Понятійний апарат з історії держави І права зарубіжних країн (термінологічний словник-довідник) київ – 2014 рік



Сторінка10/26
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.15 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   26

Н


Нантський едикт 1598 року — указ короля Франції Генріха IV від 13 квітня 1598, який дарував французьким гугенотам (протестантам) певні права. За цим указом протестанти отримували право на свободу совісті, поновлювалися їхні громадянські права, включно з правом обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю. Едикт поклав кінець релігійній війні у Франції. Виконання едикту гарантувалося шляхом передачі в самоуправління протестантів 150 фортець а також фінансуванням з королівських скарбниць. 

Навкрарія - в Афінах VIII-VI ст. до н.е. очолюваний пританом територіальний округ, жителі якого повинні були на свої кошти спорядити один військовий корабль.

Національні збори - за Конституцією Франції 1848 р. вищий законодавчий орган, який обирається строком на 3 роки на основі загального виборчого права.

Надзвичайне законодавство - в Німеччині комплекс актів, які приймалися Рейхстагом в 1930-1934 рр.. Надзвичайне законодавство призвело до згортання демократичної системи Веймарської республіки і передачі влади НСРПГ.

Народні збори — агора. Це збори всього дорослого чоловічого населення роду, фратрії чи філи. їх скликали базилевс чи рада старій­шин в міру потреби, здебільшого для розв'язання найважливіших про­блем війни і миру, про хід військових подій, з приводу епідемій, сти­хійних лих та ін. Кожен громадянин міг виступити на зборах, беручи в руки спеціальний жезл, — знак того, що він виконуватиме публічну фун­кцію. Голосування не було, а волю свою народ висловлював криком. Отже, базилевс чи рада старійшин або вмілі оратори могли легко пове­сти за собою маси. Збори повинні були закінчуватися до заходу сонця.

Народний трибун - посадовець, згідно з римською традицією з 494 р. що до н. е. щорічно обиралося з плебеїв на зборах за трибами. Посада народних трибунів була введена для захисту прав плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. У період пізньої республіки щорічно вибирали 10 трибунів. Якийсь час в IV столітті вибиралися так звані трибуни з консульською владою, які заміняли консулів (їх могло бути не два, як консулів одночасно, а більш, наприклад, чотири), що з'явилося поступкою патриціату плебейству. Надалі, коли плебеї дістали доступ до всіх магістратів, необхідність в таких трибунах відпала. Трибуни мали право накладати вето на розпорядження або ухвали будь-якого магістрату (окрім диктатора і цензора) і сенату, заарештовувати і засуджувати до штрафу магістратів (окрім диктатора) і пересічних громадян, скликати збори плебеїв, засідання трибутних коміцій і сенату і головувати на них, видавати едикти і пропонувати законопроекти. Особа народного трибуна вважалася недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребують захисту, і не могли покидати Рим більш ніж на добу. Їх влада була обмежена міською межею Риму. Вищий підйом римської демократії пов'язаний з діяльністю народних трибунів Тіберія і Гая Гракхів. Зі встановленням імперії інститут народних трибунів втратив самостійне значення, але продовжував існувати у формі «трибунської влади» імператора. Гай Юлій Цезар став першим довічним трибуном, що забезпечувало йому особисту недоторканність. Октавіан Август, Тіберій і подальші принцепси також приймали довічну трибунську владу. Народний трибунат проіснував до III століття.

Начальник кінноти - помічник і заступник диктатора; в епоху доміната-заступник префекта.

Неджес («маленькі») - в Стародавньому Єгипті дрібні вільні землевласники, що мали власне господарство і володіли низкою привілеїв.

Нексум (nexum) - одна з найдавніших форм позики в давньоримському суспільстві, відомий ще до Законів XII таблиць. Джерела визначають нексум як правочин, що укладався у формі особливого ритуалу з допомогою куска міді і терезів. За старих часів дану мідь зважували на терезах і таким чином визначали вартість речі, яку кредитор передавав боржнику в особливо урочистій формі. Точна формула нексуму до нас не дійшла. За джерелами, вона була приблизно такою: «Сто асів, які даю я тобі в цій урочистій формі за допомогою міді і терезів, ти повинен через рік мені повернути». Якщо боржник своєчасно виконував своє зобов'язання, то здійснювали протилежний акт для його погашення: вчинювали той же ритуал з проголошенням зворотної формули, про що нам повідомляє Гай: «Присутні при цьому ритуалі не менше п'яти свідків і вагар. Потім той, хто звільняється від боргу, повинен проголосити такі слова: «Оскільки мені присудили дати тобі стільки-то тисяч, то я, заради цього, проголошую себе вільним від тебе шляхом цього мідного металу і терезів, оскільки я сплатив тобі ці гроші, перші й останні, відповідно до обов'язкового Закону (XII таблиць)». Потім він торкався монетою до терезів і передавав її до рук того, ким звільнявся, ніби в сплату». Зобов'язання, що виникали з правочину нексум, позначалися особливо суворими наслідками.

Немху - в Стародавньому Єгипті представники привілейованих професійних груп, соціально-юридичний статус і обсяг привілеїв яких визначалися на розсуд царської адміністрації.

Нобілі – представники вищої служилої знаті у Стародавньому Римі.

Новий курс - в США система правових, політичних та економічних заходів, що здійснювалися в 1933-1939 рр. адміністрацією Ф.Рузвельта і була спрямована на подолання наслідків Великої депресії 1929-1933 рр..

Ном - в Стародавньому Єгипті об'єднання декількох громад з метою спільної обробки землі, що володіло рядом ознак протодержави (територія, політичний центр, органи влади тощо).

Номарх - правитель нома, а з часом намісник провінції, на які була поділена територія давньоєгипетського держави. призначався фараоном.

Номос - закон, нормативний акт вищої юридичної сили, ухвалювався афінськими народними зборами і геліеєю в особливому порядку з найбільш важливих питань.

Номокано́н (греч. Νομοκανών — закон-правило)  візантійські збірники церковних правил та імператорських указів щодо церкви, складені в VI—VII ст.ст. Найдавніший з номоканонів приписують Иоанну III Схоластику, константинопольському патріарху VI ст. Відомий також сербський номоканон Святого Савви, так зване сербське Законоправило. Одна з редакцій «Номоканона» була покладена в основу давньоруської «Кормчої книги» (ХІІІ ст.) – основного джерела церковного права в середньовічній Русі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   26


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка