Понятійний апарат з історії держави І права зарубіжних країн (термінологічний словник-довідник) київ – 2014 рік



Сторінка3/26
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

В


Вакф (вакуф) або «вакуфне майно» - в мусульманському праві терміни, що означають майно, частково вилучене з цивільного обороту і призначене для досягнення благодійних, релігійних і певних суспільних цілей. Відчуження допускалося лише в разі припинення існування тієї установи або юридичної особи, на користь яких В. встановлений (в цьому випадку він переходив до спадкоємців засновника В.), або у випадку, коли вакуфне майно, при непродажу його, може зазнати збитків або стати неприбутковим.

Ва́льний (загальний) Сойм — станово-представницький орган Речі Посполитої. Мав аристократичний характер. Домінуюче положення мали крупні землевласники. Після заключення у 1569 году Люблінської унії більшість із тих, хто мав право брати участь у работі Сейму Великого князівства Литовского, отримали, відповідно, місце у Вальному Соймі.

Вайшії - в Стародавній Індії вільні общинники, представники варни землевласників.

Ван - в Стародавньому Китаї епохи Шан (Інь) титул правителя держави.

«Варварські правди» - (лат. leges barbarorum - закони варварів) - звичайне право німецьких племен, записане в період часу між початком V і серединою XI в. До В. п. належать: Вестготська правда (її найраніша частина записана в другій половині V ст.), Бургундська правда (кінець V - початок VI ст.), Салічна правда (записана на початку VI ст.), Ріпуарська правда (VI -VII ст.), Алеманська правда (кінець VI-VIII ст.), Баварська правда (середина VIII ст.), Лангобардські закони (середина VII-середина VIII ст.), Англо-саксонські закони (VII-IX ст.), Саксонська правда, Фризька правда, Тюрінгська правда, Правда франків-хамавів (початок IX ст.).

Варна - у Стародавній Індії общинний стан, що традиційно утворювався на основі ритуальних, професійних та юридичних ознак.

Веймарська республіка - в Німеччині республіка, створена в 1919 р. в результаті прийняття Конституції.

«Великий березневий ордонанс»  (фр. La Grande Ordonnance de mars) – документ, вершина діяльності Генеральних штатів, який був прийнятий «третім станом» у 1357 р. в період розмаху народного руху 1356-1358 рр. у Парижі, очолюваного купецьким старшиною Етьєном Марселем. «Великий березневий ордонанс» був вираженням глибокого невдоволення городян політикою монархії в умовах Столітньої війни і повинен був здійснити глибоку реформу державного управління, за якою суттэво обмежувалася влада короля. Генеральні штати змусили спадкоємця короля Карла підписати цей документ.

Васа́л (від лат. vassus — слуга) — в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена). Васал мав по відношенню до сюзерена ряд повинностей, зокрема, подавав йому військову та грошову допомогу, брав участь у суді й нарадах сюзерена тощо. Відносини між васалом і сюзереном створювали систему васалітету.Часто вживається у переносному значенні — підлегла, залежна інституція або особа.

Васалітет - (від лат. Vassallus - васал, vassus - слуга) - в середні віки в Західній Європі ієрархія - система відносин особистої залежності одних феодалів - васалів від інших - сеньйорів. Васал звичайно одержував від сеньйора феод і був зобов'язаний нести за це певні повинності (перш за все військову службу). Кріпосні феодали, стаючи васалами верховного сеньйора (сюзерена), в свою чергу теж мали васалів.

Васально-сеньйориальна монархія (Х-ХIII стст.) - в цей період спостерігається розквіт феодального способу виробництва і панування натурального господарства, що спричинило феодальну роздробленість, яка супроводиться переходом влади від короля до окремих феодалів і організацію державної влади на основі васальних зв'язків.

Велика Хартія вольностей - грамота, що була підписана в 1215 р. англійським королем Іоанном Безземельним. Обмежувала (в основному в інтересах аристократії) права короля і надавала деякі привілеї лицарству, верхівці вільного селянства, містам. В.х.в. зіграла відому роль в політичній боротьбі XIII-XIV ст., що призвела до утворення англійської станової монархії. Забута в кінці XV і в XVI ст., вона була використана лідерами парламентської опозиції напередодні і на початку Англійської буржуазної революції (XVII ст.) для обгрунтування права парламенту контролювати дії королівської влади. Входить до числа діючих актів некодифікованої Конституції Великобританії.

Великий Березневий ордонанс - у Франції програма реформ, висунута представниками третього стану в Генеральних штатах в 1357 р. В.б.о. вимагав встановлення контролю за збором і витрачанням податків з боку Генеральних штатів, а також права скликання цього органу тричі на рік без згоди на те короля. Після придушення в 1358 р. Паризького повстання і Жакерії король відкинув ці вимоги.

Вербальний договір - це договори, які укладалися на підставі усного проголошення певних слів, формул або фраз. Юридичну чинність вони набували з моменту проголошення їх — verbis. Звідси і їхня назва — вербальні. Це найдавніші договори, стипуляція, обіцянка вільновідпущеника патрону при звільненні, обіцянка про встановлення посагу. Два останніх договори укладалися рідко. Стипуляція, навпаки, виявилася досить зручною формою і стала одним з найпоширеніших вербальних договорів. Сутність вербальних договорів найбільшою мірою відображає стипуляція (stipulatio, sponsio). Це договір, що встанов-лювався у формі певного запитання майбутнього кредитора і відповідної відповіді майбутнього боржника. Укладання до-говору проходило в присутності свідків, які підтверджували його вірогідність. Форма стипуляції вимагала присутності кредитора і боржника в одному місці, не допускала ніякого представництва. Стипуляція була відома вже Законам XII таблиць, де договір вважався укладеним, якщо відповідь боржника збіглася з поставленим запитанням кредитора. Наприклад: «Обіцяєш дати мені сто?» — «Обіцяю дати сто». Коли ж відповідь була: «Обіцяю дати дев'яносто», договору не виникало. Оскільки форма стипуляції вимагала виголошення запитань і відповідей, звичайно, вона була недоступною для глухих і німих. У період домінату стипуляція допускалася у будь-яких висловлюваннях в усній формі, аби по суті не були протизаконними. Проте й тоді вона була недоступною для глухих і німих.

Вергельд - (нім. Wergeld - ціна людини) - в німецьких варварських правдах грошове відшкодування за вбивство вільної людини. Виник як альтернатива кровної помсти і поступово витіснив останню. Сплачувався сім'ї загиблого, його роду і скарбниці. В сплаті В. (зазвичай дуже високого) брав участь не тільки сам винний, але і його рід. Сума В. залежала від віку, статі та соціального статусу убитого. До XII-XIII ст. в Західній Європі зовсім зникає з практики, поступаючись місцем іншим видам відповідальності. У Київській Русі аналог В. - віра.

Верховний суд - у Великобританії сукупність вищих судових органів за Законом про суди 1971 р.; в США вищий орган судової влади по Конституції 1787 р.

Вестмінстерські статути - загальна назва ряду різнохарактерних законодавчих актів англійської феодальної держави. Назва пов'язана з тим, що резиденція англійських королів перебувала у Вестмінстерському палаці. Найбільш відомі B.C., видані в 1275, 1285, 1290, 1295 рр.. Більшість стосувалися земельних відносин. B.C. зобов'язували лордів з'являтися за викликом в королівські суди і встановлювали суворі покарання за непокору. Норми кримінального права, що були в B.C, передбачали покарання за хабарі, наклеп, поширення небезпечних чуток і т.п., вводили асізні суди (див. Асізі).

Вестмінстерські суди - загальна назва вищих судів у середньовічній Англії (Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд казначейства). Вперше назва B.C. з'явилося в кінці XII ст., коли з єдиного Високого королівського суду виділилася особлива колегія, яка переважно розглядала кримінальні справи, - Суд королівської лави (King's Bench). На початку XIII в. виділився Суд загальних позовів, розбирав майнові суперечки. Суд казначейства розглядав справи, які зачіпали фінансові інтереси англійської корони. Актами про судоустрій Великобританії 1873-1875 рр.. В.с. злиті з канцлерським судом.

Візантійське право - правова система Візантії (VI-XV ст.), основою якої був Звід Юстиніана. Склалася шляхом перетворення і поступового пристосування до потреб Східної імперії римського права і характеризувалася дуалізмом церковного і світського права. Переважаючими джерелами В.п. були закони, що видаються імператорами. Запозичене феодальним правом Вірменії, Грузії, деяких країн Європи та Азії. У Греції норми В.п. застосовувалися до середини XX ст.

Вікарій - намісник дієцезу, який мав у ньому військову та цивільну владу.

Віко́нт (англ. viscount; фр. vicomte віце-граф) — дворянський титул у Європі. У Великобританії цей титул є середнім між бароном і графом. Вико́нт (фр. vicomte от латинского vicecomes, буквально — заместитель графа, вице-граф, нем. vizegraf) — титул европейского дворянства, особенно в британском пэрстве, средний между бароном и графом. Старший сын графа (при жизни отца) носит титул виконта (англ. viscount). В немецком и русском дворянстве титул виконта отсутствует, аналогом можно назвать лишь титул бургграфа. Однако в ранние Средние века существовал титул вицеграфа.

Віллани - (від лат. Villa - маєток) - в середньовічних Франції, Італії, Німеччини селяни, особисто вільні, але залежні від феодала як власника землі; в Англії (до XV-XVI ст.) кріпосні селяни.

«Вільні зобов'язання» - в афінському праві - зобов'язання з договору.

Вершники - в Стародавніх Афінах - другий майновий розряд за реформою Солона, в Стародавньому Римі - одне з привілейованих станів (поряд з сенаторами).

Високий суд - у Великобританії вищий орган у цивільних справах відповідно до Законів 1971 і 1981 рр.

Власність квіритська - (dominium ех jure Quiritium) — власність, відома ще Законам XII таблиць (451—450 до н. е.), яка тривалий час визнавалася у Давньому Римі. Межі і зміст цього права означені ще в глибоку давнину. Квіритами спочатку називали рим. громадян однойменного старовинного роду, що жили в межах самого Риму. Право В. к. встановлювалось на особливо важливі з погляду господарювання предмети (рабів, землю, худобу, сервітути) і лише згодом поширилося на ін. речі. Характерним є і те, що спочатку його суб'єктами були і могли бути тільки рим. громадяни і лише потім — латини, оскільки вони отримали рим. правоздатність у сфері майнових відносин — jus commercii. Іншою характерною ознакою права В. к. були дві форми набуття її: манципація і поступка правом (in jure cessio). Рим. д-ва суворо контролювала, хто міг бути власником осн. засобів в-ва. В. к. могла бути лише власність римська. Вона мала замкнений характер, кастові риси. Поки існувала держава-місто Рим, В. к. повністю відповідала його внутр. потребам, проте з виходом Риму за межі міських стін вона стала гальмом розвитку цив. обігу. Див. також Власність за римським правом.

Власність бонітарна - (преторська) -власність, що одержала захист з рук претора, її назва походить від лат. in bonis habere (мати у своєму добрі), тобто річ, придбана покупцем, стає його майном. Консерват. характер права власності квіритської не тільки не сприяв цивільному обігові, а й стримував розвиток права власності. Право квіритської власності набувалося лише спец, правовими засобами — манципацією і поступкою права — in jure cessio. Проте з розвитком цив. обігу зазначені правові форми переходу права власності від однієї особи до іншої стали надто громіздкими, що гальмувало обіг. До того ж, якщо такий ритуал не виконувався при відчуженні особливо цінних речей, то право власності до набувача не переходило. Це призводило до зловживань з боку відчужувачів — через деякий час вони могли подати позов до набувачів і вимагати повернення проданого їм майна. А оскільки не було дотримано форми, то суди віддавали перевагу відчужувачам. Зрозуміло, такий шкарубкий формалізм не сприяв стабілізації цив. обігу, викликав обурення навіть серед панівного стану. З'ясувавши невідповідність цив.-правової охорони фактичним відносинам, що склалися, і прагнучи усунути цю суперечність, претор вдавався до практ. дій. В одному з едиктів він оголосив, що надалі надаватиме захист покупцеві речі, який набув її без дотримання встановлених формальностей. Тобто претор проголосив відмову від ман-ципації та ін. формальностей, необхідних при відчуженні особливо цінних речей. Преторське правило як таке, що відповідало інтересам рабовласників, поступово стає правовою нормою. Втрачає своє значення поділ речей на манципні і неманципні, оскільки манципацію як спосіб набуття права власності фактично визнано недоцільною. Цим було усунено форм, обмеження квірит. власності. Паралельно виникла В. б. Для її захисту було запроваджено спец, публіціансь-кий позов (за іменем претора Публіція, що ввів його), а власність, яку захищав цей позов, стали називати бонітарною (преторською). Див. також Власність за римським правом.

Власність перегринів - власність осіб, які не мали статусу рим. гр-нина. Це були представники сусідніх народів, які потрапили у залежність від Риму. Вони не мали права вступати у цив.-правові відносини з рим. гр-нами. Це досить суттєве обмеження врешті-решт відбилося на інтересах самих римлян. З часом перегрини отримали певну правоздатність. У цив.-правовій сфері перегрини підпорядковувались місц. правовим системам. Спочатку їм було надано можливість набувати в окр. випадках рим. власність, деяким гр-нам і громадам перегринів надавалося право брати участь у цив. обігу римлян — jus in commercio. І все ж правоздатність перегринів була істотно обмеженою. Вони брали участь лише в окр. право-чинах: манципації і літеральних договорах. Набуте право власності захищалось едиктами перегринського претора шляхом «фіктивних позовів», тобто припускалося, що пе-регрин став рим. гр-нином і тому на нього поширюються правові засоби захисту права власності квіритської. Права перегринів були менш захищені, ніж права рим. гр-н. У багатьох випадках перегрини захищали свої речові права володільницькими інтердиктами, що не завжди були надійними засобами. Першоджерела не містять інформації щодо ін. засобів захисту В. п. Див. також Власність за римським правом.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка