Понятійний апарат з історії держави І права зарубіжних країн (термінологічний словник-довідник) київ – 2014 рік



Сторінка23/26
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.15 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Т


Тайвей - голова військового відомства в Китаї епохи Хань.

Таємна рада (Privy Council) - в Англії XIII-XIX вв. орган, за участю і в згоді з яким король вирішував справи, що не підлягали проходженню через парламент, діючи в цих випадках, як «Король у Раді». У XVIII в. з Т.р. виділився кабінет міністрів. З розвитком парламентаризму і посиленням влади кабінету міністрів Т.р. втратила поступово своє значення, хоча ще до 70 - 80-х рр.. XIX ст. зберігалися комітети Т.р., що відали питаннями торгівлі, землеробства і народної освіти.

Тайхоре, Кодекс Тайхо - японський кодекс феодального права, виданий в 701 р. Головний розділ (9) кодексу - це земельний закон, який регулював надільну систему землекористування, введену реформою Тайка. Згідно Т., земля, вважалася державною, виділялася в користування селянській родині або двору по числу душ. Крім подушних наділів, закон передбачав привілейовані наділи за державну службу і за особливі заслуги. Інші розділи Т. містять закони про центральний апарат, місцеву владу, жалування чиновникам, ранги, повинності населення та ін.. Визначив правове становище різних категорій державних та приватних рабів.

Таліон (лат. lex talionis) – принцип рівної відплати за скоєний вчинок. Покладений в основу права більшості древніх народів. Як правило, використовувався для регулювання відносин між особами, що володіють рівним соціальним статусом.

Триба - (лат. tribus, відtribuo- ділю, розділяю) — термін з історії Стародавнього Риму, який вживався у двох значеннях:

  1. Плем'я — згідно з римською традицією, найдавніше населення Риму поділялось на три триби : Рамні (Латини), Тіції(Сабіни) і Луцеріі (Етруски). Спочатку в кожну трибу входило 100, потім — 300 родів. Ці три триби і склали римський народ.

  2. Територіальний виборчий округ, який мав один голос у трибутних коміціях. Введення територіальних триб приписується царю Сервію Тулію (VI століття до н. е.), який розділив римську територію на 4 міських і 17 сільських триби. Згодом у процесі завоювання Римом Італії число їх зросло до 35 (до 241 до н. е.).

Тримання - феодальні залежні права на землю, які набувалися від якого-небудь вищого власника. Т. були вільні і невільні, шляхетнми і нешляхетними. Перші Т. мали форму бенефіція, під яким розумілося майно, що перебуває лише в користуванні власника. В період розвиненого феодалізму найбільш поширеними видами земельних Т. стають феоди (лени).

Тамкар - у Вавилоні купець, лихвар, що здійснював за дорученням царя обов'язки зі збору податків і торгові операції.

Тархатум (терхатум) - в Стародавньому Вавилоні шлюбний викуп, який сплачується нареченим батькові нареченої.

Тетрархія (букв. «четверовладдя») - система управління римською імперією, введена Діоклетіаном: розділяла всю територію держави між чотирма співправителями - двома августами (Діоклетіан і Максиміан Геркул) і двома цезарями (Констанцій Хлор і Гарель), що були помічниками і заступниками августів.

Тінвей - голова судового відомства в стародавньому Китаї.

Триба - в Стародавньому Римі - одне з трьох племен, що включали в себе по 10 курій, а після реформ Сервія Тулія (VI ст. До н.е.) - територіальний округ.

Трибунат - за Конституцією Франції 1799 одна з палат парламенту, до компетенції якої входило обговорення законопроектів та внесення їх в Законодавчий корпус (який брав або відкидав ці проекти вже без обговорення).

Тризн (англ. Treason - зрада) - в кримінальному праві Англії одна з історично сформованих категорій злочинів (поряд з фелонією і місдімінором). Як найбільш тяжкий злочин, Т. була виділена з фелонії ще в XIV ст. Скасовано в 1945 р.

Тритії - частина території Аттики, включена Клисфеном до складу філи. Кожна трітія складалася з міського, прибережного і рівнинного демів.

Теноїзм - державна ідеологія після реставрації Мейдзі, заснована на божественної ролі імператора, яка послужила згуртуванню японської нації.

У


Усія - в афінському законодавстві термін, що використовувався для позначення власності.

Ф


Фелонія (англ. Felony) - в кримінальному праві США і Великобританії категорія тяжких злочинів, за ступенем небезпеки знаходяться між державною зрадою (тризн) і місдімінором.

Феод (позднелат. feodum, feudum), лен (нім. Lehn) - в країнах Західної Європи в період розвиненого феодалізму одна з найбільш поширених форм володіння землею (прав на землю). Дворянське землеволодіння на основі лених відносин: феодальний сеньйор поступався частиною своїх земель особі, яка через це ставала його васалом і брала на себе по феодальному договору обов'язок вірності і надання певних послуг сеньйору. Попередником Ф. був бенефіцій.

Феодалізм (нім. Feudalismus, фр. Feodalite, від позднелат. Feodum, feudum - феод) - специфічна система економічних, соціальних та політико-правових відносин, що характеризується умовним правом власності на землю; належністю влади (суверенної або хоча б адміністративно-поліцейської) землевласникам -поміщикам; наявністю феодальної ієрархії, юридично нерівних та соціально замкнутих станів. Загальноприйняте визначення Ф. в історичній науці відсутня (не в останню чергу через значні цивілізаційно-історичні відмінності від «класичного» західноєвропейського зразка, що спостерігаються не тільки в азіатських суспільствах, але й у Східній Європі).

Феодальна рента - одна з форм земельної ренти; існувала у вигляді відробіткової (панщина), продуктової (натуральний оброк) та грошової.

Феодальне право - історичний тип права, відповідний економічним і соціально-політичним відносинам феодального суспільства. Важливою відмінною рисою Ф.п. було відкрите закріплення юридичної нерівності в станової організації феодального суспільства. Для Ф.п. були також характерні партикуляризм (тобто місцеві відмінності), вкрай низька юридична техніка, казуїстичний характер нормативних актів. Джерелами європейського Ф.п. до періоду абсолютизму були головним чином звичаї, угоди феодалів, а також грамоти монархів, які закріплювали привілеї тих чи інших станів, окремих осіб, міських громад. Велике значення мала і судова практика. У роздробленої Німеччини важливу роль відігравало «міське» право, що базувалося на практиці міських судів (див. Магдебурзьке право). Самостійну гілку європейського Ф.п. становило канонічне право. В XVI-XVII вв. в ряді європейських держав починається кодифікація права, видаються єдині законодавчі акти, напр. звід «Кароліна» 1552 р. в Німеччині, Соборне уложення 1649 р. та ін.. Протягом всього періоду феодалізму в Європі застосовувалося римське право, головним чином у сфері торгового обороту.

Фесмос - звичай, один з джерел афінського права.

Фети - в Аттиці в VIII-VII ст. до н.е. найбідніша частина вільного населення, після реформ Солона - особи, що належали до четвертого цензової розряду.

Філа – адміністративно-територіальна одиниця один Аттики за реформою Клісфена.

Формарьяж (фр. formariage, від лат. Foris - поза і marito - одружилися) - в феодальному праві деяких європейських країн норма, що обмежувала свободу шлюбу феодально-залежного селянина. У раннє середньовіччя Ф. стосувався переважно сервів і означав необхідність дозволу сеньйора на укладення шлюбу. Надалі поширився на інші категорії залежних селян, проте вже в пом'якшеному вигляді (головною стала сплата феодалу грошового мита).

Формулярний процес - в Стародавньому Римі цивільний процес, в якому роль позовної заяви грало письмове розпорядження (формула) претора, адресоване судді, з наказом розглянути справу і винести по ньому вердикт.. У другому періоді республіки швидкими темпами розвивається внутрішня і зонішня торгівля, відбуваються значні зміни в господарському житті країни. Спрощений порядок цивільного процесу з’явився за законами Ебутія і двома законами Юлія. Закони Ебутія, на думку деяких авторів, були прийняті між 149 і 126 р. до н.е. У результаті цих законів у Римі встановився новий процес - формулярний. Загальний зміст реформи, яка відбулася, полягав у перенесенні обов’язку формулювати предмет спору з обов’язку сторін на обов’язок претора.

Франки — загальна назва групи західно-германських племен, у яких були свої первісні поселення на правому березі нижнього й середнього Рейну та на узбережжі Північного моря. Поділялися на салічних («морських») і ріпуарських («берегових»). З кінцем 4-го і початком 5-го ст. велика частина франків прибула на лівий берег нижнього Рейну: заселила територію на південь від Ла-Маншу до річки Сомми, у кінці 5-го століття на чолі із вождем Хлодвіґом вдерлися на територію Галлії і, розбивши римського намісника під Суасоном у 486, підкорили місцевих романізованих галлів, а пізніше розбили війська алеманів неподалік від Кельну. Засноване Хлодвіґом королівство стало ядром майбутньої Франції, а самі франки, асимілювавшись в Північній Галлії з романізованими галлами, започаткували французьку націю. Безпосередні нащадки франків залишаються в наш час в Німеччині - в північній Баварії і частинах Баден-Вюртембергу та Тюрингії; німецькі області Верхня Франконія (Ober-Franken), Нижня Франконія (Nieder-Franken), в Північно-Західній Бельгії - фламандці, в Нідерландах - голландці, в Люксембурзі.

Фрігольд (англ. freehold, від free - вільний і hold - володіння) - землеволодіння в середньовічній Англії, спадкове або довічне; могло бути лицарським, селянським, міським, церковним. Селяни-фрігольдери володіли особистою свободою, мали фіксовану ренту, право заповіту, відчуження землі, захисту в королівських судах.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка