Понятійний апарат з історії держави І права зарубіжних країн (термінологічний словник-довідник) київ – 2014 рік



Сторінка4/26
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Г


Генеральні штати - 1. у Франції вища станово-представницька установа в 1302-1789 рр., що складалася з депутатів духовенства, дворянства і третього стану. Скликалися королями головним чином для отримання від них згоди на збір податків. Депутати третього стану Г.Ш. 1789 оголосили себе Національними зборами; 2. в Нідерландах історичних (з 1463 р.) - вища станово-представницька установа, в сучасних Нідерландах - назва парламенту.

Герцог – у стародавніх германців герцог — це військовий вождь, що обирався родоплемінною знаттю; у Західній Європі, в період раннього середньовіччя, — племінний князь, а в період феодальної роздробленості — крупний територіальний володар, що займав перше місце після короля у військово-феодальній ієрархії. В ієрархії деяких середньовічних держав Східної і Центральної Європи, зокрема руських князівств, йому приблизно відповідає титул князя (звичайного, не великого).

Глосатори - (позднелат. glossator, від гр. Glossa, тут - застаріле або рідкісне слово, що вимагає пояснення) - в Середні століття італійські юристи, коментували і тлумачили римське право шляхом складання нотаток (глосс) на полях текстів римських кодексів. Засновником школи Г. був Ірнерій. Г. вважали римське право «писаним розумом», абсолютною істиною і бачили своє завдання в тому, щоб виявити точний зміст античних норм, нічого не змінюючи в їх змісті. Діяльність Г. мала велике значення для подальшої рецепції римського права в Європі.

«Гнилі містечка» - нечисленні поселення в Англії, що володіли правом висувати свого депутата в Палату громад. Скасовані в результаті виборчих реформ 1832-1885 рр..

Граф - (нім. Graf, букв.: «супутник») - в раннє Середньовіччя в Західній Європі посадова особа, яка представляла владу короля в графстві. У період феодальної роздробленості перетворилися на незалежних великих феодалів. Надалі Г. - дворянський титул. В Західній Європі королівська посадова особа.Зміст. Титул виник в IV столітті в Римської імперії і спочатку привласнювався вищим сановникам (наприклад, лат. comes sacrarum largitionum — головний скарбник). У Франкській державі граф володів з другої половини VI століття в своєму округу-графстві судовою, адміністративною і військовою владою. За ухвалою Карла II Лисого (Керсийський капітулярій, 877) посада і володіння графа стали спадковими. Англійське earl (з скандинавського jarl) спочатку позначало вищу посадову особу, але з часів норманських королів перетворилося на почесний титул. У період феодальної роздробленості граф — феодальний володар графства, потім (з ліквідацією феодальної роздробленості) титул вищого дворянства (жінка — графиня). Як титул формально продовжує зберігатися в більшості країн Європи з монархічною формою правління. У Польщі титул графа (пол. Hrabia) міг надаватися королем, закордонними монархами, а пізніше і сеймом. Титул ліквідовано згідно з Березневою конституцією 1921 року. В залежності від повноважень існували наступні різновиди титули:

- маркграф - управитель провінції – марки

- пфальцграф (палатин) - управитель платинату (вища після короля державна
посада)

- ландграф - управитель землі, наданої імператором, якому він безпосередньо


підлягав

- бургграф - управитель королівського замку



Геліея - в Стародавніх Афінах суд присяжних, що складався з 6000 членів (5000 голосних і 1000 запасних).

Генеральна рада – орган самоврядування, який, за Конституцією Франції 1958 р. обирався до департаменту населенням.

Геомори (георги) - в Аттиці в архаїчний період вільні общинники і дрібні власники землі, що належали до стану землевласників.

Геруссія - вищий дорадчий орган в Спарті, що складався з 28 членів, обирався з числа спартіатів, які досягли шістдесятирічного віку.

Гипомейони - в Спарті особи, позбавлені політичних прав внаслідок невідповідності вимогам до спартіатов.

Д


Двірцевий граф - посадова особа в структурі центральних органів влади і управління держави Франків, яка виконувала судові функції.

Дворянство - стан світських землевласників, які мали спадкові привілеї; разом із духовенством становили панівний клас у феодальному суспільстві. Слово «дворянин», «дворянство» з'являється в ужитку з 2-й половини XVII ст. в значенні «челядин князя»

Дворянство шпаги (старе дворянство; дворянство, набуте військовою службою). На початку XVI століття у французькому дворянстві вирізняли старе «дворянство шпаги» та нове дворянство – «людей мантії».

Дворянство мантії (люди мантії)назва дворянства у Франції, яке утворилося з осіб судової професії (суддя – людина в мантії, звідси назва). Вони получили дворянство від короля за цивільну службу на відміну від родової знаті рицарського походження – дворянства шпаги. Існувало з 1600 року.

Державна рада - у Франції за Конституцією 1799 р. одна з палат парламенту, до компетенції якої входила розробка законопроектів, згодом - вищий орган адміністративної юстиції.

Даймьо (яп. «велике ім'я») - великі землевласники у феодальній Японії. Після реставрації Мейдзі 1868 р. втратили свої землі і привілеї, отримавши грошову компенсацію.

Деклара́ція — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.

Декларація прав людини і громадянина - юридичний акт, в розгорнутому вигляді містить перелік основних прав і свобод людини і громадянина. На відміну від Білля про права, як правило, не включає в себе положень, що стосуються принципів організації державної влади. Найбільш відомими актами даного роду є Декларації прав людини і громадянина, прийняті у Франції в 1789 р. і в 1793 р. (увійшла в якості складової частини до Конституції Франції 1793 р.).

Декрети - у Римській імперії рішення імператорського суду.

Делі́кт (від лат. delictum — проступок, правопорушення) Делікт (лат. delictum – провина, проступок) – правопорушення, тобто незаконна дія, проступок, злочин, тобто вчинення дії, що суперечить закону, яка завдає шкоди суспільству, державі або особі. Таке правопорушення є підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, передбаченої законом. У римському праві – заподіяння шкоди іншій особі, її сім’ї або майну, порушення правового припису або заборони. Наслідком учинення делікту була відповідальність. Відповідальність за делікт наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, вина, здійснення правопорушення. Зазначене правопорушення не пов’язане з порушенням договору (контракту). Деліктні зобов’язання відомі ще як позадоговірні. Поняття “делікт” офіційно у законодавстві України не застосовується, але в науково-правовій літературі і практиці вживається широко. Того, хто заподіює шкоду, називають делінквентом. Того, кому шкоду заподіяно — потерпілим.

Деміурги - в Аттиці в VIII-VII ст. до н.е. купці, ремісники, а також особи «вільних професій» (художники, лікарі, музиканти і т.п.).

Деми - в Стародавній Аттиці адміністративні одиниці, на які поділялися філи.

Департаменти - у Франції за Конституціями 1791 р. і 1958 р. адміністративно-територіальна одиниця, що складала основу територіального поділу.

Децемвіри (лат. decem vires) - колегія з 10 чоловік, обрана в 451 р. до н.е. для проведення кодифікації римського звичаєвого права.

Джаджат - громадські ради в Давньому Єгипті, були низовими органами управління.

Джаті («візир») - глава адміністрації фараона і вища придворна посада в Стародавньому Єгипті.

Дігери - радикально-екстремістське крило левеллерів, ідеологія яких базувалася на принципах утопічного комунізму.

Диктатор(лат. dictator від dicto — диктую, наказую) - екстраординарний магістрат, який назначався сенатом строком на 6 місяців у разі наявності особливої ​​небезпеки для держави і який мав надзвичайними повноваженнями. Диктатор — термін, який в залежності від контексту може означати: у Стародавньому Римі посадову особу, наділену усією повнотою державної влади, що призначалася за пропозицією сенату у випадку зовнішньої чи внутрішньої небезпеки, яка загрожувала республіці (для ведення війни, придушення повстання й т. ін.); особу, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав'язує свою волю іншим; переносно — того, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування.

Діоцез - адміністративна одиниця в пізньої Римської імперії і Візантії в IV-VII ст. Включала в себе кілька провінцій і входила до складу префектури.

Директорія - за Конституцією 1795 р. вищий виконавчий орган Французької республіки в складі 5 осіб, що обираються Законодавчим корпусом.

Дистрикти - у Франції по Конституції 1791 р. адміністративні округи, що входили до складу департаментов.

Докімасія - в Стародавніх Афінах перевірка, яку зобов'язані були пройти особи, що вступали на посаду. Здійснювалася Радою п'ятисот.

Дайміо (дайме) - можновладні князі у феодальній Японії. У XIV-XV вв. були незалежними від центрального уряду. Після пробуржуазной революції 1867-1868 рр. Д. були позбавлені своїх земель, отримавши велику грошову компенсацію.

Джентрі - (англ. gentry від gentle - благородний, родовитий, знатний) - середнє і дрібне сільське дворянство в Англії XVI-XVIII вв. На відміну від континентального дворянства було відкритим станом, поповнювалося з купців і багатих селян. Зіграло найважливішу роль в Англійській революції XVII ст.

Джизья (араб.) - подушний податок, що стягувався з немусульманського населення країн Сходу. В Османській імперії наприкінці XVIII ст. злився з хараджом.

Диван - (перс. - канцелярія, присутствене місце) - в мусульманських країнах у середні віки податково-фінансове відомство. У Османської імперії та деяких інших - рада при государі. У ряді сучасних держав Близького та Середнього Сходу - урядові установи в адміністративних і судових справах.

Дигести (лат. digesta) - частина Кодексу Юстиніана. Видано в 533 р., за правління імператора Юстиніана. Представляють собою систематичне зібрання уривків з творів римських «класичних» юристів, в основному з питань приватного права; 50 книг, кожна з яких ділиться на титули, що складаються з фрагментів (leges).

Дійя - в мусульманському праві «викуп за кров»; грошова компенсація родичам убитого.

Договір найму - передача або зобов'язання передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Предметом договору найму (оренди ) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (не споживна річ). Предметом цього договору також можуть виступати майнові права.

Договір по́зики — передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час. Позичальник повертає позикодавцеві позику — таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики може бути безпроцентним, або під певні проценти.

Договір товариства – добровільне обєднання групи осіб, об’єднаних спільними інтересами та на основі визначення певних прав, гарантій та зобов’язань для вирішення питань (як правило, господарського характеру) спільними зусиллями.

Договір поклажі – особливий характер правовідносин, яким частише за все користувалися купці, які залишали свій товар на тимчасове зберігання у довіреної особи на певних умовах. Забираючі свій товар, купції розраховувалися або частиною товару, або грішми, або певними послугами. Розмір платні залежав від терміну та умов зберігання товару.

Домен - (від лат. Dominium - володіння) - 1. в Західній Європі в середні століття частина маєтку (вотчини), на якій феодал вів власне господарство; 2. сукупність спадкових земельних володінь короля (королівський Д.).

Домінат (від лат. Dominus - «пан») - абсолютно монархічний режим в Римській державі; встановлення режиму доміната відбулося в 284 р. зі сходженням на престол Діоклетіана.

Домініон - до 1931 р. самоврядна частина британської імперії, потім суверенна держава, що входить до складу Британської Співдружності націй.

Душуй - чиновник з особливих доручень в Китаї, який відповідав за будівництво і експлуатацію іригаційних споруд.

Дхарма - в Стародавній Індії - право, справедливість, а також сукупність моральних, релігійних і правових норм, що регламентують різні сторони життя індуса.

Дхармасутра - найдавніші індійські юридичні трактати, яки були створені безпосередньо на основі Вед і коментували положення, що в них містилися.

Дхармашастра - в Стародавній Індії жанр юридичної літератури, трактати, в яких містилися норми, що регулювали переважно цивільні, службові, спадкові і процесуальні відносини. Найбільш відомими дхармашастрамі були Закони Ману, Яджнавалкья, Нарада і ін.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка