Поняття “героїзм”: варіативність дефініцій



Скачати 108.63 Kb.
Дата конвертації14.01.2019
Розмір108.63 Kb.

Опубликовано в:

Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. ;

[за ред. В.Я. Даниленка]. — Х. : ХДАДМ, 2009. — С. 125–131. — (№ 14).
УДК 130.2

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ СМИСЛ ПОНЯТТЯ “ГЕРОЙ”
Соколова Б.Ю., аспірантка Харківської державної академії культури
У статті виявлені та співставленні різні визначення і підходи до осмислення поняття «герой», на підґрунті чого здійснено спробу сформулювати узагальнену дефініцію, яка синтезує основні ідеї, що розкривають еволюційний смисл даного поняття.

В статье выявлены и сопоставлены различные определения и подходы к осмыслению понятия «герой», на основе чего предпринята попытка сформулировать обобщенную дефиницию, которая синтезирует основные идеи, раскрывающие эволюционный смысл данного понятия.
In the article the various definitions and approaches to conceiving of concept «hero» are discovered and compared and at that basis an attempt is made to formulate the generalising definition which unite the basic ideas disclosing the evolution sense of this concept.
Ключові слова: герой, героїзм, подвиг, самовідданість, загальне благо.

Ключевые слова: герой, героизм, подвиг, самоотверженность, общее благо.

Key words: hero, heroism, exploit, dedication, common good.
Актуальність проблеми. Глобальне побутування слова “герой”, його архетипічне укорінення у нашій свідомості зумовлюють його функціонування на різних смислових рівнях. В історії це поняття з’явилося з великими смисловими нашаруваннями, коли пройшло через міф, епос, чарівну казку. Його природа багатогранна і складна й тому диктує широкий спектр інтерпретацій. Нині постає серйозна проблема невідповідності того, де і як вживається це слово, з його змістовним наповненням. Адже до традиційних асоціацій слова «герой» сучасна масова культура додала ще цілу низку своїх. Отже сьогодні, поряд з міфічним героєм чи епічним богатирем, солдатом, який загинув за Батьківщину чи ученим, який постраждав за істину, «героями» стали поп-зірки і спортсмени, персонажі кримінальних бойовиків і учасники різноманітних шоу. Масова культура настійно нівелює той смисл, який пов’язували зі словом «герой» попередні покоління, і підмінює його новим, нерідко цілком протилежним, формуючи у суспільній свідомості викривлену уяву про героїзм. Взагалі, для сучасної людини смисл цього слова доволі розпливчастий, а найчастіше і зовсім суперечливий. Згідно з анкетуванням, проведеним авторкою статті, діти, виховані на сурогатах масової культури, схильні надавати героям особливості та якості, які героїчному началу не притаманні.

Між тим необхідно зазначити, що з давніх часів саме герої були тим моральним стрижнем, на якому трималося суспільство і його культура. Існування моральних прикладів, як взірців, для кожного народу завжди було необхідним чинником духовного розвитку і удосконалення. Таке поступальне удосконалення людського суспільства в рамках світового культурно-історичного процесу зазвичай осмислюється як еволюція. Слідом за П. Тейяром де Шарденом, який визначав еволюцію як «зростання свідомості» [11, с. 193], у даній статті матиметься на увазі духовна та інтелектуальна еволюція.



Мета статті – виявлення і співставлення спектру визначень і підходів до поняття «герой» на сучасному етапі наукового знання і формулювання на цьому підґрунті узагальненої дефініції, яка синтезує основні ідеї, що розкривають його еволюційний смисл.

Результати дослідження та їх обговорення. У сучасній українській мові слово “герой” має наступні тлумачні значення: 1. Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді. 2. Людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо. 3. Головна дійова особа літературного твору. 4. Особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе увагу [4, с. 179]. Очевидно, з героїзмом як таким пов’язане лише перше значення, проте сучасні тлумачні словники містять надзвичайно стислу його характеристику.

Задля розширення сфери значень досліджуваного поняття слід звернутися до «Толкового словаря» Володимира Даля, оскільки він надає йому оригінальне трактування: «Герой, ірой, витязь, хоробрий воїн, звитяжний войовник, богатир, чудо-воїн; || доблесний сподвижник взагалі, у війні і у мирі, самовідданець» [6, т. 1, с. 349]. По-перше, звернемо увагу на слово «самовідданець», в якому В. Даль ємко закодував те, що у першу чергу відрізняє будь-якого героя від пересічної людини. Якщо людську діяльність умовно поділити на ту, що відбувається «заради інших» і ту, що – «заради себе», архетипічний смисл героя містить лише перший варіант. Самовідданість – ключове слово, інваріантний критерій героїзму. Також звернемо увагу і на слово «сподвижник». Згідно із зазначеним словником, воно означає «співучасник в якомусь загальному подвигові» [6, т. 4, с. 293], а слово «сподвигнути» – «спонукати, підохочувати, надихати, підбадьорювати, скеровувати на якусь діяльність» [6, т. 4, с. 293]. Таким чином, герой виявляється певним рушійним началом у житті соціуму, надихаючи людей на творчі досягнення.

Визначення поняття «герой», які належать різним ученим досить різноманітні. Соціолог, літературний критик і публіцист XIX ст. Микола Костянтинович Михайлівський (1842-1904), автор знаменитої роботи «Герои и толпа», створив соціально-психологічну концепцію стадної поведінки натовпу, що за законами імітації і впливу наслідує «героя», який може бути або дійсно видатною особистістю, або авантюристом і шанолюбним самозванцем. «Героєм, – писав М.К. Михайловський, – ми називатиме людину, яка залучає масу своїм прикладом до доброї чи поганої, шляхетнішої чи підлішої, розумної чи безглуздої справи» [8, с. 70]. У зв’язку з цим можна пригадати, що з героїчними зусиллями окремих особистостей (пасіонарієв) відомий учений Лев Миколайович Гумільов (1912-1992) пов’язував витоки етногенезу. Він стверджував, що «будь-який процес етногенезу започатковується героїчними, часом жертовними вчинками невеликих груп людей (консорцій), до яких приєднується оточення, до того ж цілком щиро» [5, с. 286]. Разом з тим пасіонарність, на думку ученого, не має відношення до етики і моралі, однаково породжуючи подвиги і злочини, творчість і руйнування, благо і зло, що у даному випадку співзвучно поглядам М.К. Михайловського.

Проблему такої змістової неадекватності визначення героя порушено не випадкового, оскільки шляхом зазначеного анкетування авторка статті виявила, що сучасні діти і навіть дорослі іноді приписують героям як позитивні, так і негативні якості, пояснюючи це тим, що «герої бувають різні, як добрі, так і злі». Проте, такий вислів доречний, якщо йдеться про всі інші зазначені тлумачні значення, окрім першого, яке пов’язане з героїзмом, а саме йому були присвячені анкети. Тому треба наголосити, що, враховуючи цінність концепцій М.К. Михайловського і Л.М. Гумільова, не можна погодитися з їхнім підходом до визначення героя, оскільки він нівелює аксіологічну складову цього поняття і вносить плутанину у ціннісні орієнтації. Адже таким чином може виникнути багато проблем через абсолютну тотожність найменування і подвижника, життя якого присвячене людям, і негідника, який йде на все заради користі, власті або слави. Значення слова «герой», що формувалося століттями, неперебутнє, і живе у людських душах як архетип. Тому у громадському житті вагома і етично незаперечна лише одухотворена альтруїстичною метою героїка, що знаменує служіння людям у високому смислі.

Інший, на відміну від попередніх учених, погляд розвивав у своїй творчості один з визначних представників романтичної філософської школи Англії XIX ст. Томас Карлейль (1795-1881), який створив першу концепцію героїзму як загальнокультурного явища, що кардинально впливає на історичний процес. «Герой – той, – писав він, – хто живе у внутрішній сфері речей, в істинному, божественному, вічному, існуючому завжди, хоча й незримо для більшості, під оболонкою тимчасового і вульгарного: його сутність там; висловлюючись, він сповіщає у зовнішність цей внутрішній світ вчинком чи словом…» [7, с. 127]. Здатність проникати «крізь зовнішню оболонку речей» й осягати їхню справжню суть (те, що І. Кант називав «річчю у себе» ноуменального світу), з позиції Т. Карлейля, об’єднує героїв незалежно від часу і умов їхнього життя. Думки Т. Карлейля про необхідність наукового дослідження героїзму с точки зору його найважливішої ролі у культурно-історичному процесі актуальні дотепер.

ХХ сторіччя позначилося новою оригінальною концепцією героїзму, сформульованою видатними російськими мислителями та ученими Миколою Костянтиновичем (1874-1947) та Оленою Іванівною (1879-1955) Реріхами. Ця концепція, залучивши героїзм до контексту космічної еволюції людства, надає можливість знайти його витоки у природі людини як істоти, тісно пов’язаної з енергетичними процесами єдиної одухотвореної системи світобудови. Філософська система Живої Етики, над якою О.І. Реріх працювала понад тридцять років, є стрижневим підґрунтям цієї концепції. Остання уперше проаналізована і розвинена у працях російського академіка Людмили Василівни Шапошникової, в яких окреслені магістральні напрями подальшого дослідження героїзму. Труди Реріхів, зокрема Жива Етика, що містить синтез емпіричного досвіду Заходу і умоглядної філософії Сходу, відіграли ключову роль у становленні космізму, або космічного світогляду. Останній виник на початку ХХ ст. як новий (щодо міфологічного, релігійного і наукового), четвертий вид мислення [10, с. 338], і сьогодні він розширює межі дослідження людини і Космосу до вивчення глибинних засад їхньої природи.

Згідно з концепцією Реріхів однією з ключових особливостей героїзму є те, що він являє собою сутнісну характеристику та одну з граней прояву духу – цього творчого начала всесвіту. Дух є особливим видом тонкої матерії, якому властива високовібраційна енергетика. Як пише Л.В. Шапошникова, аналізуючи методологічні положення Живої Етики, дух «посідає у Світобудові головне місце, виступаючи підґрунтям космічної творчості. Дух як тонкоматеріальна енергія у процесі еволюції одухотворяє матерію, створюючи вищі її форми» [13, с. 54]. Субстанція духу наче розлита у всесвіті і пронизує усі сфери буття, від життя будь-якої земної істоти для існування галактичних систем. Космічний світогляд дає можливість пізнавати і космічні закони, одним з яких є закон загальної Єдності, глибинного і сталого зв’язку усього з усім на підставі субстанції духу. Цей закон робить іманентним енергетичній системі світобудови принцип загального блага, тобто блага для всіх елементів цієї системи, і виключає момент егоїстичної обмеженості кожного з них. «Служитель, прихильник Загального Блага, стверджується як співробітник Космосу», – зазначено в одній з книг Живої Етики [3, с. 63]. Доречно зауважити, що такі визначні мислителі, як П.О. Сорокін, П. Тейяр де Шарден, Э. Фромм та інші, попереджали про неприродність егоцентриського суспільства. Втілення принципу загального блага у громадське життя відповідає таким складовим героїчного начала, як «самовідданість» і «самопожертва», рисам, що дають змогу людині стати на щабель суб’єкта космічної еволюції і долучитися до її творчих механізмів. Визначення поняття «герой», наведене у Живій Етиці, віддзеркалює вищезазначене: «Героєм називають людину, яка діє самовіддано, але це визначення не повне. Герой той, хто діє самовіддано, непохитно, свідомо і тим, діючи в ім’я Загального Блага, наближує перебіг космічної еволюції» [9, с. 107-108].

Перебіг еволюції на нашій планеті, хід становлення і розвитку людської історії і культури, відповідно до космічного світогляду, визначають вищі світи багатомірного простору, тобто світи з більш високою і більш тонкою у порівнянні з нашим фізичним світом енергетикою. Як зазначено у Живій Етиці, нижче еволюціонує тільки за допомогою вищого, тому світ щільної матерії і все, що у ньому мешкає, потребує еволюційних імпульсів від нього. Один з каналів, через який людство може отримувати такі необхідні імпульси є героїзм. На думку Л.В. Шапошникової, зв’язок з Вищим началом світобудови є головною відмітною рисою героя. Справжній герой, пише вона, «є персоніфікованим зв’язком <…> народу, усвідомленим чи неусвідомленим з Вищим…» [12, с. 377].

В Живій Етиці стверджується, що під час сприйняття прекрасних героїчних образів відбувається важлива еволюційна дія – зростання людської свідомості, – котра як у масштабах окремої особистості, так і у масштабах народу допомагає піднятися на нову висоту удосконалення. Феномен героя в історії, як зазначає Л.В. Шапошникова, це той вихідний пункт, з якого починається процес зміни людського мислення. Вона розглядає героя як носія високодуховної енергетики подвигу, самопожертви, нових знань. На її погляд, еволюційна сутність місії героїв полягає в одухотворенні світу щільної матерії високою енергетикою їхніх самовідданих діянь. Саме тому героїчна особистість благотворно впливає на хід еволюційних процесів у суспільстві. Таким чином, живою пам’яттю про героїчні подвиги і щирим потягом до їх носіїв, удосконалюється народ. У цьому полягає провідна роль героїв у соціумі, на чому наголошували Т. Карлейль, Р.У. Емерсон, М.К. Реріх. Але при цьому важливою умовою сталого розвитку суспільства є його адекватне ставлення до героїв, розуміння їхньої місії і збереження незаплямованої пам’яті про них.

Багатогранною і розгорнутою є характеристика, яку надають героєві й інші учені. Серед найсуттєвих граней героїчного характеру власне еволюційного плану, на яких акцентував увагу акад. А.Є. Акімов, можна назвати прагнення до високої мети, що визначає заради чого здійснюється подвиг; фізичну стійкість, яка забезпечує можливість пройти героїчний шлях до кінця; стійкість духу і психологічну цілісність, що дозволяють витримати протидію негативних сил і консерватизм суспільства; здатність пройти шлях подвигу, навіть ціною самопожертви; лабільність у стосунках з людьми, необхідність глибокого внутрішнього розуміння мотивів консерватизму соціуму і окремих індивідуумів; гнучкість під час допомоги у перебудові їхнього світосприйняття [1, с. 15]. Ці грані героїчного характеру А.Є. Акімов назвав кодексом героїзму і зазначив, що вони характерні для героїв незалежно від того, у якій галузі життєдіяльності виявляється їхній героїзм.

Акад. РАО Ш.А. Амонашвілі, засновник сучасної гуманної педагогіки, вважає, що справжній герой духу знає, заради чого він трудиться, він не боїться небезпеки, хоча і знатиме її справжні масштаби. Такий герой «знає, що його земне життя може припинитися кожну мить, але це знання не послабляє прагнення. Серце героя Духу приймає самовідданість заради загального блага» [2, с. 11].

Ґрунтовна стаття д-ра Ендрю Бернштейна «The Philosophical Foundations of Heroism» [14] є досить вдалим зразком осмислення героя як особистості, яку, перш за все, репрезентують моральні якості. Автор вважає визначення поняття «герой», яке дається у деяких американських словниках, незадовільними через переважний акцент на фізичних якостях. Адже, як справедливо зазначає Е. Бернштейн, героїзм визначається моральністю, духовністю людини. Тому учений формулює свою дефініцію концепту «герой». На його думку, це «індивідуум піднесеного морального складу і вищого хисту, який невтомно домагається своєї мети попри сильний антагонізм. Завдяки своїй незламній відданості добру, незважаючи на опір, він досягає духовної величі, і навіть у тому, що він зазнає невдачі, полягає його фактична перемога» [14]. Автор перелічує найважливіші складові концепту «героїзм»: моральна велич, звитяга, здатність діяти всупереч опору і тріумф, якщо не фізичної, то духовної стійкості.



Висновки. Отже на підґрунті виявлених визначень поняття «герой» можна сформулювати узагальнену дефініцію, яка віддзеркалює його еволюційний смисл. Під словом «герой» слід розуміти особистість, яка свідомо і неухильно діє заради загального блага і якій здебільшого притаманні наступні особливості:

- зв’язок з Вищим началом світобудови;

- моральна велич;

- самовідданість і самопожертва;

- мужність і безстрашність, які дають змогу подолати усі труднощі і перешкоди, що виникають на шляху служіння людям;

- інноваційність діяльності, зумовлена здатністю осягати істинну сутність речей і явищ.

Усе це дає можливість героєві удосконалювати суспільство, виступаючи одним із суб’єктів його еволюційного розвитку, провідним началом у житті кожного народу і людства загалом.

Література:
1. Акимов А.Е. Физика героизма духа / А.Е. Акимов // Три ключа. Педагогические вестник. — 2004. — Вып. 8. — С. 14–16.

2. Амонашвили Ш.А. Почему не прожить нам жизнь героями духа / Ш.А. Амонашвили. — М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2003. — 64 с.

3. Беспредельность. Ч. 2. Учение Живой Этики / [ред. Г.И. Кальжанова]. — М.: Международный Центр Рерихов, 1995. — 282 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: Перун, 2001. — 1440 с.

5. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н. Гумилев. — М.: АСТ, 2001. — 560 с.

6. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. В 4 т. / В. Даль. — М.: Гос. издат. иностр. и нац. словарей, 1955. — Т.1. — 699 с. Т. 4. — 683 с.

7. Карлейль Т. Теперь и прежде / Т. Карлейль. — М.: Республика, 1994. — 415 с.

8. Михайловский Н.К. Герои и толпа / Н.К. Михайловский // Вест. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. — 1990. — № 5. — С. 69–76.

9. Община. Учение Живой Этики / [ред. Г. И. Кальжанова]. — М.: Международный Центр Рерихов, 1994. — 240 с.

10. Резолюция Международной научной конференции «Космическое мировоззрение — новое мышление XXI века» // Космическое мировоззрение — новое мышление XXI века: материалы междунар. науч. конф., июнь — окт. 2003 г., Москва. Т. 1 / [под ред. В. В. Фролова и др.]. — М.: Международный Центр Рерихов, 2004. — С. 336–341.

11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден; пер. с франц. Н.А. Садовского. — М.: Наука, 1987. — 240 с.

12. Шапошникова Л.В. Мудрость веков / Л.В. Шапошникова. — М.: Международный Центр Рерихов, 1996. — 480 с.

13. Шапошникова Л.В. Философия космической реальности [вступ. ст.] / Л.В. Шапошникова // Учение Живой Этики. Листы Сада Мории. Кн. 1. Зов. — М.: Международный Центр Рерихов, 2003. — С. 5–165.

14. Bernstein A. The philosophical foundations of heroism [Електронний ресурс] / А. Bernstein // http://www.mikementzer.com/heroism.html







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка