаркетів, торговельно-офісних центрів, складських приміщень, промислових цехів для нових виробництв. Дуже часто реставрація старих будівель є економічно доцільною, в інших випадках проводиться їх майже повне руйнування для нової забудови. Враховуючи надійність старих будівель та їх фундаментів, які зводились у радянські часи, руйнувати такі об’єкти доволі складно. Окрім того, в результаті руйнування утворюється величезна кількість будівельного сміття, яке потрібно утилізувати.

Друге джерело утворення будівельних відходів – це матеріали, які утворюються під час спорудження нових будинків. Проведений аналіз новобудов показав, що під час зведення 100-квартирного будинку утворюється в середньому 15…20 т твердих відходів, основну масу яких становить бита цегла, залишки затверділого бетону та будівельного розчину, дроблений гіпсокартон, брак стінових блоків з керамзитобетону, ніздрюватих бетонів, пінопласт та мінеральна вата.

Третє джерело – відходи промисловості будівельних матеріалів. Наймасовішими тут є відсіви щебеневих кар’єрів, склобій, цегла у вигляді браку, браковані залізобетонні конструкції, відпрацьовані гіпсові форми керамічних заводів тощо.

До будівельних відходів належать також тверді продукти, що утворюються під час реконструкції доріг. Якщо деяка частина старого асфальтобетону використовується повторно, то дроблений бетон з дорожнього покриття найчастіше звозиться на звалища.

Загалом усі будівельні відходи складаються з таких продуктів, як: бетон та залізобетон, цегла, метал, ґрунт, пісок, забруднений глиною, сантехкераміка, дерево, скло, гіпсокартон, пластмаса, асфальтобетон. За оцінками дослідників, за масовим вмістом 52 % будівельних відходів становить бетон та залізобетон, 32 % – кам’яні стінові матеріали (цегла, стінові блоки, піно- та газобетон), 8 % – відходи асфальту та будівельних розчинів, 4 % – відходи металів, 2 % – відходи дерева та пластмас, 1 % – керамічні вироби (сантехнічна кераміка, керамічна плитка), 1 % – гіпсокартон, скло та інші відходи.

Особливої актуальності проблема будівельних відходів в Україні набуває у зв’язку з тим, що в найближчі 5–10 років вичерпується термін експлуатації так званих «хрущовок», які були масово побудовані у 50–60 рр. минулого століття. Досвід Росії та інших республік колишнього Радянського Союзу свідчить про недоцільність реконструкції таких будинків. Тобто усі вони в найближчому майбутньому підлягають зносу і відповідно виникає проблема будівельних відходів такого процесу. Так, від однієї стандартної «хрущовки» утворюватиметься в середньому 3000 м3 будівельних відходів. Кількість таких будинків, що підлягають знесенню, становить в Україні кілька десятків тисяч, адже в нашій державі майже кожний четвертий громадянин проживає у «хрущовці». Процес переробки будівельних відходів є доволі затратним. За розрахунками російських фахівців зношення, вивезення та переробка будівельних відходів коштують в середньому 80…100 у.о. за 1 м3 . Однак слід враховувати, що, крім затрат під час їх переробки, можна отримати прибуток у вигляді вторинних матеріалів: щебеню, металобрухту, дрібного силікатного відсіву, висококалорійної органічної сировини.



Саме за допомогою переробки будівельного сміття друге «життя» знаходять багато матеріалів - це і деревина, і коріння викорчуваних дерев, і залізобетонний лом, і пластик, і скло, і старі шини, також цегельний бій і багато інших матеріалів [31].
4.1 Процес переробки будівельних відходів
Отримання бетонного щебеню, дрібнозернистих відсівів та їх повторне використання є заключною стадією замкненого циклу переробки бетонних і залізобетонних відходів – «зношення – вивезення – переробка – реалізація». Цій стадії передують ще кілька, які не менш важливі для забезпечення якості вихідної продукції.

На першій стадії проводиться підготовка будівлі до зносу. Для цього з від'єднаного від комунікацій та електроживлення будинку демонтують столярні вироби, лінолеум, паркет, труби, м'ягкий дах та інші елементи, виготовлені не з бетону. Після такої підготовки від будинку залишається фактично лише каркас із бетонних, залізобетонних та цегляних елементів. Однак навіть після такої підготовки в елементах будинку міститься ще близько 20 % будівельного сміття, яке важко відділити від бетону і яке знижує якість бетонного щебеню: утеплювач, гіпсобетонні перегородки, шлакобетонний наповнювач панелей, стара сантехніка тощо.

Друга стадія передбачає демонтаж збірних та руйнування монолітних елементів з подальшим сортуванням за розмірами і транспортуванням у місця утилізації. Демонтаж і руйнування проводять з використанням спеціальної будівельної техніки, алмазних пил, бурильних агрегатів та невибухових розширних цементів.

Третя стадія – подрібнення бетону, залізобетону та цегли з подальшою класифікацією отриманої суміші. В результаті класифікації отримують щебінь, метал, деревину та пластик. Усі ці матеріали можуть бути утилізовані з отриманням вторинної продукції. Щебінь розділяється на фракції 10–20, 20–40, 40–80 мм та використовується як заповнювач під час виготовлення бетону та залізобетону. Відсів з розмірами частинок менше 5 мм доцільно використовувати як наповнювач для виготовлення ніздрюватих бетонів та будівельних розчинів. Відходи деревини використовуються переважно для отримання тепла. Відходи металів після класифікації передаються підприємствам з переробки вторинних металів для переплавлення та виготовлення вторинної продукції.

Третя стадія – подрібнення бетону, залізобетону та цегли з подальшою класифікацією отриманої суміші. В результаті класифікації отримують щебінь, метал, деревину та пластик. Усі ці матеріали можуть бути утилізовані з отриманням вторинної продукції. Щебінь розділяється на фракції 10–20, 20–40, 40–80 мм та використовується як заповнювач під час виготовлення бетону та залізобетону. Відсів з розмірами частинок менше 5 мм доцільно використовувати як наповнювач для виготовлення ніздрюватих бетонів та будівельних розчинів. Відходи деревини використовуються переважно для отримання тепла. Відходи металів після класифікації передаються підприємствам з переробки вторинних металів для переплавлення та виготовлення вторинної продукції.

Переробка окремих відходів, як, наприклад, лінолеуму чи м'яких покрівель, супроводжується виділенням значної кількості токсичних газів, що вимагає влаштування складних очисних споруд. Тому доцільним є їх подрібнення та спалювання у цементних печах, де за рахунок високих температур (1300…1450 оС) відбувається їхнє повне розкладання на нетоксичні складові та згоряння з виділенням додаткового тепла [32].

Скло та його відходи у вигляді склобою можуть передаватись на переробку відповідним склопродукуючим підприємствам.

Відходи будівельної індустрії у загальній масі належать до 4 класу небезпеки, вони багатотоннажні і займають великі площі під складування.

У великих містах за своїм обсягом будівельні відходи перевищують комунальні. Проблеми будівельного сміття виникають не тільки під час нового будівництва, але й на багатьох підприємствах під час реконструкції виробництв. Сьогодні питання переробки відходів будівельного комплексу є доволі актуальним і полягає у тому, що перші будинки великопанельного будівництва мають термін капітальності 50 років і в найближчому майбутньому виникне проблема зносу житла.


    1. Утилізація відходів виробництва будівельних матеріалів

При видобуванні сировини для цементної і вапняної промисловості, гірських порід для щебеню, облицювального і стінного матеріалу та інших будівельних матеріалів утворюються розкривні й вміщаючі породи, які водночас видобувають, та характеризуються великою неоднорідністю складу. Використовують їх, як правило, для планувальних робіт, рекультивації порушених земель, спорудженні насипів і т. д.

При видобуванні облицювального каменю, переробці на щебінь гірських порід, виробництві вапна, цементу утворюються відходи у вигляді відсіву і негабариту. Основна маса цих відходів придатна для переробки на щебінь, пісок, кам'яну муку [33].

Відходи виробництва будівельних матеріалів використовують в технологічному процесі, де вони утворюються як добавки до сировини або напівфабрикатів. У промисловості, будівництві, міському господарстві утворюються великі об'єми битого скла, битого посуду, ламп розжарювання, медичних ампул і т. д. Основний напрямок утилізації склобою – повернення його до технологічного процесу.

Підготовка склобою до використання полягає в подрібнюванні, видалянні металевих включень за допомогою магнітних установок, митті, сортуванні. Собівартість скломаси із склобою в 6 разів нижча, ніж з кварцового піску.

Бите скло використовують також у виробництві тепло- і звукоізоляційних матеріалів, зокрема – скловолокна.

З порошку скляного бою, шляхом спікання з газоутворювачами при температурі 800-900° С, отримують піноскло. Його добре пиляти, свердлити, шліфувати, воно володіє високою водо- і морозостійкістю. Цей матеріал можна застосовувати як теплоізоляційний для теплових мереж при безканальній прокладці, в конструкціях холодильників, судах- рефрижераторах, хімічних фільтрах.

На основі розбитого тарного та будівельного скла виготовляють пористий заповнювач — гранульоване піноскло. Воно може бути використане для виробництва теплоізоляційних легкобетонних плит.

У суміші з пластичними глинами скляний бій може служити основним компонентом керамічної маси, для виготовлення облицювальної плитки й цегли.

Розбите скло застосовують також як декоративний матеріал в кольорових штукатурках, мелене скло — як присипку по масляній фарбі, для виготовлення наждачного паперу.

Великі об'єми відходів складають некондиційні, браковані бетонні й залізобетонні вироби, а також конструкції, що утворюються при знесенні будівель, залишки бетону на будівельних майданчиках. Переробки цих відходів полягає в руйнуванні конструкцій за допомогою спеціального устаткування, вилученні арматури (металу), дробленні, фракціонуванні, промиванні. Роздрібнений і просіяний бетон використовують як крупний заповнювач замість щебеню при виробництві бетону. Значна кількість керамічного бою утворюється на керамічних підприємствах і будівельних майданчиках. Бій глиняної цегли використовують після дроблення як щебінь в загальнобудівельних роботах і при виробництві бетону [34].
4.2.1 Використання перероблених будівельних відходів
Бетон, перероблений в щебінь, служить для засипки боліт і котлованів, а також для створення тимчасових доріг. Щебінь використовують на будівництвах, при засипці котлованів, які залишаються після знесеної будівлі. Асфальт повторно застосовують у будівництві доріг, але спочатку його термічно обробляють при дуже високій температурі. Арматура так само повторно використовується в будівництві, крім цього її використовують ще в багатьох випадках.

Будівельним сміттям засипають болотисті місцевості.

Завдяки переробки будівельного сміття такі матеріали, як скло, пластик, залізобетонний лом, деревина, цегляний бій і інші, отримують нове життя.

Особливою популярністю серед матеріалів, які можна переробляти, користуються бетон, тріска і арматурна сталь.

При вторинному використанні будівельних матеріалів значно заощаджуються кошти. Відсутні витрати на транспортування. Не потрібно платити за дозвіл на утилізацію (поховання) сміття на звалищі.

Після переробки будівельного лому переважно отримують таке процентне співвідношення матеріалів:



  • щебінь, фракційний бетон, гранітний відсів приблизно 70 %;

  • уламки цегли і каменю приблизно 25 %;

  • металевий лом приблизно 5 %. [35]

У світовій практиці близько 90 % відходів будівельного виробництва піддаються переробці і повторному використанню. Із залишків цегляних і залізобетонних конструкцій отримують високоякісний вторинний щебінь різних фракцій, який застосовується у спорудженні будинків, доріг, створенні інженерної інфраструктури, під час виготовлення бетону, спорудження і ремонту залізничних шляхів, при роботах з благоустрою територій, рекультивації земель.

Вторинний щебінь може повноцінно замінити від 20 до 60 % від загального обсягу гранітного щебеню залежно від типу проекту будівництва. Це значно скоротить витрати на придбання дорогих будівельних матеріалів (до 40 %), оскільки за високотехнологічних методів переробки якість вторинного щебеню мало поступається природному. Вторинний щебінь широко використовується як заповнювач для бетону. Вартість такого за- повнювача у два рази дешевша, ніж щебенів, крім того, під час готування бетону на такому заповнювачі потрібно на 25 % менше в'язкого. З огляду на те, як заповнювач бетону вико- ристовується тверда фаза різних фракцій, то можна говорити про фактично безвідхідну технологію. Сьогодні основним критерієм оцінки доцільності переробки і утилізації відходів, що утворюються під час будівельно-демонтажних робіт, є економічна ефективність їхнього повторного використання [36].



  1. ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИЙ БУДИНОК, ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЗВИЧАЙНИМ БУДИНКАМ

Все більше людей сьогодні замислюється про те, щоб побудувати екологічно чистий будинок, найбільш сприятливий для проживання в ньому, і знаходитися в гармонії з навколишньою природою.

Саме тому будинок з дерева зараз так стрімко входить в моду, знаходить все більше своїх прихильників. Одним з найбільш поширених матеріалів, з яких здійснюється сьогодні будівництво дерев’яних будинків, це – профільований брус (рисунок 5.1). Дерев'яні будинки – прекрасний спосіб, щоб відновити баланс. Екологічно чисті, при цьому дуже міцні, ці будинки мають ідеальний мікрокліматом, що дозволяє уникнути небезпеки поширення через повітря хвороботворних мікробів. Це ще раз підтверджує той факт, що дерев'яні будинки є зразком високоякісного житла, найбільш відповідного здоровому способу життя. І все це завдяки природним властивостям будівельного матеріалу – дерева. Сучасні види додаткової обробки дерева роблять його ще більш затребуваними на будівельних майданчиках. Протипожежна обробка робить дерево стійкішим до вогню, а антикорозійна – захищає його від гниття й усіляких видів грибка або цвілі. Дачні будинки з бруса сьогодні можна побачити практично в кожному дачному селищі, поряд з традиційними зрубами і будинками з інших матеріалів.

ДСП і ПВХ в будинку не місце. Вони агресивні, тобто виділяють токсичні речовини – фенол, бензол і формальдегід. «Фонять» литтєвий мармур, вінілові шпалери, базальтова вата, яку використовують в якості теплоізолятора.

Для створення дружнього клімату в будинку використовуйте натуральні матеріали – дерево, папір, скло, гіпс, фаянс. Стіни можна покривати глиняного штукатуркою, на поли класти паркет або лінолеум з деревної муки, на кухні та у ванній кімнаті використовувати кахель і керамограніт, які добре миються і не накопичують бруд.

Звичайні пластикові вікна порушують повітрообмін в будинках. У них, на відміну від дерев'яних, немає щілин, а вентиляція в старих будинках влаштована так, що ці самі щілини потрібні для створення правильних повітряних потоків усередині будинку.

Втім, в пластикових вікнах для циркуляції повітря виготівники зазвичай передбачають можливість "мікропровітрювання". Але цією функцією чомусь багато нехтують. Дешевий варіант вирішення проблеми – зробити в стіні над батареями наскрізні отвори на вулицю. Але набагато краще ставити дерев'яні вікна – є маса прекрасних варіантів склопакетів в дерев'яних рамах. По зручності і дизайну вони не поступаються пластиковим, при цьому дерево «дихає», тобто пропускає повітря в квартиру.
f:\еко - 10\4 курс\2 симестр\дипломна робота\мый диплом\презентацыя\kombinirovanuj_dom_shale_1.jpg

Рисунок 5.1 – Екологічно чистий будинок з дерева


      Найбільш екологічні шпалери – паперові. Дешево і сердито, збирають пилу по мінімуму. Зараз популярно обклеювати стіни рослинними шпалерами – з трав, бамбука і водоростей. Вони «дихають», тобто не порушують повітрообмін, цікаві на дотик і радують око. Щоб на них не накопичувалася пил, їх обробляють антистатиками.

Є шпалери, які роблять з кори коркового дуба. Вони гарні в першу чергу тим, що в пробці не селяться шкідливі бактерії і грибки, плюс такі шпалери – відмінна звуко-і теплоізоляція. Погодьтеся, відсутність шуму в будинку – це теж дуже екологічно.

Задушливий запах звичайної фарби пояснюється тим, що в неї додають багато всього зайвого з точки зору екології. Токсичні розчинники, барвники, смоли, миш'як, що додає фарбі ядреная відтінки, які будуть довго «фонить» через роки після ремонту. Зараз на ринку з'явилися альтернативні – гіпоалергенні – фарби. Вони не пахнуть, в їх складі до мінімуму зведено кількість токсичних елементів, не використовуються продукти нафтопереробки. Колір їм надають нешкідливі мінеральні пігменти зразок оксиду заліза. Серед компонентів – бджолиний віск, евкаліптова і лавандова олія. Стіни, пофарбовані такою фарбою, ледь вловимо пахнуть квітами і травами.
      До речі, гіпоалергенними можуть бути не тільки фарби, але і лаки, шпаклівка і т. д. При покупці уважно вивчайте етикетки.

При будівництві або ремонті варто передбачити установку на стояках фільтрів для води – грубої і тонкої очистки. Фільтри грубої очистки відфільтровують дрібне сміття на кшталт піщинок. Це, до речі, на користь побутовій техніці – пральним та посудомийних машин. «Тонкі» фільтри очищають воду від бактерій, вірусів і шкідливих домішок, у тому числі хлору і солей важких металів.

Вбудовані системи очищення повітря не тільки ефективно очищують потрапляють в будинок з вулиці повітря, а й виконують роль кондиціонера – регулюють температуру повітря в приміщенні [37,38].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка