Понятійний апарат з історії держави І права зарубіжних країн (термінологічний словник-довідник) київ – 2014 рік



Сторінка7/26
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

І


Іджма - один з основних джерел мусульманського права - одностайна думка найбільш авторитетних ісламських правознавців з питань, прямо не врегульованих Кораном і сунной.

Ікта - умовне дарування земельного наділу (типу бенефіція) феодалам в країнах Близького і Середнього Сходу в середні століття.

Ілоти - раби в Спарті, які були прикріплені до землі і несли трудову повинність на користь держави.

Імам - у мусульман світський і духовний глава громади або держави.

Імамат - мусульманська теократична держава; згідно шиїтській державно-правовій концепції найважливіший інститут, що означає зосередження всіх владних повноважень в руках непогрішимого імама, наділеного якостями полубожественного правителя, що стоїть як би над державою і суспільством.

Імунітет (ст. лат. Immunitas - звільнення від чого-небудь) - в феодальних державах привілей землевласників, осіб пануючого стану здійснювати на підвладних їм територіях деякі державні функції (адміністративно-поліцейські, судові, фіскальні) без втручання державних органів, бути повновладними щодо залежного населення. Вперше іммунітетні відносини були визначені у Франкській державі (едикт Хлотаря II 614 р.). Найвищого розвитку І. досягає в більшості європейських країн в X-XII ст. в умовах послаблення центральної влади. Іммунітетні відносини існували і в інших, в тому числі, східних країнах.

Імператорські і сенатські провінції - введений Августом поділ римських провінцій; «імператорські» провінції перебували у віданні принцепса і керувалися чиновниками, яких він призначав; «сенатські» провінції перебували у віданні сенату і керувалися проконсулами, що призначаються сенатом.

Імператорська рада - у Римській імперії консультативний орган при імператорі, створений для вирішення найбільш важливих державних питань.

Імперіум - військово-політична і судова влада магістрату.

Імперська судова палата - по Веймарської конституції 1919 р. вищий судовий орган.

Імперський сейм (рейхстаг) - загальноімперські збори представників станів в «Священій Римській імперії» з XII в. до 1806 р. «Інджанкшн» (англ. injanction - заборона) - спеціальні накази, що видаються судом і містять заборону будь-яких правопорушних дій.

Індепенденти - в Англії в епоху Буржуазной революції релігійно-політична течія, яка висувала в якості основних вимог скасування центральної ієрархії англіканської церкви, створення обмеженої конституційної монархії, юридичне закріплення основних прав і свобод підданих. Індепенденти були провідною силою на другому етапі Революції (1649-1660).

Індуське право - правова система громади, яка сповідує індуїзм. Головною рисою І.П. є його органічний зв'язок з релігією, що зумовлює особистий (а не територіальний) характер цього права. Джерелами І.П. є (поряд зі священними писаннями індусів) звичаї і закони. До норм І.П. в сучасних умовах, належать регламент особистого статусу, включаючи шлюб і розлучення, неповноліття і опікунство, спорідненість, усиновлення, сімейну власність, спадкування, спільну власність, релігійні інститути.

Інквізиція (від лат. Inquisitio - розшук) - в римсько-католицькій церкві в XIII-XIX ст. особливі суди церковної юрисдикції, незалежні від органів та установ світської влади. В основному вели боротьбу з інакомисленням (єресями). Склався інквізиційний процес, широко застосовувалися тортури як найважливіше джерело отримання доказів. Засуджені нерідко засуджувалися до спалення на вогнищі.

Інституції – елементарний підручник римського цивільного права для юридичних шкіл за часів Римської імперії

Інституційна система - спосіб організації нормативного матеріалу, застосований при створенні Цивільного Кодексу Франції. Інституційна система відтворює структури «Інституцій» Гая (II ст.), де положення йшли в послідовності «особи - речі - позови». При цьому зобов'язальне право дається після речового.

Інститут довірчої власності - «довірча власність» — термін суто англо-американсько­го права, однак його аналоги та подібні до довірчої власності правовідносини останнім часом виникають і в країнах романо-герман­ської правової системи. Довірча власність є одним з найбільш своєрідних і разом з тим надзвичайно поширених у практиці інститутів сучасного англо-американського права. Він має назву та­кож фідуциарної, тобто заснованої на довірі власності (fiduciary ownership) або трасту (trust). Специфіка інституту довірчої власності полягає в тому, що право власності в цьому випадку немов би розщеплюється: одна частина повноважень власника (управління й розпорядження наданим майном) належить одній особі (довірчому власнику), а інша частина правомочностей (одержання вигод від експлуатації майна, у тому числі одержання доходів) — іншій особі чи особам (одному, кільком чи багатьом вигодонабувачам).

Й


Йомени (англ. - yeoman) - вільні селяни в Англії XIX-XVIII ст. Й., як правило, вели самостійне господарство. Й. іноді називали всіх англійських селян.

К


Каді (араб.; тюрк.і перс. - казі) - в мусульманських країнах суддя, одноосібно здійснює судочинство на основі шаріату, виносячи рішення по цивільних і вироки по кримінальних справах на основі шаріату і адатів. Виконував також нотаріальні і опікунські функції. У Туреччині, Єгипті та Тунісі разом зі скасуванням шаріатського суду ліквідовано в 30-50-х рр. XX ст. і інститут К. В даний час в мусульманських країнах К. іменуються судді не тільки шаріатських, але і всіх інших судів.

Казуальне право (case law) - у США аналог прецедентного права, яке включало в себе як елементи загального права, так і права справедливості.

Камерарій – державний високо посадовець при королівському дворі франків, який стежив за надходженням грошей у скарбницю

Каноні́чне пра́во (від грец. κανών — правило, норма) — релігійно-правова система, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує християнство. Назва цієї правової системи походить від грецького терміна «канон», який спочатку означав усяке знаряддя для проведення прямих ліній або для рівняння площин, але згодом його зміст змінився і ним почали називати правила християнської віри і життя. У вузькому – юридичному значенні – цей термін почали вживати для позначення правил поведінки (норм), прийнятих церквою для впорядкування суспільних відносин усередині християнської громади.

Кантони - у Франції за конституцією 1971 р. низові адміністративні одиниці, на які поділялися дистрикти.

Канцелярія принцепса - адміністративний орган при імператорі, розділений на відомства; здійснював організацію діловодства.

Канцлер (нім. Kanzler) - в ряді держав одна з вищих посадових осіб (напр., у Німеччині та Австрії федеральний К. - глава уряду; у Великобританії К. казначейства - міністр фінансів).

Капіталізм — умовно назва суспільного ладу, економічної системи виробництва та розподілу, заснованої на принципах приватної власності, особистої ініціативності, раціональності та ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу). Прийшов на зміну феодалізму.

Капітулярій (capitulare) - звичайна форма законодавчих і адміністративних актів у Франкській державі.

«Кароліна» - звід загальнонімецьких кримінальних законів; складений в 1532 р. при Карлі V (звідси назва). Відрізнявся особливою жорстокістю мір покарання. Діяв до кінця XVIII ст.

Касти - соціально-професійні групи, які розвинулися на основі варни, члени яких мали однаковим правовим статусом, чим і відрізнялисявід представників інших каст.

Квестори - посадові особи в Римі, що відали питаннями фінансів і розслідували деякі злочини. Ця посада з'явилася ще за часів Римського царства. Спочатку квесторів було двоє, з 421 р. до н. е. — 4, причому до цієї посади стали допускатися і плебеї. Пізніше це число подвоїлося, в 82 до н. е. досягло 20, а при Цезарі через властиве його періоду розширення бюрократії — 40. З цього числа ті, хто залишався в місті для завідування скарбницею і архівом, були «міськими квесторами», інші прикомандировувалися до воєначальників для ведення фінансових справ їх армій (видача сум на зміст, сплата платні і т. д.), треті з тією ж метою посилалися в провінції до проконсулів і пропреторів, а четверті спостерігали в приморських містах і деяких інших місцях за надходженням митних зборів і іншими господарськими справами держави. Один такий квестор знаходився в Галії, інший — в Остії (лат. quaestor Ostiensis) і стежив за зерновим постачанням (лат. res frumentaria).

Квірін (лат. Quirinus) — староітальське божество, культ якого згодом злився з культом Марса. Первісно Квірін був покровителем хліборобства. Йому віддавали шану на одному з римських пагорбів, який називався Квіринал. Ім'ям Квіріна римляни називали обожненого Ромула.

Квіріти - повноправні римські громадяни (діти Квіріна), члени римської громадянської общини (populus Romanus Quirinae).

Кворум (лат., чиєї (присутності достатньо)) - установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних ухвал.

Кесар - грецька назва давньоримських імператорів – цезарів; титул імператора старослов'янською та староруською мовами; володар, монарх.

Клерос - ділянки землі афінських громадян, які розподілялися за жеребкуванням.

Клериземельні ділянки, що належали спартіатам і здавалися ними в оренду. Клери передавалися в спадок, але їх не можна було відчужувати, дарувати, подрібнювати і т.д.

Клерухія - військове поселення, гарнізон афінян в союзному полісі.

«Книга страшного суду» (англ. «Domesday Book») - звід, складений з матеріалів загального поземельного перепису в Англії, виробленого Вільгельмом Завойовником в 1086 р. Перепис, названа сучасниками «Страшний суд», дала можливість більш правильно стягувати податок («датські гроші »), відбила прагнення нормандських завойовників оформити кріпосне право.

Когнаты (лат. cognati — родственники) — в римском праве лица, находящиеся в юридически признанном кровном родстве по женской линии и вообще кровные родственники. В поздней империи когнаты могли быть определены в качестве наследников наряду с агнатами. Наследниками (лат. cognati) при этом виде родства считались все непосредственные родственники независимо от пола и с соблюдением последовательности степеней и порядка рождения. Возможные наследники разделялись на четыре категории. Первую категорию составляли прямые нисходящие родственники наследодателя: сыновья, дочери от правильного брака, а также внуки от умерших ранее детей, которым предоставлялось право наследовать вместо их родителей и в тех же долях. Вторую категорию составляли восходящие и полнородные родственники: отец, мать, бабки, полнородные братья и сестры, племянники по полнородным братьям и сестрам, которым предоставлялось право наследовать вместо их родителей. Третью категрию составляли неполнородные родственники: единокровные и единоутробные братья и сестры. Другие боковые родственники всех степеней отдаленности родства и неполнокровия «до бесконечности» (лат. ad infinitum) составляли четвертую категорию.

Кодекс Феодосия (лат. Codex Theodosianus) — первое официальное собрание законов Римской империи. Кодекс был составлен в Константинополе и выпукло отразил реалии Восточной империи — борьбу с арианами и прочими еретиками, процесс закрепощения крестьянства, рост деспотизма императоров. В 439 г. Феодосий переслал экземпляр уложения западному императору Валентиниану III, который ввёл его в обязательное употребление на своих землях с 1 января 439 года.

Кодекс Юстиніана - одна із складових частин Зводу Юстиніана. Включає 4652 уривка з імператорських розпоряджень (конституцій), виданих починаючи з імператора Адріана (II ст. Н.е.) і закінчуючи самим Юстиніаном. Складається з 12 книг: церковне право та обов'язки державних службовців (кн. 1); приватне право - майнові та інші відносини (книги 2-8); кримінальне право (кн. 9); адміністративне та фінансове право (книги 10-12 ).

Кодифікація Наполеона - масштабна кодифікація французького права, здійснена в 1804-1810 рр.. Наполеоном I. У процесі кодифікації були прийняті Цивільний кодекс (1804 р.), Торговий кодекс (1807 р.), Цивільно-процесуальний кодекс (1803 р.), Кримінально-процесуальний кодекс (1808 р.) та Кримінальний кодекс (1810 р.).

Колон - у Римській імперії, починаючи з III ст. н.е., вільний орендар землі, а після IV ст. прикріплений до землі селянин, який не мав права покинути свою ділянку.

Колегія архонтів — дев'ять найважливіших урядовців із широкими повноваженнями у Стародавніх Афінах. Почали обиратись з 1068 до н. е. після ліквідації царської влади. Спочатку обирались безстроково (пожиттєво), згодом на 10 років і з 7 ст. до н. е. — лише на 1 рік, 582 до н. е. — вперше 10 архонтів.Посади архонтів походять від поступового відокремлення від царя окремих сторін його влади:архонт-полемарх отримав військову владу; архонт-епонім, за яким називався рік, — судово-адміністративну; архонт-басилевс був жрецем; а також 6 архонтів  — були судовими чиновниками.

Комітет громадського порятунку - орган якобінської диктатури у Франції, якому декретом Конвенту від 10 жовтня 1793 р. були передані повноваження вищого виконавчого органу.

Комітет громадської безпеки - орган якобінської диктатури у Франції, на який законом від 4 грудня 1793 р. були покладені каральні та поліцейські функції.

Коміції - народні збори в Римі; існувало три розряди коміцій: куріатні, центуріатні і трибунатні (плебейські і змішані плебейсько-патриціанські).

Коміт - Комит или комес (лат. Comes) — римское (а затем византийское) должностное лицо. Должность комита появилась в IV веке в результате реформ Константина Великого. Комиты были как в сфере гражданского управления, так и сфере военных дел. Комиты гражданской сферы: Комит личного имущества — лицо, ведавшее личным имуществом императора, доходы с которого шли на государственные нужды. Должность была создана императором Анастасием, передавшим часть доходов от личных императорских имуществ государственной казне. Юстиниан упразднил эту должность. Комит sacri stabuli — главный конюший императора; военачальник, ведавший императорскими конюшнямиКомит священных щедрот — чиновник, ведавший государственной казной, главный казначей Комит частного имущества (comes rei privatae) — чиновник, ведавший эксплуатацией и сбором доходов с государственных и частных имуществ імператора.Комит федератов — военачальник федератов, подчиненный магистру милитум.Комит доместиков — глава доместиков.

Комиты по военным делам:

Эта должность была выше, чем должность дукса, но младше чем должности магистра пехоты или конницы. Они командовали отдельными легионами. Notitia Dignitatum упоминает шесть таких должностей со званиями vir spectabilis на западе и два на востоке.

Comes Aegypti — комит, который отвечает за защиту Египта.

Comes Isauriae — комит, отвечающий за защиту Исаврии.

Comes Italiae — комит, отвечающий за защиту Италии.

Comes Africae — комит, отвечающий за защиту римской Африки.

Comes Argentoratensis — комит, отвечающий за защиту части Галлии.

Comes Avernorum — комит, отвечающий за защиту второй части Галлии.

Comes Britanniarum — комит, отвечающий за оборону Британии. Эта должность предположительно исчезла около 410 года, когда римские войска покинули острова навсегда. Comes Hispaniarum — комит, отвечающий за защиту Испании.



Комуна - по Конституції у Франції 1958 р. низова адміністративна одиниця (місто чи село), ​​жителі якої обирають свій орган самоврядування-муніципальна рада.

Комендація - (від лат. Commendo - довіряю, передаю) - в Західній Європі в період раннього середньовіччя акт передачі себе під заступництво більш «сильної», могутньої людини. Міг оформляти як відносини васалітету, так і особисту залежність селянина від феодала.

Композиція - у Франкської державі грошова компенсація потерпілому за шкоду, заподіяну злочином. Отримання К. було заборонено у Великому ордонансі 1357 року.

Конклав (від лат. Conclave - замкнена кімната) - збори (з 1274 р.) кардиналів, які скликаються після смерті папи римського для обрання нового. Відбувається в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні.

Конкордат (від Ср-лат. Concordatum - угода) - договір між папою римським як главою католицької церкви і будь-якою державою; регулює правове становище католицької церкви в даній державі і його відносини з папським престолом. Перший К. був укладений в 1122 р. (з німецьким імператором). Найбільш відомі також К. з Наполеоном (1801) і урядом Муссоліні (1929).

Копігольд (англ. copyhold - тримання по копії, від copy - копія та hold-тримання) - основна форма феодально-залежного селянського землеволодіння в Англії XV-XVII вв. (найчастіше довічного). Право на К. підтверджувалося копією-випискою з протоколу суду манора. Селяни-копігольдери не мали права захисту в судах, розпорядження наділом, несли значні повинності на користь лорда. У 1925 р. юридично скасований.

Конвент - установчі збори, представницький орган, який створюється з метою прийняття або перегляду конституції і на період роботи зосереджують у своїх руках всю повноту влади. Найбільш відомими були Філадельфійський конвент в США (1787 р.) і Національний конвент у Франції (1792-1795 рр..).

Констисторіум - в епоху доміната у Візантійській імперії вищий дорадчий орган при імператорі.

Конституційна хартія - в ряді європейських держав (Франції, Бельгії, Прусії та ін) конституційний акт, наданий народу королем.

Конституційний суд - найвищий судовий орган ФРН за Основним законом 1949 р.

Консулат - за Конституцією Франції 1799 вищий виконавчий орган, який обирається в складі 3 чоловік строком на 10 років з Першим консулом на чолі.

Консули - вищі посадові особи у республіканському Римі.

Консенсуальний договір — договір, який передбачає згоду сторін з усіх істотних умов. К. д. вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін. Передача речі, здійснення дій відбуваються з метою виконання їх. Більшість договорів є консенсуальними, наприклад, договір купівлі — продажу, договір підряду, договір комісії та ін. Якщо реальний контракт породжував певні зобов'язання тільки після передачі речі, то консенсуальний договір набував чинності на момент досягнення згоди про предмет договору без виконання якихось додаткових формальностей. Римське право розрізняло чотири види консенсуальних контрактів: купівля-продаж, найм, доручення і товариства.

Континентальний конгрес - представницький орган Північноамериканських колоній (штатів), що діяв в період 1774-1787 рр..

Контрасигнатура - правило, відповідно до якого акт президента чи голови уряду набирає чинності лише після його підписання («скріпи») відповідним міністром, які тим самим беруть на себе відповідальність за даний акт.

Корпоративне право - в США сукупність нормативних актів, що регулюють правовий статус юридичних осіб. Важливою складовою частиною корпоративного права є антитрестове законодавства (Закон Шермана 1810 р., Закон Клайтона 1914 р., Закон Робінсона-Патмена 1936 р.).

Коро́ль (лат. rex, фр. roi, англ. king, нім. König) — титул монарха, зазвичай спадковий, голова королівства. Є різні версії походження слова король. Найбільш розповсюджена з них - що це слово є слов'янською редукцією імені Карла Великого (лат. Carolus Magnus), короля франків та римського кайзера (імператора), засновника Священної Римської Імперії і династії "Каролінгів". Назва король ( з прото-германської: kuningaz ) стосується оригінального лідера, якого обрали в якості сакрального і військового діяча з дворянської сім'ї, як правило, вважається божественного походження, в язичницькому періоді.

Королівська курія – вищий орган центрального управління в країнах середньовічної Європи, який поєднував в собі функції виконавчого, судового і фінансового органу.

Князь (княгиня) — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул.

Кріптії - каральний захід, який періодично організовувався спартанською рабовласницькою державою для залякування ілотів. Такі заходи служили також для виховання молоді спартіатів. Ось як Плутарх описує кріптії: «Час від часу влада відправляла вештатися по околицях молодих людей, які вважалися найкмітливішими, давши їм лише короткі мечі і необхідний запас провізії. Вдень вони відпочивали, ховаючись по затишних кутках, а вночі, покинувши свої притулки, вбивали всіх ілотів, яких захоплювали на дорогах. Нерідко вони обходили і поля, вбиваючи найміцніших та сильних ілотів».

«Криваве законодавство» - закони проти бродяг і жебраків, що видавалися в Англії в кінці XV-XVI ст. Тюдорами. Цими законами вводилися жорстокі покарання для осіб, звинувачених у бродяжництві і в збиранні милостині без дозволу влади. Їх бичували, таврували, віддавали в рабство (на час, а в разі втечі - довічно, при третьому затриманні страчували). Головними жертвами цих репресій були селяни, зігнані із землі.

Курія (лат. curia)одно из древнейших подразделений римского населения. Согласно традиционным представлениям, Ромул разделил римлян на три трибы, Тиции, Рамны и Луцеры, а каждую из триб — на 10 курий, которые были, в свою очередь, образованы группами семей, или родами (лат. gentes). Таким образом, деление основывалось на родстве, и господствовали при таком устройстве патрицианские роды. Тем не менее не опровергнуто предположение, что каждая курия была связана с определенной местностью, поскольку названия некоторых из них, например Велийская или Форийская, явно на это указывают. Каждая из 30 курий имела по одному голосу в архаической форме народного собрания, куриатных комициях, и, вероятно, в качестве единиц, подчиненных трибам, курии были основой первоначальной организации войска. Как политические и военные подразделения курии были вытеснены позднейшей организацией римских граждан по окружным трибам, так что высшим законодательным органом в Риме сделались центуриатные и трибутные комиции.

Курфюрсти (нім. Kurfursten, букв. - князі-виборці, від Kur - вибір, обрання і Furst - князь) - в «Священної Римської імперії» князі і архієпископи, за якими з XIII в. було закріплено право обрання короля (імператора). Права і особливі привілеї К. були визначені у Золотій Булі 1356 р. Колегія К. існувала до 1806 р. і була ліквідована разом з імперією.

Кутюми (від фр. Coutume - звичай) - у феодальній Франції правові звичаї окремих провінцій, округів, міст і т.д. На півночі Франції К. існували в усній формі, на півдні в якості загального звичаю діяло спрощене римське право, яке доповнювалося місцевими К., які отримали письмове оформлення. У XIII в. з'явилися перші писані приватні збірки К. Остаточно К. втратили силу як джерело права з прийняттям Французького цивільного кодексу 1804 р.

Кшатрії («воїни») - в Стародавній Індії представники військової та світської знаті.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка