Положення про денний стаціонар» Додаток 4 до наказу моз україни від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»



Дата конвертації23.10.2017
Розмір445 b.
ТипПоложення


Організація роботи денних стаціонарів. Профілактика гіпотрофії, анемії. Профілактика рахіту у доношених і недоношених дітей


Додаток 4 до наказу МОЗ України від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»

  • Додаток 4 до наказу МОЗ України від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»



1. Денний стаціонар організується для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації на денний час за відсутності показів до постійного лікарського нагляду.

  • 1. Денний стаціонар організується для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації на денний час за відсутності показів до постійного лікарського нагляду.



2. Основні завдання денного стаціонару:

  • 2.1 Проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб, за умови відсутності показів до цілодобового лікарського нагляду.

  • 2.2 Надання кваліфікованої медичної допомоги хворим при невідкладних станах в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та за наявності показань - забезпечення їх госпіталізації до лікарняного закладу.

  • 2.3 Доліковування хворих та проведення їх реабілітації в стадії затухаючого загострення захворювання, неповної ремісії, в післяопераційному періоді тощо після виписки з лікувально-профілактичного закладу.

  • 2.4 Забезпечення наступності з іншими лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічного закладу та стаціонарними відділеннями лікарняних закладів щодо надання медичної допомоги хворим.

  • 2.5 Проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів хворим, які перебувають на диспансерному обліку.



3. Денний стаціонар організується в самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 3. Денний стаціонар організується в самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 4. Керівництво денним стаціонаром здійснює завідувач відділенням денного стаціонару або завідувач лікувальним відділенням, в складі якого організовано денний стаціонар, в дільничній лікарні або амбулаторії - головний лікар лікувально-профілактичного закладу.

  • 5. Потужність денного стаціонару визначається керівником лікувально-профілактичного закладу за узгодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.



6. Чисельність штатних посад медичного персоналу денного стаціонару встановлюється з розрахунку:

  • 1 посада лікаря - на 30 ліжок соматичного профілю,

  • 1 посада лікаря - на 20 ліжок хірургічного профілю,

  • 1 посада лікаря - на 15 ліжок для неврологічних хворих,

  • 1 посада лікаря - на 20 ліжок для кардіологічних хворих. Посади медичних сестер (палатних) установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок усіх профілів.

  • У відділеннях хірургічного профілю вводяться посади операційних медичних сестер.

  • Посади операційних, процедурних або маніпуляційних медичних сестер (сумарно) встановлюються з розрахунку 1 посада на 20 ліжок.



У відділеннях кардіологічного і неврологічного профілю вводиться посада медичної сестри з лікувальної фізкультури з розрахунку 1 посада на 60 ліжок відповідного профілю.

  • У відділеннях кардіологічного і неврологічного профілю вводиться посада медичної сестри з лікувальної фізкультури з розрахунку 1 посада на 60 ліжок відповідного профілю.

  • Посади молодших медичних сестер-прибиральниць (палатних) установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок. Посади молодших медичних сестер операційних і перев'язувальних установлюються відповідно до посад операційних медичних сестер. Посади молодших медичних сестер-буфетниць установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок у випадку організації харчування хворих.



При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.

  • При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.

  • При проведенні оперативних втручань в умовах денних стаціонарів може вводитись 0,5 посади лікаря-анестезіолога та 0,5 посади медичної сестри-анестезистки.

  • Посади вихователів у дитячих відділеннях установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок.



У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:

  • У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:

  • 1 посада лікаря на 50 ліжок для психіатричних хворих дорослих, але не менше 0,25 посади на денний стаціонар,

  • 1 посада на 30 ліжок для психіатричних хворих дітей;

  • штатні посади медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 30 ліжок, у дитячих відділеннях - на 20 ліжок;

  • штатні посади медичних сестер маніпуляційного кабінету - на зміну 0,5 посади,

  • посади сестер-господинь - 1 посада на денний стаціонар за наявності не менше 50 ліжок,

  • посади молодших медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 50 ліжок,

  • посади молодших медичних сестер-буфетниць: 1 посада - на стаціонар за наявності не менше 30 ліжок (вводиться у випадку організації харчування в денному стаціонарі),

  • посади інструктора з праці - з розрахунку 1 посада на кожні 25 хворих,

  • посади лікарів-психотерапевтів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок,

  • посади психологів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок, вихователів - 0,5 посади у дитячих відділеннях.



Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.

  • Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.



7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.

  • 7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.



8. До складу денного стаціонару входять:

  • - палати для денного перебування хворих;

  • - операційно-перев'язувальний блок;

  • - палата інтенсивної терапії;

  • - маніпуляційна, процедурна;

  • - кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих;

  • - буфет;

  • - кімнати медичного персоналу;

  • - допоміжні приміщення.



9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.

  • 9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.



10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.

  • 10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.

  • 11. Відбір хворих для госпіталізації в денний стаціонар здійснюють завідувачі лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічних закладів за поданням дільничних терапевтів, дільничних педіатрів, лікарів загальної практики сімейних лікарів, інших фахівців лікувально-профілактичного закладу, на базі якого він функціонує.



12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

  • 12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

  • 13. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання під час перебування хворого у денному стаціонарі він госпіталізується у профільне відділення лікарняного закладу.

  • 14. На хворого, який знаходиться в денному стаціонарі, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).



15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.

  • 15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.

  • 16. При потребі лікарі денного стаціонару залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.

  • 17. На час перебування хворих в денному стаціонарі документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.

  • 18. Звіт про роботу денного стаціонару подається у встановлені терміни і у встановленому порядку.



Організація роботи домашніх стаціонарів



Додаток 5

  • Додаток 5

  • до наказу МОЗ України

  • від 23 лютого 2001 р. N 72

  • «Примірне положення про стаціонар вдома»



1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.

  • 1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.



2. Основні завдання стаціонару вдома включають:

  • проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб,

  • доліковування та реабілітація хворих після виписки із лікарняного закладу,

  • проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів хворим, які перебувають на диспансерному обліку.



3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 4. Керівництво стаціонаром вдома здійснює завідувач лікувальним відділенням амбулаторно-поліклінічного закладу або поліклініки в складі лікувально-профілактичного закладу, в дільничній лікарні, амбулаторії - головний лікар. За поданням дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів загальної практики, сімейних лікарів, інших фахівців він проводить відбір хворих для лікування в стаціонарі вдома.



5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.

  • 5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.

  • 6. Чисельність посад медичного персоналу стаціонару вдома встановлюється з розрахунку 1 посада лікаря та 1 посада медичної сестри на 12 - 14 відвідувань протягом робочого дня.

  • 7. Режим роботи стаціонару вдома встановлюється керівником лікувально-профілактичного закладу, виходячи з потреб хворих та з урахуванням можливостей лікувально-профілактичного закладу.



8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.

  • 8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.

  • 9. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання хворого необхідно госпіталізувати у профільне відділення лікувального закладу.

  • 10. На хворого, який перебуває в стаціонарі вдома, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).



11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.

  • 11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.

  • 12. При потребі лікарі стаціонару вдома залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.

  • 13. На час перебування хворих в стаціонарі вдома документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.

  • 14. При потребі засідання лікарської консультативної комісії проводиться вдома у хворого у встановленому порядку.



Профілактика рахіту

  • Антенатальна (направлена на вагітну жінку):

  • специфічна

  • неспецифічна

  • 2. Постнатальна (направлена на дитину після пологів)



Неспецифічна антенатальна профілактика рахіту:

  • - дотримання оптимального режиму для вагітної із чергуванням праці і відпочинку,

  • - достатнє перебування вагітної на свіжому повітрі (прогулянки не менше 2-4 годин щодня, при любій погоді);

  • - збалансоване раціональне харчування (щоденне вживання не менше 180 г м’яса, 100 г риби – тричі в тиждень, 100-150 г домашнього сиру, 30-50 г твердого сиру, 300 г хліба, 500 г овочів, 0,5 л молока або кисломолочних продуктів), прийом полівітамінів;

  • - попередження і лікування захворювань до вагітності і під час неї.



Специфічна антенатальна профілактика рахіту:

  • В зимовий і весняний періоди, особливо в північних районах, можна використовувати курс УФО (починаючи з ¼ біодози, поступово збільшуючи її до 2 біодоз; мінімальна відстань 1 метр; курс 20-30 сеансів щодня або через день);

  • Вагітним групи ризику (нефропатії, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, ревматизм), починаючи з 28032 тижнів вагітності необхідно приймати вітамін Д в дозі 500-1000 МО протягом 8 тижнів незалежно від пори року.



Постнатальна профілактика рахіту

  • Неспецифічна:

  • - збереження природного вигодовування;

  • - раціональне харчування при змішаному і штучному вигодовуванні; необхідно підбирати суміші, максимально наближені до жіночого молока, що містять 100%-ну лактозу, яка підсилює всмоктування кальцію, холекальциферол, із співвідношенням кальцію і фосфору, що дорівнює 2;

  • - максимальне перебування на свіжому повітрі;

  • - щоденний масаж і гімнастика;

  • - дотримання правил догляду, гігієни і виховання дитини.



Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):

  • Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):

  • загальне УФО 15-20 сеансів (восени, зимою, навесні) - 2-3 курси протягом року;

  • вітамін Д (не можна призначати одночасно з УФО), мінімальна профілактична доза якого складає для здорової доношеної дитини раннього віку 400-500 ОД на добу. Ця доза призначається в осінньо-зимово-весняний період, починаючи з 4-тижня життя із врахуванням умов проживання дитини і факторів ризику розвитку захворювання.



Специфічна постнатальна профілактика рахіту:









Еквіваленти

  • 1 МО = 0,025 мкг холекальциферолу;

  • 1 мкг холекальциферолу = 40 МО вітаміну Д3.



Протипокази до призначення профілактичної дози вітаміну Д:

  • Ідіопатична кальциурія (хвороба Вільямса-Бурне);

  • Гіпофосфатазія;

  • Органічне ураження ЦНС з симптомами мікроцефалії і краніостеноза



Препарати вітаміну Д:

  • Вітамін Д3 (водний розчин) -1 крапля – 500 МО;

  • Відеїн-3 – таблетки 2000 і 5000 МО;

  • 0,125 % олійний розчин холекальциферолу – 1 крапля-1000 МО;

  • 0,0625 % олійний розчин вітаміну Д2 – 1 крапля – 500 МО;

  • 0,5 % спиртовий розчин вітаміну Д2 – 1 крапля -4000 МО;

  • Ергокальциферол (вітаміну Д2) – 1 драже 500 і 1000 МО.



Профілактика гіпотрофії

  • Антенатальна профілактика: спостереження педіатра та акушера-гінеколога.

  • Природнє або раціональне штучне вигодовування із своєчасним введенням фізіологічних добавок та прикорму, своєчасна корекція харчування.

  • Правильний догляд, дотримання режиму, виховання,

  • Профілактика і лікування супутніх захворювань.

  • Санітарно-просвітницька робота серед батьків



Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:

  • Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:

  • - фізіологічний перебіг вагітності,

  • - санацію хронічних вогнищ інфекції,

  • - раціональне харчування,

  • - гігієнічний режим майбутньої матері.

  • Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини груддю, в післяродовому періоді проводити боротьбу з гіпогалактією.

  • Дитина повинна одержувати збалансоване харчування з оптимальним вмістом основних харчових інгредієнтів, вітамінів, мінеральних солей.



Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.

  • Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.

  • Особливої уваги потребують недоношені, діти з двійнят, діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, хворіють на рахіт, анемію. Важливу роль відіграє підтримання доброго емоційного тонусу дитини. Для цього потрібно постійно ласкаво спілкуватися з нею, давати дитині яскраві кольорові іграшки.



Профілактика анемії

  • Антенатальна (до народження дитини)

  • Постанатальна (після народження дитини)



Антенатальна профілактика анемії включає в себе:

  • Поліпшення якості здоров’я вагітних (санація вогнищ хронічної інфекції, відмова від шкідливих звичок), профілактика і лікування ЗДА в цей період;

  • Збалансоване харчування вагітної шляхом додаткового використання спеціалізованих продуктів;

  • Призначення вагітним феропрепаратів (актиферин, феро-градумент, фероплекс, сорбіфер) або полівітамінів (прегнавіт), збагачених залізом; в 2-й половині вагітності (з 24-26-го по 34-36-й тиждень гестації);

  • При повторній чи багатоплідній вагітності обов’язкове застосування препаратів заліза протягом ІІ та ІІІ триместра вагітності.



Постнатальна профілактика анемії включає в себе:

  • Вигодовування грудним молоком з своєчасним введенням продуктів прикорму, збагачених залізом або профілактичне призначення препаратів, що містять залізо (краплі);

  • Під час штучного вигодовування з 2-3 міс вводять суміші, збагачені залізом (8-12 мг/л);

  • Обмеження необгрунтованого взяття крові для лабораторних досліджень;

  • Адекватний догляд, профілактика і лікування рахіту, постнатальної гіпотрофії, ГРВІ;

  • Своєчасне профілактичне призначення препаратів заліза (0,5-2 мг/кг на добу або ½ добової терапевтичної дози залежно від віку) дітям з групи ризику виникнення ЗДА (недоношені, народжені у багатоплідній вагітності, з великою масою тіла, ті, яким призначали еритропоетин).



Дози елементарного заліза, які використовують під час профілактики ЗДА у дітей (Самсигіна Г.А., 2001)




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка