Положення про Всеукраїнський конкурс шкільних літературних творів та творів образотворчого мистецтва на тему «Безсмертний подвиг українського народу»



Скачати 31.08 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір31.08 Kb.
ТипПоложення

Всеукраїнський конкурс шкільних літературних творів та творів образотворчого мистецтва

на тему
«Безсмертний подвиг українського народу»

Положення

про Всеукраїнський конкурс шкільних літературних


творів та творів образотворчого мистецтва на тему
«Безсмертний подвиг українського народу»

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1364-07
Державін Максим Сергійович,

1991 року народження,

ліцеїст групи ФМ – 41

Технічного ліцею НТУУ «КПІ»


Герої Великої Вітчизняної війни, а по-іншому тих людей не можна назвати, будуть завжди жити в наших серцях. Мої родичі також брали участь у тій страшній війні. Моя прабабуся рятувала дітей у місті Сталінграді. Вона рятувала дітей, які горіли в підірваному німцями поїзді. Самовіддано працювала на бомбовому заводі, розуміючи, що без зброї не врятувати батьківщину.

Мій прадідусь був радистом. Після звільнення України він брав участь у звільненні Європи. Дійшов аж до Праги й там відсвяткував Перемогу. Має багато нагород, серед яких орден Червоної зірки.

Мій другий прадідусь був військовим льотчиком. Про нього я хочу розповісти докладніше, адже скоро йому виповниться 99 років, і, напевне, йому буде приємно, коли я напишу таку роботу про нього.

Державін Григорій Тимофійович народився 30 січня 1909 року в селі Турки Саратовської області. Після закінчення початкової школи в 1923 році вступив у реальне ремісниче училище, яке закінчив у 1927 році. До 1929 року працював на тимчасових роботах, а з 1929 – на Сталінградському тракторному заводі, був ударником праці.

У 1932 році дідусь був узятий до лав Радянської армії. Більше двох років служив у прикордонних військах на Афганському кордоні. Після демобілізації в 1934 році знову працював на Сталінградському тракторному заводі.

У тому ж 1934 році за спецпарткомсомольським набором був направлений в Сталінградську 7-ому воєнну школу льотчиків, яку закінчив у жовтні 1937 року і був направлений на Далекий Схід, де скидав десант з літака ТБ-3.

У серпні 1938 року в складі Першої Окремої Червонознаменної армії прадідусь брав участь у бойових вильотах у районі озера Хасан, за що має нагороди. Тоді він був начальником команди. У 1940 році брав участь в експедиції з розшуку корабля «Малигін», який затонув біля північно-східних берегів Камчатки.

У 1941 році прадідусь узяв участь у перельотах по проведеній лінії зв’язку в тайзі: від Хабаровська через хребет Сихоте-Алінь до Радянської гавані.

Від початку Великої Вітчизняної війни до жовтня 1944 року прадідусь служив у військах Далекосхідної армії, яка весь час була в бойовій готовності. У жовтні 1944 року за наказом Ставки Радянської aрмії в складі 20 важких літаків вилетів на фронт. У 1945-1946 рр. такі літаки були зняті з озброєння як застарілі, тому дідусь приступив до вивчення й освоєння польотів на літаках Б-25 (Боїнг). На них він літав до 1951 року, а після цього освоїв ЛІ-2 і літав на ньому.

У 1953 році прадідусь бев переведений до Києва, служив там заступником начальника льотної частини. 1958 року був демобілізований за віком.

Мій прадідусь нагороджений чотирма орденами: орденом Червоного прапора, орденом Червоної зірки, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького та сімнадцятьма медалями.

3 серпня 1961 року по 1990 рік прадідусь працював контролером ОТК на заводі «Радіоприлад» імені С.Корольова.

Мій прадідусь - учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветеран Радянської армії, ветеран праці, підполковник запасу. Виростив чотирьох дітей, допомагав у вихованні чотирьох онуків і чотирьох правнуків, у тому числі й мене.

У цьому році моєму прадідусеві виповниться 99 років. Він – гордість нашої родини і приклад для майбутніх поколінь.

Ми маємо цінувати й шанувати таких людей, оскільки завдяки їм ми зрозуміли, що таке патріотизм, любов до Батьківщини. Дякуючи їм, ми зрозуміли, як можна, не думаючи про своє життя, іти на кулі, щоб зберегти життя своїх дітей, онуків і правнуків. Молоді українці, росіяни, представники інших народів віддавали життя заради миру, заради квітучих весен, заради нашого з вами життя, для того, щоб ми кохали, працювали і, нарешті, раділи життю.

Низький уклін цим людям з великої літери.


Яка квітуча наша Батьківщина!

Діди цей захистили світ.

Ти не забудь їх пам’ять вшанувати -

Вони не бачать більше первоцвіт…



2009 рік.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка