Повість К. Паустовського «Час великих очікувань» як історична пам’ятка місцевого колориту одеситів



Скачати 117.82 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір117.82 Kb.
ТипУрок

Кучеренко Юрій Анатолійович,

вчитель історії, приватна школа

художньо-естетичного профілю «Костанді»

м.Одеса
Повість К.Паустовського «Час великих очікувань»

як історична пам’ятка місцевого колориту одеситів

(з досвіду інтегрованого уроку з літератури та історії,

проведеного в 11 класі)
Вступ. Загальна мета вчителя сприяти розвитку особистості учня в процесі навчання, тобто його самопізнанню, самоусвідомленню і самовихованню. Для досягнення цієї мети вчитель повинен створити сприятливі умови для розвитку учнів, закладаючи в новому матеріалі такі завдання:

- просвітницько-евристичне: (збагачення учнів новими знаннями і досвідом);

- ціннісно-орієнтаційне (прищеплення здатності оцінювати явища дійсності і орієнтуватися в оточенні);

- креативне (розвинення потреби і спроможності творчого сприйняття світу);

- світоглядне (сприяння усвідомленню окремого, особливого, загального у собі та навколо);

- гуманістичне (формування здатності ставитися до світу і до себе «по-людськи»);

- патріотичне (формування любові до країни і краю).

Учень повинен не лише зрозуміти і засвоїти нові знання, а також систематизувати наявні знання, а в ідеалі – освоїти нові знання, що передбачає вміння користуватися ними.

Очевидно, втілення такої високої мети і виконання таких складних завдань залежить не лише від вчителя і можливе лише за умов якщо не співпраці з учнями, то хоча б відкритості їх до цього. За відсутності останньої навіть у частини класу вищезазначені завдання ускладнюються необхідністю спонукання до спільної роботи. Найкращим і найкориснішим засобом «примусу» до навчання є зацікавлення.

У випадку викладання (навчання) історії постає проблема історичного пізнання, яка пов’язана з «історичним інтересом» - феноменом, народженим самою історією, який з часом набув статусу методологічного світоглядного принципу, установки, яка організовує і направляє пізнавання.

Категорія «історичного інтересу» містить у собі три групи відносин:

1) людини до історичної дійсності в її конкретних проявах;

2) людини до себе в певній історичній дійсності;

3) відносини між людьми всередині історичної дійсності з її стабільністю і нестабільністю, повторністю і неповторністю між особистим (індивідуальним) та груповим (спільним) у суспільному розвитку.

Існування суперечностей в кожній з цих груп відносин і між ними підказує вчителю історії як пробудити зацікавлення до певного історичного матеріалу (особи, події, документу тощо).

Ідея застосувати історичну складову була запропонована вчителем історії з метою зацікавити учнів, викликати у них той самий «історичний інтерес», про який йшлося вище - відтворити людину в історичній дійсності в її конкретних проявах, використовуючи художній твір.

Нижче наведено деякі методичні засоби-знахідки, апробовані під час проведення спільного уроку (1академічна година) з позакласного читання в 11 класі школи «Костанді» художньо-естетичного профілю вчителями літератури (В.І. Гучок ) та історії (Ю.А. Кучеренко) на тему, зазначену у назві статті. Оскільки події революції та громадянської війни за програмою вивчаються в 10 класі, а матеріал з літератури – в 11-му, спільний літературно-історичний урок названо не бінарним, а інтегрованим.

Отже, загальна мета з історії для даного уроку була сформульована таким чином: відтворити повсякденне життя одеситів в роки громадянської війни, використовуючи повість К.Паустовського «Час великих очікувань». Її навчальний, виховний та розвиваючий аспекти під час екскурсії до музею та уроку передбачали відповідно вивчення учнями історії та культури міста і краю 1917-1920 рр., виховання в учнів любові до рідного міста і краю, набуття учнями навичок порівняння та аналізу конкретного матеріалу.

Пошук відповіді на проблемне питання: Чи можна, застосовуючи художній твір, відтворити атмосферу 20-х років минулого століття в Одесі? дозволили обговорити суперечність між об’єктивністю історичного процесу і суб’єктивністю його сприйняття обивателями, істориками, письменниками, сучасниками, учасниками, свідками подій, а також людьми, які жили або живуть на 50-100 років пізніше.

Під час уроку було використано мультимедійні засоби (фрагменти фільмів «Зелений фургон» (1983 р.) та «Інтервенція» (1968 р.), аудіо запис пісні «20-й рік» з кінофільму «Зелений фургон»); фото будинку, в якому мешкав К. Паустовський в Одесі, фото експонатів музею К. Паустовського, портрет К.Паустовського, збірник творів К.Паустовського. Застосовано різні форми роботи (фронтальна, колективна, парна, індивідуальна). Прийом, за допомогою якого було проведено закріплення і перевірку знань - гра « Брейн-ринг».
«Вміння жити в Одесі – це велике мистецтво.

Для цього потрібен талант».

Хід уроку.

І. Організаційна частина.

Урок «брейн-ринг». Після вступного слова вчителів історії та літератури, капітани представили себе і назви своїх команд. Вчитель історії коротко характеризував структуру брейн-рингу, типи завдань та критерії оцінювання.



ІІ. Мотивація уроку та акцентування уваги учнів на особливостях зазначеного історичного періоду.

Вчитель літератури обґрунтувала доцільність звернення до історичного матеріалу, зазначивши, що за свое более чем двухсотлетнее существование Одесса обрела богатейшую литературную историю, связанную с именами А.Пушкина, Н.Гоголя, В.Короленко, И.Бунина, А.Куприна, М.Твена, В.Маяковского, В.Катаева, К.Г.Паустовского и многих других писателей, поэтов, драматургов. Они запечатлели на страницах своих произведений яркие мгновения истории города, а также неподражаемый одесский колорит. Но время неумолимо «размывает» прошлое: уходят из жизни старожилы, забываются факты, утрачиваются названия, меняется быт, все реже и реже можно услышать «одесскую речь». Поэтому, как отметил академик Д.С.Лихачев, «понять литературу, не зная мест, где она родилась, не менее трудно, чем понять чужую мысль, не зная языка, на котором она выражена». И получается, с одной стороны, что литература сберегла память о прошлом Одессы, а с другой – чтобы понять это сбереженное, нужно знать прошлое города, его историю. Поэтому, соприкоснувшись с книгой К.Г.Паустовского «Время больших ожиданий», нельзя обойтись без исторической основы, понадобилась помощь учителя истории. Ученики посетили музей писателя, были на презентации книги в библиотеке им. М.Ю.Лермонтова, перечитали отдельные главы, осталось подвести итог.

Вчитель історії розкрив особливості 1920-х років в Одесі. Події у повісті починаються з лютого 1920 р., коли денікінці тікали з Одеси. За три роки війни в Одесі помінялося багато влад. Одесити вигадали такий жарт:

- До якої партії ви належите?

- До тої, що сьогодні при владі.

Учні переглянули декілька фрагментів з художніх фільмів «Зелений фургон» та «Інтервенція», щоб зануритеся в атмосферу тих трьох революційних років. До того ж, ця атмосфера створена за допомогою іронії і гротеску (по-одеськи). Доцільно навести цікавий факт з біографії К.Паустовського. У Києві К.Паустовського мобілізували до петлюрівської армії, а невдовзі, після чергової зміни влади, він був призваний на службу до червоної армії, до охоронного полку, набраного з колишніх махновців. Після того, як через декілька днів один з караульних солдат застрілив полкового командира, полк було розформовано.



ІІІ. Брейн–ринг

Вчитель історії: запропонував учням згадати подорож до музею К.Паустовського, вулицю, на якій розташовано музей письменника і відповісти на питання: Чому він саме там? Як образно назвав К.Паустовський Чорноморську вулицю і чому? (Очікувана відповідь: Чорноморська вулиця - морський форпост Одеси. Повз неї проходили всі пароплави, які прямували у порт і з нього).

Вчитель літератури: Объясните лексическое значение выражений, встречающихся в повести «Время больших ожиданий» и передающих атмосферу и колорит Одессы 20-х годов 20 века.

1) «Чтоб мне не дойти туда, …куда я иду».

2) «В Одессе можно было «сделать» любую… сенсацию».

3) «Это вам не жук начихал на … скатерть».

4) «Если хочешь что кушать, …то сумей загнать на Толчке рукава от жилетки».

5) Хлеб «по литерам».



6) «День мирного восстания».

Вчитель історії. Безліч різних висловів можна було почути в Одесі в різних місцях, наприклад на Новому базарі. Ось що писав К.Паустовський про Новий базар: «…Каким… языком описать то по существу, неописуемое одесское торжище, которое в двадцатых годах нашего века носило название Новый базар»? Було декілька правил, без знання яких неможна було пхатися на Новий базар. Які були ці правила? (Очікувана відповідь: 1) «Ни в коем случае не показывать вида, что вы хотите что-нибудь купить… Десятки людей начинали цепко хватать за рукава…(и другие части одежды)… и кричать: «Что вы хотели купить, молодой человек?» 2) Соглашаться на первую цену, какую вам давали за ваши вещи (История с продажей ватина. Можно было нарваться на шайку «маравихеров», которая занималась сбиванием цен. 3) Никогда не носить вещей у себя за спиной (Полупьяный грек в воротах базара поджег сзади ватин).

Вчитель літератури прочитала вірш про Австрійский пляж, а вчитель історії задав питання по главі «Австрійский пляж»: Поясніть назву,скажіть: хто ходив на цей пляж і чому? (Очікувана відповідь: Первыми начали пользоваться этим пляжем во время интервенции австрийские солдаты, поэтому он получил название «австрийского». «До этого пляжа идти из города было дальше, чем до большого Ланжероновского. И на Австрийский пляж ходили только любители безлюдья и любители той морской старины, какая сохранилась, главным образом, на гравюрах в пожелтевших журналах»).

Вчитель літератури: Какое судьбоносное событие произошло в жизни К.Г.Паустовского на Австрийском пляже? (Очікувана відповідь: Встретил редактора газеты «Моряк» Е.Иванова, и тот предложил стать сотрудником газеты: «Мы завинтим такую газету, что перед ней померкнут романы Дюма-отца и Буссенара»).

Вчитель історії: К.Паустовський писав, що радянські заклади були схожі на лабіринти з фанерних перегородок. У них можна було побачити багато цікавих речей. Такою була загадкова та лякаючи фраза: «Ріжте самі». Де вона була написана і чому? (Очікувана відповідь: В особом продовольственном губернском комитете (Опродкомгубе) над окошком кассы. Кассир выдавал зарплату большими неразрезанными листами.) На що витрачалася заробітна плата? (Очікувана відповідь: Деньги уходили на ячную кашу и на воду. За ведро воды приходилось платить пятсот рублей).

Вчитель історії: Ще одна особливість Одеси того часу. Ось як пише про неї К.Паустовський: «Город был полон [это слово в вопросе пропускается] дробным стуком. По утрам, когда одесситы бежали на службу, стук учащался, и если закрыть глаза, можно подумать, что все население Одессы разыгрывает на кастаньетах какой-то скачущий танец». Що було джерелом цього стукоту? (Очікувана відповідь: «Кожаная обувь была в то время большой редкостью. Все ходили в деревяшках. Город был полон их дробным стуком…»)

Вчитель літератури: В это время жуликов хватало везде, даже среди журналистов. Сам Чехов боялся одесских репортеров: «Только, ради бога, не говорите об этом одесским репортерам». Называли их «королями сенсации». Стиль статей, как пишет Паустовский, «был феерический». «По поводу какого-то пустякового постановления думы в передовой статье призывалось, что «следует выкрасить на радостях наше одесское небо в розовый цвет и аплодировать городской думе на крышах домов». Какую ошеломляющую новость пытался продвинуть в газете «Моряк» один из таких «королей сенсации»? (Очікувана відповідь: О мнимой смерти художника Костанди. «Но случилось так, что в тот же вечер один из сотрудников газеты встретил «воскресшего» Костанди. И даже проводил его до Екатерининской улицы. И даже говорил с ним о будущей выставке картин. И даже пожал его мужественную руку. И даже заметил пятно от синей масляной краски на его чесучевом пиджаке. И он нисколько не похож на покойника, уверяю вас». Наутро «Моряк» вышел без некролога, но тотчас же он был обнаружен в «Одесских известиях».

Вчитель літератури: Как вспоминал К.Паустовский, в редакции бывали «многоопытные морские люди», а вечерами она превращалась в своеобразный литературный клуб. «То были россыпи языка…» Произведения каких молодых одесских писателей, ставших со временем знаменитыми, печатались в газете «Моряк»? (Очікувана відповідь: И.Бабеля, Э.Багрицкого, В.Катаева и … К.Паустовского)

Вчитель літератури: Как-то, сидя у моря над обрывом, бросая камешки, Паустовский разговорился с Исааком Бабелем, о творчестве, об искусстве. Бабель жаловался, что у него нет воображения, и его девиз – это подлинность, а над самым маленьким рассказом он работает, как землекоп… Сегодня у всех была возможность окунуться в атмосферу, в которой жила Одесса век назад. Есть еще одна возможность.

Итак, сейчас 20-е годы ХХ века, а ученики – молодые, начинающие писатели. Задание: продолжить фразу, записанную К.Паустовским из уст И. Бабеля: 1) «Эта работа делает меня человеком, а не одесским уличным …(философом)». 2)«Сравнение должно быть точным, как логарифмическая линейка, и естественным как запах…(укропа)». 3) «Деепричастие все же легче, чем причастие. Иногда оно сообщает языку некоторую крылатость. Но злоупотребление им делает язык бескостным, … (мяукающим)». 4) «Линия в прозе должна быть проведена твердо и чисто, как на…(гравюре). [техника графики] 5) «Ясность и сила языка совсем не в том, что к фразе уже ничего нельзя прибавить, а в том,… (что из нее уже нельзя больше ничего выбросить)».; 6) «У нас в Одессе …не будет своих Киплингов. Мы мирные жизнелюбы. Но зато у нас будут свои Мопассаны. Потому что у нас много… (моря, солнца, красивых женщин и много пищи для размышления)».



«Три конверти». Вчитель історії кладе на стіл три конверти. В одному з них міститься картинка, де зображено зустріч К.Паустовського з німецькою акторкою Марлен Дітрих. Це фото учні бачили в музеї.



Завдання: Представники команд беруть один з трьох конвертів. Якщо вони взяли конверт з картинкою, то команда отримує один заохочувальний бал. Якщо учень або команда пояснять, що зображено на картинці, то вони отримують відповідні бали. За згодою команд вчитель може загострити ситуацію і замість трьох, залишає два конверти. Таким чином, конверт з картинкою обов’язково витягне представник однієї з команд. (Очікувана відповідь: К.Пауствський був один з улюблених письменників М.Дітрих. У своїй книзі «Роздуми» (глава «Паустовський») вона описала їх зустріч (цей момент зображено на картинці), яка відбулася в 1964р. під час її виступу в Центральному Будинку Літераторів: «… Якось я прочитала оповідання «Телеграма» К.Паустовського (це була книга, де поруч з російським текстом був переклад англійською). Воно справило на мене таке враження, що ні оповідання, ні прізвище автора, про якого ніколи не чула, я вже ніколи не могла забути».

Конкурс капитанів. Вчитель історії: Як же К.Паустовський сам для себе відповів на питання: «Что вы хотели, молодой человек?» (Очікувана відповідь: «Что я хотел? Я хотел одного: чтобы это капище нищеты и грязи было сожжено, развеяно по ветру. В конце концов так и случилось.»)

Командне завдання. Вчитель літератури. Задание. Необходимо выбрать правильные варианты ответов.

1.Какое из перечисленных произведений принадлежит К.Г.Паустовскому? А) «Белеет парус»; Б) «Золотая роза»; В) «Золотой теленок».

2. Какому цветку К.Паустовский посвятил легенду в повести «Время больших ожиданий»? А) тюльпану; Б) гвоздике; В) сирени.

3.«При всем своем громадном авторитете Константин Георгиевич не стал и не мог стать генералом от литературы. И, надо сказать, ненавидел проявления такого генеральства в других». Это высказывание по отношению к Паустовскому принадлежит: А) И.Бабелю; Б) И.Ильфу; В) Ю.Трифонову.



IV. Підведення підсумків.

Визначення переможців за кількістю фішок із зображенням книги К.Паустовського «Час великих очікувань». Виставлення індивідуальних оцінок.



V. Домашнє завдання.

З літератури: Написать сочинение-размышление на тему: Чем актуальна повесть К.Паустовского «Время больших ожиданий» в наши дни?



З історії: Дати характеристику повсякденного життя людей під час НЕПу за допомогою цієї книги. Порівняти, як змінилося повсякденне життя людей з часів, зображених К.Паустовським у книзі «Час великих очікувань».

Висновки.

У підсумку роботи треба зазначити, що загалом вчителям вдалося виконати поставлені завдання: учні отримали нові знання, мали змогу оцінювати вчинки людей, виконали творче завдання, уявляли себе на місці інших, порівнювали події минулого і сучасності, за допомогою вчителів аналізували і узагальнювали історичні явища, ще раз переконалися, що їх рідне місто Одеса – особливе, своєрідне, його історія насичена постатями і подіями, а культура – творами та іменами. Використана форма уроку (брейн-ринг) дала змогу побачити роботу кожного учня, оскільки при обговоренні питань в команді практично кожний учень себе проявив. Урок завдяки змагальності був емоційно насиченим і швидко закінчився. Недоліком можна вважати те, що для підведення підсумків знадобилося додатково 10 хвилин перерви.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка